Лекція №6 тема: україна в роки другої світової війні (1939-1945 рр.)




Скачати 152.33 Kb.
НазваЛекція №6 тема: україна в роки другої світової війні (1939-1945 рр.)
Дата конвертації30.06.2013
Розмір152.33 Kb.
ТипЛекція
skaz.com.ua > Історія > Лекція
Заняття №10 Лекція №6

ТЕМА: УКРАЇНА В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНІ (1939-1945 рр.)

МЕТА ЗАНЯТТЯ:

  • З’ясувати стан українських земель напередодні другої світової війни;

  • Дослідити процес загострення політичної ситуації в світі наприкінці 1930-х
    років і визначити роль українського питання в міжнародній політиці;


  • Дати характеристику угод між: фашистською Німеччиною та СРСР;

  • Охарактеризувати зміст й основні етапи радянізації західноукраїнських земель;

  • Розкрити підступність планів фашистської Німеччини щодо України;

  • Визначити основні причини тимчасових невдач Червоної армії в 1941-1942 рр.

^ МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ: політична карта світу

ЛІТЕРАТУРА:

  1. Бойко О.Д. Історія України. -К, 2002. - С. 442-464.

  2. ВерстюкВ. Історія України. -К, 2000. - С. 334-338.

  3. Кульчицький С. Історія України. Ч. II. – С. 33-34.

  4. Світлична В.В. Історія України. - К.-Львів, 2002. - С 193-199.

  5. Турченко Ф. Новітня історія України. Ч. ІІ. 11 кл. —К, 2001. - С. 4-111.

ПИТАННЯ:

1. Причини і початок Другої світової війни. Радянсько-німецький пакт про ненапад і міжнародні передумови вступу Червоної армії на територію Західної України, Білорусії.

2. Напад фашистської Німеччини на СРСР і причини невдач Червоної армії.

3. Україна під час окупаційного режиму і на завершальному етапі війни.

^ ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ:

  1. Дайте оцінку радянсько-німецьким угодам 1939 р.

  2. Яку долю було визначено Україні радянсько-німецькою угодою 1939 р.?

  3. Що таке радянізація "? Поясніть її сутність.

  4. Визначте основні причини тимчасових невдач Червоної армії. Як ви вважаєте,
    чи можна було б їх уникнути?


1. Причини і початок Другої світової війни. Радянсько-німецький пакт про ненапад, міжнародні передумови вступу Червоної армії на територію Західної України, Білорусії.

Причини Другої світової війни:

1. Версальська система, що поставила Німеччину в дуже складне становище.

2. Загострення суперечностей між вели­кими державами в результаті глибокої економічної кризи.

3. До розв'язання воєнного конфлікту призвела політика потурання агресорам, яку про­водили Велика Британія і Франція, а також безпосередня підтримка агресо­рів з боку СРСР, що підписав пакт Молотова—Ріб­бентропа.

^ Другу світову війну поділяють на такі періоди:

І — початок Другої світової війни: від нападу гітлерівської Німеччини на Польщу до агресії проти Радянського Союзу (1 вересня 1939 р, — 22 червня 1941 р.);

II — поширення фашистської агресії: від нападу гітлерівської Німеччини та її союзників на СРСР до контрнаступу Радянської Армії під Ста­лінградом (22 червня 1941 р. — 19 листопада 1942 р.);

III — докорінний перелам у ході Другої світової війни: від контрнаступу радянських військ під Сталінградом до наступу на Україні та на централь­ній ділянці фронту, відкриття Другого фронту (19 ли­стопада 1942 р. — 6 червня 1944 р.);

IV — розгром фашизму в Європі: від наступу на центральній ділянці фронту і відкриття Другого фронту у Франції до поразки Німеччини (6 червня 1944 р. —

8 травня 1945 р.);

^ V — розгром мілітаристської Японії: від капітуляції Німеччини до капітуляції Японії (8 травня 1945 р0 — 2 вересня 1945 р.).

23 серпня 1939 р. між СРСР та Німеччиною був укладений пакт про ненапад, розрахований на 10 років. Додатково до цього пакту було підписано таємний протокол, згідно якого Східна Європа розмежовувалася на сфери німецького та радянського впливів. Це розмежування інтересів разом з підписаним 28 вересня 1939 р. "Договором про дружбу і державний кордон" означало згоду уряду Німеччини на приєднання до Радянського Союзу Західної України, що перебувала у складі Польщі, Західної Білорусії, Бесарабії, Латвії, Литви й Естонії. Завдяки цим угодам Німеччина дістала повну свободу дій в Європі й забезпечила собі постачання з СРСР воєнно-стратегічних матеріалів і продовольства.

Розв'язавши собі руки угодою з Радянським Союзом, ^ 1 вересня 1939 р. гітлерівська Німеччина напала на Польщу. Англія і Франція, зв’язані з Польщею союзними договорами, оголосили Німеччині війну. Ці події й поклали початок другій світовій війні. Незважаючи на впертий опір польської армії, фронт швидко відкотився на схід.

17 вересня 1939 р. радянські війська перетнули польський кордон в Західній Україні. ^ Це означало фактично вступ Радянського Союзу в другу світову війну і пов'язаний з нею поділ світу. Перевага радянських частин була великою, тому вже 18 вересня головне командування польської армії переїхало до Румунії, наказавши своїм військам не вступати з більшовиками в бій і відводити війська до румунського кордону.

Західноукраїнське населення з надією зустрічало Червону армію. Цьому сприяла та обставина, що радянська офіційна пропаганда пояснювала перехід польсько-радянського кордону прагненням запобігти його окупації фашистами.

Для узаконення радянського режиму в Західній Україні 22 жовтня 1939 р. під ретельним контролем нової влади були проведені вибори до Народних зборів. Наприкінці жовтня Народні збори прийняли Декларацію про возз’єднання Західної України з Радянською Україною в складі СРСР. В листопаді 1939 р. відбулися сесії Верховних Рад УРСР та СРСР, що ухвалили закони про включення Західної України до складу СРСР та її возз'єднання з УРСР.

В червні 1940 р. уряд СРСР зажадав від Румунії звільнення від її військ Бессарабії, а також тієї частини Буковини, де більшість населення складали українці. Румунський уряд був змушений погодитися. Північна Буковина і Придунайські українські землі увійшли до складу УРСР. Законодавче закріплення цих територій відбулося шляхом створення Молдавської РСР та розподілу території Бесарабії між Молдавською та Українською республіками. До складу Молдови ввійшла також частина українських земель Придністров'я, з яких ще 1924р. була утворена Молдавська автономна РСР.

Анексія - насильницьке приєднання, загарбання однією державою всієї (або частини) території іншої держави.

Західноукраїнські землі, включені до складу ^ СРСР, були піддані радянізації -здійснення перетворень відповідно до радянського зразка. Це означало ліквідацію старої системи управління і впровадження радянської системи. Деякі заходи нової влади були схвалені народом. Національна інтелігенція вітала розширення мережі українських шкіл, українізацію вищої освіти. Частина бідних людей дістала змогу переселитися у світлі й добре обладнані квартири, вводилося безкоштовне медичне лікування. Це особливо імпонувало сільському населенню, що здебільшого взагалі не знало, що таке стаціонарна медична допомога.

Річ у тім, що спершу Радянська влада здійснювала перетворення, щоб задовольнити інтереси українського народу, оскільки промисловість, торгівля і велике землеволодіння належали полякам та євреям. Втім, після націоналізації 2 тис. промислових підприємств, різко знизилася їхня ефективність. Це негативно позначилося на становищі більшості населення краю. Подібні процеси відбулися і в селі, тому що поміщиків та заможних селян позбавляли землі, реманенту, худоби. Спершу говорилося, що все це буде віддано найбіднішим селянам. Проте з часом у краї розгорнулася примусова колективізація. Вона позбавляла селян не тільки того, що отримали від радянської влади, але й нажитої о батьками та дідами.

^ Нова влада перенесла в Західну Україну свою репресивну практику. В краї
розгорнувся жорстокий терор, жертвами якого стали як окремі особи, так і цілі
групи людей. Органами НКВС були розгромлені всі політичні партії, громадські
об'єднання, в тому числі й шанована народом "Просвіта", керівників якої оголосили
"ворогами народу". Арешту підлягали власники заводів, фабрик, банкіри, адвокати,
чиновники, священики тощо. Після арешту їх всіх відправляли до концтаборів.
Інколи розправам надавали видимість законності. Так, у січні 1941 р. НКВС
організував у Львові гучний процес над 59 членами ОУН. Серед них - в основному
учні й студенти. Після триденного процесу 42 чоловіки (11 дівчат) були засуджені до смертної кари.

Позитивні заходи радянської влади в Західній Україні:

  1. експропріація маєтків польських землевласників з обіцянкою перерозподілу
    між: селянами;


  2. українізація системи народної освіти, заходи з ліквідації неписьменності;

  3. запровадження безкоштовного медичного обслуговування;

4) створення системи соціального забезпечення.
Негативні наслідки радянізації:


  1. розгортання репресій проти місцевого населення (1939-1940 рр.
    чисельність репресованій: - понад 10 % населення Західної України);

  2. примусова колективізація, націоналізація промисловості і банків;

  3. утвердження тоталітарного режиму;

  4. наступ на релігійне життя.

^ 2. Напад фашистської Німеччини на СРСР і причини невдач Червоної армії.
Заключивши угоди з СРСР про поділ сфер впливу в Європі, Німеччина розправилася зі своїми противниками на заході. В грудні 1940 р. фашистське командування підготувало план "Барбаросса", що передбачав "бліц-кріг" (блискавичну війну). Це був план нападу на Радянський Союз. У першій половині 1941 р. була визначена й дата нападу.

22 червня 1941 р. війська Німеччини перейшли державний кордон СРСР, що простягнувся від Північного Льодовитого океану до Чорного моря. Союзниками Німеччини виступили Італія, Угорщина, Румунія, Фінляндія, Словаччина.

Відразу ж після вторгнення Німеччини на територію СРСР друга світова війна стала для Радянського Союзу вітчизняною, визвольною, справедливою. Одним з перших об'єктів агресії стала Україна.

^ Відповідно до плану ''Барбаросса" передбачалося протягом 2-2,5 місяців знищити Червону армію і вийти на лінію Архангельськ-Астрахань. Німецька армія наступала у трьох головних напрямках: західному - на Ленінград, центральному - на Москву, південному на Київ. Основу німецьких ударних груп становили танкові з’ єднання.

Згідно з планом передбачалося загарбання України вже в перші тижні війни і створення плацдарму для прориву на Кавказ і Закавказзя. Наступ на Україну здійснювала група німецьких армій "Південь" на чолі з фельдмаршалом Рундштедтом. Для оборони України були створені Південно-Західний (генерал Кирпонос) та Південний (генерал Чередніченко) фронти.

Завданням німецьких військ, що наступали в Україні, було розгромите радянські війська в Правобережній Україні, форсувати Дніпро, захопити Донбас і Крим. Водночас румунські війська завдавали удару через Молдавію на півдні.

23 червня 1941 р. - Масштабна танкова битва на лінії Луцьк – Рівне – Броди.

30 червня 1941 р. - Вступ німецьких військ до Львову.

Поч. липня 1941 р. - Захоплення Литви, Латвії, Білорусії, Молдови, частини України

7 липня – 26 вересня 1941 р. - Оборона Києва.

4 серпня – 16 жовтня 1941 р. - Оборона Одеси.

19 вересня 1941 р. - Захоплення Києва.

Вересень – жовтень 1941 р. - Донбаська оборонна операція.

25 жовтня 1941 р. - Захоплення Харкова німецькими військами.

30 жовтня 1941 р. – 1 липня 1942 р. - Оборона Севастополя.

22 липня 1942 р. - ЧА залишила Свердловськ – повна окупація України.

^ Початок війни для Радянського Союзу виявився вкрай невдалим. Воєнно-політичне керівництво країни, очолюване Й. Сталіним, своєю антинародною внутрішньою й авантюрною зовнішньою політикою поставило СРСР на грань катастрофи. Внаслідок сталінських репресій в Червоній армії за штатом не вистачало 66900 командирів, а некомплект в авіаційних підрозділах досяг третини. В армії панувала система жорстокої централізації управління, що сковувало ініціативу командирів. Радянська військова техніка поступалася німецькій. Й.Сталін не вірив фактам, що свідчили про підготовку Німеччини до вторгнення. Коли ж стало зрозуміло, що війна неминуча, з'явилася директива про приведення військ до бойової готовності. Але було вже надто пізно, оскільки війна розпочалася.

В розташуванні військ всередині округів також було чимало недоліків та прорахунків, скориставшись з яких, фашисти здійснили в перші дні війни глибокий прорив й оточили великі радянські з'єднання. Прорахунком було й те, що старі прикордонні укріплення були зруйновані, а нові ще не зведені. Сталінське керівництво фактично дезорієнтувало населення країни й армію, переконуючи їх, що у майбутній війні радянські війська готові до відсічі будь-якого агресора. Радянська пропаганда поширювала думку, що воєнні дії будуть вестися на ворожій території, перемогу здобудуть "малою кров'ю". І якщо капіталізм розв'яже війну, то СРСР перетворить її на громадянську війну світового пролетаріату зі світовою буржуазією.

Отже, причинами тимчасових невдач Червоної армії стали:

  1. прорахунки радянського керівництва в оцінці воєнно-політичної ситуації, переоцінка значення радянсько-німецьких договорів;

  2. неукомплектованість Червоної армії кваліфікованими командирськими кадрами (знищено 20 % командного складу Червоної армії);

  3. незавершеність заходів по зміцненню західних кордонів;



^ 3. Україна під час окупаційного режиму і на завершальному етапі війни.

Відповідно фашистського плану, _ Україну було поділено на чотири частини:

  1. Чернівецьку та Ізмаїльську, Одеську, південні райони – Вінницької, західні - Миколаївської областей, лівобережні райони Молдавії об‘єднали в губернаторство"Трансністрія", що увійшло до складу Румунського королівства;

  2. західноукраїнські землі - "Галичина" - разом з польськими землями були включені до генерал-губернаторства з центром у Кракові;

  3. Чернігівщину, Сумщину, Харківщину і Донбас як прифронтові області підпорядкували безпосередньо військовому командуванню;

  4. на землях Дніпропетровської, Київської, Миколаївської, Житомирської та Рівненської областей було утворено рейхскомісаріат "Україна" на чолі з Е. Кохом і центром в м.Рівно.

Фашистський окупаційний режим в Україні мав виконувати три основні завдання:

  1. забезпечити продовольством не тільки армію, а й Німеччину в цілому.
    Було створено систему грабіжницьких заготівельних органів. Найбільшим було "Центральне торгове товариство Сходу". В його операціях брало участь 250 німецьких с/г фірм. Від початку окупації до березня 1944 р. тільки зусиллями цього "Товариства" з України було вивезено 9,2 млн юнн зерна, 622 тис. тонн м'яса та мільйони тонн інших продуктів. Для їхнього перевезення було задіяно 1418 тис. вагонів;

  2. забезпечення матеріальними й людськими ресурсами потреб воєнної
    фашистської машини. Велику надію керівництво третього рейху покладало на українську промисловість.

Проте поставити собі на службу промисловий потенціал України в повному обсязі фашистам не вдалося. Якщо до війни в Донбасі добувалося 9,5 млн. тонн вугілля на рік, то при німцях лише 3-4,8 млн. тонн. Така ж ситуація була і в інших галузях промисловості.

Поразка під Москвою привела до тотальної мобілізації в Німеччині людей на фронт. Це, в свою чергу, зумовило гострий дефіцит робочої сили в третьому рейху. Тому починається широкомасштабне використання примусової праці населення окупованих країн. З 2,8 млн молодих людей, вивезених до Німеччини з Радянського Союзу, 2,4 млн були з України.

3) вивільнення від українського населення шляхом фізичного знищення "життєвого простору" на Сході для арійської раси.

За часи гітлерівської окупації на всій те­риторії України нацисти здійснювали полі­тику «Юденфрай» («Чистий від євреїв»). У результаті Голокосту єврейська громада України втратила за приблизними оцінка­ми 1,8 млн. осіб (до війни вона налічувала 2,5 млн. осіб). У перші місяці війни айнзац-групи СС знищили в Україні 850 тис. євреїв.

Гітлерівський «новий порядок» передбачав оніме­чення місцевого українського населення. Була віднов­лена тільки початкова освіта. Учні повинні були вміти рахувати в межах 500. З географії знання школярів обмежувалися фразою: «Столиця рейху — Берлін».

За наказами німецьких комендантів усе населення України мусило здати місцевій владі запаси продук­тів, одягу, цінні речі. На окупованих територіях була запроваджена комендантська година.

До березня 1943 року з України в Німеччину вивезено 5 950 тис. тонн пшениці, 1 372 тис. тонн картоплі, 2 120 тис. голів худоби, 49 тис. тонн масла, 220 тис. тонн цукру, 400 тис. голів свиней, 406 тис. голів овець. До рейху були відправлені 1 млн. фруктових дерев і навіть український чорнозем.

Нацисти грабували культурні цінності України. Наприклад, німці ви­везли з Софійського собору в Києві фрески XII ст., дзвони Успенського со­бору Києво-Печерської лаври.

На загарбаних українських землях фашисти застосовували примусову працю на виробництві, зберігали сталінську колгоспну систему й навіть намагалися підтримати стаханівський рух. Серед інших заходів окупа­ційної влади була примусова мобілізація робочої сили до Німеччини, з України до Третього рейху вивезли близько 2,5 млн. осіб. Спочатку українців до Німеччини на­магалися вербувати добровільно, місцеві колабораціоністські газети й німецькі за­соби масової інформації друкували брехли­ві розповіді про райське життя в Німеччи­ні. Поки умови життя й праці в рейху були невідомі, були такі, хто погоджувався їха­ти туди. Коли ж в Україну стали надходити звістки з Німеччини, лю­ди за будь-яку ціну намагалися уникнути вербування.

^ 7 грудня 1941 р. Гітлер підписав декрет, відомий під назвою "Ніч і туман". Його суть полягала в тому, щоб нещадно знищувати словенське населення, до якого належали й українці. Для цього на території України було створено 50 гетто, 180 концтаборів. Під час окупації населення України скоротилося на 13,6 млн. чоловік.

Нацистський "новий порядок" викликав не лише обурення, а й ненависть серед українського населення. Опір фашистам спочатку носив пасивний характер - робітники працювали абияк, виводили з ладу обладнання, зривали плани фашистського режиму; селяни псували продукцію, що йшла до Німеччини, переховували військових, поставляли продовольство учасникам Руху Опору тощо.

Але з часом пасивні форми боротьби переросли в активні: антигітлерівське підпілля й партизанський рух. ^ В антигітлерівському Русі Опору діяли дві течії: радянська і націоналістична. Якщо перша боролася за відновлення радянської влади, представники другої виступали за створення незалежної української держави.

30 травня 1942 р. при Ставці Верховного Головнокомандування було створено Центральний штаб партизанського руху. За місяць було сформовано УШПР (Український штаб партизанського руху), очолюваний Т. Строкачем. Наприкінці 1942 р. німецький тил вже розхитували великі, добре озброєні рейдові з'єднання під командуванням О.Федорова, С. Ковпака, О. Сабурова, М. Наумова.

Якщо говорити про другу течію Руху Опору в Україні, то її учасники виборювали державну незалежність України. Причому вони боролися як проти нацистських окупантів, так і проти російського більшовизму.

ОУН було створено в січні-лютому 1929 р. Ії ідеологічним натхненником був Д. Донцов, який в 1926 р. написав працю "Націоналізм". Розкол ОУН в 1938 р. був спричинений ідейними та тактичними розбіжностями. Лідер ОУН-М А. Мельник покладав надії на Німеччину і вважав, що разом з фашистським націонал-соціалізмом буде легше вести боротьбу проти більшовизму. Частина ОУН, очолювана С. Бандерою була проти зближення з Німеччиною (хоча й не відкидали такої можливості), виступила за створення власної армії і розгортання активної боротьби за незалежність України. При цьому головну ставку було зроблено на можливості й сили українського народу.

Таким чином, ОУН розкололася напередодні другої світової війни на дві гілки - бандерівців (ОУН-Б) і мельниківців (ОУН-М). Вони ворогували між собою, що відволікало сили ОУН від боротьби за досягнення основної мети - незалежність України.

Гітлерівське командування, від кидаючи ідею української державності, погоджувалося на співпрацю з ОУН, намагаючись використати її сили у боротьбі проти Червоної армії. Зокрема, воно погодилося на комплектування й вишкіл батальйонів „Нахтігаль” й „Роланд”. Ці сили планувалося використати при проведенні диверсійних операцій на підрадянській території. ОУН ці військові частини розглядала як ядро майбутньої української армії. 6 липня 1941р. А. Мельник надіслав Гітлеру листа, в якому писав: "Ми старі борці за свободу 1918-1921 рр. просимо честі для нас і нашої молоді взяти участь у хрестовому поході проти більшовицького варварства". Відповіддю на це стало створення дивізії СС "Галичина". Мельниківці розраховували на поступове встановлення власного контролю на українських землях. Проте така орієнтація призвела до того, що громадянські структури, створені мельниківцями, поступово перетворилися на додаток окупаційного режиму.

  • Прагнення бандерівського крила створити власні збройні сили спричинило виникнення ^ Української Повстанської армії (УПА) (жовтень 1942 р.), її очолив Роман Шухевич (Тарас Чупринка), колишній командир "Нахтігалю". Формування УПА оголосили війну радянським партизанам, полякам і фашистам.

^ Чисельність УПА на кінець 1944 - початок 1945 р. досягла 100 тис, осіб.

Головними об’єктами дій УПА були німці та їх союзники, формування польської Армії Крайової та польське населення, радянські партизанські загони, а згодом - підрозділи Червоної армії. Активізація дій УПА в 1943 р. викликала занепокоєння не лише в німецького, айв радянського командування, оскільки повстанці ставали "третьою силою", що намагалася контролювати значну територію.

^ Характеризуючи заключний етап радянського партизанського руху, необхідно усвідомлювати, що цей рух сприяв розгрому військ Німеччини та її союзників в Правобережній Україні. З початку 1944 р. партизанський рух набув нових рис. В зв’язку з зменшенням зони окупації Український штаб партизанського руху реформував 33 загони і з'єднання чисельністю близько 20 тис. чоловік, їх особовий склад було влито до лав Червоної армії. Водночас було розукрупнено окремі з'єднання Правобережжя, на базі яких створювалися рухливі маневрені загони.

Влітку 1944 р. становище Німеччини значно погіршилося. 6 червня 1944 р. американо-англійські війська відкрили Другий фронт в Європі, який відтягнув на себе 60 німецьких дивізій.

Радянське командування, плануючи літній наступ, передбачало організувати головні удари в Білорусії та Західній Україні. 23 червня 1944 р. почалася білоруська операція "Багратіон", що завершилася 20 серпня 1944 р. повним розгромом німецьких військ і вступом Червоної армії на польську територію. У розпал операції "Багратіон" війська 1-го Українського фронту розгорнули наступ в Західній Україні. 13-18 липня 1944 р. радянські війська прорвали оборону противника і вийшли до Львова. В районі Бродів було розгромлено 8 дивізій противника. 27 липня 1944 р. було взято Львів. 29 липня радянські війська вийшли на Віслу.

Для оперативного керівництва військами в специфічних умовах Карпат було створено ^ 4-й Український фронт, війська якого 6-7 серпня оволоділи Дрогобичем і Бориславом. На півдні України війська 2-го і 3-го Українських фронтів провели Яссько-Кишинівську операцію, в результаті якої від фашистів були звільнені Молдавія та Ізмаїльська область України. Останній населений пункт УРСР в її довоєнних межах – с. Лавочне Дрогобицької області - було звільнено від гітлерівців 8 жовтня 1944 р. Закарпатська Україна була звільнена 28 жовтня 1944р. військами 4-го Українського фронту.





Схожі:

Лекція №6 тема: україна в роки другої світової війні (1939-1945 рр.) iconТема: україна в роки ІІ світової війни 1939-1945 рр
Схарактеризувати радянсько-німецький пакт про ненапад 23 серпня 1939 р. І таємний протокол до нього, їх роль у розв'язанні Другої...
Лекція №6 тема: україна в роки другої світової війні (1939-1945 рр.) iconЗатверджую
Модуль №5: тема №16: Держава І право України в роки другої світової війни 1939-1945 р р
Лекція №6 тема: україна в роки другої світової війні (1939-1945 рр.) iconУкраїна в період Другої світової війни (1939-1945)
Франко, що підтримував нацистський уряд Німеччини. Потім, була захоплена Австрія під приводом з’єднання німецьких земель. Пізніше,...
Лекція №6 тема: україна в роки другої світової війні (1939-1945 рр.) iconПраво Європейського Союзу
Плани інтеграції І побудови федеративної держави в Західній Європі в період Другої світової війни І перші роки після її закінчення...
Лекція №6 тема: україна в роки другої світової війні (1939-1945 рр.) iconТема Україна в роки Другої світової війни
Мета: з’ясувати причини та умови зародження рузу Опору на українських землях, вияснити умови діяльності підпільниць кого руху (радянського...
Лекція №6 тема: україна в роки другої світової війні (1939-1945 рр.) iconДруга світова війна 1939-1945 pp
Початок війни. Події 1939-1941 pp. Друга світова війна нале­жить до числа найважливіших історичних подій XX ст. Вона три­вала 6 років,...
Лекція №6 тема: україна в роки другої світової війні (1939-1945 рр.) iconНімецько-польських відносин 1938–1939 років
Другої світової війни. Д. Хогган народився 23 березня 1923 р в Портленді, штат Орегон. У 1948 р закінчив Гарвардський університет,...
Лекція №6 тема: україна в роки другої світової війні (1939-1945 рр.) iconСемінарського заняття
України в 1939-1941 рр., простежити причинно-наслідковий характер подій початку Другої Світової війни, викрити її фактори впливу...
Лекція №6 тема: україна в роки другої світової війні (1939-1945 рр.) iconРозділ V. Україна під час Другої світової війни
Договір про дружбу І державний кордон (Німеччина міністр закордонних справ І. Ріббентроп, СРСР молотів)
Лекція №6 тема: україна в роки другої світової війні (1939-1945 рр.) iconТема Обрганізація Об'єднаних Націй та її роль у світі після Другої світової війни

Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка