1. Вченя про мову як суспільне вище. Функції мови. Мова І мовлення. Українська мова – державна мова українського народу. Становлення І розвиток української літературної мови. Закон по мови Конституція України про українську мову




Назва1. Вченя про мову як суспільне вище. Функції мови. Мова І мовлення. Українська мова – державна мова українського народу. Становлення І розвиток української літературної мови. Закон по мови Конституція України про українську мову
Сторінка5/6
Дата конвертації23.10.2013
Розмір0.61 Mb.
ТипЗакон
skaz.com.ua > Література > Закон
1   2   3   4   5   6

2 .

У вихованні звукової культури мовлення використовують різно-манітні прийоми та методи навчання. Серед прийомів навчання провід¬не місце посідають артикуляція звуків, імітація правильної звуковимови, зразок мовлення вихователя, відображене та сумісне мовлення («Зро¬би так, як я», «Давай скажемо разом»), доручення, ігрові прийоми.

Методами виховання звукової культури мовлення є дидактичні ігри, вправи, рухливі ігри, розповіді зі звуконаслідуванням, оповідання, вірші, чистомовки, скоромовки, лічилки, розглядання картинок, настільно-друковані ігри.

Основними методами виховання звукової культури мовлення є ди¬дактичні ігри та вправи, в процесі яких удосконалюються всі компо¬ненти звукової культури мовлення. Щоб навчити дітей правильно й чітко вимовляти звуки, пропонують такі ігри: «Вимов так, як я», «Ор¬кестр», «Назви і відгадай», «Крамниця», «Що сказав (взяв) Петрушка?», «Виправ Незнайка», «Підкажи Петрушці звук».

Розвитку фонематичного слуху сприятимуть ігри: «Тиша», «Теле¬фон», «Зіпсований телефон», «Тиха і голосна музика», «Що як зву¬чить?», «Відгадай звук», «Упізнай, хто це?», «Хто краще чує?».

Для розвитку мовленнєвого дихання пропонують ігри: «Сніжинка», «Летять сніжинки», «Листочки», «Вітерець», «У лісі», «Вітряк», «У кого далі полетять пелюстки?», «Дмухай сильніше». Для вироблення інто¬наційної виразності мовлення (сили голосу, темпу, логічних наголосів, інтонації, ритму) ефективними є такі ігри: «Хто що по¬чув?», «Тихо - голосно», «Вимови так, як я», «Допо¬можемо Незнайку».

Вправи виконують для підготовки мовних органів для вимови звуків.

З метою формування у дітей уміння виконувати звуковий аналіз слів, закріплювати знання про слово і речення, доцільно проводити такі ігри: «Добери різні слова», «Підкажи слово», «Чи подібно звучать слова?».

Скоромовка - жанр народної творчості - жар¬тівливий вислів, спеціально скомпонований із важких для вимови слів, яким часто розважаються діти, намагаючись швидко його вимовити.

Забавлянки (утішки) - це коротенькі пісеньки або віршики, по-єднані зі своєрідними вправами і покликані зміцнювати дитину фізич¬но, підтримувати радісний, бадьорий настрій.

Ефективним методом виховання культури мовлення є чистомовки.


Білет №26

1.Поняття про складносурядне речення. Принципи класифікації складнопідрядних речень. Головна і підрядна часини. Сполучники підрядності, сполучні слова.

Складнопідрядним називається складне речення, частини якого нерівноправні за змістом і поєднані підрядними сполучниками чи сполучними словами. НАПРИКЛАД: 1. Люблю, коли із неба місяць круторогий туманно дивиться в вікно (В.Сосюра).

У складнопідрядному реченні обов'язково є одна головна частина та одна або кілька підрядних. Частина складнопідрядного речення, від якої ставимо питання, називається головною, а частина, яка відповідає на поставлене питання, називається підрядною.

Підрядна частина може стояти перед, після або в середині головної. Підрядна частина завжди має у своєму складі підрядний сполучник або сполучне слово, які разом з інтонацією є засобами зв'язку частин складнопідрядного речення. Найчастіше вживаними є такі підрядні сполучники: що, щоб, бо, як, ніби, мов, хоч, якщо, якби, тому що, через те що та інші. У ролі сполучних слів уживаються відносні займенники (хто, що, чий, котрий, який) або прислівники (де, куди, як, звідки, коли, доки, поки та ін.).

В усному мовленні підрядна частина відокремлюється від головної паузою, а на письмі - комою.

На відміну від сполучників, сполучні слова є членами речення, на них падає логічний наголос і до них можна поставити питання. В українській мові слова що, коли, як, залежно від змісту речення, можуть бути і сполучниками, і сполучними словами.

НАПРИКЛАД: 1. Я бачив яблуньку, що зацвіла восени. 2. Я знаю, що прийде весна.

У першому реченні слово що є займенником, виконує синтаксичну роль підмета, на нього падає логічний наголос, його можна замінити синонімічним займенником яка або іменником яблунька. Отже, це сполучне слово.
2.

У кожному дитячому садку повинен бути свій книж¬ковий фонд. До книжкового дитячого фонду повинні вхо¬дити: книжки-картинки, книжки-ширми, книжки-скриньки, книжки-іграшки, книжки-забави; дитяча книжка з ілюстраціями; журнали «Малятко», «Барвінок», набір листівок-ілюстрацій до оповідань, казок, репродукції та серії ілюстрацій до казок.

Книжковий фонд вихователя повинен охоплювати, крім дитячих книг, зібрання творів дитячих письменни-ків,хрестоматійні збірки, які ви¬пускаються для кожної вікової групи відповідно до ви¬мог програми, тематичні збірки дитячих творів, набори портретів дитячих письменників та ілюстрацій до худож¬ніх творів.

Частина (більша) книг зберігається в педагогічному кабінеті садка, інша частина передається у вікові групи вихователям і дітям. Книги, якими користується лише ви-хователь, зберігаються .у закритих шафах. Книги для розглядання дітьми повинні знаходитись у спе¬ціально відведеному постійному місці групової кімнати — куточку книги. Отже, куточок книги — це, по-перше, міс¬це, де зберігаються книги, до яких дитина в будь-який час може підійти і взяти для самостійного розглядання ту книжку, яка її зацікавила. По-друге — це зручне по¬стійне місце розглядання книг, журналів, ілюстрацій. По- третє — це місце організованої роботи вихователя з діть¬ми. Крім того, тут ремонтують книжки, підклеюють окремі сторінки, замінюють старі обкладинки, виготовлюють альбоми, влаштовують тематичні виставки. Це також місце для сюжетно-рольової гри «Бібліотека».

Куточок книги влаштовують у кожній віковій груп дитячого садка з метою виховання у дітей інтересу, дбайливого ставлення до книги та закріплення навичок користування нею. Розглядаючи книги, діти дізнаються що таке обкладинка, початок і кінець книги, як треба гортати сторінки. Виховна робота в куточку книги готує дітей до шкільного навчання.

Куточок книги влаштовують в затишному, добре освітленому місці групової кімнати.


Білет № 27

^ 1. Загальна характеристика складнопідрядних речень. Складнопідрядні речення з підрядними означальними частинами, і підрядно з’ясувальною частиною.

Складнопідрядне речення- складне речення, що складається з двох або більше предикативних одиниць поєднаних в єдине семантичне й граматичне ціле підрядним зв'язком за допомогою сполучників підрядності чи сполучних слів. Предикативні частини синтаксично не рівноправні (одна з них підпорядкована іншій). Частина складнопідрядного речення, що перебуває в синтаксичні залежності від іншої називають підрядною. Частина якій підпорядкована підрядна частина називається головною. Такі речення різноманітні за будовою, в одних з них підрядна частина належить до окремого слова головної частини (ім., займ., дієсл.), а в інших – до головної частини вцілому. Засоби зв'язку: сполучники підрядності; сполучні слова, які мають змістове навантаження і виступають членом речення; співвідносні або вказівні слова, на відміну від сполучників вони знаходяться в головній частині. Н-д: Я той, що греблі рвав. Принципи класифікації: логіко-граматичний; формально-граматичний; структурно-семантичний – є найповнішим, оскільки враховує до чого відноситься підрядна частина ( до слова чи всієї частини), за допомогою чого поєднуються, в яких семантичних зв'язках перебувають між собою. За будовою: речення нерозчленованої структури – в яких підрядна частина належить до одного слова (зясувальні-дієсл., пресубстант.-атребут. – ім., займенниково-співвідносні – займ.); розчленованої структури (підрядна частина належить до всієї головної).(місця, мети, причини, умови, наслідку допустові, порівняльні, супровідні)

Підрядними означальними називаються речення, що пояснюють іменник у головному реченні й відповідають на питання який? яка? яке? які? З головним реченням підрядні означальні можуть поєднуватися сполучними словами — займенниками який, котрий, чий, сполучними словами — прислівниками де, куди, звідки, коли, як та сполучниками що, щоб, мов, наче, неначе. У головному реченні можуть бути вказівні слова той, такий.

Підрядні з’ясувальні – відповідають на відмінкові питання крім називного і уточнюють зміст тих слів у головному реченні, які означають різні вияви сприйняття, мислення (міркувати, згадувати, вирішувати, ) мовлення (говорити, відповідати, просити), почуття( радіти, бажати, щасливий, шкода): Я бачив(що?),як вітер березу зломив. Він не помітив(чого?) як минув день.
2.

Успіх заняття багато в чому залежить від підготов¬ки до нього вихователя. Підібравши твір (оповідання, казку, вірш), вихователь повинен кілька разів прочитати його вголос, дотримуючись засобів інтонаційної вираз¬ності. Для того щоб донести до дітей задум автора, вплину¬ти на їхні почуття, переживання, вихователь заздалегідь докладно аналізує твір, добирає найвдаліші засоби ви¬разного читання або розповідання (інтонації, розстанов¬ку пауз, логічних наголосів), виробляє чітку і правильну вимову кожного слова, фрази, речення.

Готуючись до розповідання казки, вихователь пови¬нен добре запам'ятати текст, щоб дослівно передати за¬чини, повтори, пісеньки, образні народні вирази. Слід визначити, які слова та фрази потребують уточнення, пояснення, продумати прийоми, час і місце їх пояснен¬ня. Необхідно подумати й про наочність. До заняття мож¬на підготувати добре ілюстровані дитячі книжки, набір картинок до тексту літературного твору. Іноді треба під¬готувати і дітей до розуміння твору — його змісту, лек¬сики, образів. Наприклад, перед тим, як розповісти казку «Козенята і вовк» (у міських умовах), враховуючи, що значна кількість дітей молодшої групи не бачила живої кози і не має чіткого уявлення ні про козу, ні про козе¬нят, вихователь повинен розглянути з дітьми за день-два до розповіді казки картину «Коза з козенятами», дати відповідні іграшки.

Для того щоб забезпечити повноцінне сприймання ді¬тьми літературного твору, треба створити спокійну об¬становку. Дітей посадити так, щоб вони бачили вихова¬тельку, а вона бачила всіх. Дітей молодшої і середньої груп доцільно посадити півколом у два ряди, а дітей старшої групи — за столами, обличчям до вихователя. В молодшій і середній групах дитячого садка пропону¬ється така структура заняття: 1.Початок заняття (вступна бесіда, розглядання наочності, загадка, розповідь вихователя). 2.Читання твору. Уточнення та пояснення окремих слів, виразів. Розглядання ілюстрацій. 3.Повторне читання твору. (Казка розповідається лише один раз.) 4.Коротка бесіда. 5.Виведення морального правила, прислів'я.

Після читання та розповідання художніх творів в усіх вікових групах проводять бесіди за змістом. Це такі ви¬ди бесід: а) відтворення прочитаного; б) за запитанням автора твору; в) у зв'язку з прочитаним; г) морально-оцінювального змісту; д) спрямована на з'ясування розу¬міння дітьми засобів художньої виразності твору; е) на розуміння дітьми жанрів твору.

Білет №28

^ 1.Складнопідрядне речення з підрядними обставинами. Складнопідрядні речення з підрядними місця і часу, допустовими, наслідковими, способу дії, мети, умови, причини.

СКЛАДНОПІДРЯДНИМИ-називаються речення,частини яких нерівноправні за змістом,поєднуються відповідною інтонацією та сполучниками підрядності і сполучними словами. Одна з частин є незалежною,її називають головним реченням. Від головного речення ставиться питання. На поставлене питання відповідає залежне речення. Його називають підрядним. Наприклад: Не дві ночі карі очі Любо цілувала(до якого часу?).

Підрядні речення:поєднуються з головними за допомогою сполучників підрядності(що,щоб,як,якби,бо,мов,немов,хоч,тому що,через те що,дарма що, незважаючи на те,що,ніж,хай)та сполучних слів(хто,що,який.чий,котрий.де,куди,звідки,чому). Підрядні речення можуть стояти після головного речення(частіше),всередині головного,а також перед головним.

Види складнопідрядних речень

1)ОЗНАЧАЛЬНІ-речення виконують функцію розгорнутого означення до якогось члена головного речення,вираженого іменником або іншим словом,вжитим замість іменника. Вони відповідають на питання який? І приєднується до головного речення за допомогою сполучних слів який,що,де,коли,звідки,куди та сполучників що,наче,ніби,як,щоб: Я єсть народ,якого правди сила ніким звойована ще не була.

2)З`ЯСУВАЛЬНІ- основною ознакою є те ,що підрядні речення відносяться до дієслів(іменників та прикметників) зі значенням мовлення ,мислення,сприймання,почування,волевиявлення тощо і розкривають їх зміст,тобто з`ясовують. Такими відносними словами у головному реченні можуть бути говорити,казати,розповідати,думати,слухати та аналогічні. Підрядні з`ясувальні речення з головними поєднуються за допомогою сполучників хто,який,чий,котрий,де,куди,як.коли.

1 способу дії-вражають спосіб дії головного речення і відповідають на питання як?яким способом? Вони поєднуються до головного речення сполучниками як,ніби,наче,мов.

2порівняльні-речення утворюють дію,виражену в головному р
2.

Дослідження психологів і педагогів аргументовано до-вели, що п'ятий і шостий роки життя є періодом най¬вищої мовної обдарованості, зокрема особливої спри¬йнятливості до звукової діяльності мови. Тому знайомити дошкільників із звуковою системою рідної мови необ¬хідно з молодшого і середнього віку. Сенсорною осно¬вою цієї діяльності е добре розвинене «фонематичне сприймання» (Д. Б. Ельконін). Фонематичне сприймання — це здатність сприймати на слух, пізнавати, точно диференціювати та відтворювати всі звуки, встановлю¬вати наявність та послідовність звуків у словах.

Фонематичний мовний слух починає формуватися у дитини досить рано. Уже на третьому-четвертому тижні життя дитина виділяє мову людини з інших звукових подразників. Спочатку вона реагує на інтонацію, потім особливого значення для дитини набуває ритм, і тільки після цього, в кінці першого року життя, вона починає розрізняти слова за їх звуковим складом.

Раціональне навчання дітей читанню і письму на ос¬нові звукобуквеного принципу вимагає вміння дітей роз¬кладати слова на звуки і встановлювати порядок звуків у слові, тобто піддавати аналізу звукову структуру сло¬ва. Високий рівень розвитку фонематичного слуху у ді¬тей уже в ранньому віці не приводить, однак, до такої дії, хоч є її основою. Елементарної сенсорної мовно-слу¬хової функції досить для практики мовного спілкування і недосить для оволодіння читанням і письмом.

Рівень розвитку мовного слуху в грамотної людини інший, ніж у неграмотної. У ході навчання грамоти мов¬ний слух перебудовується.

Підготовча робота до оволодіння звуковим аналізом слова проводиться на 4-5 році життя. На 4-му році навчання спрямовано на розвиток мовного слуху (вміння чути, впізнавати, розрізняти і ро¬зуміти слова і речення, розрізняти і впізнавати звуки мо¬ви), на практичне ознайомлення з термінами «слово», «звук».

Діти п'ятого року життя виявляють більший інтерес до звуків і звукових слів. Дітей залучають до звукового аналізу слів. Вони мають вміти визначати кількість звуків у словах, інтонацією виділяти ії в ігрових вправах, знати, що слова складаються з звуків.
Білет №29

^ 1.Складні безсполучникові речення. Розділові знаки у складних безсполучникових реченнях.

Безсполучниковим – називається таке складне речення, компоненти якого об’єднані в олне змістовне й синтаксичне ціле інтонацією, паузами, ритмом тощо. Безсполучникові речення поділяються на конструкції з однотипними й різнотипними взаємозалежними частинами. Складне речення частина якого поєднуються лише за допомогою інтонації і співвідносяться з сурядними відношеннями, називається безсполучниковим реченням з одночленими частинами(Тихесенько вітер віє, степи, лани мріють між ярами над степами верби зеленіють.)Складне реченя, частини якого поєднуються за допомогою інтонації і співвідносяться з підрядними відношеннями, називається безсполучниковим реченням з різнотипними частинами (Працюватимеш вволю – матимеш долю.). У конструкціях із різнтипними частинами можуть бути вираженні відношення, співвідносні з відповідними підрядними: причинові, причиново-наслідкові, умовні, часові, міри й ступеня, способу дії, з’ясувальні.

Розділові знаки: Крапку з комою ставимо: між самостійними змістом частинами безсполучникового речення наприклад; На порозі стоїть бабуся; навкруги тиша; скрізь ясно; з поля вітерець віє.

Двокрапку ставимо:

1.Якщо в безсполучниковому складному реченні наступне розкриває зміст попереднього речення, наприклад; Погасли вечірні огні: усі спочивають у сні.

2.Якщо в першій частині безсполучникового складного речення є слова так, такий, одно й т. ін., зміст яких розкривається у другій частині: Здавна в Кавунівці так повелося: старі дома, а молодь здебільшого на марганцях.

3.Між двома реченнями, якщо в першому є слова бачити, дивитися, чути, розуміти й т. ін., які попереджають про викладання певного факту в наступному реченні.(Старий присувається до вікна, зазира всередину й бачить: у хаті, за столом сидять гості – учитель та селяни.)
1   2   3   4   5   6

Схожі:

1. Вченя про мову як суспільне вище. Функції мови. Мова І мовлення. Українська мова – державна мова українського народу. Становлення І розвиток української літературної мови. Закон по мови Конституція України про українську мову iconТема 1 Державотворча роль мови. Функції мови. Стилі, типи І форми...
«мова» І «мовлення», які функції виконує мова, яким чином співвідносяться поняття «національна мова», «державна мова», «літературна...
1. Вченя про мову як суспільне вище. Функції мови. Мова І мовлення. Українська мова – державна мова українського народу. Становлення І розвиток української літературної мови. Закон по мови Конституція України про українську мову iconПлан Мова І мовлення Функції мови Українська мова національна мова...
Мацько Л.І., Мацько О. М., Сидоренко О. М. Українська мова: Навчальний посібник. —К.,1998. — 416 с
1. Вченя про мову як суспільне вище. Функції мови. Мова І мовлення. Українська мова – державна мова українського народу. Становлення І розвиток української літературної мови. Закон по мови Конституція України про українську мову iconПрограма державного іспиту із сучасної української мови українська...
Українська мова – національна мова українського народу. Походження І розвиток мови української народності І нації
1. Вченя про мову як суспільне вище. Функції мови. Мова І мовлення. Українська мова – державна мова українського народу. Становлення І розвиток української літературної мови. Закон по мови Конституція України про українську мову iconЩо регламентують орфоепічні норми? Наведіть приклади
Розкрити роль мови у суспільному житті. Розрізняти поняття «державна мова», «літературна мова», «національна мова». Систематизувати...
1. Вченя про мову як суспільне вище. Функції мови. Мова І мовлення. Українська мова – державна мова українського народу. Становлення І розвиток української літературної мови. Закон по мови Конституція України про українську мову iconВступ. Норми І стилі сучасної української літературної мови
...
1. Вченя про мову як суспільне вище. Функції мови. Мова І мовлення. Українська мова – державна мова українського народу. Становлення І розвиток української літературної мови. Закон по мови Конституція України про українську мову iconДержавна мова – Мова професійного спілкування
Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови. Комунікативне призначення мови в професійній...
1. Вченя про мову як суспільне вище. Функції мови. Мова І мовлення. Українська мова – державна мова українського народу. Становлення І розвиток української літературної мови. Закон по мови Конституція України про українську мову iconМова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови
Поняття «Н. М» охоплює всі мовні засоби спілкування людей — літ мову та діалекти. Діалект – різновид Н. М. вживання якої обмежене...
1. Вченя про мову як суспільне вище. Функції мови. Мова І мовлення. Українська мова – державна мова українського народу. Становлення І розвиток української літературної мови. Закон по мови Конституція України про українську мову iconЗакони, що регламентують функціонування української мови
Українська мова – державна мова України. Українська мова серед мов народів світу
1. Вченя про мову як суспільне вище. Функції мови. Мова І мовлення. Українська мова – державна мова українського народу. Становлення І розвиток української літературної мови. Закон по мови Конституція України про українську мову iconМозговий В.І. Українська мова у професійному спілкуванні. Модульний курс. Навч посіб. / В.І.
Студент повинен знати: тенденції розвитку української мови на сучасному етапі, природу й функції мови, основні ознаки літературної...
1. Вченя про мову як суспільне вище. Функції мови. Мова І мовлення. Українська мова – державна мова українського народу. Становлення І розвиток української літературної мови. Закон по мови Конституція України про українську мову icon1. Державна мова мова професійного спілкування. 2
Стилістична система української мови. Основні ознаки функціональних стилів української мови. 7
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка