Нервово-психічна, чи нервова, пам'ять




Скачати 265.41 Kb.
НазваНервово-психічна, чи нервова, пам'ять
Сторінка1/3
Дата конвертації23.12.2013
Розмір265.41 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Інформатика > Документы
  1   2   3
Визначення і види пам'яті

Пам'ять — це властивість живої матерії сприймати, запам'ято- вувати, зберігати, активувати, відтворювати і забувати інформацію.

Нині виділяють три види пам'яті: генетичну, імунологічну і нер- ново-психічну.
Генетична пам'ять— пам'ять про структурно-функціональну ор­ганізацію живої системи, що визначає той чи той біологічний вид. Жива система має постійно себе відтворювати, а тому повинна пам'ятати свою будову і функції. У живій матерії цю функцію здійс­нюють дезоксирибонуклеїнові і рибонуклеїнові кислоти.
Імунологічна пам'ять — пам'ять, що посилює захисну функцію живої системи на повторне проникнення в неї генетично сторонніх тіл (віруси, бактерії та ін.), які називають «антигенами». Імуноло­гічна система виробляє антитіла (білки, що руйнують чужорідні тіла). Імунна відповідь здійснюється системою Т-лімфоцитів (клі­тинний захист здійснюється Т-кілерами, Т-хелперами (помічника­ми) і Т-клітинами, що розпізнають антигени) і системою В-лімфо- цитів, що виробляються кістковим мозком і забезпечують гумора­льний захист. В-лімфоцити виробляють різні класи імуноглобулі" нів, що є антитілами, вбудованими в їхню мембрану.

Важливу роль у процесі імунологічної пам'яті відіграють Т-хел* пери (помічники). При їхньому ураженні, наприклад при ВІЧ, іму­нна система стає нездатною ні до утворення кілерів, ні до вироб­лення антитіл В-лімфоцитами.

Отже, імунологічна система забезпечує збереження живої систе­ми як біологічного виду, використовуючи механізми генетичної пам'яті.
^ Нервово-психічна, чи нервова, пам'ять — це сукупність склад­них нервово-психічних процесів, що забезпечують єдність і ціліс­ність організму і спрямовані на формування його адаптивної пове­дінки.

У нервово-психічній пам'яті виділяють генотипічну (вроджену) і фенотипічну види пам'яті. Генотипічна пам'ять, ґрунтуючись на генетичній пам'яті, забезпечує становлення безумовних рефлексів і різних форм уродженої поведінки (інстинктів), що відіграють важ­ливу роль у пристосуванні і виживанні виду. Фенотипічна пам'ять — сукупність нервово-психічних процесів, які становлять основу адаптивної індивідуальної поведінки, що формується в ре­зультаті навчання. Цей вид пам'яті забезпечує збереження і витяг­нення інформації, що здобувається індивідумом у процесі всього життя.
^ Слід пам'яті, сформований у процесі навчання, називається енграмою.

Енграма пам'яті характеризується такими показниками: тимча­совим фактором, що визначається послідовністю і динамікою фізіо­логічних процесів у формуванні сліду пам'яті; самими параметрами стану енграми, найважливішою властивістю якої є готовність до ви­тягування і відтворення інформації,' будовою енграми, в тому числі нейрофізіологічними, нейронними і молекулярними її механізмами.
Слід зазначити, що пам'ять нерозривно пов'язана з відчуттями, сприйняттями, мисленням і особистісними установками. Механіз­ми пам'яті й дотепер залишаються недостатньо вивченими. Незва­жаючи на численні дослідження, й досі залишається нез'ясованим, які ж ділянки мозку є відповідальними за запам'ятовування, збе­реження, активацію і відтворення інформації (В. М. Кроль, 2003).

^ Концепція тимчасової організації нам'яті

Процес становлення енграми пам'яті відбувається в кілька ета­пів. Відповідно до найпоширенішої теорії тимчасової організації пам'яті — теорії консолідації, на першому етапі відбувається процес консолідації сліду, що полягає у фізичному закріпленні енграми; на другому етапі відбувається реверберація — консолідація сліду, заснована на багаторазовому проходженні нервових імпульсів по замкнених нейронних ланцюгах.

Відповідно до концепції тимчасової організації пам'яті виділя­ють два її види: короткочасну і довгострокову.

^ Короткочасна пам'ять — це стадія нейродинамічних зрушень. Вона обмежена в часі, а сам слід пам'яті рухомий, нестійкий і за­лежить від відволікаючого впливу іншої інформації.

^ Довгострокова пам'ять — стадія структурних змін, яка характе­ризується тим, що слід пам'яті переводиться в стійкий стан і не піддається руйнівній дії різних амнестичних факторів (черепно- мозкової травми, електрошоку та ін.).

Для успішного запам'ятовування потрібні: спрямованість уваги, наявність мети, зацікавленість інформацією, що надійшла, (А. М. Вейн, Б. І. Каменецька, 1973). Запам'ятовування є активним процесом, що спрямовується ува­гою, метою й інтересом до подій, які запам'ятовуються, а забуван­ня — процес, у якому провідну роль відіграє інтерференція, що від- волікає увагу іншою інформацією, а не розпад сліду.
^ На всі нові, несподівані і значущі для організму подразники ви­никає орієнтована реакція. При цьому реакція організму випере­джає розвиток подій у навколишньому середовищі. Орієнтовна ре­акція виявляється у вигляді вегетативних, емоційних і електроенцефалографічних зрушень при активній участі ретикулярної фор­мації стовбура мозку та інших його утворів.

У верхніх відділах ретикулярної формації містяться ядерні утвори, що підтримують необхідний рівень стеження (активуюча висхідна система) і уваги, що відіграє важливу роль у процесах пам'яті. Процес сприймання інформації і супровідна йому орієнтовна реакція є результатом взаємодії специфічних і неспецифічних структур мозку. Консолідація сліду відбувається за участю лімбіко- ретикулярного комплексу, зокрема кола Пейпеца (гіпокамп — склепіння — перегородка — мамілярні тіла — передні ядра тала­муса — поясна звивина — гіпокамп). Гіпокамп відіграє важливу роль у процесі закріплення сліду, оскільки до нього надходить ве­ликий обсяг інформації від кори головного мозку і ретикулярної формації. При сталості зовнішньої обстановки гіпокамп гальмує активність ретикулярної формації, що призводить до зниження уваги і послаблення процесів запам'ятовування. Зміна обстановки і нові подразники підвищують активність ретикулярної формації і посилюють процес запам'ятовування.
^ Система гіпокамп — ретикулярна формація стовбура мозку фак­тично здійснює збирання інформації для реєстрації в мозку і під­тримує необхідний робочий рівень специфічних і неспецифічних систем мозку.

Мамілярні тіла, передні ядра таламуса і лімбічна кора здійсню­ють кодування інформації. Структури лімбіко-ретикулярного ком­плексу здійснюють три види кодування інформації: тимчасовий, якісний і граничний.

При ураженні гіпокампа знижується пам'ять, переважно на не­давні події, водночас пам'ять на давно минулі події зберігається.

Процес консолідації легко вразливих слідів пам'яті, що здійсню­ється за участю гіпокампа, триває ЗО - 60 хв.

Будь-які подразнення зберігаються в мозку кілька секунд, а по­тім угасають. Тільки мозкові структури, що відповідають за увагу, «відбирають» з численної інформації лише її частину для тривалого збереження.
^ Процес консолідації сліду з урахуванням практичного досвіду людини і численних експериментальних досліджень поділяють на дві частини: короткочасну і довгострокову пам'ять. Проте деякі дослідники в короткочасній пам'яті виділяють дві стадії: стадію мит­тєвої пам'яті (оперативну), що триває секунди, і стадію «проміжної» пам'яті, що відповідає періоду консолідації сліду і триває до 1року. Слід довгострокової пам'яті зберігається від кількох годин до кіль­кох днів, а потім переходить у постійне збереження, і, мабуть, збе­рігається все життя.

Процес забування також має тимчасовий характер. Неможли­вість згадати прізвище, ім'я, назву книги тощо указує на недоско­налість апарата відтворення. Доведено, що забування пов'язане з інтерференцією іншої інформації.
Нині встановлено, що на процеси запам'ятовування впливають різні фактори. Так, пам'ять залежить від інтервалу часу між на­вчанням і впливом так званого амнестичного агента (градієнт рет­роградної амнезії). Ретроградну амнезію можуть спричинити череп­но-мозкова травма, електрошок, електрична стимуляція малої ін­тенсивності, різні хімічні речовини (антихолінестеразні препарати, антихолінергічні речовини, транквілізатори), низькі температури тощо.
Встановлено, що вплив амнестичних агентів не призводить до фізичного знищення слідів пам'яті в мозку. Відзначаються спон­танні відновлення слідів пам'яті, а також відновлення їх за допо­могою спеціально розроблених методик: повторного застосування електроніки, методами нагадування й ознайомлення. Крім того, виявлено можливість розвитку ретроградної амнезії на сліди пам'яті, що вже пройшли консолідацію.

Дані клініки (перенесена черепно-мозкова травма), а також екс­периментальні дані (електрошок) указують на можливість віднов­лення пам'яті після таких впливів на мозок. При цьому час віднов­лення пам'яті після амнезії різний у різних людей і у піддослідних тварин.
^ Динаміка відновлення пам'яті залежить від багатьох фак­торів, зокрема індивідуальних особливостей.

В експерименті було показано, що відновлення пам'яті можливе після повторного застосування амнестичного агента. Ретроградна амнезія не залежала від виду такого амнестичного фактора (елект­рошок, діоксид азоту, травма та ін.).
^ Відновлення пам'яті можливе також із застосуванням методу нагадування, суть якого зводиться до того, що тварині з ретроград­ною амнезією, яка виникає внаслідок електроніку, проводиться по­дразнення електричним струмом значно меншої сили, ніж та, що спричинила амнезію.

Більшість дослідників вважають, що елект­рошок приводить енграму пам'яті до латентного стану, а «нагаду­вання» активує енграму.
Дослідження останніх років показали, що ретроградну амнезію можна спричинити і на сліди пам'яті, що перебувають в довгостро­ковому збереженні. Перед застосуванням амнестичного агента про­водили реактивацію енграми за допомогою методу «нагадування».
^ Було встановлено, що амнестичний агент впливає тільки на ті сліди пам'яті, які у момент впливу такого агента перебувають в акти­вному стані, тобто готові до відтворення енграми. Ці дані засвідчу­ють, що сліди «старої» пам'яті також чутливі до впливу амнестич- мого агента. Проте такий агент повинен мати значну силу.
^ Концепція активної пам'яті

Деякі дослідники дотримуються концепції активної пам'яті. Відповідно до цієї теорії немає поділу пам'яті на короткочасну і довго­строкову. Фіксація сліду пам'яті відбувається під час навчання. Енграма пам'яті співіснує в двох формах: в активній формі, що готова до реалізації в цей момент, і у формі, що не готова до безпосе­реднього відтворення. Ретроградна амнезія пояснюється тим, що відтворення енграми з активної пам'яті може блокуватися амнестичним агентом.

^ Активна пам'ять — це сукупність активних енграм. Основою активної енграми є електрична активність нейронів. Елоктрошок змінює електричну активність нейронів, у зв'язку з чим відтворення енграми унеможливлюється. Дослідження на нейрональному рівні показали, що електрошок спричинює пору­шення електричних процесів у нервовій клітині, призводить до II грати хімічної чутливості, внаслідок чого порушуються зв'язки між нейронами. Крім того, електрошок порушує функціональну цілісність електрозбуджуваної мембрани нейрона. При цьому по­рушення активності нейронів мають тимчасовий характер. Норма електричної активності нейронів веде до відновлення нам'яті. Розвиток амнезії після впливу амнестичних факторів пов’язана з порушенням засобів вираження сліду пам'яті, тобто окремих груп нейронів, що беруть участь у відтворенні енграми пам'яті,
^ Виходячи з концепції активної пам'яті, вся пам'ять розглядається як постійна і довгострокова. Частина довгострокової пам'яті стає як пінною у певній ситуації, а інша частина — перебуває в латент­ному стані і недоступна для реалізації. Нові сліди пам'яті можуть відводитись на збереження в активному і неактивному стані.
^ Активна енграма — це певний рівень активності нейронів, що готовий надати слід пам'яті для реалізації у поведінці. Частина енграм, що знаходиться в довгостроковій пам'яті, в потрібній ситу­ації переходить в активний стан і використовується в поведінці. Така реактивація енграм може відбуватися під впливом зовнішніх і внутрішніх подразників. Довгострокова пам'ять організована у пев­ну систему, що дає змогу переводити енграми в активний стан. Новопридбані знання посідають певне місце в цій системі.
^ Пам'ять підсилюється і доповнюється новими даними впродовж усього життя. Ініша енграма, що ввійшла в систему пам'яті, активується безпосередньою її активацією чи активацією через «підказку». Усе те, що прийнято називати короткочасною пам'яттю відповідно до цієї кон­цепції станів пам'яті, фактично є активною частиною пам'яті, в якій у певних ситуаціях переважає новонадбаний досвід. У зв'язку з цим сформульовані закони для короткочасної пам'яті є правиль­ними і для нової частини активної пам'яті.
^ Поширеність енграми в структурах мозку

Проблема розподілу сліду пам'яті структурами мозку є складною і до кінця не вивченою. Дослідження останніх років із застосуван­ням функціональної магнітно-резонансної томографії і позитронно- емісійної томографії показали, що при актуалізації сліду пам'яті активуються багато структур мозку. При цьому різні структури ви­конують тільки свою специфічну функцію стосовно процесів пам'яті.
^ У процесах пам'яті бере участь багато структур мозку: ло­бова, скронева і парієтальна частки мозку, мозочок, базальні ганг­лії, утвори кола Пейпеца, в тому числі мигдалина, гіпокамп, а та­кож утвори лімбіко-ретикулярного комплексу (неспецифічні систе­ми мозку).

Досліди, проведені з використанням електрошоку, що зумовлю­ють появу електричної судомної готовності, показали, що енграма пам'яті перемішується різними структурами мозку, за виразом Т.М. Греченко (1999, 2001) — «плаває» структурами мозку. Запис елект­ричної активності мозку при локальному електричному подразнен­ні певної інтенсивності дав можливість зафіксувати той факт, що дія такого подразника зумовлює активність нейронів, які розміщені в безпосередній близькості від електродів, що спричинюють подра­знення.
^ Формування сліду пам'яті характеризується переміщенням осе­редків активності структурами мозку. ГІри цьому при формуванні нової енграми виявляється більш широка активація мозку, ніж ак­тивація старого сліду пам'яті (Н. М. Данилова, 2001).

Установлено, що ефективність електричного подразнення однієї і тієї самої мозкової структури залежить від часу, що минув після навчання (Мс. Jaugh, Gold, 1976). Крім того, було відмічено, що та­кий час є різним для різних структур мозку. Ці дані стали підста­вою для припущення про існування спеціальних нейрональних систем для короткочасної і довгострокової пам'яті.
^ Наступні дослі­дження показали, що стимуляція струмами малої сили гіпокампа, мигдалини, серединного центра перериває довгострокову пам'ять; подразнення ретикулярної формації порушує короткочас­ну пам'ять," стимуляція хвостатого ядра призводить до розладів ко­роткочасної і довгострокової пам'яті. Ці дані стали підставою для гіпотези що короткочасна і довгострокова пам'ять розвиваються у ЛЮДИНИ і вищих тварин паралельно, проте забезпечуються різними структурами мозку.

Подальші дослідження засвідчили, що значення відповіді при подразненні одних і тих самих зон різне і залежить від їх функціо­нального стану на цей момент. У зв'язку з цим змінюється також і здатність до запам'ятовування в різні моменти часу, що вказує на наявність часового патерну відносин між окремими структурами головного мозку і рухливістю процесу запам'ятовування такими структурами, а також від інтервалу часу, що минув після навчання.
^ Системи пам'яті і молекулярні механізми пам'яті

Виділяють дві великі групи систем пам'яті: процедурну і декла­ративну.
Процедурна пам'ять є старішою, ніж декларативна, і являє со­бою знання того, як слід діяти організму в тій чи іншій ситуації. Ця система пам'яті заснована на біохімічних і біофізичних змінах у тих нервових клітинах і нервових мережах, що беруть безпосередню участь у засвоєних діях.
^ Декларативна пам'ять — система, що представляє ясний і до­ступний звіт про накопичений у минулому індивідуальний досвід. Ця система пам'яті є експліцитною, свідомою і містить у собі пам'ять на події, факти, слова, обличчя тощо. Зміст цієї системи у пам'яті може бути виражений словесно. Декларативна пам'ять є результатом інтегративної діяльності мозку і тісно пов'язана з ме­діальними відділами скроневої частки, а також з гіпоталамусом. У формуванні декларативної пам'яті беруть участь медіодорсальні ядра таламуса, гіпокамп і зубчаста звивина, субікулярний ком­плекс, енторіальна кора з парагіпокампальною корою, передні яд­ра маміло-таламічного каналу та інші структури мозку.

Д. О. Хебб (1949) та інші вважають, що у формуванні пам'яті ве­лике значення мають зміни синаптичних зв'язків. Наступні дослі­дження показали, що «старі» і «нові» сліди пам'яті нерозрізненні за своїми нейрофізіологічними властивостями, у тому числі і за якос­тями електричної активності.
  1   2   3

Схожі:

Нервово-психічна, чи нервова, пам\Лекція №3 Тема: соціальна пам’ять
Нагадаємо, що, крім соціальної комунікації, існує ще генетична І психічна комунікація зі своїми сенсами І хронотопами. Отже, вимальовувалися...
Нервово-психічна, чи нервова, пам\План. Поняття про пам'ять та її фізіологічні основи. Роль пам'яті...
Поняття про пам'ять та її фізіологічні основи. Роль пам'яті в психічному житті людини*
Нервово-психічна, чи нервова, пам\Ос конспект: Управління пам’яттю. Методи
Витіснення процесів з оперативної пам’яті на диск, якщо розміри основної пам’яті недостатньо для розміщення в ній усіх процесів,...
Нервово-психічна, чи нервова, пам\Положення про акцію фоторобіт «Незгасна пам’ять»
Мета акції – збереження пам’яті про події Великої Вітчизняної війни, виховання поваги до подвигу захисника Вітчизни, популяризація...
Нервово-психічна, чи нервова, пам\«затверджено» наказом окз «хнмцокс» від 03. 04. 2013 №08 Положення...
Мета акції – збереження пам’яті про події Великої Вітчизняної війни, стимулювання поваги до подвигу захисника Вітчизни, популяризація...
Нервово-психічна, чи нервова, пам\Це мої прадідусь І прабабка, яких я дуже любила І поважаю пам’ять...
Мальовниче село Новоселиця розкинулося по обидва боки гірської бистроплинної Рибниці. Розмаїтям своєї чарівної краси милує воно всіх,...
Нервово-психічна, чи нервова, пам\Ціль роботи: вивчити теоретичний матеріал по даній темі, ознайомитися...
Оперативна пам'ять це той міст, через який направляють потоки своїх даних всі пристрої, І головний тут центральний процесор. При...
Нервово-психічна, чи нервова, пам\Код програми (містить команди програми й бібліотечних функцій, які...
На відміну від них, розмір вільної пам’яті обмежений тільки наявною пам’яттю комп’ютера, яку не зайнято іншими програмами. Це дозволяє...
Нервово-психічна, чи нервова, пам\Дослівний переклад з грецької мови звучить як «та що раптово нападає»....
Епілепсія – це хронічна нервово-психічна хвороба, яка характеризується пароксизмальним (приступоподібним) перебігом І поступовим...
Нервово-психічна, чи нервова, пам\Українська історична пам`ять
Цілком очевидним був той факт, що створена тоталітарна держава, досягнувши уніфікації в усіх сферах життя, прагнула до перетворення...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка