Боже Милосердя Щоденник сестри Марії Фаустини Ковальської Згромадження Матері Божої Милосердя




НазваБоже Милосердя Щоденник сестри Марії Фаустини Ковальської Згромадження Матері Божої Милосердя
Сторінка7/11
Дата конвертації12.10.2013
Розмір1.21 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Література > Документы
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

27 листопада 1936 року

Сьогодні духом я була в небі та оглядала ті невимовні красоти і щастя, що чекають нас після смерті. Бачила, як неустанно віддають честь і хвалу Богу усі створіння, та яке велике щастя міститься в Богові й проливається на них, ощасливлюючи їх. І всяка хвала та честь від ощасливлених істот повертається до джерела та входить у Божі глибини, а створіння контемплюють внутрішнє життя Бога, Отця, Сина і Святого Духа, котре ніколи вони не збагнуть і не осягнуть.

Те джерело щастя є незмінним у своїй сутності, проте є завжди новим. З нього струменить щастя для всіх. Розумію тепер св. Павла, який сказав: "Ні око не бачило, ні вухо не чуло і в людське серце не увійшло те, що Бог приготував для тих, хто Його любить".
^ 9 грудня 1936 року

Завдяки великій турботі Матері-Генеральної, я виїхала сьогодні на лікування у Прондік, недалеко від Кракова, де перебуватиму три місяці. Погодившись на це, я повністю здалась, на Божу волю. З однаковою покорою прийму як одужання, так і смерть. Цілковито покладаюсь на Його безмежне милосердя. Дбаю лише про те, щоб моя любов до Нього була щораз глибшою і чистішою.

Мене відвезла сестра Хризостома. У виділеній мені окремій кімнаті живу як кармелітка. Лікар узяв мене під свою опіку. Мене оточують зичливі люди.
^ 10 грудня 1936 року

Сьогодні я встала рано і ще перед Службою Божою, яка починається тут о шостій годині, провела медитацію. Після святого Причастя мій дух потонув у Богові, як у єдиному предметі своєї любові. Увесь день я почувала себе погано. Увечері я намагалась відправити Святу Годину, але не змогла, лише єдналася зі страждальним Ісусом. Моя кімната розташована поряд із палатою для чоловіків. Я не знала, що чоловіки такі балакучі. З ранку до пізньої ночі вони ведуть розмови на різні теми. Мій Ісусе, як мало ці люди говорять про Тебе. Про все, тільки не про Тебе, Ісусе. Сумно мені, коли я бачу ту велику байдужість і невдячність створінь. О мій Ісусе, прагну любити Тебе за них і своєю любов’ю винагородити Тобі!
^ 11 грудня 1936 року

Сьогодні я не змогла взяти участь у всій Службі Божій.

Була лише на найважливіших її частинах. Відразу після святого Причастя повернулась до себе. Зненацька мене охопила присутність Бога. В цей момент я відчула страждання Господа. Тривало це дуже коротко. Глибше тоді я пізнала справу Милосердя.

Вночі раптово прокинулась й усвідомила, що якась душа просить помолитись, бо їй дуже потрібна молитва. Коротенько, але від щирого серця я просила в Господа ласки для неї.

Наступного дня вже після дванадцятої, увійшовши в палату, побачила людину, яка вмирала. Довідалася, що агонія почалася вночі. Переконалася, що це було саме тоді, коли хтось просив мене помолитись. Тепер у душі я почула голос: "Відмов ту вервицю, якої Я тебе навчив". Я побігла по вервичку, опустилась на коліна біля вмираючої людини й почала з великим запалом духа відмовляти ті молитви. Раптом вона відкрила очі й глянула на мене. Ще я не закінчила вервицю, як вона померла, оповита дивним спокоєм.

Я гаряче просила Господа, щоби Він виконав обіцяне за змовляння вервиці. Господь дав мені зрозуміти, що та душа удостоїлась обіцяної ласки. То була перша душа, яка її одержала. Я відчувала, як сила милосердя огортає ту душу.

Повернувшись у свою кімнату, почула: "Охороняю в годину смерті, як свою хвалу, кожну душу, яка сама відмовляє цю вервицю, або коло вмираючої це робить хтось інший. Удостоїться однакового відпусту. Коли біля вмираючої особи змовити цю вервицю, вгамовується гнів Божий, а незбагненне милосердя огортає душу. І зворушаться глибини Мого Милосердя заради болісної муки Мого Сина".

О, якби ж то всі усвідомили, яким великим є Господнє милосердя і наскільки воно необхідне нам усім, а особливо в ту вирішальну годину...

О милосердний Ісусе, розіп’ятий на хресті, згадай нас у годину нашої смерті. Вмираючий Ісусе, запоруко Милосердя, вгамуй Божий гнів у годину моєї смерті.

Сьогодні ввечері я спізнала в душі, що якійсь особі необхідна моя молитва. Особливо відчуваю це, коли таку потребу має вмираючий. Негайно почала молитись. Молилася ревно, але відчувала, що повинна продовжувати свої молитви. Наступного дня довідалась, що, власне, в той час почала вмирати одна особа, і тривало це до ранку. Дивним чином Господь Ісус Христос дає мені зрозуміти, що вмираючому необхідна моя молитва. Відчуваю живо і виразно того духа, котрий просить мене про молитву. Я не знала, що поміж душами Існує така поєднаність. Особливо тепер, коли я перебуваю у лікарні, переживаю цю внутрішню єдність із умираючими. Просто якась сила змушує мене до молитви. Це бачення є суто духовним і приходить через раптове осяяння, що його мені уділяє Бог. Молюся доти, поки не відчую в душі спокій. Велику допомогу вмираючим приносить вервиця. Інколи заспокоююсь після першої "Богородице Діво", іноді після того, як змовлю усю вервицю. Я переконалася також, що маю внутрішній неспокій і потребу довше молитись, якщо душа зазнає важкої боротьби і тривалого вмирання. Трапляється так, що людина, котра помирає, знаходиться в іншому корпусі або іноді навіть за кілька сотень кілометрів, як це було з моїми рідними, проте відчуття мої однакові. Адже для духа простору не існує!

Пополудню завжди грає радіо, отож мені бракує тиші. До обіду – безперервні балачки і шум. Мій Боже, я сподівалася тієї тиші, що в ній розмовлятиму лише з Господом, а вийшло зовсім навпаки. Але тепер ніщо мені не перешкоджає: ані розмови, ні радіо. Одним словом – ніщо. Ласка Божа так учинила, що коли я молюсь, то не знаю навіть, де перебуваю. Знаю лише, що єднаюсь душею з Богом. І так минають дні у лікарні.

А ще важко мені писати, навіть пера доброго не маю. Труднощі пов’язані також і з тим, що нотатки веду потай від сестер. Мушу інколи щохвилі закривати зошит і терпеливо вислуховувати розповідь тієї чи іншої особи. Тоді час, відведений на писання, минає, а літери розмазуються від раптового стулювання сторінок. Веду ці нотатки з дозволу настоятельки і з наказу сповідника. Часом пишеться мені цілким задовільно, а іноді сама ледве можу прочитати.
^ 23 грудня 1936 року

Я переживаю хвилини спілкування з Божою Матір’ю і готуюся до урочистої миті приходу Господа Ісуса Христа. Матір Божа повчає мене про внутрішнє життя душі з Ісусом, особливо у святому Причасті. Яке велике таїнство вершить у нас святе Причастя, ми дізнаємося лише у вічності. О, найдорогоцінніші хвилини у житті!

Сьогодні мене провідала сестра Хризостома. Привезла лимони, яблучка і маленьку ялинку. Я зраділа цьому безмежно. Мати-настоятелька за посередництвом сестри Хризостоми просила лікаря відпустити мене на свята додому. Лікар охоче погодився. Я втішилася й розплакалася, як мала дитина. Сестра Хризостома дивувалась, що я дуже змінилась і погано виглядаю. Сказала мені: "Знаєш, Фаустино, ти, напевно, помреш. Мабуть, ти дуже страждаєш".

Я відповіла їй, що сьогодні страждаю більше, ніж в інші дні, але то нічого. Для порятунку душ це не є забагато. О, милосердний Ісусе, дай мені ще душі грішників!
^ 24 грудня 1936 року

Сьогодні під час Служби Божої я особливо єдналась з Богом і Його Непорочною Матір’ю. Покора і любов Непорочної Діви проймали мою душу. Чим більше я наслідую Матір Божу, тим глибше спізнаю Бога. О, яка незбагненна туга огортає мою душу! Ісусе, як можеш Ти залишати мене у цьому вигнанні? Я вмираю зі спраги за Тобою. Кожен Твій дотик до моєї душі ранить безмірно. Любов і страждання йдуть поряд. Але я не замінила би завданого Тобою болю на жодні скарби.

Додому на свята мене забрала сестра Каєтана. Я тішилася, що буду разом із сестрами. Ідучи містом, я уявляла собі, що це Вифлеєм. О Пречиста Діво, Ти сьогодні в дорозі, і я мандрую.

О Світлосяйна Діво, чиста, як кришталь, уся заглиблена в Бога, Тобі віддаю своє внутрішнє життя. Влаштуй усе так, щоб це було мило Твоєму Синові.

Перед вечерею я зайшла за хвильку до каплиці, аби духово поділитися просфорою з дорогими моєму серцю особами. Я просила для них ласки. Я довірила Господеві переслідуваних, стражденних і тих, котрі не знають Його імені, особливо бідних грішників. О маленький Ісусе, благаю Тебе, занур усіх у море Твого незбагненного Милосердя. О солодкий, маленький Ісусе, візьми моє серце. Нехай воно буде для Тебе милою і зручною оселею. О неосяжна Величносте, яка прихильно наблизилась до нас. Тут нема великого Єгови – грози громів. Тут солодкий маленький Ісусик. Тебе не боїться жодна душа, хоч не зменшилась Твоя велич, а лише стала прихованою.

Після вечері почувала себе втомленою і зболеною, була змушена лягти. Проте не спала і з Пресвятою Матір’ю чекала на появу Дитини.
^ 25 грудня 1936 року

Під час Різдвяної Служби Божої мене наскрізь пройняла Божа присутність. За мить до приношення я побачила Богородицю з малим Ісусиком і святого Йосифа. Матір Божа промовила: "Моя доню, Фаустино, тримай той найдорожчий скарб". І подала мені маленького Ісуса. Коли я взяла Його на руки, моя душа сповнилась такою невимовною радістю, що й не описати. За хвилю видіння зникло. Коли я прийняла Господа Ісуса у святому Причасті, то уся моя душа затрепетала від присутності Бога.

На другий день свят Службу Божу правив отець Андраш. Пополудню я ходила до сповіді. На деякі питання, що стосувались відомої справи, отець не дав мені відповіді. Мовив: "Як будеш здорова, поговоримо конкретніше. А зараз намагайся скористатись тими ласками, які тобі Бог уділяє. Старайся повністю одужати". За покуту отець казав молитися на вервиці до Божого Милосердя. Під час молитви я почула: "О, які великі ласки уділю душам, які будуть відмовляти цю вервицю. Надра Мого милосердя зворушуються для тих, хто її відмовляє. Запиши ці слова, Моя доню. Дай знати цілому світові про Моє Милосердя, Нехай усе людство пізнає Моє безмежне милосердя. Це є знаком на останні часи. Потім надійде день справедливості. Поки є час, нехай люди прибігають до джерела Мого Милосердя, нехай користають з Крові й Води, котра для них заструменіла". О, людські душі, де сховаєтеся в день Божого гніву? Вдавайтеся зараз до джерела Божого Милосердя. О, яку велику кількість душ я бачу! Вони схилялись перед Божим Милосердям, тож і співатимуть пісню прослави у віках.
^ 27 грудня 1936 року

Сьогодні я повернулась до лікарні. Подорож була приємною. Зі мною їхала одна особа, яка везла до хресту дитину. Ми підвезли її до самого костелу в Подгужу. Аби вийти, вона передала дитину в мої руки. Ревною молитвою я присвятила дитя Богові, щоби колись воно прославило Господа. Відчула в душі, що Господь у незвичайний спосіб поглянув на ту душеньку.

Коли ми увійшли в мою шпитальну кімнату, то побачили гарненького паперового ангела і напис: "Слава тобі". Напевно, це від тієї хворої сестри, якій я послала ялинку.

Отож, минули Різдвяні свята.
^ 28 грудня 1936 року

Сьогодні я розпочала дев’ятницю до Божого Милосердя. Духом переношусь і встаю перед тією Іконою та мовлю вервицю, якої мене навчив Господь. Цю дев’ятницю відправляю за архиєпископа і отця Сопоцька. Прошу Бога надихнути архиєпископа, щоб він зволив затвердити таку милу Богові вервичку й ікону та щоби не відкладав цієї справи...

Сьогодні раптово, наче блискавка, пронизав мене погляд Господа. Тоді й побачила я у своїй душі найдрібніші пилинки. А пізнавши до глибини свою нікчемність, впала навколішки, просила в Господа пробачення та з великим упованням кинулася в Його безмежне Милосердя. Таке пережиття ні не пригнічує мене, ні не віддаляє від Господа. Скоріше пробуджує в моїй душі більшу любов і безмежнішу віру, а розкаяння мого серця поєднується з любов’ю. Ці Божі спалахи формують мою душу. О, солодкий Божий променю, просвітлюй мене до найпотаємнішої глибини, бо я прагну досягнути найбільшої чистоти серця і душі. Увечері я взяла брошурку з образком Милосердного Ісуса і притулила до серця. З моєї душі вихопилися слова: "Ісусе, предвічна Любове, для Тебе живу, для Тебе вмираю і з Тобою прагну поєднатись". Тоді я побачила Господа у невимовній красі. Він глянув на мене ласкаво і промовив: "Доню Моя, з любові до тебе Я зійшов з неба, для тебе жив, задля тебе вмер і для тебе створив небеса". Коли я залишилась сама, душа моя загорілася жадобою страждати аж до тієї хвилі, поки Господь не скаже: "Досить".
^ Краків - Прондік, 1 січня 1937 року

Ісусе, уповаю на Тебе.

Сьогодні опівночі я попрощалася зі старим 1936 роком і привітала новий 1937 рік. Милосердний Боже, з Тобою піду відважно й сміливо у битву і в бій. Во Ім’я Твоє усе звершу і все переможу. Мій Боже, Доброто безмірна, прошу Тебе, нехай завжди і у всьому супроводжує мене Твоє безмежне Милосердя.
^ 7 січня 1937 року

Під час Святої Години я розділила з Ісусом гіркоту муки, якою Він був переповнений. Ісус відкрив мені те, наскільки душа повинна бути віддана молитві, незважаючи на страждання, спустошеність і спокуси. Бо переважно від такої молитви залежить здійснення часом великих Божих задумів. Якщо ми не спроможемося на таку молитву, то перекреслимо те, що Бог хотів звершити через нас або в нас.
^ 8 січня 1937 року

П’ятниця. Цілий день я жертвувала за вмираючих грішників. Під час Служби Божої в незвичайний спосіб відчула близькість Господа. Після святого Причастя поглянула з упованням на Господа і сказала: "Ісусе, дуже хочу щось Тобі сказати". Господь подивився на мене з любов’ю і спитав: "А що ти прагнеш сказати?"

"Ісусе, прошу Тебе, незбагненною силою Свого Милосердя зроби так, щоби всі, котрі цього дня помруть, уникнули пекельного вогню, хоч би й були найбільшими грішниками. Сьогодні п’ятниця – пам’ять про Твою болісну смерть на хресті. Незбагненним є Твоє милосердя, отже, Ангели не подивуються".

Притулив мене Ісус до Свого Серця і промовив: "Моя люба доню, ти осягнула глибину Мого Милосердя. Я зроблю так, як ти просиш, але ти єднайся неустанно з Моїм вмираючим Серцем і сплачуй данину Моїй справедливості. Знай, що просила ти Мене про велику річ, але Я бачу, що це продиктовано чистою любов’ю до Мене. Тому Я задовольняю твої бажання". Маріє! Непорочна Діво, візьми мене під Свою особливу опіку, оберігай чистоту моєї душі, серця й тіла. Ти є взірцем для мене і зіркою мого життя.
^ 22 січня 1937 року

Сьогодні п’ятниця. Душа моя вкинута в море страждань. Усе відібрали в мене грішники. Але нічого… Для них я віддала все, щоб вони пізнали, яким Ти є добрим і безмежно милосердним. Я і так зберігатиму Тобі вірність посеред затишшя і бур.

Сьогодні лікар вирішив, що я не повинна брати участь у літургіях, а лише ходити до святого Причастя. Усім серцем я прагнула бути на Службі Божій, але сповідник, погоджуючись із лікарем, сказав бути послушною. Шкода мені було пропустити відправу, однак послух – понад усе.

Я заглибилась у молитву і відправила покуту. Тоді побачила Господа й почула: "Знай, Моя доню, що одним актом послуху ти віддаєш Мені більшу шану, ніж тривалими молитвами й умертвленнями".

О, як добре жити в послуху, зі свідомістю того, що всі мої вчинки милі Богові.
^ 2 лютого 1937 року

Цей день є для мене винятковим, незважаючи на те, що я зазнала багато страждань. Душа моя потопає у великій радості.

В сусідній палаті лежала важко хвора єврейка. Три дні назад я провідала її. Боляче мені було від того, що вона невдовзі вмре, а ласка святого хрещення не обмиє її душу. Я переговорила з медсестрою про те, аби охрестити хвору, коли наближатиметься її кінець. Трудність полягала в тому, що коло неї завжди хтось був. Однак я відчула в душі потребу помолитися перед іконою Божого Милосердя. Я звернулась до Господа: "Ісусе, Ти Сам мені сказав, що за посередництвом цієї ікони уділятимеш багато ласк. Прошу в Тебе ласки хрещення для цієї єврейки."

Вночі я тричі вставала до неї, щоб вловити слушний момент й охрестити її. Вранці хвора почувала себе ніби краще. Коло неї увесь час перебував хтось із рідні. Надійшов момент, коли хвора почала втрачати свідомість. Зчинився переполох. Одні побігли по лікаря, інші ще кудись, аби її рятувати. Так що хвора залишилась сама, і медсестра охрестила ту жінку. Поки всі повернулись, душа її була оздоблена Божою ласкою. Вона стала помирати. Тривало це дуже коротко, наче заснула. Раптом я побачила її душу, яка входила до неба у невимовній красі. Якою ж гарною є душа в освячувальній ласці! В моєму серці запанувала радість. Адже перед тією іконою я одержала таку велику ласку для душі покійної.

О, яким великим є Боже Милосердя! Нехай кожен прославляє його. О, мій Ісусе, ця душа співатиме Тобі гімн Милосердя впродовж усієї вічності. Я не забуду вражень того дня. То вже друга велика ласка, яку я для когось здобула тут, перед цією іконою.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Схожі:

Боже Милосердя Щоденник сестри Марії Фаустини Ковальської Згромадження Матері Божої Милосердя iconРозмова з таємним пророком1
Послання, дані Марії Божого Милосердя, вивчаються церквою. Офіційної думки ще немає. Ми продовжуємо перекладати послання І заохочуємо...
Боже Милосердя Щоденник сестри Марії Фаустини Ковальської Згромадження Матері Божої Милосердя iconМолитва
Надішли мені Твого ангела утішителя, бо мій біль є тяжким та глибоким. Прийди мені на допомогу, Господи милосердя та співчуття. Допоможи...
Боже Милосердя Щоденник сестри Марії Фаустини Ковальської Згромадження Матері Божої Милосердя iconАкафіст до Божої Матері Неустанної Помочі
Вибрана Владичице І джерело Божої ласки!* Ось ми, зібравшись,* припадаємо з вірою до Твого преславного образу,* де Ти повсякчасно...
Боже Милосердя Щоденник сестри Марії Фаустини Ковальської Згромадження Матері Божої Милосердя iconКнига Об’явлення Відповідь
Відповідь: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність, здержливість – Галатам 5: 22-23
Боже Милосердя Щоденник сестри Марії Фаустини Ковальської Згромадження Матері Божої Милосердя iconКонцерт учнівського
Голос закулісами. Вітайте! Президент Ради учнівського самоврядування ДашаІльманенко та помічниця з питань турботи та милосердя Діана...
Боже Милосердя Щоденник сестри Марії Фаустини Ковальської Згромадження Матері Божої Милосердя iconІванів – другий лист
Ми любимо вас, бо істина є у всіх нас І буде з нами вічно. 3 Незаслужена доброта, милосердя І мир від Бога, Батька, І від Ісуса Помазанця,...
Боже Милосердя Щоденник сестри Марії Фаустини Ковальської Згромадження Матері Божої Милосердя iconСерпень
Загибель світу – то кара Божа чи наслідок розбрату, зажерливості й жорстокості самих людей? Чи здатні сьогодні протистояти кривавим...
Боже Милосердя Щоденник сестри Марії Фаустини Ковальської Згромадження Матері Божої Милосердя iconЛановичі, св. Миколая Самборский деканат
Святої Родини 1608 року, який зараз знаходиться в Олеському відділенні Львівської картинної галереї (лкг). У 1775р закупили ще один...
Боже Милосердя Щоденник сестри Марії Фаустини Ковальської Згромадження Матері Божої Милосердя iconДев’ятниця до божої матері зарваницької
Бог. Як найкращий Син, Він любить свою Найсвятішу Матінку І не може відмовити, коли Вона Його про щось попросить. А особливо, коли...
Боже Милосердя Щоденник сестри Марії Фаустини Ковальської Згромадження Матері Божої Милосердя iconМетодичні рекомендації та плани семінарських занять під час підготовки...
Вимоги до читацького щоденника: читацький щоденник заповнюється від руки. В щоденнику вказується ім’я автора, назва твору, П.І. Б....
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка