2. Аналіз середовища господарської діяльності підприємства




Скачати 245.45 Kb.
Назва2. Аналіз середовища господарської діяльності підприємства
Дата конвертації02.07.2013
Розмір245.45 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Географія > Документы
Тема 2. Аналіз середовища господарської діяльності підприємства.


  1. Підприємство як система. Особливості розвитку підприємства як системи.

  2. Аналіз попиту і пропозиції, ступеня монополізації і конкуренції на ринку та витрат виробництва.

  3. Аналіз ризику в діяльності підприємства.

  1. Оцінка стратегії і тактики підприємства.




  1. Підприємство як система. Особливості розвитку підприємства як системи.

Бізнес організаційно набуває форми підприємства, яке є головної силою ринкової економіки. Будь-яке підприємство в першу чергу координує економічну активність. Воно відповідає за те, які товари і послуги, як і для кого виробляє.

Підприємство - це організаційно цілісна сукупність взаємодіючих и взаємопов’язаних підрозділів, поєднаних для досягнення певних цілей, т.б. підприємство – це система. Системи можуть бути відкритими або закритими. Система відкрита, якщо вона обмінюється матерією, енергією, інформацією з середовищем, т.б. взаємодіє з оточуючим середовищем. Закрита система не взаємодіє з середовищем. Зв’язок фірми із зовнішнім оточенням здійснюється через ринок, конкуренцію на ньому, соціальні відносини, державне регулювання і т.д. Зовнішнє середовище впливає на все, що відбувається в межах фірми, так як фірма є елементом складної соціально-економічної системи вищого порядку. Зовнішній світ визначає можливість виживання організації. Отже, від того, яким буде зовнішнє оточення: економічна ситуація, політичний і соціальний клімат, ставлення до підприємництва, правова база, залежить развиток підприємництва і підприємств (фірм).

Основні властивості відкритих систем мають загальний характер. Зупинимося на їх аналізі.

По-перше, відкрита система є впорядкованою цілісністю. Система - це результат динамічної взаємодії складових елементів, причому ціле може бути значимішим, ніж проста сума елементів. Впорядкованість визначається наявністю загальної мети, для досягнення якої це ціле і створюється.

Фірма як соціально-економічна система - це впорядкована цілісність, об'єктивно обумовлена існуючими продуктивними силами і виробничими відносинами. Отже, при їх зміні міняється і впорядкована цілісність.

По-друге, відкрита система - це система, що самостабілізується, тобто вона намагається знайти для збереження свого стійкого стану динамічний баланс між її внутрішніми можливостями і зовнішніми силами навколишнього середовища.

Призначення системи, мета її функціонування тісно пов'язана із зовнішнім середовищем. Система може виглядати недосконалою при розгляді її мети, але при цьому мета відповідає стану зовнішнього середовища. Разом з тим система з чіткою метою, але не узгоджена з середовищем функціонуватиме незадовільно.

Якщо фірма хоче вижити в умовах змін зовнішнього середовища, а вони відбуваються постійно, то їй необхідно самокоригуватися. В даний час в нашій країні відбувається зміна зовнішнього середовища у бік ринкової економіки, отже, і фірма як відкрита система повинна змінитися в тому ж напрямі. В ринковій економіці інші цінності, а значить, і інша мета функціонування. Це необхідне взяти до уваги при реорганізації наших підприємств.

Для того, щоб вижити нашим підприємствам, необхідна самостабілізація, але для їх подальшого розвитку цього недостатньо, потрібна самоорганізація. Забезпечити своє зростання і розвиток економіки зможуть тільки ті підприємства, які одночасно з руйнуванням старої структури зможуть створити нову стійку структуру, адекватну зміненому зовнішньому середовищу.

По-четверте, всі процеси мають загальну тенденцію до підвищення ентропії, тобто до станів, в яких збільшується роль випадковості і зменшується впорядкування. Проте "живі відкриті системи" можуть одержувати із зовнішнього середовища додаткову "енергію" і протидіяти ентропії, тим самим забезпечуючи собі стійкість і зростання.

Таким чином, для того, щоб бути стабільною в мінливому світі, фірма повинна чуйно реагувати на всі зміни зовнішнього світу. Тільки такий підхід може забезпечити фірмі стійку рівновагу і стійке зростання.

Фірми не можуть вивчатися ізольовано від учасників. Поведінка людини або сприяє, або перешкоджає здійсненню призначення системи. Людський чинник робить "поведінку" фірми більш (менш) передбаченою. В цьому полягає головна відмітна особливість фірми як відкритої системи.

Розвиток фірми здійснюється через рух її капіталів. Характер руху капіталу фірми здійснює значний вплив на ефективність її функціонування, визначає форми і методи управління нею. Тому розв’язання проблеми ефективності фірми значною мірою визначається характером і ступенем реалізації закономірностей руху фірми як системи. В зв'язку з цим розглянемо основні закономірності рухи фірми як системи.

Фірма є впорядкованою цілісністю. Для дотримання цієї цілісності при розвитку системи слід дотримуватися пропорційності, але для розвитку необхідна динамічна пропорційність. У протилежному випадку знижується ефективність.

Ще однією закономірністю руху є циклічність. Цикл розвитку фірми можна представити як єдність і постійне відновлення трьох стадій: формування, функціонування і оновлення. На стадії формування відбувається створення фірми як цілісної системи для реалізації певної мети. Стадія функціонування - це період реалізації фірмою поставлених перед нею мети. Нарешті, відбувається зміна внутрішнього і зовнішнього середовища функціонування фірми, змінюється відповідним чином мета її функціонування, тоді для збереження фірми потрібне її оновлення.

Відзначимо ще одну закономірність руху фірми як системи. Фірма в певний момент вступає в стадію старіння, відмирання. З метою збереження системи необхідне її оновлення, але докорінне, принципове, бо прості удосконалення гинучого організму не здатні подолати суперечності, що нагромадилися. Саме тому для забезпечення життєдіяльності наших підприємств необхідне їх кардинальне оновлення. Спроби ж відбутися лише удосконаленнями призведуть до загибелі, банкрутства таких підприємств.
2. Аналіз попиту і пропозиції, ступеня монополізації і конкуренції на ринку та витрат виробництва.

Розвиток фірми повинен відповідати сутнісним характеристикам зовнішнього середовища. В зв'язку з цим зупинимося на аналізі основних законів ринкового господарства, які необхідно враховувати в розвитку фірми.

Поведінка фірми на ринку в першу чергу визначається попитом і пропозицією, ступенем монополізації і конкуренції на ринку і витратами виробництва.

Вихідним поняттям ринкової економіки є функция попиту, яка визначає залежність обсягу попиту (С) від ціни (Ц) (рис. 1). Наприклад, за ціною 8 грн. за одиницю покупці знаходять лише 100 одиниць товару, а за ціною 6 грн. попит зросте до 200 одиниць. Онак на ринку є і інша сторона - виробники, тому важливо знати криву пропозиції (рис. 2), яка показує, скольки товару і за якими цінами може бути запропоновано виробником (продавцем). За ціною 1 грн. за штуку виробник пропонує 100 одиниць товару, за ціною 4 грн. - вже 300 одиниць, а за ціною 8 грн. - 500 одиниць, так як при зростанні ціни виробнику вигідно нарощувати обсяг виробництва.

Оптимальний варіант - це рівновага, яка настає в точці перетину кривих попиту та припозиції. Рівноважна ціна раціоналізує попит покупця, надаючи йому інформацію про те, на який обсяг споживання даного товару він може розраховувати. Рівноважна ціна демонструє виробнику (продавцю), яку кількість товару йому слід виробити і доставити на ринок. Рівноважна ціна несе всю інформацію, необхідну виробникам і споживачам, її зміна є для них сигналом до збільшення або зменшення виробництва (споживання), стимулом до пошуку нових способів виробництва и достатньо успішно справляється з функціями економіки.


У даний час для нашої країни велике значення має наступне положення. Якщо збільшуються доходи, то крива попиту зміщується вгору, отже, рівноважна ціна також зміщується вгору (мал. 3).


Умовні позначення:

СС - крива попиту;

ПП - крива пропозиції;

С'С - крива попиту у випадку зростання доходів;

Про - точка рівноваги;

О' - точка нової рівноваги.

Лінія попиту визначається лінією граничної корисності. Теорія граничної корисності спирається на наступні основні припущення:

  1. Споживач прагне отримати максимальне суб'єктивне задоволення, або корисність, використовуючи свій обмежений дохід.

  2. Корисність, яку приносить кожна подальша одиниця данного товару, менше корисності попередньої одиниці товару (мал. 4 і 5).



При аналізі ринку суттєвим є інше питання: від чого залежать бажання продавців? Раціональний виробник прагне максимізувати одержуваний прибуток, т.б. різницю між виручкою від реалізації вироблюваної ним продукції і витратами на її виробництво. Приймаючи рішення про обсяги виробництва для підприємства на ринку, виробник кожного разу обирає такий обсяг виробництва, який забезпечує йому найбільший прибуток. Вибір значною мірою залежить від ступеня монополізації ринку і від співвідношення індивідуальних і суспільних витрат виробництва.

Економічний підхід до визначення величини витрат виробництва дещо відрізняється від бухгалтерського. Суть економічного підходу виражається концепцією "витрат упущених або альтернативних можливостей". Ця концепція ґрунтується на таких положеннях:

а) запаси ресурсів, доступні для залучення у виробництво, обмежені;

б) є чимало можливостей залучення ресурсів.

Отже, використання будь-якого ресурсу у виробництві того або іншого товару є результатом вибору між декількома альтернативними варіантами використання даного ресурсу. Величину "витрат упущених або альтернативних можливостей" можна інтерпретувати як грошову виручку від найбільш вигідного зі всіх альтернативних способів використання ресурсів.

Очевидно, що величина "витрат упущених або альтернативних можливостей" не завжди співпадає з грошовими витратами на придбання ресурсів. Так, ресурси можуть діставатися підприємству відносно дешевше, ніж іншим виробникам. Тоді витрати в бухгалтерському значенні є просто величина грошових витрат, а "витрати упущених або альтернативних можливостей" повинні враховувати ціни вільного ринку. Аналогічна ситуація виникає, коли вже після придбання підприємством ресурсів відбулося підвищення цін.

Витрати виробництва можуть бути розділений на дві складові:

а) постійні витрати, не залежні від об'єму продукції, що випускається, наприклад витрати на експлуатацію будівель, споруд і устаткування, адміністративно-управлінські витрати, орендна платня, деякі види податків і т.д.;

б) змінні витрати, залежні від зміни обсягу виробництва. Сюди відносяться витрати на матеріали, робочу силу і т.д.

Загальні витрати рівні сумі постійних і змінних витрат. На мал. 6 показані постійні, змінні і загальні (валові) витрати.


Виробника перш за все цікавлять не загальні, а середні витрати. Вони рівні частці від ділення загальних витрат (Пост. В + Змін. В) на обсяг випуску продукції:

СВ = (Пост. В + Змін. В) : Обсяг випуску продукції

Вид кривої середніх загальних витрат визначається:

а) видом кривих середніх постійних витрат (мал. 7).
К, шт

Рис.7

Припустимо, що підприємство випускає К одиниць продукції із загальними витратами СИ. Виникає питання: на яку величину зростуть витрати СИ при збільшенні випуску на К одиниць? Такий підхід призводить до поняття граничних витрат, тобто приросту загальних витрат, викликаному приростом обсягу виробництва на одну одиницю.

Як фірма може знайти свою точку оптимального прибутку? При якій кількості проданого товару і при якій ціні на нього валовий прибуток буде максимальним? Для того, щоб відповісти на ці питання, слід обчислити валовий прибуток, що є перевищенням валового доходу над валовими витратами. З табл. 1.1 бачимо, що оптимальний обсяг продукції - це 6 одиниць за ціною 86 грн. за штуку.

Можна міркувати по-іншому. Порівняти граничний дохід і граничні витрати. Поки із збільшенням виробництва граничний (додатковий) дохід росте швидше, ніж граничні витрати, прибуток збільшується, отже, економічно доцільно розширювати виробництво. Але як тільки граничні витрати перевищать граничний дохід, потрібно скорочувати виробництво.

Таблиця 1.1. Визначення оптимального об'єму виробництва і ціни


Кількість продукції

Ціна

Валовий дохід

Валові витрати

Прибуток

Граничний дохід

Граничні витрати

К

Ц

Д=К*Ц

ВВ

П = Д-ВВ

ГД=Дк+1к

ГВ=ВВк+1-ВВк

0




0

270

-270







1

135

136

322

-186

136

52

2

125

250

350

-100

114

28

3

114

342

372

- 30

92

22

4

105

420

380

+ 40

78

8

5

96

480

388

+ 92

60

8

6

86

516

400

+116

36

12

7

76

532

428

+104

16

28

8

66

528

472

+ 56

-4

44

9

54

486

528

- 42

-42

56

10

43

430

608

-178

-56

80

Прибуток зростає поки граничні витрати знижуються. Однак коли граничні витрати почнуть зростати, прибуток буде ще деякий час зростати, поки граничні витрати будуть менші граничної виручки, т.б. випуск кожної наступної одиниці товару збільшує загальний прибуток. Лише коли граничні витрати перевищать граничну виручку, прибуток почне зменшуватись при випуску додаткової одиниці товару. Найбільший прибуток виробнику забезпечує такий обсяг випуску , при якому граничні витрати будуть дорівнювати граничній виручці.

У нашій країні наростає зараз криза перевиробництва, разом з тим ростуть незадоволені потреби. Однією з причин цього є ігнорування співвідношення цін і платоспроможного попиту. Всі виробники збільшують ціну на свою продукцію, але як при цьому змінюється об'єм попиту? Це показує категорія еластичності.

Щоб зрозуміти, як змінюватиметься попит при зміні ціни, розглянемо крутизну кривої попиту. На мал. 8 видно, що збільшення ціни удвічі - від 100 до 200 грн. - викликає падіння попиту з 100 до 60 одиниць. А при ажіотажному попиті, а також на ринку товарів щонайпершої необхідності збільшення ціни удвічі викликає лише невелике падіння попиту (з 100 до 90 одиниць). Цю ситуацію ми бачимо на мал. 9.



Якщо в першому випадку споживач дуже чуйно реагує на зміну ціни, то при ажіотажному попиті цього не спостерігається. Що з цього слідує? В першому варіанті підвищення цін негативно позначається на фінансовому положенні підприємства, оскільки попит різко падає, а в другому варіанті, навпаки, фінансове положення підприємства погіршується, бо попит практично не міняється, а ціни ростуть. Очевидно, що саме друга крива може відображати нашу сьогоднішню непросту ситуацію.

Для розрахунку коефіцієнта еластичності слід знайти частку від ділення відсотка зміни кількості товарів на відсоток зміни ціни.

Якщо зниження ціни (Ц) викликає таке збільшення (К), що загальна виручка (Ц*К) зростає, то попит еластичний (Е > 1).

Якщо зниження ціни (Ц) компенсується відповідним зростанням До, так що загальна виручка залишається абсолютно незмінною, то еластичність попиту рівна одиниці (Е = 1). Якщо зниження ціни (Ц) викликає настільки незначне зростання До, що загальна виручка (Ц-К) падає, попит нееластичний (Э< 1).

Таким чином, якщо еластичність менше одиниці, то виробник може підвищувати ціни і нарощувати виручку. Якщо ж еластичність більше одиниці, то ціни краще не підвищувати, оскільки виручка від реалізації знижуватиметься. В цьому випадку, навпаки, краще знижувати ціни, і тоді виручка ростиме за рахунок збільшення попиту. Реакція покупців на зміну ціни залежно від еластичності попиту показана в табл. 1.2.



Відзначимо деякі закономірності зміни еластичності. По-перше, що більше товарів, що є з погляду покупця замінниками даного, тим еластичнішим є попит.

По-друге, еластичність попиту нижче у тих товарів, які, з погляду споживача, є необхідними. Різновидом описаної закономірності є особливо низька еластичність попиту на товари, споживання яких не може бути відкладено.

У табл. 1.3 показано, як міняються загальні витрати при змінах цін.

Таблиця 1.3.

Зміна загальних витрат при зміні ціни



Аналіз основних законів ринкової економіки дозволяє визначити особливості розвитку фірми як системи в умовах ринку.

По-перше, напрями руху фірми як системи визначаються потребами ринку, відповідністю і динамікою попиту і пропозиції.

По-друге, в умовах конкуренції збільшується потреба фірми в оновленні на основі інновацій.

По-третє, прагнення вижити примушує фірми оптимізувати свої витрати і ціни, вони намагаються вийти на режим стійкого функціонування.
3. Аналіз ризику в діяльності підприємства.

В умовах ринку цільові установки господарської діяльності зазнають істотних змін. Якщо в умовах командної економіки головним орієнтиром був план, що спускається зверху, то в ринковій економіці координацію економічної діяльності людей і її управління здійснює система ринків і цін. Це положення визначає іншу особливість управління - орієнтацію на ринок.

Одним з найважливіших чинників, що визначають особливості управління в ринковій економіці, є різке посилення чинника ризику.

Таким чином, перехід до ринку означає попадання в зону господарської невизначеності і підвищеного ризику. Задача менеджера нового типу полягає не в тому, щоб шукати справу з результатом, що явно передбачається, ясно обкресленим, а в тому, щоб навчитися "відчувати" ризик, оцінювати його ступінь, уміти зменшувати його.

На жаль, в нашій економічній науці, по суті, відсутні теоретичні положення про підприємницький ризик, методи оцінки ризику, рекомендації про шляхи і способи зменшення і запобігання ризику. Відзначимо також, що теорія підприємницького ризику лише частково розроблена і в країнах ринкової економіки, що сформувалася.

Сформулюємо і уточнимо спочатку термінологічну базу теорії підприємницького ризику. Під підприємницьким розумітимемо ризик, що виникає при будь-яких видах діяльності, пов'язаних з виробництвом продукції, товарів, послуг, їх реалізацією; ризик, пов'язаний з фінансовими операціями, комерцією, здійсненням науково-технічних і соціально-економічних проектів. Мається на увазі, що у всіх перерахованих видах діяльності доводиться мати справу з використанням і обігом матеріальних, трудових, фінансових, інформаційних, інтелектуальних ресурсів.

Ризик - це небезпека потенційно можливої, вірогідної втрати ресурсів або недоотримання доходів в порівнянні з варіантом, розрахованим на раціональне використання ресурсів у даному виді підприємницької діяльності. Інакше кажучи, ризик є загроза того, що підприємець понесе втрати у вигляді додаткових витрат понад передбачені прогнозом, проектом, планом, програмою, або отримає доходи нижче за ті, на які він розраховував.

Ризик, з одного боку, є наслідком порушення рівноваги в системі (фірмі, національному господарстві), з іншою - причиною подальшого порушення рівноваги. Підприємницький ризик у ринковій економіці є наслідком свободи руху капіталу самостійних власників. Таким чином, можна дати наступне визначення підприємницькому ризику як економічної категорії.

Підприємницький ризик - це відносини між економічно самостійними суб'єктами по можливості оптимізації відношення доходів і втрат на основі вільного руху капіталів (інвестицій) при економічній зацікавленості й відповідальності цих суб'єктів.

Втрати, що мають місце в підприємницькій діяльності, можна розділити на матеріальні, трудові, фінансові, часу, спеціальні види втрат.

На основі аналізу втрат можна виділити основні види підприємницького ризику.

^ Виробничий ризик пов'язаний з виробництвом і реалізацією продукції, послуг, здійсненням будь-яких видів виробничої діяльності. Серед найважливіших причин виникнення виробничого ризику - можливе зниження передбачуваних обсягів виробництва, вибір недосконалої технології, зростання матеріальних або інших витрат і т.д.

^ Комерційний, або ринковий, ризик - це ризик, що виникає в процесі реалізації товарів і послуг на ринку. Причинами комерційного ризику можуть бути підвищення закупівельної ціни товарів, непередбачене зниження обсягу закупівель унаслідок зменшення попиту на ринку, зниження цін реалізації в результаті посилення конкуренції і т.д.

^ Курсовий ризик пов'язаний з непередбаченою зміною курсової вартості цінного паперу, а процентний ризик - ризик того, що ціна цінного паперу впаде через зростання норми відсотка.

Інвестиційний ризик пов'язаний з вкладенням засобів в проекти і недоотриманням прогнозованого доходу. Інфраструктурні ризики - це ризики, пов'язані з інфляцією, зміною податків, недоліком інформації.

Аналіз ризику починається з виявлення джерел ризику і його причин. За джерелами виникнення прийнято розрізняти ризик: а) власне господарський; б) пов'язаний з особою людини; в) зумовлений природними чинниками. За походженням можна вичленити ризик, що є наслідком:

а) невизначеності майбутнього;

б) непередбачуваності поведінки партнерів;

в) браку інформації.

У всіх випадках ризик так чи інакше пов'язаний із станом інформаційного забезпечення рішення.

Оцінка ризику - це своєрідне поєднання інтуїції і розрахунків. Інтуїція ґрунтується на минулому досвіді людини і на його проникливості. Особливо велике значення інтуїції у разі браку інформації для об'єктивних, ґрунтовних розрахунків.

Ризик - небезпека втрати ресурсів або доходу, його кількісна міра визначається абсолютним або відносним рівнем втрат. В абсолютному виразі ризик залежить від величини можливих втрат в матеріально-речовому або вартісному виразі. У відносному виразі ризик обчислюється як величина можливих втрат, віднесена до деякої бази, у вигляді якої може бути майно фірми, або загальні витрати на даний вид підприємницької діяльності, або очікуваний прибуток від підприємництва.

Індивідуальність сприйняття ризику слід враховувати при підборі управлінських кадрів. Необхідний контроль психологічної стійкості людини, що претендує на посаду менеджера. При цьому необхідно визначити, чи може він працювати в умовах того ступеня ризику, який є властивим і екстремальним для даної фірми. З цією метою слід здійснювати тестування на поведінку керівника в ризикових ситуаціях.

Оскільки робота в умовах ризику є звичною для ринкової економіки, то у фінансового менеджера виникає потреба в страхуванні підприємницької діяльності фірми.

У ринковій економіці принципово змінюються стосунки фірми з державою та іншими підприємствами. Держава в ринковій економіці має право тільки непрямими методами регулювати діяльність фірм. Необхідною умовою зміни стосунків підприємств і держави в нашій країні є процес роздержавлення. Цей процес, безумовно, відобразиться на характері фінансового управління.

Наслідком більшої свободи фірми від держави є зміна характеру джерел фінансування. Держава не перестає бути власником значної частини підприємств і тим самим знімає з себе відповідальність за їх фінансування. Разом з тим самостійні власники починають взаємно фінансувати один одного.

Отже, посилення економічної самостійності вимагає від керівника уміння правильно обирати своїх партнерів.
4. Оцінка стратегії і тактики підприємства.

Без аналізу неможливо правильно обрати політику фірми: ні тактичну, ні стратегічну. Однією з особливостей управління в ринковій економіці є посилення стратегічного характеру, оскільки в умовах нестабільності і ризику потрібно уміти прогнозувати.

В умовах ринку, нестійкості його кон'юнктури стратегія управління покликана сприяти стабілізації виробничо-господарської діяльності підприємства. Стійкість доходу фірми прямо залежить від якості стратегічних рішень. Займаючись тільки тактичними питаннями, фірма не бачить своїх майбутніх можливостей, в результаті не можна сподіватися на ефективність функціонування фірми. Про важливість стратегічних рішень говорить, наприклад, такий факт. За даними американських учених коливання прибутковості фірми на 80% визначаються вибором стратегічних решений1.

Під стратегією управління фірмою розуміється визначення довготривалої мети його розвитку і чинників підвищення прибутковості з урахуванням можливих змін на ринку. В стратегії управління знаходять віддзеркалення довгострокові задачі розвитку фірми, а також засоби і ресурси, необхідні для їх реалізації. Задача стратегічного управління полягає в тому, щоб підготувати фірму до можливих змін ринкової ситуації, протистояти несприятливим діям випадкових чинників.

Стратегічне рішення дає основу для ухвалення правильних рішень, що враховують майбутнє в теперішньому часі. Рішення - це вибір альтернативи. Необхідно зазначити, що ухвалення рішення - це психологічний процес, а людська поведінка не завжди логічна. Іноді людьми керує логіка, а іноді - почуття, тому управлінські рішення можуть носити інтуїтивний характер, а можуть - раціональний. Раціональність - це використання розуму для вибору рішення. На ухвалення управлінського рішення впливають особисті характеристики менеджера, середовище ухвалення рішення, інформаційні обмеження, поведінкові норми. Схематично процес ухвалення раціонального рішення показаний на мал. 10.


Першим кроком у формуванні стратегії є визначення мети це - бажані межі та величини, яких сподіваються досягти. Формулювання мети фірми в основному визначається трьома чинниками: 1) типом фірми; 2) положенням фірми (поточним і на перспективу); 3) впливом і метою різних власників.

Мета фірми формується власниками головних ресурсів організації відповідно до їх цінностей. Їх можна розділити на дві групи –цілі системи і цілі учасників. Головна загальна мета - вижити, тобто стійкість фірми. Засобами досягнення цієї мети є досягнення іншої мети - зростання продажів і зростання прибутку.

Цілі учасників визначаються безпосередніми володарями ресурсів, які знаходяться в суперечності один з одним. Наприклад, можуть існувати суперечності між менеджерами і власниками. Статус фірми в суспільстві, а отже, і статус менеджера визначаються об'ємом продажів. Проте ця мета може вступати в суперечність з іншою метою, яку переслідують власники (акціонери), - метою максимізації прибутку. Проілюструємо цю суперечність на мал. 11.


Мал. 11

Максимум прибутку підприємство буде отримувати при обсязі продажу, рівному Qп, коли граничний дохід підприємства порівняється з граничними витратами. Але валовий дохід ще деякий час продовжує зростати, поки обсяг продаж не досягне точки Qд. Кожна одиниця продукції між Qп і Qд збільшує сукупний дохід від продажу, але зменшує сукупний прибуток, так як граничні витрати вже перевершують граничний доход. При початковому падінні ціни доход отримується за рахунок зростання кількості, але потім, при зниженні ціни і подальшому зростанні виробництва, валовий доход також починає знижуватися. Акціонери зацікавлені в обсязі виробництва , що дорівнює Qп, а керівники – Qд. Досвідчений керівник обере обсяг виробництва між цими точками , тяжіючи до обсягу Qд , припустимо він зупиниться на обсязі Qм. По - різному керівник і власник можуть ставитися до ризику і шляхів його уникнення. За умови ліквідації підприємства керівник несе збитки двох видів. По-перше це призводить до втрат в його доходах, поки він не знайде іншу роботу. По-друге погіршується його репутація. Акціонери в результаті банкрутства втрачають частину свого багатства. Керівник може намагатися знизити ризик, наприклад уникаючи ризикованих проектів (але тоді він не забезпечить отримання максимуму прибутку фірмою), або продаючи цінні папери даної фірми і купуючи цінні папери інших фірм. Акціонери можуть бути проти розпорошення своїх акцій. Можливі й інші протиріччя між керівниками і власниками.

Формальний контроль за роботою керівника здійснюється на зборах власників (акціонерів). Більш ефективним є контроль з боку таких організацій, як комерційні банки, податкові органи, страхові, пенсійні фонди. Але найефективнішим контролером роботи керівника є ринок, діючий через динаміку попиту і пропозиції, у тому числі через динаміку курсів цінних паперів даної фірми.

Іншою проблемою є збалансованість короткострокової і довгострокової мети. Якщо у підприємства не буде стійкого прибутку найближчим часом, то воно просто перестане існувати, в той же час якщо не піклуватися про перспективи, то підприємство не виживе в майбутньому.

Якщо компанія вкладає значні кошти в рекламу і мало витрачає на дослідження і розробки, то поточні обсяги продажів зростають, а майбутні скорочуються. Якщо фірма не модернізує свій основний капітал, то вона може збільшити свій прибуток на найближчий момент, але обладнання зноситься, і прибуток скоротиться. Якщо фірма не витрачає часу і коштів на перепідготовку персоналу, то в майбутньому доходи також скоротяться. Якщо компанія не розробляє нових видів продукції, її позиції на ринку в майбутньому погіршаться.

Другим етапом вироблення раціональної стратегії є діагностичний. Він передбачає аналіз зовнішнього середовища, що оцінюється за наступними параметрами:

  • виявляються зміни, що впливають на різні аспекти стратегії, наприклад динаміка цін;

  • визначаються чинники, що сприяють досягненню загальнофірмової мети;

  • встановлюються чинники, що загрожують стратегії фірми, перш за все діяльність конкурентів і держави.

При раціональному ухваленні рішення аналіз зовнішнього середовища повинен поєднуватися з аналізом внутрішньофірмових сил, тобто з фінансовим аналізом фірми.

У результаті проведеного аналізу виявляються можливі альтернативи, проводиться їх оцінка і приймається рішення.

Якщо говорити про фірму в цілому, то перед нею завжди є декілька альтернатив: зростання (за рахунок власних або сторонніх джерел, злиття з іншим підприємством) або скорочення (ліквідація, банкрутство, переорієнтація, відсікання зайвого).

У процесі реалізації стратегії може змінитися зовнішнє середовище, на що добрий керівник повинен відповідним чином відреагувати. Крім того, початкова сукупність обмежень, яка була визначена при побудові фірми як системи, може не описувати всіх труднощів, що з'являються з часом. Отже, щоб взяти до уваги цю можливість, мету і обмеження слід постійно переглядати. Для повернення фірми до бажаного режиму необхідна інформація зворотного зв'язку.

Оскільки система складається з декількох частин, то аналіз стійкості повинен проводитися для всіх компонент. Якщо мета змінюється, а в її частинах, структурі та у функціях цих частин не відбуваються відповідні зміни, то система руйнується. Практика показує, що в мінливому середовищі найбільшого поширення набувають фірми, що децентралізують свою внутрішню організацію. Навпаки, за відносно статичних умов оточення організації будуються жорстко централізовано.

Це теоретичне положення має значне практичне значення для нашої країни сьогодні. Зрозуміло, що в ринковій економіці в порівнянні з плановою змінюються цінності і цілі функціонування первинної ланки. Якщо при цьому не буде відбуватися зміна структури наших підприємств, функцій їх основних підрозділів, то ніякі заходи – ні акціонування і приватизація, ні взаємозаліки заборгованості ні кредитування банками не допоможуть . Змінюється зовнішнє середовище, повинно зазнати змін і внутрішнє середовище фірми , в протилежному випадку почнеться хвиля банкрутств підприємств; або буде здійснено спробу відходу назад до адміністративних методів, що неминуче призведе до ще більшої кризи.

Отже, на основі аналізу особливостей управління в ринковій економіці можна визначити основні чинники успіху, тобто чинники досягнення фірмою своєї мети, чинники, що забезпечують максимальну ефективність функціонування фірми. До них можна віднести: гнучку реакцію управління на зміни зовнішнього середовища; орієнтацію на ринок; іноваційність і прискорення оновлення; творчий, аналітичний, стратегічний підхід до управління.

Основними функціональними областями стратегії фірми в ринковій економіці є маркетинг, фінанси і виробництво. Для ефективного функціонування фірми всі функціональні стратегії повинні бути підпорядковані загальній стратегії фірми.

Для того, щоб вижити в умовах різкої зміни зовнішнього середовища, необхідне коригування мети, структури і функцій основних підрозділів. Аналіз особливостей фінансового управління в ринковій економіці дозволяє таким чином визначити основні завдання управління. Найважливішими завданнями є такі:

  1. Визначення потреби фірми у фінансових ресурсах з метою реалізації найефективніших інвестиційних проектів. Тільки такий підхід дозволить оптимізувати дохід фірми.

  2. Аналіз альтернативних джерел фінансування, їх оцінку і формування раціональної структури і позикових засобів.

  3. Забезпечити отримання фінансових ресурсів з обраних джерел. При цьому важливо стежити за змінами ринкового положення фірми і при необхідності вносити корективи у фінансову політику підприємства.

  4. Оптимізація доходу фірми. Стійкість доходу - передумова її процвітання.

  5. Ефективно використовувати отримані фінансові ресурси. З цією метою важливо правильно управляти рухом оборотного і основного капіталу.

  6. Забезпечення стійкого зростання фірми як системи, зростання за рахунок розширення власного виробництва або за рахунок злиття з іншими підприємствами, запобігання банкрутства фірми.

7. Забезпечити виконання зобов’язань фірми перед банками, податковими органами, пенсійними фондами і т.д.

Схожі:

2. Аналіз середовища господарської діяльності підприємства iconТеоретичні питання з дисципліни «Аналіз господарської діяльності підприємства»
Системний підхід до комплексного аналізу. Основні системи показників господарської діяльності
2. Аналіз середовища господарської діяльності підприємства iconЕтап Аналіз основних економічних показників господарської діяльності підприємства

2. Аналіз середовища господарської діяльності підприємства iconЗа рішенням Чернігівської ради депутатів було створено комунальне...
Я відноситься зазначене підприємство? Проаналізуйте наявність обмежень, що можуть існувати по відношенню до здійснення господарської...
2. Аналіз середовища господарської діяльності підприємства icon1. Теоретичні основи аналізу господарської діяльності
Завдання вивчення дисципліни. З результаті вивчення дисципліна “Аналіз господарської діяльності” студенти повинні знати
2. Аналіз середовища господарської діяльності підприємства iconРозділ 3 розробка заходів щодо покращення фінансового стану підприємства
Проведений аналіз фінансово–господарської діяльності пп «Грона» показує, що підприємство прибуткове, тому не потребує фінансової...
2. Аналіз середовища господарської діяльності підприємства iconЗміст Вступ Розділ 1 Характеристика, аналіз пасивів підприємства
Аналіз ефективності фінансово-економічної діяльності підприємства
2. Аналіз середовища господарської діяльності підприємства iconТема «Стратегічний контекст підприємства»
Методи оцінки зовнішнього середовища: модель 5-ти факторної конкуренції М. Портера, step-аналіз, оцінка привабливості галузі за Топсоном,за...
2. Аналіз середовища господарської діяльності підприємства iconМетодичні рекомендації щодо організації самостійної роботи студентів...
Методичні рекомендації щодо організації самостійної роботи студентів з дисципліни “Аналіз господарської діяльності” напряму підготовки...
2. Аналіз середовища господарської діяльності підприємства iconЕкономічний аналіз зовнішньоекономічної діяльності підприємства
Ключові терміни: економічний аналіз; ефективність зовнішньоекономічної діяльності; беззбитковість зовнішньоторговельної ціни; прибуток;...
2. Аналіз середовища господарської діяльності підприємства iconЛекція 27 аналіз зовнішньоекономічної діяльності підприємства
Аналіз відповідності трансформації оборотних активів у готівку та термінів погашення кредиторської заборгованості
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка