Історіографія всесвітньої історії




НазваІсторіографія всесвітньої історії
Сторінка1/7
Дата конвертації03.08.2013
Розмір0.94 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Історія > Документы
  1   2   3   4   5   6   7




К.М.ЯЧМЕНІХІН


ІСТОРІОГРАФІЯ ВСЕСВІТНЬОЇ ІСТОРІЇ



Чернігів

2011


УДК 930(076)

ББК Т211а73

Я-79

Рецензенти доктор історичних наук,

професор Посохов С.І.

кандидат історичних наук,

доцент Острянко А.М.

Відповідальний редактор кандидат історичних наук,

професор Коваленко О.Б.

ЯЧМЕНІХІН к.М.
Я-79 Історіографія всесвітньої історії: навчально-методичний посібник для студентів Інституту історії, етнології та правознавства імені О.М.Лазаревського (за вимогами кредитно-модульної системи). – Чернігів: Чернігівський державний педагогічний університет імені Т.Г.Шевченка, 2011. – 48 с.

Рекомендовано до друку на засіданні кафедри всесвітньої історії (Протокол № 1 від 30 серпня 2011 р.)

УДК 930(076)

ББК Т211а73

Я-79

© К.М.Ячменіхін
Анотація

Предметом учбового курсу “Історіографія всесвітньої історії” є, насамперед, вивчення основних етапів історії історичної науки від найдавніших часів до сьогодення. Відтак у центрі уваги перебувають теоретичні аспекти історичної науки, концептуальні філософсько-методологічні положення, які зумовлювали рівень вивчення конкретно-історичних проблем і окремих етапів розвитку світової історії. Курс побудований згідно вимог кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах і узгоджений з орієнтовною структурою змісту навчального курсу, рекомендованого Європейською Кредитно-Трансферною Системою (ECTS).

Курс “Історіографія всесвітньої історії” вивчається на V курсі (ІХ семестр) та передбачає 50 годин лекційних, 24 години семінарських і 88 годин самостійної роботи.

В основу періодизації матеріалу курсу покладена послідовна зміна історичних епох, а також еволюція світоглядних принципів і методології історичного пізнання. Це зумовлює потребу у досить стислій характеристиці соціально-політичних і ідеологічних, загальнокультурних та організаційних умов розвитку історіографії в ту чи іншу добу.

У структурному відношенні програма побудована таким чином, щоб ознайомити студентів передусім з тими течіями, напрямками та школами в історіографії, які відігравали провідну роль у розвитку світової історичної науки в цілому. Їх класифікація здійснена на підставі методологічних критеріїв з деяким запозиченням політичних ознак (ХІХ – ХХ сторіччя), водночас упорядник свідомо уникав вульгарно-соціологічних схем та політизованих визначень, що донедавна побутували у вітчизняній науковій літературі. Значне місце у програмі відведено також локальним або маргінальним явищам в історіографії, без яких загальна картина розвитку світової історичної науки виглядатиме спрощено. У зв’язку із запровадженням у навчальний процес курсу “Історіографія історії України”, у програмі окреслені лише методологічні зв’язки української історіографії з світовою історичною наукою.

Упорядник вважав за необхідне “залюднити” єдиний історичний простір, що у свою чергу потребує хоча б стислої характеристики доробку найвидатніших представників світової історичної науки.

Програма передбачає знайомство з національними історіографіями. Це тим важливіше, що історіографічні течії, напрямки та школи, як правило, мали своєрідні “епіцентри” – на терені конкретних країн чи національних культур. Певний європоцентризм курсу зрештою зумовлений об’єктивними причинами, адже після занепаду цивілізацій Давнього Сходу, принаймні з часів античності, саме європейська історична думка визначала магістральні шляхи розвитку світової історіографії.

Великий обсяг фактичного матеріалу зумовив висвітлення окремих блоків найскладніших тем у лекційному курсі, а інших, найкраще забезпечених джерелами та літературою, вивчення під час самостійної роботи та на семінарських заняттях. Засвоєння даного курсу вимагає напруженої, добре організованої самостійної роботи студентів, а також залучення конкретно-історичних та філософсько-методологічних знань та навичок.

Курс вивчення історіографії всесвітньої історії передбачає 6 змістових модулів. Формою підсумкового контролю якості знань, навичок, вмінь студентів є екзамен.
^ Структура програми навчального курсу

(за вимогами ECTS)
Опис предмета курсу
Предмет: Історіографія всесвітньої історії


Курс: навчальний

Напрям, освітньо-кваліфікаційний рівень

Характеристика

навчального курсу

Кількість кредитів

ECTS: 6

Змістовних модулів: 6

Загальна кількість годин: 162

0203 – педагогічна освіта

спеціаліст

магістр

Нормативний: ІХ семестр

Лекції        (теоретична підготовка): 50 годин

Семінари: 24 години

Самостійна робота: 88 годин

Вид контролю: екзамен


Мета:

  • ознайомлення з основними завданнями, літературою курсу;

  • вивчення особливостей різних етапів розвитку історичної свідомості, історичної думки та історичної науки;

  • розвиток навичок історіографічного аналізу, спрямованих на забезпечення самостійного опрацювання історіографічного матеріалу;

  • оволодіння студентами практичними навичками роботи з історіографічними джерелами;

  • формування вмінь застосовувати набуті знання для орієнтації в сучасному історіографічному просторі, а також при написанні студентських наукових праць.


^ Словник

Екзамен (залік) – форма підсумкового контролю, що визначає засвоєння студентом навчального матеріалу з дисципліни за певний період відповідно до навчального плану.

^ Заліковий кредит – це одиниця виміру навчального навантаження необхідного для засвоєння змістових модулів або блоку змістових модулів.

Змістовий модуль – це система навчальних елементів, що поєднана за ознакою відповідності певному навчальному об'єктові (дорівнює 27 годин загального навчального часу). Повноцінне оволодіння кожним змістовним модулем передбачає опрацювання студентом певного кола теоретичних питань на лекційних заняттях, практичних завдань, відбувається під час аудиторної та самостійної роботи згідно навчального плану або за індивідуальним графіком роботи студента.

Консультація – форма навчального заняття, при якій студент отримує відповіді від викладача на конкретні запитання або пояснення певних теоретичних положень чи аспектів їх практичного застосування. Консультація може бути індивідуальною або проводитися для групи студентів, залежно від того, чи викладач консультує студентів з питань, пов'язаних із виконанням індивідуальних завдань, чи з теоретичних питань навчальної дисципліни. Індивідуальні завдання з окремих дисциплін (реферати, курсові роботи тощо) видаються студентам в терміни, передбачені вищим навчальним закладом. Індивідуальні завдання виконуються студентом самостійно при консультуванні викладачем.

^ Кредитно-модульна система організації навчального процесу – це модель організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових одиниць (залікових кредитів).

Лекція – основна форма проведення навчальних занять у вищому навчальному закладі, призначених для засвоєння теоретичного матеріалу. Як правило, лекція є елементом курсу лекцій, який охоплює основний теоретичний матеріал окремої або кількох тем навчальної дисципліни. Лекції проводяться лекторами – професорами і доцентами (викладачами) вищого навчального закладу, а також провідними науковцями або спеціалістами, запрошеними для читання лекцій. Лекції проводяться у відповідно обладнаних приміщеннях – аудиторіях для однієї або більше академічних груп студентів.

Модуль – це задокументована завершена частина освітньо-професійної програми (навчальної дисципліни, практики, державної атестації), що реалізується відповідними формами навчального процесу (тема, самостійна робота, лабораторна робота, тест).

^ Модульна оцінка – бальна оцінка (абсолютна), яку отримав студент у результаті контролю за виконанням усіх видів робіт (теоретичних, практичних, самостійних), віднесених до відповідного модуля.

^ Модульний контроль – форма контролю, що підсумовує роботу студента впродовж модуля. Результатом модульного контролю є модульна оцінка.

Поточний контроль – оцінювання рівня знань, умінь та навичок студентів, що здійснюється у ході навчального процесу шляхом проведення усного опитування, контрольної роботи, тестування, колоквіуму тощо.

^ Самостійна робота студента – основний засіб роботи студента по оволодінню навчальним матеріалом у час, вільний від обов'язкових навчальних занять.

Семінарське заняття – форма навчального заняття, при якій викладач організовує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих студенти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів). Семінарські заняття проводяться в аудиторіях або навчальних кабінетах з однією академічною групою, індивідуальне навчальне заняття проводиться з окремими студентами з метою підвищення рівня їх підготовки та розкриття індивідуальних творчих здібностей.
^ Зміст курсу

Змістовий модуль І.

Тема 1. Предмет і завдання курсу історіографії всесвітньої історії

Завдання історіографії як спеціальної історичної дисципліни. Місце і роль історіографії у структурі історичної науки. Об’єкт і предмет історіографії.

Виникнення та основні етапи розвитку історіографії. Специфіка історіографічного факту. Історична пам’ять та історична свідомість суспільства. Поняття “течія”, “напрямок, “школа” в історіографії та критерії їх визначення. Історичне джерело та історичний факт.
^ Тема 2. Зародження історичної свідомості та історичних уявлень у стародавній міфології та епосі

Виникнення історичної свідомості та знань про минуле у первісному суспільстві. Історія і фольклор. Архаїчна методологія та її роль у формуванні історичної думки.

Історія походження світу і народів у стародавніх міфах та культурах. Загальні риси героїчного епосу, його форми та роль у формуванні історичних уявлень. Уявлення про історичний час.
^ Тема 3. Розвиток історичних знань у традиційних суспільствах

Історичні знання у цивілізаціях Давнього Сходу.

Головні етапи розвитку Стародавніх Греції та Риму.

Античний поліс та його роль в історії культури. Античне уявлення про предмет та завдання історії. Античні автори про роль людини і долі в історії.

Ідея циклічності історичного розвитку людства. Проблематика античної історіографії. Прагматична історіографія в Стародавній Греції.

Античні історики та їх внесок в історіографію. Антична біографістика у римській історіографії.

Значення античної історіографії для подальшого розвитку історичних знань та історичної думки.
Змістовий модуль ІІ

Тема 1. Середньовічна історіографія V – ХV ст.

Соціально-політичні та ідеологічні умови розвитку історичної думки та історичних знань в епоху середньовіччя.

Патристична історіографія ІV – V ст. як перехідний етап від античної до середньовічної історіографії.

Вплив християнської церкви на розвиток історичних знань. Біблійна основа теології історії. Теоцентричність християнської теології історії. Провіденціалізм та есхатологія – основи середньовічної історичної думки та історіографії.

Посилення впливу богослов’я на історичну думку. Аврелій Августин та його роль у становленні історичної свідомості середньовіччя. Ранні представники середньовічної історіографії (Йордан, Григорій Турський, Беда Поважний, Павло Диякон). Історична думка доби розвинутого середньовіччя (Й.Флорський, Ж.де Віллардуен, Ж.де Жукивіль, Б.Гі, Ж.Фруассар). Візантійські історики та їх твори.

Джерельна база середньовічної історіографії. Питання періодизації світової історії у середньовічній історіографії. Хроністика і літописання та їх роль в розвитку історичної думки. Різновиди хронік, літописів та літописних зводів. Взаємовплив давньоруської та західноєвропейської середньовічної історіографії. Агіографічна література та її відмінність від античної біографістики. Поява і розповсюдження історичних фальсифікацій та її соціально-політичні і релігійно-етичні аспекти.
^ Тема 2. Гуманістична історіографія

Соціально-політичні умови розвитку історіографії ХV – ХVІІ ст.

Реформація та контрреформація. Великі географічні відкриття. Науково-технічна революція ХVІ – ХVІІ ст.

Історичні джерела світогляду гуманістів. Антропоцентризм гуманістичного світогляду. Початок секуляризації історичних знань. Запровадження поняття історичного часу. Історична біографістика та її відмінність від середньовічної агіографії. Гуманісти про завдання і функції історії та історичних знань. Ж.Боден і його трактат “Метод легкого засвоєння історії”. Зародження історико-філологічної критики джерел.

Гуманістична історіографія в Італії. Здобутки гуманістичної історіографії у Франції. Особливості німецького гуманізму та історичної думки. Гуманістична історіографія слов’янських народів.

Розвиток ідей раціоналізму та їх вплив на історичну думку. Теорії “природного права” та “суспільного договору” та їх інтерпретація в історичних концепціях. Вплив природничих наук на розвиток методів вивчення історії. Критика ідей провіденціалізму. Протистояння гуманістично-раціоналістичної та традиційно-провіденціалістської течій. “Ерудитські” школи.

Посилення впливу церкви і держави на розвиток історичних знань у Росії. Історико-релігійна концепція “Москва – Третій Рим”. Позалітописна історіографічна традиція.

Змістовий модуль ІІІ

Тема 1. Історіографія ХVІІІ ст. Просвітництво

Передумови розвитку історичної думки та історичних знань у ХVІІІ ст. “Освічений” абсолютизм і його реформи. Раціоналістичні, матеріалістичні та атеїстичні тенденції у Просвітництві.

Занепад традиційно-провіденціалістської історіографії та критика теологічних концепцій історії у творах просвітників. Способи створення філософії історії. Раціоналізм та історичний детермінізм у просвітницькій історичній думці. Погляди просвітників на людину, суспільний устрій, виникнення приватної власності та держави. Подальша розробка та поширення теорії “суспільного договору” (Ж.Ж.Руссо). Роль географічного фактору в історії (Ш.Монтеск’є).

Початок перетворення історії в наукову дисципліну та розширення тематики історичних досліджень. Початок вивчення економічної і соціальної історії, культури, побуту та звичаїв народу.

Особливості та основні тенденції розвитку просвітницької історіографії у різних країнах світу.
^ Тема 2. Історична наука кін. ХVІІІ – у п. пол. ХІХ ст. Романтизм

Організаційні основи історичної науки. Історія як самостійна навчальна дисципліна.

Утворення та діяльність наукових історичних товариств. Досягнення історичної романтистики. Криза просвітницької методології. Романтизм та його роль у розвитку історичної думки. Різні течії та напрями у суспільно-політичній думці доби Романтизму. Значення історичної публіцистики для становлення романтичної історіографії.

Критика просвітницької історіографії у творах романтиків. Історики-романтики про народ та “народний дух”. Ідея органічного, спонтанного розвитку суспільства. Вплив ідей провіденціалізму на історичні концепції романтиків. Історико-політичні та історико-економічні концепції. Ідеалізація середньовіччя у творах романтиків. Розвиток принципів історизму в історіографії Романтизму.

Французька історична школа доби Реставрації.

Історичні концепції німецької класичної філософії.

Історична школа права в Німеччині. Становлення історично-політичної школи Л.Ранке. “Малогерманська” та “Великогерманська” школи у німецький історіографії. Вплив німецьких історико-політичної та історико-державної шкіл на історичну науку країн Західної Європи.

Політична школа Г.Карлейля і Д.Фроуда в англійській історіографії. Торійська та вігська історіографії.

Основні напрямки історичної думки в Росії. Філософсько-теоретичні основи державної школи. “Скептична” історична школа. Теорія “офіційної народності”. Формування ідеології слов’янофілів та західників.

Ідеологія Романтизму та національно-визвольні рухи слов’янських народів.

Польська історіографія.

Чеська і словацька історіографії.

Романтична течія у сербській, хорватській та болгарській історіографія.

Становлення історичної науки у США. Особливості американського романтизму.
Змістовий модуль ІV

  1   2   3   4   5   6   7

Схожі:

Історіографія всесвітньої історії icon"зарубіжна історіографія історії україни"
Зарубіжна історіографія історії України. Навчально-методичний комплекс для студентів денної та заочної форми навчання історичного...
Історіографія всесвітньої історії iconПрограма зовнішнього незалежного оцінювання з всесвітньої історії пояснювальна записка
Метою зовнішнього незалежного оцінювання із всесвітньої історії є виявлення, рівня сформованості історичної компетентності випускника...
Історіографія всесвітньої історії iconПрограма співбесіди з всесвітньої історії (до ХХ ст.)
Затверджено на спільному засіданні кафедри нової та новітньої історії кафедри історії України
Історіографія всесвітньої історії iconПрограма співбесіди з всесвітньої історії (ХХ – ХХІ ст.) напрям підготовки 02030201 Історія*
Затверджено на спільному засіданні кафедри історії України та кафедри нової та новітньої історії
Історіографія всесвітньої історії iconНайважливіших подій історії Волині та Галичини, Східної Європи та...
Волині та Галичини, Східної Європи та всесвітньої історії (ІХ – першої половини ХІІІ ст.)
Історіографія всесвітньої історії iconДержавна установа «інститут всесвітньої історії національної академії Наук україни»
«третя хвиля» демократизації на теренах євразії: досвід новітньої історії та виклики сучасності»
Історіографія всесвітньої історії icon2. Греція в період формування ранньокласового суспільства (ХХХ-ХII ст до н е.)
Кембриджської древньої історії" й "Загальної історії стародавності" Г. Глотца; концепції М. Фінлі, У. Уестермана, И. Фогта, П. Клоше,...
Історіографія всесвітньої історії iconФахове вступне випробування з всесвітньої історії (нова доба) та...
Фахове вступне випробування з всесвітньої історії (нова доба) та правознавства для здобуття окр спеціаліста (спеціальність 02030201...
Історіографія всесвітньої історії iconПерелік контрольних тем І питань
Предмет, принципи, джерела й значення вивчення курсу «Історія України в контексті всесвітньої історії»
Історіографія всесвітньої історії iconДидактичні вимоги до проходження практики
України І всесвітньої історії; 6 уроків правознавства І 7 виховних заходів (один з них – профорієнтаційного спрямування в 11 класі),...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка