Розділ особливості комерційної діяльності промислового підприємства тема планування виробничої програми підприємства




НазваРозділ особливості комерційної діяльності промислового підприємства тема планування виробничої програми підприємства
Сторінка6/9
Дата конвертації12.10.2013
Розмір1.28 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Географія > Документы
1   2   3   4   5   6   7   8   9
^ ТЕМА 3.2. ПЛАНУВАННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ОПТОВИХ ЗАКУПІВЕЛЬ ТОВАРІВ




1. Суть, мета, принципи та зміст закупівельної роботи на оптовому ринку

2. Оперативне планування оптових закупівель товарів

3. Порядок формування та регулювання асортименту товарів на оптових підприємствах

4. Суть, переваги і умови організації закупівель товарів на основі прямих зв’язків

5. Оптові закупівлі товарів на основі товарообмінних операцій

6. Порядок укладання прямих договорів



  1. Суть, мета, принципи та зміст закупівельної роботи на оптовому ринку


Оптові закупівлі — це придбання товарів великими партіями з метою їх подальшого перепродажу

Для виробників товарів та послуг оптові закупівлі є гарантією їх збуту і гарантією забезпечення безперервності виробництва, забезпечення ефективного функціонування підприємств.

Для роздрібної торгівлі вони є гарантією своєчасного надходження товарів для досягнен­ня власної мети, а для всіх учасників товаропросування - гарантією отримання прибутку.

Оптові закупівлі товарів здійснюються на основі таких основних принципів:

  • основою оптових закупівель товарів є попит споживачів.

  • обсяг і асортимент товарів, що підлягають закупівлям, мають відповідати обсягові, асортиментові і динаміці споживання з урахуван­ням необхідності нормалізації товарних запасів;

  • оптові закупівлі товарів мають забезпечувати нормальні умо­ви для товаропостачання роздрібної торговельної;

  • оптові закупівлі повинні здійснюватися з орієнтацією на по­стійне оновлення асортименту з урахуванням найновіших досягнень науки і виробництва та розвитку людських потреб.

^ Організація оптових закупівель - це комплекс взаємозв'язаних управлінських і комерційних рішень та торгових операцій, що направлені на вивчення попиту споживачів і узгодження з постачальниками замов­лень на виробництво, постачання товарів, укладення договорів постачан­ня та контроль за надходженням товарів і додержання сторонами умов договору.



Рис. 3.2.1. Модель організації оптових закупівель

  1. Оперативне планування оптових закупівель товарів





Основою організації закупівельної роботи є роз­робка маркетингової тактики її здійснення, тобто опе­ративне її планування.

^ Метою оперативного планування є правильна організація оптових закупівель і посилення особистої відповідальності кожного комерційного працівника за виконання планових завдань.

Планують оптові закупівлі товарів у два етапи.

Вихідним етапом оперативного планування є визначення по­треби в оптових закупівлях товарів, тобто складання плану надходження товарів на підприємство. Він розробляється для кожної товарної групи на плановий період (рік, квартал). Розрахунок здійснюється за формулою:

Н = Р + Зк - Зп,

де Н - план надходження товарів;

Р - план продажу товарів;

Зк - норматив запасів на кінець планового періоду;

Зп - очікувані запаси на початок планового періоду.

Результати оформляються у вигляді табл. 2.3.1.

Таблиця 1 План надходження товарів на оптову базу

на ___ квартал 200__ р.

Найменування товарних груп

План товарообігу

Запаси на кінець

Запаси на початок

План надходження
















Найбільш складним завданням під час розроблення плану надхо­дження товарів на підприємство є визначення плану продажу товарів.

Основою для його визначення на підприємствах оптової торгівлі служать замовлення роздрібних підприємств та інших споживачів зони діяльності бази, укладені з ними договори на постачання товарів. На підприємствах роздрібної торгівлі - матеріали вивчення і прогнозування попиту населен­ня.

Для прогнозування попиту населення найбільше використовуються такі методи прогнозування попиту:

метод екстраполяції ряду динаміки;

нормативний метод;

прогнозування попиту з використанням коефіцієнта еластично­сті;

метод економіко-математичного моделювання;

метод експертних оцінок.

Екстраполяція - знаходження рівня ряду за його межами, в май­бутньому - здійснюється різними прийомами. Вибір методу екстраполя­ції динамічного ряду залежить від особливостей ряду.

Якщо ряд динаміки, що відображає реалізований попит, протягом відносно короткого періоду характеризується певною стабільністю, то прогноз на найближчий час можна здійснювати на основі середньої арифме­тичної.

Наприклад. Ряд динаміки продажу хліба в магазині за сім днів має такий вигляд:


Дні

1-й

2-й

3-й

4-й

5-й

6-й

7-й

Продаж, кг

2320

2350

2305

2340

2330

2345

2320

Візуальна оцінка ряду свідчить, що реалізований попит не має тенденції ні до росту, ні до спаду.

2320+2350+2305+2340+2330+2345+2320/7=2330 кг.

Для товарів, попит на які має стійку тенденцію до зростання або спаду, розвиток ряду динаміки можна прогнозувати за середніми темпа­ми зростання або спаду.

Середній темп зростання (спаду) реалізації розраховується за фор­мулою:



де - середній темп зростання;

упкінцевий показник ряду;

у1 початковий показник ряду;

п – число показників в динамічному ряді.

Прогноз на основі середнього темпу зростання (спаду) розраховується за формулою:



де уі - прогнозований показник;

п – кількість інтервалів ряду динаміки, на які розраховується прогнозований показник

Наприклад, реалізація кондитерських виробів на душу населення за п’ять років характеризувалася такими даними:

Роки

1-й

2-й

3-й

4-й

5-й

Продаж, кг

5,5

5,6

5,8

5,9

6,0

Продаж кондитерський виробів має тенденцію до зростання. Середньорічний темп зростання розрахований за вище наведеною формулою становить 1,022. Тоді, прогнозований показник дорівнює :

уі = 6,0 × 1,022 = 6,1 кг.

Прогнозування попиту методом екстраполяції виходить з припущення, що комплекс факторів, які формують попит на товари, в майбутньому змінюватися не буде, що буває вкрай рідко. Тому даний метод можна використовувати тільки короткострокових прогнозів.

Нормативний метод прогнозування попиту оснований на викори­станні фізіологічних норм споживання основних харчових продуктів, пер­спективних норм раціонального споживання непродовольчих товарів, норм забезпеченості сімей товарами культурно-побутового призначення тощо (табл.2 і .3.).

Для використання перспективних норм раціонального споживання непродовольчих товарів і фізіологічних норм споживання харчових про­дуктів для прогнозування попиту необхідно, насамперед, визначити, в якому році для прогнозованого товару буде досягнута ця норма.

Розрахун­ки здійснюються шляхом інтерполяції - способом визначення показни­ків, відсутніх в динамічному ряду явищ, на основі встановленої взаємоза­лежності членів ряду.

^ Таблиця 2.Середньорічні норми споживання найважливіших продуктів харчування в розрахунку на душу населення

Продукти

Норма споживання

М'ясо і вироби з м'яса, кг

87

Риба і рибні консерви, кг

І6

Молоко і молочні продукти, кг

467

Рослинні жири, кг

10

Яйця, шт.

365

Цукор, кг

44

Овочі і баштанні плоди, кг

164

Фрукти і ягоди, кг

133

Хлібопродукти, кг

120

Картопля, кг

95

^ Таблиця .3

Річні норми споживання непродовольчих товарів у розрахунку на одну людину

Вид товару

Кількість

Тканини, кв.м.

58

Трикотажні вироби, шт.

8,25

Прогноз середньодушового споживання Yk на будь-який рік, що пе­редує року досягнення перспективної норми раціонального споживання, можна розрахувати за формулою:


Yk - прогноз споживання на рік k;

Y1 – фактичне споживання товару в базисному році;

Yn - перспективна норма споживання товару;

k - кількість років, на які прогноз випереджає фактичні дані

Еластичністю попиту називають його здатність змінюватися під впливом зміни доходів, ціни та інших економічних факторів Показником еластичності є відношення між відносною зміною попиту і відносною змі­ною фактора, що його формує (доходи, ціна тощо). Так, еластичність по­питу залежно від доходів може бути виражена рівнянням:


де Е – коефіцієнт еластичності попиту від доходів;

ΔY – приріст попиту на душу населення;

ΔX – приріст доходів на душу населення;

Y – середньодушові розміри попиту;

X – середньодушові розміри доходу.

Коефіцієнт попиту від доходів показує, на скільки процентів змі­ниться попит за зміни доходу на 1%.

Наприклад, Доходи населення на душу в рік становили 600 грн. і виросли до 640 грн., а продаж швейних виробів з 28 до 30 грн. Тоді коефіцієнт еластичності попиту на швейні вироби від доходів буде становити:

Е = (2/40)×(600/28)=1,08

Якщо в плановому періоді доходи зростуть на 3% то попит на швейні вироби збільшиться на : 3×1,08 = 3,24% і буде становити 30×1,0324 = 30,97 грн.

Математичне моделювання процесів формування попиту являє собою описування цих процесів за допомогою математичних формул, рів­нянь та нерівностей. Ці формули, рівняння і нерівності повинні адекватно відображати реальні зв'язки, характерні для формування попиту. Звичай­но, математичні моделі не можуть відобразити усі складнощі формування попиту, однак вони можуть досить глибоко описати їх суть і служити більш надійним інструментом для прогнозування, ніж проста екстраполяція ди­намічних рядів.

Експертні оцінки як основа для прогнозування попиту використо­вуються переважно у довгострокових прогнозах або у відсутності достат­ньої надійної інформації. Якщо співставити і певним чином обробити від­повіді незалежних експертів на питання формування попиту в майбутньо­му, то можна отримати надійні прогнози.

На другому етапі складається план оптових закупівель това­рів. Якщо план надходження товарів покликаний визначити, які товари і в якій кількості треба закупити, то план закупівель має містити вказівки щодо джерел цих закупівель, строки їх здійснення та відповідальних за проведення закупівель. Даний план складається за формою табл.4

Таблиця .4 План оптових закупівель __________________ базою на 200__р.



План надходження товарів на підприємство і план оптових закупі­вель затверджуються керівником підприємства або начальником комер­ційного відділу.
Ефективність закупівельної роботи прямо залежить від правильно­го вибору джерел оптових закупівель і конкретних постачальників товарів.

При розробці плану оптових закупівель товарів важливе значення має досягнення точки беззбитковості закупівель по окремих товарних групах і від кожного постачальника.

Точка беззбитковості закупівель - це такий обсяг закупівель у і-го постачальника, при якому сума валового доходу від реалізації даних товарів покриває суму поточних витрат:



де Оімінімальний обсяг закупівлі товарів у і-го постачальника;

ВП – витрати обігу постійні;

РД – рівень валових доходів при реалізації даних товарів;

РВз – рівень змінних витрат обігу.

План оптових закупівель затверджується керівником підприємства або начальником комерційного відділу.

^ 3. Порядок формування та регулювання асортименту товарів на оптових підприємствах

Поняття про товарний асортимент

Важливим завданням комерційних структур на ринку товарів і послуг є правильне формування асортименту товарів для найбільш повного задоволення попиту споживачів.

Асортимент – (від франц. assortiment) – комплект, сукупність сортів.

Асортимент товарів - це перелік товарів, їх різновидностей, сортів тощо, об’єднаних або поєднаних за певною ознакою (наприклад, за сировинним, виробничим чи споживчим призначенням).

Увесь асортимент товарів народного споживання поділяється на дві товарні галузі: продовольчі і непродовольчі товари, які в свою чергу поділяються на товарні групи, до складу яких входять товари, об’єднані за однорідністю сировини (молоко і молочні товари, м’ясо і м’ясопродукти, тканини, вироби зі шкіри), споживчим призначенням (дієтичні продукти, галантерея, спорттовари) тощо.

^ Товарні групи поділяються на товарні підгрупи, до складу яких входять однорідні за ознакою спільності виробничого походження товари.

Наприклад, товарна група взуття ділиться на підгрупи шкіряного, текстильного, валяного і гумового взуття; група посуду складається з підгруп металевого, скляного фарфоро-фаянсового посуду.

Під видом товару розуміють однакові товари різноманітного призначення (верхній одяг – чоловічий, жіночий, дитячий; меблі – для вітальні ,для спальні тощо). Всередині кожного виду товари можуть відрізнятися між собою один від одного особливими ознаками (артикулами, сортами тощо), тобто поділятися на окремі різновидності.

З урахуванням поділу товарів на групи, підгрупи та види прийнято виділяти груповий і внутрішньогруповий (розгорнутий) асортимент товарів.

Груповий асортимент – це перелік товарних груп, включених в номенклатуру.

Внутрішньогруповий (розгорнутий) асортимент – це деталізація групового асортименту за конкретними видами і різновидностями товарів.

В асортименті продовольчих і непродовольчих товарів розрізняють товари простого і складного асортименту.

До товарів простого асортименту відносять товари, що складаються з невеликої кількості видів чи сортів (нп. цукор, овочі, сіль, віконне скло, господарське мило тощо).

Товари, що в межах одного виду мають свою внутрішню класифікацію за різними ознаками (фасон, розмір, забарвлення тощо) відносяться до товарів складного асортименту (кондитерські вироби, взуття, одяг тощо)

Розрізняють виробничий і торговий асортимент.

Виробничий асортимент – це номенклатура товарів, що випускаються промисловими і сільськогосподарськими підприємствами чи іншими виробниками.

Торговий (широкий) асортимент – включає асортимент товарів, що випускаються багатьма підприємствами (і с/г і промисловими).

Перетворення виробничого асортименту в торговий по товарах простого асортименту здійснюється безпосередньо в роздрібній торговій мережі. Основна маса товарів складного асортименту підлягає перетворенню вже на оптових підприємствах торгівлі.
^ Порядок формування та регулювання асортименту товарів на оптових підприємствах

Формування асортименту - це процес підбору груп, видів і різновидностей товарів відповідно до попиту населення з метою найбільш повного його задоволення.

Основою формування асортименту у всіх ланках товаропросування є торговий асортимент роздрібних торгових підприємств.

Документом, що сприяє правильному формуванню асортименту на конкретних оптових підприємствах, є асортиментний перелік товарів.

При розробленні обов’язкового асортиментного переліку слід виходити з необхідності:

  • забезпечення рентабельності роботи підприємства;

  • товаропостачання роздрібної торгової мережі широким асортиментом товарів;

  • наявності обігових коштів для закупівлі товарів та можливостей залучення кредитів.

В асортиментному переліку товарів оптового підприємства передбачається групова і внутрішньогрупова структура асортименту товарів. При цьому для кожного виду товарів визначається кількість різновидностей асортименту , які пропонуються оптовим покупцям

^ Асортиментні переліки товарів розробляються для торгових складів відповідно до попиту оптових покупців (роздрібних торгових підприємств), щоб забезпечити безперебійне товаропостачання покупців товарами у відповідності до попиту населення.

Асортиментні переліки товарів для складів оптових баз розробляються, як правило, в два етапи.

На першому етапі встановлюється груповий асортимент. Основою для його визначення є маркетингові дослідження в сфері цільового ринку (це попит на товари магазинів та інших підприємств роздрібної торгівлі).

На другому етапі розраховується кількість різновидів кожного виду товару асортиментного переліку (відповідно до замовлень покупців).

Основою для розробки асортиментних переліків є укладені договори з постачальниками та покупцями.

Головною метою розробки обов’язкових асортиментних переліків є необхідність створення контролю за повнотою і стабільністю асортименту товарів на складах і постачання ними оптових покупців цільового ринку

В процесі діяльності оптового підприємства асортиментні переліки можуть змінюватися відповідно до змін попиту на товари, виходу на ринок нових товарів та інших факторів.

Для того щоб асортиментні переліки насправді сприяли створенню достатнього і стабільного асортименту, необхідно постійно контролювати наявність на складі всіх товарів зазначених в переліку в тій кількості що потребують роздрібні торгові підприємства.

Контроль за наявністю на оптовому підприємстві необхідних товарів здійснюють товарознавці-комерсанти.

Для цього використовуються картки кількісно – сумового обліку, які зведені в картотеки для кожної товарної групи.

Картотеку рекомендується ділити на три частини. Перша частина – картки на товари, яких достатньо на складах. Друга частина - товари, які закінчуються. Третя товари, яких на даний момент нема на складі. При цьому рекомендується для кожного виду карток використовувати різні кольори.

На сучасному етапі доцільно використовувати інформаційні системи для регулювання асортименту товарів на підприємстві.
^ 4. Суть, переваги і умови організації закупівель товарів на основі прямих зв’язків



У сучасних умовах основною формою оптових закупівель товарів є оптові закупівлі товарів на основі прямих зв'язків.

Під прямими договірними зв'язками розуміють безпосередні комерційні відносини між підприємствами-виробниками товарів та послуг і їх споживачами (роздрібними торговельними підприємствами, підприємст­вами громадського харчування тощо).

Встановлення прямих зв'язків під час закупівель товарів означає відмову від послуг посередницьких структур, зайвих проміжних ланок, що сприяє прискоренню процесу товаропросування, зменшенню затрат на його здійснення, ефективнішій взаємодії між попитом і пропозицією.

Формування ринкових відносин привело до суттєвого збільшення надходження товарів у роздрібні торговельні підприємства безпосередньо від виробничих підприємств за рахунок скорочення їх надходження від оптових баз та інших комерційних посередників. Це пояснюється тим, що підприємства роздрібної торгівлі за прямими договірними зв'язками з ви­робниками товарів мають більше доходів, ніж під час поставок товарів че­рез оптову ланку. Ефективність прямих зв'язків виражається в закупівлі товарів у виробників за більш низькими цінами за рахунок скорочення кі­лькості посередників і, відповідно, зменшення величини торговельних надбавок, що встановлюються кожним посередником.

Прямі договірні зв'язки підприємств торгівлі з виробничими під­приємствами є найбільш раціональними (а інколи і єдино можливими щодо швидкопсувних товарів) для поставок товарів простого асортименту, які не вимагають відповідного підсортування на оптових базах.

За певних умов прямі зв'язки ефективні і для поставок деяких не­продовольчих товарів. За прямих договірних зв'язків укріплюються ділові контакти працівників торгівлі і промисловості. Комерсанти мають можли­вість у безпосередніх переговорах узгоджувати розгорнутий асортимент за видами, артикулами, фасонами, моделями, більш глибоко вникати в пи­тання технології виробництва, підказувати робітникам промислових підприємств можливості вдосконалення асортименту товарів, підвищення їх якості тощо. Для промислових підприємств такі зв'язки дозволяють опе­ративно переглядати і впроваджувати нові моделі, вносити в процесі ви­робництва корективи в номенклатуру, матеріали і фурнітуру виробів.

Встановлюючи прямі договірні зв’язки з підприємствами промисловості, підприємства торгівлі повинні передбачати можливість формування широкого асортименту товарів і забезпечення завезення товарів з необхідною частотою. Формування торгового асортименту, як правило, вимагає укладання дого­ворів з великою кількістю постачальників, які спеціалізуються на випуску певних товарів, що призводить до "розпорошення" поставок і зменшення частоти завезення товарів. Особливо це відчувається у невеликих за обся­гом реалізації торговельних підприємствах. Тому в кожному конкретному випадку необхідно визначати можливість переходу на прямі зв'язки. Адже економічно прямі зв'язки є прийнятними лише тоді, коли оптовими поку­пцями є великі підприємства, обсяг замовлень яких дозволяє виробникам зосередитися на виробництві, а не вирішувати питання збуту, а роздріб­ним торговцям - одержувати товари в належному асортименті з необхід­ною частотою.

^ Можливість встановлення прямих комерційних зв'язків визнача­ється для кожної товарної групи (чи товару). Для цього попередньо по окремих групах розраховують мінімальний товарооборот, за якого з'являється можливість закупівель товарів на основі прямих зв'язків, за формулою:



Враховуючи те, що однойменні товари можуть надходити від кіль­кох постачальників, а обсяги поставок від різних постачальників завжди будуть різними, треба стежити, щоб рішення про можливість налагоджен­ня прямих зв'язків приймалося лише за умови збереження нерівності





Точка беззбитковості закупівель — такий обсяг закупі­вель товарів у і-го постачальника, за якого сума валового до­ходу від реалізації цих товарів покриває суму поточних вит­рат:

Оі = ВОП /(Ц-ВЗМ)

де Оі – мінімальний обсяг закупівель у і-го постачальника, шт..

ВОп постійні витрати обігу підприємства за період

Ц – ціна продажу одиниці товару, грн.

ВЗМ - змінні витрати на одиницю товару, грн..
^ 1. Розрахунок точки беззбитковості в кількісному вираженні (шт.)

З математичної точки зору ця точка (у шт.) визначається виходячи з того, що операційний прибуток (EBIT) дорівнює сукупним доходам мінус змінні та постійні операційні витрати:

^ EBIT = Ц(Опр) – Взмін(Опр) – Впост =

= Опр(Ц – Взмін) – Впост, де

EBIT — операційний прибуток до сплати податків;

Ц — ціна за одиницю продукції;

Взмін — змінні витрати на одиницю продукції;

(Ц – Взмін) — маржа для однієї одиниці продукції;

Опр — кількість виробленої та проданої продукції, шт.;

Впост — постійні витрати.

У точці беззбитковості (Обеззбит) операційний прибуток (EBIT) дорівнює нулю. Отже:

^ Обеззбит = Впост : (Ц – Взмін)

Додаткове нарощування обсягів продажів виробленої та проданої продукції (більше точки беззбитковості) забезпечує одержання прибутку. Аналогічним чином при зниженні обсягів нижче точки беззбитковості утворюються збитки.

^ 2. Розрахунок точки беззбитковості у вартісному вираженні (грн.)

Іноді виникає необхідність обчислити положення точки беззбитковості виходячи не з кількості виробленої та проданої продукції, а з обсягу продажів у гривнях. Цей метод особливо актуальний для підприємств, які мають широкий асортимент продукції. Визначаючи загальну точку беззбитковості для фірми, що має широкий асортимент продукції, припускаємо, що обсяг продажів кожного виду продукції становить постійну частку в загальному обсязі продажів даної фірми.

Точка беззбитковості в грошовому вираженні обчислюється за формулою:

^ Дбеззбит = Впост + (Взмін(беззбит) : Дбеззб) х Дбеззб, де
Дбеззбит — дохід, що забезпечує беззбитковість фірми;

Впост — постійні витрати;

Взмін(беззбит) — сукупні змінні витрати в точці беззбитковості.

Оскільки в лінійному аналізі беззбитковості припускається постійний взаємозв’язок між сукупними змінними витратами та обсягом продажів, відношення (Взмін(беззбит) : Дбеззб) можна замінити на відношення сукупних змінних витрат до обсягу продажів для будь-якого обсягу продажів. Наприклад, для одержання необхідного співвідношення (Взмін : Д) можна використовувати показники з останнього звіту фірми про доходи. Отже, після нашої заміни ми маємо таку формулу:

^ Дбеззбит = Впост : (1 – Взмін : Д)

Кінцеве рішення про налагодження прямих зв'язків приймається в тому випадку, коли обсяг закупівель від і-го постачальника буде забезпе­чувати точку беззбитковості закупівель.

Зміст і характер прямих договірних зв'язків регулюється підписа­ними цими суб'єктами договорами.

^ 5. Оптові закупівлі товарів на основі товарообмінних операцій



В останні роки на внутрішньому ринку широкого розповсюдження набули товарообмінні операції (зустрічна торгівля).

Товарообмінні операції (операції зустрічної торгівлі) — це такі операції, в межах яких передба­чаються зустрічні зобов'язання продавця закупити у покуп­ців товари на частину або повну вартість товарів, що по­стачаються покупцю.

Бурхливий розвиток товарообмінних операцій в Україні в останні роки викликаний кризою платіжно-фінансової системи і, як наслідок, кризою неплатежів, коли контрагенти не в змозі розраховуватися за по­стачання товарів грошима.

^ За економічною природою товарообмінні операції ділять на: операції натурального обміну (бартерні угоди); операції в межах про­мислового співробітництва (компенсаційні угоди); угоди з давальниць­кою сировиною.

Бартерні угоди і угоди з давальницькою сировиною широко засто­совуються на внутрішньому ринку, а компенсаційні угоди більше розпо­всюджені у міжнародній торгівлі.

Під час здійснення товарообмінних операцій оформляються такі основні види угод .



^ Бартерні угоди включають обмін товарів певної вартості на інші товари рівної вартості без грошової оплати. Пропорції обміну при цьому визначаються, як правило, з врахуванням співвідношення цін на товари, що підлягають обміну, на світовому ринку (або середніх вітчиз­няних), якості продукції та умов постачання



Характерною рисою бартерних операцій є оформлення одного кон­тракту, в якому фіксуються натуральні обсяги товарів, що обмінюються за збалансованими цінами. Рух зустрічних потоків товарів при цьому відбу­вається, як правило, одночасно, і на кількість товарів, що передаються сто­ронами, не впливає зміна цін на них на ринку.

Об'єктами цих операцій є обмежені набори однорідних товарів, пе­реважно сировинного походження, що практично виключає можливість маневрування товарними ресурсами. У зв'язку з цим бартер у чистому ви­гляді найменше розповсюджений у зустрічній торгівлі.

Зовнішньоторговельні бартерні угоди використовуються лише під час реалізації разових партій продукції, неконкурентноспроможних това­рів, або за відсутності валюти і власної інфраструктури.

Компенсаційні угоди - це такі угоди зустрічної торгівлі, які передбачають оплату поставленої продукції, машин, обладнання, а також надання послуг шляхом, наступного зу­стрічного постачання готових товарів і надання послуг, ви­роблених з використанням, раніше одержаної продукції.




Схема компенсаційної угоди
Компенсаційні угоди використовуються в тих випадках, коли конт­рагенти не володіють необхідними платіжними коштами. В цих ситуаціях постачальник продає свої товари контрагенту з умовою, що останній, ви­користовуючи ці товари у виробництві, як оплату здійснить постачання продукції, виготовленої з використанням раніше поставлених постачаль­ником напівфабрикатів, сировини, товарів або послуг з кредитування ви­робництва.

Відповідно до компенсаційної угоди кожна сторона готує два спис­ки товарів: в одному - номенклатура товарів, які сторона хотіла би отри­мати, в другому - номенклатура товарів для продажу. Після погодження номенклатури товарів і цін на них ці два списки додаються до компенса­ційної угоди і є невід'ємною її частиною.

Специфіка даної угоди полягає в тому, що у випадку неможливості виконання однією із сторін постачання обумовлених в угоді товарів, вона може відкрити рахунок в банку своєї країни на користь контрагента, який може отриману суму використати тільки в країні боржника, тобто здійс­нюються взаємні розрахунки у формі клірингу.

^ Угоди з давальницькою сировиною но­сять компенсаційний характер і стосуються сировин­них товарів. Угода полягає в передаванні однією стороною сировини для переробки на наявних вільних потужностях другої сторони і одержанні певного об­сягу напівфабрикатів або готової продукції із цієї сировини. Частина продукції залишається другій стороні як компенса­ція за переробку.


Схема угоди з давальницькою сировиною
Товарообмінні угоди вигідні в тому випадку, якщо нема можливості вкласти звичайний договір купівлі-продажу чи поставки. Розвиток товарообмінних операцій свідчить про недосконалість товарно-грошового обігу і негативні тенденції в економіці країни.

^ 6. Порядок укладання прямих договорів
Ініціатива про налагодження прямих договірних зв'язків може виходити від будь-якої сторони. При цьому рішення про налагодження зв'язків і укладання договору

приймається, як правило, в три етапи.

На першому етапі збирають і всебічно аналізують інформа­цію про передбачуваного партнера. При цьому виясняється: чи, існує він реально, який обсяг має його статутна діяльність, яке його фінансове ста­новище, основні риси його ділового реноме, здійснюється перевірка пов­новажень представника партнера, на якого покладено обов'язки вести переговори.

Особливі труднощі на першому етапі виникають під час збирання інформації про передбачуваного партнера. З цією метою слід звернутися до органів державної реєстрації підприємств, податкових адміністрацій, до конкурентів, спеціальних іноземних фірм, які дають інформацію про суб'єктів.

^ На другому етапі розробляють (аналізують) проекти текстів дого­ворів.

Під час розробки (аналізу) проектів текстів договорів особлива ува­га повинна бути звернена на:

  • законність кожного положення договору;

  • урахування традицій ринку;

  • уникнення повторення колишніх помилок;

  • уникнення спроб вирішення власних проблем за рахунок парт­нерів;

  • поєднання санкцій щодо партнерів із заходами стимулювання.


Ділова переписка з метою урегулювання розбіжностей і підписання текстів договорів проводиться на третьому етапі. Проект договору направляється другій стороні, яка протягом 20 днів повинна його розгля­нути, підписати і один примірник повернути першій стороні. У випадку виникнення заперечень щодо умов договору в той же строк складається протокол розбіжностей і разом з підписаним договором направляється другій стороні, яка в 20-денний строк повинна погодитися з даними запе­реченнями. Якщо заперечення не прийняті, то договір вважається не укладеним.

Під час укладання договорів керуються такими основними правилами:

- прийняття комерційного рішення щодо укла­дання договору постачання передбачає узгодження волі щонайменше двох (а інколи і більше) сторін, і не варто економити на папері. Договір - це обов'язкова програма господарської взаємодії не менше двох сторін і в ній немає дрібниць, тому всі вони повинні знайти відображення в ньому;

- комерція - це політика компромісів. Комерсанти мусять уміти вести переговори при укладанні договорів, ставити умови, від яких пізніше можна буде відступити, не втрачаючи основних вигод від передбачуваного співробітництва;

- договір - це правовий акт, що забезпечує правовий захист інте­ресів сторін, а значить вимагає творчого поєднання використання законодавчої бази і принципу: дозволено все, що не заборонено законом;

- договір приречений на неуспіх, якщо він не орієнтований на перспективу, на закріплення ділового співробітництва з партне­ром на все життя;

- в комерції немає постійних партнерів, в ній є лише постійний інтерес.

1   2   3   4   5   6   7   8   9

Схожі:

Розділ особливості комерційної діяльності промислового підприємства тема планування виробничої програми підприємства icon1. Ви комерсант з реалізації продукції та послуг підприємства
За матеріалами базового підприємства охарактеризуйте організацію комерційної діяльності даного підприємства та вкажіть нормативні...
Розділ особливості комерційної діяльності промислового підприємства тема планування виробничої програми підприємства iconКонспект лекцій з дисципліни «Планування та організація діяльності підприємства»
Метою вивчення дисципліни є оволодіння знаннями й уміннями у сфері планування діяльності підприємства
Розділ особливості комерційної діяльності промислового підприємства тема планування виробничої програми підприємства iconТема 11. Техніко-технологічна база І виробнича потужність підприємства
...
Розділ особливості комерційної діяльності промислового підприємства тема планування виробничої програми підприємства icon1 Фельдшер здоровпункту промислового підприємства з метою профілактики...
Фельдшер здоровпункту промислового підприємства для приготування 1 л 0,5% розчину
Розділ особливості комерційної діяльності промислового підприємства тема планування виробничої програми підприємства iconТема теорії та моделі підприємств
Контроль виконання виробничої програми тема 10. Персонал підприємства, продуктивність І оплата праці
Розділ особливості комерційної діяльності промислового підприємства тема планування виробничої програми підприємства iconЗінь Е. А. Турченук М. О. Планування діяльності підприємства: Підручник
Зінь Е. А. Турченук М. О. Планування діяльності підприємства: Підручник. К.: Професіонал, 2004. 320 с
Розділ особливості комерційної діяльності промислового підприємства тема планування виробничої програми підприємства iconЗміст Вступ Розділ 1 Характеристика, аналіз пасивів підприємства
Аналіз ефективності фінансово-економічної діяльності підприємства
Розділ особливості комерційної діяльності промислового підприємства тема планування виробничої програми підприємства iconТема Виробнича потужність підприємства Яке визначення розкриває сутність...
...
Розділ особливості комерційної діяльності промислового підприємства тема планування виробничої програми підприємства iconЧастина ІІ основи зовнішньоекономічної діяльності з розділ 8 міст...
Поняття «зовнішньоекономічна діяльність» (зед) охоплює велику кількість різноманітних сфер діяльності людини: міжнародний маркетинг,...
Розділ особливості комерційної діяльності промислового підприємства тема планування виробничої програми підприємства icon«Автоматизація процесів планування, обліку, технологічної підготовки...
Висвітлення заводських проблем щодо технічного переозброєння та пропозиції шляхів вирішення
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка