Концепція та тематико-структурний план «Історико-меморіального комплексу пам’яті жертв фашизму» територія пам’ятки історії залишки ставки «Вервольф»




Скачати 307.82 Kb.
НазваКонцепція та тематико-структурний план «Історико-меморіального комплексу пам’яті жертв фашизму» територія пам’ятки історії залишки ставки «Вервольф»
Сторінка1/2
Дата конвертації21.06.2013
Розмір307.82 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Історія > Документы
  1   2
Управління культури і туризму

Вінницької облдержадміністрації

Вінницький обласний краєзнавчий музей

Концепція та тематико-структурний план

«Історико-меморіального комплексу пам’яті

жертв фашизму»
(територія пам’ятки історії — залишки ставки «Вервольф»

та Братська могила військовополонених, які загинули під час будівництва ставки)
філія Вінницького обласного краєзнавчого музею

Вінниця-2011


Зміст


1. Актуальність проблеми……………………………………………………………...4







2. До історії питання. Джерела та література………………… ……………………4







3. Структура Історико-меморіального комплексу пам’яті жертв фашизму. Маршрут і об’єкти екскурсійного огляду…………………………………………….5







4. Тематико – структурний план музейної експозиції……………………………….6

І розділ –Історія створення ставки, її значення та вплив на події Великої Вітчизняної війни………………………………………………………………..7







ІІ розділ– Окупаційний режим та його наслідки для мешканців області……10







ІІІ розділ – Боротьба народних месників з фашистськими та румунськими окупантами……………………………………………………………………...13







ІV розділ– Визволення Вінниччини від німецько-фашистських загарбників та справедливе покарання нацистських злочинців……………………………...15







5. Очікувані результати……………………………………………………………….18

6. Висновок…………………………………………………………………………….18


^ Актуальність проблеми
Події та персоналії Великої Вітчизняної війни ніколи не перестануть цікавити і хвилювати. Ця війна закарбувалась у серцях трагізмом втрат і величчю подвигів. Про неї нагадує скорбота за померлими, вшанування живих героїв. Меморіальні комплекси та музеї бережуть вогонь пам’яті, підтримуючи у душах сучасників бажання дізнатись якнайбільше про трагічні події тих буремних років. Особливий інтерес у світової спільноти викликає ставка Гітлера «Вервольф» під Вінницею. Це не лише місце, пов’язане з постаттю нацистського ватажка, цінне своїм будівельно-інженерним задумом і овіяне таємничими міфами, а й красномовне нагадування про тисячі знищених військовополонених, задіяних під час будівництва споруди. Саме тому, з метою зробити спробу розкрити таємниці «Вервольфу» і увічнити імена тих, хто став його жертвою, пропонуємо створити «Історико-меморіальний комплекс пам’яті жертв фашизму».
Територія колишньої ставки «Вервольф» на певному етапі стихійно стала туристичним об’єктом, викликаючи постійну цікавість мешканців області та приїжджих. Цей об’єкт входить як обов’язкове місце відвідування під час оглядової екскурсії по Вінниці. Якщо організовані туристи отримують інфор-мацію від екскурсовода (якість якої залежить від його фахової підготовки), то поодинокі відвідувачі відчувають серйозний брак інформації. Тому з точки зору розвитку туризму в області питання організації музейного простору на території ставки є актуальним і вкрай необхідним.

^ До історії питання. Джерела та література
Ідея побудови такого комплексу виникла більше 35 років тому за ініціативи обласної ради по туризму і екскурсіях. Сахневичем Л. О., членом обласного товариства охорони пам’яток історії і культури, був розроблений проект створення музею «Партизанська слава Вінниччини». В 1974 р. на засіданні секції військово-історичних пам’ятників товариства був затверджений тематичний план цього музею, але, на жаль, цей план так і не був втілений в життя.

Польова ставка Гітлера «Вервольф» – одне з найзагадковіших місць в Україні з часів Великої Вітчизняної війни. Навколо неї існує безліч міфів і легенд, величезна кількість істориків зосередила свою увагу на дослідженні цього загадкового об’єкту. Проте складність дослідження «Вервольфу» полягає в тому, що не збереглося жодних документів щодо його будівництва, планування бункерів, долі радянських військовополонених, які працювали на важких будівельних роботах. В основу всіх досліджень лягла довідка начальника оперативної групи НКДБ Рогатнева «Про результати оперативного обстеження колишньої ставки Гітлера біля м. Вінниці» – адже саме ця довідка була складена людьми, які безпосередньо у березні 1944 р. обстежили територію ставки. У ній з військовою точністю і лаконічністю викладено географічне розташування ставки, опис бункерів, охорону та знищення об’єкту.

І. Безуглий – автор першої книги про ставку «Тайны Вервольфа», виданої в 1962 р. і перевиданої у 1996 р. Це документальна повість, в якій розповідається про підпільну і партизанську роботу проти фашистів у Вінниці та в районі ставки Гітлера. В основу книги лягли документи як з радянських, так і трофейних архі-вів, а також свідчення учасників і очевидців подій, описаних в книзі. У 1996 р. з’явилася книга Л. Білозерової: «Вервольф» – роковая тайна Гітлера?», яка в своїй основі містить теорію про те, що Гітлер, перебуваючи у «Вервольфі», піддався опроміненню вінницькими гранітами, внаслідок чого у нього почалися проблеми зі здоров’ям, що вплинуло на перебіг подій на фронті.

Іншим дослідником, І. Загороднім у 2002 р. написана книга «Руїни «Вервольфу» свідчать», в якій він поставив перед собою мету «… розставити всі крапки над і», розповісти підтверджену архівними матеріалами правду про Вінницьку ставку «Вервольф». У його книзі містяться фото, на яких на території ставки зафіксовані Гітлер і перші особи рейху, зовнішній вигляд будинків, вогневих позицій. У своїй книзі І. Загородній робить екскурс в історію щодо взаємозв’язків між Німеччиною і Радянським Союзом, детально описує приїзди Гітлера до Вінниці, охорону ставки, подає інформацію про підготовку замахів. Також у книзі подані архівні матеріали: карта розміщення ставок Гітлера в Європі у 1940-1945 рр., схематичний план бункера у «Вервольфі», листи та накази перших осіб Німеччини. У 2008-2009 роках вийшло доповнене видання І.Загороднього: «Вервольф в пространстве и времени». Книга містить нові матеріали, світлини, які більш повно та детальніше розкривають читачу інформацію про таємничу забудову під Вінницею.

Матеріали про «Вервольф» вивчав вінницький краєзнавець Я. Бранько, доказом цього є численні публікації в газетах та проведена наукова робота по дослідженню ставки. Його статті «Украинские тайны «Вервольфа», «Украинские тайны «Вервольфа», разгадка отменяется», «Що ми знаємо про Вервольф» розповідають про загадковий об’єкт Вінниччини.

З появою Інтернету на веб-сайтах можна знайти різні відомості про ставку Гітлера біля м. Вінниці, проте потрібно досить обережно ставитись до сенсацій-них фактів, оскільки інформація повинна бути достовірною і підкріпленою ваго-мою джерельною базою.

^ Структура «Історико-меморіального комплексу

пам’яті жертв фашизму».

Маршрут і об’єкти екскурсійного огляду.
Історико-меморіальний комплекс пам’яті жертв фашизму складається з двох об’єктів: території колишньої ставки та Братських могил військовополонених, які загинули під час будівництва ставки «Вервольф».

Враховуючи особливість території і розміщення об’єктів екскурсійного огляду пропонуємо:

1. При вході на територію ставки розмістити інформаційний стенд з картою «Вервольфу» з позначенням усіх об’єктів та їх призначення.
2. В центральній частині розмістити стенд з інформацією про те, які плани по знищенню СРСР ставив Гітлер і скільки людей постраждало від фашизму, зокрема:

- План «Барбароса» і, обов’язково, його економічний розділ «Олденбург», де формувалися директиви щодо керівництва економікою на окупованих східних територіях. Основна мета цього плану – нещадна і повна експлуатація окупованих областей в інтересах військової економіки Німеччини. Принагідно згадати вказівку Гітлера при підготовці плану «Барбаросса»: «Необхідно напасти на Росію, захопити її ресурси, не рахуючись з можливістю смерті мільйонів людей у цій країні. Нам потрібно взяти в Росії все, що нам треба. Нехай гинуть мільйони».

- ^ План колонізації і германізації Східної Європи (так званий «Генеральний план Ост»). Цим планом передбачалось знищення і виселення до Західного Сибіру значної кількості населення, а також онімечування залишених людей і перетворення їх в рабів. Одночасно планувалося на звільнених від місцевого населення територіях заселити мільйони німців як з Німеччини, так і так званих «фольксдойчів».

- Розчленування території України та Вінниччини зокрема.
3. Біля залишків решти бункерів та басейну розмістити інформаційні стенди з матеріалами про споруди.
4. Створити майданчик для демонстрації бойової техніки періоду Великої Вітчизняної війни.
5. Неподалік від входу побудувати музейне приміщення, яке включатиме експозиційний зал, службові приміщення для співробітників та інші приміщення, необхідні для повноцінного обслуговування відвідувачів, книжково – сувенірну крамничку та ін.

Будівлю музею слід обладнати пожежно-охоронною сигналізацією, а на території музею встановити цілодобову міліцейську охорону.
Оглядова екскурсія розпочинається з огляду музею. Від музею - до залишків штабного бункера, далі екскурсанти прямують до залишків бункера Гітлера з переглядом майданчика бойової техніки періоду Великої Вітчизняної війни. Продовжує екскурсію огляд залишків басейну.

Завершується екскурсія на території Братських могил військовополонених, які загинули під час будівництва ставки «Вервольф».
^ Тематико–структурний план музейної експозиції
Новий музей не повинен повторювати експозицію обласного краєзнавчого музею, а якнайширше відображати історію окупації області і злочини німецько-румунських окупантів, а також спротив населення України. Створюючи «Історико–меморіальний комплекс пам’яті жертв фашизму» з включенням території бувшої ставки «Вервольф», потрібно врахувати особливу складність розкриття даної теми. По-перше, ставку «Вервольф» обрано для експозиційного втілення не випадково. Це єдина на території України ставка фюрера, де Гітлером та його оточенням приймалися важливі рішення про хід війни на території СРСР, по-друге, біля ставки знаходяться братські могили військовополонених, які загинули під час будівництва ставки.

На наш погляд, концептуальне визначення експозиції історико-меморіального комплексу повинно базуватися на декількох фундаментальних обставинах, які найбільше відповідають історичній правді і визначені структурою майбутньої експозиції. Новий історико-меморіальний комплекс повинен володіти необхідними ознаками: системністю і комплексністю, історичною достовірністю, наочністю|наглядний| і доступністю експозиційних матеріалів, бути посередником між минулим, сьогоденням і майбутнім, розвивати жвавий|живий| інтерес до вітчизняної історії та сприяти розвитку патріотичного виховання, залучати до відпові-дальності за долю держави і суспільства. Вирішення цих завдань буде забезпечено пошуком, збором|збиранням|, аналізом і експонуванням музейних предметів та матеріалів, яким знайдеться гідне місце і втілення.

В експозиційних залах доцільно використати аудіовізуальну техніку і технічні засоби, у тому числі мультимедійний і сенсорний екрани. Поєднання аудіовізуальних комплексів та експозиції стане важливим чинником посилення емоційного впливу на відвідувача, його сприйняття трагедії народу в роки окупації, подвигу визволителів, та усвідомлення відчуття подяки до покоління людей, які ціною свого життя відстояли право на життя майбутніх поколінь.
^ На підставі вивчених джерел і зібраних матеріалів визначено такий тематико–структурний план «Історико – меморіального комплексу пам’яті жертв фашизму»:
розділ I – Історія створення ставки, її значення та вплив на події Великої Вітчизняної війни;

розділ II – ^ Окупаційний режим та його наслідки для мешканців області;

розділ ІІІ – Боротьба народних месників з фашистськими та румун-ськими окупантами;

розділ ІV – ^ Визволення Вінниччини від німецько-фашистських загарб-ників та справедливе покарання нацистських злочинців.

Розділ I. Історія створення ставки, її значення та вплив

на події Великої Вітчизняної війни
Будівництво ставки Гітлера на Східному фронті спершу планувалась під Лубнами, що на Полтавщині. Але поразка німецьких військ під Москвою і дії партизанів змусили шукати більш спокійне місце. Німці вибрали Вінницю – на їхню думку тихе, провінційне містечко, розміщене дуже далеко від лінії фронту.

Ставка була побудована приблизно за 8 км на північ від Вінниці, праворуч від шосе Вінниця-Житомир, на ділянці лісу завдовжки близько 2,5 км і завширшки близько 300 м. Її територія складалася з двох зон. Центральна зона була огороджена дротяною сіткою заввишки 2,5 м, над нею натягнуто 2 ряди колючого дроту. На північній околиці лісу збудовано електростанцію, а на березі Південного Бугу – станцію водогону. Навколо лісу, на високих деревах, через кожні 200 м споруджено стаціонарні спостережні пости. На узліссі було також побудовано велику кількість наземних постів, укріплень, дзотів, кулеметних гнізд, позицій для польових гармат.

Навколишні поля охоронялися численними пересувними патрулями. З півдня, на вигоні, був розміщений невеликий аеродром для літаків зв’язку. З повітря ставку охороняли батареї зенітних гармат, а також винищувачі з Калинівського аеродрому.

Ставка мала телефонний зв'язок з Берліном, Вінницею, ставкою Герінга, аеродромом у Калинівці тощо.

У центральній зоні розміщувались такі споруди: будинок Гітлера з бомбосховищем, будинок Мартіна Бормана, загальний бункер, будинки служби безпеки, генералів, керівників збройних сил, персональних ад’ютантів, секрета-рок, преси, слуг; лазня і перукарня, вузол зв’язку, готель, казино, плавальний басейн.

Спершу будівництво проводилось під кодовою назвою «Eichenhain» – «Дубовий гай». Треба додати, що багато авторів до цього часу – перекладають цю назву як «Дубовий дім», бо німецьке слово «eichenhain» було прочитано як «eichenhaim» і відповідно так перекладено. Після закінчення будівництва ставку спершу називали «Werwolf» (перевертень), а згодом «Wehrwolf» (озброєний вовк або вовк-захисник).

Спорудження ставки під Вінницею було розпочато наприкінці 1941 р., коли сюди прибули з-під Лубен німецькі будівельники та охорона. Воно велося за участю німецьких архітекторів, інженерів, робітників та громадян окупованих німцями країн. Широко застосовувались сили німецької військово-будівельної організації «Тодт» та рабська праця радянських військовополонених і місцевих жителів.

Від багатоденної важкої праці, нещадної експлуатації, голоду, хвороб і сильних морозів багато полонених загинуло. Їхня братська могила – по інший бік шосе. Відносно того, де саме вони працювали, є дві версії. Згідно з однією – на будівництві всіх наземних і підземних споруд. Інша стверджує, що руками цих людей виконувалися тільки тяжкі підготовчі роботи: копання котлованів, видобуток граніту в кар'єрі тощо. А до основних будівельних робіт в центральній зоні вони не допускалися.

Деякі підготовчі роботи виконували і місцеві жителі під наглядом німців. Вони готували будівельні матеріали, рубали ліс, вели земляні роботи, прибирали територію від будівельного сміття. Але все це за межами центральної зони.

Будівництво велося досить швидко. В німецькому донесенні від 10 квітня 1942 р. повідомлялося про майже повне завершення багатьох робіт.

В той час на будівництві були задіяні 4 086 робітників, в тому числі 991 громадянин Німеччини, 1495 іноземців, приблизно 500 солдатів будівельних батальйонів, близько 1100 військовополонених. Що німці вчинили з людьми, які споруджували ставку? Згідно з одними даними всі вони, включаючи військово-полонених, були знищені на місці будівництва і лежать у братській могилі в селі Коло-Михайлівка. Відповідно до довідки спецгрупи НКДБ, за весь час будівництва ставки загинуло близько 2 000 військовополонених. У квітні 1942 р. військовополонені, які залишилися живими, були вивезені в невідомому напрямку і доля їх невідома.

У зв’язку з тим, що при будівництві було знищено багато насаджень, для маскування споруд завезено і висаджено біля 800 дерев, кілька тисяч кущів, покрито дерном біля 12 тисяч квадратних метрів землі. Також побудовано кілька кілометрів шосе і пішохідних доріжок.

Для підсилення безпеки території було протягнуто більше 6 км дротяної сітки і більше 12 км посилених загороджень із колючого дроту (так звана «фландрська огорожа»). Між Берліном і Вінницею встановлено пряме щоденне залізничне і повітряне сполучення.

Безпосередньо охорону ставки здійснювала спеціальна військова час­тина дивізії «Велика Німеччина», що мала назву батальйону супроводження фюрера. Охорона перевіряла документи усіх осіб (включаючи й німців), які проходили чи проїздили повз ставку. Суворій перевірці підля­гали також усі особи (незалежно від звання), які відвідували ставку

У районі Вінниці було зосереджено великі сили поліції та інших спецслужб. Наприкінці грудня до «Вервольфу» з-під Лубен прибула спеціальна група таємної польової поліції «Ост» («Схід»). Ця група була у розпорядженні безпосередньо начальника служби державної безпеки при ставці Г. Раттенхубера, оберфюрера СС і полковника поліції.

Як свідчать німецькі документи та історики, Гітлер перебував у ставці, з перервами, майже чотири місяці.

Вперше він прибув сюди 16 липня 1942 р. для того, щоб бути «ближче» до своїх військ, які 28 червня розпочали великий літній наступ на Сталінград і Кавказ (ця операція в планах німецького командування мала назву спочатку «Блау», а потім «Брауншвейг»).

23 липня Гітлер підписав директиву № 45 про оволодіння Чорноморсь­ким узбережжям Кавказу і Сталінградом та подальший наступ на Баку. Хоча в цих боях вермахту вдалося досягти великих територіальних успіхів і вийти до гір Кавказу й до Волги, у фашистів не знайшлося сил для подальшого наступу. Тому 9 вересня 1942 р. Гітлер звільнив з поста командувача групи армій «А» генерал-фельдмаршала Вільгельма Ліста і тимчасово перебрав на себе його функції (до цього моменту фюрер вже був головнокомандувачем усіх збройних сил і командувачем сухопутних військ Німеччини).

З 27 вересня по 4 жовтня 1942 р. Гітлер перебував у Берліні. І тільки 5 жовтня повернувся у «Вервольф», де він 14 жовтня підписав оперативний наказ № 1 про перехід до стратегічної оборони на Східному фронті. А 31 жовтня він відбув до «Вольфсшанце» (на території сучасної Польщі).

Вдруге Гітлер побував у «Вервольфі» в лютому-березні 1943 р. Тут було прийнято рішення провести велику операцію проти угрупування радянських військ в районі Курська. 13 березня 1943 р. Гітлер підписав оперативний наказ № 5 про ведення бойових дій у найближчі місяці і про оточення й знищення червоних військ на Курському виступі (надалі ця операція одержала кодову назву «Цитадель»).

У серпні 1943 р. радянські війська розпочали визволення Донбасу. Обстановка для ворога з кожним днем ставала дедалі катастрофічнішою. Генерал-фельдмаршал Манштейн, який командував групою армій «Південь»,­ наполегливо вимагав від Гітлера додатково 12 дивізій, щоб утримати цей надзвичайно важливий промисловий район. Для вирішення питання про втримання Донбасу у «Вервольф» 27 серпня 1943 р. прибув Гітлер. 17 вересня 1943 р. «Вервольф» був переданий генерал-фельдмаршалу фон Манштейну, командувачу військами групи «Південь», штаб якого незабаром прибув до Вінниці.

Доля «Вервольфу» була вирішена в ставці «Вольфсшанце» 28 грудня 1943 р., коли Гітлер зі своїм вищим генералітетом обговорював донесення Манштейна з Вінниці. За розпорядженням Гітлера на початку березня 1944 р. всі споруди «Вервольфу» були підірвані та спалені.

Розділ II.^ Окупаційний режим та його наслідки для мешканців област
Ще до початку війни з СРСР, як тільки було затверджено план «Барбаросса» (грудень 1940 р.), гітлерівці почали розробляти стратегію економічної експлуатації майбутніх окупованих областей Східної Європи. Наприкінці лютого 1941 р. було завершено створення Економічного штабу «Ост», який очолив Г. Герінг. 21 лютого 1941 р. видано наказ про створення Економічного штабу «Ольденбург», який мав розробити детальні механізми господарського керівництва та пограбування окупованих земель. З метою економічної експлуатації захоплених територій на сході нацисти створили розгалужений апарат військово-господарської адміністрації. Максимально стисло і влучно визначив завдання нацистської адміністрації Е. Кох під час виступу перед чиновниками імперського комісаріату: «Наше завдання полягає в тому, щоб, не звертаючи увагу на почуття, на моральний та майновий стан українців, вичавити з України все. Панове, чекаю від вас абсолютної нещадності щодо туземців, які населяють Україну». Впродовж періоду окупації постійним залишався курс на тотальне вивезення всіх основних матеріальних цінностей і ресурсів з території України. А стосовно місцевого населення, то аналіз директив і наказів свідчить про те, що кінцевою метою була організація в Україні масштабного геноциду, який призвів би до максимального винищення міського та сільського населення регіону, а відтак відкрив би необмежені можливості для німецької колонізації українських земель.

У кінці липня 1941 р. німецько-фашистські загарбники окупували Вінницьку область. Територія області була розчленована між двома державами-окупантами (Німеччиною і Румунією). Південні і південно-західні райони області по лінії р. Лядова (від Дністра – с. Примощаниця – східніше м. Бар – і далі по р. Рів і Південний Буг були передані Румунії і включені до так званої «Трансністрії» (Задністров’я). Решта районів були віднесені до «Рейхскомісаріату Україна» з включенням до генеральних округів «Житомир» і «Волинь-Поділля».

Окупаційний режим, встановлений на Вінниччині, як і по всій Україні, був спрямований на колонізацію, нещадне економічне пограбування, ліквідацію національної державності і культури, а значить, і на повне онімечування та румунізацію місцевого населення.

Історія не знає більш звірячих злочинів, ніж ті, які здійснили на нашій землі|грунт| окупанти|. Зловісна мережа|сіть| концтаборів, в'язниць і гетто, масове знищення людей, поїзди|потяги| з|із| невільниками – ось|от| прикмети «нового ладу|порядку|».

За офіційними даними під час окупації більше 200 тис. мирних жителів розстріляно та замучено в концтаборах, тюрмах та гетто. Так 19 вересня 1941 р. гітлерівці провели масову облаву на жителів м. Вінниці. Всіх схоплених (близько 10 тис.) було розстріляно у Пятничанському лісі. Друга облава, яка закінчилась розстрілом 15 тис. громадян, була здійснена 16 квітня 1942 р. Гітлерівці не зупинялись ні перед чим. Вони розстріляли, заморили голодом і отруїли 1800 психічно хворих людей, що перебували в лікарні ім. Ющенка, а приміщення лікарні перетворили на казино для офіцерів. У м. Вінниця напередодні окупації проживало близько 99 тис., а на 01.04.1944 р. – 36 тис. громадян. Захопивши м. Гайсин фашисти 16 вересня 1941 р. зігнали в урочище Белендівка понад 8 тис. громадян міста: чоловіків, жінок і дітей та розстріляли їх. У грудні 1942 р. окупанти зігнали в один будинок 300 мешканців м. Іллінці і спалили їх. У березні 1943 р. від рук фашистських катів загинуло 1300 громадян м. Хмільника. Населення області зменшилось за період війни майже вдвічі, на 01.01.1941 р. на території області проживало 2 млн. 389 тис. громадян, на 01.04.1946 р. – 1 млн. 984 тис.

Тримаючи курс на масове фізичне винищення людей німецько-фашистські загарбники створили цілу мережу в’язниць і таборів для військовополонених, які являли собою справжні «фабрики смерті». За офіційними даними в 21-му населеному пункті області були створені табори для військовополонених (концтабори). У них було знищено майже 46 тис. військовополонених. Особливо великі табори існували у Вінниці, Жмеринці, Гнівані, Літині. Так у м. Вінниця розміщувалися два табори, один знаходився в східній окраїні міста в районі 2-го військового містечка, стосувався до серії «шталаг» – табір для військово-полонених. Другий концтабір розміщувався на території 1-го військового містечка по вул. Червоноармійській, його серія «офлаг» (офіцерський), філіали цього концтабору були в с. Гнівані Тиврівського району і в м. Немирів. Військо-вополонені цих таборів брали участь у будівництві ставки Гітлера «Вервольф».

На Вінниччині окупанти створили для євреїв 125 гетто, 6 таборів примусової праці, 1 трудовий табір і 1 тюрму. В’язнями гетто були як десятки тисяч місцевих євреїв, так і насильно пригнані з Бессарабії та Буковини. В гетто утримувалися представники й інших національностей, в основному ті, котрі перебували в змішаних шлюбах. Німецькі окупанти, здійснюючи теорію «остаточного вирішення єврейського питання», практично винищили всіх в’язнів гетто і трудових таборів на окупованій території. Впродовж серпня – вересня у Вінниці було розстріляно більше 10 000 євреїв. У квітні 1942 р. німецька влада кардинально «вирішила» єврейську проблему: з 5 779 осіб єврейського походження, які проживали на той час у Вінниці (із них: 1 445 чоловіків, 2 874 — жінок і 1460 — дітей), на 1 травня залишилось лише 800 робітників-спеціалістів. Решта безжально знищені за винятком небагатьох, яких врятували місцеві жителі, або які втекли на румунську територію. Так керівник групи «Ост» кримінальний радник Шмідт у короткому повідомленні про свою діяльність 10 січня 1942 р. писав: «В селі Стрижавка проживало 227 євреїв, вони становили велику небезпеку для «спору­ди», а оскільки вивезти їх з цього району було неможливо, то 10 січня їх усіх було розстріляно». Закінчується це повідомлення такими словами: «11.1.1942 р. ще 12 євреїв в охоронній зоні були арештовані. Вони були вислані в шталаг Вінниця і там 12.1.1942 р. розстріляні. Охоронна зона в результаті цієї акції стала вільною від євреїв».

Окупанти жорстоко мстилися місцевому населенню за непокору новій владі, за співчуття і допомогу партизанам і підпільникам. Трагічну долю білоруської Хатині і українських Кортелісів поділили 18 сіл області. Були стерті з лиця землі села: Бруслинів, Павлівка, Василівка, Шабельня, Пеньківка… Жахлива трагедія не обминула с. Уладівка Хмільницького району. 9 січня 1944 р. німці оточили Уладівку, розстріляли 80 мешканців, а село спалили дотла. «Кати зігнали людей на вигін, облили хати якоюсь рідиною. Оселі запалали, як свічки… Від села залишились обпалені комини…» – за свідченням очевидців. Крім того, ще 150 сіл були знищені частково.

Важливою складовою окупаційного режиму було вивезення мешканців України на примусові роботи до рейху. Їх німці називали «остарбайтерами» (працівниками зі Сходу). 27 травня 1943 р. в інформації про відправлення радянських громадян на каторжні роботи до Німеччини повідомляється: «У зв'язку з наказом пана державного міністра Розенберга (керівника міністер-ства у справах окупованих територій), а також пана державного комісара Заукеля (відав питаннями застосування рабської праці в Німеччині) ведеться лікарняний огляд українців у віці 21, 22 і 23 роки для встановлення працездатності. Працездатні особи наступного дня мусять бути відправлені ешелоном до Німеччини. Перші ешелони з Вінниці вже відправлені. Не дивлячись на те, що деякі зразкові (у ставленні до німців) українці зрозуміли цей наказ, а він був перекладений на українську мову, що вони підлягають відправленню до Німеччини тільки на роботу, все-таки збір української молоді проходить дуже погано…»

Більше 61,3 тис. чоловік було вивезено на примусові роботи за межі області. З боку служб по набору робітників до українців, які не бажали з'являтися до місць збору, були вжиті примусові заходи для виконання цього наказу. Розпочались масові облави на майбутніх «остарбайтерів» із залученням жандармерії, охоронних військ, есесівців. У сільській місцевості оточували заздалегідь визначені села, хутори, містечка і забирали всіх юнаків та дівчат. Практикувалося захоплення заручників, у містах проводили облави в людних місцях. «Я вижену із цієї країни усіх, аж до останньої людини» наголошував Е. Кох, обіцяючи виконати плани «постачання людського контингенту до Німеччини».

Радянські громадяни вели відчайдушну боротьбу з нацистськими понево-лювачами і на території країн Західної Європи. Серед тих, хто брав участь в Європейському русі Опору були і наші земляки. Національним героєм Франції і Героєм Радянського Союзу став уродженець с. Соломірка (нині с. Порик Хмільницького району) В. Порик. Вищою військовою нагородою Італійської Республіки — золотою медаллю «За воїнську доблесть», посмертно був нагороджений партизан М. Буянов із Могилева-Подільського; учасником підпільного комітету у підземному заводі «Дора», який входив до складу німецького табору «Бухенвальд», був С. Яловий із с. Вінниківці Літинського району та інші.

За планами загарбників, на місце громадян України мали переселитись мільйони німців та інших окупантів. Для цього передбачалось створення окремих районів, заселених виключно німцями. Один з таких районів під назвою «Хегевальд» був створений на півдні Житомирщини і півночі Вінниччини. Північніше Вінниці на території Калинівського району, німці планували такий район під назвою «Вервольф». Так передбачалось з території поблизу Вінниці та Калинівки виселити 58 тис. українців і заселити сюди 12-14 тис. осіб німецького походження (так званих «фольксдойч»). Але, у зв'язку з ускладненням обстановки на фронтах, цей захід, на щастя для місцевих жителів, не був здійснений.

Розділ III. Боротьба народних месників
  1   2

Схожі:

Концепція та тематико-структурний план «Історико-меморіального комплексу пам’яті жертв фашизму» територія пам’ятки історії залишки ставки «Вервольф» iconОс конспект: Управління пам’яттю. Методи
Витіснення процесів з оперативної пам’яті на диск, якщо розміри основної пам’яті недостатньо для розміщення в ній усіх процесів,...
Концепція та тематико-структурний план «Історико-меморіального комплексу пам’яті жертв фашизму» територія пам’ятки історії залишки ставки «Вервольф» iconПлан. Поняття про пам'ять та її фізіологічні основи. Роль пам'яті...
Поняття про пам'ять та її фізіологічні основи. Роль пам'яті в психічному житті людини*
Концепція та тематико-структурний план «Історико-меморіального комплексу пам’яті жертв фашизму» територія пам’ятки історії залишки ставки «Вервольф» iconЦіль роботи: вивчити теоретичний матеріал по даній темі, ознайомитися...
Оперативна пам'ять це той міст, через який направляють потоки своїх даних всі пристрої, І головний тут центральний процесор. При...
Концепція та тематико-структурний план «Історико-меморіального комплексу пам’яті жертв фашизму» територія пам’ятки історії залишки ставки «Вервольф» iconКод програми (містить команди програми й бібліотечних функцій, які...
На відміну від них, розмір вільної пам’яті обмежений тільки наявною пам’яттю комп’ютера, яку не зайнято іншими програмами. Це дозволяє...
Концепція та тематико-структурний план «Історико-меморіального комплексу пам’яті жертв фашизму» територія пам’ятки історії залишки ставки «Вервольф» iconПоложення про акцію фоторобіт «Незгасна пам’ять»
Мета акції – збереження пам’яті про події Великої Вітчизняної війни, виховання поваги до подвигу захисника Вітчизни, популяризація...
Концепція та тематико-структурний план «Історико-меморіального комплексу пам’яті жертв фашизму» територія пам’ятки історії залишки ставки «Вервольф» icon1. Пристрої зберігання даних. Принципи запису інформації на магнітних,...
Найпоширеніші засоби машинного зберігання даних, використовувані в персональних комп'ютерах: — це модулі оперативної пам'яті, а також...
Концепція та тематико-структурний план «Історико-меморіального комплексу пам’яті жертв фашизму» територія пам’ятки історії залишки ставки «Вервольф» icon«затверджено» наказом окз «хнмцокс» від 03. 04. 2013 №08 Положення...
Мета акції – збереження пам’яті про події Великої Вітчизняної війни, стимулювання поваги до подвигу захисника Вітчизни, популяризація...
Концепція та тематико-структурний план «Історико-меморіального комплексу пам’яті жертв фашизму» територія пам’ятки історії залишки ставки «Вервольф» iconАнонс акції "Урок пам'яті" до 70-річчя масових розстрілів українців у тюрмах Львова
У середу 22 червня о 8: 30 у Львові біля колишньої тюрми на вул. Замарстинівській, 7 розпочнеться акція "Урок пам'яті" організоване...
Концепція та тематико-структурний план «Історико-меморіального комплексу пам’яті жертв фашизму» територія пам’ятки історії залишки ставки «Вервольф» iconЛекція №3 Тема: соціальна пам’ять
Нагадаємо, що, крім соціальної комунікації, існує ще генетична І психічна комунікація зі своїми сенсами І хронотопами. Отже, вимальовувалися...
Концепція та тематико-структурний план «Історико-меморіального комплексу пам’яті жертв фашизму» територія пам’ятки історії залишки ставки «Вервольф» iconШановні колеги! Запрошуємо вас взяти участь у Інтернет конференції...
Цивілістичні читання присвячені пам'яті І. В. Шерешевського: «Підґрунтя формування сучасного цивільного законодавства України», яка...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка