П’ята ранку, найпершим І саме вчасно прокинувся будильник. Слідом за ним ліниво піднялось тіло І неохоче попленталось до ванної, а потім продовжило виконувати




Скачати 57.26 Kb.
НазваП’ята ранку, найпершим І саме вчасно прокинувся будильник. Слідом за ним ліниво піднялось тіло І неохоче попленталось до ванної, а потім продовжило виконувати
Дата конвертації02.07.2013
Розмір57.26 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Географія > Документы
Філін Максим

Коридор

П’ята ранку, найпершим і саме вчасно прокинувся будильник. Слідом за ним ліниво піднялось тіло і неохоче попленталось до ванної, а потім продовжило виконувати стандартний набір дій перед виходом на роботу. Тіло, що прокинулось, — слюсар четвертого розряду, який працює на заводі вже більше двадцяти років. Для нього вставати о п’ятій ранку було цілком звичною справою — головне умитися, а далі все як по маслу.

За вікном була темрява: першого зимового місяця ранок був немов ніч, неозброєним оком і не відрізниш, тільки годинник може дати ясну відповідь. Непроглядність. Тож слюсар не дивився у вікно, воно було щільно завішено. Нема чого дивитись у чорноту міста, в його непробивні для світла бетонні стіни. Лише ліхтарні стовпи випромінювали жовті тьмяні відблиски вранішньої, ще сонної, заграви. Темний ранок вже почав супроводжувати перші мляві авто, людей і метушливі тіні робітничого міста.

Нарешті зібравшись, слюсар стояв перед своїми дверима і шарудів ключами. В руках тримав заношений пакет, в якому лежав обід: рідкий суп, що булькав у банці, а хліб, ковбаса, салат і ложка були розкидані поспіхом по маленьких пакетах. Шапка, тепла зимова куртка, потерті брюки, важкі чоботи — все темного відтінку.

— Знову вибили лампочку, гади, — хрипло вимовив слюсар, стоячи перед дверима під’їзду.

Секунду, не зважуючись вийти у холоднечу, він стояв перед темними дверима. Штовхнув ногою, скрипучі двері відчинилися, але за ними постала картина, відмінна від тієї, яку слюсар звик бачити щодня. Замість темної вулиці, що ліниво прокидається, був чорний коридор, обмежений по боках стінами, які поєднувались угорі у вигляді напівкруглої арки, а вдалині світилася жовта пляма. Слюсар сторопів, одразу збагнути що до чого було важко. За двадцять років роботи на заводі він багато чого бачив та відчув, але цей коридор дощенту руйнував усі стереотипи та уявлення про світ. Повернути назад — прогул, а він жодного разу за весь час роботи не прогуляв і дня, навіть не запізнювався ніколи. Ідти вперед у чорну порожнечу — означало потрапити в глуху безодню невідомого. Неясність.

Повагавшись ще хвилину, робітник заводу таки зробив перший крок назустріч порожнечі коридору. Він неквапом рухався вздовж його стін, роздивляючись темряву і озираючись назад. Було відчуття, що його тіло повільно загортають у цупку тканину, від чого всі рухи ціпеніють і уповільнюються. Щоб відвернути зростання тривоги, він прискорив кроки у бік очікуваного виходу. Але й тут на нього не чекала відповідь. На виході довгого коридору стояв заводський автобус, який дрижав і гарчав. Забігши всередину, слюсар побачив, що тут на всіх сидіннях, окрім одного, вже є люди, одне місце було вільним, напевно, припасене для нього. Автобус, як і слюсар, працював уже двадцять років, все трудове життя вони проїздили разом стандартним шляхом від заводу і до зупинки біля його дому.

Двері зі скрипом зачинились, і автобус рішуче рушив прямо до прохідної заводу. Робітники з серйозними втомленими обличчями мовчки дивились в одну невідому точку, в очах впала осадом вся порожнеча і слабкість прожитих днів. Вони коливались у такт рухам, автобус рвучко намагався випередити ранкову темряву. Слюсар обвів поглядом людей, схожих на нерухомі статуї, і йому одразу стало моторошно, від чого він повернувся до вікна, але нічого не побачив — вікна були завішені, не пропускаючи навіть електричне світло вуличних ліхтарів. Він обережно відсунув штору, його чекало розчарування — та сама чорнота, наче автобус їхав тим самим коридором, по якому кілька хвилин тому проходив слюсар від під’їзду до зупинки. Автобус трусився від старості і монотонно гудів.

Свідомість слюсаря прокинулась від нерозуміння того, що відбувалось: давно, а може й жодного разу, він не був таким збудженим. До сьогоднішнього дня він кожного ранку перебував у режимі існування з увімкненими основними рефлексами і емоціями, але зараз голова скипала від інформації, думки переливались через край.

Автобус зупинився, тряска скінчилась, але гудіння не припинялось. Двері з тим самим нервовим скрипом відчинились. Пасажири одночасно, наче по команді, встали й рушили до виходу. Останнім знехотя вийшов слюсар, але завод магнітив до себе все сильніше і сильніше. На виході з автобусу був той самий темний коридор, обмежений по боках похмурими стінами. Набравши в легені важке заводське повітня, слюсар рвонув уперед крізь чорноту до прохідної.

Кого б він не зустрічав, від усіх чув лише мовчання і коротке привітання, лише машини та механізми відповідали, намагаючись перекричати одне одного. Похмурі погляди заводчан перетворювались на нескінченні робітничі процеси, у вічний рух виробництва. Слюсар, переодягнувшись у робу, взявши інструмент, продовжив ремонтувати підйомний кран. Але хай там як він не налаштовувався на роботу, в голові досі вирували думки. Його товариші вперто мовчали, незважаючи на його звернення: закручували гайки, били кувалдою по металу, вправляли підшипники на вал, — чутно було тільки шум інструменту. Від такої гаряої напруги у слюсаря проявився той самий діагноз — неможливість вимовити ані слова. Йому хотілося зірватися з місця, відкинути інструмент подалі, але щось тримало його і не відпускало з міцних трудових обіймів.

Обід минав як завжди: ложки лунко стукали по скляних банках, потім робітники грали у доміно, та цього разу жоден з них не вимовив ані слова. Слюсар вперше не сів з ними грати за великий стіл, він непомітно відійшов, сидів і обмірковував, що ж відбувається з ними і з усіма. В чому секрет? Чи може помилка? Але думати було важко, немов голову накрило сталевим куполом, а думки не можуть вирватися і відбиваються від міцних стінок назад у голову. А що за цим сталевим куполом — невідомо, лише важке дихання слюсаря. Пройтись йому теж не хотілось, він давно уже знає весь завод з його численними цехами. Напевно, він знав його навіть краще за свою маленьку квартиру.

Після обіду робота у слюсаря просувалась не найкраще. Майстер навіть зробив доволі суворе зауваження з приводу його неквапливості, що неймовірно порадувало слюсаря: хоч хтось сьогодні заговорив. Думки згущувались, день ще більше розтягувався, він загруз. Чим скоріше наближався кінець ремонту, тим далі відчувався кінець зміни. Але й вона завершилась.

Знову темний коридор, автобус, зупинка, під’їзд.

Вдома, сидячи на дивані перед вимкненим телевізором, слюсар втуплювався в чорний екран. Ситуація виявилась складною, рівняння не мало рішення, але думати він уже не міг через фізичну втому, через безперервність цих думок, які супроводжували його протягом дня, і були, звісно ж, про коридор, що виник нізвідки. Від нерозуміння і непроглядності слюсар вклався у ліжко, натягнув ковдру якомога вище, але не встиг заснути, як будильник несамовито загримів, показуючи п’яту ранку. Очі пекли, наче і не спав. Знову та сама непроглядна темрява.

— Що далі? — спитав він себе, стоячи перед дзеркалом у ванній кімнаті. — Маячня якась, їй-богу.

Слюсар раніше вийшов з кімнати, щоб краще ознайомитись із темним коридором. Повільно проходячи крізь його нутро, він зупинився на півдорозі, боязко доторкнувся до стіни і став тиснути на неї. Стіна почала піддаватись і прогинатись. Відчувши це, слюсар натиснув сильніше, а потім зробив різкий ривок, стіна порвалася, мов картон. Він почав відривати шмат за шматом. Його лице осяялось. Перед ним сходило сонце, яскраво блакитне небо видихало у свій простір пухкі ватяні хмарки. Землю вкривала легка ковдра свіжого снігу. Все навкруги вигравало барвами веселки. У цій природній красі, змішаній з міським пейзажем, бракувало лише співу птахів, що відлетіли в теплі краї. Побачена картина заворожувала. Він охоплював поглядом увесь обрій, супроводжуючи сонце, що впевнено піднімалось на вершину зимового дня.

— Яка краса! — захоплено промовив слюсар, стоячи на розриві між коридором і зовнішнім світом.

Різкий шурхіт пакету, дзеленькання скляних банок та інших речей для обідньої перерви. Заношений пакет вислизнув з руки слюсаря і дзвінко впав на м’який шар снігу, порушивши його струнку композицію. Цей чорний пакет одразу ж почав зникати під маленькими сніжинками, які хотіли приховати чорноту і смуток і вимагали тільки райдужних кольорів. Слюсар подивився вниз на майже зниклий пакет і на свою руку, яка стала набагато молодшою. Щезли всі мозолі, скам’янілість, він відчув у ній життя, свої молоді, а може, навіть шкільні роки. Двадцятирічна сталева грубість підкорилась, поступившись місцем свіжому юному подиху, енергічному невтомному рухові. Слюсар дивився на оновлену руку і дивувався ще більше, спогади молодості переповнювали всі емоції, почуття сколихнулись. Нога слюсаря повільно сама по собі почала переступати проламану стіну коридору. Лишилось ще трохи, і вона ось-ось торкнеться нового білого ранку. Але раптом вона зависла у повітрі. Слюсар зупинив погляд на руці й помітив, що з-під рукава наче навмисно виліз старий механічний годинник, підступно нагадуючи про наближення робочого часу.

Слюсар поставив ногу назад, підняв пакет і сховав обидві руки в темряві вже знайомого коридору. Вони знову набули звичного мозолястого грубого вигляду. Чоловік вдруге подивився на годинник, переконавшись у тому, що йому скоро заступати на зміну, важко видихнув, розвернувся і рішуче побіг на зупинку до заводського автобусу, який вже на нього чекав.


Схожі:

П’ята ранку, найпершим І саме вчасно прокинувся будильник. Слідом за ним ліниво піднялось тіло І неохоче попленталось до ванної, а потім продовжило виконувати iconКолись давно нас переконали, що є Він, І щоб, справитися з невизначеністю,...
Його повноваження самозванець, бо з Ним можна спілкуватися безпосередньо. Саме Він створює всі реальності І світи, факти та інтерпретації,...
П’ята ранку, найпершим І саме вчасно прокинувся будильник. Слідом за ним ліниво піднялось тіло І неохоче попленталось до ванної, а потім продовжило виконувати iconКолись давно нас переконали, що є Він, І щоб, справитися з невизначеністю,...
Його повноваження самозванець, бо з Ним можна спілкуватися безпосередньо. Саме Він створює всі реальності І світи, факти та інтерпретації,...
П’ята ранку, найпершим І саме вчасно прокинувся будильник. Слідом за ним ліниво піднялось тіло І неохоче попленталось до ванної, а потім продовжило виконувати iconТема: Інфінітивні групи
Учні повинні виконувати домашні завдання. Вона загубила ручку І мусила писати олівцем. Тобі не можна їсти морозива. Я мусив вимкнути...
П’ята ранку, найпершим І саме вчасно прокинувся будильник. Слідом за ним ліниво піднялось тіло І неохоче попленталось до ванної, а потім продовжило виконувати icon1. Трудове право, як галузь права. Місце трудового права України...
Сником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, згідно з якими працівник зобов’язується виконувати певну...
П’ята ранку, найпершим І саме вчасно прокинувся будильник. Слідом за ним ліниво піднялось тіло І неохоче попленталось до ванної, а потім продовжило виконувати iconЗа винятком І та ІІ шийних, мають однакову будову, а саме: кожен...
Останні утворюють хребцеві отвори, через які проходять спинномозкові нерви. Від дуги кожного хребця відходять відростки: вгору І...
П’ята ранку, найпершим І саме вчасно прокинувся будильник. Слідом за ним ліниво піднялось тіло І неохоче попленталось до ванної, а потім продовжило виконувати iconПрограма віджимань
Правильне виконання: при виконанні віджимань ноги залишаються прямими, а верхня частина тіла й стегна розташовуються на одній лінії....
П’ята ранку, найпершим І саме вчасно прокинувся будильник. Слідом за ним ліниво піднялось тіло І неохоче попленталось до ванної, а потім продовжило виконувати iconФізик Леонардо Ветра почув запах паленого м’яса І зрозумів, що це...
Нападник сильніше притиснув білий розпечений предмет Вет-рі до грудей. Зашкварчала, обвуглюючись, шкіра
П’ята ранку, найпершим І саме вчасно прокинувся будильник. Слідом за ним ліниво піднялось тіло І неохоче попленталось до ванної, а потім продовжило виконувати iconЗ чого все починалось?
Ко, вчк (Внутрич. Ком. Час) І т д. Записи порядку 10тка команд різних приймали участь. Потім фестивалі, які ми самі собі попридумували:...
П’ята ранку, найпершим І саме вчасно прокинувся будильник. Слідом за ним ліниво піднялось тіло І неохоче попленталось до ванної, а потім продовжило виконувати icon-
Жахливий хлопець з променистими очима зацідив камінюкою в небо й злетів слідом, безсоромно вихляючи сідничками
П’ята ранку, найпершим І саме вчасно прокинувся будильник. Слідом за ним ліниво піднялось тіло І неохоче попленталось до ванної, а потім продовжило виконувати iconЗакон України «Про оплату праці»
Заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка