1. Вченя про мову як суспільне вище. Функції мови. Мова І мовлення. Українська мова – державна мова українського народу. Становлення І розвиток української літературної мови. Закон по мови Конституція України про українську мову




Назва1. Вченя про мову як суспільне вище. Функції мови. Мова І мовлення. Українська мова – державна мова українського народу. Становлення І розвиток української літературної мови. Закон по мови Конституція України про українську мову
Сторінка3/6
Дата конвертації23.10.2013
Розмір0.61 Mb.
ТипЗакон
skaz.com.ua > Література > Закон
1   2   3   4   5   6

Білет 14.

^ Прислівник. Його морфологічні ознаки, синтаксична роль у реченні. Розряди прислівників за значенням. Правовий прислівник.

Прислівник – це самостійна частина мови, яка є незмінювана, він вказує на те як відбувається дія в реченні і відповідає на такі питання: Як? яким способом? де? коли? куди? чому? навіщо? скільки? за якої умови? не зважаючи на що?

Як? – весело, сумно

Де? – тут, там

Яким способом? – надщесердце

Коли? – вчора

Куди? – вгору

Навіщо? – навчатися

Скільки? – мало, багато

Морфологічні ознаки – це його незмінюваність. Він не маю роду, числа, відмінка, часу. Про цю ознаку свідчить те, що у словах прислівниках немає закінчення. Прислівник не має свого, властивого тільки йому лексичного значення. Воно зумовлене лексичними значеннями тих частин мови, від яких він утворюється (день- вдень, мій- по-моєму, осінь- восени).

Прислівники мають властиві тільки їм словотоворчі суфікси -о, -е (тепло, добре, важче), -и, -ому, -єму (по-братськи, по-моєму).




високо

^ Синтиксична роль у реченні. Майже завжди прислівник виступає обставиною і підкреслюється _._._._._., але може й бути іншими частинами речення.

Приклад.

Сьогодні теплий грудневий день.




Розряди прислівника. За значенням прислівники поділяються на такі розряди:

  • обставинні;

  • означальні;

  • предикативні;

  • модальні.

Обставинні прислівники вказують на різні обставини, за яких відбувається дія. Відповідно до цього вони поділяються на такі групи:

  • прислівники місця - означають місце або напрямок дії і відповідають на питання де? куди? звідки?: тут, там, внизу, вгорі, попереду, недалеко, навколо (довкола), поряд, поруч, близько;

  • прислівники часу - виражають різні часові значення: початкової чи кінцевої часової межі дії, періодичність дії і відповідають на питання коли? відколи? як довго? доки?: тепер, тоді, вранці, влітку, навесні, щоденно, щороку, щоліта, змолоду, споконвіку, донині, довіку, назавжди;

  • прислівники причини вказують на причину виконання/невиконання дії і відповідають на питання чому? через що? з якої причини?: знічев 'я, зопалу, ненароком, спросоння, здуру, згарячу;

  • прислівники мети вказують на мету дії і відповідають на питання для чого? навіщо? з якою метою?: навмисне, напоказ, наперекір, зумисне, на зло.

^ Означальні прислівники виражають якісні ознаки дії або спосіб їх вияву, міру чи ступінь: весело сміятися, швидко бігти, робити по-нашому, страшенно блідий, зовсім вільно, дуже старанний.

Серед означальних прислівників виділяють:

  • якісні (якісно-означальні) прислівники характеризують дію або іншу ознаку з боку якості й відповідають на питання як? Вони утворюються від якісних прикметників за допомоги суфікса -о, зрідка -е: прекрасний - прекрасно, сумлінно, весело, мудро, розумно, гаряче, добре.

Від якісних прислівників творяться форми вищого і найвищого ступенів порівняння: весело - веселіше, найвеселіше. Ступеневі форми прислівників творяться так само, як і ступеневі форми прикметників, зберігаючи всі особливості творення;

  • кількісні (кількісно-означальні) прислівники передають ступінь інтенсивності дії або міру чи ступінь вияву ознаки і відповідають на питання скільки? як багато? якою мірою? наскільки?: дуже сумлінний, досить активний, трохи збентежений, приходив двічі;

  • прислівники способу дії вказують на спосіб дії і відповідають на питання як? яким способом?: по-київськи, по-українськи, по-новому, гуртом, уплав, жартома.

Предикативні прислівники виражають:

  • стан природи: тепло, холодно, темно, тихо;

  • психічний чи фізичний стан істоти: сумно, радісно, досадно, соромно;

  • оцінювання якого-небудь стану з морально-етичного погляду або доцільності/недоцільності: біда, пора, лінь, гріх, диво. Наприклад: Аж жаль було на нього дивитися;

^ Модальні прислівники не виражають певного значення, а лише надають окремому членові речення чи всьому реченню модальних відтінків - можливості/неможливості, ствердження, заперечення, порядок викладу думок: безперечно, звичайно, певно, можливо, нарешті, наприклад, по-перше, по-друге, отже.
16 Білет.

Поняття про просте двосклакдне речення. Речиння поширені та непоширені. Типи речень за метою висловлювання. Порядок слів у простому реченні.Інверсія.Логічний наголос. Прості односкладні речення. Їх класифікація.

Речення – це одне слово, або кілька слів, які пов’язані між собою за змістом, інтонацією та граматичним зв’язком і виражають закінчену думку.Ознаки речення: смислова завершеність, інтонаційна оформленість, предикативність, модальність.За будовою речення бувають прості і складні.Прості мають один предикат, складні – два або більше.За головними членами речення: двоскладні- є підмет і присудок; односкладні – один головний член речення.За другорядними членами речення: поширені – тобто у реченні є другорядні члени речення; непоширені – немає другорядних членів речення.За метою висловлювання: розповідні, питальні, спонукальні.За інтонацією: окличні і неокличні.Всі слова у реченні виступають певними членами речення, їх прийнято називати словоформами.Члени речення поділяються на головні і другорядні.Головні члени речення – підмет і присудок, які утворюють предикативний центр і передають головну думку. Другорядні члени речення – це такі слова, які уточнюють, конкретизують підмет і присудок і наповнюють речення.До них належать:додаток, означення, обставина. У простому реченні ьоже бути прямий і зворотній порядок слів.Прямий, наприклад: Тепла весна радує нас щодня. Зворотній – це такий, який протилежний прямому, тобто члени речення стоять не на свому місці, але зворотнвй порядок дає реченню більш емоційного звучання.Тому і використовується у художньому стилі і називається інверсія.Односкладними реченнями називаються такі речення у яких предикативний центр складається з одного головного члена речення(підмет і присудок).Вони можуть бути поширені і непоширені, повні і неповні.Розрізняють такі типи односкладних речень:речення у яких є підмет і його група(означення), присудок і його група(додаток і обставина).Речення у яких наявний підмет називаються називні.Вони в свою чергу поділяються на 4 підвиди: буттєві – у таких реченнях підмет вказує на справжню наявність предмета, вказівні – підмет підсилюється вказівними частками це_то_ось, оцінні – підмет таке слово, через яке висловлюється оцінка предмета, спонукальні – підмет,який називає предмет, що його потрібно подати .




Засвоєння граматичної будови мови для дитини - складний шлях, на якому не обходиться без помилок. Діти плутають суфікси, префікси однієї частини мови з іншою. Для кращого засвоєння граматичної пра-вильності необхідно виробити звичку правильно говорити.

Тому дітям властиві такі типові помилки: 1.Помилки у словотворені. 2. У словозміні. 3.Відмінювання невідмінюваних ім. 4.Заміна роду ім. 5.Неправильне вживання числа ім. (зачини дверю). 6.Помилки у вживанню дієслівних форм (ходю, бігу). 7.Неправильне вживання дієприкметників (розірвата). 8.Помилки у чергуванні приголосних (у оці, рукі).

Також поширені синтаксичні помилки – це неправильний порядок слів у реченні. Найпоширенішою є неправильний порядок слів у відповідь на запитання. Синтаксичні помилки можна згрупувати таким чином: 1.Вживання одного сполучника замість іншого (то і так). 2.Неправильне вживання сполучників підрядності. 3.Під час з’єднання підрядного речення з головним замість сполучника вимовляється питальне слово. 4.У підрядному речені часу сполучник коли використовується не на початку речення, як цього вимагає зміст, а в середині. 5.Складнопідрядні речення з підрядними місця вживаються зі сполучником де.


Білет №17

1. Односкладні особові (означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові) речення та їх стилістичне вживання. Односкладні речення безособові та називні. Способи вираження головного члена в цих реченнях.

Односкладне речення – це речення у яких предикативний центр складається з одного головного члена речення – або підмета, або присудка. (Люблю цю чудову пору року. Весна.)

Речення з присудком поділ. на:

- означено-особові – це такі у яких присудок виражений дієсловом І та ІІ особи одн., та дієсловом І та ІІ особи мнж. (я, ти, ми, ви);

- неозначено-особові – у таких реченнях присудок виражений дієсловом ІІІ особи мнж. (вони) (На селі тяжко працюють.);

- узагальнено-особові – це такі односкладні речення у яких присудок виражений дієсловом будь-якої особи найчастіше ІІ особи мнж., чи одн. (ти або ви) і ці речення є прислів»ями, приказками, крилатими висловами;

Речення у яких наявний підмет називаються називні (номінативні)

Вони поділ. на:

- буттєві – у таких реченнях підмет вказує на справжню наявність предмета про який говориться (Криниця у ній смачна вода.)

- вказівні – це такі речення у яких підмет підсилюється вказівними частками – це, то, ось. (Це криниця.)

- оцінні – це такі у яких підмет таке слово через яке висловлюється оцінка предмета. (Молодець. Вереда.)

- спонукальні – у яких є підмет який називає предмет, що його потрібно подати (у лікарській праці) (Скальпель! Тиск!). у щоденному мовленні ми часто користуємося такими номінативними реченями.

Безособові – це таке односкладне речення у якому присудок означає явища природи або стан людини. Часто присудок виражається словом «бути». У безособових реченнях не можна ввести

підмет.
2.

Для формування граматичної правильності мови ви-користовуються такі методи: дидактичні ігри, дидактичні вправи, розповіді з використанням слова, в якому діти допускають помилку, картинки, переказування оповідань, читання віршів, складання дітьми розповідей на групу слів, на тему, запропоновану вихователем.

Найефективнішим методом формування граматичної правильності мови е дид\ігри. Вони занадто по¬ширені в роботі дитячих садків, проте вихователі не зав¬жди правильно підбирають ту чи іншу гру з потрібною метою. Оскільки ігри на формування граматичної пра-вильності мови не досить описані в методичній літерату¬рі, відсутні вони і в планах виховної роботи дитячих сад¬ків.

Групи дид\ігор для формування граматичної правильності мовлення: 1)дид\ігри на формування вміння дітей відмінювати іменники множини в давальному відмінку («Чого не стало?»,); 2)на відмінювання іменників множини в називному відмінку («Що зміни¬лось?»,); 3)на відмінювання іменників однини і множини у знахід¬ному відмінку («Що я бачив»); 4)на вживання роду іменників («Одягти ля-льку»); 5)на вживання невідмінюва¬них іменників («Що я чув по ра¬діо»); на вживання дієслів («Що ми робимо?»); на узгодження числівників з іменниками («Що змінилось?»).

Одним із методів формування знань з граматичної будови мови є розповіді, складені вихователем. У них повинні бути слова, в яких діти найчастіше допускають граматичні помірки (вухо, піаніно, кіно).

Дид\вправи з картинками: «Знайди маму», «Чиї дітки?», «Чий хвіст?», «У кого хвіст?», «Де що ле¬жить?», вправи на вжи¬вання невідмінюваних іменників (пюре, піаніно, радіо).
Білет №18

  1. Головні члени речення. Підмет, способи його вираження. Присудок, способи його вираження. Простий і складений дієслівний присудок.

Всі слова у реченні виступають певними членами речення, їх прийнято називати словоформами. Пр: Навколо села розкинулись широкі лани.

Члени речення поділяються на головні та другорядні.

Головні – підмет і присудок, які утворюють у речені предикативний центр або граматичну основу. Другорядні – це такі слова, які уточнюють, конкретизують підмет і присудок, і наповнюють речення. Пр.: у блакитному зимовому небі сяє скуте сонце.

Підмет – це головний член речення, який означає те, про що говориться у речені, і відповідає на питання хто? Що? Пр.: ластівки прилітають до годівнички. Діти підсипають їм крихти.

За будовою підмет простий і складений. Простий скл. З 1 слова. Складений – виражений словосполученням, реченням. Пр.: я подарую тобі яблука з нашого саду.

Підмет у речені може бути виражений різними частинами мови (6).

Присудок – це головний член речення, який означає те, про що в речені говориться про підмет і відповідає на питання що робить? Що з ним робиться? Пр.: сьогодні день вже тепліший.

З способом вираження присудки бувають 3 типів: простий дієслівний-це такий, який виражено 1 дієсловом, будь якого часу, особи та числа (що робить?); складений дієслівний – скл. З 2 дієслів: інфінітива та допоміжного дієслова, інфінітив називає дію, а допоміжне вказує на час, особу, число. (що буде робити?); складенний іменний – скл. З ім.., прикм., займ., дієприкм. Та допоміжного дієслова (був, є, буде). (хто він є?) допоміжне слово є в такому присудкові часто пропускається. Пр.: літо – чудова пора року. Маленька дівчинка безпорадна і заплакана.




Найефективнішим методом формування граматичної правильності мови е дид\ігри. Групи дид\ігор для формування граматичної правильності мовлення: 1)дид\ігри на формування вміння дітей відмінювати іменники множини в давальному відмінку («Чого не стало?»,); 2)на відмінювання іменників множини в називному відмінку («Що зміни¬лось?»,); 3)на відмінювання іменників однини і множини у знахід¬ному відмінку («Що я бачив»); 4)на вживання роду іменників («Одягти ля¬льку»); 5)на вживання невідмінюва¬них іменників («Що я чув по ра¬діо»); на вживання дієслів («Що ми робимо?»); на узгодження числівників з іменниками («Що змінилось?»).

Крім дидактичних ігор застосовують дид\впра¬ви, які доступні дітям старшого дошкільного віку. Висо¬ко оцінював дидактичні вправи К. Д. Ушинський. В його книзі «Рідне слово» зібрано чимало корисних вправ для розвитку мовлення дітей. Великого значення дид\вправам надавала і Є. І. Тихєєва, яка розробила цілу систему дидактичних вправ для розвитку мови дошкільнят. У дошкільній пе¬дагогіці визначено педагогічні вимоги до дидактичних вправ, що використовуються в роботі з дітьми: а)правильний підбір дидактичної вправи відповідно до помилок, які зустрічаються в дитячому мовленні; б)дидактична вправа повинна мати чітко визначену мету, основне навчальне завдання; в)матеріал до дидактичної вправи повинен підбира¬тись так, щоб діти мали можливість зіставити правильні і неправильні форми; щоб в ньому були не тільки ті гра¬матичні форми, в яких діти допускають помилки, а й інші близькі граматичні форми, раніше засвоєні дітьми (чер¬воне яблуко); г)кожна дидактична вправа повинна збуджувати ди¬тячу думку, сприяти розвитку мислення.

Вправи на словотворення. їх мета — формування ін¬тересу до слова, розвиток критичного ставлення до мови, пошук серед різних варіантів слів граматично правиль¬ного слова. Це такі вправи:Утворення іменників за допомогою суфіксів («Хто у нього мама»). Вправи на словозміну: 1.Відмінювання дієслівних форм (бігати — біжу та ін.). Наприклад, вихователь говорить: Ми ходимо. Як ти скажеш про себе? (Я ходжу.) 2.Узгодження числівників і прикметників з іменниками: Червоний олівець. Про що можна сказати черво¬ний? (Червона квітка) 3.Відмінювання іменників:Качка кличе кого? (Каченят.) 4.Відмінювання займенників: У мене лялька. Як сказати про Оксану?У неї лялька. 5.Вживання часу дієслів:Що я (ти, він, вони, ми) роблю?

Дид\вправи на удосконалення синтаксичної сторони мови. Після розгляду картинки дитиною вихова¬тель ставить запитання: Кого ти бачиш на картинці? Що вони роблять?

У дитячому садку формування граматичної правиль¬ності мови відбувається на комплексних і тематичних заняттях. Комплексні заняття проводять два рази на мі¬сяць, тематичні — один раз у квартал. На комплексних заняттях використовуються в ос¬новному дид\вправи та ігри.
1   2   3   4   5   6

Схожі:

1. Вченя про мову як суспільне вище. Функції мови. Мова І мовлення. Українська мова – державна мова українського народу. Становлення І розвиток української літературної мови. Закон по мови Конституція України про українську мову iconТема 1 Державотворча роль мови. Функції мови. Стилі, типи І форми...
«мова» І «мовлення», які функції виконує мова, яким чином співвідносяться поняття «національна мова», «державна мова», «літературна...
1. Вченя про мову як суспільне вище. Функції мови. Мова І мовлення. Українська мова – державна мова українського народу. Становлення І розвиток української літературної мови. Закон по мови Конституція України про українську мову iconПлан Мова І мовлення Функції мови Українська мова національна мова...
Мацько Л.І., Мацько О. М., Сидоренко О. М. Українська мова: Навчальний посібник. —К.,1998. — 416 с
1. Вченя про мову як суспільне вище. Функції мови. Мова І мовлення. Українська мова – державна мова українського народу. Становлення І розвиток української літературної мови. Закон по мови Конституція України про українську мову iconПрограма державного іспиту із сучасної української мови українська...
Українська мова – національна мова українського народу. Походження І розвиток мови української народності І нації
1. Вченя про мову як суспільне вище. Функції мови. Мова І мовлення. Українська мова – державна мова українського народу. Становлення І розвиток української літературної мови. Закон по мови Конституція України про українську мову iconЩо регламентують орфоепічні норми? Наведіть приклади
Розкрити роль мови у суспільному житті. Розрізняти поняття «державна мова», «літературна мова», «національна мова». Систематизувати...
1. Вченя про мову як суспільне вище. Функції мови. Мова І мовлення. Українська мова – державна мова українського народу. Становлення І розвиток української літературної мови. Закон по мови Конституція України про українську мову iconВступ. Норми І стилі сучасної української літературної мови
...
1. Вченя про мову як суспільне вище. Функції мови. Мова І мовлення. Українська мова – державна мова українського народу. Становлення І розвиток української літературної мови. Закон по мови Конституція України про українську мову iconДержавна мова – Мова професійного спілкування
Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови. Комунікативне призначення мови в професійній...
1. Вченя про мову як суспільне вище. Функції мови. Мова І мовлення. Українська мова – державна мова українського народу. Становлення І розвиток української літературної мови. Закон по мови Конституція України про українську мову iconМова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови
Поняття «Н. М» охоплює всі мовні засоби спілкування людей — літ мову та діалекти. Діалект – різновид Н. М. вживання якої обмежене...
1. Вченя про мову як суспільне вище. Функції мови. Мова І мовлення. Українська мова – державна мова українського народу. Становлення І розвиток української літературної мови. Закон по мови Конституція України про українську мову iconЗакони, що регламентують функціонування української мови
Українська мова – державна мова України. Українська мова серед мов народів світу
1. Вченя про мову як суспільне вище. Функції мови. Мова І мовлення. Українська мова – державна мова українського народу. Становлення І розвиток української літературної мови. Закон по мови Конституція України про українську мову iconМозговий В.І. Українська мова у професійному спілкуванні. Модульний курс. Навч посіб. / В.І.
Студент повинен знати: тенденції розвитку української мови на сучасному етапі, природу й функції мови, основні ознаки літературної...
1. Вченя про мову як суспільне вище. Функції мови. Мова І мовлення. Українська мова – державна мова українського народу. Становлення І розвиток української літературної мови. Закон по мови Конституція України про українську мову icon1. Державна мова мова професійного спілкування. 2
Стилістична система української мови. Основні ознаки функціональних стилів української мови. 7
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка