Робоча програма навчальної дисципліни




Скачати 396.35 Kb.
НазваРобоча програма навчальної дисципліни
Сторінка1/3
Дата конвертації30.06.2013
Розмір396.35 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Журналістика > Документы
  1   2   3


Міністерство освіти і науки України

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

Кафедра журналістики
«ЗАТВЕРДЖУЮ»

Перший проректор
___________________________

“______”_______________20___ р.

РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ



Художньо-публіцистичне ТБ
напряму підготовки 0303 «Журналістика та інформація»
для спеціальності 6.030301 «Журналістика»
спеціалізації: пресова журналістика, тележурналістика
Філологічного факультету

Кредитно-модульна система

організації навчального процесу


Харків – 2009
Художньо-публіцистичне ТБ: Робоча програма навчальної дисципліни для студентів за напрямом підготовки 0303 «Журналістика та інформація», спеціальністю 6.030301. Х.: ХНУ, 2009. – 23 с.


Розробник: О. Д. Марченко – викладач кафедри журналістики Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.


Робоча програма затверджена на засіданні кафедри журналістики
Протокол № 14 від 18 червня 2009 р.
Завідувач кафедри журналістики
_________________професор І. Л. Михайлин

(підпис) (прізвище та ініціали)

“_____”___________________ 20___ р
Схвалено методичною комісією

_______________________________________________________________

Протокол № ___ від. “____”________________20___ р.
“_____”________________20__ р. Голова_______________________Н. І. Гноєва


© О. Д. Марченко, 2009
^ 1. Опис навчальної дисципліни


Найменування показників

Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень

Характеристика навчальної дисципліни

Денна форма навчання

заочна форма навчання

Кількість кредитів – 2

Галузь знань

0303 «Журналістика та інформація

(шифр і назва)

Нормативна


Напрям підготовки

6.030301 «Журналістика»

(шифр і назва)

Модулів 1

Спеціальність (професійне

спрямування):

журналістика


Рік підготовки:

Четвертий




Індивідуальне науково-дослідне завдання – контрольна робота

(назва)

Семестр

Загальна кількість годин –81

Восьмий










Лекції

Тижневих годин для денної форми навчання:

аудиторних – 24

самостійної роботи студента – 57

Освітньо-кваліфікаційний рівень:

бакалавр

18 год.




Практичні, семінарські

6 год.




Лабораторні

немає




Самостійна робота

57 год.




ІНДЗ

Вид контролю: залік




  1. ^ Мета та завдання навчальної дисципліни


Мета викладання дисципліни – вивчення основних тенденцій телевізійної публіцистики взагалі та художньої публіцистики зокрема; ознайомлення з авторськими позиціями в художній публіцистиці, з роботою телевізійного журналіста в кадрі та за кадром під час створення художньо-публіцистичних телепрограм та документальних фільмів.

^ Завдання дисципліни:

*ознайомити студентів з історією виникнення художньої публіцистики на ТБ;

*ознайомити студентів з основними етапами розвитку публіцистики на ТБ;

*розкрити тематичні особливості розвитку публіцистичних телепрограм;

*ознайомити студентів з ролевими характеристиками творчої групи в створенні публіцистичних програм;

*ознайомити студентів зі значенням авторської позиції у створенні твору художньої телепубліцистики;

*розкрити особливості роботи телеведучого художньо-публіцистичних програм.

^ У результаті вивчення даного курсу студент повинен

знати:

*класифікацію жанрів тележурналістики;

*основні жанрові ознаки;

*жанрову структуру сучасної екранної продукції;

*жанри художньої публіцистики на телебаченні;

*специфіку зображальних засобів документального кіно та телебачення;

*жанрові особливості художньо-публіцистичного телебачення та документального кіно:

- формально-об’єктивний пейзаж;

- пейзаж-епітет;

- пейзаж-образ;

- пейзаж-оточення;

- формально-об’єктивний інтер’єр;

- інтер’єр-епітет;

- інтер’єр-образ;

- інтер’єр-оточення;

- репортажний натюрморт;

- деталь на екрані;

- телевізійний фільм-портрет.

вміти:

*створювати екранний продукт художньо-публіцистичного жанру на певну тему;

*виконувати всі стадії роботи над телевізійним нарисом-портретом:

- вибір героя (яскрава особистість, цікава доля, життєва драма);

- написання сценарію;

- розкадровка;

- відеозйомка;

- монтаж;

- озвучення за кадром.

*використовувати при створенні публіцистичного твору всі методи документальної зйомки, висловивши авторське ставлення до зображеного.
3. Програма навчальної дисципліни
^ МОДУЛЬ ПЕРШИЙ

Змістовий модуль 1
Тема 1.
Жанри журналістики. Поняття жанру. Жанровий розподіл мистецтва (включаючи телебачення)

Журналістика ніколи не існувала як ізольоване від соціальних процесів явище. Роль журналістики багатопланова. Її не можна звести лише до соціальних аспектів інформаційної діяльності, хоча й глибоко інтегрованої в структуру суспільства. А одним з ключових понять у журналістиці є поняття жанру (від франц. вид).

Журналістика має дещо відмінну від літературознавства типізацію жанрів, що пояснюється як її задачами, так і особливостями історичного розвитку. Не дивлячись на те, що своїми коренями журналістика походить з літературної творчості, вона розвинулась паралельно з белетристикою та критикою, хоча в певні періоди свого розвитку в дечому змикалась з ними.

Поняття жанру вживається для визначення родових різновидів творів (повість, оповідання, роман, нарис, есе…). Жанр – це особлива форма відбиття реальної дійсності. Жанри не були винайдені - вони виникли в ході літературного процесу як самостійне явище. Приналежність того чи іншого твору до певного жанру визначається наявністю певних жанрових ознак. Проте основні жанрові ознаки є спільними для всіх жанрів.

Основними жанровими ознаками є:

1. Тема твору.

2. Композиційна організація матеріалу.

3. Міра типізації.

4. Зображальні та виражальні засоби.

Кожний жанр має й свої специфічні ознаки, які склалися історично й залишаються стійкими.

Фактори, які визначають вибір жанру:

1. Характер зображуваного об’єкта.

2.Позиція автора.

3. Кінцева мета.

Класифікація жанрів.

У журналістиці жанри поділяються на три основні види: інформаційні, аналітичні та художні.

Жанрові особливості публіцистики полягають у дуалізмі (але не в протиріччі) між свободою творчого пошуку і вимогою до точності факту. Таким чином, публіцистика - це факт, пропущений через особистість автора. Головна особливість публіцистики – аналітичне начало.

Поділ публіцистики на інформаційну, художню та аналітичну базується на відмінності функцій та структури публіцистичних повідомлень.

Функція інформаційних жанрів полягає в повідомленні про факт, аналітичних – в аналізі подій та явищ, а художніх – у розкритті типового та загального через індивідуальне. Кожний з видів публіцистичних повідомлень має кілька жанрів. Тож термін «жанр» розкривається з позиції форм і методів, за допомогою яких журналіст відбиває реальну дійсність.

Щодо тележурналістики, то її розвиток пов'язаний з розвитком телебачення, яке більшість дослідників розглядають як вид мистецтва. Тож жанри тележурналістики мають специфічні особливості. Кожний окремий телевізійний твір характеризується такими параметрами:

  1. авторською довершеністю;

  2. адресністю;

  3. попитом;

  4. зображувально-виражальними засобами;

  5. стилем;

  6. просторово-часовою структурою художнього образу.

Характерним є те, що ні сюжет з фабулою, ні хронометраж твору, ні носій тексту не є його достатніми характеристиками.

Існують, наприклад, безсюжетні твори. Тож ключовим є поняття жанру. Тож жанр замальовки на телеекрані означає генетично збірну групу, яка походить як від фотографії, так і від давнього східного літературного напрямку «пейзажної лірики».

Жанрова структура телебачення така важлива, що неодноразово були спроби стандартизувати її. Проте приналежність телепередачі до того чи іншого жанру має практичне спрямування.

У свою чергу, від того, до якого жанру — інформаційного, публіцистичного чи художнього – належить конкретний твір, залежить, з одного боку, форма вираження і ступінь творчих зусиль автора твору, з другого — глядацьке сприйняття і, безумовно, рівень оплати праці, забувати про який було б неетичним.
^ Тема 2.
Жанрова структура сучасної екранної продукції: стилі, напрямки, жанрові різновиди.

Телебачення, як до того й кіно, фактично розпочиналось з одного всеохоплюючого жанру, і лише згодом розрослась в різноманітні жанри.

Аудиторний попит на телепродукцію і творчий (авторський) не завжди знаходять одне в одного підтримку та взаєморозуміння. Зі збільшенням ефірного часу, числа каналів і аудиторії розширявся тематичний простір і складалась жанрова структура ТБ. Не просто виділялись конкретні жанри, а й визначалось місце кожного з них на екрані. Безумовно, деякі жанри є спільними для всієї журналістики, як репортаж та інтерв’ю, інші – спільні для мистецтва (драма, ранг якої від жанру зріс до роду). Не даремно сучасне ТБ вважається складовою частиною і того, й іншого.

Проте проблема полягає не в тому, що жанри існували до появи ТБ. Напевне, просто тут виявляється консервативність науки, яка не хоче відійти від літературознавства. Наприклад, на наших очах форми подачі новин і реклами в електронних ЗМІ фактично перетворюються на специфічні жанри, які не мають аналогів – скоромовкою модератор видає блок новин за лічені хвилини, встигаючи вставити синхрон, власний коментар і посилання на спонсора (що має бути заборонено). І це в той час, коли потужні компанії як «BBC World» дають новинарну інформацію в достатньо стандартному відпрацьованому режимі, який виключає її художнє варіювання і жанрові стрибки, що стало звичним на вітчизняних каналах.

Факт, що сьогодні жанрова структура схиляється до швидких і кардинальних змін. Жанри легко виникають, особливо збільшується кількість так званих авторських жанрів, які створюються під конкретну особистість і навіть асоціюються з конкретним іменем. Телевізійний модератор, ведучий радіопрограм, аналітик газети за значимістю затьмарюють політичних ньюсмейкерів з хорошим рейтингом. Цілком можливо, що за рік або два на екрані будуть привілеювати зовсім нові жанри, які буде неможливо класифікувати за старими класифікаціями. Розвиток сучасних зображувально-виражальних засобів і розвиток ролевих ігор авторства створюють принципово нові жанри в тому числі і в звичних формах.

Класифікація жанрів телебачення вперше була розроблена Р.А.Борецьким в книзі «Інформаційні жанри телебачення» більш як чверть сторіччя тому. Сучасна типологія телевізійних жанрів розрізняє кілька рівнів, з яких три є основними. Так в телевізійній інформації розрізняють: інформаційне повідомлення (відеосюжет), звіт, виступ (монолог у кадрі), інтерв’ю, репортаж. До телевізійної аналітики належать: коментар, огляд, бесіда, дискусія, ток-шоу, прес-конференція та кореспонденція (передача). Художня (постановочна, ігрова) публіцистика на екрані представлена такими жанрами, як: замальовка, нарис, есе, документальні кіно- та відеофільми, сатиричні жанри, передача, програма, канал.

В той же час жанри не можна плутати з формою вираження або реалізації. Наприклад, інструментом реалізації може служити монолог, який реалізується на екрані в формі таких жанрів, як: інформаційний виступ в кадрі, коментар, огляд, репортаж. Монологічних жанрів відносно мало через труднощі утримання уваги глядацької аудиторії однією людиною.

Значне збільшення кількості телепередач, телеканалів та часу мовлення привело до проблеми залучення або відторгнення частини аудиторії. З цією метою значення жанру майбутньої передачі постає вже на рівні сценарної заявки і пов’язане з добором певних технічних засобів (репортаж вимагає транспорту та специфічних засобів зв’язку, а бесіда – студійного обладнання).

Художні жанри на телебаченні дозволяють авторові вибудовувати екранний матеріал з мінімальним співвіднесенням його з реальними подіями та фактами, більшою мірою спираючись на власне образне сприйняття. Художня тележурналістика дозволяє вільно трактувати факт, але не підміняти його іншим або не домислювати неіснуюче. Факт і власна точка зору - полярні полюси жанрів, які відрізняються один від одного, проте існують в нерозривній єдності.

Синтез жанрів у тележурналістиці – реально існуюче явище, яке дозволяє розв’язувати нестандартні задачі, що існують на межі різнорідних проблем і відгукуються на явища сьогодення.

Відмінність художніх жанрів від інформаційних – в домінуванні авторського начала.
^ Тема 3
Жанри художньої публіцистики на телебаченні.

Художньо-публіцистичні жанри мають ще одну назву – документально-художні, оскільки поєднують в собі інформативний складник, авторську емоційну оцінку та образне уявлення про людину чи подію. До телевізійних творів такого роду належать, перш за все, теленарис, телерозповідь, телевізійний фейлетон, жанр, який у світовому мовленні одержав назву документальної драми, та телевізійна композиція. Всі вони знаходяться на межі власне телевізійної журналістики та телевізійної драматургії. Проте аналіз їхньої структури, що є синтезом та взаємодією документальних та літературно-художніх елементів, доводить, що практично в кожному з них, переплетено у різних співвідношеннях бесіду, інтерв’ю та репортаж. Тож телевізійні художньо-публіцистичні твори є похідними від інформаційного та інформаційно-публіцистичного жанрів.

Документальні факти, портрети і характеристики конкретних людей, аналіз конкретних життєвих ситуацій поєднуються в художньо-публіцистичному творі з широкими узагальненнями, публіцистичними відступами – авторськими коментарями і відвертим художнім домислом. Варто підкреслити, що ці елементи в межах цих жанрів є рівноправними, бо тільки в комплексі вони дозволять в певній мірі досягти мети: вплинути на розум і почуття глядачів.

В основі подібних телевізійних творів зазвичай лежать досить яскраві та неординарні випадки, факти, життєві колізії, але в центрі журналістської, а значить, і глядацької уваги завжди залишається людина – творець події, її справи, бажання, вчинки, дії і лише через них передано почуття і думки. Художньо-публіцистичні твори, на відміну від інформаційних та інформаційно-публіцистичних, знайомлять глядача не з зовнішніми, нехай і важливими обставинами життя, скільки з його глибинними, внутрішніми конфліктами.
Нарис

Вибір жанру обумовлений характером творчої, професійної задачі журналіста, а також об’єктом відображення, особливостями життєвого матеріалу.

І значить, чим чіткіше автор розуміє природу жанру, у форму якого він обгортає даний життєвий матеріал, тим успішніше він може розв’язати поставлену задачу.

Ядром художньої публіцистики є нарис, який розповсюджується й на інші жанри, ставши одним з головних у публіцистичній творчості. Нарис на екрані – один з найскладніших жанрів публіцистики. Побудований на документальній основі (конкретність фактів, дійсні герої, реальні обставини), нарис набуває художньо-узагальненої форми. Нарисові властиві образність характеристик, значна ступінь типізації. Йому притаманна особлива композиційна організація, близька до композиції драматичних творів, тому він найбільш драматургічний.

Найбільш розповсюджений різновид жанру – портретний нарис, в якому автор відстежує обставини життя свого героя, мотиви вчинків, намагаючись віднайти глибинні риси особистості (психологію, характер), а також соціальний характер вчинків. З цією метою використовуються найрізноманітніші прийоми: тривале спостереження, портретне інтерв’ю, «прихована камера», архівні кадри.

Одним із різновидів нарису є дорожній нарис, який є повною протилежністю портретного і зовні, і тематично, адже сам автор стає тим центром, навколо якого скупчуються факти, предмети, події.

Нарис – це відбиток тривалого часового процесу, тому складністю екранного нарису є документальне відбиття минулого (події, яка вже відбулась).

Не маючи змоги вирішити цю проблему, документалісти звертаються до методу відтворення подій або тих чи інших ситуацій.

Проте для практики останніх років актуальним є інший спосіб відбиття документального матеріалу – метод тривалого спостереження (так звана «звична камера» замість «прихованої камери»).

Замальовка

Замальовка – це жанр, де образність переважає над інформаційністю. На відміну від нарису, замальовці не обов’язково мати композиційну завершеність, глибину, логічність. На телебаченні замальовкою часто називають так звані видові (видовищні) зйомки, певну єдність взаємопов’язаних кадрів. У замальовки немає чітко визначеного подієвого приводу, але є висока художність операторської роботи, яка виявляється в чітко побудованій композиції кожного кадру, у ретельності вибору ракурсу, виразної світлової тональності. Особливі вимоги й до закадрового тексту (якщо він є), адже авторові необхідно відійти від сухої інформативності та протокольності, намагаючись використовувати різноманітні мовні особливості.

Есе

Есе (від фр. essai – досвід) – жанр філософської, естетичної літературно-критичної публіцистики, яка поєднує підкреслено індивідуальну позицію автора з невимушеним, іноді парадоксальним викладом, орієнтованим на розмовне мовлення. Засновником жанру вважають французького філософа-гуманіста Мішеля Монтеня.

У журналістиці піонером жанру есе вважають журнал «Зритель», який в XVIII ст. розпочав публікацію повідомлень особистого, навіть інтимного характеру про події, що пережили автори. Попервах жанр есе не мав тематичних обмежень – есе торкалось і сільського господарства, і політики, і театральних прем’єр. Проте на початку ХХ сторіччя в жанрі есе почали розглядати лише теми, пов’язані з літературою та мистецтвом. Есе перетворилось на своєрідну форму рецензії – на цикл віршів, виставу або фільм.

Нового життя жанр набув з появою телебачення. Характер телевізійної комунікації передбачає створення художньо-публіцистичних повідомлень у жанрі есе, оскільки структура цього жанру передбачає безпосередній контакт з особистістю, автором. Есе – це жанр глибоко персоніфікованої журналістики.

^ Документальна повість (новела).

Це повноцінний художній твір на основі фактичного матеріалу. Зазвичай в основі новели лежить журналістське розслідування, його підсумок.
^ Ріелті (реаліті).

Являє собою ігрове відтворення дійсності, виконане з документальною точністю. Є матеріалом як для самостійної розмови, так і самостійним видовищем, а також засобом доведення до аудиторії певних знань та навичок.

^ Художня реконструкція.

Відтворює подію так, як могло б бути насправді ( в ріелті – як насправді було).

Вікторина, художній конкурс.

Науково – пізнавальна вікторина передбачає наявність того, хто запитує, і того, хто відповідає. Мета вікторини – просвіта аудиторії, де учасники є носіями певних знань. Велика увага відводиться аудиторії, яка співпереживає. В закритих вікторинах глядач відсутній, а запитання спонукає до пошуку інформації. Різновидом вікторини є розважальна вікторина, метою якої є розвага, а не освіченість аудиторії. У даному випадку знання важливі, але не обов’язкові.
^ Сатиричні жанри

Своєрідність сатиричних жанрів на телебаченні пояснюється тим, що саме сатира виконує найважчу й найважливішу функцію - викривати суспільні й людські вади. Документальна сутність телебачення збільшує дієвість сатиричних телепередач й одночасно вимагає відповідальності журналіста, його чесності й порядності як перед тими, кого він критикує, так і перед телеглядачами. Тому сатиричні програми найважчі у створенні, вимагають неабиякого таланту й майстерності журналіста.

Провідним сатиричним жанром публіцистики є фейлетон, який синтезує й сконцентровує найтиповіші риси сатиричних жанрів. Як і нарис, фейлетон передбачає свободу творчої уяви журналіста як у виборі форми твору, так і образних засобів. Поєднуючи документальність з художнім зображенням, фейлетон як жанр вимагає майстерності не лише від сценариста, а й від оператора та режисера.

Обов’язкові елементи перебільшення обумовлюють особливості монтажу, своєрідне екранне рішення, яке розповсюджується на вибір ракурсів, поєднання кадрів, наявність асоціативного монтажу. Текстова частина телевізійного фейлетону також специфічна, бо містить іронію, сарказм, гротеск, переходячи від спокійної розповіді до гостро емоційної з гострими характеристиками, несподіваним зіткненням і зіставленням.

Фейлетон будується на чіткій перевіреній фактичній основі і нерідко має реальну адресу та зображує реальних людей з дійсними іменами. Але не варто плутати телевізійний фейлетон з літературними фейлетонами М. Жванецького, А. Райкіна, М. Задорнова.

Яскравим прикладом телевізійного памфлету є фільм Юрія Хащеватського «Звичайний президент», який викликав велике невдоволення білоруської влади, проте сатира завжди була справою ризикованою. Мета екранної сатири – викликати суспільний резонанс, створити атмосферу протистояння суспільному злу.

Схожість памфлету з фейлетоном наочна, проте критика в памфлеті носить нищівний характер. Ще однією відмінністю від фейлетону є те, що памфлет, на відміну від попереднього, критикує не поодинокі факти, а систему поглядів, бо спрямований на боротьбу з природою соціального зла.
  1   2   3

Схожі:

Робоча програма навчальної дисципліни iconРобоча програма навчальної дисципліни
Робоча програма навчальної дисципліни «Кримінальний процес України» для студентів за напрямом підготовки 030401 Правознавство
Робоча програма навчальної дисципліни iconРобоча програма навчальної дисципліни
...
Робоча програма навчальної дисципліни iconРобоча програма навчальної дисципліни
Українська мова (за професійним спрямуванням): Робоча програма навчальної дисципліни для студентів напряму підготовки 140103 «Туризм»...
Робоча програма навчальної дисципліни iconРобоча програма навчальної дисципліни
Робоча програма навчальної дисципліни «Кримінологія» для студентів за напрямом підготовки 030401 Правознавство
Робоча програма навчальної дисципліни iconРобоча програма навчальної дисципліни
Робоча програма навчальної дисципліни «Кримінальний процес» для студентів, курсантів, слухачів за напрямом підготовки/спеціальністю...
Робоча програма навчальної дисципліни iconРобоча програма навчальної дисципліни
Робоча програма навчальної дисципліни «кримінологія» для студентів (курсантів, слухачів)
Робоча програма навчальної дисципліни iconРобоча програма навчальної дисципліни
Робоча програма навчальної дисципліни «Інформаційне забезпечення юридичної діяльності» для студентів 3 курсу юридичного факультету...
Робоча програма навчальної дисципліни iconРобоча програма навчальної дисципліни
Робоча програма затверджена на засіданні кафедри теорії та історії політичної науки
Робоча програма навчальної дисципліни iconРобоча програма навчальної дисципліни
Робоча програма Адміністративне право для студентів за напрямком підготовки 020302. Історія., спеціалізація: Правознавство
Робоча програма навчальної дисципліни iconРобоча програма навчальної дисципліни
Робоча програма Сімейне право для студентів за напрямом підготовки 020302. Історія, спеціальністю Правознавство
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка