Робочий опорний конспект лекцій з дисципліни «основи менеджменту» частина І для студентів напряму підготовки 030601 «Менеджмент»




НазваРобочий опорний конспект лекцій з дисципліни «основи менеджменту» частина І для студентів напряму підготовки 030601 «Менеджмент»
Сторінка1/6
Дата конвертації23.10.2013
Розмір0.91 Mb.
ТипКонспект
skaz.com.ua > Географія > Конспект
  1   2   3   4   5   6
Міністерство освіти і науки України

Одеська національна академія харчових технологій


Кафедра менеджменту та фінансів
РОБОЧИЙ ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

З ДИСЦИПЛІНИ

«ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ»

частина І

для студентів напряму підготовки

6.030601 «Менеджмент»
Тема 1. Поняття та сутність менеджменту


  1. Управління як сутністна основа менеджменту

  2. Сутність, цілі та завдання менеджменту


Питання 1. Управління як сутністна основа менеджменту
Управління за своєю суттю властиве будь-якій діяльності і представляє собою цілеспрямовану дію на об’єкт з метою змінити його стан або поведінку у зв’язку зі зміною обставин.

Управляти можна технічними системами, комп’ютерними мережами, автомобілем, конвеєром, літаком, людьми тощо. Менеджмент є різновидом управління, який стосується лише управління людьми (працівниками, колективами працівників, групами, організацією тощо).

Менеджмент


Введите текст или адрес веб-сайта либо переведите документ.

Отмена

Subʺekt upravleniya napravlyaet obʺektu upravleniya impulʹsy vozdyeĭstviya, kotorye soderzhat v sebe v yavnom ili v kosvennom vide informatsiyu otnositelʹno togo, kak dolzhen funktsionirovatʹ v dalʹnyeĭshem obʺekt upravleniya. Dannye impulʹsy nazyvayut·sya upravlencheskimi komandami, Obʺekt upravleniya poluchaet upravlencheskie komandy i funktsioniruet v sootvet·stvii s ih soderzhaniem.
^

Перевод: русский > украинский


З початку 20 століття управління починає виділятися у самостійну діяльність і відповідно починає розвиватится відповідна галузь знань – наука про управління – менеджмент.

На рубежі XIX-XX ст. в промисловому виробництві розвинених країн відбулися серйозні зрушення. Так, різко зросли його масштаби і концентрація, що виразилося в появі підприємств-гігантів, на яких чисельність зайнятих становила тисячі і десятки тисяч робітників та інженерів, застосовувалися дороге устаткування і складні технологічні процеси, засновані на останніх досягненнях науково-технічної думки. Зміни умов виробництва зажадали настільки ж докорінної зміни управління виробництвом, тим більше, що необхідні передумови для поновлення організації виробництва значною мірою вже були - це досвід індустріального управління, накопичений у XIX столітті, і досягнення у таких галузях знання, як економіка, соціологія, психологія.

Саме в цей історичний період набуває розвитку підприємництво як соціальний інститут, широкого розповсюдження набувають різні форми організацій, особливо в сфері виробництва.

Обов΄язковими умовами формування організації є наявність:
Отже, управління в організації – це цілеспрямована діяльність щодо координації дій учасників основних господарських процесів:

Ці процеси є життєвоважливими для організації. Але на них значно впливають і змінюють їх ефективність такі фактори:
Саме необхідність враховувати вплив цих та інших, не пов΄язаних зі змістом основних господарських процесів, факторів робить менеджмент, на відмінну від суто управління, більш багатоаспектним явищем, яке охоплює всі процеси, які відбуваються в організації та її взаємодію із зовнішнім середовищем.
Питання 2. Сутність, цілі та завдання менеджменту
Сам термін "менеджмент" походить від давньоанглійського слова "manage" (латинське "manus") - "рука". Буквально слово manage означало "об'їжджати коней". Будучи пов'язаним з процесом їзди, з "управлінням" конем, сенс слова зберігся в понятті "управління". Воно і визначило назву цілої науки про управління.

На сьогоднішній день в літературі з питань управління відсутнє єдине визначення поняття "менеджмент".

Узагальнюючі різні визначення цього поняття, можна зазначити, що в загальному вигляді менеджмент – це процес управління окремими людьми, чи організацією в цілому, заснований на оптимальному використанні людських, матеріальних, фінансових та інших ресурсів, спрямований на досягнення мети організації.

Основна проблема полягає в тому, що менеджмент можна розглядати з різних точок зору: як явище (вид діяльності), як процес, як галузь наукових знань, як мистецтво, як категорію людей, зайнятих управлінською працею, або орган управління (рис. 1.1).




Рис. 1.1. Різні аспекти поняття «менеджмент»

Як вид діяльності менеджмент виділився наприкінці 19 ст. і передбачає видачу певних команд суб΄єктом управління об΄єкту управління.

Суб'єкт управління - суб'єкт (особистість, група людей або організація), який приймає рішення і керує об'єктами, процесами або відносинами шляхом впливу на керовану підсистему для досягнення поставлених цілей.

Об'єкт управління - керована підсистема, яка сприймає управлянський впливу з боку органу управління (керуючої підсистеми).

Менеджмент як процес представляє собою інтегрований процес дій, які забезпечують умови для ефективної праці робітників. Ці дії отримали назву функції менеджменту, до складу яких входять:

  • планування;

  • організація;

  • координація (керівництво);

  • мотивація;

  • контроль

Менеджмент як орган управління представляєт собою ієрархічну структуру - сукупність підрозділів та посадових осіб, які реалізують функції управління.

В загальному вигляді таку структуру можна представити у вигляді ієрархії рівнів управління (рис. 1.2).


Рис. 1.2. Рівні менеджменту
До вищого рівня відноситься невелика група основних керівників організації. Це президент (директор), віце-президент (заступники), головний виконавчий директор.

До адміністративної ланки менеджменту відносяться начальники великих підрозділів: головний бкхгалтер, головний інженер інші функціональні керівники, директори філій тощо.

До категорії менеджерів нижчого рівня відносяться керівники секторів, груп, цехів, ділянок, майстри, бригадири тощо.

Крім названих, до відповідного рівня менеджменту сучасна теорія і практика відносить і так званих неуправлінських службовців. Це пов΄язано з тим, що сучасний працівник намагається брати участь в прийнятті різних рішень, особливо тих, що торкаються його безпосередньої роботи.

Менеджмент як наука представлений у вигляді сукупності концепцій, теорій, законів, принципів, методів тощо.

Основними завданнями менеджменту як науки є: пояснення природи управлінської праці, встановлення причинно-наслідкових зв'язків в управлінських процесах, виявлення умов, за яких спільна праця людейє більш ефективною. Важливість і значимість систематизованих наукових знань про управління визначається тим, що вони дозволяють своєчасно і якісно управляти поточною діяльністю організації, прогнозувати можливі варіанти розвитку подій і відповідно до цього розробляти стратегію і тактику функціонування, грамотно здійснювати постановку цілей і завдань.

Менеджмент розглядають як мистецтво. Такий підхід заснований на тому, що будь-яка організація, як об'єкт управлінської діяльності, являє собою сукупність складних соціально-технічних систем, на функціонування яких впливають численні зовнішні і внутрішні чинники. Їх всебічне урахування потребує певного таланту.

Менеджмент як певна категорія людей означає що ефективний керівник повинен володіти низхькою особистих якостей, якто: авторитарні нахили, харизматичність, організованість, схильність до ризику, комунікабельність тощо.

Кінцевою метою менеджменту як практики ефективного управління є забезпечення прибутковості підприємства шляхом раціональної організації виробничого процесу, включаючи управління виробництвом (комерцією) і розвиток техніко-технологічної бази.

Отже, найважливішою задачею менеджменту є ефективна організація виробництва товарів і послуг з урахуванням попиту споживачів на основі наявних ресурсів.

При цьому до задач менеджменту також відносяться:

  • стимулювання співробітників організації шляхом створення для них відповідних умов праці і системи його сплати;

  • визначення необхідних ресурсів і джерел їх забезпечення;

  • розробка стратегії розвитку організації;

  • визначення конкретних цілей розвитку організації;

  • вироблення системи заходів для досягнення намічених цілей;

  • здійснення контролю за ефективністю діяльності організації, за виконанням поставлених завдань.

Задачі менеджменту безперервно ускладнюються по мірі зростання масштабів і розвитку виробництва і комерції. Виконані задачі і досягнуті, намічені цілі оцінюються на ринку.
Контрольні запитання


  1. Що представляє собою управління за своєю суттю?

  2. При яких історичних умовах відбувалося формування менеджменту як окремого специфічного виду діяльності?

  3. Які основні умови формування організації як соціального інституту і об΄єктивної основи існування менеджменту?

  4. Назвіть основні господарські процеси, які є об΄єктом управління в організації.

  5. Визначіть зв΄язок і основні відмінності між поняттями «управління» і «менеджмент».

  6. Дайте визначення поняття «менеджмет» як виду діяльності, процесу, органу управління, науки і мистецтва, категорії людей.

  7. На які рівні умовно поділяється загальна структура менеджменту в організації?

  8. Яка основна мета і задачі сучасного менеджменту в організації?



Тема 2. Менеджер як професійний керівник
1.Зміст і характер праці менеджера

2.Класифікація управлінського персоналу

3.Загальна характеристика моделі сучасного менеджера
Питання 1. Зміст і характер праці менеджера
Труд менеджера - це особливий вид людської діяльності, який виділився в процесі розподілу праці.

Праця менеджера зі своєї соціально-економічною природою має специфічні особливості:

В управлінській праці виділяють 3 види діяльності:

Питання 2. Класифікація управлінського персоналу
В залежності від змісту праці управлінський персонал поділяється на:

  • керівники – менеджери в діяльності яких переважає евристична і частково адміністративна праця;

  • фахівці - в діяльності яких переважають евристична і оперативна праця. Фахівців класифікують за функціями управління: фахівець з фінансів, з маркетингу тощо. До їх обов'язків належить кваліфікована підготовка інформації для прийняття управлінських рішень. За посадовою класифікацією фахівців ділять на провідних, старших, 1 категорії. Відмінності між ними зумовлені різною складністю та обсягом виконуваних робіт;

  • інші службовці (технічний персонал) - виконують оперативну працю. Класифікують за операціями, які вони виконують в процесі управління. Посади службовців можуть займати «молодші спеціалісти» і «бакалаври».


Менеджери в організації виконують спеціфічні ролі (за Мінцбергом)

Питання 3. Загальна характеристика моделі сучасного менеджера
Сучасні вимоги до особистості менеджера:

  • профільна повна вища освіта освітньо-кваліфікаційного рівня "спеціаліст" або "магістр";

  • загальні знання в сфері управління організацією;

  • компетентність у технології виробництва і в галузі виробництва, до якої належить організація;

  • вміння управляти людьми, знання здібностей своїх підлеглих, захист їх інтересів на справедливій основі;

  • створення позитивного соціально-психологічного клімату в колективі;

  • володіння навичками підприємництва, ринковим мисленням і поведінкою, здатність до ініціативи, вміння перерозподіляти ресурси організації з метою найбільш вигідного їх застосування;

  • прийняття обгрунтованих і компетентних рішень;

  • наявність практичного досвіду і знання питань аналізу економічної ситуації;

  • вміння проводити маркетингові дослідження.


Контрольні запитання
1.Чем відрізняється управлінська праця від праці виробничих робітників?

2.Дайте характеристику кожному з видів управлінської праці: евристичної, адміністративної, оперативної. З яких операцій вони складаються?

3.На які групи поділяють управлінський персонал?

4.Які характеристики і якості повинен мати сучасний менеджер?

Тема 3. Основні етапи еволюції управлінської думки


  1. Ранні етапи розвитку систем управління

  2. Класичні теорії менеджменту

  3. Інтегровані підходи до управління

  4. Сучасні напрями парадігми управління


В загальному вигляді еволюцію управлінської думки можна представити на рис. 3.1 .






Рис. 3.1. Еволюція управлінської думки

Питання 1. Ранні етапи розвитку систем управління

Зрозуміло, що ще до появи менеджменту як специфічного виду діяльності та наукової системи, управління розвивалося у міру розвитку суспільства і виробничих систем.

В еволюції розвитку систем управління умовно виділяють п΄ять етапів:

Перва управлінська революція - релігійно-комерційна (V тисячеріччя до н.е.) пов΄язується із зародженням писемності в стародавньому Шумері в V тисячолітті до н. е. Вважається, що це революційне досягнення в житті людства привело до виникнення особливого прошарку "жерців-бізнесменів", котрі успішно здійснювали релігійно-комерційні й торгові операції, вели ділове листування і комерційні розрахунки.

Друга управлінська революція - світсько-адміністративна (ІІ тис. до н.е.), пов'язується з діяльністю вави­лонського царя Хаммурапі (1792—1750 рр. до н. е.), що видав звід законів управління державою для регулювання суспільних відносин між різними соціальними групами населення. Цими законами вво­дився світський стиль управління, посилювалися контроль і відпові­дальність за виконання робіт.

Третя управлінська революція відома як виробничо-будівельна (І тис. до н.е.). Вона передбачала поєднання державних методів управління з конт­ролем за діяльністю в сфері виробництва та будівництва і відбулася в часи правління Навуходоносора (605—562 рр. до н. е.).

Четверта управлінська революція - промислова (ХVІІ-ХVІІІ ст.) відбулася в період зародження капіталізму й індустріального прогресу європейської цивілізації (XVII—XVIII ст.). Її головним результатом стало зародження про­фесійного управління. Поряд з емпіричними методами в управлінні стали впроваджуватися прикладні розробки й експерименти, результати яких допомагали визначати норми ви­робітку і винагороди, оптимальні терміни роботи устаткування, обся­гу випуску продукції, удосконалювати організацію виробництва і праці. Під час промислової революції було зроблено перші спроби перекласти ідеї управління на папір з метою виробити його узагаль­нюючі принципи, внаслідок чого було закладено необхідні умови теорії менеджменту. Революційну концепцію поділу, спеціалізації, кооперації та підвищення продуктивності суспільної праці виклав класик політичної економії А. Сміт у праці "Багатство народів".

П'ята управлінська революція (кінець XIX — початок XX ст.) відома під назвою бюрократичної; її теоретичною платформою стала концепція "раціональної бюрократії" відомого соціолога, економіста Макса Ветера.

Основні її результати:


Саме в цей період набуває розвитку менеджмент як наука про управління. Виділяють три основні підходи (школи) в теорії менеджменту, які виникли у різні історичні періоди, однак всі вони знайшли своє втілення у сучасній практиці управління.

Виникнення менеджменту як наукової системи управління виробництвом була відповіддю на потреби промислового розвитку кінця XIX — початку XX ст. Специфічні риси цього періоду умовно поділяють його на три етапи (Додаток 1).

Історично періодизація менеджменту показує залежність його розвитку, насамперед, від зовнішніх умов і насамперед від історичного етапу суспільства.

Виходячи з історичної періодизації розвитку менеджменту, можна виділити 3 основних напрямки розвитку теорії та практики менеджменту:

це товарна концепція (кінець ХІХ-початок ХХ століття),

збутова (30-50-ті роки) і

маркетингова (з кінця 50-х, початку 60 -х років).

Період панування товарної концепції характеризувався тим, що менеджмент займався головним чином виробничими проблемами, що стосуються потужності виробництва, способів організації праці і кількості продукції, що випускається. Цей напрямок пов'язаний насамперед з класичними теоріями менеджменту, наукової організації праці (Тейлор, Файоль, Вебер, Мейо). Для цього періоду характерним було те, що зазвичай попит перевищував пропозицію і збут продукції не вимагав спеціальних зусиль.

Поворот до збутової концепції відбувається тоді, коли пропозиція починає перевищувати попит. Протягом цього періоду проблема збуту - в широкому розумінні-набуває найбільшу вагу. Позиції маркетологів посилюються, їх функції переглядаються головним чином в бік розширення відповідальності. Мірою ефективності роботи збутовика, а отже, і винагороди, найчастіше виявляється обсяг продажів, якого йому вдалося домогтися. Хоча прибуток і не ігнорується, збутовик не несе за її розміри прямої відповідальності. Вважається, що підвищення обсягу продажів автоматично веде до збільшення прибутку. Найбільш значним результатом розвитку збутової фази є свідомість значущості ринкових проблем і початок широкого проведення ринкових досліджень.

Перехід до маркетингового напрямку пов'язаний із зацікавленістю менеджменту в прибутку і віддачі капіталу, а не лише в обсязі продажів. Збутова концепція була пов'язана тільки з обсягом продажів. Маркетингова ж означає орієнтацію на споживача.
Питання 2. Класичні теорії менеджменту

Класична школа управління (кінець 19 ст – 30 рр. 20 ст.)

Класична школа може бути поділена на два напрями

а) науковий управлінський підхід (наукова організація праці) (Ф. Тейлор («Принципи наукового управління»,1911р.), Френк та Ліліан Гілбрейт, Генрі Форд, Генрі Гант);

б) адміністративна школа (класична теорія організації) ((А. Файоль, М. Вебер, Л. Урвік, Ч. Бернард)).

Науковий управлінський підхід Основна ідея: дослідження проблем підвищення продуктивності праці робітників (безпосередніх виконавців) шляхом удосконалення операцій ручної праці.

^ Основні принципи:

Адміністративна школа (класична теорія організації). Основна ідея: дослідження підходів до удосконалення управління організацією в цілому.

Набільш чітко “універсальні принципи управління” сформулював А.Файоль:

  1. Розподіл загальної роботи в організації на складові її частини.

  2. Повноваження та відповідальність. Ці категорії "тримають одна одну". "Де надаються повноваження, там виникає і відповідальність".

  3. Дисципліна. Дотримання досягнутих угод між організацією та її робітниками.

  4. Єдиноначальність. Кожний робітник в організації повинен мати одного і тільки одного начальника.

  5. Єдність керівництва. Всі операції в організації, які мають одну мету, повинні виконуватись під керівництвом одного начальника.

  6. Підпорядкованість індивідуальних інтересів спільним. Цілі організації повинні домінувати над цілями окремих робітників або груп.

  7. Винагорода. Система оплати повинна бути справедливою, такою, що стимулює діяльність, а її розміри не повинні опускатися нижче розумного рівня.

  8. Централізація. Ступінь концентрації влади на вищому рівні управління.

  9. Ієрархія (скалярний ланцюг). "Ланцюг" начальників від вищого до нижчого рівня.

  10. Порядог. "Усьому своє місце і все на своєму місці".

  11. Справедливість. Відданість персоналу організації повинна поєднуватися з правосуддям керівництва організації.

  12. Стабільність перебування на посаді. Організація повинна сприяти довгостроковим стосункам зі своїми робітниками.

  13. Ініціатива. "Здатність самостійно обмірковувати та виконувати план".

  14. Корпоративний дух. Результат гармонії та єдності персоналу організації


М.Вебер сформулював “концепцію ідеальної бюрократії”:

Поведінковий підхід до управління

Класична школа менеджменту визнавала значення людського фактора в управлінні, проте приділяла йому незначну увагу (оплата та стимулювання праці, встановлення формальних відносин між керівниками та підлеглими тощо).

Поведінкові теорії менеджменту виникли як реакція на недоліки класичних теорії. Виникненню поведінкових теорій багато в чому сприяли досягнення промислової психології (Х.Мюнстерберг «Психологія та промислова ефективність», 1912; Л.Гілберт «Психологія управління», 1914; результати Хоторнських експериментів Елтона Мейо). Поведінкові теорії менеджменту опрацьовували Мері Паркер Фоллет, Р.Лайкерт, Д. МакГрегорі, Ф. Герцберг та інші (30 -50 рр 20 ст.).

Основна ідея: підвищення ефективності організації за рахунок використання:
У поведінковому підході також виділяють два окремих напрями:

а) школа людських відносин. Представники цієї школи досліджували переважно проблеми індивідуальної психології робітників організації. Їх зусилля були зосереджені переважно на вивченні поведінки індивідуума в організації, на його мотивації.

б) школа організаційної поведінки. Її представники концентрували увагу на вивченні типів групової поведінки, на розумінні організації як складного соціального організму, який знаходиться під впливом певних уявлень, звичок, конфліктів, культурного оточення тощо.

Основні принципи:

Школа науки управління (кількісний підхід) (1950 рр - дотепер) (Н. Вінер, Акофф Рассел, С. Бір, А. Гольберген, Л. Клейн, Л. Берталанфи).

Основна ідея: управління є певним логічним процесом, який можна відобразити за допомогою математичних символів та залежностей, що дає змогу спростити процес прийняття управлінського рішення за допомогою математичних моделей..

Кількісні методи фокусуються на використанні математики, статистики, а також інформаційного забезпечення з метою розробки, обґрунтування управлінських рішень та підвищення їх ефективності. У подальшому вони дістали назву “Дослідження операцій” і найбільше використовуються у операційному менеджменті для вирішення виробничих завдань. Значно підвищили ефективність цих методів сучасні комп’ютерні системи, які дозволили застосовувати для вирішення складних задач новітні інформаційні технології .

На різних етапах розвитку управлінської науки суттєвий внесок в неї зробили такі відомі українські вчені, як О. Терлецький, М. Павлик, М. Драгоманов, М. Зібер, С. Подолинський, М. Туган-Барановський, І. Вернадський, М. Вольський, Г. Цехановецький, К. Воблій, Т. Война-ровський, І. Коропецький та ін

Інтегровані підходи до управління

Зазначені недоліки ранніх теорій менеджменту певною мірою долаються інтегрованими підходами до управління (процесний, системний, ситуаційний).

  1. ^ Процесний підхід розглядає управління як серію взаємопов’язаних дій (функцій управління), які реалізуються у такій послідовності (рис. 3.2):


планування організація мотивація керівництво контроль

Кожна функція управління, в свою чергу, представляє собою процес виконання сукупності конкретних функцій (підфункцій). Таким чином, процес управління є загальною сумою усіх функцій та підфункцій.

  1. Системний підхід. Його представники стверджують, що організацію слід розглядати як систему у єдності частин, з яких вона складається та зв’язків з її зовнішнім середовищем. Тільки такий підхід дозволяє отримати цілісне уявлення про сутність управління. Схематично системний підхід до управління можна представити таким чином (рис. 2.3):


Входи Трансформаційний Виходи

до організації процес з організації

Організація


Зовнішнє середовище
Рис. 3.3. Організація – як система


  1. Ситуаційний підхід визнає, що хоча загальний процес управління і є однаковим, специфічні прийоми, які використовує керівник повинні змінюватися залежно від ситуації.

Сутність ситуаційного підходу можна краще усвідомити у процесі співставлення принципового та ситуаційного мислення. Об’єктом досліджень ситуаційного підходу виступають найбільш значущі в управлінні ситуаційні зміни, зокрема у сферах лідерування, побудови організаційних структур, кількісних оцінок тощо. Тому за таким підходом менеджер повинен:
Питання 4. Сучасні напрями парадігми управління
1. Управління змінами.

  Пов'язано з тим, що приблизно в 70-х роках закінчила існування так звана «спокійна» зовнішнє середовище, а на її зміну прийшла мінлива «турбулентна». Це призвело компанії до необхідності швидко пристосовуватися до змін, швидко на них «відповідати», передбачити їх і таким чином заздалегідь планувати як витягти з них вигоду.

2. Необхідність реформування соціальної сфери.

Головний напрям реалізації - принцип «Кадри вирішують все». Це в свою чергу передбачає:

    • необхідність включення людського фактора в систему управління;

    • включення нового фактора ефективності - знання, тобто вирішальний вплив на ефективність праці надають не працівники, безпосередньо виробляють продукцію, а «працівники знання» - менеджери, інженери, техніки, фахівці;

    • базовий фактор у розвитку економіки - «норма накопичення мізків», темпи, якими країна виробляє людей, що володіють освітою, уявою, теоретичними знаннями та аналітичним майстерністю;

    • персонал починають розглядати як основний ресурс фірми. На зміну теорії, що розглядає персонал як витрати, які треба скорочувати, з'явилася теорії управління людськими ресурсами, відповідно до якої персонал являє собою один з ресурсів фірми, в який треба вкладати кошти

3. Реінжиніринг.

Передбачає кардинальну перебудову на сучасній інформаційній і технологічній основі організації господарської діяльності і управління на підприємстві (організації). Сфера змін може бути найрізноманітнішою: організаційна структура, фінанси, система поставок маркетинг структура кадрів та ін

Нові напрями концепції розвитку менеджменту




Управління змінами

Необхідність реформування соціальної сфери


Реінжиніринг

Формування внутрішніх ринків корпорацій

Інтеграція процесів управління

Розвиток та підтримка малого бізнесу

Розподіл права власності та функції управління

Нові вимірники ефективності управління

Утвердження контрактних відносин

Посилення регулюючої ролі держави



  1. Створення внутрішніх ринків корпорацій.

Означає перенесення закономірностей і принципів ринкового господарства на внутрішню діяльність компанії, на всі її підрозділи. З цією метою в рамках підприємства створюються автономні підрозділи (бізнес-одиниці), які самостійно фінансують свою роботу, вступають на комерційній основі в партнерські відносини як з внутрішніми підрозділами компанії, так і з зовнішніми організаціями. У центральних органах управління концентрується рішення тільки питань стратегічного розвитку, пов'язаних з великими інвестиціями

  1. Інтеграція процесів управління.

В останні десятиліття у всьому світі відзначена тенденція до укрупнення підприємств, що в свою чергу пов'язано з великими перевагами таких підприємств в умовах жорсткої конкурентної боротьби. При цьому просте укрупнення масштабів виробництва вже не відповідає вимогам сьогоднішнього дня. Посилилися темпи технологічного розвитку вимагають об'єднання зусиль підприємств і організацій різних сфер діяльності: виробництва, науки, фінансів, інфраструктури. Саме ці причини призводять до появи нових форм укрупнення - різних «горизонтальних» об'єднань, серед яких особливе місце займають промислово-фінансові групи (ПФГ), технопарки, технополіси та ін

6. Розвиток та підтримка малих підприємств.

Проте як і раніше актуальною залишається діяльність «малих» підприємств. Саме вони є найбільш мобільними в умовах мінливої ​​зовнішньої і внутрішньої середовища. Їх завдання - знизити безробіття, розширити конкуренцію, оперативно реагувати на зміни споживачів.

7. Нові вимірювачі ефективності управління.

У якості цільових показників організаційних перетворень у практиці сучасного управління застосовують такі загальні характеристики діяльності фірми як:

8. Поділ прав власності і функцій управління.

Складність процесів управління призвела до того, що власники, володіючи контрольним пакетом акцій, не маючи необхідної компетенції і досвіду, змушені наймати професійних керівників.

9. Затвердження контрактних відносин у всіх формах власності.

Найбільші можливості для розвитку конкуренції в держсекторі відкриваються у сфері його взаємодії з ринковими структурами за допомогою контрактних відносин, ринкового тестування. Розвиток контрактних відносин супроводжується посиленням ролі конкурентного відбору пропозицій. Переможцем виходить конкурсант, який запропонував найбільш вигідні для замовника контракти.

10. Посилення регулюючої ролі держави.

Держава встановлює норми і правила економічних відносин. Це посилення виявляється:

  • у створенні сприятливого середовища для функціонування підприємств;

  • у стимулюванні внутрішніх перетворень на підприємствах;

  • у регулюванні умов конкуренції;

  • у забезпеченні умов соціальної справедливості і першочерговому задоволенні загальнонаціональних потреб;

  • у збільшенні витрат на дослідницькі і дослідні розробки;

  • у визначенні пріоритетних областей інвестицій.


Контрольні запитання

      1. Назвіть основні етапи розвитку систем управління

      2. Які основні принципи ефективного управління пропонуються класичною школою менеджменту?

      3. Які прнципіальні підходи до управління запропоновані школами людських відносин та організаційної поведінки?

      4. Які особливості ефективного управління за принципами математичної школи?

      5. Дайте характеристику інтеграційним підходам в управлінні

      6. Які основні напрями сучасної парадігми розвитку менеджменту?


  1   2   3   4   5   6

Схожі:

Робочий опорний конспект лекцій з дисципліни «основи менеджменту» частина І для студентів напряму підготовки 030601 «Менеджмент» iconРобочий зошит для індивідуальних науково-дослідних завдань з дисципліни...
Робочий зошит для індивідуальних науково-дослідних завдань для студентів денної та заочної форми навчання напряму підготовки 030601...
Робочий опорний конспект лекцій з дисципліни «основи менеджменту» частина І для студентів напряму підготовки 030601 «Менеджмент» iconКонспект лекцій з навчальної дисципліни «Мерчандайзинг» для студентів напряму підготовки
Конспект лекцій з навчальної дисципліни «Мерчандайзинг» для студентів напряму підготовки 050201 «Менеджмент». Рівне: рдгу, 2010.–...
Робочий опорний конспект лекцій з дисципліни «основи менеджменту» частина І для студентів напряму підготовки 030601 «Менеджмент» iconМетодичні рекомендації до виконання курсового проекту з менеджменту...
Методичні вказівки та вимоги до виконання курсового проекту з менеджменту за напрямом підготовки 030601 Менеджмент / Упоряд.: В....
Робочий опорний конспект лекцій з дисципліни «основи менеджменту» частина І для студентів напряму підготовки 030601 «Менеджмент» iconПакет
Навчальна дисципліна «Основи менеджменту» призначена для студентів 3-го курсу за напрямом підготовки 030601 «Менеджмент» професійних...
Робочий опорний конспект лекцій з дисципліни «основи менеджменту» частина І для студентів напряму підготовки 030601 «Менеджмент» iconКонспект лекцій для студентів базового напряму «Менеджмент» Затверджено
Просович О. П., Лісовська Л. С. Управління банківською діяльністю: Конспект лекцій для студентів базового напряму «Менеджмент». –...
Робочий опорний конспект лекцій з дисципліни «основи менеджменту» частина І для студентів напряму підготовки 030601 «Менеджмент» iconКонспект лекцій для студентів всіх форм навчанняґ спеціальності 030601...
Конспект лекцій з курсу „Управлінські рішення” для студентів всіх форм навчання спеціальності 030601 / Упоряд. Гусаров О. О., Харків:...
Робочий опорний конспект лекцій з дисципліни «основи менеджменту» частина І для студентів напряму підготовки 030601 «Менеджмент» iconПрограма наскрізної практичної підготовки фахівців напряму 030601...
Вернюк Н. О. – к е н., доцент кафедри менеджменту організацій, декан факультету менеджменту
Робочий опорний конспект лекцій з дисципліни «основи менеджменту» частина І для студентів напряму підготовки 030601 «Менеджмент» iconМетодичні рекомендації до вивчення дисципліни та виконання контрольної...
Державне та регіональне управління: Метод рекомендації до вивчення дисципліни та виконання контрольної роботи для студентів напряму...
Робочий опорний конспект лекцій з дисципліни «основи менеджменту» частина І для студентів напряму підготовки 030601 «Менеджмент» iconМетодичні рекомендації для виконання курсової роботи з дисципліни...
Методичні рекомендації для виконання курсової роботи з дисципліни „Операційний менеджмент” студентами денної форми навчання напряму...
Робочий опорний конспект лекцій з дисципліни «основи менеджменту» частина І для студентів напряму підготовки 030601 «Менеджмент» iconМетодичні вказівки для виконання лабораторних робіт
У навчально-методичному посібнику подано методичні вказівки для виконання лабора­торних робіт з дисципліни "Основи менеджменту" (для...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка