1 деякі характерні риси систем керування під системою автоматичного керування розуміють комплекс пристроїв, що забезпечують автоматичну зміну координат або




Назва1 деякі характерні риси систем керування під системою автоматичного керування розуміють комплекс пристроїв, що забезпечують автоматичну зміну координат або
Сторінка1/5
Дата конвертації03.07.2013
Розмір0.55 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Хімія > Документы
  1   2   3   4   5
1.1. ДЕЯКІ ХАРАКТЕРНІ РИСИ СИСТЕМ КЕРУВАННЯ
Під системою автоматичного керування розуміють комплекс пристроїв, що забезпечують автоматичну зміну координат (або координати) об'єкта керування з метою встановлення бажаного режиму його роботи. Під бажаним розуміють такий режим, при якому досягається мета керування: регульовані величини виходять на задані значення або оптимізується певний критерій якості керування.

Теорія автоматичного керування покликана вирішувати дві основні проблеми: аналіз існуючих систем керування й синтез нових. Проблема аналізу складається у визначенні показників системи керування, її динамічних властивостей, точності, стійкості по її структурі й параметрам. При детермінованих зовнішніх впливах точність системи визначається для сталого режиму й перехідного процесу. Якщо на систему подаються випадкові впливи, то визначаються статистичні характеристики помилки її роботи з відомих статистичних характеристик впливів. Розрізняють наступні завдання аналізу: аналіз заданої системи при перевірочних розрахунках; дослідження впливу структури й параметрів системи на запас стійкості й точні характеристики; визначення при заданій структурі області припустимих значень параметрів, при яких система зберігає стійкість.

На підставі даних аналізу видаються рекомендації з вибору структури системи автоматичного регулювання й оптимальних значень її параметрів.

Проблема синтезу складається у визначенні й реалізації необхідних динамічних характеристик систем автоматичного керування за обраним критерієм оптимальності. При визначенні бажаних характеристик системи керування (передатної й імпульсної перехідний функцій або частотних характеристик) ураховуються критерії оптимальності (критерій швидкодії, інтегральна квадратичний критерій) або задані показники якості (стала помилка, перерегулювання, час перехідного процесу). На процес синтезу впливають апріорні відомості про вхідних і впливи, що обурюють, і обмеження, що накладають властивостями об'єкта або незмінною частиною системи, а також умовами фізичного існування.

Перший етап синтезу складається у визначенні характеристик системи з урахуванням змінних обмежень. Другий етап полягає в апроксимації оптимальних характеристик фізично реалізованими й припустимими відповідно до критерію синтезу, оскільки практично всі синтезовані системи керування не є строго оптимальними, а лише в тім або іншому ступені до них наближаються. Третім етапом синтезу є аналіз отриманої системи керування, що проводиться звичайно шляхом розрахунків і математичного моделювання різних режимів її роботи.

^ Структура системи керування. Будь-яка система керування складається з керованого об'єкта (об'єкта керування) і керуючого пристрою (пристрою керування). Об'єкт керування звичайно є заданим, часто не змінюваним у процесі керування, оскільки зміни параметрів об'єкта можуть створювати аварійну ситуацію. Пристрою керування в технічних системах цілком проектуються й можуть мати різний ступінь складності, від якої й залежать особливості керування об'єктом і властивості системи керування.

Керований об'єкт - це фізична система в широкому розумінні. На нього можуть надходити вплив двох типів. Для першого типу впливів від пристрою керування на об'єкт надходять керуючі впливи, або керуючі параметри, які є контрольованими й залежать від закону керування, реалізованого в пристрої керування. По числу керуючих впливів розрізняють одномірні й багатомірні системи керування, причому керуючий вплив може впливати як на одну, так і на кілька вихідних координат об'єкта. До другого типу впливів ставляться впливи, що обурюють, або параметри, що обурюють, які неконтрольовані, часто випадкові й залежать від властивостей середовища, у якій функціонує об'єкт керування. Часто й керуючі впливи, що обурюють, відносять до вхідних змінного.

Вихідні змінні об'єкти, звичайно названі фазовими координатами, залежать від властивостей об'єкта. Виявляється зручним представляти рух об'єкта траєкторією у фазовому просторі його вихідних координат. Для кожного конкретного виду керуючих впливів і для конкретних збурювань, рух об'єкта описується єдиною траєкторією у фазовому просторі, що визначає вид керованого процесу.

Вивчення сукупності керованих процесів стає можливим, якщо існує математична модель об'єкта керування. У технічних пристроях залежно від властивостей впливів, що обурюють, керовані процеси розділяються на детерміновані й стохастичні. Детермінований процес реалізується, якщо збурювання являє собою детерміновану функцію часу, стохастичні - при випадкових впливах, що обурюють.

За загальною структурою системи керування бувають розімкнуті і замкнуті, чим і визначається спосіб керування. Керування в розімкнутій системі називається програмним. Недоліком такого способу керування є труднощі або неможливість компенсації впливів, що обурюють. Якщо існує можливість прямого або непрямого виміру збурювань, то керуючі впливи виробляються з розрахунком на компенсацію дії збурювань. Такий спосіб керування одержав назву керування по збурюванню.

У замкнутій системі керування вихідні координати об'єкта за рахунок введення негативного зворотнього зв'язку беруть участь у виробленні керуючих впливів.

Відхилення вихідних координат від бажаних значень виробляють такі керуючі сигнали, які сприяють ліквідації виниклих відхилень, у тому числі й під дією збурювань вихідних координат. Такий спосіб керування одержав назву керування по відхиленню.

Пристрій керування виробляє керуючі сигнали з урахуванням різних обмежень, що діють в об'єкті й у середовищі. Фізичний зміст або походження цих обмежень може бути обумовлений структурою й конструктивними особливостями об'єкта керування, особливостями його експлуатації, середовищем функціонування й інших факторів. Припустимим вважається значення керуючого параметра, що перебуває в межах деяких обмежень, обумовлених конкретними особливостями керованого об'єкта й середовища.

Керуючі впливи за формою розділяються на безперервні й дискретні. Для безперервних керуючих впливів характерно безперервна зміна в часі керуючих сигналів. Дискретні керуючі сигнали утворюються тимчасовою послідовністю імпульсів, у якій корисна інформація передається за допомогою різного виду модуляцій імпульсів. Розрізняють модуляцію по числу імпульсів у заданому інтервалі часу (частотна модуляція), по амплітуді імпульсів (амплітудна модуляція), по тривалості кожного імпульсу (широтна модуляція), по появі першого імпульсу від початку керування або заданого часу відліку (фазова модуляція).

В об'єктах і в керуючому пристрої систем керування в силу обмежень можуть бути присутніми нелінійні елементи, тобто елементи з нелінійними характеристиками. При відсутності нелінійних елементів система керування називається лінійною. Однак нелінійність являє собою розповсюджену властивість реальних систем керування. Дискретні системи в принципі є нелінійними, як і системи з релейними керуючими сигналами.

^ Особливості застосування понять теорії автоматичного керування в біології. Застосування методів теорії автоматичного керування в біології виявилося надзвичайно плідним, однак при переносі понять із однієї сфери керування в іншу виникають певні труднощі. Так, у теоретичній біології однієї з найважливіших є проблема аналізу біологічних систем керування, що регулюють систему організму. Проблема синтезу найбільше чітко проявляється в клінічній медицині, коли до організму підключається зовнішній пристрій керування у вигляді або явно технічних пристроїв, або програм застосування ліків або процедур. У функціональних системах організму на будь-якому рівні ієрархії важко відокремити пристрій керування від об'єкта керування. Це можна зробити лише умовно, стосовно змінного організму, прийнятим за вихідні координати біологічної системи керування.

Слід зазначити, що керуючі сигнали в організмі, не вважаючи випадків патології, завжди є припустимими. В організмі циркулюють і одночасно впливають на роботу умовно виділених об'єктів керування як безперервні, так і дискретні керуючі сигнали. Це, у свою чергу, означає, що та сама біологічна система може вважатися лінійною і нелінійною. Таким чином, біологічні системи - багатопараметричні системи з перехресними прямими й зворотними зв'язками.

Незважаючи на всі ускладнення, зв'язані із властивостями й специфікою функціонування біологічних систем, апарат теорії автоматичного керування може дати гарні результати при аналізі різних біологічних систем керування, при рішенні завдання підтримки режиму стабілізації життєво важливих змінних, безперервної зміни змінних у режимі спостереження й висновку значень змінних на новий рівень у режимі керування. Математичні моделі біологічних систем керування дозволяють ефективно вирішувати завдання діагностики, прогнозування й керування.
^ Лекція 4-5. Критерії функціонування біологічних систем керування.

Регулюючі системи організму - це складні структури, що приймають і переробляють інформацію, що використовують її для регулювання параметрів на рівні клітин, органів, функціональних систем і організму в цілому. У структурах кожного рівня можна умовно виділити «робітники» і «керуючі» підсистеми, а функції кожної структурної одиниці розділити на зовнішні й внутрішні. Основу життєдіяльності організму на рівні клітин становлять безперервні й дискретні внутрішньоклітинні процеси в спеціалізованих (диференційованих) клітках, що забезпечують функціонування всього організму. Внутрішні функції клітин універсальні (наприклад, одержання енергії й розмноження), зовнішні - навпаки, мають яскраво виражену специфіку (скорочення, синтез і виділення гормонів і ферментів, продукція нервових імпульсів і ін.). Всі внутрішньоклітинні процеси регулюються й управляються регулюючими підсистемами ДНК - РНК - білки. Клітини мають різний ступінь незалежності - аж до повного підпорядкування керуючим впливам цілого організму.

Органи не є універсальним структурним елементом, тому що деякі аналогічні функції виконуються специфічними клітинами, розосередженими по всьому тілі. Однак деякі органи мають чітко обмежені функції, закінчену структуру й мають значну саморегуляцію. Тому їх можна розглядати як системи (наприклад, серце, нирки, печінка). Правда, у більшості випадків у діяльності органа переважають або нижчі закономірності - клітинні, або вищі - керуючим організмом як цілим. У структурі органів представлені специфічні («робітники») клітини, що визначають основну функцію; підтримуючі, живильні й регулюючі. Через регулюючі клітини здійснюються «вхід» на орган, а «виходом» органа є його специфічна функція, що впливає на інші органи й клітини. Ця функція може бути також регулюючою, наприклад для ендокринних залоз.

Регулювання діяльності органа здійснюється за допомогою впливів з боку організму, дії власних регулюючих підсистем, наприклад місцевих нервових вузлів або місцевих гормонів, і дії регулюючих механізмів «робітників» клітин, що визначають здатність змінювати свою функцію залежно від зовнішніх впливів, пристосовуватися до змін «входів» у часі. Основна функція органа змінюється в часі залежно від специфіки й від регулювання - від дискретних функціональних циклів (наприклад, скорочення серця) до більш-менш монотонної діяльності (виділення сили й т.п.).

Рівень функціональних систем (типу серцево-судинної, дихальної, видільної та нервової) можна лише умовно розглядати як самостійний, оскільки їхня діяльність у значній мірі залежить від органів і керування цілим організмом. Звичайно вони складаються з головного органа й допоміжного, виконуючу функцію передачі впливів іншим системам. Функціональні системи постачання місцевим регулюванням, але для них більше значення мають спеціальні механізми, що регулюють приватні функції цілого організму, закладені в регулюючих системах останнього.

Організм є цілою системою. Клітини є його елементами, органи, системи органів - підсистемами. Функції організму можна умовно назвати програмою, розуміючи під нею послідовність у часі приватних функціональних актів у структурах всіх рівнів, що забезпечують досягнення біологічної мети. Наприклад, такою програмою є інстинкт, а рефлекси, аж до приватних функцій клітин,- ієрархією підпрограм.

У кожному інстинкту-програмі можна умовно виділити два компоненти: зовнішню й внутрішню. Зовнішні функції вищих організмів виражаються головним чином у рухах, забезпечуючи переміщення в просторі, вплив на навколишні предмети, передачу інформації. У людини остання функція розвинена особливо (мова й системи знаків). Послідовність рухових актів можна визначити як програми поводження (для людини й вищих тварин це питання розглядає психологія). Рухами управляє анімальна нервова система, що одержує інформацію про зовнішній і частково про внутрішній світ через органи почуттів і переробна її в цілій ієрархії нервових структур. Основною одиницею функції є рефлекс. Внутрішні функції організму представлені діяльністю всіх його внутрішніх органів, що забезпечують енергетичні й речовино-зовнішні функції - скорочення м'язів, діяльність нервової системи й органів почуттів.

З позицій механізмів керування виділяють чотири регулюючі системи організму (мал. 1): хімічну неспецифічну (систему крові й лімфи), ендокринну або хімічну специфічну, нейровегетативну й анімальну нервову систему (НС) Всі регулюючі системи організму послідовно виникли на зорі еволюції багатоклітинних організмів. Перша система виникла тоді, коли утворилося замкнуте внутрішнє середовище, змінюючи склад якої клітини одержали можливість впливати один на одного; друга - коли частина клітин виявилася усередині органів, втратила прямий зв'язок із зовнішнім середовищем, цілком потрапила в залежність від зовнішніх клітин і була «змушена» регулювати їхню діяльність виділенням у внутрішнє середовище активних хімічних продуктів. Третя регулююча система організму утворилася в процесі спеціалізації внутрішніх клітин як система, необхідна (на відміну від другої регулюючої системи організму) для їх цілеспрямованого, а не генералізованного керування. Четверта регулююча система організму виникла як інструмент керування рухами організму залежно від впливу зовнішнього середовища. Існує кілька законів розвитку й функціонування регулюючих систем організму.

1. Регулюючі системи організму послідовно виникли на ранніх етапах еволюції з появою нових робочих функцій.

2. Чим «молодша» система, тим більш спеціалізована її дія, уже коло клітин, які вона регулює, коротші періоди її впливу. Так, перша регулююча система організму беззупинно регулює всі клітини, друга теж діє на всі клітини, але її ефект досить мінливий у часі, третя регулює тільки деякі функції внутрішніх органів і судин, четверта керує тільки поперечно-смугастою мускулатурою.

3. Всі регулюючі системи організму розвиваються в процесі еволюції, але швидше й інтенсивніше розвиваються більш нові, особливо четверта. У процесі розвитку кожної регулюючої системи організму формується складна структура ієрархічних поверхів з вертикальними зв'язками, одночасно заставляються горизонтальні зв'язки між відповідними поверхами близьких регулюючих систем організму.

4. Клітини нових регулюючих систем організму не тільки є під впливом старих, але й самі можуть регулювати деякі відділи старих (принцип прямих і зворотних зв'язків).

5. Нові регулюючі системи організму одержують інформацію через свої рецептори або від старих регулюючих систем організму. Кожна регулююча система організму має свої фактори, а також діє через старі регулюючі системи організму.

Першу регулюючу систему організму - хімічну неспецифічну - лише умовно можна назвати регулюючою, оскільки в неї входять всі клітини організму, у процесі своєї життєдіяльності крові, що змінюють зміст в, простих хімічних сполук: солей, води, газів і глюкози. У силу властивим всім клітинам здатності до саморегуляції специфічні органи (серце, печінка й ін.) у стані самі підтримувати деяку сталість внутрішнього середовища, навіть без участі вищих регулюючих систем організму. Це їхня саморегулююча дія враховується при виділенні першої регулюючої системи організму. Структура її являє собою мережу з «робітників» органів, зв'язаних один з одним через кров, тобто через зміст у крові простих неорганічних і органічних речовин.

Діючими агентами другої регулюючої системи організму - ендокринної - є гормони, виділені клітинами ендокринних залоз безупинно або під впливом нервових імпульсів із третьої регулюючої системи організму або під дією гормонів інших залоз. Склад крові постійно впливає на залози «знизу». Існує складна система ендокринних залоз, побудована по ієрархічному принципі. У цілому другу регулюючу систему організму можна представити як складну мережу залоз, об'єднаних прямими й зворотними зв'язками (позитивними й негативними), що впливає на «робітники» органи, на вищі регулюючі системи організму.

Основний принцип третьої регулюючої системи організму - нервово-вегетативної - такий: «хімія» - нерв - «хімія». Нервові закінчення (інтерорецептори) сприймають зміни хімічного складу й тиску в тканинах, перетворюючи їх у нервові імпульси. Імпульси поширюються в клітині, досягають закінчення, де виділяється хімічно активна речовина - медіатор. Медіатор може з'являтися джерелом порушення іншої нервової клітини й виконувати регулюючу функцію для робочого органа. Шляхи руху нервових імпульсів від рецепторів до эфекторів можуть бути короткими (для місцевих регулюючих центрів) або включати кілька поверхів структури даної регулюючої системи організму у вигляді так званої рефлекторної дуги. Як правило, ці шляхи визначені від народження й мало змінюються в процесі життя. Однак нервові клітини третьої регулюючої системи організму здатні підсилювати свою активність внаслідок тренування й утворювати тимчасові зв'язки, щоправда, в обмежених масштабах. Ієрархічна структура дозволяє формувати складну ієрархію рефлексів, керуючих внутрішніми органами по складній програмі, що включає багато етапів в тривалому часі. Зв'язку між третіми й другими регулюючими системами організму дуже тісні, часто ці системи спільно регулюють яку-небудь функцію організму (наприклад, кров'яний тиск).

Четверта регулююча система організму - анімальна - управляє кістяковими м'язами, тобто рухами. На вищому щаблі її ієрархії - у корі мозку - закладені моделі поводження як складної послідовності рухових актів, що виражають зовнішню сторону інстинктів і соціального поводження людини. У регулюванні внутрішніх процесів організму ця регулююча система (головним чином кора й підкірка) відіграє важливу роль.

Регулюванню в організмі властиві надійність, точність і стійкість. Надійність, що у біологічних системах вище, ніж у будь-якій технічній системі, досягається наступними факторами:

1. Всі процеси здійснюються за рахунок життєдіяльності великої кількості клітин, а кожна клітина сама по собі функціонує досить надійно.

2. На всіх рівнях є резерви в клітинах, в органах і в цілому організмі.

3. Існує дублювання регулюючих механізмів за рахунок участі декількох регулюючих систем організму й використання різних робочих процесів. Наприклад, підтримка кров'яного тиску здійснюється регулюванням просвіту судин і зміною серцевого викиду; той або інший процес регулюється паралельно взаємозамінними механізмами нервової й гормональної регуляції; при порушенні головного механізму включається допоміжний і робота триває з невеликими відхиленнями в точності.

4. При ушкодженні органів відбувається регенерація - відновлення вихідного числа клітин розмноженням, хоча й не для всіх тканин.

Точність регулювання досягається головним чином за рахунок нелінійності характеристик в елементах прямої й зворотного зв'язків: чим далі параметр віддаляється від оптимуму, тим сильніше зростає імпульс до відновлення його. Стійкість регулювання в організмі досить висока. Хоча всі життєві процеси витримують постійні коливання, підкоряючись загальним законам регулювання зі зворотніми зв'язками, але амплітуди відхилень параметрів у нормі не великі і явищ «розносу» ніколи не спостерігається. Певно, це пов'язане з різними характеристиками паралельно працюючих регулюючих ланцюгів, що демпфірують один одного. Регулюючі механізми сполучать у собі стабільність і мінливість, які в сумі забезпечують організму (і біологічному виду) найкращу реалізацію основних програм-інстинктів. У кожному з них одна частина підпрограм більш стабільна (наприклад, розвиток організму із зародка), інша - менш (наприклад, акти поводження, що пристосовуються до середовища, що змінюється, на основі умовних рефлексів).

У життєдіяльності організму можна умовно виділити два стани: здоров'я й хвороба. Здоров'я - це стан нормальних біохімічних процесів у клітинах, що забезпечують організму виконання його біологічних програм. «Кількість» здоров'я відбиває діапазон змін зовнішніх умов (наприклад, температури, інфекційності середовища) і власного навантаження (наприклад, фізичні роботи), при яких ще зберігається нормальна біохімія клітин. Воно визначається рівнем резервів функції клітин і органів, «робітників» і керуючих (наприклад, максимальний серцевий викид), які можна виявити так званими функціональними пробами з навантаженням. Резерви визначаються генетично, але для їхнього формування й підтримки необхідні постійні вправи відповідних функцій зі значним навантаженням. Тривале невикористання резервів веде до атрофії клітин, зменшенню «кількості» здоров'я й підвищенню ймовірності захворювання.

Поняття хвороби можна визначити як стан порушення біохімічних процесів у клітинах, що супроводжується нестійким режимом регуляції організму, що виникає при надмірних для даного рівня резервів зовнішніх впливах або дефектах у власних програмах. При цьому варто враховувати, що організм виводиться зі стану стійкої норми й вертається до неї не хаотично, а по певних програмах, які можна назвати програмами хвороби й видужання. Вони різні при різних зовнішніх і внутрішніх умовах, і їх можна виразити умовною мовою у вигляді моделі хвороби.

Програму хвороби можна представити яка складається з підпрограм прогресування й відновлення. Надмірне або незвичайне роздратування, діючи на будь-яку частину організму, ушкоджує її (від якісних порушень життєдіяльності клітин до їхньої загибелі). Так виникає місцеве вогнище. Від нього поширюється потік перешкод у вигляді якісної відмінності від норми впливів, що направляються по природних зв'язках ураженого органа до регулюючих систем організму, до інших органів. Якщо цей потік значний, то він викликає в них якісні порушення - процес прогресує з позитивними зворотними зв'язками зі зростаючою швидкістю; якби не відбувався протилежний процес, то всяка поразка приводила б до смерті.

Програма відновлення буває трьох типів:

  1. програма компенсації (порушена функція органа відразу компенсується резервної з боку інших);

  2. програма пристосування (відновлення нормальної функції при нових умовах наступає з деякою затримкою в часі за рахунок адаптації або навіть гіпертрофії);

  3. захист (включення специфічних механізмів, що перебувають у постійній готовності або розгортаються з деяким запізненням, які в нормальних умовах не функціонували). Цей комплекс процесів діє по типі негативного зворотного зв'язка. Загальний напрямок і швидкість розвитку патологічного зрушення визначається співвідношенням швидкостей зазначених протилежних процесів. Істотним є порушення стійкості регулювання, що виражається в збільшенні амплітуди коливань.
  1   2   3   4   5

Схожі:

1 деякі характерні риси систем керування під системою автоматичного керування розуміють комплекс пристроїв, що забезпечують автоматичну зміну координат або iconСхемні та програмні методи керування роботою семи сегментного індикатора....
«компьтерні інтегровані системи керування технологічними процесами та програмування систем реального часу»
1 деякі характерні риси систем керування під системою автоматичного керування розуміють комплекс пристроїв, що забезпечують автоматичну зміну координат або iconЛекція №5 erp І керування можливостями бізнесу
Метою erp-систем є не тільки поліпшення керування виробничою діяльністю підприємства, але й зменшення витрат І зусиль на підтримку...
1 деякі характерні риси систем керування під системою автоматичного керування розуміють комплекс пристроїв, що забезпечують автоматичну зміну координат або iconПід операційною системою персонального комп'ютера розуміють
Тестових та практичних завдань до екзамену з дисципліни «Системне програмування». Спеціальність 05010201 Обслуговування комп'ютерних...
1 деякі характерні риси систем керування під системою автоматичного керування розуміють комплекс пристроїв, що забезпечують автоматичну зміну координат або iconВступ. Характерні риси,періодизація світового розвитку 5 в першій половині ХХ ст. 5
Характерні риси: Перша риса — швидкі темпи зростання кількості міського населення. 7
1 деякі характерні риси систем керування під системою автоматичного керування розуміють комплекс пристроїв, що забезпечують автоматичну зміну координат або iconУ тлумачному словнику слово «комплекс» трактується як сукупність...
У науці під комплексом розуміється сукупність складових частин певного явища або процесу, які взаємно доповнюють, збагачують І забезпечують...
1 деякі характерні риси систем керування під системою автоматичного керування розуміють комплекс пристроїв, що забезпечують автоматичну зміну координат або icon35: Рульове керування
На вантажних автомобілях великої вантажопідйомності в рульовому керуванні застосовують підсилювач, який полегшує керування автомобілем,...
1 деякі характерні риси систем керування під системою автоматичного керування розуміють комплекс пристроїв, що забезпечують автоматичну зміну координат або icon№1: Лев Толстой. Роман «Війна І мир»
«Монтаж, обслуговування та ремонт автоматизованих систем керування на залізничному транспорті»
1 деякі характерні риси систем керування під системою автоматичного керування розуміють комплекс пристроїв, що забезпечують автоматичну зміну координат або iconВ основу роботи комп'ютерів покладено програмний принцип керування,...
Після її завершення у пам'ять завантажується інша програма І т д. Програма це запис алгоритму розв'язання задачі у вигляді послідовності...
1 деякі характерні риси систем керування під системою автоматичного керування розуміють комплекс пристроїв, що забезпечують автоматичну зміну координат або iconЗаліковий модуль 2 Пошук та обробка текстової інформації. Лекція...
Така надійність забезпечується тим, що в Internet немає єдиного центра керування, І тому, якщо виходять із ладу деякі лінії зв'язку...
1 деякі характерні риси систем керування під системою автоматичного керування розуміють комплекс пристроїв, що забезпечують автоматичну зміну координат або iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни дніпропетровський...
Монтаж, обслуговування та ремонт автоматизованих систем керування рухом на залізничному транспорті
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка