Мирослав Дочинець Многії літа. Благії літа. Заповiдi 104-рiчного Андрiя Ворона – як житии довго в щастi I радостi




НазваМирослав Дочинець Многії літа. Благії літа. Заповiдi 104-рiчного Андрiя Ворона – як житии довго в щастi I радостi
Сторінка1/6
Дата конвертації10.07.2013
Розмір0.77 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Географія > Документы
  1   2   3   4   5   6
Мирослав Дочинець - Многії літа. Благії літа.

Заповiдi 104-рiчного Андрiя Ворона – як житии довго в щастi i радостi

Редакція автора.

Верстка-дизайн Л. Луців, О. Стрежнєвої. Малюнки Кінги Кізман.

Видавництво «Карпатська вежа», м. Мукачево, вул. Миру, 10

Замовити книжку можна за тел.: (03131) 2-20-02

в м. Мукачеві або моб. 050-671-37-17. Буду вдячний також за ваші відгуки, зауваження. Дочинець Мирослав Іванович, вул. Луки Дем'яна 5, м. Мукачево, 89608

Усі авторські права застережено. Передрук тексту чи фрагментів без відома автора заборонено.

ISBN: 966-8269-17-9

© Дочинець Мирослав,2009 © "Карпатська вежа", 2009

Мукачево о Карпатська вежа
«Маємо унікальний, осмислений і пронизаний істинною духовністю устрій життя однієї людини. Людини звичайної і водночас незвичайної. Це не просто безцінні крихти набутих знань і вмінь мудрого старця, це Система. Вибудована на тонкій інтуїції і вивірена 100-літнім досвідом, вона з користю прислужиться кожному, в тому числі великою мірою і нам медикам. Спадщину А. Ворона розцінюю як свіжий струмінь у сучасні дієтологію, валеологію, соціальну психологію і людинознавство. Уважно і вдумливо це слід читати і перечитувати, дрібними ковтками неначе п'єш живу воду.»

Доктор мед. наук, академік В. Білоног.
Зміст


«Ворон - птах давній» З

Живи в поті чола 7

Найпоживніші овочі - ті, що запалені сонцем 9

Не роби з людей собі ні ворогів, ні друзів П

Через поле смиренне прийдеш до тихої води 14

Пити чи не пити? 16

Камінь, що котиться, мохом не поростає 18

Тут мій скарб, тут моє серце 20

Відкрий серце Духові 23

Молитви Андрія Ворона 24

Радься з Ангелом-хранителем 26

Золоті поради Андрія Ворона 29

Знаходьте час для мовчання 50

Не вір почуттям, вір розуму 52

7 благ 53

7 головних речей, яких треба навчитися: 53

7 заповітних страв 54

7 заповітних рідин 54

Поки живеш і на волі 56

Людяність 57

Якщо не тепер, то коли? 58

Для мене існують 2 символи 58

Найперший лік від усіх хвороб 59

Ставайте новою людиною 60

Не соромся 60

Щодня 61

Вранці, увечері і вночі 61

Здоров'я від того, як їси, як живеш, як думаєш 62

Те, чого не варто споживати 64

Хвороба. Біль 65

Перша порада хворим 66

Коли болить 66

...І прийде спокій сили 69

Де б ти не був, ти вдома 72

Одинадцята заповідь 74

Коли твоє серце спитає 75

Щоб довго бути молодим 77

Як вгамувати тиск 80

У чому щастя 82

Там, де спиш 83

Навчіться любити воду 83

Чистота зубів і рота 83

Навчися чекати 83

Перше одкровення 84

І будеш - як скло 84

Дорога і путь 84

Гроші 86

Усміхайтесь 86

Твоя цілість 87

Красиве і корисне 87

Вирівнюй душу 87

Веселість на годину 88

Навчися відмовляти 88

Молодий дідо 89

Слухай людей 89

Ми - піщинки ріки часу 90

Крупинки мудрості від А. Ворона 95

Сохташ тримаєш - поміч маєш 104

Рецепти поживних, смачних і дешевих страв

від Андрія Ворона 107

Камінь терпіння (спогад А.Ворона) 114

Цілитель (спогад про А.Ворона) 120


«Десятиліттями я живу в одному місці. Роблю одну роботу. Веду бесіди з одними людьми. Сідаю за той же стіл у той же час і їм майже однакову їжу. Лягаю в один час в одне ліжко...Минають літа, але ніщо не міняється — ні довкілля, ні я. Бо не міняється моя душа. І це добре. Дивлюся на образи діда, батька, на своїх онуків і правнуків - і здається, що я на цьому світі був завжди. І буду вічно...»

Андрій Ворон
Світ тісний, і не тільки в просторі, але й у часі. Років двадцять тому я, молодий журналіст, піддавшись дачній лихоманці, почав і собі мордувати клапоть ожинника на Поповій горі під Мукачевом. Коли прийшов час робити прищепи, мене виручив знайомий комсорг Толя. Привів у поміч свого діда Андрія, якому було за вісімдесят. Але я не встигав за ним, коли ми шукали по узліссях саджанці-дички і ріпарі.

Ще більше мене вражала його вдача. Незбагненний глибинний спокій струменів з його уважно-дитинних очей. Говорив він мало, коротко, але в розкішній сивій бороді завжди ховалася лагідна усмішка. Якось у спекотний полудень він підняв голову і сказав: «Гроза буде». «Звідки ви знаєте?» - здивувався я. «З Латориці рибою тягне». Я нічого не відчував, ще б пак - до Латориці було щонайменше 3 кілометри. А за годину Мукачево накрила обвальна травнева гроза.

Вечорами, втомлені роботою і спекою, ми сиділи під старим горіхом і старий розповідав мені дивовижні речі про уссурійські ліси, про калмицькі степи, ріку Печору і гори Алтаю, про буйні і паркі заплави Колхіди. Де він тільки не бував...

З його скупих слів і коментарів Толі було очевидно, що доля круто потріпала діда. Навчався в гімназії, семінарії. Двічі сидів. Один раз за те, що побив мадярського жандарма, котрий чіплявся до його дівчини. Вдруге посадили комуністи за куркульство. Поневірявся світом, чому тільки не навчився. Навіть закінчив лісівничий технікум у Росії. Згодом повернувся на Закарпаття, поселився в родичів у старій хижі. Жив із саду-городу, майстрував по селах.

Мені Андрій Ворон зізнався тоді, що теж пописує дещо. Опусів своїх не показав, але декілька разів навідувався в редакцію, приносячи гостинці -горобинову настоянку, сушениці, пляшечку олії з горіха. Пригадалося, як прибиральниця запитала його: «У вас таке свіже лице. Скільки вам років?» «Ворон -птах давній», - віджартувався старий.

Потім Толя одружився на Львівщині і забрав його туди з собою. Більше про них я нічого не чув.

...I ось недавно на мукачівському ринку зустрічаю лисуватого комерсанта, в якому впізнаю Толю. Обійми, чарка, спогади. І серед іншого я дізнаюся, що торік (на 104 році життя !) помер дід Андрій. Укріпляв після паводку погріб і його привалило землею. Залишилася після нього валіза списаних зшитків. «Я привезу їх тобі. Ти чоловік книжний. Може знайдеш щось цікаве», - пообіцяв Толя.

Так і було. Через два тижні я занурився в химерне мереживо хімічного олівця. Записи спостережень за природою, враження від побаченого і почутого, приповідки, молитви, нехитрі віршики і найцінніше-маленькі секрети-поради, що витворюють цілісний кодекс усвідомленого довгожительства.

Перші публікації про це в пресі мали значний і тривалий резонанс. Багато людей зізнавалося, що прочитане надзвичайно зацікавило їх і спонукало замислитись над своїм життям. Усі були одностайні в одному: записи Андрія Ворона хочуть прочитати в найповнішому обсязі, а ще краще - в окремій книжці. А Товариство лікарів-натуропатів з Будапешта планує перекласти її на угорську.

Я ретельно визбирав із тих зошитів усі мудрі крихти, відредагував і систематизував їх. І ось подаю на корисний пожиток читачів. З першого погляду в око може впасти безсистемність викладу і повторюваність. На це ми пішли свідомо, зберігаючи тональність першоджерела і акцентуючу важливість для автора деяких постулатів. В розрізнених за часом записах він не втомлювався повторювати в різних варіантах одні й ті ж поради - передовсім про спосіб харчування, фізіологію і духовні засади життя. Кожен з тих рядків нам видався цінним і пророчим.

Мирослав Дочинець
Живи в поті чола
Прислухайся до того, що нам заповідано: «В поті чола будеш їсти хліб свій». Це не покара, це вимога, припис. Щоденний хліб (їжу) треба заслужити. Кожного дня вчинити якесь зусилля - до поту. Чи то робота, чи швидка хода, біг. З потом вийде недобра сіль і недобрі нерви. Ви помітили, коли ми хворі чи дуже схвильовані, нас обливає потом. Важку роботу немічні можуть замінити постуванням. Та ж поміч.

Навчися бачити довкола все живе і радіти йому -бадилині, дереву, птиці, тварині, землі, небу. Вдивляйся в них добрими очима і з уважним серцем - і відкриються тобі такі знання, які не знайдеш у книгах. І побачиш у них себе - упокореного і оновленого.

Візьми за звичай бодай декілька хвилин всякої пори постояти босоніж на землі. Давай тілу землю, поки вона сама не покликала його.

Шукай нагоди побути біля води. Вона зніме втому, промиє думку. З водою треба говорити, бо й вона говорить до тебе. Щоранку добре облитися водою. Спочатку гарячою - розігріти приспану кров. Потім холодною - закалити жили і нерви, розбудити серце. При цьому проси: «Змий з мене все гріховне, хворобливе, помисливе і лукаве. Дай мені силу, здоров'я і спокій».

Я рідко вдаюся до мила (шампунів ніяких), зате не відмовляю собі в парильні. Зліпив собі з глини велику піч. Палю гілки, листя, живицю. Коли це вигорить, влізаю у черінь, лягаю на дерев'яну решітку. Парячись, обтираюсь кукурудзяною крупою і віхтями сіна. Гарно розм'якшує кості, чистить шкіру і вимиває нечисту сіль.

Пий чисту воду, де тільки не повернешся, не чекаючи спраги. То перші ліки. Куди мене доля не вела, я найперше шукав криницю, джерело. Не пий солодкої і солоної (мінеральної) вод із пляшок. Перша роз'їсть печінку, друга замурує судини.

Солі цурайся. Є три найбільші білі шкоди для чоловіка: сіль, цукор і білий хліб. Ще й четверта є -горілка, якщо вона візьме гору над ним. Це не твоя їжа і не твоє питво. У земних плодах і зеленині досить солі і солоду. А мед уживай радо. Натщесерце з водою. І побачиш, що голова твоя буде світлою, а тіло легким.
^ Найпоживніші овочі ті, що запалені сонцем
Отже, сіль не вживати. Але добре тримати її там, де живеш і спиш. Усе життя під моїм ліжком, де узголів'я, лежить торбинка солі. Добре дихається і гарні сни. Цього навчив мене німецький доктор у таборі.

Щодень на твоєму столі місце овочам. Найпоживніші ті, що найбільше запалені, напоєні сонцем. Перший - буряк, немає на землі ліпшої їжі. Затим - квасоля, гарбуз, ягоди, морква, томати, перець, шпинат, салат, яблука, виноград, сливи...

М'ясо, якщо кортить, їсти можеш. Але рідко. Не лакомся на свинину, не одного вона дочасу понесла на той світ. А тоненька скибка сала піде на хосен. Але не копти його. Нащо смолу споживати...

Погана їжа - ковбаса, смажена картопля, печиво, солодощі, консерви, маринади. Моя їжа - це крупи, квасоля, зеленина. Суди за звірами. Хижак наївся м'яса - ледве суне, лінивий. А кінь з вівса день воза тягне. Сарничка з трави аж літає.

Якщо на столі риба - ти пан. Риба очищає і молодить, як і вода, звідки вона прийшла. Знак риби носив Ісус. Риба, сухий житній хліб, овочі - найкраща тобі гостина.

Усе, що росте в твоєму саду, - тобі на здоров'я й поживу. Кожне зело, яке плекала твоя рука, вдвічі поживніше, ніж куплене. Я радію їм, як дітям. І вони це чують. Рослинка вгадує, що нам бракує

Кожен овоч в міру стиглості вкидай у пивниці в посуд з водою, нехай там киснуть і наброджують молодильну силу. А зрілі плоди-падалиці та ягоди суши на горищі, а потім вари з них узвари. Взимі це врятує тебе від слабості і простуди. Чоловікові після 50-ти узвар із груші-дички пити якнайчастіше.

їсти краще жменьками, але часто. Щоб менше їсти, п'ю багато води і узварів, їм грубу і сиру городину. З вечора четверга до вечора п'ятниці нічого не їм, лише п'ю воду.

Пости - найбільша благодать. Ніщо не кріпить і не молодить мене так, як постування. Кістки стають легкими, як у птиці. А серце веселе, як у хлопця. З кожним великим постом я молодшаю на кілька літ.

Але не їсти м'яса - ще не піст. Не «їсти» свого ближнього - ось перший крок до посту. Піст - це не традиція, не біблійний припис, не жертва Богу. Це вияв любові до Бога. Якщо вона більша за любов до смачних страв, питва і розваг...
^ Не роби з людей собі ні ворогів, ні друзів
Сонце сходить і заходить - для тебе. Робота спориться після сходу сонця. Звикни до цього і буде міцним тіло і здоровим дух. А мозок найліпше відпочиває і яснішає у вечірньому сні. Так чинять монахи і вояки. І мають силу служити.

Добре серед дня подрімати півгодини горілиць, щоб кров освіжила голову і лице. Але краще не після їди, бо тоді кров густа і жир ліпиться до судин. Чоловік дочасно старіє, гасне пам'ять.

Менше посижкуй, але спи вдосталь. Літній чоловік, котрий не при роботі, має ходити щодня по 2-3 години без огляду на погоду.

Намагайся більше бути просто неба. Привчи себе жити в прохолодному помешканні. Досить, щоб ноги і руки були в теплі, зате голова - в свіжості. Тіло марніє і старіє від тепла. В Уссурійських лісах я знав старезного китайця, що завжди ходив у ватяному одязі, зате в хижі майже ніколи не топив.

Здоровому і поважному в літах (коли не піст!) не зашкодить краплина вина чи ковток чистої горілки. Але не більше, ніж на палець-два в келишку. Так, щоб лише рот сполоснути. Краще настоянку на хріні, часникові, павутинні, на глоді, калгані. А не питимеш - нічого не втратиш. Багато питимеш - утратиш усе. Будь завжди в такому стані, щоб Богу не було мерзко навідатися до тебе.

Кволе, мерзлякувате тіло кріпи травами. Жменьку трав, ягід, листя, гілок смородини, малини, суниці запарюй джерельним окропом і пий цілий день. Зимою від цього великий хосен.

Не забувайте про горіхи. Горіх схожий на мозок наш. У ньому сила для мозку. І сила чоловіча. Добре щодня вживати горіхової олійки чайну ложечку.

Якщо маєш добру жінку, радій. Це дарунок небес. Не сходься з багатьма - і для тіла мерзота, і для душі виснаження. Чари жіночі скороминущі, а туман в очах довго стоїть. Якщо немає жінки, не переймайся. Це другий дарунок долі. Так більше наблизишся до небес. Бо мало яка жінка настановлює чоловіка на благодатне.
^ Через поле смиренне прийдеш до тихої води
Дослухайся свого серця і тобі відкриється, для чого тебе «покликано», в чому міра твого призначення. Може ти прислужишся одній людині, може - світові, а може - Богу.

До людей будь рівно добрий і уважний. Кожен з них, навіть найпустіший, чогось навчить. Не роби з людей собі ні ворогів, ні друзів. І тоді не матимеш з ними клопоту.

Виховуй волю розуму і спокій душі. Це - щастя.

Те, що тобі належне, само дасться. Лише навчися смиренно чекати. Те, що тобі не належить мати, і чекати не слід. Нехай душа буде легкою.

Не вір у забобони, звіздарство, не вдавайся до ворожби. Тримай душу і серце в чистоті.

Коли прикро на душі, треба багато ходити. Краще полем, лісом, над водою. Вода понесе твою журу. Але пам'ятай: найкращий лік для тіла і душі - піст, молитва і робота для рук.

Розпочинай і звершуй день з подяки. А перед відходом до сну довірливо вручай Господу свою душу до нового дня.

Приймай радощі і знегоди з подякою. Все це милість Божа. Навіть випробовування. Бог ніколи не посилає більше, ніж ми можемо знести. Що більші випробовування, то більше від тебе хочуть. Через поле смирення прийдеш до тихої води. Благодать буде найвищою тобі заслугою.

У тиху годину сідай у самоті і споглядай світ природи, намагаючись розчинитися в ньому. І серце наллється спокоєм.

Кожна ранкова зоря для мене є ніби новим життям. Прагну, щоб кожен день залишив по собі любовно зроблене діло, набуте знання, якесь добре зусилля над собою. Так за роки, десятиліття я перекраяв себе заново, зародив у собі нову людину. Хоча замолоду не було гріха, який би мене не обтяжував.

Нині я раджу тим, хто курить, п'є, гуляє, лихословить, вдається до грошових ігор, - не впадайте у відчай. Досить викорінити один порок, а інші десять зникнуть. Лише прислухайтесь до своєї душі. Усі добрі закони записані там.
  1   2   3   4   5   6

Схожі:

Мирослав Дочинець Многії літа. Благії літа. Заповiдi 104-рiчного Андрiя Ворона – як житии довго в щастi I радостi iconΟ. Юліян Катрій, чсвв пізнай свій обряд частина І наш літургійний рік
...
Мирослав Дочинець Многії літа. Благії літа. Заповiдi 104-рiчного Андрiя Ворона – як житии довго в щастi I радостi icon4 курс Літня сесія
Список іспитів та заліків за старою програмою! Що вони нахімічать до літа, знає лише Бог
Мирослав Дочинець Многії літа. Благії літа. Заповiдi 104-рiчного Андрiя Ворона – як житии довго в щастi I радостi iconПлан Особливості роботи педагога-організатора в умовах табірного...
План-щоденник як одна з форм особистого плану педагога-організатора; їх різновиди
Мирослав Дочинець Многії літа. Благії літа. Заповiдi 104-рiчного Андрiя Ворона – як житии довго в щастi I радостi iconПлан Поняття про табірну зміну; її роль у житті дитини. Тимчасово...
Виховний захід; його особливості в умовах табірного літа. Предметний та виховний результати виховного заходу. Технологія підготовки...
Мирослав Дочинець Многії літа. Благії літа. Заповiдi 104-рiчного Андрiя Ворона – як житии довго в щастi I радостi iconДо вічного джерела натхнення квітам дизайнери звертаються постійно, І новий сезон
До вічного джерела натхнення – квітам – дизайнери звертаються постійно, І новий сезон моди літа не став винятком: квіткові галявини...
Мирослав Дочинець Многії літа. Благії літа. Заповiдi 104-рiчного Андрiя Ворона – як житии довго в щастi I радостi iconРитуал 1
Його кроки гучно відлунювали в тиші, довго металися коридорами, вдаряючись об невидимі в темряві стіни
Мирослав Дочинець Многії літа. Благії літа. Заповiдi 104-рiчного Андрiя Ворона – як житии довго в щастi I радостi iconРоман Сушко Мирослав Левицький
Путіна. Матеріал опрацьований на основі Ві-кіпедії, Енциклопедії українознавства, Енциклопедичного словника Брокгауса й Єфрона, архівів...
Мирослав Дочинець Многії літа. Благії літа. Заповiдi 104-рiчного Андрiя Ворона – як житии довго в щастi I радостi iconРоман Сушко Мирослав Левицький
Путіна. Матеріал опрацьований на основі Ві-кіпедії, Енциклопедії українознавства, Енциклопедичного словника Брокгауса й Єфрона, архівів...
Мирослав Дочинець Многії літа. Благії літа. Заповiдi 104-рiчного Андрiя Ворона – як житии довго в щастi I радостi iconПропозиція про участь у благодійному проекті Контактні дані: координатор...
Ми щиро раді запропонувати Вам взяти участь в організації благодійного проекту «Миколай про тебе не забуде!»
Мирослав Дочинець Многії літа. Благії літа. Заповiдi 104-рiчного Андрiя Ворона – як житии довго в щастi I радостi icon* Аже не купиш, та не никай
Але, пушла позичити грани (вогню) в Олени, та й корінь там пустила — дуже довго не повертається
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка