«Основні принципи регуляції фізіологічних функцій». Предмет : фізіологія людини Курс 2

Скачати 398.56 Kb.

Назва	«Основні принципи регуляції фізіологічних функцій». Предмет : фізіологія людини Курс 2
Сторінка	1/4
Дата конвертації	25.06.2013
Розмір	398.56 Kb.
Тип	Документы

skaz.com.ua > Інформатика > Документы

1 2 3 4

МОЗ УКРАЇНИ

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ

Цикл природничо – наукових дисциплін
МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ЛЕКЦІЇ
НА ТЕМУ :

«Основні

принципи регуляції фізіологічних

функцій».
ПРЕДМЕТ : фізіологія

людини

Курс – 2

Семестр – 1

Спеціальність -512010102 .

Кількість годин – 2 .

ПІДГОТУВАЛА : викладач

фізіології Павлик О. А.

Розглянуто і схвалено

на засіданні методичної комісії

природничо – наукових дисциплін

Протокол № _______від_____2011

Голова циклової комісії _________

/Чеботар І.П./
І. АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ .

Будь який організм - це відкрита система, що саморегулюється і відтворюється, складається з білків і нуклеїнових кислот, які у свою чергу формують різні за будовою і функцією клітини, тканини та системи.

Уся ця різноманітність перебуває в дивовижному взаємозв'язку, забезпечуючи найкраще пристосування організму до швидкозмінюваних умов зовнішнього середовища. Це стає можливим завдяки наявності регуляторних систем і механізмів. До самого поняття життя входить поняття пристосування (адаптації) до навколишнього середовища, що означає постійно врівноважуватися з ним. Здійснюється це за допомогою біологічної регуляції .

Знання законів фізіологічної регуляції діяльності організму дає можливість більш глибоко зрозуміти роботу організму людини як єдиного цілого в нормі, а в подальшому дозволяє розібратися в тих відхиленнях в роботі організму, які виникають під впливом хвороботворних чинників.
^ II. НАВЧАЛЬНІ ЦІЛІ .

А) проаналізувати зв`язок між регуляторними системами організму (В ІІ ),

Б) розкрити на основі системного підходу закономірності виникнення рефлексу ( В ІІ) ,

В) охарактеризувати складові рефлекторної дуги та механізм проведення нервового імпульсу по ній ( В ІІ ) .

Г) розкрити на основі системного підходу закономірності виникнення фізіологічних систем ( В ІІ ).

Д) розкрити на основі системного підходу закономірності роботи різних біологічних контурів (В ІІ )

^ Ш. ВИХОВНІ ЦІЛІ .

На матеріалі теми розвинути :

А) уявлення про вплив зовнішніх факторів на роботу регуляторних систем організму,
Б) почуття відповідальності за своєчасність і правильність професійних дій, які базуються на глибоких знаннях фізіології людини,
В) розвинути у студентів клінічне мислення, вміння пов`язати матеріал теми з клінічними дисциплінами .

^ IV. МІЖПРЕДМЕТНИЙ ЗВ`ЯЗОК .

№	Дисципліна	Знати	Вміти
1.	Попередні ( забезпе- чуючі) дисципліни. А) біологія Б) хімія . В) фізика . Г) Анатомія	Еволюційний розвиток регуляторних систем у тварин і людини. Фізіологічні системи та їх роль в збереженні виду. 1.Будова і властивості складних білків, жирів. Гормони як складні білкові і жирові сполуки. 1. Поняття збудливість, електричний імпульс Будова нервової тканини. Збудливі тканини.	Пояснити вплив фізіологічних систем на роботу організму в цілому. Пояснити властивості білкових сполук. Пояснити закони проходження електричного імпульсу в різних середовищах.. Пояснити особливості будови збудливих тканин.
2.	Наступні дисципліни. Всі клінічні дисципліни	Ммеханізми регуляції діяльності всіх органів і систем.	Пов`язати зміни , які відбуваються при різних хворобах з регуляторними і функціональ- ними системами.
3.	Внутрішньопредметна інтеграція. Всі послідуючі теми	Механізм регуляції діяльності функціональних систем організму людини.	Пояснити закономірності роботи контурів регуляторних та функціональ- них систем в умовах постійних змін зовнішнього середовища .

^ V. ПЛАН ТА ОРГАНІЗАЦІЙНА

СТРУКТУРА ЛЕКЦІЇ .

№ П/П	Основні етапи лекції та її зміст .	Цілі в рівнях абстрак- ції	Тип лекції. Засоби активізації студентів. Матеріали методичного забезпечення .	Розподіл часу.
1. 2. 3.	Підготовчий етап. Визначення актуальності теми, навчальних цілей, мотивації. Основний етап. Викладення лекційного матеріалу за планом: 1) Фізіологічна регуляція функцій організму. 2) “Теорія нервізму” І.М. Сєченова та І.П. Павлова. 3) Рефлекс, рефлекторна дуга, будова та види, фізіологічне значення. 4) Роль рецепторів, їх види. 5) Теорія функціональних систем П.К. Анохіна. 6) ”Позитивний” і “негативний” зворотний зв’язок. 7) Регуляція зі збурення та відхилення. Заключний етап 1) резюме лекції, загальні висновки, 2) відповіді на можливі запитання, вирішення тестів, ситуаційних завдань, 3) завдання для самопідготовки .	ІІ ІІ ІІ ІІ ІІ ІІ ІІ	Міждисциплінарна лекція . Засоби наочності : мультимедійне забезпечення, таблиці , муляжі , роздатковий матеріал . Питання , тести, проблемні і ситуаційні задачі . Навчальна література, завдання , питання . ^ Домашнє завдання - І. Я. Федонюк „ Анатомія та фізіологія з патологією”, стор. 46 - 54 І. С. Кучеров «Фізіологія людини»	5 % ( 5 хв ) . 90 % (70 хв ). 5 % ( 5 хв) .

^ VI. ЗМІСТ ЛЕКЦІЙНОГО МАТЕРІАЛУ

( розгорнутий конспект ) .

Будь який організм - це відкрита біологічна система, що саморегулюється і відтворюється, складається з білків і нуклеїнових кислот, які у свою чергу формують різні за будовою і функцією клітини, тканини та системи.

Уся ця різноманітність перебуває в дивовижному взаємозв'язку, забезпечуючи найкраще пристосування організму до швидкозмінюваних умов зовнішнього середовища. Це стає можливим завдяки наявності регуляторних систем і механізмів.

До самого поняття життя входить поняття пристосування (адаптації) до навколишнього середовища, що означає постійно врівноважуватися з ним. Здійснюється це за допомогою біологічної

( фізіологічної) регуляції.

Знання законів фізіологічної регуляції діяльності організму дає можливість більш глибоко зрозуміти роботу організму людини як єдиного цілого в нормі, а в подальшому дозволяє розібратися в тих відхиленнях в роботі організму, які виникають під впливом хвороботворних чинників.
Отже, на сьогоднішній лекції ми розглянемо такі питання:

1) Фізіологічна регуляція функцій організму.

2) “Теорія нервізму” І.М. Сєченова та І.П. Павлова.

3) Рефлекс, рефлекторна дуга, будова та види, фізіологічне значення.

4) Роль рецепторів, їх види.

5) Теорія функціональних систем П.К. Анохіна.

6) ”Позитивний” і “негативний” зворотний зв’язок.

7) Регуляція зі збурення та відхилення.

І. Фізіологічна регуляція, її роль у взаємозв’язку органів і систем організму, вплив довкілля.

Фізіологічну регуляцію діяльності організму ми з вами почали розглядати на минулій лекції. Ви вже знаєте , що фізіологічну регуляцію здійснюють 3 системи: нервова, гуморальна, імунна. Ми також зазначали, що провідна роль в цій регуляції належить нервовій системі.
Біологічна( фізіологічна) регуляція - це процес взаємодії елементів організму, спрямований на досягнення кінцево-пристосовного результату.

Саме біологічна регуляція допомагає організмові вижити в зовнішньому середовищі, підтримавши існування (зберігши константи), незважаючи на постійну дію часто несприятливих факторів.

Фізіологічна регуляція організму базується на принципі нервізму, яка визнає провідну роль нервової системи в регуляції будь-якої функції організму.
ІІ. “Теорія нервізму” І.М. Сєченова та І.П. Павлова.

Нервізм - це концепція, що визнає провідну роль нервової системи в регуляції функцій всіх органів і тканин організму (фізіологічний нервізм).

Концепція нервізма пройшла досить довгий історичний шлях свого розвитку. Підгрунтя для цієї концепції підготував Р. Декарт (1596-1650), який висунув ідею про рефлекторний принцип діяльності нервової системи.

Теорія нервізму формувалася в декілька етапів. Основними з них є такі :

І ЕТАП - І. М. Сєченов прийшов до висновку, що в основі формування діяльності людського організму лежить принцип рефлексу. Це положення він висловив наступною фразою: «Всі акти свідомої і несвідомої життя по способу походження суть рефлекси». Таким чином, І. М. Сєченов став на шлях детермінізму в питаннях психічної діяльності людини. При вивченні рефлексів він обгрунтував пристосувальний характер мінливості рефлексу, відкрив гальмування рефлексів (центральне гальмування; 1863), сумація збудження в ЦНС (1868).

ІІ ЕТАП - В. М. Бехтерєв — вивчив функції головного мозку в експерименті у здорової та хворої людини. Головному мозку належить провідна роль у регуляції функції організму.
ІІІ ЕТАП - С. П. Боткін виявив, що різні захворювання мають нейрогенну природу. При ураженні центральної нервової системи, стрессорних впливах можливий розвиток захворювань. Боткін вважав, що нейрогенна причина лежить в основі таких захворювань, як: базедова хвороба, виразка, гіпертонічна хвороба, цукровий діабет.
^ ЕТАП IV - розроблені основи вчення про вищу нервову діяльність (І. П. Павлов, початок XX в.). І. П. Павлов відкрив умовні рефлекси і використовував їх як об'єктивний метод вивчення психічної діяльності (вищої нервової діяльності - по І. П. Павлову). Він сформулював 3 принципи рефлекторної теорії:

^ Принцип детермінізму (принцип причинності), згідно з яким будь-яка рефлекторна реакція причинно обумовлена.

Принцип структурності, суть якого полягає в тому, що кожна рефлекторна реакція здійснюється за допомогою певних структур і чим більше структурних елементів бере участь у здійсненні цієї реакції, тим вона досконаліша.

^ Принцип єдності процесів аналізу та синтезу в складі рефлекторної реакції: нервова система аналізує (розрізняє) за допомогою рецепторів всі діючі зовнішні і внутрішні подразники і на підставі цього аналізу формує цілісну відповідну реакцію (синтез).

^ ЕТАП V - створено вчення про функціональних системах (П. К. Анохін, середина XX ст).

ІІІ. Рефлекс, рефлекторна дуга, будова та види, фізіологічне значення.
Особливостями нервової регуляції є те, що вона відбувається:

а) точно;

б) швидко; (швидко вмикається, швидко вимикається, якщо потреба в ній зникає).
Елементарним, найпростішим актом нервової регуляції є рефлекс.
Рефлекс — це відповідна реакція організму на подразнення, яка здійснюється за участю нервової системи.
Найпростіший рефлекс забезпечується рефлекторною дугою, яка складається щонайменше з двох нейронів.
Час, за який здійснюється рефлекторна реакція - від подразнення рецепторів до початку виконання дії ефекторами, називається латентним періодом.
^ Всі рефлекси поділяються за такими чинниками:

а) кількістю синапсів - моно- і полісинаптичні;

б) характером реакції - рухові й вегетативні;

в) розташуванням рецепторів - екстеро-, інтеро- й пропріорецептивні;

г) генетично-структурною організацією ЦНС – природжені (безумовні

рефлекси) і набуті (умовні рефлекси);

д) будовою (центральні) - аксо-соматичні, аксо-дендритичні, аксо-аксональні, дендро-дендритичні, аксодендритні (дендритні), дендросоматичні тощо. Виділяють центральні і периферичні синапси (нервово-м'язові, нервово-ефекторні).
^ Рефлекторна дуга — це шлях, яким проходять нервові імпульси при здійсненні рефлексу.

Тобто, рефлекторна дуга – морфологічний субстрат рефлексу.

Будь-яка рефлекторна дуга складається з п’яти відділів:

1. Рецепторний (сформований рецепторами певної рефлексогенної зони організму) виконує такі функції:

а) сприйняття подразнення,

б) первинний аналіз подразника за порогом збудження: поріг збудження для адекватного подразника найменший (аналізуються якість, сила, ступінь новизни й час дії подразника);

в) перетворення (трансформація) одного виду енергії на інший

(наприклад, механічної при тактильному відчутті на електричну — потенціал дії»);

г) кодування інформації на зразок пачок імпульсів (потенціалів) у серіях,

д) передача інформації.
2. Аферентний провідниковий (чутливі нейрони та їхні відростки) — проводить точно, швидко й без спотворення інформацію в рефлекторні центри.
3. Рефлекторний центр (представлений інтернейронами або нейрона-

ми нервових центрів, що утворюють внутрішньоцентральні нервові ланцюги) — сукупність нейронів ЦНС, які виконують певні функції. Він сприймає інформацію, здійснює її аналіз (первинний, вторинний і т. д. центральний аналіз усіх аферентних сигналів) і синтез (синтез еферентного сигналу певної сили й тривалості, адекватних характеру подразника і всій навколишній обстановці) та передає її до розміщених вище нервових центрів або еферентним провідниковим шляхом до виконавчих органів, узгоджує діяльність різних структур організму.
4. Еферентний провідниковий (рухові нейрони, аксонами яких інформація передається до ефекторів) — проводить інформацію до виконавчих органів точно, швидко й без спотворення.
5. Виконавчі органи (м’язи або залози, які виконують певну функ-

цію) — точно виконують команду й забезпечують пристосовний результат рефлекторної реакції.
Рефлекси замикаються на різних рівнях ЦНС, аж до кори головного мозку.
Основною структурно-функціональною одиницею нервової системи, а також усіх рефлексів є нервова клітина - нейрон.

1 2 3 4

Схожі:

	Загальна фізіологія регуляції функцій організму Біологічна регуляція, її види І значення. Контур біологічної регуляції. Роль зворотнього зв’язку в регуляції		«Вступ. Фізіологія як наука». Предмет : фізіологія людини Курс 2 Семестр 1 Спрямованість сучасної медицини на збереження здоров'я передбачає професійну готовність медичного працівника до фізіологічно осмисленої...
	«Фізіологія системи виділення. Регуляція сечоутворення І сечовиділення».... Підтримання сталості внутрішнього середовища є умовою нормальної життєдіяльності організму. Гомеостаз значною мірою залежить від...		«Фізіологія дихання». Предмет : фізіологія людини Курс 2 Семестр 1 Спеціальність Система дихання є чи не найголовнішою системою людського організму. Саме завдяки їй всі органи І системи організму отримують необхідний...
	«Фізіологія скелетних І гладких м’язів опорно-рухового апарата».... Одним із найважливіших чинників розвитку тваринного світу є активний рух. Рухи можуть здійснюватися в межах самого організму, а...		«Фізіологія контактних аналізаторів» предмет : фізіологія людини Курс 2 Семестр 1 Опрацювання сигналів, що надходять, відбувається за допомогою різних структур нервової системи. Вона перетворює вплив подразника,...
	Практичного заняття №10 ...		Практичного заняття №6 Організм – це саморегулююча система, тому аналіз процесів регуляції функцій організму дозволяє лікарю виявити І нормалізувати порушені...
	Первомайський медичний коледж Спинний мозок у цнс є першим рівнем регуляції фізіологічних функцій. Центри головного мозку в більшості випадків здійснюють свій...		«Травлення в ротовій порожнині та шлунку». Предмет : фізіологія людини Курс 2 Семестр Однак поживні речовини їжі переважно є складними високомолекулярними сполуками І для засвоєння потребують розщеплення на прості складові...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы