1. історичні передумови виникнення соціології як окремої науки передумови для виникнення соціологічної науки почали активно формуватися ще у xvш ст. У




Назва1. історичні передумови виникнення соціології як окремої науки передумови для виникнення соціологічної науки почали активно формуватися ще у xvш ст. У
Сторінка1/16
Дата конвертації01.07.2013
Розмір1.87 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Географія > Документы
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16
1. ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ СОЦІОЛОГІЇ ЯК ОКРЕМОЇ НАУКИ

Передумови для виникнення соціологічної науки почали активно формуватися ще у XVШ ст. У соціально-економічному аспекті вони були пов'язані з розвитком капіталізму, формуванням ринкових відносин, що потребувало якісно нових знань про відносини в суспільстві та прогнозування їх розвитку.

Науково-теоретичні передумови виникнення соціології сформувалися завдяки новим науковим відкриттям у сфері природознавства (у математиці, біології, фізиці, механіці). Без досягнень точних і природничих наук не можна було б говорити про

появу соціології, оскільки вона творилася за їх зразком, пристосовувала до своїх потреб основні їх методи пізнання дійсності ( вивчення і аналіз фактів, спостереження, експеримент тощо), підпорядковувала свої пошуки їх законам (об'єктивність, вірогідність, доказовість, точність та ін.). Ідейними передумовами формування соціології в основному були течії консерватизму та лібералізму, які з різних позицій тлумачили буття суспільства і людини. Консерватори вважали суспільство складним поєднанням відносин та взаємозв’язків, підносили його значення над окремою людиною. Ліберали, навпроти, саме в людині бачили джерело суспільного розвитку, тому метою суспільного прогресу вважали вдосконалення особистості. Крім того, важливим поштовхом до дослідження соціальних питань послужив розвиток суспільного виробництва. Розширюючи сферу виробництва, люди зіштовхнулися з обмеженістю природних ресурсів. Стало зрозуміло, що єдиним

способом збільшення продуктивності праці може бути більш інтенсивне використання робочої сили, тобто за рахунок посилення експлуатації людей,

зайнятих у виробництві. Це активізувало наступну передумову - суспільні кризи, викликані нестабільністю, в умовах формування капіталістичних відносин. Коли всі ці проблеми постали і були усвідомлені, виникла необхідність у створенні нової науки, яка вивчала б соціальні об’єднання людей, їх поведінку в цих спільнотах і результати таких інтеракцій. В узагальненому вигляді науковці виділяють три основні групи передумов, що сприяли процесу виникнення сучасної соціології: 1) соціально-економічні, такі як індустріальна революція, ринок праці, розвиток міст, торгівлі тощо;

^ 2) соціально-політичні, серед яких — новий соціальний порядок, панування буржуазії, влада капіталу, державна бюрократія, демократизація та ін;

3) інтелектуальні – у вигляді філософських ідей епохи Просвітництва з її духовними орієнтирами — гуманізмом, раціоналізмом, ідеями прогресу, свободи особи, наукового знання. Таким чином, на першу чверть XIX ст. склалися соціально-економічні, природничо-наукові й ідейно-теоретичні передумови для створення соціологічної науки. У цей час світ зазнав глибоких соціальних змін, пов’язаних з переходом від традиційного до індустріального суспільства. Нові форми економічного, політичного і духовного життя вимагали конкретного наукового дослідження та аналізу. Виникла нагальна потреба переходу від загальних абстрактних

філософських роздумів про суспільство до чіткої позитивної науки соціології.

^ 2. УЯВЛЕННЯ ПРО ОБ΄ЄКТ І ПРЕДМЕТ СУЧАСНОЇ СОЦІОЛОГІЇ

Термін " соціологія" буквально означає « наука про суспільство» (від лат.societas – суспільство, товариство і грец. logos – наука). Соціологія виникла у XIX ст. Фундатором цієї науки вважають французького філософа, представника позитивізму Огюста Конта (1798-1857). Кожна наука має власний об'єкт і предмет дослідження. Об’єктом науки є все те, на що спрямоване дослідження. Об'єкт соціології – соціальна реальність, і тому соціологія – це наука про суспільство як цілісну систему. У цьому сенсі суспільство як об΄єкт дослідження соціології розглядається у двох аспектах: а) як соціальний організм, що складається із взаємопов΄язаного комплексу соціальних утворень (соціальних інститутів, соціальних спільнот, соціальних груп та

індивідів);

б) як складна природно-історична соціальна система, побудована на органічній спільності продуктивних сил і виробничих відносин політичної, економічної, соціальної та духовної сфер.

Водночас суспільство є об'єктом дослідження й інших наук, зокрема: історії, соціології, філософії, етнографії, культурології, демографії, права, політології тощо. Проте ці науки, маючи спільний об'єкт, суттєво різняться предметом дослідження.

Так, предмет соціології не може бути зведений до предмета соціальної філософії, тому що соціологія розглядає суспільство у більш конкретних категоріях та поняттях, які співвідносяться з емпірично перевіряємими фактами. Предмет науки -

це певні специфічні і конкретні елементи та властивості об'єкта дослідження. Ця проблема не є новою в соціології, проте дотепер не існує єдиної думки стосовно її предмета. На наш погляд, найбільш близько до визначення предмета соціології підійшов російський соціолог В.Ядов. На його думку, «соціологія – це наука про становлення, розвиток і функціонування соціальних спільнот, соціальних організацій і соціальних процесів як основних модусів їх існування, наука про соціальні відносини як механізми взаємозв’язку і взаємодії між різноманітними соціальними спільнотами, між особистістю та спільнотами і про закономірності соціальних дій». Для більш кращого розуміння сутності предмета соціологічної науки пропонуємо

також і авторське визначення::«соціологія – це наука, яка вивчає суспільство крізь призму інтересів, потреб і поведінки людей у безкінчених процесах створення, розвитку і функціонування соціальних спільнот». Таке комплексне розуміння предмета соціології дає змогу: а) виявляти реальну картину змін у соціальній структурі суспільства; б) відображати закономірні процеси перетворення соціальних явищ в нову якість; в) охоплювати усю сукупність зв’язків та відносин, які називаються соціальними.Отже, об’єктом соціології як науки є суспільство як цілісна соціальна система, а предметом - соціальні відносини між особистостями, соціальними спільнотами, соціальними організаціями, інститутами та іншими структурними складовими суспільства.

^ 3. Структура соціології. Роль теоретичного й емпіричного рівнів соціологічного знання

Проблема визначення структури актуальна для будь-якої науки. Щодо

соціології питання набагато складніше. Про структуру системи соціологічного

знання ще й досі точаться наукові дискусії. Існує багато підходів до виділення

критеріїв структуроутворення і кількості рівнів соціології — від найпростішого

(розподіл соціології на дві частини — фундаментальну та прикладну) до

найскладнішого ( виділення семи рівнів соціології: методологічні та теоретичні

засади, спеціальні знання, емпіричний рівень, прикладний рівень, соціоінженерний

рівень, теорія соціологічного дослідження та ін.). Але більшість вчених

дотримується думки про трирівневу структуру соціологічного знання: теоретичну

соціологію, емпіричні дослідження та соціоінженерію. На першому,

загальнотеоретичному рівні суспільство вивчають як єдиний соціальний організм,

акцент робиться на проблемах глобального характеру. Знання, що отримують на

цьому рівні, встановлюють сутнісний зв'язок між окремими підсистемами

суспільства, якнайзагальніше описують їх. Загальнотеоретична соціологія охоплює

різноманітні течії, напрями і концепції, які зі своїх методологічних позицій

пояснюють розвиток суспільства.

Емпіричні соціологічні дослідження, які становлять другий рівень системи

соціологічного знання, є однією з форм вивчення дійсності на початковому етапі

пізнавального процесу. На відміну від теоретичного дослідження (в межах якого

соціолог оперує насамперед науковими категоріями і поняттями, що відображають

сутнісні якості соціальних процесів і явищ), в емпіричному дослідженні предметом

аналізу стають конкретні соціальні явища і дії, погляди, настрої, потреби, інтереси,

мотиви поведінки людей, соціальних груп і спільнот, відображення соціальної

реальності у фактах людської свідомості і практичної діяльності.

Емпіричне дослідження є не тільки збиранням і відбором соціальних фактів,

що підтверджують чи спростовують теоретичні гіпотези вченого. Це спеціальні

наукові процедури, які за допомогою спеціальних соціологічних методів

дослідження ( аналіз документів, опитування, тестування, спостереження,

соціальний експеримент тощо) дають змогу робити наукову реєстрацію і аналіз

соціальних фактів, що є базою до подальших теоретичних пошуків та узагальнень.

Емпіричне соціологічне дослідження є найдинамічнішим і має специфічну

організаційну структуру, яка відрізняється від традиційної теоретичної діяльності.

Охоплюючи елементи теоретичного знання, необхідного для попереднього аналізу

предмета дослідження, воно потребує вирішення багатьох організаційних проблем,

володіння професійними дослідницькими прийомами та засобами здобування

первинної соціологічної інформації, математичними методами опрацювання та

аналізу статистичного матеріалу. Важливе значення має також вміння

встановлювати контакт з людьми, щоб одержати якісну інформацію. А проведення

конкретного соціологічного дослідження (КСД) є своєрідним мистецтвом і вимагає

від соціолога не тільки володіння специфічними соціологічними знаннями та

навичками, а й значного професійного досвіду та певних морально-психологічних

якостей.

Значення третього рівня системи соціологічного знання - соціоінженерії –

винятково важливе і зумовлене багатьма причинами. По-перше, соціальна інженерія

відзначається своїм самостійним рівнем, має свій особливий предмет, категорії,

комплекс термінів і виробляє особливий підхід до вивчення суспільних процесів і

явищ, що, у свою чергу, зумовлює особливості вироблення і застосування

конкретної методики. По-друге, сучасний стан суспільства характеризується

високим динамізмом, тому загальнотеоретична соціологія, хоч і має певний зв'язок з

соціальною практикою, не встигає своєчасно опанувати ці зміни, пояснити

механізми, прогнозувати їх розвиток. Все це стає можливим при застосуванні

соціальної інженерії.

Формування соціальної інженерії об'єктивно зумовлене бурхливим розвитком

соціальної практики, яку загальнотеоретична соціологія неспроможна повністю

охопити. Справді, загальнотеоретична соціологія, осмислюючи загальні процеси та

закономірності розвитку суспільства, не має можливості ( та й необхідності)

відповісти на питання, як функціонують і розвиваються різноманітні соціальні

спільноти ( національно-етнічні, соціально-демографічні тощо), соціальні

інститути (сім'я, держава, трудовий колектив), як відбуваються соціальні процеси

(трудова діяльність, соціальні конфлікти, соціальні відхилення).

Таким чином, теоретичний рівень соціології, конкретні емпіричні досліження

та соціальна інженерія складають три основні рівні системи соціологічного знання і

реалізуються у нерозривній єдності. Без такого зв’язку теорія, не підкріплена

знанням конкретних фактів соціологічної дійсності, стає нежиттєздатною. А

епміричні дослідження, які не спираються на загальнотеоретичні дослідження,

неспроможні пояснити природу соціальних явищ та процесів.

^ 4 . Характеристика основних законів і категорій соціології

Як і будь-яка інша наука, соціологія досліджує явища і процеси, що

відбуваються у житті соціальних спільнот та суспільства загалом у відповідних

соціальних законах і категоріях.

Соціальний закон — це суттєвий, об'єктивний і повторюваний причинний

зв'язок між соціальними явищами та процесами, які виникають внаслідок масової

діяльності людей або їх окремих власних дій.

Доцільно розрізняти три групи соціальних законів.

За масштабом реалізації соціальні закони діляться на загальні й специфічні.

Загальні закони діють в усіх суспільних системах тому, що вони формуються

природньою ходою суспільного розвитку, як результат цілеспрямованих,

послідовних і об’єктивних дій багатьох індивідів у процесі своєї життєдіяльності

(наприклад, закони переходу від одного виду суспільства до іншого у вигляді

соціально-економічних формацій або стадій. Загальними є також закони вартості та

товарно-грошових відносин). Дія специфічних соціальних законів обмежена однією

чи кількома суспільними системами (наприклад, закон первинного нагромадження

капіталу, або закони щодо приватної власності, станового положення, громадянства

тощо).

За способом вияву соціальні закони ділять на статичні (стохастичні) й динамічні.

Статичні закони відстежують стан суспільних відносин на конкретний

розглядуваний час і їх тенденцію до збереження стабільності соціального цілого.

Коло основних елементів соціальної статики суспільства складають: сім’я,

корпорація або колектив, церква, держава. Ці соціальні інститути забезпечують

стабільність суспільства. Не випадково люди стверджують: міцна сім’я,

працездатний колектив, єдина церква – це, як правило, міцна держава, гуманне і

справедливе суспільство, хороші відносини між поколіннями. Так створюється

більш-менш прийнятий соціальний порядок – як кінцевий результат законів

соціальної статики і як єдино можлива форма співіснування людей за даних

суспільних умов.

Однак, будь-яке суспільство перебуває у процесі постійного розвитку і зміни,

переходу з одного стану до іншого. Цей процес забезпечується законами соціальної

динаміки, у тому числі – законом переходу від кількісних показників до якісних.

О.Конт стверджував, що прогрес є результатом соціальної динаміки і виділяв чотири

різновиди соціального прогресу: матеріальний, тобто поліпшення умов життя

людей; фізичний, тобто вдосконалення природи людини; інтелектуальний –

розумове вдосконалення і моральний – розвиток почуття колективізму. Цікаво, що

найбільш вагомими для суспільства є інтелектуальний і моральний прогреси.

За формою зв'язку можна відокремити такі типи соціальних законів:

1) закони, які відзеркалюють інваріантне (незмінне) співіснування соціальних

явищ. Наприклад, якщо існує явище «А», обов'язково повинно існувати і явище «Б».

Так, індустріалізація і урбанізація в суспільстві відзначають скорочення зайнятого у

сільському господарстві населення;

2) закони, які відображають тенденції соціального розвитку. Так, зміна

характеру продуктивних сил вимагає зміни відносин виробництва;

3) закони, які встановлюють функціональну залежність між соціальними

явищами. Так, соціальна нестабільність у суспільстві, затримання з виплатами

заробітних плат, зниження прожиткового мінімуму неминуче ведуть до таких

негативних демографічних явищ, як скорочення народжуваності, підвищення

смертності населення і зниження середньостатистичного прожиткового мінімуму;

4) закони, які фіксують причинний зв'язок між соціальними явищами

(наприклад, підготовка кадрів вищої кваліфікації є наслідком функціонування

відповідної системи освіти. А перехід до платної форми підготовки у ВНЗ став

причиною двох подальших наслідків: збільшенням загального контингенту

студентів і зниженням якості рівня навчального процесу).

Отже, соціальні закони створюються у різних сферах людської діяльності, в

першу чергу у сфері матеріальної діяльності, і здійснюються завдяки самій

діяльності. Соціальні закони – це закони персональної діяльності людей у

конкретних суспільствах, саме тому дійство одного і

того ж соціального закону може проявлятися у різних ситуаціях по-різному як

тенденція, а не як постійна величина. Колишні уявлення вчених про те, що

суспільство розвивається на основі раз і назавжди встановлених законів не

витримали перевірки часу.

Тепер щодо категорій соціології, які створюють «мову» цієї науки. Це дійсно

найважливіші, найбільш суттєві і специфічні поняття, саме ті цеглинки, з яких

складається соціологічна наука. Так, категоріями соціології можна назвати такі:

«соціальні спільноти» (класи, страти, групи, нації, вікові, статеві й професійні

групи); «соціальна рівність»; «соціальне управління»; «соціальна політика»;

«соціальна сфера»; «соціальний ідеал»; «соціальні явища»; «соціальні інститути»;

«соціальні зв’язки»; «соціальна трансформація», «соціальна мобільність» та ін.

Тобто, це ті найбільш суттєві поняття, які відображають предмет науки соціології.

Розрізняють три основних групи категорій соціології:

1. Загальнонаукові категорії у соціологічному заломленні («суспільство»,

«соціальна система», «соціальний розвиток» тощо).

2. Безпосередні соціологічні категорії («соціальна спільнота», «соціальний

статус», «стратифікація», «соціальний інститут», «соціальна мобільність» тощо).

3. Категорії дисциплін, суміжних із соціологією («особистість», «сім'я»,

«соціологія політики», «економічна соціологія» тощо).

Розглянемо деякі з основних категорій та понять соціології.

Соціальне (лат. socialis — товариський, громадський) — сукупність певних рис

та особливостей суспільних відносин, інтегрована індивідами чи спільнотами у

процесі спільної діяльності в конкретних умовах, яка виявляється в їх стосунках.

Соціальна система – складноорганізоване, цілісне утворення, основними

елементами якого є люди, їх зв’язки та взаємовідносини, а також соціальні

інститути, організації, соціальні групи та спільноти, норми, що надають

функціонуванню системи впорядкованого характеру.

Соціальні відносини – це усталена система зв’язків між окремими людьми й

соціальними спільнотами, які беруть неоднакову участь в економічному,

політичному й духовному житті, мають різний соціальний стан, спосіб життя,

джерела й рівні доходів та особистого споживання.

Соціальна дія – форма або спосіб розв’язання соціальних проблем і

суперечностей, основою яких є зіткнення інтересів основних соціальних сил

суспільства.

Соціальні рухи – різні форми колективної дії, спрямовані на соціальну

реорганізацію, функціонують неформально, хоч деякі з них можуть згодом

інституалізуватися.

Соціальний процес - послідовна зміна станів суспільства або його окремих

систем.

Отже, закони та категорії соціології складають її основу, при цьому вони дають

змогу ви-

окремити соціологію з низки інших наук, об’єктом вивчення яких є також

суспільство. Окрім того, закони та категорії соціології дають можливість зрозуміти

сутність науки, механізми її функціонування, розвитку та науково-практичної

корисності.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

Схожі:

1. історичні передумови виникнення соціології як окремої науки передумови для виникнення соціологічної науки почали активно формуватися ще у xvш ст. У iconА реферати
Визначити предмет філософії та специфіку філософування порівняно з предметним полем природничих наук. Охарактеризувати поняття світогляду,...
1. історичні передумови виникнення соціології як окремої науки передумови для виникнення соціологічної науки почали активно формуватися ще у xvш ст. У iconТема соціологія як наука І навчальна дисципліна (2 год.)
...
1. історичні передумови виникнення соціології як окремої науки передумови для виникнення соціологічної науки почали активно формуватися ще у xvш ст. У iconПрактичне заняття №1 Романтизм у Німеччині. Е. Т. А. Гофман
Суспільно-політичні та філософські передумови виникнення романтизму у літературі як творчого методу
1. історичні передумови виникнення соціології як окремої науки передумови для виникнення соціологічної науки почали активно формуватися ще у xvш ст. У iconМіністерство освіти І науки україни херсонський державний університет...
«Історичні, соціологічні, політологічні науки: історія, сучасний стан та перспективи досліджень»
1. історичні передумови виникнення соціології як окремої науки передумови для виникнення соціологічної науки почали активно формуватися ще у xvш ст. У icon14 Передумови виникнення та розвиток міжнародної діяльності банків
Банки не тільки спрощують рух потоків існуючих корпоративних ресурсів, а й сприяють забезпеченню кредитного фінансування на місцевих...
1. історичні передумови виникнення соціології як окремої науки передумови для виникнення соціологічної науки почали активно формуватися ще у xvш ст. У iconПлани семінарських занять по курсу “Фінансове право”
Походження терміну “фінанси”. Передумови виникнення фінансів. Роль фінансів на сучасному етапі розвитку держави та економіки
1. історичні передумови виникнення соціології як окремої науки передумови для виникнення соціологічної науки почали активно формуватися ще у xvш ст. У iconПлан: Передумови виникнення Київського університету Становлення та розвиток університету
Бойко І. З. Українські літературні альманахи І збірники ХІХ – початку ХХ ст. – К.: Наук думка, 1967. – 370 с
1. історичні передумови виникнення соціології як окремої науки передумови для виникнення соціологічної науки почали активно формуватися ще у xvш ст. У iconТема Історико-правові передумови виокремлення господарського судочинства
Виникнення комерційних (торгових) судів у взаємозв’язку із розвитком комерційних(торговельних) відносин та торгового (комерційного)...
1. історичні передумови виникнення соціології як окремої науки передумови для виникнення соціологічної науки почали активно формуватися ще у xvш ст. У iconЦієї курсової роботи є дуже актуальною в наш час, адже саме навчальна...
Мета цієї курсової роботи полягає у тому, щоб проаналізувати видання в Україні навчальної літератури розглянути проблеми І передумови...
1. історичні передумови виникнення соціології як окремої науки передумови для виникнення соціологічної науки почали активно формуватися ще у xvш ст. У iconВ чому полягає необхідність та передумови виникнення та розвитку корпоративного менеджменту?
В чому полягає суть таких теорій корпоративного управління як теорія агентів та стейкхолдерів?
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка