Тема: Травлення білків. Аналіз шлункового соку




НазваТема: Травлення білків. Аналіз шлункового соку
Сторінка1/6
Дата конвертації13.10.2013
Розмір0.56 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Хімія > Документы
  1   2   3   4   5   6
Заняття № 1.

Тема: Травлення білків. Аналіз шлункового соку

Актуальнiсть теми: Білки їжі розщеплюються протеолітичними ферментами ШКТ до амінокислот, які всмоктуються у тонкому кишечнику. Важливу роль у травленні білків відіграє соляна кислота. Порушення травлення білків і всмоктування амінокислот призводить до білкової недостатності. Визначення кислотності шлункового соку і активності пепсину використовується для клінічної діагностики, а в фармацевтичній практиці для стандартизації і визначення якості лікарських середників (шлунковий сік натуральний, пепсин, тощо).
^

Навчальнi цiлi:


Знати: Процес травлення білків і всмоктування амінокислот, нормальні і патологічні компоненти шлункового соку.

Вмiти: Виявляти нормальні і патологічні компоненти шлункового соку, визначати показники кислотності його.

^ Самостiйна позааудиторна робота:

І. Повторіть будову і біологічну роль білків.

ІІ. В зошитах для протоколів:

  1. запишіть нормальні компоненти шлункового соку і вкажіть їх роль,

  2. запишіть патологічні компоненти шлункового соку і зазначте патологічні процеси при яких вони виявляються,

  3. напишіть формули токсичних продуктів, які утворюються в товстому кишечнику і зазначте вихідні речовини,

  4. запишіть показники вільної, зв’язаної і загальної HCl та загальної кислотності шлункового соку у здорової дорослої людини.

  5. підготуйте вихідні дані для оформлення протоколу лабораторної роботи «Визначення кислотності шлункового соку (вільної, зв’язаної і загальної HCl, загальної кислотності) ».

Контрольнi питання:

  1. Роль білків в організмі людини.

  2. Суть і види азотистого балансу.

  3. Травлення білків у шлунку.

  4. Травлення білків у тонкому кишечнику.

  5. Всмоктування амінокислот в кишечнику.

  6. Гниття білків у кишечнику.

  7. Нормальні і патологічні компоненти шлункового соку та методи їх визначення.

  8. Фармпрепарати, які регулюють ентеральний обмін білків.
^

Самостійна авдиторна робота


І. Дайте відповіді на поставлені запитання:

Чим визначається біологічна цінність білків?

ІІ. Який вид азотистого балансу :

а) у дітей,

б) у людей дорослого віку,

в) у людей похилого віку,

г) при голодуванні,

д) при виснажливих захворюваннях,

е) в період одужання?

ІІІ. Характеристика компонентів шлунково-кишкового тракту, які приймають участь в травленні білків (для ферментів зазначте механізм активації):

Компонент

Місце

утворення

Місце дії


Біохімічний ефект













ІV. Які патологічні компоненти виявляються у шлунковому соці при:

а) ракових захворюваннях,

б) шлунковій кровотечі,

в) антиперистальтиці кишечника,

г) легеневій кровотечі?

V. Які продукти утворюються в товстому кишечнику в результаті перетворення (гниття) білків в товстому кишечнику з окремих амінокислот:

а) фенілаланіну,

б) тирозину,

в) триптофану,

г) лізину,

д) орнітину.

г) сірковмісних?

VI. Виконати лабораторну роботу «Визначення кислотності шлункового соку (вільної, зв’язаної і загальної HCl, загальної кислотності)» і захистити протокол.

1. Визначення кислотності шлункового соку

^ Визначення вільної НС1

Принцип методу. Вміст вільної НС1 в шлунковому соці вимірюють в мл 0,1 н розчину NaOH, витраченого на нейтралізацію 1000 мл шлункового соку в присутності індикатора n-диметиламіноазобензолу (зона переходу рН 2,9-4,0; нижче 2,9 – рожево-червоний, вище 4,0 - жовтий). Вільна НС1 майже вся відтитровується при рН 3,0. При цьому забарвлення n-диметиламіноазобензолу змінюється з рожево-червоного до оранжевого.

^ Хід роботи. В колбочку відмірюють 5 мл профільтрованого шлункового соку, додають 1 краплю 0,5% р-ну n-диметиламіноазобензолу і титрують 0,1 н розчином їдкого натрію до появи оранжевого забарвлення.

Розрахунок. Якщо на титрування 5 мл шлункового соку витрачено 2 мл 0,1н розчину NaOH, то кількість вільної соляної кислоти дорівнює:

2 х 1000 х 0,1

Х = ------------------ = 40 ммол/л, де

5

2 – кількість 0,1 н розчину їдкого натрію, мл;

5 - кількість шлункового соку, яка взята для титрування, мл;

0,1 – кількість мг-екв лугу в 1 мл 0,1 н розчину;

1000 – перерахунок на 1 л.

^ Визначення зв’язаної НС1

Принцип методу. Визначення зв’язаної кислоти проводять таким чином: спочатку визначають загальну кислотність шлункового соку. Потім в присутності індикатора алізаринсульфоновокислого натрію (зона переходу рН 4,3-6,3; нижче 4,3 – жовтий, вище 6,3 - фіолетовий) - відтитровують усі кислореагуючі речовини, крім зв’язаної соляної кислоти. По різниці між загальною кислотністю і кислотністю, відтитрованою по алізарин-сульфоновокислому натрію розраховують кількість зв’язаної соляної кислоти.

^ Хід роботи. В окремій пробі визначають загальну кислотність шлункового соку (див. нижче), потім у колбочку наливають 5 мл досліджуваного шлункового соку, додають 1 - 2 краплі алізаринсульфоновокислого натрію і титрують 0,1 н розчином їдкого натрію до появи фіолетового забарвлення.

Розрахунок. Якщо на титрування загальної кислотності витрачено 5,0 мл 0,1 н р-ну NaOH, а на титрування з алізаринсульфоновокислим натрієм 4,0 мл, то кількість зв’язаної соляної кислоти дорівнює:

(А - В) х 1000 х 0,1

Х = ------------------------- = 20 ммоль/л, де

5

А – кількість 0,1 н р-ну NaOH, витраченого на титрування загальної кислотності, мл;

В - кількість 0,1 н розчину NaOH, витраченого на титрування суми всіх кислореагуючих речовин, мл;

5 - кількість шлункового соку, яка взята для титрування, мл;

0,1 - кількість мг/екв лугу в 1 мл 0,1 н р-ну;

1000 – перерахунок на 1 л.
^ Визначення загальної кислотності

Принцип методу. Загальну кислотність шлункового соку вимірюють в мл 0,1 н розчину їдкого натрію, витраченого на нейтралізацію 1000мл шлункового соку в присутності індикатора фенолфталеїну (зона переходу рН 8,3-10,0; нижче 8,2 – безбарвний, вище 10,0 - червоний).

^ Хід роботи. В колбочку відмірюють 5 мл шлункового соку, додають 1 краплю 0,5% р-ну фенолфталеїну і титрують 0,1 н розчином їдкого натрію до появи слаборожевого забарвлення, яке не зникає протягом 1 хвилини.

Розрахунок проводиться так, як і для вільної соляної кислоти.

^ Визначення загальної кислотності, загальної соляної кислоти, вільної соляної кислоти і зв’язаної соляної кислоти в одній порції шлункового соку

Принцип методу. Титрування 0,1 н розчином їдкого натрію проводять в присутності одночасно двох індикаторів n-диметиаміноазобензолу та фенолфталеїну.

^ Хід роботи. В колбочку відмірюють 5 мл профільтрованого шлункового соку, додають 1 краплю n-диметиламіноазобензолу і 2 краплі фенолфталеїну. При наявності в шлунковому соці вільної соляної кислоти він забарвлюється в червоний колір, при відсутності її відразу ж з’являється жовте забарвлення. Титрують вільну соляну кислоту 0,1 н розчином лугу з бюретки до появи оранжевого забарвлення і результат записують (1-а позначка). Не добавляючи лугу в бюретку, продовжують титрування до появи лимонно-жовтого кольору і результат записують (2-а позначка від нуля). Продовжують титрування до появи рожевого забарвлення (3-я позначка від нуля).

Розрахунок. 1-а позначка відповідає кількості вільної соляної кислоти (див. розрахунок), 2-а використовується для визначення зв’язаної соляної кислоти, а 3-я відповідає загальній кислотності. Середнє арифметичне між 2-ою і 3-ою позначками відповідає загальній соляній кислоті. Зв’язана соляна кислота визначається по різниці між вмістом загальної соляної кислоти і вільної.

^ Клініко-діагностичне значення

Визначення кислотності шлункового соку важливе для діагностики і правильного вибору методу лікування ряду захворювань шлунка і дванадцятипалої кишки. У хворих з дуоденальною виразкою, а також при гіперацидному гастриті відбувається збільшення вмісту вільної соляної кислоти (гіперхлоргідрія) і загальної кислотності (гіперацидітас). Зменшення кількості вільної соляної кислоти (гіпохлоргідрія) і загальної кислотності (гіпоацидітас) характерне для хронічного атрофічного гастриту. Гіпохлоргідрія, ахлоргідрія (повна відсутність соляної кислоти і пепсину) спостерігається у хворих раком шлунку.

Вміст вільної НС1 коливається від 20 до 40 ммоль/л. Зв’язана соляна кислота знаходиться в солеподібному стані з білками і продуктами їх травлення. В нормі вміст зв’язаної НС1 коливається від 10 до 20 ммоль / л. Загальна соляна кислота – сума вільної і зв’язаної соляної кислоти. Під загальною кислотністю шлункового соку розуміють суму всіх кислореагуючих речовин: вільна соляна кислота, зв’язана соляна кислота, кислі фосфати, молочна кислота та ін. В нормі загальна кислотність в дорослої людини коливається в межах 40-60 ммоль/л.

Література


  1. Конспект лекцій.

  2. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – 736с.

  3. Губський Ю.І. Біологічна хімія. – Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – 508с.

  4. Гонський Я.І., Максимчук Т.П., Калинський М.І. Біохімія людини. Підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – 744с.

^ ЗАНЯТТЯ № 2

Тема: Проміжний обмін амінокислот. Утворення кінцевих продуктів білкового обміну. Визначення сечовини.

Актуальнiсть теми: Обмін білків і амінокислот займає центральне місце серед біохімічних процесів, що лежать в основі життя. Процеси дезамінування і трансамінування та їх поєднання забезпечують розпад і синтез амінокислот. Порушення цих процесів можуть виникати внаслідок гіповітамінозів В6, В2, РР під час голодування, тяжких уражень печінки. Катаболізм амінокислот включає відщеплення аміногрупи у формі аміаку та окиснення утворених кетокислот у циклі лимонної кислоти. Токсичний аміак знешкоджується в тканинах організму різними шляхами, основний із них – синтез сечовини у печінці. Зміни концентрації сечовини у плазмі крові і сечі спостерігається при захворюваннях печінки, нирок та інших патологічних станах.

^ Навчальні цілі:

Знати: процеси внутрішньомолекулярного перетворення амінокислот, порушень їх при окремих патологічних процесах та шляхи знешкодження аміаку в органах і тканинах, шляхи включення вуглецевого скелету амінокислот у циклі Кребса.

Вміти: визначати концентрацію сечовини в біологічних рідинах, давати клініко-діагностичну оцінку отриманим результатам.

Самостійна позааудиторна робота:

  1. Скласти схему шляхів утворення і використання амінокислот.

  2. Написати рівняння глутаматдегідрогеназної реакції, пояснити її значення в обміні амінокислот.

  3. Написати рівняння реакції трансамінування між аланіном і α-кетоглутаратом, аспартатом і α-кетоглутаратом, назвати ферменти, кофермент.

  4. Написати рівняння реакцій циклу сечовино-утворення.

  5. Підготувати вихідні дані для оформлення протоколу лабораторної роботи.

Контрольні питання:

  1. Шляхи перетворень амінокислот після всмоктування.

  2. Дезамінування амінокислот.

  3. Трансамінування амінокислот, характеристика ферментів і коферментів. Визначення активності АЛТ і АСТ (принцип методу, хід роботи і клініко-діагностичне значення).

  4. Декарбоксилювання амінокислот, біогенні аміни, та їх інактивація.

  5. Катаболізм вуглецевого скелету амінокислот. Глікогенні і кетогенні амінокислоти.

  6. Шляхи утворення та знешкодження аміаку в різних органах і тканинах.

  7. Орнітиновий цикл синтезу сечовини: рівняння реакцій, ферменти, зв’язки з циклом трикарбонових кислот, регуляція процесу. Порушення синтезу сечовини, вроджені і набуті гіперамоніємії.

  8. Інші шляхи знешкодження аміаку: синтез глутаміну, відновне амінування кетокислот, утворення солей амонію.

  9. Фармпрепарати – амінокислоти, біогенні аміни, антигістамінні і антисеротонінові, інгібітори амінооксидаз.

^ Самостійна аудиторна робота

Дайте відповіді на поставлені запитання:

1. Заповніть таблицю:”Характеристика процесів дезамінування та трансамінування”.

Процес

Субстрат (хімічна формула)

Продукти реакції

Фермент/Кофермент

Біологічне значення

Дезамінування

Глутамат













Гістидин













Серин













Треонін










Трансамінування

Аланін













Аспартат










Непряме дезамінування













Трансреамінування













Трансдезамінування













2. Травма мозку викликала підвищене утворення аміаку. Яка амінокислота бере участь у видаленні аміаку з цієї тканини?

  1. Тирозин

  2. Аспарагінова

  3. Глутамінова

  4. Триптофан

  5. Лізин

3. Яка речовина є транспортною формою для аміаку від м'язів до печінки?

  1. Оксалоацетат

  2. Фумарат

  3. Аланін

  4. Аспартат

  5. Аспарагін

4. Заповніть таблицю:”Характеристика орнітинового циклу утворення сечовини”.

Реакція №

Вихідна речовина

Продукт реакції

Фермент

Порушення
















5. Виконати лабораторну роботу “Визначення сечовини в сироватці крові” і захистити протокол.

Принцип методу. Метод базується на здатності сечовини утворювати з диацетилмонооксимом в присутності солей заліза і при нагріванні комплекс червоного кольору. Інтенсивність забарвлення прямо пропорційна концентрації сечовини в досліджуваній сироватці і визначається фотометрично.

Хід роботи. В пробірку №1 наливають 0,2 мл сироватки крові, в пробірку №2 додають 0,2 мл стандартного розчину сечовини, в обидві пробірки добавляють 0,8 мл Н2О, 1 мл ТХО. Центрифугують 10 хвилин при 1500 об/хв. В пробірку №1 відбирають 0,5 мл надосадової рідини, додають 5 мл кольорового реактиву, в пробірку №2 - 0,5 мл надосадової рідини, додають 5 мл кольорового реактиву. В контроль беруть 0,5 мл Н2О і 5 мл кольорового реактиву. Пробірки ставлять на водяну баню на 20 хвилин, охолоджують водопровідною водою. Колориметрують при зеленому світофільтрі проти контролю.

Розрахунок проводять за формулою:



Едос.

Х= ——— X 16,65

Ест.
В нормі в сироватці крові здорової людини міститься 3,38 – 8,32 ммоль/л сечовини.
^ Клініко-діагностичне значення

Знижений вміст сечовини в сечі спостерігається при цирозі печінки, паренхіматозній жовтяниці, нефриті, ацидозі, уремії, підвищений - при надмірному вживанні білкової їжі, злоякісній анемії, гарячці, інтенсивному розпаді білків в організмі, після прийому саліцилатів, при отруєнні фосфором.
Література:

  1. Конспект лекцій.

  2. Губський Ю. І. Біологічна хімія.- К.-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000.- 509с.

  3. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001.- 736с.

4. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. – Біохімія людини, 2004.
Заняття № 3

Тема: Специфічні шляхи обміну окремих амінокислот.

Актуальність: Перетворення вуглецевого скелету амінокислот відіграють важливу роль у взаємозв’язку різних метаболічних шляхів. Порушення їх зумовлені здебільшого генетичними дефектами, що зумовлює розвиток патологічних станів вже в ранньому віці. Знання біохімічних механізмів, які лежать в основі розвитку таких захворювань, необхідні для своєчасної профілактики, діагностики та лікування.

^ Навчальні цілі:

Знати: біохімічні шляхи обміну окремих груп амінокислот за умов норми, причини порушень та критерії діагностики.

Вміти: визначати залишковий азот крові та інтерпретувати одержані результати.

^ Самостійна позааудиторна робота

В зошитах для протоколів:

  1. Скласти схеми обміну амінокислот: гліцину, цистеїну, метіоніну, фенілаланіну, тирозину, триптофану.

  2. Підготувати вихідні дані для оформлення протоколу лабораторної роботи «Кількісне визначення залишкового азоту крові»

Контрольні питання

  1. Декарбоксилювання амінокислот. Біогенні аміни, їх функція, механізм інактивації.

  2. Обмін гліцину і серину.

  3. Обмін сірковмісних амінокислот. Реакції трансметилювання.

  4. Обмін фенілаланіну і тирозину.

  5. Спадкові порушення обміну амінокислот: фенілкетонурія, алкаптонурія, альбінізм, хвороба Хартнупа, цистиноз.

Самостійна аудиторна робота

  • Дайте відповідь за схемою:

  • Амінокислота → Біогенний амін → Біологічна роль

  • Заповніть таблицю

    Амінокислота

    Продукти

    обміну

    Спадкові

    хвороби

    Причини

    Прояви

  • Виконайте лабораторну роботу «Кількісне визначення залишкового азоту крові» і захистіть протокол.

Принцип методу. Залишковий азот крові визначають в безбілковому фільтраті після осадження білків крові і з наступною мінералізацією безбілкового фільтрату концентрованою сірчаною кислотою. Азот всіх досліджуваних фракцій у вигляді аміаку зв’язується з сірчаною кислотою і утворює сульфат амонію, який з реактивом Несслера дає сполуку жовто-оранжевого кольору. Інтенсивність забарвлення пропорційна концентрації аміаку, а значить і азоту в крові.

Хід роботи.

1. Отримання безбілкового фільтрату

В сухі пробірки наливають 1,8 мл дистильованої води. Потім додають 0,2 мл крові, 0,3 мл 10% р-ну вольфрамату натрію (або ТХО) і 0,2мл 2/3 н р-ну сірчаної кислоти. Суміш в пробірці ретельно перемішують, залишають на 15 хвилин і фільтрують в суху пробірку.

2. Спалювання

1 мл безбілкового фільтрату відмірюють в термостійку пробірку, додають 3 краплі концентрованої сірчаної кислоти і 3 краплі пергідролю. Вміст пробірки обережно випаровують, а потім нагрівають до отримання безколірного мінералізату.

3. Фотометрування

Мінералізат охолоджують і додають до нього 10 мл води, 6 крапель 50% розчину їдкого натрію для нейтралізації кислоти по лакмусу і 0,5 мл реактиву Несслера. Одночасно готують контроль. Для цього до 10 мл води доливають 6 крапель 50% розчину їдкого натрію і 0,5 мл реактиву Несслера. Фотометрують проти контролю на ФЕКу при синьому світлофільтрі в кюветі на 5 мм. По готовому калібрувальному графіку знаходять відповідну кількість азоту.

Розрахунок проводять за формулою:

А х У х 100

Залишковий азот крові = ------------------- мг/100 мл, де

0,2

А – кількість азоту, знайдена по калібрувальному графіку в досліджуваній пробі, мг/мл,

У – загальний об’єм крові, отриманий після осадження білків крові (дорівнює 2,5 мл);

0,2 – кількість крові, взятої для аналізу, мл.

Коефіцієнт перерахунку в одиниці СІ (ммоль/л) дорівнює 0,714.

^ Клініко-діагностичне значення

Підвищення залишкового азоту крові називається азотемією. Азотемія може бути двох видів: абсолютною (нагромадження в крові компонентів залишкового азоту) і відносною (дегідратація організму, наприклад, при блювоті, проносі). В залежності від причин, які викликають захворювання, абсолютна азотемія поділяється на ретенційну і продукційну. Ретенційна азотемія виникає в результаті недостатнього виділення з сечею азотвмісних сполук при нормальному попаданні їх в кров. Ретенційна азотемія може бути нирковою і позанирковою. При нирковій азотемії підвищення концентрації залишкового азоту в крові відбувається внаслідок порушення екскреторної функції нирок. Цей тип азотемії зустрічається при гломерулонефритах, піелонефриті, туберкульозі нирок, амілоїдозі нирок. Позаниркові ретенційні азотемії зумовлені порушенням гемодинаміки і, відповідно, зниження клубочкової фільтрації. Вони виникають в результаті серцево-судинної декомпенсації, локальному порушенні кровотоку в ниркових артеріях.

Продукційна азотемія зумовлена надлишковим поступленням в кров продуктів розпаду тканинних білків. Функція нирок при цьому не порушена. Азотемія такого типу спостерігається при кахексії, лейкозах, злоякісних пухлинах, лікуванні глюкокортикоїдами.

Зниження вмісту залишкового азоту спостерігається при недостатньому харчуванні і, іноді, при вагітності.
Література:

  1. Конспект лекцій.

  2. Губський Ю. І. Біологічна хімія.- К.-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000.- 509с.

  3. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001.- 736с.

4. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. – Біохімія людини, 2004.
Заняття № 4

Тема: Обмін хромопротеїнів. Синтез і розпад гемоглобіну. Визначення білірубіну сироватки крові.

Актуальнiсть теми: Сучасні відомості про синтез і розпад залізопорфіринів – простетичної групи гемопротеїнів і зокрема, гемоглобіну мають теоретичне і практичне (клініко-діагностичне) значення. Різні фактори можуть зумовлювати порушення процесів синтезу гема і глобіна (порфірії, гемоглобінопатії, таласемії) та розпаду (гіпербілірубінемії, жовтяниці).

^ Навчальнi цiлi:

Знати: Реакції синтезу і розщеплення гемоглобіну і виведення жовчних пігментів.

Вмiти: Визначати концентрацію білірубіну і його фракції в сироватці крові, давати клініко-діагностичну оцінку отриманим результатам.

Самостiйна позааудиторна робота:

  1. Скласти схему синтезу гема, назвати ферменти.

  2. Скласти схему розпаду гемоглобіну до кінцевих продуктів, назвати шляхи їх виведення із організму.

  3. Дати характеристику жовтяницям: гемолітичній, паренхіматозній (печінковій), абтураційній та новонароджених (фізіологічній).

  4. Підготувати вихідні дані для оформлення протоколу лабораторної роботи.

Контрольнi питання:

  1. Будова гемоглобіну, типи гемоглобінів (фізіологічні та аномальні), похідні гемоглобіну.

  2. Функції гемоглобіну: транспорт О2, СО2, буферна дія.

  3. Синтез гемоглобіну. Порфірії, гемоглобінопатії таласемії.

  4. Розпад гемоглобіну, утворення жовчних пігментів.

  5. Характеристика білірубінів, стеркобіліну, уробіліну.

  6. Патологія пігментного обміну. Види жовтяниць та їх діагностика.

  7. Фармпрепарати які використовують для лікування жовтяниць.

  8. Визначення білірубіну сироватки крові (принцип методу, техніка виконання, клініко-діагностична оцінка).
  1   2   3   4   5   6

Схожі:

Тема: Травлення білків. Аналіз шлункового соку iconЛекція №7 обмін білків І нуклеїнових кислот
Під час травлення в шлунково-кишковому тракті білки розпадаються до амінокислот. Утворені амінокислоти використовуються для синтезу...
Тема: Травлення білків. Аналіз шлункового соку iconЛабораторна робота №8 Аналіз соку І пюре Дослід №1. Визначення органолептичних...
Приміщення, в якому визначають органолептичні показники, а також посуд, який використовується при випробуваннях, повинні бути без...
Тема: Травлення білків. Аналіз шлункового соку icon1 При абсолютному голодуванні єдиним джерелом води для організму...
Хворому, у якого підвищена кислотність шлункового соку, лікар порекомендував їсти
Тема: Травлення білків. Аналіз шлункового соку icon1 При абсолютному голодуванні єдиним джерелом води для організму...
Хворому, у якого підвищена кислотність шлункового соку, лікар порекомендував їсти
Тема: Травлення білків. Аналіз шлункового соку icon2 Хворому, у якого підвищена кислотність шлункового соку, лікар порекомендував...
При абсолютному голодуванні єдиним джерелом води для організму є процес окислення органічних сполук. Яка з наведених речовин в цих...
Тема: Травлення білків. Аналіз шлункового соку iconЯка нормальна дебіт-година хлористоводневої кислоти шлункового соку...
Яка нормальна дебіт-година хлористоводневої кислоти в умовах субмаксимального гістамінового тесту?
Тема: Травлення білків. Аналіз шлункового соку icon«Травлення в кишці. Роль печінки та підшлункової залози в травленні»....
Система травлення забезпечує організм людини всіма необхідними для життєдіяльності поживними речовинами. Саме завдяки її діяльності...
Тема: Травлення білків. Аналіз шлункового соку iconБілок своєрідний будівельний матеріал. Білок необхідний для живлення...
Поєднання тваринних білків з алкоголем приносить величезну шкоду, тому що алкоголь тримає в облозі пепсин, необхідний для перетравлювання...
Тема: Травлення білків. Аналіз шлункового соку icon1. Травл-сукупність фіз,хім,фізіол процесів,що заб обробку І перетвор...
О-ті: висока шв,здатн високомол сп всмокт швидше,ніж низькомол.,що залеж від ролі транскрипторних білків;висока залежність від достатності...
Тема: Травлення білків. Аналіз шлункового соку iconТема 23
Тема 23. Аналіз забезпеченості матеріальними ресурсами та оцінка ефективності їх використання (2 год.)
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка