Боже Милосердя Щоденник сестри Марії Фаустини Ковальської Згромадження Матері Божої Милосердя




НазваБоже Милосердя Щоденник сестри Марії Фаустини Ковальської Згромадження Матері Божої Милосердя
Сторінка5/11
Дата конвертації12.10.2013
Розмір1.21 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Література > Документы
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

^ ВЕЛИКИЙ ПІСТ

Коли заглиблююсь у Господню Муку, то під час адорації часто бачу Ісуса Христа в такому стані: після бичування кати зняли з Нього одяг, що вже прилип до Ран, так що вони знову відкрились і почали кровоточити. Потім вони накинули на Господа, на ті свіжі рани, червоний плащ, брудний і подертий. В деяких місцях той плащ ледве сягав колін. І звеліли Господеві сісти на колоду. З терня плели вінець й поклали на Його святу Голову, а в руки дали тростину. Насміхалися з Нього, віддаючи поклони, наче цареві. Одні плювали Йому в обличчя, а інші брали тростину і били Його по голові. Ще інші завдавали Йому болю штурханами, а деякі прикрили Його лице і били кулаками. Ісус переносив усе мовчки. Хто зрозуміє Його – Його біль? Погляд Ісуса був втуплений у землю. Я відчула, що в той час діялося в найсолодшому Серці Ісуса. Нехай кожен розважає над тим, що Ісус терпів у ті хвилини. Навперейми знущалися з Господа. Я замислювалась, звідки у людині взялася така злосливість. Гріх тому причиною: зустрілися Любов і гріх.

О вічна і незбагненна Любове, прошу в Тебе однієї ласки; просвіти мій розум світлом із висоти, дай мені пізнати й оцінювати речі за їх вартістю. Найбільшою радістю сповняється моя душа, коли я пізнаю правду.

В ті хвилини, коли в глибині єства я зустрічаюся з Богом, то відчуваю таке щастя, що й не висловити словами. Це короткі миті, бо душа не витримала би їх довше, мусіло б наступити роз’єднання з тілом. Хоча вони короткі, однак сила, якою вони наповнюють душу, залишається дуже надовго. Відчуваю постійну присутність Бога без жодного зусилля душі, відчуваю таку тісну власну єдність із Богом, яка поєднує краплину води з бездонним океаном.

Ту ласку я відчула у четвер (21.03.35) під кінець вервиці, що тривала винятково довго впродовж усієї Служби Божої. Думала, що помру з радості. В такі моменти я краще пізнаю Бога і Його властивості, а також краще пізнаю себе і свою убогість. Мене вражає те, наскільки низько опускається Бог до такої нікчемної душі, якою є моя.

В обідню пору я зазирнула на хвильку до каплиці, і знову сила благодаті вдарила в моє серце. Коли я перебувала у стані зосередженості, сатана схопив один горщик квітів і зі злобою з усієї сили жбурнув на землю. Я бачила всю його затятість і заздрість. В каплиці не було нікого. Я підвелася з молитви, позбирала черепки, пересадила квітку і хотіла швиденько поставити на місце, перш ніж хтось прийде до каплиці. Але це мені не вдалося. Саме увійшла мати-настоятелька, сестра, зайнята в захристії, і ще кілька сестер. Мати-настоятелька здивувалася, що я торкалася чогось на вівтарі, і горщик упав. Сестра з захристії виявила своє невдоволення. Я ж не намагалась ні щось пояснювати, ні виправдовуватись. Проте під вечір почувала себе зовсім вичерпаною і не могла відправити Святої Години. Отож, попросила в настоятельки дозволу раніше піти спати. Як тільки лягла, відразу заснула. Проте десь біля одинадцятої години диявол шарпнув моїм ліжком. Я одразу ж прокинулась і спокійно почала молитись до свого Ангела-Хоронителя. Тоді побачила душі, що несуть покуту у чистилищі їх постаті були, наче тіні, а поміж ними снувало багато бісів. Один із них намагався мені дошкулити, у подобі кота стрибав на моє ліжко і до моїх ніг. А був завважки наче кілька гудів.

Весь той час я відмовляла вервицю. Над ранок ті постаті відступили, і я змогла заснути. Коли вранці я прийшла до каплиці, то почула голос: "Ти поєднана зі Мною, нічого не бійся. Але знай, дитя Моє, що сатана ненавидить тебе. Хоча він ненавидить кожну душу, але особливою ненавистю палає до тебе, тому що багато душ ти вирвала з-під його влади."
^ ВЕЛИКИЙ ЧЕТВЕР

18 квітня 1935 року

Вранці я почула слова: "Від сьогодні аж до воскресіння ти не відчуватимеш Моєї присутності, а твоя душа буде сповнена великої туги". В цю ж мить велика журба заполонила мою душу. Я відчувала розлуку з улюбленим Ісусом, а коли надійшла хвиля прийняття святого Причастя, я побачила в чаші, в кожній облатці стражденне обличчя Ісуса Христа. Туга в моєму серці зросла ще більше.

У Велику П’ятницю о третій годині, коли я зайшла у каплицю, пролунало: "Бажаю, щоби ця ікона була вшанована публічно". В цей момент я побачила Господа Ісуса Христа, вмираючого на хресті в жахливих муках, з Його серця вийшли ті самі два промені, що зображені на іконі.

Субота. Під час вечірні мені явився Ісус Христос в пресвітлих шатах. Сяяв, наче сонце. Він промовив до мене: "Нехай радіє твоє серце". І я сповнилася великою радістю, і пронизала мене наскрізь Божа присутність, що є невимовним скарбом для душі.

У п’ятницю, 26 квітня, ікона була виставлена в Острій Брамі. Під час урочистостей я була присутня на проповіді про Боже Милосердя, яку виголошував мій сповідник. Так вперше відбулося те, чого Ісус віддавна вимагав.

Після проповіді я не чекала закінчення відправи, бо поспішала додому. Але не пройшла навіть кілька кроків, як злі духи заступили мені дорогу. Вони погрожували мені жахливими муками. Чулися голоси: "Відібрала нам усе, що ми стільки років здобували". Ненависть їх до мене була жахливою. Отоді я й покликала на допомогу Ангела-Хоронителя. Його ясна постать з’явилась в одну мить, і він мовив: "Не бійся, обранице Мого Владики. Без Його дозволу ці духи не заподіють тобі нічого поганого". Злі духи негайно зникли, а вірний Ангел-Хоронитель супроводжував мене видимим чином до самого дому.
^ НЕДІЛЯ,

28 квітня 1935 року

Надійшла Провідна неділя, тобто свято Божого Милосердя, закінчення ювілею Відкуплення. Коли ми йшли на ту урочистість, то серце стрибало мені з радості з приводу того, що ці два свята так тісно між собою пов’язані. Я просила в Бога Милосердя для грішників. Коли закінчувалася відправа, і священик узяв Найсвятіші Тайни, щоб поблагословити вірних, я побачила Господа Ісуса Христа таким, як на іконі. Господь поблагословив усіх, а два промені поширилися на цілий світ. Тоді пролунало: "Це свято вийшло з надр Мого Милосердя і утвердилося в Його глибинах. Кожна душа, що вірить і надіється на Моє милосердя, удостоїться його".

^ ЗІСЛАННЯ СВЯТОГО ДУХА

9 червня 1935 року

Увечері, коли я йшла садом, почула слова: "Зі своїми товаришками ти будеш випрошувати милосердя для себе і світу, Я зрозуміла, що йдеться про заснування нового згромадження. Чітко усвідомлюю: щодо мене є інша Божа воля. Але безперестанно виправдовуюсь перед Господом, що я не здатна здійснити таку справу. "Не бійся. Я сам доповню те, чого тобі бракує", – пролунало.

Коли я розмовляла зі своїм духівником про різні справи, котрі Господь вимагав від мене, то гадала, що він скаже мені, що я не зможу справитись із ними. Однак у відповідь почула, що Бог для виконання своїх замірів вибирає найчастіше власне такі убогі душі, як я. Таємниця, якою я ще не ділилась із священиком, полягала в тому, що Бог велить, аби існувало згромадження, котре би проголошувало Боже Милосердя і вимолювало його для світу. На запитання священика, чи не було у мене натхнень щодо цього, відповіла, що чіткого наказу не одержала. В одну мить осяяло мене розуміння, що Господь промовляє через нього. Даремно я боронилася, що не маю виразного наказу. Під кінець розмови я побачила на порозі Ісуса Христа таким, як на іконі. Він сказав: "Прагну, аби було таке згромадження". Поспішаючи додому, я весь час повторювала: "О Господи, я не здатна сповнити Твої наміри".
^ 30 червня 1935 року

Наступного дня на самому початку Служби Божої я побачила Ісуса у невимовній красі. Він сказав мені, що вимагає, щоби це згромадження якнайшвидше було засноване (Сестра Фаустина написала, що Христос вимагав від неї заснування нового згромадження. Його метою повинно було стати поширення культу Божого Милосердя. Вона не хотіла розпочинати цю роботу на свій розсуд, тому звернулася до свого сповідника професора Сопоцька, до матєрі-ігумені Міхаели Морачевської і до отця Андраша. Сповідники були спочатку нерішучі. Ігуменя після тривалого вагання таки дала згоду, але підкреслила, що ніякої відповідальності на себе не бере.

Сестра Фаустина звернулася до архієпископа Ромуальда Ялбржиковського. Той не відмовив, але сказав, що треба почекати яснішого знаку з неба. Незважаючи на невпинні старання, сестра Фаустина за свого життя не дочекалася створення нового згромадження. Стараннями отця Сопоцька перша кандидатка склала обіти лише в 1941 році, а 2 травня 1955 року ординарій із Гожова Зигмунд Шелажек заснував згромадження Найсвятішого Ісуса Христа Милосердного Відкупителя, мета якого – поширення культу Божого Милосердя і допомога церковній ієрархії). "Перебуватимеш у цьому згромадженні разом із сестрами. Мій дух буде законом вашого життя, яке ви маєте вести, наслідуючи Мене від ясел аж до смерті на хресті. Проникни в Мої таємниці, і ти спізнаєш безодню Мого милосердя до створінь і Мою незглибиму доброту. Ширитимеш це по світі. Через молитву будеш посередницею між землею і небом". І тут настав час прийняття святого Причастя. Ісус зник, я бачила лише ясне сяйво. Тоді пролунало: "Уділяємо тобі Свого благословення". В цю ж мить із того сяйва вийшов промінь і пронизав моє серце. Дивовижний вогонь загорівся у моїй душі. Я гадала, що вмру з радості та щастя. Відчувала, що дух мій відокремився від тіла, що я цілковито поринула в Бога, що Всемогутній підхопив мене, як порошинку, у незвідані простори. Я тремтіла від щастя. Відчувала, що Сам Господь підтримував мене аби я змогла витримати безмір щастя і споглядати Його Велич.

Коли закінчилася Служба Божа, не знаю. Не в моїх силах було звертати увагу на те, що діється в каплиці. Отямившись, я відчула силу і відвагу сповняти Божу волю.
ЧЕТВЕР.

^ НІЧНА АДОРАЦІЯ

Коли я прийшла на адорацію, то мене відразу огорнула внутрішня зосередженість. Я побачила Ісуса, оголеного, прив’язаного до стовпа. Й почалося бичування. Четверо чоловік по черзі сікли Господа різками. Серце моє завмирало, коли я дивилась на ті муки, Ісус сказав: "Страждаю від ще жахливішого болю, ніж той, що ти бачиш". Ісус дав мені пізнати, за які гріхи Він піддався катуванню. Це нечисті гріхи. О, які жахливі моральні муки терпів Ісус піддаючись бичуванню. А тоді промовив: "Дивись. Побачиш людство в теперішньому стані". І в одну мить відкрились моїм очам жахливі речі: кати відступили від Господа Ісуса Христа, а інші люди схопили бичі й немилосердно сікли Господа. То були священики, ченці і черниці, найвищі сановники церкви, що мене дуже здивувало, а ще – світські люди різного віку й суспільного стану. Всі зганяли свою злість на невинному Ісусові. При вигляді усього цього моє серце впало ніби в агонію. Поки кати бичували Ісуса, Він мовчав і дивився у далечінь. Але коли катувань завдавали ті, котрих я згадувала вище, Ісус заплющив очі, з Його Серця вирвався тихий, але дуже болісний стогін. Я почула: "Бачиш, ото мука, що перевищує Мою смерть". Отоді змовкли мої уста, і мені здалося, що я вмираю. Я відчувала, що ніхто не принесе мені потіхи, не вирве з цього стану, лише Той, Котрий ввів мене в нього. Господь промовив: "Щирий біль твого серця приніс безмежну полегшу Моєму Серцю. Дивись і утішся". В цю хвилю я побачила Ісуса Христа на хресті.

Почувала себе дуже нездоровою, і мені здавалося, що я не зможу піти на адорацію. Але я зібрала усю силу волі і, хоч впала в келії, не зважала на те, що мене болить, маючи перед очима Муку Христа. Як прийшла до каплиці, то відчула внутрішнє розуміння, яку велику нагороду готує нам Бог не тільки за добрі вчинки, але й за щире прагнення здійснити їх. Якою ж то великою є Божа ласка!

О, як солодко трудитися для Бога і душі Не хочу в цій борні спочинку. До останнього подиху боротимусь за хвалу Царя і Господа мого. Не складу меча, поки Він не покличе мене встати перед Його престолом. Не боюсь ударів: моїм щитом є Бог. Не ми ворога, а він нас повинен боятись. Сатана перемагає лише бундючних і боязких, бо покірні мають силу. Ніщо не збентежить, ні не стривожить покірні душі. Я скерувала свій лет у самісінький жар сонця, і ніщо не в змозі знизити його. Любов не втримати в ув’язненні. Вона вільна, як королева. Любов сягає Бога.

Наш сповідник виїхав, і я сповідалась в архієпископа (Архієпископ рішуче був проти того, щоби сестра Фаустина залишила згромадження Матері Божої Милосердя). Коли відкрила йому свою душу, у відповідь почула: "Доню моя, наберися великої терпеливості. Якщо ці речі походять від Бога, то раніше чи пізніше здійсняться. Прошу: зберігай цілковитий спокій. Я прекрасно тебе розумію, але що стосується того, щоби покинути згромадження і думати про якесь інше, то прошу навіть не допускати такої гадки, інакше то буде велика внутрішня спокуса", і ще запам’яталося зі сповіді: "Випрошувати милосердя для світу – це глибока і гарна думка. Багато молись про милосердя для грішників, але роби це у власному монастирі".
П’ЯТНИЦЯ,

13 вересня 1935 року

Увечері в своїй келії я побачила ангела, виконавця Божого гніву. Він мав світлий одяг, лице було променисте. Під його стопами була хмарина. З неї до рук ангела йшли громи і блискавиці, а вже з його руки виходили і сягали землі. Коли я побачила той знак Божого гніву, що мав доторкнутися землі, а особливо одного місця, котре з певних причин не можу назвати, то я почала просити ангела, щоб він стримався на кілька хвилин, що світ чинитиме покаяння. Однак прохання моє було нічим проти гніву Бога. Словами, що зринали з глибини мого єства, я почала благати Бога за світ. Коли я молилася таким чином, то побачила безсилля ангела. Він уже не міг здійснити справедливе покарання за гріхи, якого заслужили люди. Ще ніколи не молилася із такою внутрішньою силою, як тоді. Я благала Бога такими словами: "Предвічний Отче, Жертвую Тобі Тіло і Кров, Душу і Божество Твого найдорожчого Сина, а нашого Господа Ісуса Христа за гріхи наші і всього світу. Заради Його болісної Муки май Милосердя до нас".

Наступного ранку, зайшовши до каплиці, я внутрішньо почула слова: "Коли б ти не увійшла до каплиці, відразу змов ту молитву, котрої тебе Я вчора навчив". Коли відмовила її, почула в душі: "Ця молитва служить для вгамування Мого гніву. Відмовлятимеш її протягом дев’яти днів на звичайній вервиці таким чином: спочатку прочитаєш одне "Отче наш", "Богородице Діво" і "Вірую". Потім на великих зернятках (зернятках для "Отче наш") промовлятимеш такі слова: "Предвічний Отче, жертвую Тобі Тіло і Кров, Душу і Божество Найдорожчого Твого Сина, а нашого Господа Ісуса Христа, щоб вимолити прощення гріхів наших й усього світу". На малих зернятках (для "Богородице Діво") відмовлятимеш такі слова: "Заради Його болісної Муки умилосердися над нами і над цілим світом". На закінчення тричі повториш: "Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, змилуйся над нами і над цілим світом".
Другий зошит

^ СХИЛІМОСЬ ПЕРЕД БОГОМ

Вільно, 24 листопада 1935 року

О Пресвята Трійце, в якій міститься внутрішнє життя Бога Отця, Сина і Святого Духа, одвічна радосте, незбагненна глибочінь любові, що спливає на всі створіння й ощасливлює їх, честь і хвала Твоєму імені на віки вічні – амінь. Коли пізнаю Твою велич і красу, о мій Боже, тішуся невимовно з того, що Господь, якому я служу є таким великим. З любов’ю і радістю сповняю Його святу волю і, чим краще Господа Бога пізнаю, тим палкіше прагну Його любити. Палить мене прагнення любити Його щораз більше.

^ ЗАГАЛЬНІ МІРКУВАННЯ (щодо майбутнього згромадження)

Не буде величавих будівель, а лише невеликий костелик і при ньому маленьке згромадження; мале коло осіб, не більше десяти. Окрім цих, дві особи будуть ззовні полагоджувати різні потреби згромадження й обслуговувати костел. Не носитимуть чернечого вбрання, складатимуть обіти, але звичайні, і підпорядковуватимуться безпосередньо настоятельці, яка буде жити в затворі. Кожний дім буде незалежний від іншого, хоча статутом, обітами і духом вони будуть із собою якнайтісніше поєднані. Кожний дім підпорядковуватиметься місцевому єпископові.

Кожна черниця житиме в окремій келії, але зберігатиметься спільність життя: будуть сходитись на молитви, споживання їжі і відпочинок. Сестра, яка складе довічні обіти, вже ніколи не побачить світу, навіть через грати. Вони будуть завішані темним сукном. Навіть у розмовах вона буде дуже обмежена. Стане ніби мертвою: світ не розумітиме її, а вона – світу. Вона повинна стояти між небом і землею та неустанно благати Бога про милосердя для світу і силу для священиків, щоби – при всіх небезпеках світу – вони залишалися бездоганними, і їх слова не лунали надаремно. Таких сестер буде небагато, але це будуть героїчні душі. Вони повинні накласти на себе печать, якою Він був позначений, а саме: страждання й погорда. Кожна прямуватиме до граничного самозречення і покори. Сестра, котра відзначиться тими чеснотами, зможе керувати іншими сестрами.

Коли ввечері я вела в келії свої записи, пролунало: "Не виходь з цього згромадження, май до себе милосердя. Тебе чекають великі страждання". Обернувшись у той бік, звідки було чути голос, я нічого не побачила і продовжувала писати. А потім почувся шум і слова: "Як вийдеш, знищимо тебе. Не муч нас". Я озирнулась і побачила багато гидких потвор. Коли подумки зробила знак хреста, вони відразу щезли.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Схожі:

Боже Милосердя Щоденник сестри Марії Фаустини Ковальської Згромадження Матері Божої Милосердя iconРозмова з таємним пророком1
Послання, дані Марії Божого Милосердя, вивчаються церквою. Офіційної думки ще немає. Ми продовжуємо перекладати послання І заохочуємо...
Боже Милосердя Щоденник сестри Марії Фаустини Ковальської Згромадження Матері Божої Милосердя iconМолитва
Надішли мені Твого ангела утішителя, бо мій біль є тяжким та глибоким. Прийди мені на допомогу, Господи милосердя та співчуття. Допоможи...
Боже Милосердя Щоденник сестри Марії Фаустини Ковальської Згромадження Матері Божої Милосердя iconАкафіст до Божої Матері Неустанної Помочі
Вибрана Владичице І джерело Божої ласки!* Ось ми, зібравшись,* припадаємо з вірою до Твого преславного образу,* де Ти повсякчасно...
Боже Милосердя Щоденник сестри Марії Фаустини Ковальської Згромадження Матері Божої Милосердя iconКнига Об’явлення Відповідь
Відповідь: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність, здержливість – Галатам 5: 22-23
Боже Милосердя Щоденник сестри Марії Фаустини Ковальської Згромадження Матері Божої Милосердя iconКонцерт учнівського
Голос закулісами. Вітайте! Президент Ради учнівського самоврядування ДашаІльманенко та помічниця з питань турботи та милосердя Діана...
Боже Милосердя Щоденник сестри Марії Фаустини Ковальської Згромадження Матері Божої Милосердя iconІванів – другий лист
Ми любимо вас, бо істина є у всіх нас І буде з нами вічно. 3 Незаслужена доброта, милосердя І мир від Бога, Батька, І від Ісуса Помазанця,...
Боже Милосердя Щоденник сестри Марії Фаустини Ковальської Згромадження Матері Божої Милосердя iconСерпень
Загибель світу – то кара Божа чи наслідок розбрату, зажерливості й жорстокості самих людей? Чи здатні сьогодні протистояти кривавим...
Боже Милосердя Щоденник сестри Марії Фаустини Ковальської Згромадження Матері Божої Милосердя iconЛановичі, св. Миколая Самборский деканат
Святої Родини 1608 року, який зараз знаходиться в Олеському відділенні Львівської картинної галереї (лкг). У 1775р закупили ще один...
Боже Милосердя Щоденник сестри Марії Фаустини Ковальської Згромадження Матері Божої Милосердя iconДев’ятниця до божої матері зарваницької
Бог. Як найкращий Син, Він любить свою Найсвятішу Матінку І не може відмовити, коли Вона Його про щось попросить. А особливо, коли...
Боже Милосердя Щоденник сестри Марії Фаустини Ковальської Згромадження Матері Божої Милосердя iconМетодичні рекомендації та плани семінарських занять під час підготовки...
Вимоги до читацького щоденника: читацький щоденник заповнюється від руки. В щоденнику вказується ім’я автора, назва твору, П.І. Б....
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка