Витрати на виробництво та реалізацію продукції (послуги)




НазваВитрати на виробництво та реалізацію продукції (послуги)
Сторінка1/6
Дата конвертації25.09.2013
Розмір0.74 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Інформатика > Документы
  1   2   3   4   5   6


Тема. Витрати на виробництво та реалізацію продукції (послуги).

Поточні витрати як комплексний економічний показник. Включення поточних витрат виробництва до собівартості продукції (послуг). П(С)БО 8 «Витрати». Класифікація витрат на виробництво за окремими ознаками (ступенем однорідності, зв’язком з обсягом виробництва, способом обчислення на одиницю продукції).

Зміст і методика формування статей кошторису виробництва. Розрахунки кошторису виробництва за окремими економічними елементами. Порядок розробки кошторису виробництва залежно від стадії й форми прогнозування, наявності інформації, розміру підприємства. Загальний рівень поточних витрат на виробництво валової, товарної й реалізованої продукції.

Калькулювання та його місце в економічних розрахунках. Об’єкти калькулювання й калькуляційні одиниці. Типовий перелік калькуляційних статей витрат для більшості підприємств різних галузей. Методика обчислення окремих статей калькуляції. Прогнозування собівартості нових виробів.

Обґрунтування й вибір стратегії зниження поточних витрат на підприємствах України. Стратегічні напрямки регулювання поточних витрат на підприємствах різних галузей народного господарства. Групи чинників (способів) зниження поточних витрат у розрахунку на одиницю продукції: підвищення технічного рівня виробництва; вдосконалення організації виробництва, праці й управління; збільшення обсягу виробництва та підвищення якості продукції. Визначення впливу окремих техніко-економічних чинників на зменшення поточних витрат.

Поняття, роль і функції ціни у ринковій економіці. Види цін (тарифів) і сфери їх застосування. Методи встановлення ціни: собівартість плюс прибуток; забезпечення фіксованої величини прибутку; за рівнем поточних цін (конкуренції); за рівнем попиту тощо. Визначення ціни на основі зворотної калькуляції. Система знижок і доплат до базової ціни. Граничні ціни на окремі види продукції. Можливі напрями вдосконалення ціноутворення на продукцію (послуги) в Україні.
на самостійне опрацювання виносяться такі питання:

1. Поточні витрати як комплексний економічний показник. Включення поточних витрат виробництва до собівартості продукції (послуг).

2. Класифікація витрат на виробництво за окремими ознаками (ступенем однорідності, зв’язком з обсягом виробництва, способом обчислення на одиницю продукції).

3. Поняття, роль і функції ціни у ринковій економіці. Види цін (тарифів) і сфери їх застосування.

4. Система знижок і доплат до базової ціни. Граничні ціни на окремі види продукції.
1. Поточні витрати на продукування виробів (послуг). Їх класифікація і структура.

2. Кошторис виробництва і собівартість товарної продукції.

3. Обчислення собівартості окремих виробів.

^ 4. Стратегія і шляхи зниження поточних витрат.

5. Ціни на продукцію (послуги): сутнісна характеристика, види, методи встановлення і регулювання.

1. Поточні витрати на продукування виробів (послуг), їх класифікація і структура
1.1. Поточні витрати (собівартість продукції) як комплексний економічний показник

Для досягнення своєї основної мети – максимізації прибутку – підприємство повинно понести певну суму витрат. Ці витрати спрямовуються на формування і використання усіх видів ресурсів. Всі витрати підприємства (загальні витрати) поділяються на операційні та інвестиційні.
Операційні витрати – це витрати операційної діяльності підприємства, тобто його основної діяльності, пов’язаної з виробництвом та реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) як забезпечує основну частку його доходу. Операційна діяльність не включає інвестиційної та фінансової діяльності підприємства.
Операційні витрати ще називають поточними витратами.

Поточні витрати або собівартість продукції – це сукупні витрати підприємства в грошовому вираженні на виробництво і реалізацію продукції. Витрати на виробництво мають різне спрямування, їх поділяють на інвестиційні та поточні (операційні), безпосередньо пов'язані з виготовленням продукції (наданням послуг).

^ Поточні витрати, які є необхідними для отримання готової продукції, поділяють на циклічні та безперервні. Циклічні повторюються з кожним циклом виготовлення продукту (витрати на основні й допоміжні матеріали, інструмент, заробітну плату виробників, технологічні, енергетичні витрати та ін.). Безпе­рервні витрати — це постійні витрати незалежно від виробництва продукції (утримання приміщень, споруд, устаткування, управлінського апарату тощо).

Витрати виробництва представляють у натуральній і вартісній формах. Розрахунок необхідної кількості і облік витрат у натуральній формі має важливе значення для організації самого процесу виробництва на підприємстві. Вартісна форма оцінювання витрат є вирішальною в процесі визначення ефективності виробничої діяльності підприємства, вона відображається у вартості виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг).

Підприємство в процесі своєї діяльності здійснює матеріальні й грошові витрати, які йдуть на просте і розширене виробництво основних фондів і оборотних засобів, виробництво і реалізацію продукції, соціальний розвиток сво­го колективу й інше. Однак для загальної оцінки результатів діяльності підприємства вирішальною є грошова оцінка витрат, оскільки вона виражає вартість продукції (послуг).

У виробничій діяльності розрізняють витрати, які утворюють вартість продукції в певному періоді, реальні грошові виплати. Перші пов'язані з собівартістю продукції, другі — це виплати за придбані чинники виробництва без урахування часу їхнього використання. Реальні грошові виплати обслуговують зовнішній оборот підприємства та оплату праці.
1.2. Включення поточних витрат виробництва до собівартості продукції (послуг)

Найбільшу частку у всіх витратах підприємства займають витрати на виробництво продукції. Сукупність виробничих витрат показує, в яку вартість обходиться підприємству виготовлення товарної продукції, тобто вони становлять виробничу собівартість продукції.

^ Вартісною формою витрат на підготовку виробництва, виготовлення продукції та її збут є собівартість продукції.

Отже, собівартість продукції – це вартісна (грошова) оцінка витрат на підготовку виробництва, виготовлення та збут продукції.

Собівартість продукції належить до числа найважливіших показників роботи підприємства. Вона характеризує ефективність всього процесу виробництва на підприємстві, оскільки в ній відображаються: рівень організації виробничого процесу, технічний рівень, продуктивність праці, частка затрат на виробництво за окремими статтями та елементами і інші витрати на випуск продукції. Вона використовується як показник для контролю за використанням ресурсів виробництва, визначення економічної ефективності організаційно-технічних заходів, встановлення цін на продукцію. Собівартість продукції тісно пов'язана з господарським розрахунком. За умов самофінансування зниження собівартості продукції є основним джерелом зростання прибутку підприємства. Через собівартість відшкодовуються витрати підприємства, які забезпечують просте відтворення всіх факторів виробництва: предметів і засобів праці, робочої сили, природних ресурсів та ін.

Таким чином у собівартість продукції включають такі витрати:

  • на проведення дослідження ринку для виявлення потреби в певному виді продукції;

  • підготовку й організацію освоєння виробництва нової продукції;

  • організацію виробництва, включаючи всі витрати на сировину, матеріали, теплову і електроенергію, амортизацію основних фондів і нематеріальних активів, оплату праці персоналу тощо;

  • обслуговування виробничого персоналу та управління ним;

  • реалізацію продукції (упакування, транспортування, рекламу, інформаційне забезпечення, інші витрати);

  • розвідування, використання й охорону природних ресурсів (геологорозвідувальні роботи, плату за воду, деревину, рекультивацію земель, охорону повітряного і водного басейнів);

  • організацію навчання та підготовку кадрів;

  • поточну раціоналізацію виробництва (вдосконалення техніки і технології виробництва, організації праці, якості продукції).

У практичній діяльності виробництва є витрати, які включаються в собівартість продукції і обсяги, які не завжди можна передбачити, оскільки вони не мають прямого зв'язку з виробництвом. Це, зокрема, оплата часу виконання окремими працівниками підприємства державних обов'язків, депутатських повноважень, оплата скороченого робочого дня підлітків, матерів, які мають малих дітей, згідно з чинним законодавством та ін.

У собівартість продукції також включаються втрати від браку, недостач і псування матеріалів у межах встановлених норм, які передбачені технологічним регламентом. Всі інші витрати, пов'язані з порушенням договірних умов з іншими підприємствами та організаціями, різні штрафні санкції відшкодовуються за рахунок отриманого прибутку.
1.3. Класифікація витрат на виробництво за окремими ознаками

Собівартість як комплексний показник включає найрізноманітніші за характером і призначенням витрати, пов'язані з виготовленням продукції, організацією виробництва і управління. Це вимагає чіткої їх класифікації, тобто систематизації і групування за певними ознаками. У процесі господарської діяльності при плануванні, обліку й аналізі використовують два основні способи групування витрат на виробництво: за економічними елементами і за калькуляційними статтями використання.

У галузях промисловості використовується групування витрат за економічними елементами, які є, так би мовити, узагальнюючими: сировина й основні матеріали (в тому числі комплектуючі вироби і напівфабрикати); допоміжні матеріали; паливо; енергія (теплова й електрична); заробітна плата (основна і додаткову); відрахування в соціальне страхування; амортизація основних фондів; інші грошові витрати.

У кожний елемент включається вартість тільки первинних для підприємства ресурсів. Групу поточних витрат за економічними елементами використовують для пов'язування показників собівартості з іншими розділами планів (звітів) підприємств: з фондом заробітної плати, фінансовим планом, планом матеріально-технічного постачання; для визначення й аналізу структури собівартості на всіх рівнях господарювання; для класифікації підприємств і галузей на матеріало-, паливо-, енерго-, фондо- і трудомісткі, що має значення для вирішення питань розміщення їх з урахуванням наявності ресурсів, які передбачається використовувати в виробництві продукції і які безперечно матимуть вплив на її собівартість.

Класифікація витрат за калькуляційними статтями використовується для обчислення собівартості одиниці продукції. На практиці застосовують таке типове групування витрат за статтями використання:

1) сировина і матеріали;

2) повернення відходів (вираховуються із основних матеріалів);

3) паливо та енергія на технологічні цілі;

4) основна і додаткова заробітна плата робітників, зайнятих безпосередньо в виробництві;

5) відрахування на соціальне страхування;

6) витрати на підготовку та освоєння виробництва;

7) цехові розходи (витрати);

8) витрати на утримання і експлуатація обладнання;

9) загальнозаводські витрати;

10) втрати від браку;

11) інші виробничі витрати;

12) невиробничі витрати.

Перші 8 статей утворюють цехову собівартість, перші 11 — виробничу (заводську) собівартість. У сукупності всі статті становлять повну собівартість продукції.

Класифікація витрат за статтями дає змогу визначити ступінь впливу окремих факторів на формування собівартості і за якими напрямками слід шукати шляхи її зниження.

Втрати класифікують також за ступенем однорідності витрат, способом обчислення на одиницю продукції і зв'язком з обсягом виробництва.

Залежно від ступеня однорідності витрати поділяють на прості (одноелементні) і комплексні.

^ Прості витрати, однорідні за складом, мають єдиний економічний зміст і є первинними. До них зараховують витрати на сировину, матеріали, оплату праці, відрахування на соціальні потреби, амортизацію, інші витрати.

^ Комплексні витрати об'єднують декілька економічних різновидів, але мають однакове виробниче призначення (втрати на утримання й експлуатацію обладнання, цехові й загальнозаводські витрати, утрати від браку та ін.).

За способом обчислення на одиницю продукції витрати поділяються на прямі й непрямі.

^ Прямі витрати йдуть безпосередньо на виготовлення продукції. Їх можна обчислити безпосередньо на одиницю продукції (сировину, основні матеріали, заробітну плату, паливо, енергію на технологічні потреби).

^ Непрямі витрати пов'язані не з виготовленням конкретних виробів, а з процесом виробництва в цілому (амортизацією, заробітною платою обслуговуючого й управлінського персоналу, цеховими і загальнозаводськими витратами та ін.).

Поділ витрат на прямі і непрямі залежить від рівня спеціалізації виробництва, його організаційної структури, методів нарахування й обліку. Це дає змогу визначити їх вплив на собівартість одиниці продукції.

На підставі зв'язку з обсягом виробництва витрати поділяють на постійні і змінні.

^ Постійні витрати не змінюються залежно від зміни кількості виготовленої продукції. Лише за істотних змін обсягу виробництва, що приводить до зміни виробничої та організаційної структури підприємства, стрибкоподібно змінюється величина постійних витрат, після чого вона знову залишається постійною. До постійних належать витрати на утримання та експлуатацію будівель, споруд, організацію виробництва, управління ним.

^ Змінні витрати залежать від обсягу виготовлення продукції. їх ще розділяють на пропорційні і непропорційні.

Пропорційні витрати змінюються прямопропорційно обсягу виробництва. Для них коефіцієнт пропорційності (КП) дорівнює 1. До пропорційних належать витрати на сировину, основні матеріали, комплектуючі вироби (вузли, деталі), відрядну заробітну плату робітників.

^ Непропорційні витрати поділяють на прогресуючі й дегресуючі.

Прогресуючі витрати зростають швидше ніж обсяг виробництва (Кв > 1). Ці витрати виникають, коли збільшення обсягу виробництва потребує більших витрат на одиницю продукції. Це можуть бути витрати на відрядно-прогресивну оплату праці, додаткові витрати на торгову рекламу, інформацію та ін.

Дегресуючі витрати зростають повільніше за обсяг виробництва (Кп < 1). До цих витрат зараховують витрати, пов'язані з експлуатацією машин і устаткування, витрати на ремонтні потреби, інструмент, окремі допоміжні матеріали тощо. Динаміку витрат (С) залежно від обсягу виробництва (У) показано на рис. 1.


Рис. 1. Динаміка витрат (С) залежно від обсягу виробництва (V):

а — постійні витрати; б — дегресуючі; в — пропорційні; г — прогресуючі.
1.4. Структура поточних витрат за групами первинних елементів і тенденції її зміни за окремими видами продукції

Під структурою поточних витрат (собівартості) розуміють склад і співвідношення окремих економічних елементів витрат (%) до загальних витрат на виробництво. Витрати, що становлять собівартість продукції (робіт, послуг), групуються відповідно до їх економічного складу за такими показниками і середньому становлять (%):

1) витрати на сировину, матеріали, паливо, енергію — 70 - 75 %;

2) витрати на оплату праці — 15 - 10 %;

3) відрахування на соціальні потреби — 2 - 3 %;

4) витрати на амортизацію основних фондів — 6 - 8 %;

5) інші витрати — 3 - 4 %.

Вони постійно змінюються і в різних галузях народного господарства будуть різними, виходячи зі специфіки виробництва.

Залежно від особливостей структури витрат на виробництво продукції виділяють: матеріало-, фондо-, трудо- і енергомісткі галузі промисловості. До матеріаломістких належать сировинно-переробні галузі (харчова, легка, нафтохімічна галузі, чорна металургія, хімія, машинобудування, металообробка (65—80%)). Фондомісткі галузі характеризуються високим ступенем автоматизації і І механізації виробництва: нафтопереробна (близько 35 %) і електроенергетична (20—25 % ) та ін. Трудомісткі — вуглевидобувна (близько 47 % ), лісозаготівельна (близько 40 %), торф'яна галузі (близько 36 % ), галузь будівельних матеріалів (близько 40 %). Енергомісткі — металургійна, цементна промисловість та ін.

За кожним видом виробництва в галузях народного господарства витрати на виготовлення продукції розраховуються за відповідною розробленою методикою, яка має враховувати всі аспекти виробничої діяльності.
1.5. Критичний обсяг виробництва продукції (точка беззбитковості), графічний та аналітичний методи його визначення

З метою скорочення витрат і економії ресурсів на будь-якому виробництві спеціалістами розробляються норми витрат усіх видів ресурсів: сировини, основних і допоміжних матеріалів, енергії, трудових ресурсів тощо. Це сприяє дотриманню технологічних параметрів виробництва та підвищенню якості продукції, а також раціонального використання всіх ресурсів. Установлення нор­мативів витрат на виробництво продукції дає можливість гранично обмежити їх, не допускаючи перевитрат. Це забезпечує режим жорсткої економії і безперечно конкурентоспроможності підприємства. Таким чином, у процесі розробки планових завдань встановлюються граничнодопустимі загальні витрати в виробничих підрозділах і в цілому по підприємству (кошториси) та на одиницю продукції.

Як правило, на кожному виробництві обчислюються загальні витрати і, зокрема, на кожний вид продукції, що випускається. Це дає можливість здійснювати ефективний контроль за витрачанням ресурсів. Особливо це важливо для визначення критичного обсягу виробництва точки беззбитковості як всієї продукції, так і її окремих видів та асортименту.

Підприємець має знати, який рівень обсягу виробництва забезпечує йому беззбитковість і рентабельність. Розмежування витрат на змінні й постійні дає змогу оперативно обчислювати кошториси для різних варіантів обсягу виробництва, графічно знайти точку беззбитковості й сектори збитків і прибутку.

Загальні (сукупні) витрати (С) визначають за певний період діяльності підприємства за формулою
  1   2   3   4   5   6

Схожі:

Витрати на виробництво та реалізацію продукції (послуги) iconТема: Витрати виробництва та собівартість продукції
Зміст практичної роботи: Визначення рівня собівартості основних видів продукції у аграрному підприємстві, розрахунок структури витрат...
Витрати на виробництво та реалізацію продукції (послуги) icon17. витрати І ціни на продукцію підприємства поняття І класифікація...
Методика визначення впливу окремих техніко-економічних чинників на зміну поточних витрат
Витрати на виробництво та реалізацію продукції (послуги) icon8. Витрати виробництва
Витрати виробництва — витрати, пов'язані з виробництвом певної кількості продукції
Витрати на виробництво та реалізацію продукції (послуги) iconПоказники собівартості продукції
Джерелами зниження собівартості продукції є ті витрати, за рахунок економії яких знижується собівартість продукції, а саме
Витрати на виробництво та реалізацію продукції (послуги) iconПідприємство виготовляє І продає за рік продукції на 200 тис грн....
Підприємство виготовляє І продає за рік продукції на 200 тис грн. Витрати на її виготовлення І продаж становлять 180 тис грн., в...
Витрати на виробництво та реалізацію продукції (послуги) iconВиручка від реалізації продукції – 1800 тис грн
Запаси готової продукції складають 10 тис грн., вартість реалізованої продукції – 40 тис грн., дебіторська заборгованість – 1 тис...
Витрати на виробництво та реалізацію продукції (послуги) icon2 Розрахунок реалізованої продукції підприємства Об’єктом дослідження...
Об’єктом дослідження курсової роботи є лісопильне та деревообробне виробництво діючого підприємства. У курсовій роботі, на основі...
Витрати на виробництво та реалізацію продукції (послуги) iconДенна форма навчання Спеціальність 05170101 «Виробництво харчової продукції» Група №1

Витрати на виробництво та реалізацію продукції (послуги) icon36. Суть І фактори розміщення с г виробництва в Україні
На розміщення впливає відстань І якість доріг до ринку збуту сільськогосподарської продукції. Чим менша відстань до ринків збуту...
Витрати на виробництво та реалізацію продукції (послуги) icon1. Економіка сільського господарства – це
Затратами праці (в людино-годинах) на виробництво одиниці продукції визначається
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка