Закони: діють в кількох формаціях закон вартості, попиту, пропозиції




НазваЗакони: діють в кількох формаціях закон вартості, попиту, пропозиції
Сторінка1/19
Дата конвертації09.07.2013
Розмір2.08 Mb.
ТипЗакон
skaz.com.ua > Географія > Закон
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19
1. Предмет політичної економії

Політична економія - суспільна наука. Об’єктом політичної економії є економічне життя суспільства. Предмет політичної економії змінювався з розвитком науки.

Арістотель описував поняття політичної „економіки” - організація господарства у маєтку рабовласника. 1615 р. Монкретьєн ввів поняття „політична економія”. Предмет: мистецтво державного управління економією. Сміт казав, що це наука про багатство на рівні суспільства. Рікардо казав, політична економія має вивчати закони, що керуються розподілом суспільного продукту.

Маркс - основна робота „Капітал”. Предмет дослідження: капіталістичний метод виробництва та відповідні йому відносини виробництва та обміну.

Економікс - наука про багатство, наука, що вивчає людей у їх діловому житті, наука про те, які товари та послуги виробляти і для кого.

^ Предметом політичної економії є виробничі відносини між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання різних товарів і послуг, тобто у суспільному виробництві.

Предмет політичної економії - це наука, що вивчає закони еволюції і відносин власності у взаємодії з розвитком продуктивних сил і людини у всіх сферах суспільного відтворення (виробництва, розподілу, обміну, споживання).

^ Економічні закони - це внутрішні необхідні сталі і суттєві зв”язки економічного життя; або економічні закони - це закони розвитку і відносини власності у їх взаємозв”язку з розвитком продуктивних сил. Економічні закони мають об’єктивний характер, тимчасовий характер, функціонують лише в економіці.

Система економічних законів включає:

  • Загальні економічні закони: властиві всім способам виробництва; закон розвитку продуктивних сил, закон зростання продуктивної праці.

  • Особливі закони: діють в кількох формаціях - закон вартості, попиту, пропозиції.

  • Специфічні економічні закони: діють в межах одного методу виробництва. Основний економічний закон капіталістичного способу виробництва - закон додаткової вартості.

  • Стадіальні економічні закони: діють лише на одній стадії суспільного способу виробництва. При монополістичному капіталізмі зароджуються монополії, концентрація виробництва.

^ Економічні категорії - це теоретичний вираз або мислені форми економічних явищ і процесів, які реально існують (товар, ціна, прибуток, конкуренція, монополія і т.д). Кожен закон групує навколо себе певну групу категорій.
^ 2. Методи політичної економії: сутність, структурні елементи

Методце спосіб дослідження предмета науки.

Метод політичної економії - це шлях пізнання системи економічних відносин у їх взаємодії з розвитком продуктивних сил, мисленного відтворення цієї взаємодії у системі економічних законів та категорій.

Включає: філософські та загально-наукові принципи, закони діалектики (знання єдності і боротьби протилежностей, знання кількісно-якісних змін, знання заперечення), категорії філософії (кількість та якість, сутність, явище), закони і категорії політичної економії. Важливе місце займає діалектичний метод. Він передбачає, що кожне економічне явище знаходиться в русі: зароджується, розвивається, занепадає, відмирає; має тотожність, відмінність, протилежність. Методи:

  1. метод наукової абстракції - це метод поглибленого пізнання дійсності;

  2. системних підхід - вивчення внутрішніх прямих і зворотніх зв”язків між явищами та предметами;

  3. метод аналізу і синтезу - аналіз - процес розумового або фактичного розкладання цілого на складові частини, синтез - поєднання різних елементів або сторін предмету в єдине ціле;

  4. кількісний та якісний аналіз - виділення тих сторін, що піддаються кількісному виміру та виявлення якісної визначеності процесу;

  5. метод історичного та логічного підходу - історичне -розгляд з точки дійсності, логічне - очищене від випадковості;

індукція та дедукція - індукція - рух думки від одиничного до загального, дедукція - рух думки від загального до одиничного.
^ 3. Функції політичної економії (теоретико-пізнавальна, практична,

світоглядна, методологічна)

Функції політичної економії:

  1. Теоретико-пізнавальна.

  2. Практична.

  3. Світоглядна.

  4. Методологічна.

Теоретико-пізнавальна полягає у вивченні і пояснені економічних явищ та процесів на основі наукового аналізу.

Практична - економічні знання служать практичним цілям. Вони основа для економічної політики держави.

Світоглядна полягає у формуванні нового типу економічного мислення.

Методологічна - політекономія є основою ряду економічних наук:

- галузевих (економічної промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту);

- міжгалузевих (економічна географія, теорія управління, економічна історія);

- функціональних (фінанси, кредит, грошовий обіг, економіка праці, економіка підприємства).
^ 4. Матеріальне виробництво. Суспільне виробництво

Виробництво - доцільна діяльність людей, спрямована на створення тих чи інших благ для задоволення потреб. Елементи процесу виробництва: праця, предмети праці, засоби праці.

Праця - це свідома цілеспрямована діяльність людей з допомогою якої вони видозмінюють предмети зовнішньої природи і пристосовують їх для задоволення своїх потреб. Предмети праці - це речовина природи, на яку людина діє в процесі праці, піддаючи її обробці. Засоби праці - це річ або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці. Предмети праці та засоби праці в сукупності складають засоби виробництва. Засоби виробництва та робоча сила складають продуктивні сили суспільства.

Суспільне виробництво - це сукупна організована діяльність людей із перетворення речовини і сил природи з метою створення матеріальних і нематеріальних благ, необхідних для існування і розвитку людського суспільства. Суспільне виробництво поділяється на: матеріальне і нематеріальне виробництво.

Матеріальне виробництво - це сукупність галузей і сфер, які виробляють матеріальні речові блага і матеріальні послуги (промисловість, сільське господарство, транспорт, торгівля). Нематеріальне виробництво - це сукупність галузей і сфер, які виробляють нематеріальні блага і нематеріальні послуги, які задовольняють соціальні і духовні потреби людей (охорона здоров”я, спорт, туризм).

Матеріальне виробництво включає: 1) процес взаємодії людини з природою; 2) сукупність економічних відносин, які виникають при цьому (виробничі чи економічні відносини).

Процес взаємодії людини з природою – це процес праці, тобто свідома, цілеспрямована діяльність людей, з допомогою якої вони видозмінюють предмети зовнішньої природи і пристосовують їх для задоволення своїх потреб. У процесі праці люди використовують предмети праці та засоби праці.

Предмети праці – це речовина природи, на яку людина діє у процесі праці, піддаючи її обробці.

Вони бувають двох видів: дані самою природою (дерево, нафта, риба), ті, що підлягають первинній обробці (металева руда) - сировина.

Засоби праці – це речі або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці (машини, устаткування, матеріальна умови – робочі будови, канали, дороги, земля).

Предмети праці і засоби праці в сукупності складають засоби виробництва.

Засоби виробництва та люди, що володіють виробничим досвідом складають продуктивні сили суспільства.

Основна продуктивна сила – це людина. Незалежно від волі і свідомості люди вступають в певні зв’язки та відносини в процесі виробництва, що звуться виробничими або економічними. Розрізняють соціально-економічні, організаційно-економічні та техніко-економічні відносини. Єдність продуктивних сил і виробничих відносин складає спосіб виробництва.

Спосіб виробництва + надбудова = суспільно-економічна формація.Надбудова – державні, громадські інститути та установи + політичні, правові, релігійні погляди.

^ Результатом виробництва є створений продукт, а на рівні суспільства - суспільний продукт. Може бути проміжний або кінцевий. Проміжний - продукти праці, які підлягають подальшій обробці. Кінцевий - це такі товари і послуги, які використовуються для кінцевого користування. Всі кінцеві продукти виготовлені в суспільстві, утворюють ВВП.
^ 5. Основні фази суспільного виробництва

За марксистською теорією існує п’ять суспільно-економічних формацій з властивими їм способами виробництва і відносинами праці, які послідовно змінюють одна одну: первісна, рабовласницька, феодальна, капіталістична і комуністична. Марксизм вважає, що цей процес і з технічної, і з економічної, і з соціальної, і з політичної точок зору – прогресивний – кожна наступна стадія розвитку вище попередньої. Ця прогресивна еволюція має однолінійний характер: усі народи залучаються до універсального еволюційного процесу, у ході якого з них можуть при допомозі інших перешагувати через окремі ланки “п’ятичленки”. Але крім марксистської, існують й інші теорії. Зокрема, концепція постіндустріального суспільства. Вона пропонує виділяти в історії людства три послідовні стадії: традиційного (аграрного), індустріального та постіндустріального суспільства.

а) До першого традиційного типу суспільства, що виникло у процесі аграрної революції в епоху неоліту, належать усі докапіталістичні системи. У них головними виробничими ресурсами є земля і природна сировина. Все господарське життя прив’язане до землі і є своєрідною грою з силами природи. Технологія примітивна, виробництво базується, головним чином, на ручній праці. Робітники, частіше всього, знаходяться в особистій позаекономічній залежності від суб’єкта, що володіє власністю (в першу чергу власністю на землю). Продукт виробляється невеликими партіями, в основному для власних потреб замкнутих натуральних господарств або для малих локальних ринків. У господарській діяльності люди спираються на звичай, традицію, “здоровий глузд”, на досвід. Основна частина населення живе поза міста. Освіта і культура – доля тонкої верстви еліти.

б) Індустріальне суспільство настає з розвитком капіталізму. Вихідним ресурсом тут стає матеріал, вже оброблений людськими руками. На перший план виходить велике машинне виробництво, яке в масових масштабах витискає ручну працю і підвищує в колосальних розмірах продуктивність праці. Відбувається масова пролетаризація населення, в процесі якої робітники отримують особливу свободу, перетворюючись на найманих працівників, що не мають засобів виробництва. Фігура середньовічного кваліфікованого ремісника витискується “частковим” спеціалізованим робітником, який виконує набір стандартних операцій за допомогою машин. Панівною силою господарського життя стає капітал – промисловий і фінансовий. Виробництво продукції набуває масового і стандартного характеру, стає переважно товарним, тобто орієнтованим на ринок. Утворюється система світового господарства. Укріплюється загальна орієнтація на економічне зростання. Формується система національних держав, у надрах яких виростає громадянське суспільство. Спостерігається швидка урбанізація населення; загальний характер отримує спочатку початкова, а потім середня освіта. Масове виробництво стимулюється стандартизацією споживання і формування “масової культури”.

в) У середині ХХ ст. розвинуті західні суспільства починають перехід до третьої стадії – постіндустріального суспільства. Розглядаючи елементи постіндустріальної цивілізації, слід звернути увагу, по-перше, на розвиток нової технологічної структури виробництва, яка забезпечувала б його комплексну автоматизацію. Зазначений процес грунтується на формуванні замкнених автоматизованих систем, впровадженні технології, заснованої на електронній авто­матиці, інформатиці тощо. У кінцевому підсумку йдеться про роз­виток самовідтворюваних технологічних структур.

По-друге, з розвитком нових технологічних систем формується новий тип суб'єкта праці. Людина праці перестає бути безпосереднім агентом виробництва. Домінуючим типом такої праці є інтелек­туальна, творча праця. Це, врешті-решт, знімає породжені розвит­ком індустріального виробництва головні форми відчуження люди­ни, веде до перетворення багатства людської особистості на основ­ну форму багатства суспільства.

По-третє, слід ураховувати прогресуюче зменшення частки працюючого населення у промисловості й сільськогосподарському виробництві та всебічний розвиток сфери послуг. У деяких країнах, у тому числі США, в цій сфері вже сьогодні зайнято близько 70 відсотків працюючого населення. Проте найвагоміші зміни пов'язані з всебічним розвитком інформаційного сектора суспільного виробництва, який справляє всезростаючий вплив на якісні перетворення всіх сфер життєдіяльності людини.

Якщо для індустріальної економіки найвизначальнішими були концентрація виробництва, зростання його багатосерійності та масовості, то постіндустріальний розвиток характеризується орієнтацією виробничого процесу на задоволення індивідуальних пот­реб споживача, дестандартизацію, виробництво продукції малими серіями. Це є основою формування й всебічного розвитку середніх і малих економічних структур.

По-четверте, зміни, що відбуваються, зумовлюють глибоку інтег­рацію сфер матеріального й духовного виробництва, їх органічне поєднання у структурну цілісність, адже постіндустріальна інфор­мативна економіка спрямована на забезпечення не тільки фізіоло­гічних потреб, а й потреб більш високого порядку, які зумовлюють всебічний розвиток особи.

Постіндустріальна цивілізація ставить у центр суспільно-економічної системи людину. Пряме і безпосереднє підпорядкування виробництва розвитку людської особистості є об'єктив­ною основою, яка утворює відповідний базис для становлення но­вого постіндустріального за своїм змістом устрою. У цьому кон­тексті соціалізація розглядається як планетарний процес, що відбу­вається в різних суспільно-економічних структурах у специфічних формах.
^ 6. Поняття економічних потреб. Класифікація економічних потреб

Кінцевою метою виробництва є задоволення потреб людини. Потреба – це бажання людини в будь-чому, що забезпечує її життєдіяльність. Існує багато різних потреб: культурні, політичні, ідеологічні, національні, економічні та інші.

Економічні потреби – необхідність людей у життєвих благах.

Економічні потреби – це ідеальний внутрішній мотив людини, що спонукає її до економічної діяльності для забезпечення власного добробуту та добробуту членів родини.

Потреби носять об’єктивно – суб’єктивний характер. Вони тісно пов’язані з суспільним виробництвом.

^ Задовольняє існуючі та породжує нові







Потреби Виробництво







^ Породжують та стимулюють

Задоволення економічних потреб виступає внутрішнім спонукаю чим мотивом. Необхідність задоволення потреб спонукає до виробництва необхідних життєвих благ. У свою чергу, виробництво, створюючи нові товари та послуги, стимулює розвиток потреб людини.

Задоволення економічних потреб людини здійснюється в процесі споживання. Спожитий продукт або послуга породжує нові потреби. Засоби задоволення економічних потреб називаються економічними благами. Економічні блага – це товари та послуги, які здатні задовольнити людські потребі і можуть бути у розпорядженні людей.

Носіями економічних благ виступають найрізноманітніші товари та послуги:

  • споживчі та виробничі блага;

  • матеріальні та нематеріальні блага;

  • теперішні та майбутні блага.

Потреби безмежні тому, що їх породжує людська фантазія, конкуренція виробників і стимулює інформація, яка надходить з різних джерел.

^ Потреби можна класифікувати:

1. за об’єктами : - фізіологічні: одяг, взуття, житло… - інтелектуальні: освіта…

- соціальні: умови праці, транспорт…

Також іноді за об’єктами потреби поділяються на : біологічні; соціальні; духовні;

^ 2. за суб’єктами: - суспільні; - колективні; - особисті;

3. за ступенем реалізації:

- абсолютні (максимальні); - дійсні (склались в даному суспільстві);

- платоспроможні (залежать від цін та доходів, визначаються платоспроможним попитом);

- фактичні (задовольняються наявними товарами та послугами);

4. за ступенем вагомості (америк. психолог А.Маслоу зобразив важливість потреб у вигляді піраміди): 1) фізіологічні(голод спрага); 2) самозбереження(безпека, захищеність); 3) соціальні потреби (потреба в любові); 4) потреби в повазі(самоповага, визнання іншими людьми); 5) потреби в самоствердженні(саморозвиток, самореалізація).
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19

Схожі:

Закони: діють в кількох формаціях закон вартості, попиту, пропозиції icon1 Всесвітньо відомі історики, філософи, економісти, письменники,...
Так, політична економія називає закон вартості, закон попиту І пропозиції, закон грошового обігу, закон концентрації виробництва...
Закони: діють в кількох формаціях закон вартості, попиту, пропозиції iconПлан. Суть попиту та його детермінанти. Закон попиту І крива попиту....
Ціна у ринковій економіці: суть, види та функції. Вплив держави на ціноутворення
Закони: діють в кількох формаціях закон вартості, попиту, пропозиції iconАналіз попиту та пропозиції. Ринкова рівновага
Величина попиту змінюється унаслідок змі­ни ціни обернено, тоді як величина пропозиції
Закони: діють в кількох формаціях закон вартості, попиту, пропозиції iconQ s величина пропозиції борошна місцевими продавцями в кілограмах....
Визначення ціни ринкової рівноваги з урахуванням функцій попиту та пропозиції за ціною
Закони: діють в кількох формаціях закон вартості, попиту, пропозиції iconПерелік основних питань до іспиту
Основні закони хімії – закон збереження маси, закон сталості речовин, закон еквівалентів, газові закони. Хімічні одиниці маси речовини...
Закони: діють в кількох формаціях закон вартості, попиту, пропозиції iconЗакони збереження в механіці
Навіть знаючи початкові характеристики руху тіл при короткочасній їх взаємодії досить складно вивчати та вимірювати сили, з якими...
Закони: діють в кількох формаціях закон вартості, попиту, пропозиції iconПредмет І метод мікроекономіки
Пропозиція та фактори що впливають на неї. Взаємодія попиту І пропозиції. Ринкова рівновага
Закони: діють в кількох формаціях закон вартості, попиту, пропозиції iconЗакон попиту величина (об'єм) попиту зменшується у міру збільшення...
Попит відображає, з одного боку, потребу покупця в деяких товарах або послугах, бажання придбати ці товари або послуги в певній кількості...
Закони: діють в кількох формаціях закон вартості, попиту, пропозиції icon2. Аналіз середовища господарської діяльності підприємства
Аналіз попиту І пропозиції, ступеня монополізації І конкуренції на ринку та витрат виробництва
Закони: діють в кількох формаціях закон вартості, попиту, пропозиції icon1. методологічні засади статистики
Оволодіння статистичної методологією – це неодмінна умова пізнання кон’юктури ринку, вивчення тенденцій та прогнозування попиту та...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка