Лекція №27 Тема: Біосфера І людство. Екологічна криза сучасності. Ріст численності населення І проблеми, які з цим пов’язані. Глобальні кліматичні зміни




Скачати 173.39 Kb.
НазваЛекція №27 Тема: Біосфера І людство. Екологічна криза сучасності. Ріст численності населення І проблеми, які з цим пов’язані. Глобальні кліматичні зміни
Дата конвертації19.07.2013
Розмір173.39 Kb.
ТипЛекція
skaz.com.ua > Географія > Лекція
Лекція № 27

Тема: Біосфера і людство. Екологічна криза сучасності. Ріст численності населення і проблеми, які з цим пов’язані. Глобальні кліматичні зміни.

План лекції:

1.Екологічна криза сучасності. Деградація природи.

2.Ріст численності населення і проблеми, які з цим пов’язані.

3.Глобальні кліматичні зміни.

Зміст лекції:

Більшість фахівців дотримуються думки, що основною проблемою виживання людства є глобальна екологічна проблема, пов'язана з деградацією навколишнього природного середовища.

Деградація природице процес порушення екологічної рівноваги, який спричиняється природними чи антропогенними факторами і призводить до руйнації навколишнього середовища. Упродовж багатьох років багатства надр, ресурси біосфери споживались і витрачались у максимально можливих обсягах. Людство вступило у ХХ ст. під гаслом: природа не храм, а майстерня. Такий підхід не міг не завершитися глобальною деградацією природного середовища земної кулі. Найчіткіше вона почала проступати як явище, що охопило всю планету, з початку 1970-х років. Розвиток деградаційних процесів на планеті передрікався давно (I ст. до н.е. – Цицерон, Х ст. – Ібн Сіна ( Авіцена )). Особливо численними стали застереження про деградацію природи планети у другій половині ХХ ст., коли окремі локальні екологічні лиха почали переростати в глобальну екологічну кризу. Понад чверть століття тому, 1972 року, Римський клуб опублікував тривожний прогноз розвитку людської цивілізації «Межі зростання», виконаний групою фахівців під керівництвом Д. Медоуза, який передрікав небезпечну деградацію природного середовища. У другій половині ХХ ст. чимало інших відомих учених висловлювали стурбованість із приводу зростаючої загрози людству з боку наслідків стихійного науково-технічного прогресу. Однак усі ці застереження отримали мало заходів у відповідь – екологічна криза природного середовища посилювалась.

^ Сучасна екологічна криза має якісно іншу природну порівняно з усіма попередніми кризами. Це перша криза, що охопила всю планету і яка повністю спричинена не природними процесами, а діяльністю людства.

Темпи зміни параметрів біосфери, породжені цією екологічною кризою, виявились у сотні й тисячі разів вищими за темпи природної еволюції. Розпочалася загальна глобальна деградація природного середовища проживання, яка проявляється у двох типах: порівняно невеликих за потужністю, але які діють упродовж тривалого часу; разових катастрофічних, які виникають у разі аварій і небезпечні не лише за потужністю, а й за раптовістю й різкістю дії.

На фоні загальної деградації природного середовища створюються передумови для розвитку надзвичайних екологічних ситуацій та екологічних катастроф. Під надзвичайними екологічними ситуаціями розуміють виникнення раптових природних лих чи техногенних аварій, що супроводжуються великими економічними збитками. Тривалий стан надзвичайної екологічної ситуації спричинює виникнення екологічної катастрофи. Моделями особливо великих екологічних катастроф стали Чорнобильська, Аральська екологічна криза, війни в Ірані та Іраці.

Головна небезпека для людства полягає не в окремих екологічних катастрофах, якими б трагічними не були їхні наслідки, а в поступовій деградації природного середовища під впливом, здавалося б, малопомітних результатів виробничої діяльності. Вони спричинюють такі глобальні явища, як глобальне потепління, руйнування озонового шару, кислотні дощі, забруднення всіх геосфер планети, деградацію лісів, накопичення і неконтрольоване переміщення токсичних речовин і відходів, спустелювання, ерозію ґрунтів, зменшення біологічної різноманітності.

^ Сучасні екологічні проблеми

За останні сто років у взаємовідносинах людини і біосфери спостерігається, по-перше, збільшення кількості населення Землі (1830 р. – 1 млрд.; 1994 – 5,5 млрд.), по-друге, різке зростання промислового виробництва, енергії, продуктів сільського господарства. Це привело до різкого зростання антропогенного впливу на середовище, масштаби якого стають планетарними, а за кількісним ефектом діяльність людини перевищує багато природних процесів.

Дія людини на біосферу може бути прямою (штучне розведення риб, пряме винищення рослин і тварин та ін.) та непрямою (зміни в угрупуваннях через зміни в кліматі). За результатом вплив людини умовно поділяють на позитивний (насадження лісів, очищення водойм та ін.) та негативний (забруднення атмосфери, гідросфери тощо).

Глобальні екологічні проблеми є результатом взаємодії людської цивілізації і навколишнього середовища в епоху промислового розвитку.
До них відносяться:
• Демографічна проблема (негативні наслідки зростання чисельності населення);
• Енергетична проблема (дефіцит енергії, який породжує пошук нових її джерел, і пов'язані з їх видобутком і використанням забруднення);
• Харчова проблема (необхідність досягнення рівня повноцінного харчування кожної людини потребує вирішення питань у галузі сільського господарства та використання добрив);
• Проблема збереження природний ресурсів (виснаження сировинних і мінеральних ресурсів, прісної води, кисню атмосфери, збереження біорізноманіття та генофода людства);
• Проблема захисту навколишнього середовища і людини від дії шкідливих речовин (відомі сумні факти масового викидання китів на узбережжі, ртутних і т.п. катастроф та ними спричинених отруєнь).

Метод глобального моделювання передбачає вивчення глобальних процесів за допомогою математичних моделей та комп'ютерної техніки.
У концепції сталого розвитку світу, прийнятої міжнародним співтовариством, є такі положення:
• Необхідність визнання того факту, що в центрі уваги знаходяться люди, які повинні мати право на здорове і плідне життя в гармонії з природою;
• Охорона навколишнього середовища повинна стати невід'ємною частиною процесу розвитку;
• Забезпечення в рівній мірі задоволення потреб у розвитку та зберiгання навколишнього середовища, як нинішнього покоління, так і майбутніх поколінь.

Вплив людини на літосферу:

Виснаження та ерозія ґрунтів. Ерозія – руйнування верхніх горизонтів ґрунту сильними вітрами (вітрова ерозія) або водними потоками (водяна ерозія).

Виключення із землекористування дедалі більшої площі земель через заболочування, засолення, опустелювання, розширення відкритих розробок.

Забруднення важкими металами (свинець, олово, цинк, мідь та ін.), синтетичними речовинами.

Добування нафти, газу, вугілля, використання підземних вод приводить до обвалів, зсувів. Вплив людини на атмосферу:

Забруднення оксидами Сульфуру, Нітрогену, Карбону, сажею, метаном та ін.

Руйнування озонового шару хлорфторвуглецем CFCI3, CF2CI2, які використовуються в холодильній промисловості та при виробництві аерозолів, та утворення озонових дір. Озонові «діри» - локальні ділянки озоносфери, де концентрація озону істотно (на 40…50 %) менша за звичайну. Поява озонових дір становить реальну екологічну безпеку для відповідного регіону у зв’язку з послабленням захисту всього живого від згубної дії «жорстокого» ультрафіолетового випромінювання.

Підвищення концентрації CO2 і CO4 в результаті спалювання органічного палива, що зумовлює «парниковій ефект». Парниковій ефект, тепличний ефект – нагрівання нижніх шарів атмосфери і поверхні Землі внаслідок поглинання водяною парою, вуглекислим газом відбитого від поверхні планети випромінювання. За останні 200 років вміст CO2 в атмосфері зріс майже на 25 %, а температура підвищилась на 0,5 °С.

Утворення фотохімічного смогу з вихлопних газів автотранспорту над промисловими лісами. Смог – видиме сильне забруднення повітря, що характеризується поєднанням частинок пилу, краплин туману, газоподібних забруднювачів, диму. Головне джерело смогу – продукти згорання вугілля, мазуту, солярки, вихлопи автотранспорту.

Утворення кислотних опадів унаслідок забруднення атмосфери діоксином Сульфуру, оксидами Нітрогену, хлороводнем. Кислотні опади – атмосферні опади, кислотність яких перевищує нормальне значення (рН ≤ 5,5). Вплив людини на гідросферу:

А) Нераціональне використання запасів прісної води.

Б)Забруднення водойм нафтопродуктами, отрутохімікатами, мінеральними добривами, побутовими і промисловими відходами.

Вплив людини на біосферу:

Радіоактивне забруднення призводить до накопичення в живих організмах радіоактивних матеріалів: стронцію-90 (замість Кальцію, до якого він близький) і Цезію-137 (замість Калію) та ін.

Важливим чинником впливу людини на розповсюдження організмів є інтродукція (лат. Introduction - введення) – переселення окремих видів рослин і тварин за межі їхнього природного ареалу та адаптація до нових умов існування. Інтродукція може бути свідомою та несвідомою. Свідомо людина ввозить у новий район цінні в господарському чи естетичному відношенні рослини. Треба зауважити, що більша частина культурних рослин вирощується далеко за межами природного поширення своїх диких предків. Інколи країна, куди інтродукована рослина, стає для них другою батьківщиною. Так, батьківщина кави – Африка, а какао – тропічна Америка. Тепер головний експортер кави – Бразилія, а какао – Гана.

Однією з форм антропогенного впливу є акліматизація – пристосовування організмів до нових умов середовища (біоценозів), у яке вони здебільшого переносяться (свідомо чи випадково) людиною. Пристосовування до нових умов відбувається під впливом природного або штучного добору в результаті зміни генетичної структури виду. Прикладом антропогенного впливу є акліматизація кролів у Австралії, яка згодом перетворилась у справжнє лихо. У 1859 р. в Австралію було завезено 24 кролі, які почали швидко розмножуватись і знищували пасовища. У 1950 р. для зменшення кількості кролів було використано вірус міксоматозу, після чого почався процес відродження пасовищ.

Деградація природного середовища здійснюється під впливом негативних дій двох типів: а) назначені за впливом, але тривалі за часом; б) разові катастрофічні.

Екологічна криза – глибоке порушення природної екологічної рівноваги та напружений стан взаємин між людиною і природою. До розвитку глобальної сучасної екологічної кризи призвели два чинники – демографічний та промислово-енергетичний. Але є й інші серйозні причини поглиблення екологічної кризи: а) занепад духовності; б) низька екологічна культура цілих народів і націй; в) низький рівень екологічної освіти більшості керівних працівників; г) загальне зниження морального рівня людей. Екологічна криза сучасності проявляється в пере виснаженні природних ресурсів, пере забрудненні довкілля, деградації біосфери, до чого призвели суперіндустріалізація, суперхімізація, супермілітаризація та суперспоживання. Екологічні кризи на відміну від екологічних катастроф, мають зворотний характер.

Допомогти людині досягнути гармонії у своїх взаєминах з природою і покликана екологія. Основними напрямами застосування екологічних знань є:

А)планування і здійснення природоохоронних заходів (уживаються з метою збереження, раціонального використання і відтворення природних ресурсів);

Б)формування екологічного мислення (аналіз усіх господарських рішень, які приймаються , з точки зору збереження навколишнього середовища);

В)для ефективного ведення мисливського і рибного господарства;

Г)акліматизація видів - пристосування певного виду до умов місцевості, де він раніше не проживав та ін.

Для подолання екологічної кризи потрібно об’єднати зусилля всього людства, спрямовані на розробку нових прогресивних технологій, які б не завдали шкоди довкіллю, та на охорону природи.

Охорона природи – система заходів, що здійснюються з метою збереження, раціонального використання і відтворення природних ресурсів. Основними завданнями в галузі охорони природи є контроль за темпами зростання народонаселення; вирішення проблеми використання енергетичних носіїв, застосування технологій вторинного використання сировини, впровадження екологічних технологій обробітку ґрунту, використання біологічного методу боротьби, збереження та примноження лісового фонду планеті, раціональне використання водних ресурсів, розв’язання проблеми великих міст, організація всесвітнього моніторингу за станом довкілля, створення еталонних ділянок – заповідників, заказників тощо. Червона та Зелена книга

Діяльність людини дуже суттєво впливає на видову різноманітність рослин і тварин, природні угрупування:

Унаслідок діяльності людини на Землі зникли і занесені до Чорного списку 65 видів ссавців (тарпан, тур, сумчастий вовк, морська або стеллерова корова), 140 видів птахів (фронт, мандрівний голуб). Чорний список – міжнародний перелік видів рослин і тварин, які зникли на Землі, починаючи з 1600 року. Підставою для введення певного виду до Чорного списку є відсутність достовірних відомостей про його існування принаймні протягом останніх 50 років.

Нині на межі повного знищення перебувають близько 600 видів хребетних, 25 тис. вищих рослин.

Діяльність людини створює умови, що сприяють появі та розвитку нових форм організмів, часто шкідливих (бур’яни, шкідники, збудники захворювань) та ін.

Основними шляхами збереження біорізноманіття є боротьба зі зменшенням площі лісів, невиснажливе використання природних екосистем та ведення сільського господарства, біоконсервація (збереження генотипів особин поза природними місцями проживання), створення ферм для штучного розведення диких тварин і повернення їх у природу, зниження рівня техногенних забруднень води, ґрунту й повітря, раціональне використання природних ресурсів, створення природоохоронних територій, Червоної книги, Зеленої книги, та ін.

Червона книга – це державний документ про сучасний стан видів тварин і рослин, які перебувають під загрозою зникнення, та про заходи щодо їхнього збереження й відтворення. Роботу вчених різних країн координує Комісія з рідкісних і зникаючих видів при Міжнародному союзі охорони природи (МСОП), створеному в 1948 році. Результатом роботи комісії стало створення Міжнародної Червоної книги, яка почала видаватися з 1966 року. В Україні перше видання Червоної книги вийшло у світ у 1980 році.

Залежно від стану та ступеня загрози для популяції видів тварин чи рослин, занесених до Червоної книги України, вони поділяються на сім категорій:

1)зниклі – види, про які після неодноразових пошуків, проведених у типових місцевостях або в інших місцях поширення, відсутня будь-яка інформація про їх існування у дикій природі;

2)зникаючі – види, що знаходяться під загрозою зникнення, збереження яких є малоймовірними, якщо продовжиться згубна для чинників, що впливають на їх стан;

3)вразливі – види, які в найближчому майбутньому можуть бути віднесені до категорії «зникаючих», якщо продовжиться дія чинників, що впливають на їх стан;

4)рідкісні – види, популяції яких не великі, але на сьогодні не відносяться до категорії «зникаючих» чи «вразливих», хоч їм і загрожує небезпека;

5)невизначені – види, про які відомо, що вони належать до категорії «зникаючих», «вразливих» чи «рідкісних», однак достовірна інформація, яка б дозволяла визначити до якої із зазначених категорій їх відносять – відсутня;

^ 6)недостатньо відомі – види, які можна було б віднести до однієї з перерахованих категорій, проте у зв’язку з відсутністю повної достовірної інформації питання залишається відкритим;

7)відновлені – види, популяція яких завдяки вжитим заходам щодо їх охорони не викликають стурбованості, однак не підлягають використанню і вимагають постійного контролю.

Рослини Червоної книги України: сон великий, шиверекія подільська, білотка альпійська, лілія лісова, цибуля ведмежа, цибуля подільська, шафран Гейфеля, лунарія оживаюча, адоніс весняний, ковила колосовидна,Венерині черевички справжні, підсніжник звичайний та ін.

За даними МСОП, близько 20 тис. видів рослин на грані загибелі. В Україні 230 видів під загрозою зникнення. Шляхам збереження рослинного світу є збереження генофонду в заповідниках, національних парках, культивування в ботанічних садах, створення світової сітки насінних генетичних банків, створення світової сітки природних резервів (природних генних банків), розмноження і репатріація видів на території їх попереднього існування, правові норми експлуатації корисних рослин.

Тварини Червоної книги України: жук-олень, махаон, вирезуб, чоп малий, тритон карпатський і тритон гірський, саламандра плямиста, полоз лісовий, мідянка, беркут, журавель сірий, садовий вовчок, хохуля звичайна, борсук та ін.

Нині в Україні потребують охорони понад 380 видів тварин. Шляхами збереження тваринного світу є повна заборона на промисел (білий ведмідь, сірий кит та ін.); тимчасова заборона для відновлення популяцій (сайгака, соболі та ін.); збереження природних місць існування через створення заповідників, заказників, національних парків та ін.; охорона і відтворення в зоопарках (бізон, зубр, американський журавель та ін.); консервація генома в генетичних банках; міжнародні конвенції, угоди про охорону.

Зелена книга – це список рідкісних і типових для певної місцевості рослинних угрупувань, які потребують особливого режиму їх використання. На сьогодні в ній представлено 126 рослинних угрупувань, які потребують охорони. Перша Зелена книга України була видана в 1927 році.

^ Природоохоронні території

Згідно з Законом України «Про природно-заповідний фонд» (1992), до природоохоронних територій відносять ділянки суходолу і водойми, природні комплекси та об'єкти які мають особливу цінність. Усього мережа природно-заповідного фонду в Україні становить 2,8 % загальної території. Сучасний перелік природоохоронних територій в Україні включає національні природні парки, біосферні заповідники, природні заповідники, заказники. пам'ятки природи, ботанічні сади та зоологічні парки.

Національній природний парк – територія, яка виключена з експлуатації людиною, має особливу цінність і може використовуватися для відпочинку людини. Зазвичай ці території мають велику площу і займають мальовничу місцевість. На території України 12 національних природних парків: Карпатський, Подільські Товтри, Шацький, Вижницький, Синевир, Яворівський, Соколівські бескиди, Уманський, Гуцульщина, Деснянсько-Старогутський, Святі гори, Азово-Сиваський.

Природний заповідник – територія, на якій зберігається в природному стані весь її природний комплекс і повністю заборонено будь-яку господарську діяльність людини. В Україні є 17 природних заповідників: Горган, Медобори, Рівненський, Єланецький степ, Розточчя, Дніпровсько-Орільський, Поліський, Український степовий, Канівський, Луганський, Казантипський, Кримський, Карадазький, Опуцький, Ялтинський гірсько-лісовий, Мис Мартьян, Черемський.

Біосферний заповідник – заповідні території, які мають міжнародне значення і створені з метою збереження у природному стані найтиповіших природних комплексів біосфери та здійснення екологічного моніторингу. У біосферних заповідниках реалізують міжнародні наукові та природоохоронні програми. В Україні створено 4 біосферних заповідники: Асканія-Нова, Карпатський, Чорноморський, Дунайський.

Заказник – природна територія створена для збереження і відтворення природних комплексів або окремих видів організмів. Заказники створюються для відновлення або збільшення кількості промислових тварин (мисливські заказники), забезпечення сприятливих умов для птахів під час гніздування, линяння, міграції і зимівлі(орнітологічні заказники), охорони місць нересту риб, нагулу молоді (іхтіологічні заказники), збереження особливо цінних лісових масивів (лісові заказники), окремих ділянок ландшафтів (ландшафтні заказники).

Пам'ятки природи – окремі унікальні природні утворення, які мають природоохоронне, наукове, естетичне або пізнавальне значення. Це місця поширення рідкісних видів тварин або рослин: дуже старе дерево, деякі лісові масиви, печери,скелі, унікальні водойми тощо. В Україні налічується близько 125 пам'яток природи державного значення і близько 3000 – місцевого. Наприклад, Червоноградський водоспад на річці Джурин (Тернопільська обл.), Баранячі лоба на річці Уж (Житомирська обл.), гора Кішка (Крим).

Особливе місце у здійснені природоохоронних заходів, а також проведенні освітньо-виховної роботи займають ботанічні сади. Найбільш відомими на території України є Никітський ботанічний сад у Криму, Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка у Києві, Ботанічний сад ім. О.В. Фоміна Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Донецький ботанічний сад та ін.

^ Природоохоронне законодавство України

Питання охорони природного середовища і раціонального використання природних ресурсів регулюється положеннями Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища» (1991), «Про охорону атмосферного повітря» (1992), «Про тваринний світ» (2003), Водного кодексу України, Лісового кодексу України та ін.

В Україні діє Національна програма збереження біологічного різноманіття України 1998 – 2015 рр., основними положеннями якої є:

1)збереження, поліпшення стану та відновлення природних і порушених екосистем,місце існування окремих видів тварин, рослин, грибів і компонентів ландшафтів;

2)сприяння переходу до за балансового використання природних ресурсів, зменшення негативного впливу на екосистеми;

3)посилення відповідальності за збереження біорізноманіття з боку підприємств і громадян, діяльність яких пов'язана з використанням природних ресурсів або впливає на стан навколишнього середовища.

Координацію природоохоронної роботи здійснює Міністерство екології та природних ресурсів України.

Міжнародне співробітництво у галузі охорони природи

Міжнародне співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища розпочалося наприкінці ХІХ століття і здійснювалося каналами громадських організацій. Об'єктивна необхідність міжнародної співпраці на міжнародному рівні випливає з глобального характеру екологічної кризи та неможливості іншими засобами забезпечити збереження та відновлення природних ресурсів.

Міжнародними природоохоронними організаціями є Міжнародний союз охорони природи та природних ресурсів (МСОП), Всесвітній фонд дикої природи, Науковий комітет з проблем навколишнього середовища (СКОПЕ), Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ), Організація ООН з оточуючого середовища (ЮНЕП), Всесвітня метеорологічна організація (ВМО) та ін.

Найважливіші міжнародні угоди у галузі охорони природи: Конвенція щодо створення глобальних систем моніторингу навколишнього середовища (1972), Конвенція по міжнародну торгівлю видами дикої флори і фауни, які знаходяться під загрозою вимирання (1975), Конвенція по усуненню причин і запобіганню шкоди лісам Західної Європи (1984), Конвенція ООН про біологічне різноманіття (1992) та ін.

Міжнародне співробітництво у галузі охорони природи займає одне з пріоритетних місць у зовнішньополітичному курсі України. Як член ООН, Україна є суверенною стороною 18 міжнародних угод з даних питань.

З метою збереження біологічного різноманіття понад 30 країн світу приєдналися до Всесвітньої стратегії охорони природи, теоретичною базою якої є розуміння того, що кожний вид організмів є необхідним компонентом біосфери.

Контроль знань і вмінь:

дати відповіді на питання:

1.Що таке деградація природи?

2. Які екологічні проблеми пов’язані зі зростанням населення Землі?

3. Які причини деградації природних компонентів?

4. Яка роль людини в деградації природних компонентів?

5. Чи потрібно зберігати природні компоненти?

6.Яким чином діяльність людини може спричиняти збільшення площі пустель?

7. Як діяльність людини впливає на стан водойм та стан біосфери?

Додаток 1

1. Критично ситуацію з навколишнім середовищем оцінює влада Дніпродзержинська. Кількість промислових викидів у Дніпродзержинську перевищує загальнодержавні показники в 120 разів. Основна проблема — понад 40 млн т не утилізованих відходів від збагачення урану.

2. До зон екологічного лиха належить і Запорізька область. Вона має назву «Район найбільшого забруднення навколишнього середовища — Придніпров'я». Забруднення міста «забезпечують» промислові гіганти «Запоріжсталь», «Коксохім», «Дніпроспецсталь», «Титаномагнієвий комбінат», «Абразивний комбінат» та ін.

3. Зоною екологічного лиха може стати і Свердловськ Луганської області. У місті розташовано 42 породні відвали, 20 з яких горять. Це неприпустиме навантаження на навколишнє природне середовище й порушення прав людини.

Домашнє завдання: 32, переказ конспекту,л.27

Схожі:

Лекція №27 Тема: Біосфера І людство. Екологічна криза сучасності. Ріст численності населення І проблеми, які з цим пов’язані. Глобальні кліматичні зміни iconПлан глобальні проблеми та їх детермінанти. Моральні аспекти глобальних...
Термін “глобальні проблеми” був введений в наукову літературу І отримав широке розповсюдження завдяки діяльності Римського клубу....
Лекція №27 Тема: Біосфера І людство. Екологічна криза сучасності. Ріст численності населення І проблеми, які з цим пов’язані. Глобальні кліматичні зміни iconПлан: Поняття про глобальні проблеми людства. Демографічна проблема
Поняття про глобальні проблеми людства. Глобальні проблеми це явища,які охоплюють світ в цілому І створюють загрозу для всього людства,...
Лекція №27 Тема: Біосфера І людство. Екологічна криза сучасності. Ріст численності населення І проблеми, які з цим пов’язані. Глобальні кліматичні зміни iconЯкі передумови сприяли процесам глобалізації в світовій економіці?
Як взаємопов’язані процеси глобалізації та глобальні проблеми людства? В чому це проявляється?Макаренко,Рибченко
Лекція №27 Тема: Біосфера І людство. Екологічна криза сучасності. Ріст численності населення І проблеми, які з цим пов’язані. Глобальні кліматичні зміни iconДоговір оренди житла
Цим Договором регулюються правовідносини, пов'язані із переданням Орендодавцем Орендареві житла для проживання у ньому на визначений...
Лекція №27 Тема: Біосфера І людство. Екологічна криза сучасності. Ріст численності населення І проблеми, які з цим пов’язані. Глобальні кліматичні зміни iconЛекція №1 Тема: предмет І завдання екології
Проблеми, пов”язані з охороною довкілля використовуються у боротьбі за владу під час передвиборчих компаній. Слово екологія на вустах...
Лекція №27 Тема: Біосфера І людство. Екологічна криза сучасності. Ріст численності населення І проблеми, які з цим пов’язані. Глобальні кліматичні зміни iconЛекція 10 Тема: теоретичні основи соціального захисту населення та його фінансового забезпечення
...
Лекція №27 Тема: Біосфера І людство. Екологічна криза сучасності. Ріст численності населення І проблеми, які з цим пов’язані. Глобальні кліматичні зміни iconЛекція №1 Тема
Мета: в результаті вивчення теми даної лекції студенти повинні що вивчає бжд І які вирішує завдання, основні поняття бжд, проблеми,...
Лекція №27 Тема: Біосфера І людство. Екологічна криза сучасності. Ріст численності населення І проблеми, які з цим пов’язані. Глобальні кліматичні зміни iconПроцесуальний порядок вирішення питань, пов’язаних з виконанням вироку
Загальна характеристика нормативно-правових актів, які регулюють порядок виконання вироку суду та вирішення питань, які пов’язані...
Лекція №27 Тема: Біосфера І людство. Екологічна криза сучасності. Ріст численності населення І проблеми, які з цим пов’язані. Глобальні кліматичні зміни iconЛекція №3. Історичні етапи розвитку психологічної науки
Цей розвиток має свою логіку І структурованість, які показують, що ті парадигмальні зміни, що відбувалися у психології, збігаються...
Лекція №27 Тема: Біосфера І людство. Екологічна криза сучасності. Ріст численності населення І проблеми, які з цим пов’язані. Глобальні кліматичні зміни iconПлан Види мереж. Апаратні засоби. Види мереж Комп'ютерні мережі можна...
Глобальні мережі об'єднують користувачів, розташо­ваних по всьому світі. У них часто використовуються су­путникові канали зв'язку,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка