Орден лондон 1970




Скачати 426.39 Kb.
НазваОрден лондон 1970
Сторінка1/4
Дата конвертації15.08.2013
Розмір426.39 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Історія > Документы
  1   2   3   4
ВОЛОДИМИР

БІБЛІЯ ЯК ІДЕОЛОГІЯ

СТУДІЯ ІЗ ДІЛЯНКИ ПОРІВНЯЛЬНОГО РЕЛІГІЄЗНАВСТВА

ОРДЕН

ЛОНДОН

1970

ПРОФ. В.ШАЯН

БІБЛІЯ ЯК ІДЕОЛОГІЯ

Існує багато праць про сліди історії в Біблії. Ціла література. Нічого дивного, що такі сліди там знаходимо. Біблія подумана саме як історія юдейської нації написана з її релігійного погляду.

Так наприклад знаходимо там згадку і назву народу і держави гетитів. Не були гетити відомі в науці історії. Могло здаватися, що вони не існували, або, що зовсім пропало їх ім'я в історії. Але ж у дев’ятнадцятому столітті в міру розшифровування клинових і гієрогліфічних написів зачало виринати їх призабуте ім'я. А далі вже в двадцятому столітті, точніше в 1917-ому році великий чеський учений Бедріх Грозни розшифрував їх письмою Їх мову заклясифіковано далі як мову приналежну до індоєвропейських за умовною характеристикою "кентумового типу".

Повстала ціла галузь в лінгвістиці й історії культури. Впливи, переємства, назви, періоди, субстрати і зміни тощо. Виявлено наприклад досконалий підручник плекання і тресування коней. Виявлено їхні закони. Отже була це нація і держава, яка воювала із потужним у старині Єгиптом. Там також записані вони у свідченнях пам'ятників фараонів. Отже гетити справді існували. Назва не видумана, але історична. Один із прикладів, на якому стверджено, що Біблія має дійсне відношення до історії.

Але...

Назву "гетити" стрічаємо в Біблії серед списку народів, що їх треба цілковито знищити так, щоб навіть їх ім'я не залишилося в історії. Однак це ім'я залишилося в історії і встало із залишених на них руїнах. Їх назву в Біблії стрічаємо в ідеологічній програмі, в якій вичислюється народи призначені в першу чергу на загладу із боку воюючої Юдеї. Із тим місцем Біблії стрінемося в наших дослідах. На цьому прикладі вже у вступних заввагах можна ствердити, що Біблія є виразом окресленої політичної і ідеологічної програми. І саме ця частина, чи цей аспект Біблії інтересує нас більше, ніж принагідні назви, відомі науці історії із повніших джерел. Історичність назви гетитів доказує рівночасно історичність програми створеної для їх винищення. Отже і всі інші народи призначені на знищення цією програмою були дійсні, історичні народи. Отже Біблія є тут додатковим джерелом для ствердження існування цих народів. Але ж рівночасно із тим і ще міцніше є вона свідоцтвом існування так само історичної програми для їх знищення.

Народи винищували себе взаїмно, опановували чи поневолювали одні других, чи теж творили держави на системі рабства в своїх історіях. Мала юдейська держава, яка творилася в часі повставання ідеології «Второзаконія», — або із грецької мови "Деутерономіон", — не була тут ані першою, ані останньою. Але не всюди програма винищення всіх інших народів була так тісно, так нерозривно і так емфатично поєднана із релігією, як в юдаїзмі.

І тут стрічаємося з дивним фактом. Тому що юдаїзм став основою для християнізму, об'єктивне дослідження Біблії, саме як ідеології, натравляє на величезні труднощі. Можна навіть сказати, що це питання промовчувалося істориками релігій чи екзегетами.

Щобільше, об'єктивний дослід цієї теми відразу стрінеться із закидом «антисемітизму», так, немов би об'єктивні наукові досліди історії Риму Гіббонса свідчили про "антиіталійський" характер цього великого дослідника, бо ж у його історії показано стільки "негативних" з'явищ і ідеології старого Риму із його чи сучасного погляду.

Обожнення цезарів типу Нерона було так само ідеологією як програма знищення гетитів (яких до речі не юдеї знищили). Але ж ця ідеологія знищення була так само дісністю як "Пакс Романа" чи пляни московських царів щодо завоювання Індії. Ці пляни не були здійснені за часів Наполєона, бо ж сам він був думав теж про підкорення Індії на вершинах свойого тріюмфу. Якби якийсь автор досліджував, чи з історичної перспективи засуджував такі пляни царів чи Наполєона, він не ставби "автоматично" "антифранконцем". Немає тут теж потреби для дослідника чи історика попереджувати свої досліди якимись застереженнями.

Чому ж потрібні такі застереження у відношенні до досліду Біблії. А саме тому, що Біблія є досьогодні предметом релігійного культу так у системі юдаїзму як і християнізму, який її успадщиннив. А однак історично-порівняльні досліди релігій не можуть обійтися, ані поминути саме їх ідеологічного чи ідеологічно-політичного аспекту. Тому автор має відвагу виставити себе на такі неслушні закиди мимо його виразних і повторених застережень. Для майбутніх істориків такі застереження будуть смішними.

Якщо йдеть про питання т. зв. "антисемітизму" до політичних програм української нації і пов'язаних із тим питань моралі та політичної ідеології, то тут треби виразно ствердити, що тих програм винищення українського народу було докладно стільки, скільки ворогів прокочувалося степами України, зазіхаючи па землю Отже програма "винищення" нас у свою довгу чергу маленькою і далекою на той час Юдеєю мас не болить, а з історичної перспективи радше розсмішує, як своєрідна расово-політична параноя цієї окаянної нації.

Були грізніші прогрими збоку Німеччини чи Москви. Ствердження ворожости таких програм, чи їх відношення як ідеологій, ніяк не зменшує об'єктивности чи історичности таких стверджень, зовсім не залежно від того чи ця історична правда викликує саме проти- українські настрої тих здемаскованих чи явно проголошених зазіхань.

Найбільшим історичним досягненням української нації в історії тисячеліть вважаю саме факт, що супроти тих всіх численних зазіхань і народовбивчих наїздів ворогів цей нарід зумів затриматися і втриматися на них свій і цієї землі національний характер, як її власник від непам'ятних часів історії.

Отже, як бачимо, комплікації досліду Біблії лежать у релігійній сфері, а саме в тому, що Біблія, - поза історичністю своєї появи і дії, сталася, - як я підкреслював предметом культу і її справедлива історична оцінка стається відразу предметом обурених емоцій.

Не маємо на це ради і є також нашим бажанням разом із науковим дослідом покласти основи для об'єктивного вивчення питання, чи Біблія може і повинна бути основою для релігії нації, для якої ідейно-політична історія милої Юдеї, а тим менше її прогрима народовбивства є для неї чужою і далекою.

Як основа віри зовсім непридатною, чужою історично, ментально, морально і релігійно.

Отже:

Коли досліджуємо релігію ацтеків, чи австралійських аборигенів, чи негритянську магію африканських племен, тоді нас підозрівати у ворожості до нечисленних і нещасних аборигенів Австралії чи в антинегританізмі, хоч засуджуємо їх злосливу чорну магію. Ми не маємо до цих народів ніякого ідеологічного чи політичного відношення.

Коли народи не приймають, або вважають невідповідним для себе приймати вчення Корану, себто священних книг Ісляму, то Ніхто не закидає їм "антисемітизму" — хоч це ж семітською мовою написані.

Саме з метою вказати на повну непридатність ідеології чи віри, побудованої на наказах геноциду, як основи старої, чи традиційної віри, нового чи старого ладу, пише автор цю працю і виразно стверджує, що поза порівняльною історією вона мусить із конечности предмету входити в ділянку оцінки релігій і ідеологій. Повстане питання аксіології релігій в історії.

Автор вірить теж і в історичну зумовленість долі нації її якостями, її характером, її злочинами чи заслугами в історії. Є народи окаянні і блаженні. Є народи злочинці і народи творці історії. Є народи, що їх шлях існування позначений кривавими злочинами геноциду і винищування. Була, для простого прикладу, злочинна орда Джингіс-Хана і її немає. Були імперії і їх немає.

Буття, тривання і доля націй, чи теж цілих груп народів зумовлена саме спільнотою їх долі. А ця доля зумовлена їх характером і дією. Злочин стрічає спротив. Ідеологія злочину стріне відповідь в ідеології Ладу. Існують глибші причини, які зумовлюють велич і ріст нації. Глибші за тимчасову силу злочинців, чи теж їх впливи, або дійсну владу.

Словом, існують глибші закони долі націй, між про це знає вузька прагматична метода, а ще менше матеріялістична. Ці глибші сили і закони історії лежать саме в морально-ідейній сфері їх існування. Ця морально-ідейна сфера це не все те, що в тій хвилині думаємо про цей предмет. Дослідження історії ідеології і релігій набирає значення дослідження глибоких рушійних сил самої історії. Зненависть чи дружність нації до нації, їх спільна дія, перемога одних, а загин других, можливість спільної дії на данному відтинку чи на довшу мету в історії, - це все зумовлене саме глибшими якостями націй, вираженими їх характером і саме ідеологією її історичного буття і ролі, яку вона бажає здійснити.

Саме тому автор вважає, що його праця входить радше в ділянку ще не існуючої релігійної аксіології. Але ж об'єктивізм історизму залежить саме від висоти штандпункту оцінки. В тому змислі автор вважає свою працю об'єктивною, хоч розуміє, що немає абсолютного об’єктивізму поза самим історичним процесом. Ідеї, які творять історію, не все і сприйняті сучасниками як об'єктивні. Їх об'єктивізм здійснюється в самій історії. Цю систему свойого думання й досліду називає автор історичним об'єктивізмом.

"Нікому не минути Суду Божого!' - навчав віщун Боян у своїх історіософічних поемах. Отже зрозуміння цих законів Суду Божого, їх ствердження, їх визначення, а найважливіше їх героїчне здійснення, чи боротьба з їх запереченням є глибшим змістом історіє людства.

А отже:

В зростанні, в боробі, в упадках і підйомах людей, народів, рас і | людства докопується многовидний розвиток пізнання Бога, шукання і боротьба за правду чи неправду, складна нерозплутана тяглість росту добра і правди у споконвічній борні зі злом і темнотою, всеобіймаючий процес здійснення Божественних цілей людини в історії і в космосі.

Тому повна, всебічна вичерпуюча оцінка віри, яка витиснула свої сліди на історії людства, можлива тільки на широкому історично порівняльному грунті.

Ствердім це виразно, що таке дослідження можливе тільки із якогось вищого становища, яке стоїть понад поодинокими процесами поодиноких релігій. Таке пізнання буде отже само в собі новою висотою, здобутою в процесі творення нової і вищої релігії. Тільки споглядаючи і обіймаючи зором цей всеобіймаючий космічний прогрес із нових здобутих висот, можна визначити місце і якість кожної окремої віри. З такої висоти можна дати її оцінку, відповідаючи на питання, наскільки і як вона причинилася до приспішення чи припізнення космічного розвитку. Із таких висот можна теж побачити чи дана релігія є велика чи мала, чи творить нові правди, чи навпаки спинки розвиток і здійснення уже давніше досягнених висот людського духа; чи вона добра чи зла, творча чи руйнуюча.

Тому також повна і всебічна оцінка Біблії на ґрунті світового процесу розвитку релігії із становища історичного об'єктивізму може бути доконана тільки на порівняльно-історичному грунті.

На вступі слід ствердити зовсім просте і природне з'явище. Досліджуючи релігії із порівняльного становища ні один совісний дослідник не може заперечити факту, що кожна релігія дає нам перш за все свою власну національну чи расову візію Божества чи Абсолюту. Замість пізнання Божества дуже часто стрічаємо там племінного духа чи демона із усіма прикметами національного чи расового племінного, колективного ідеалу розвитку.

І хоч цей факт такий очевидний слід ствердити, що вивчення релігій не пішло по цій лінії. Тимчасом зіставлення всіх тих так би мовити льокальних візій, відслонюючи усю зумовленість і релятивність процесу пізнання Бога, відслонить нам рівночасно зовсім нові і правильні перспективи візій куди могутніших, вищих і більш натхненних. Кажучи образово, виявиться, що данний нарід молився до якогось маленького горбочка, що заслонював йому правдиву перспективу могучого хребта гір, який крився за їх горбочком, але їх лінива думка ані не шукала інших перспектив від тих, що їх він бачив із релігійного подвір'я власного маленького племени.

Щоб зробити хоч би перший крок у напрямі цього нового вивчення Біблії і християнізму, слід перш за все зрозуміти сутність Біблії у її власному світлі, у її власних заявах, у її власній історичній програмі, в її нею самою сформулованому відношенні до інших релігійних рухів.

Тут побачимо перш за все наявний факт, що Біблія повстає як вираз жидівської расовости чи млемінности. Вона тільки для жидівського народу.

І хоч цей факт із надзвичайною яскравістю кидається в вічі навіть при першій зустрічі із Біблією, — то однак віра в єдиний авторитет Біблії, як святість, робить звичайно її визнавців сліпими на цей очевидний факт. Багато учених, що може бачили цей факт, не мали відваги сказати правди. Ця правда в однаковій мірі буде поборювана християнською церквою як і самими жидами, мовляв це антисемітизм. В дійсності це відважне стверджування, — стверджування, а не шукання, - правди так очевидної як нагота короля із казки Андерсена, що на ньому забріхані і обріхані глядачі буцім-то бачили якусь дорогоцінну одежу.

На цю сторінку Біблії замало звернено уваги, хоч вивчали її із різних боків і існує про неї безмірно велика ексегетична та історично-критична література. В ній розроблене широко питання хто, коли, і в яких можливих обставинах, із яких джерел і під якими впливами писалися книги Біблії. Відсилаю читачів до цих дослідів. Однак наш предмет є інший. Нашим завданням є сама аналіза тексту у його безпосередньому і данному змісті. Це слід зробити перш за все. Що лиш на основі такого вивчення повстануть інші і нові критичні питання. Ми не входимо напр., у розгляд питання, хто був автором "Второзаконія" — Деутерономіон, і коли можливо воно написане. Ми виходимо від очевидного факту, що "Второзаконіє" має свій визначений філософічно зміст і цей зміст ми досліджуємо і аналізуємо — перш за все — як давність. Цей зміст саме вважається святим, непомильним і т.д. і нам треба розібратися у його вартости.

Читаємо отже уважно всі ті місця Біблії, в яких нарід жидівський устами своїх пророків чи "Бога" формулує свій власний закон і своє відношення до других народів і релігій. Саме ця програми, саме це відношення до інших народів скаже нам найбільше просто, що хотів данний нарід довершити в історії людства. Із неї ми побачимо, чи він був творчий чи руйнуючий. Вивчаючи цю програму, дійдемо до непохитного висновку, що Біблія є вицвітом жидівської расовости, жидівської виключности і жидівського геноциду, тобто пляну систематичного вбивання чи винищування інших народів, як побачимо всіх інших народів.

Після всіх цих завваг і міркувань приступім прямо до аналізи Біблійної програми у відношенні до інших народів. Читаймо саму Біблію:

"Коли прибудеш до якогось міста, щоб його здобути, предложиш йому мир. Якщо воно предложений мир прийме і отворить тобі брами, тоді ввесь нарід, що там знаходиться, буде твоїм рабом і служитиме тобі.

А якщо не вчинить з тобою миру, але піднесе проти тебе війну, тоді обляжеш його.

А коли дасть тобі його (тобто це місто) Господь, Бог твій, у твою руку, тоді заб'єш у нього вістрям меча кожного мужчину".

(Мойсей, V. 20. 10-13.)

Підчеркую ще раз виразно кожне слово останнього речення:

"Тоді заб'єш у нього вістрям меча кождого мужчину ".

(Мойсей, V. 20. 10-13.)

А далі:

"Тільки жінки, діти і худобу і все, що буде в місті, всю його здобич обернеш собі на користь, і будеш їсти здобичу твоїх ворогів, що їх дасть тобі в руки Господь, Бог твій ".

Програма дуже ясна і недвозначна.

Вона відноситься до всіх далеких від т. зв. "обітованої землі" міст і народів цілого світу. До близьких народів, що мешкають в терені, або в сусідстві т. зв. "обітованої землі", слід примінити програму ще більше безоглядну. Їх треба взагалі так винищити, щоб ані живої душі з них не осталося.

Читаймо:

"Так будеш робити з усіми містами (— підчеркую: з усіми містами) далеко віддаленими від тебе, які не є з міст тих народів (нижче вичислених).
  1   2   3   4

Схожі:

Орден лондон 1970 iconВ олодимир ш аян «Основна сила творчости Шевченка» (2-е, поширене...
Праця п з. "Основна сила творчости Шевченка" написана в роках 1936-39. Вона мала появитися друком в цензурних умовинах за чaciв польської...
Орден лондон 1970 iconПитання до іспиту з історії слов’ян (новітня доба)
Створення та діяльність громадських опозиційних рухів у зарубіжних слов’янських країнах у 1970-1980-х рр
Орден лондон 1970 iconСапожников Ю. С. Криминалистика в судебной медицине. К.: Здоров'я,...
Тема №1: “Предмет, метод та завдання судової медицини. Процесуальні та організаційні основи
Орден лондон 1970 iconРуководство по астрономо-геодезическим работам при топогеодезическому...
Будова топогеодезичних приладів І комплексів”для проведення занять з студентами
Орден лондон 1970 iconГаррі Поттер І орден Фенікса Гаррі Поттер – 5
Прівіт драйв поховалися в затінках своїх прохолодних будиночків І порозчиняли навстіж вікна, сподіваючись заманити туди омріяний...
Орден лондон 1970 iconInternational financial centres
Центри зосередження банків І спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, що здійснюють міжнародні валютні, кредитні І фінансові...
Орден лондон 1970 iconСапожников Ю. С. Криминалистика в судебной медицине. К.: Здоров'я,...
Тема №2: “Вмирання та смерть. Ознаки смерті. Судово-медична танатологія. Трупні зміни та їх судово-медичне значення. Основні методи...
Орден лондон 1970 icon«Квідич крізь віки»: Блумсбері Паблішинґ; Лондон; 2001
Книги були написані ще з однією дуже важливою метою — всі засоби, що поступили від їх продажу, будуть передані до добродійного фонду...
Орден лондон 1970 iconПлан Розвиток мовлення дітей першого року життя Розвиток мовлення дітей другого року життя
Аксарина Н. М., Кривина С. М. Контроль за развитием и поведением детей раннего возраста. — М., 1970
Орден лондон 1970 icon"Модель De Luxe". Модель "Супер" Рекомендовані прямокутні фари, килими,...
Генк-супровід було побудовано більш широкі колісні диски. На початку 1970 року, континентального європейського виробництва передані...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка