1. Поняття І сутність менеджменту




Скачати 104.29 Kb.
Назва1. Поняття І сутність менеджменту
Дата конвертації20.06.2013
Розмір104.29 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Географія > Документы




ТЕМА 1. Поняття і сутність менеджменту


  1. Еволюція поглядів на сутність менеджменту

  2. Організація як об’єкт управління.

  3. Менеджмент як вид професійної діяльності.


Розвиток ринкових відносин в Україні сприяє підвищенню ролі менеджменту. У сучасних умовах менеджмент розглядається як один з базисних елементів економіки поряд із землею, капіталом і кадрами.

Сучасний менеджмент - особлива галузь знань. Без глибокого оволодіння менеджментом неможливо ефективно управляти підприємством.

Етимологічно менеджмент походить від латинського слова “manus” – рука. Початково це слово означало вміння дбайливо вести домашнє господарство, майстерно володіти засобами праці, вправно працювати. З появою багатьох видів роботи, з поглибленням спеціалізації виникла потреба в діяльності, яка пов’язувала в єдине ціле роботу багатьох окремих виконавців. Відповідно до цього трансформувався і зміст поняття “менеджмент”. Це слово увібрало у себе всі чисельні вимоги до управління як до науки, мистецтва ведення справ і стилю роботи. З англійської мови (to manage) перекладається як управляти, керувати, адмініструвати, завідувати, очолювати.

Для позначення діяльності з координації роботи людей на практиці використовують різні поняття:

  • “управління”;

  • “менеджмент”;

  • “адміністрування”;

  • “керування” тощо.

“Управління” – найбільш загальне поняття. Воно поширюється на велике коло різноманітних об’єктів, явищ і процесів, наприклад:

  • технічні системи;

  • господарські системи;

  • суспільні системи;

  • державні системи тощо.

“Менеджмент” – це поняття, яке використовують переважно для характеристики процесів управління господарськими організаціями (підприємствами).

“Адміністрування” – поширюється на управління державними установами або для позначення процесів керування діяльністю апарата управління підприємства.

“Керування” – поширюється на мистецтво тієї або іншої особи (менеджера) впливати на поведінку і мотиви діяльності підлеглих з метою досягнення цілей організації.

“Менеджмент” – це надзвичайно широке та багатомірне поняття.

Важко дати єдине абсолютно чітке та повне визначення поняття «менеджмент». Функції, сфери, рівні менеджменту та ситуації у яких вони реалізуються значно різняться між собою. Щоб з’ясувати сутність менеджменту на нього треба подивитись з різних точок зору:

  • з філологічної;

  • з емпіричної (практичної), тобто як виду професійної діяльності;

  • з точки зору системи знань, тобто виникнення та розвитку науки управління.

Бізнесмен і менеджер - це не одно і теж. Бізнесмен - це той, хто "робить гроші", власник капіталу, що знаходиться в обороті, приносить доход. Їм може бути ділова людина, в підпорядкуванні якого ніхто не знаходиться, або великий власник, який не обіймає ніякої постійної посади в організації, але є власником її акцій і, можливо, перебуває членом її правління. Менеджер же обов'язково обіймає постійну посаду, в його підпорядкуванні знаходяться люди.

Останніми роками спостерігається певна конвергенція (процесс зближення,компромиссов) поглядів на менеджмент. ^ У широкому розумінні менеджмент - це вміння досягати поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект та мотиви поведінки інших людей (рис. 1.1).

У діяльності всіх менеджерів, незалежно від функції, яку вони виконують, посади, яку вони обіймають, галузі, у якій вони працюють, є дещо спільне. Саме це спільне, загальне для діяльності всіх менеджерів і становить фундамент науки менеджменту, складає її основи, які і є предметом вивчення курсу “Менеджмент” як навчальної дисципліни.



Рис. 1.2. Основні складові та сфери менеджменту
При цьому слід зауважити, що знань теоретичних основ управління замало для забезпечення ефективного функціонування тієї або іншої організації. “Той, хто ставить діагноз за книгою, або намагається управляти, вивчивши напам’ять принципи менеджменту, рідко коли досягає успіху”.

Відомо, що за всіх інших рівних умов кінцевий результат діяльності різних керівників не однаковий. Спроби пояснити це науковими методами результатів не дають і дати не можуть. В управлінській діяльності завжди присутнє дещо таке, що не піддається кількісному аналізу і що прийнято називати мистецтвом управління. Проте, це не означає, що управління здійснюється спонтанно, стихійно, що менеджер покладається тільки на вдачу, інтуїцію, власний досвід. Мистецтво управління саме і є вмінням менеджера-практика пристосувати досягнення науки управління до:

  • особливостей власного характеру;

  • особливостей підлеглих;

  • особливостей відповідної сфери бізнесу.

Таким чином, наука та мистецтво менеджменту не виключають, а доповнюють одне одного. Мистецтво менеджменту завжди спирається на наукові знання, які покладено в його основу.

^ 2. Організація як об’єкт управління

За визначенням Честера Бернарда: “Організація - група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети або спільних цілей”.

Для більшої точності скажемо, що приведене вище визначення справедливо не просто для організації, а для формальної організації. Існують також неформальні організації, групи, які виникають спонтанно, але де люди вступають у взаємодію один з одним досить регулярно. Неформальні організації існують в усіх формальних організаціях, за виключенням, можливо, дуже маленьких

Всі організації мають загальні для них характеристики.

1) всі організації використовують чотири види ресурсів (рис. 1.2):

  • людські ресурси;

  • фінансові ресурси;

  • фізичні ресурси (сировина, устаткування тощо);

  • інформаційні ресурси.



Рис. 1.2.. Концепція підприємства як «відкритої» матеріально-речовинної та соціально-економічної системи

  1. - Підприємство є «відкритою» матеріально-речовинною системою, оскільки його діяльність можна описати з погляду моделі «вхід — вихід»: на «вході» підприємства є всі види матеріальних і нематеріальних ресурсів (сировина, техніка, персонал, фінанси, інформація тощо), які організація використовує для виробництва продукції (надання послуг) вона отримує із зовнішнього середовища; а на «виході» — продукція, що виробляється організацією також реалізується у зовнішньому середовищі. «Вхідні» та «вихідні» потоки сполучають організацію з відповідними ринками.

  2. всі організації здійснюють горизонтальний і вертикальний поділ праці. Якщо навіть дві людини працюють спільно для досягнення єдиної мети, вони повинні поділити роботу між собою.

Поділ загальної роботи в організації на її складові частини називається горизонтальним поділом праці (wide-flat). Результатом горизонтального поділу праці є формування окремих підрозділів організації (відділів, цехів, виробництв, ділянок тощо).

Оскільки робота в організації розподіляється між окремими підрозділами та виконавцями, хтось має координувати їх діяльність. Внаслідок цього об’єктивно виникає потреба у так званому вертикальному поділі праці (tall-narrow) - це створення ієрархії рівнів управління, щоб скоординувати горизонтально розділену управлінську роботу для досягнення цілей організації.
4) всі організації мають структуру (сукупність підрозділів та зв’язків між ними, а також взаємовідносин між рівнями управління та функціональними сферами діяльності), яка надає їм цілісність й спроможність реалізувати своє призначення.

Глобальною метою діяльності будь-якої організації - є досягнення успіху. Організація вважається успішною, коли вона досягає поставлених перед собою цілей. Складовими успіху при цьому виступають:

а) виживання, тобто можливість існування якомога довше;

б) результативність та ефективність.

Щоб бути успішною впродовж тривалого часу, вижити та досягти своїх цілей, організація має бути як ефективною, так і результативною.

За словами П. Друкера:

  • результативність є наслідком того, що робляться потрібні слушні речі (doing the right things);

  • ефективність є наслідком того, що вірно (правильно) створюються ці самі речі (doing things right).

Перше і друге є однаково важливим.

Ефективність організації має назву продуктивності і вимірюється як співвідношення вартісної оцінки усіх виходів з організації та вартісної оцінки усіх входів в організацію.

Як менеджери сприяють ефективній та результативній діяльності організацій? Вони це роблять у процесі виконання чотирьох основних функцій менеджменту:

1) планування (процес обґрунтування рішення та розподілу ресурсів (матеріальних, фінансових, людських, інформаційних). Планування залежить від цілей та стратегії розвитку організації);

2) організація (включає три основні складові - організацію робіт, проектування структури всієї організації, побудова системи взаємодії підрозділів та управління ними);

3) мотивація (процес, за допомогою якого менеджер спонукає інших людей працювати для досягнення організаційних цілей, тим самим задовольняючи їх власні потреби);

4) контроль (функція управлення, яка виконує роль стабілізації у процесі управління).
Отже, у вузькому розумінні менеджмент - це процес планування, організації, мотивації та контролю організаційних ресурсів для результативного та ефективного досягнення цілей організації.

Зазначені функції менеджменту, що виконуються у зазначеній послідовності, утворюють поняття «цикл менеджменту».

Слід зауважити, що такий підхід до розуміння циклу менеджменту зовсім не означає, що процес управління носить дискретний характер (в понеділок - планування, у вівторок - організація тощо). Реально у роботі менеджера постійно сполучаються усі перелічені функції менеджменту.
^ 3. Менеджмент як вид професійної діяльності

Менеджмент часто розглядають і як вид професійної діяльності. З цієї точки зору для розуміння сутності менеджменту важливо знати, хто такі менеджери і чим їх діяльність відрізняється від діяльності інших категорій робітників.

Директор, керівник групи, начальник, завідувач тощо - всі ці слова позначають посади. Люди, які обіймають ці посади можуть бути об’єднані загальним поняттям «менеджер», оскільки можна визначити наступні спільні для них ознаки діяльності:

  1. менеджер має хоча б одного підлеглого;

  2. менеджер управляє частиною або всією організацією, в якій він працює;

  3. менеджер отримує певні повноваження та приймає в їх межах рішення, що матимуть наслідки для інших співробітників організації.

Тобто, менеджер – це людина, яка займає постійну керуючу посаду, наділена повноваженнями і приймає в їх межах рішення за певними видами діяльності організації.

Будь-яку організацію можна розглядати як систему взаємозв’язаних у єдине ціле окремих елементів. Одночасно організація є і частиною (елементом) системи більш високого порядку - зовнішнього середовища.

До основних компонентів внутрішнього середовища організації відносяться: виробництво, дослідження та розробки, технологія, сировина, матеріали, фінанси, робітники тощо.

Зовнішнє середовище прямого впливу (мікросередовище) включає постачальників, споживачів, конкурентів та інших економічних партнерів (наприклад банки).

Зовнішнє середовище опосередкованого впливу (макросередовище)- економічна, соціальна, політико-правова, технологічна, екологічна, міжнародна компоненти тощо.

Незалежно від того як будується взаємодія підприємства із зовнішнім середовищем виокремлюють:

  1. організації з механіcтичним типом управління;

  2. організації з органічним типом управління.

Характерні риси механістичного типу управління (класична, бюрократична, традиційна):

  1. консервативна, негнучка структура;

  2. чітко визначені, стандартизовані та стійкі задачі;

  3. опір змінам;

  4. ієрархічна система контролю;

  5. командний тип комунікацій, які йдуть зверху вниз;

  6. зміст комунікацій: розпорядження,інструкції.

Характерні риси органічного типу управління:

  1. гнучка структура;

  2. динамічні, не визначені задачі;

  3. влада базується на знанні та досвіді;

  4. самоконтроль та контроль колег;

  5. багато направленість комунікацій;

  6. змістом комунікацій є інформація та поради.

Кожен з наведених типів має визначені переваги. Відповідно кожному з них можуть бути надані певні переваги в залежності від характеру оточення та рівня невизначеності. У тому випадку, якщо оточення є динамічним, якщо рівень невизначеності є високим, більш ефективним є тоді органічний тип управління організацією. Якщо є оточення є стабільним та невизначеність знаходиться на низькому рівні, перевага може бути надана механічному типу управління

У відповідності до цього розрізняють наступні сфери менеджменту (рис. 1.3):

  1. виробничий менеджмент;

  2. фінансовий менеджмент;

  3. управління персоналом;

  4. управління дослідженнями та розробками;

  5. облік;

  6. маркетинг;

  7. загальна адміністрація.

Менеджер може: 1) керувати будь-якою з них (або її частиною); 2) керувати кількома одразу; 3) керувати всією організацією в цілому.


Рис. 1.3. Співвідношення сфер і рівнів менеджменту
В залежності від того, скількома компонентами (сферами) організації управляє менеджер розрізняють три рівні менеджменту:

вищий середній нижчий

До вищого рівня відноситься невелика група основних керівників організації - президент (директор), віце-президенти (заступники), виконавчий директор.

На вищому рівні менеджменту формулюється місія та встановлюються організаційні цілі, визначається загальнокорпоративна стратегія та основні задачі щодо її реалізації, приймаються рішення щодо виходу на нові ринки, випуску нової продукції, залучення інвестицій, напрямків досліджень та розробок тощо.

Середній рівень менеджменту (керівники виробничих та функціональних підрозділів) розробляє та реалізує оперативні плани із впровадження рішень, які були прийняті вищим керівництвом організації. Менеджери середнього рівня мають досить широку свободу дій щодо реалізації планів. Вони, наприклад, самостійно визначають: скільки необхідно найняти нових робітників; яке нове обладнання придбати; як використовувати засоби масової інформації для реклами тощо.

Менеджери нижчого рівня (керівники секторів, груп, майстри, бригадири тощо) координують діяльність операційних виконавців.

Вищі керівники організації опрацьовують стратегію, середні розробляють плани її реалізації, а нижчі - відповідають за конкретну роботу, яка виконується у відповідності до цих планів.

Численні дослідження у західних країнах стосовно якостей, необхідних успішному менеджеру, дозволяють лише приблизно визначити основні з них:

1) технічні здібності (здатність кваліфіковано, зі знанням справи виконувати роботу на своїй ділянці, технічні прийоми конкретної діяльності);

  1. аналітичні здібності ( здатність ідентифікувати ключові фактори тієї або іншої ситуації, визначати їх взаємодію і ті з них, що вимагають найбільшої уваги);

  2. діагностичні здібності ( здатність діагностувати проблеми організації, тобто визначати їх симптоми та причини виникнення);

  3. здатність взаємодіяти з людьми ( здатність налагоджувати контакти та будувати стосунки із співробітниками організації);

  4. концептуальні здібності ( здатність усвідомлювати причинно-наслідкові зв’язки в організації, шляхи координації діяльності окремих частин організації, досягнення поставлених цілей найбільш продуктивним способом).

Зазначені якості необхідні на різних рівнях управління організацією у різному ступені (рис. 1.4).

Рис. 1.4. Якості, необхідні менеджеру

Схожі:

1. Поняття І сутність менеджменту icon1. «Поняття І сутність менеджменту»
Що з наведеного не є характеристикою основних тенденцій розвитку сучасного менеджменту
1. Поняття І сутність менеджменту iconЛекція Тема Поняття І сутність менеджменту
Для позначення діяльності з координації роботи людей на практиці використовують різні поняття
1. Поняття І сутність менеджменту icon1. Сутність, роль та методологічні основи менеджменту
Принцип менеджменту, який спонукає організацію до діяльності, постійного розвитку, впровадження інновацій тощо
1. Поняття І сутність менеджменту iconУ чому полягає сутність фінансового менеджменту?
Розкрийте зміст та сутність теорії агентських відносин та теорії асиметричної інформації
1. Поняття І сутність менеджменту iconЕкзаменаційна програма дисципліни «Менеджмент» Змістовий модуль Основні категорії управління
Менеджмент як різновид практичної діяльності. Поняття менеджменту. Особливості менеджменту на сучасному етапі розвитку ринкових відносин....
1. Поняття І сутність менеджменту icon1. Сутність, роль та методологічні основи менеджменту
Менеджмент як специфічна сфера людської діяльності. Система відносин в організації як предмет вивчення менеджменту. Менеджмент як...
1. Поняття І сутність менеджменту iconКомплексна контрольна робота
Проаналізувати поняття податкового менеджменту. Функції податкового менеджменту
1. Поняття І сутність менеджменту iconЗа своєю сутністю фінансовий менеджмент малого підприємства значно...
Сучасний бізнес передусім має за основу менеджмент, оскільки будь-яке підприємство завжди потребує певної системи управління. Сутність...
1. Поняття І сутність менеджменту iconФакультет менеджменту
Вернюк Н. О., декан факультету менеджменту, к е н., доцент кафедри менеджменту організацій
1. Поняття І сутність менеджменту icon1. Сутність менеджменту зовнішньоекономічної діяльності
Теорія меркантилізму. Характерні особливості першого еволюційного етапу розвитку зед
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка