Лекція. Тема Стратегічний контекст підприємства

Стратегія підприємства Тема 3. Лекція. Тема 3. Стратегічний контекст підприємства. План лекції. 3.1. Суть стратегічного контексту підприємства. 3.2. Типові стратегічні рішення. 3.3. Підприємство у ринковій економічній системі та його стратегії. 3.4. Складові “стратегічного набору” підприємства та їх взаємозв’язок. 3.5. Поняття стратегічного планування. 3.6. Загальні принципи формування стратегії підприємства. Знати: суть основних понять і підходів трактування категорій “стратегічний контекст”, “стратегічне рішення”, “стратегічний набір”, “стратегічна прогалина”, “стратегічне планування”, типові стратегічні рішення, складові “стратегічного набору”, алгоритм стратегічного планування. Розуміти: зміст стратегічного контексту та “стратегічного набору” і його важливість в управлінні підприємством. Вміти: формулювати типові стратегічні рішення, складати “стратегічний набір” підприємства. Ключові терміни і поняття: стратегічний контекст, стратегічне рішення, “стратегічний набір”, стратегічна прогалина, стратегічне планування, типові стратегічні рішення, підприємство, принципи формування стратегії. 3.1. Суть стратегічного контексту підприємства У стратегічному контексті підприємство розглядається як структурна одиниця національної економіки, як свідоме об’єднання людей, які переслідують досягнення певних довгострокових комерційних цілей, які стосуються: вибору бізнесу(напрямків); схеми, конфігурації бізнесу, щоб досягти сильних ринкових позицій; забезпечення ефективності у змінному, непередбачуваному середовищі, конкуренції, внутрішніх проблем. Підприємство може бути як одно-, так і мультибізнесовою структурою, тому мова може йти як про бізнес підприємства в цілому, так і про окремі його види, сектори (продукти чи ринки). Вони, ці елементи, називаються стратегічними зонами господарювання – СЗГ. Перший аспект стратегічного контексту підприємства – вибір бізнесу (напрямків бізнесу та їх конфігурації). Зовнішні фактори розвитку підприємства, реакція на їх дію з боку підприємства, надають стратегічність його розвитку, тобто визначають вибір бізнесу і тип конкурентної поведінки. Даний стратегічний аспект діяльності підприємства стосується довгострокових перспектив розвитку, обраних під впливом зовнішніх факторів. Другий аспект стратегічного контексту підприємства – забезпечення конкурентної переваги підприємства у обраних сферах бізнесу (вибір стратегій). Тобто це питання вибору ефективних, адекватних бізнесу підприємства стратегій, які базуються на стійкій конкурентній перевазі. Шляхами забезпечення такої переваги можуть бути: досягнення низьких витрат порівняно з конкурентами; володіння найкращим продуктом на ринку; розвиток високоякісного обслуговування покупця; запатентована технологія; швидке запровадженні нової продукції; більш зручне географічне розташування бізнесу; найбільш привабливі для покупця риси (особливості) продукції та стиль обслуговування; добре відома марка і репутація тощо. Зауважимо, що конкурентна стратегія (їх є 5: лідерство у витратах, диференціація, фокусування (з мінімізацією витрат, з диференціацією, з оптимізацією витрат)) є вужчою за стратегію бізнесу в цілому, яка охоплює також функціональні стратегії. ^ Таким чином, стратегія для підприємства виступає інтегральним підходом до організації його діяльності та розвитку (тобто щодо вибору бізнесі, їх конфігурації, а також забезпечення конкурентної переваги) на перспективу. Основою цього є поєднання ресурсів і потенціалу, навичок підприємства з одного боку, і можливостей та загроз, що існують у навколишньому середовищі, з іншого. Завданнями управління діяльністю підприємства у стратегічному контексті є: адаптація підприємства до змінних умов зовнішнього конкурентного середовища ринків та галузей його діяльності у довгостроковій перспективі (шляхом використання власних переваг та можливостей ринків і галузі); прийняття рішень і дій щодо вибору СЗГ, їх конфігурацій, типу конкурентної поведінки. ^ Стратегічний контекст підприємства – визначені можливості підприємства сприймати зміни у середовищі та ефективно реагувати на них у ході реалізації довгострокових цілей за допомогою альтернативних стратегічних рішень. Стратегічний контекст управління підприємством фактично передбачає створення плану (сценарію) стандартних стратегічних рішень щодо напрямків бізнесу, і процедур щодо організації розвитку бізнесу на основі конкурентних переваг у кожній СЗГ. 3.2. Типові стратегічні рішення Стратегічні рішення на підприємстві є концептуальними і стосуються вибору: галузей та ринків (видів, сфер, напрямків діяльності) підприємства та їх конфігурації; підходів до забезпечення його конкурентної переваги в галузях і на ринках діяльності; напрямків його розвитку у майбутньому. Особливістю таких рішень є те, що вони головним чином пов’язані з: проблемами вибору галузі діяльності, сегментів та місця на ринку, номенклатури продукції; забезпеченням конкурентоспроможності окремого бізнесу і підприємства в цілому; стосуються лише довгострокових проектів, пов’язаних з вибором альтернативних напрямків ефективного використання ресурсів підприємства. Такі рішення характеризуються високим рівнем невизначеності і мають глобальні наслідки для підприємства. Отже, Стратегічні рішення – це концептуальні рішення, що спрямовані на перспективу і впливають на розподіл ресурсів за видами, сферами і напрямками діяльності підприємства (галузі, ринки, сегменти), напрямками його розвитку (зростання, стабілізація, скорочення, ліквідація) і визначають стосунки підприємства з оточуючим середовищем (партнерські, конкурентні). Тактичні рішення – це поточні рішення, пов’язані з вибором найбільш ефективних способів використання ресурсів у визначених підприємством стратегічних напрямках їх використання (в обраних СЗГ). Оперативні рішення – організація оптимального використання ресурсів за обраними найбільш ефективними способами використання ресурсів з метою досягнення запланованих тактичних цілей. ^ Основні типові стратегічні рішення на підприємстві: Рішення щодо покращення короткострокової прибутковості: скороченні витрат, ліквідація нерентабельного підрозділу; Рішення спрямовані на використання нових можливостей щодо забезпечення конкурентної переваги підприємства (нові технології, товари, способи придбання конкурентів, вихід на світові ринки); Рішення щодо інтеграції: вертикальної, горизонтальної, конгломерація, створення спільних підприємств; Рішення стосовно спеціалізації або диверсифікації як бізнесу в цілому, так і окремих СЗГ; рішення стосовно скорочення або розширення асортименту продукції, її модифікації, покращення якості; Рішення щодо диверсифікації фінансових ресурсів, джерел формування доходів, входження в нові сфери діяльності, нові ринки; Рішення проти зовнішніх загроз від дій конкурентів (зміна цін, диференціація); Рішення щодо збереження конкурентних переваг та посилення довгострокових конкурентних позицій (розширення ринку, розвиток ринку і товару, диференціація тощо); Рішення пов’язані зі зміною умов ведення бізнесу в галузі: вимог договорів, неурядові обмеження, глобалізація, конкуренція, зміни податкової і митної політики; Рішення щодо зміни продуктового, клієнтурного чи регіонального аспекту ведення бізнесу; Рішення щодо зміни форм та принципів управління бізнесом. Сукупність таких рішень приймається на кожному підприємстві і завжди спрямована на оптимізацію бізнесу і забезпечення конкурентної переваги на перспективу. 3.3. Підприємство у ринковій економічній системі та його стратегії У попередньому питанні ми з’ясували, що стратегія підприємства стосується вибору напрямків у бізнесі й таких його конфігурації і організації (спеціалізації, інтеграції, диверсифікації) та ринкових позицій і конкурентної поведінки, за яких воно було б здатне довгий час ефективно працювати. Зміст “стратегічного набору” підприємства значною мірою визначається його належністю до різних класифікацій господарських організацій, які мають свої специфічні риси: юридичний статус, форма власності; галузева приналежність; рівень і особливості конкуренції; розмір; тип самостійності. Тобто визначення змісту та структури стратегії залежить з-поміж іншого й від законодавчих норм. У ринковій економіці підприємство виступає відкритою багатофункціональною мікросистемою, структурованою за певними ознаками (функціональними, відтворювальними, організаційно-економічними). Підприємство у ринковій економічній системі діє через відповідні функції на: суспільство → самореалізація, добробут людей, рівновага гілок влади; державу → економічне зростання, податки, збереження природних ресурсів і навколишнього середовища; регіон → місцеві податки, забезпеченість транспортом, благоустрій; власників → зростання доходів, розширення виробництва; постачальників → собівартість, якість виконаних замовлень; кредиторів → зростання вартості акцій, інвестування проектів; посередників → кількість клієнтів, вибір послуг, якість обслуговування; споживачів → стабільність доходів, доступність товарів; конкурентів → вибір ринків, асортимент товарів, прибутковість. Сучасне підприємство виступає як система бізнесу, що ефективно поєднує в собі два основних елемента: підсистему відособлених бізнесів і підсистему агрегованих видів діяльності, що їх забезпечує. За такої організації, загальна структура підприємства охоплює блок окремих бізнесів і блок спеціалізованих видів діяльності. Конкретний бізнес у структурі підприємства повинен фінансуватися зі свого доходу, і в основному розвиватися за рахунок цього доходу. У стратегічному контексті окремий конкретний бізнес підприємства з позицій зовнішнього середовища розглядається як стратегічна зона господарювання – СЗГ (СОБ), а з позицій підприємства – як стратегічний господарський центр (СГЦ або СГП), для якого налагоджений свій облік доходів, витрат, інвестицій і для якого може бути розроблена конкретна бізнес-стратегія. ^ Така структурна побудова підприємства передбачає наступний алгоритм розробки його стратегій: по кожному окремому конкретному бізнесу підприємства розробляється окрема бізнес-стратегія; сукупність усіх бізнес-стратегій складає «стратегічний бізнес-блок»(провідна підсистема корпоративної стратегії підприємства); сукупність стратегій видів діяльності, які забезпечують бізнесові стратегії, складає забезпечуючий стратегічний блок (забезпечуючи підсистема корпоративної стратегії); на основі провідної та забезпечуючої підсистем формується корпоративна стратегія підприємства. Існують й інші способи класифікації стратегій: за функціональною ознакою (маркетингова, виробнича, фінансова…); за стадіями економічного розвитку (зростання, скорочення, стабілізації); за місцем у конкурентній боротьбі тощо (рис. 3.1). Кожна з виділених стратегій має конкретне прикладне значення, свої специфічні особливості та сферу застосування. Рис. 3.1. Класифікація стратегій підприємства 3.3. Складові “стратегічного набору” підприємства та їх взаємозв’язок Стратегічний набір – комплекс стратегічних рішень, вказівок і процедур щодо напрямків бізнесу і організації розвитку підприємства, тобто система стратегій, що має заповнити стратегічну прогалину в діяльності підприємства. Стратегічна прогалина – інтервал між можливостями, зумовленими наявними тенденціями розвитку підприємства у зовнішньому оточенні, та бажаними орієнтирами. До стратегічного набору входять: Загальна (корпоративна) стратегія; Бізнес-стратегії (товарна, ринкова, товарно-ринкова) – іноді їх називають конкурентні стратегії. Охоплюють конкретний вид діяльності і формуються на рівні самостійних господарських центрів (СГЦ). Якщо підприємство спеціалізується на одному виді діяльності, то бізнес-стратегія формується як загальна. Якщо підприємство є мультибізнесовою структурою, має декілька СГЦ, то для кожного з них розробляється своя бізнес-стратегія. Бізнес-стратегія стосується розробки і обґрунтування заходів щодо: здобуття і збереження конкурентних переваг, посилення конкурентних позицій підприємства у конкретному бізнесі; об’єднання і координації стратегічних дій усіх функціональних підсистем підприємства; вирішення проблем пов’язаних з конкретним бізнесом підприємства; забезпечення здатності і можливості реагування на зміни зовнішнього середовища даного бізнесу Забезпечуючі стратегії: - функціональна стратегія. Стосується окремого функціонального процесу, напряму господарської діяльності підприємства – маркетингу, виробництва, науково-дослідних та дослідно-конструкторських розробок (НДДКР), фінансів, інвестицій, організаційної системи управління (ОСУ), кадрів, соціального і екологічного аспектів діяльності. - ресурсна стратегія. Стосується окремих ресурсів забезпечення стратегічної діяльності підприємства (матеріальних, фінансових, кадрових, інформаційних). ^ Операційна стратегія: Стосується окремих операційних одиниць підприємства (заводів, магазинів) та підрозділів (цех, окреме виробництво, робоче місце). Такі стратегії слугують вирішенню специфічних проблем, пов’язаних з реалізацією окремих цілей окремих оперативних підрозділів підприємства. Корпоративна стратегія ґрунтується на концепції підприємства як сукупності різних стратегічних областей бізнесу (СЗГ) і стосується комбінації елементів інвестиційного портфеля. Тобто визначають корпоративну стратегію комбінації СЗГ, в яких підприємство намагатиметься досягти своїх цілей. Бізнес-стратегії відіграють ключову роль у обґрунтуванні та забезпеченні досягнення підприємством потрібного рівня конкурентоспроможності в його конкретному бізнесі. Розробляється для окремих СЗГ. Ці стратегії спрямовані на забезпечення сильної довгострокової конкурентної позиції в даній СЗГ. Функціональні стратегії розробляють для окремого функціонального підрозділу або напрямку всередині визначеної сфери бізнесу. Вони є більш вузькими і конкретизують окремі деталі у загальній стратегії за рахунок визначення підходів, необхідних дій і практичних заходів із забезпечення керування окремими підрозділами чи філіями бізнесу (рис. 3.2, рис. 3.3). Ресурсні стратегії обґрунтовують ресурсне забезпечення стратегічної діяльності підприємства по окремим бізнес-стратегіям і стратегії підприємства в цілому з врахуванням вимог функціональних стратегій. Операційні стратегії конкретизують стратегії СГП підприємств по їх основним операційним одиницям: заводам, магазинам, конкретним виробництвам, цехам, робочим місцям. Розробляються всередині функціональних напрямів. Стосуються розв’язання щоденних оперативних завдань, що мають стратегічну важливість (рекламні кампанії, закупівля сировини, керування запасами, ремонт, транспортування тощо). Рис. 3.2. Аспекти і проблематика стратегічних рішень підприємства Рис. 3.3. Зміст функціональних стратегій підприємства 3.5. Поняття стратегічного планування Стратегічне планування – форма вироблення і представлення стратегії підприємства, тобто форма визначення стратегічного аспекту його діяльності, в якій дається оцінка економічних можливостей і проблем підприємства у досягненні певних довгострокових цілей на основі обраної стратегії поведінки. ^ Функції стратегічного планування: встановлює, оформлює і впроваджує у діяльність підприємства елементи стратегії; визначає перспективні напрямки розвитку підприємства, основні види його діяльності; формує для підприємства в цілому, та для кожного структурного підрозділу зокрема, конкретні цілі, що узгоджуються з корпоративною стратегією; стимулює менеджерів до глибшої оцінки і максимального врахування можливостей і загроз у зовнішньому середовищі та власних сильних і слабких сторін; створює основу для раціонального розподілу обмежених економічних ресурсів. За допомогою стратегічного планування підприємство визначає і обґрунтовує намір досягти певних довгострокових цілей. ^ Стратегічний план виступає інструментом визначення, документального оформлення та запровадження у діяльність підприємства елементів стратегії. Алгоритм стратегічного планування: визначення місії підприємства; формування стратегічних цілей; оцінка і аналіз зовнішнього середовища підприємства; оцінка і аналіз внутрішнього середовища підприємства; розробка і аналіз стратегічних альтернатив; вибір стратегії; А далі продовжується процес управління підприємством у таких етапах: розробка стратегічних програм для функціональних підсистем підприємства; реалізація стратегії; оцінка і контроль виконання стратегії. 3.6. Загальні принципи формування стратегії підприємства Розкриваючи стратегічний контекст підприємства слід зупинитися на загальних принципах формування стратегії підприємства, на вимогах до його “стратегічного набору” і на типових рисах стратегії як інструмента довгострокової економічної політики підприємства. Отже, як ми з’ясували раніше, сучасне поняття стратегії підприємства засноване на уявленні про неї як про специфічний інструмент довгострокового управління підприємством з урахуванням перспективи розвитку подій та адекватної поведінки самого підприємства. І як специфічний інструмент довгострокової економічної політики підприємства стратегія, хоча поняття це і абстрактне, має певні характерні риси: розробка стратегії не приносить підприємству безпосереднього і моментального результату. Процес її розробки закінчується не негайною дією, а лише встановленням загальних напрямків, просування за якими покликане забезпечити підприємству зростання і зміцнення конкурентних позицій; для розробки стратегічних проекті використовують ітеративний (безперервний) метод; стратегія не може передбачити усі зміни, а дає лише узагальнену інформацію для оперативних дій менеджменту підприємства; враховуючи багатоплановий характер діяльності підприємства і його можливу багаторівневу ієрархічну організаційну структуру (побудову), стратегія підприємства є системою, яка представляє собою “стратегічний набір”; для вищого структурного рівня підприємства стратегія є засобом, а для більш нижчого рівня – вона перетворюється в мету; за своєю суттю будь-які стратегічні заходи, що здійснюються підприємством, мають інноваційний характер, оскільки вони засновані на нововведеннях у його економічному, виробничому чи збутовому потенціалах; успішне застосування стратегії передбачає обов’язків зворотний зв’язок, що дозволяє постійно коректувати стратегічний вибір. Основні вимоги до стратегій представлені на рис. 3.4. Рис. 3.4. Основні вимоги до стратегій підприємства При цьому, стратегія як інструмент довгострокової економічної політики підприємства, а саме: як програма дій у формі його конкретного “стратегічного набору”, повинна: відображати управлінську філософію фірми; орієнтувати виробничу діяльність на запити споживачів; враховувати впливи зовнішнього і внутрішнього середовищ; складатися із різноманітних етапів розробки і реалізації; відповідати на потреби оточення і дозволяти домагатися конкурентних переваг; спиратися на людський потенціал як основу організації; відображати природоохоронні заходи й екологічні наслідки прийнятих стратегічних рішень. Дотримання зазначених принципів при формування та дотриманні стратегії розвитку підприємства як його «стратегічного набору» дозволяють підприємству вижити і досягти своєї мети у довгостроковій перспективі.

Схожі:

	Тема «Стратегічний контекст підприємства» Методи оцінки зовнішнього середовища: модель 5-ти факторної конкуренції М. Портера, step-аналіз, оцінка привабливості галузі за Топсоном,за...		6. Стратегії диверсифікації діяльності підприємства У диверсифікованій компанії менеджерам необхідно створити стратегію для мультибізнесу, багатогалузевий стратегічний план дій для...
	Лекція. Тема Стратегії зовнішнього розвитку підприємства Знати: суть категорії “зовнішній розвиток підприємства”, сценарії зовнішнього розвитку підприємства, поняття прямої та зворотної...		Лекція. Тема 10. Матричні методи у формування корпоративної стратегії підприємства Матричні методи визначення стратегічного становища підприємства та оцінки стратегічних альтернатив
	Лекція. Тема Корпоративна стратегія підприємства Знати: суть категорії “корпоративна стратегія підприємства”, сценарії широке І вузьке трактування корпоративної стратегії, типи,...		Лекція 2 17 лекція 31 тема 4 обґрунтування господарських рішень та оцінювання їх ефективності 49 Вивчення дисципліни передбачає наявність знань з наступних дисциплін: «Теорія ймовірностей та математична статистика», «Теорія статистики»,...
	Лекція 16 тема: фінансово-економічні результати та ефективність Головний зміст фінансової діяльності підприємства (організації) полягає в належному забезпеченні фінансування		Розділ особливості комерційної діяльності промислового підприємства... Важливим розділом поточного плану підприємства є виробнича програма або план виробництва та реалізації продукції
	Лекція №2 Тема: “ Види ремонтів, системи планово попереджувальних ремонтів.” План лекції Енергоустаткування та мережі є частиною основних підприємницьких (виробничих) фондів підприємства		Лекція. Тема Місія та цілі підприємства Знати: суть основних понять І підходів трактування категорій “місія”, “мета”, “ціль”, факторів, що визначають ці поняття, вимог до...