Гра Дзеркал (Крісті Агата)




НазваГра Дзеркал (Крісті Агата)
Сторінка1/21
Дата конвертації20.12.2013
Розмір1.87 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Географія > Документы
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21
Гра Дзеркал (Крісті Агата)

http://vk.com/with_books

Гра Дзеркал

Крісті Агата

Агата Кристі відома в цілому світі як королева детективу. Іілизько мільярда примірників її творів продано англій- ( ькою мовою, ще один мільярд — у перекладі на 100 іно¬земних мов. Вона — найпопулярніший автор усіх часів і на всіх мовах і за кількістю видань поступається лише І ііблії та Шекспіру. Вона — автор 80 детективних рома¬ні» та збірок оповідань, 19 п’єс і шістьох романів, опублі-кованих під ім’ям Мері Вестмейкот.

Перший роман Аґати Кристі, «Таємнича пригода к Стайлзі», був написаний наприкінці Першої світової шини, у якій майбутня письменниця брала участь, пере¬буваючи у волонтерському медичному загоні. У цьому романі вперше з’являється Еркюль Пуаро, маленький ін'льгійський детектив, що зумів стати найпопуляр- ііішим героєм у літературі детективного жанру після Шсрлока Холмса. Роман уперше побачив світ 1920 року у видавництві «Бодлі-Гед».

Після цього Аґата Кристі щороку публікувала по книжці, а 1926 року написала свій шедевр «Убивство Роджера Екройда». То була її перша книжка, опубліко-вана видавництвом «Колінз», вона започаткувала плід-ну й ефективну співпрацю автора з видавництвом, яка тривала 50 років і внаслідок якої постало 70 книг. «Убивство Роджера Екройда» стало також першою книжкою Аґати Кристі, котра була інсценована — під назвою «Алібі» — й з успіхом ішла на сцені одного я лондонських театрів Вест-Енду. «Пастка на мишей», її найславетніша п’єса, була вперше поставлена 1952 року й не сходить зі сцени впродовж тривалого часу.

1971 року Аґата Кристі отримала титул Дами Британ¬ської Імперії. Вона померла 1976-го, а кілька її творів вийшли друком посмертно. Найуспішніший бестселер письменниці, «Сонне вбивство», з’явився друком дещо згодом, того ж таки 1976 року, після чого вийшли її автобіографія та збірка оповідань «Останні справи міс Марпл», «Пригода в затоці Поленза» й «Поки триває світло». 1998 року «Чорна кава» стала першою з її п’єс, на сюжеті якої інший автор, Чарлз Осборн, побудував свій роман.

Присвячується Метью Прічарду

РОЗДІЛ перший

Місіс Вен Райдок трохи відступила від дзеркала й зі-тхнула.

— Думаю, ця годиться, — прошепотіла вона. — А ти як вважаєш, Джейн?

Міс Марпл подивилася на витвір Ланванеллі схваль-ним оком.

— Як на мене, сукня просто чудова, — сказала вона.

— Справді, сукня добра, — погодилася місіс Вен Райдок і зітхнула. — Зніми її, Стефані, — сказала вона.

Літня покоївка із сивим волоссям і маленьким вузь-ким ротом обережно стягла сукню над піднятими вгору руками місіс Вен Райдок.

Місіс Вен Райдок тепер стояла перед дзеркалом у своїй атласній комбінації помаранчевого кольору. Вона була туго затягнута в корсет. Її досі стрункі й гарні ноги об¬лягали тонкі нейлонові панчохи. Обличчя, вкрите ша¬ром косметики й постійно тонізоване масажем, здава¬лося майже дівочим, якщо дивитися на нього навіть із невеличкої відстані. Її волосся, не так сиве, як кольору Олакитної гортензії, дуже ретельно укладене. Дивлячись па місіс Вен Райдок, було майже неможливо уявити собі, який у неї справжній вигляд. Вона мала все, що можуть дати гроші, і це ще підсилювалось дієтою, масажем та постійними вправами.

Рут Вен Райдок із добродушною поблажливістю по-дивилася на подругу.

— Як ти гадаєш, Джейн, чи багато людей здогадають¬ся, що ми з тобою практично однолітки?

Міс Марпл відповіла примирливим тоном, ніби хоті-ла її заспокоїти:

— Я певна, таких не знайдеться. Та й тобі, думаю, добре відомо, що по мені відразу видно, скільки років я маю!

Волосся в міс Марпл було сиве, обличчя зморшку¬вате й біле з легким рожевим відтінком, очі — невин¬ні й сині, кольору китайської порцеляни. Вона зда¬валася дуже милою старою дамою. Однак місіс Вен Райдок ніхто й ніколи не назвав би милою старою дамою.

— Справді, Джейн, по тобі це відразу видно, — ска-зала місіс Вен Райдок. Вона несподівано усміхнулася. — І по мені теж. Хоч і в різний спосіб. «Дивовижно, як цій старій карзі щастить зберігати таку фігуру». Ось що люди кажуть про мене. Але вони знають, що я вже ста¬ра карга, у цьому немає сумніву! І Бог свідок, я теж по-чуваю себе старою каргою!

Вона важко опустилася на обтягнутий атласом стілець.

— Дякую тобі, Стефані, — сказала вона. — Можеш іти.

Стефані склала сукню і вийшла.

— Добра, стара Стефані, — сказала Рут Вен Райдок. — Вона зі мною вже понад тридцять років. Вона єдина жінка, котрій дійсно відомо, яка я насправді. Джейн, мені треба поговорити з тобою.

Міс Марпл трохи нахилилася вперед. На її обличчі з’явився вираз розуміння й готовності уважно вислуха¬ти подругу. Певним чином вона здавалася досить-таки недоречною постаттю в розкішно декорованій спальні дорогого готельного номера «люкс». Але й у своїй чор-ній та позбавленій будь-якого смаку одежі, з великою базарною сумкою в руці вона кожним своїм дюймом виглядала на справжню леді.

— Я хвилююся, Джейн. За Kepi Луїзу.

— Kepi Луїзу? — замислено повторила міс Марпл.

Звуки цього імені примусили її повернутися далеко

назад у часі.

Пансіонат у Флоренції. Вона — білошкіра й рожево-щока англійська дівчина з Катедрел-Клоуз. Дві амери-канки, які розбудили велику цікавість у юної англійки своєю дивною вимовою, простотою та безпосередністю манер і своєю жвавістю та життєвою снагою. Рут — ви-сока, енергійна, життєрадісна. Кері Луїза — невеличка на зріст, делікатна, замислена.

— Коли ти востаннє бачила її, Джейн?

— Я не бачила її дуже й дуже давно. Років двадцять п’ять — щонайменше. Хоч ми досі обмінюємося віталь-ними листівками на Різдво.

Яка то дивна річ — дружба! Вона, юна Джейн Марпл, і дві американки. їхні шляхи розійшлися майже від¬разу, а проте давня приязнь не вмерла. Випадкові лис¬ти, вітання на Різдво. Дивно, що з Рут, чий дім — або, радше, чиї домівки — були в Америці, вона бачилася набагато частіше, ніж із її сестрою. А втім, мабуть, нічого дивного. Як і більшість американців із її класу, Рут була космополіткою, раз або навіть двічі на рік вона навідувалася до Європи, гасаючи від Лондона до Парижа, на Рів’єру й знову назад, і не пропускала жод¬ної нагоди зустрітися зі своїми старими друзями. Та¬ких зустрічей, як оця, в них було багато. У Клериджі або в Савої, в Берклі або Дорчестері. Вишуканий обід, приємні спогади й поквапне, приязне прощання. Рут ніколи не мала часу, щоб приїхати в Сент-Мері-Мід. Та, власне, міс Марпл ніколи й не сподівалася на цей візит. Життя кожної людини відбувається в певному tempo . Життя Рут минало presto , тоді як міс Марпл жила, анітрохи не нарікаючи на свою долю, в темпі adagio .

Отже, з американкою Рут вона зустрічалася досить часто, тоді як із Кері Луїзою, яка жила в Англії, вона жодного разу не бачилася ось уже більш як двадцять років. Дивно, але цілком природно, бо якщо твої давні друзі живуть в одній країні з тобою, то немає доконеч-ної потреби влаштовувати з ними якісь спеціальні зу-стрічі. Ти вважаєш, що раніше чи пізніше ти зустрінешся з ними так чи інак. Проте якщо ви обертаєтеся в різних сферах, цього може й не статися. Стежки Джейн Марпл та Кері Луїзи ніколи не перетиналися. Це був очевид¬ний факт.

— А чому ти так переживаєш за Кері Луїзу, Рут? — за¬питала міс Марпл.

— Саме це й тривожить мене найбільше! Не знаю чому, але я дуже за неї турбуюсь.

— Вона не хвора?

— Здоров’я в неї дуже кволе — і завжди було таким. Утім, я не сказала б, що зараз їй гірше, аніж звичайно, — зрештою, їй доводиться долати ті самі проблеми, що й усім нам.

— Вона нещаслива?

— О, ні.

Атож, справа, мабуть, не в цьому, подумала міс Марпл. їй було важко уявити Кері Луїзу нещасливою — хоч у житті в неї неминуче були такі періоди, коли вона про¬сто не могла почувати себе щасливою. Проте картина нещасливої Кері Луїзи поставала якоюсь нечіткою пе¬ред внутрішнім зором міс Марпл. Вона могла побачити її приголомшеною, розгубленою, але не в стані велико¬го смутку.

Слова місіс Вен Райдок приєдналися до її роздумів.

— Кері Луїза, — мовила вона, — завжди жила десь поза цим світом. Вона не знає, який він є. Мабуть, саме це й турбує мене.

— Обставини її життя... — почала міс Марпл, потім замовкла й похитала головою. — Ні, — сказала вона.

— Справа не в обставинах її життя, а в ній самій, — сказала Рут Вен Райдок. — Кері Луїза завжди була тією однією серед нас, хто мав ідеали. Звісно, мати ідеали було модою, коли ми були молоді, — мали їх усі, це вва¬жалося природним для молодої дівчини. Ти мала намір доглядати хворих на проказу, Джейн, а я хотіла стати черницею. З часом ми викидаємо з голови подібні дур¬ниці. Одруження, можна сказати, примушує нас забути про них. Загалом кажучи, не буду стверджувати, що мені так уже й не пощастило з моїми шлюбами.

Міс Марпл подумала, що Рут явно применшує свої успіхи. Рут виходила заміж тричі, щоразу за надзвичай-но багатого чоловіка, й після кожного розлучення її банківський рахунок тільки зростав, а настрій анітрохи не погіршувався.

— Звичайно ж, — сказала місіс Вен Райдок, — я завжди вміла зберегти твердість вдачі. Ніщо не могло примуси¬ти мене опустити руки. Я не очікувала від життя надто багато й, передусім, не сподівалася від чоловіків забага¬то — і завжди досить успішно виходила з важких ситуа¬цій, ніколи не зберігаючи почуттів невдоволення чи гіркоти. Томмі та я — досі чудові друзі, а Джуліус часто цікавиться моєю думкою про свої перспективи на рин¬ку. — Обличчя їй спохмурніло. — Либонь, найбільше мене тривожить, — гадаю, ти зі мною погодишся, — коли я думаю про Кері Луїзу, той факт, що вона завжди була схильна одружуватися з диваками.

— Диваками?

— Чоловіками, котрі мають ідеали. Кері Луїза зав¬жди була схиблена на ідеалах. Ось вона, гарненька й сімнадцятирічна, очі як блюдця, слухає старого Ґуль- брандсена, що розбалакує перед нею про свої гранді¬озні плани вдосконалення людської породи. Йому було вже за п’ятдесят, і вона одружилася з ним, удівцем з уже дорослими дітьми, — і лише тому, що він звабив її своїми філантропічними ідеями. Вона мала звичку сидіти й слухати його, мов зачарована. Можна сказати, такі собі Дездемона й Отелло. Проте, на їхнє щастя, тут не було Яґо, який розбив би їхню родину, до того ж Ґульбрандсен не був чорношкірим. Він був швед або норвежець, чи щось таке.

Міс Марпл замислено кивнула. Ім’я Ґульбрандсена було широко відоме в усьому світі. Цей чоловік, наді-лений надзвичайно гострим і проникливим розумом у бізнесі, спромігся надбати таке колосальне багатство, що філантропія залишалася єдиним шляхом його ефек-тивного використання. Це прізвище досі зберігало своє гучне звучання. Фонд Гульбрандсена, дослідницькі сти¬пендії Гульбрандсена, притулки Ґульбрандсена і най¬більш відомий з усіх його благодійних закладів — освіт¬ній Коледж для дітей із робітничих родин.

— Вона одружилася з ним не тому, що він мав багато грошей, ти ж бо знаєш, — сказала Рут. — Якби я на-думала одружитися з ним, то мене спонукали б до цього саме міркування матеріальної вигоди. Але Кері Луїза була не така. Я не знаю, що сталося б, якби він не помер, коли їй було тридцять два роки. Тридцять два роки — це дуже зручний вік для вдови. Вона набула досвіду, але зберегла здатність пристосовуватися до різних чоловіків.

Стара панна слухала свою подругу, ледь помітно ки-ваючи й подумки перебираючи вдів, яких знала у своє-му селі Сент-Мері-Мід.

— Я дуже зраділа за Кері Луїзу, коли вона вийшла за-між за Джонні Рестаріка. Немає сумніву, він одружився з нею заради грошей — принаймні, якщо висловити цю думку трохи інакше, він би не одружився з нею, якби вона їх не мала. Джонні був егоїстичний, схильний до насолод ледачий пес, але з таким жити набагато без-печніше, ніж із диваком. Усе, чого прагнув Джонні, — це жити легко. Він хотів, щоб Кері Луїза замовляла собі одяг у найліпших кравців, щоб вона мала яхти й авто-мобілі і тішилася життям разом із ним. Чоловік такого виду не становить ніякої небезпеки. Зроби його життя розкішним та зручним, і він мурчатиме, наче кіт, і буде дуже милим у стосунку до тебе. Я ніколи не сприймала його театральну діяльність дуже серйозно. Але Кері Луїза була зачарована нею — вона дивилася на все це як на Мистецтво з великої літери й фактично силоміць виштовхувала його в те середовище, і тоді з'явилася ота жахлива жінка з Югославії й забрала його від неї. На-справді він не хотів нікуди йти. Якби Кері Луїза трохи зачекала й виявила розважливість, він міг би поверну-тися до неї.

— Вона дуже переживала? — запитала міс Марпл.

— Дивна річ, проте не думаю, що вона справді пере-живала. Вона сприйняла ту подію абсолютно спокійно — але в цьому немає нічого дивного. Вона жінка спокійна й лагідна за вдачею. Вона поквапилася розлучитися з ним, щоб він і та особа змогли одружитися. 1 запропо¬нувала двом його синам від першого шлюбу залишити¬ся з нею, бо вважала, що в її домі їм буде зручніше жити. Тож бідолашний Джонні не мав іншого виходу, як одру¬житися з тією югославкою, і вона влаштувала йому пів¬року жахливого життя, після чого в нападі люті спря¬мувала автомобіль, у якому вони їхали, в провалля. Казали, ніби йшлося про нещасливий випадок, але, думаю, то був напад шалу!

Місіс Вен Райдок зробила паузу, взяла дзеркало й ста¬ла уважно роздивлятися своє обличчя. Потім узяла пін¬цет і висмикнула волосинку з брів.

— І далі Кері Луїза не придумала нічого ліпшого, як одружитися з цим Льюїсом Сероколдом. Ще один ди-вак! Ще один чоловік з ідеалами! О, я не кажу, що він їй не відданий, — думаю, це не так, — але його постійно кусає та сама блощиця бажання зробити так, щоб усім людям жилося ліпше. А людина тільки сама може зро-бити себе щасливою.

— Я так не думаю, — не погодилася міс Марпл.

— Проте в цій сфері діяльності існує мода, як існує вона там, де йдеться про манеру вдягатися. (Ти ж бачи-ла, моя люба, які дивовижі пропонує нам носити Крис- тіан Діор замість спідниць?) То де я була? Ага, я гово-рила про моду. Так от, у філантропії теж існує мода. За життя Ґульбрандсена було модно виявляти доброчин-ність у галузі освіти. Але ця мода вже відійшла, коли держава взяла на себе основні обов’язки. Кожен вважає, що він має право на освіту — і дуже мало її цінує, здо-бувши! Злочинність неповнолітніх — ось куди тепер спрямовані всі погляди. Юні злочинці та злочинці по-тенційні. Усі сьогодні схибнулися, думаючи про них. Побачила б ти, як спалахують очі в Льюїса Сероколда за товстими скельцями його окулярів! Він збожеволів від свого ентузіазму. Це один із тих чоловіків, наділених величезною силою волі, які можуть годуватися одним бананом та однією грінкою і всю свою енергію вклада¬ють у Справу. І Кері мириться з усім цим — як мирила¬ся й раніше. Але мені це не подобається, Джейн. Вони провели кілька зборів членів правління Фонду Ґуль- брандсена, і весь маєток став місцем реалізації цієї нової ідеї. Тепер його перетворено на заклад із пере¬виховання неповнолітніх злочинців, напхом напхано психіатрами, психологами та іншим подібним людом. Тож Льюїс і Кері Луїза живуть тепер в оточенні хлопців, яких, мабуть, не можна вважати цілком нормальними. А ще там крутиться безліч фахівців із гігієни праці, усіляких учителів та ентузіастів, половина з яких — оче¬видні психи. Одне слово, збіговисько божевільних та диваків, і моя Луїза перебуває в самій гущавині тієї чу-дернацької компанії!

Вона замовкла — і безпорадно втупила погляд у міс Марпл.

Міс Марпл відповіла голосом, у якому бринів слабкий подив:

— Але ти ще не розповіла мені, Рут, чого боїшся на-справді.

— Я ж тобі сказала — не знаю\ І саме це мене непо-коїть. Я була там нещодавно — зробила такий собі ко-роткочасний візит. І мене не залишало відчуття небез-пеки. Вона витала в навколишній атмосфері, в самому будинку; я знаю, що не помилилася. Я чутлива до атмо¬сфери і завжди була такою. Чи я розповідала тобі, як я вмовила Джуліуса продати все своє збіжжя перед тим, як стався обвал на біржі? І хіба я не мала рації? Атож, там явно щось не так. Але я не знаю, де й у чому ця небезпека — чи в середовищі тих кримінальних під-літків, чи в самому домі. Я не знаю, про що саме йдеть-ся. Льюїс живе лише своїми ідеями й більше нічого не помічає, а Кері Луїза, нехай благословить її Бог, ніколи не бачить, не чує і не думає чогось іншого, крім того, який чудовий краєвид, або який чудовий звук, або яка чудова думка. Усе це дуже мило, але не практично. Існу¬ють такі речі, як небезпека й зло — і я хочу, щоб ти, Джейн, негайно туди поїхала і з’ясувала, про що саме йдеться насправді.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21

Схожі:

Гра Дзеркал (Крісті Агата) iconЛюдина сама своїми руками повинна прокладати шлях у житті(Агата Крісті)
Уся людська мудрість виявляється у двох словах: чекати І надіятися(Олександр Дюма)
Гра Дзеркал (Крісті Агата) iconЗабуте вбивство (Крісті Агата)
Вона — най- І н н іулярніший автор усіх часів І всіма мовами, а за кількістю видань поступається лише Біблії та Шекспірові. Вона...
Гра Дзеркал (Крісті Агата) iconІнтелектуальна гра «мафія»
«Мафія» командна, психологічна, покрокова рольова гра з детективним сюжетом, що моделює боротьбу поінформованих один про одного членів...
Гра Дзеркал (Крісті Агата) iconМетодика використання навчальних ігор на уроках англійської мови в початковій школі
Т д. Наприклад, якщо гра використовується в якості тренувального вправи при первинному закріпленні матеріалу, то їй можна відвести...
Гра Дзеркал (Крісті Агата) iconИгра в "Смерть автора" в романе Ю. Андруховича "Переверзія"//Литературоведческий...
Гра в міф/ гра з міфом у творчості Юрія Андруховича//Литературоведческий сборник,2001. Вып. 5 – С. 276-282
Гра Дзеркал (Крісті Агата) icon2. 8 ghz або більше (Intel Pentium 4 8 ghz, Intel Core 0 ghz, amd athlon 2800+)
Криза, читається як Кра́йзіс — комп'ютерна гра, науково-фантастичний шутер від першої особи з елементами тактичного шутера, розроблений...
Гра Дзеркал (Крісті Агата) iconСекція іноземних мов
Особливості вживання вигуків у жіночому дискурсі на основі роману «Загадка Сіттафорда» Агати Крісті
Гра Дзеркал (Крісті Агата) iconПлан роботи Новомиргородського районного парламенту дітей на 2012/2013
Психологічне спілкування лідера в незвичайних ситуаціях. Рольова гра: «А ти так зможеш?»
Гра Дзеркал (Крісті Агата) iconІнстинкт самозбереження
Ця гра дає її учасникам можливість випробувати, як доводиться тваринам у їхній боротьбі за виживання, І разом з тим ще більш відчути...
Гра Дзеркал (Крісті Агата) iconДокументи що посвідчують особу
Теренова гра «Смерч» спрямована на патріотичне виховання молоді, популяризацію оздоровчого способу життя, виховання дисциплінованості,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка