Розділ особливості комерційної діяльності промислового підприємства тема планування виробничої програми підприємства




НазваРозділ особливості комерційної діяльності промислового підприємства тема планування виробничої програми підприємства
Сторінка3/9
Дата конвертації12.10.2013
Розмір1.28 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Географія > Документы
1   2   3   4   5   6   7   8   9

РОЗВ'ЯЗОК

1. Визначаємо перехідний запас

45020=9000 т

2. Складаємо баланс матеріальних ресурсів

ПШЕНИЦЯ

Потреба, тис грн.

Сума, тис. грн.

Джерела покриття потреб

Сума, тис. грн.


Основне виробництво

168000780/1000=

131040

Очікуваний залишок на початок року

35000780/1000=

27300

Перехідний запас

9000780/1000 =

7020

Обсяг постачання зі сторони, т

(168000+9000-35000)780=110760






^ ПЛАН МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ



Таблиця 2.












Перелік мате­ріаль­них ресурсів



Одиниці виміру



Поточний рік

Залишки

200__р., ПЛАН



план

факт

на 01.01._р. поточний період звіту

основне вироб­ництво

капіталь­не будів­ництво

заходи плану технічно­го розвитку

ремонт-но-ек-сплуата-ційні по­треби

незавер­шене ви­робниц­тво

інші потреби



1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11



Пшениця

т










131040

-

-

-

-

-












Всього

Перехідний запас (план)

Загальна потреба

Джерела



потреба до ви­трачан­ня



абсо­лютний



в днях



всього



в тому числі за кварталами

очікува- ний за­лишок



мобілі­зація вну­трішніх ресурсів



поста­чання матеріа­лів зі сторони



інші потреби




І

ІІ

ІІІ

ІV

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23



131040

7020

20

138060

34515

41418

41418

20709

27300




110760







^ 4. Суть методу визначення потреби в ресурсах



Визначення потреби в матеріально-технічних ресурсах є складовою частиною планування та важливим фактором, що впливає на результа­ти його діяльності.

При плануванні потреби в матеріально-технічних ресурсах для ос­новного виробництва використовуються різні методи розрахунку. Най­більш загальними з цих методів є метод прямого розрахунку, методи, що ґрунтуються на обліку даних про рецептурний склад продукції, норма­тивних строках зносу, формулах хімічних реакцій.

Методи визначення потреби в ресурсах це способи встановлен­ня кількості матеріальних ресурсів, потрібних для здійснення виробни­чої та іншої діяльності підприємства.

Основними даними для визначення по­треби підприємства в матеріальних ресурсах є його виробнича програма.

Розрізняють наступні методи визначення потреби в матеріальних ресурсах:

  • метод прямого розрахунку,

  • метод аналогії, що використовується для визначення потреби в матеріальних ресурсах для виробництва нового продукту,

  • метод динамічних коефіцієнтів, за яким враховується темп росту виробничої програми,

  • метод рецептурного складу, та економіко-статистичні методи планування



^ 5. Характеристика методів прямого розрахунку, рецептурного складу

Метод прямого розрахунку. Його суть полягає в то­му, що розрахунки планової потреби матеріальних ресурсів проводяться шляхом множення норми витрат на відповідний обсяг виробництва чи роботи у плановому періоді. Методом прямого розрахунку визначається потреба в сировині і матеріалах для випуску готової продукції при вста­новлених нормах їх витрат.

Якщо один і той же вид матеріалу викори­стовується для виготовлення кількох видів виробів, потреба в ньому (Пм) визначається за формулою:

,

де Нві - норма витрат матеріалу на і-й виріб;

Nівиробництво і-го виробу в плановому періоді;

п – кількість видів виробів, для яких використовується даний вид матеріалу.

^ Наприклад, визначимо потребу в напівжирній свинині для виробництва продукції ковбасного цеху м’ясокомбінату:

Показники

Види продукції

^ Варені ковбаси

Сосиски

Напівкопчені ковбаси

Норма витрат на 1 кг, г

225

240

332

Виробнича програма на місяць, кг

5600

7200

5000


Пм = 0,2255600+0,2407200+0,3325000 = 4648 кг
Цей метод має багато різновидів залежно від норм, що використову­ються (на деталь, на виріб), а також від виробничої програми. Потреба в матеріалах на вироби розраховується за нормами на кожну деталь, яка є складовою виробу, і для кожного виду матеріалів окремо. На основі по-детальних норм складають зведену норму потреб матеріалів на виро­би.

Річну потребу в основних матеріалах визначають шляхом множен­ня технічно-обґрунтованих норм на виробничу програму

Метод рецептурного складу, при якому потреба в кожному конкретному компоненті, який входить до скла­ду, визначається на підставі рецептури, яка зазначає відсотковий склад кожного компонента сировини та планового виходу придатної продукції та визначається:



де – Кі – потреба в і-му компоненті,

N – обсяг виробництва продукції,

Пв – питома вага і-го виду матеріалу, %
^ 6. Поняття про запаси, нормування та регулювання запасів



Складовою частиною річного плану підприємства в ма­теріальних ресурсах є їх потреба на створення виробничих запасів. Резерв необхідних запасів повинен забезпечувати безперервну ро­боту підприємства та прискорення обороту обігових засобів.

Залежно від призначення виробничі запаси поділяються на поточні (перехідні), підготовчі, страхові і сезонні.

Поточний запас призначений для безперервного забезпечення виробництва в період між двома поставками матеріалів і дорівнює половині часу між двома суміжними поставками матеріального ресурсу

Підготовчий запас необхідний на час підготовки отриманих матеріалів для виробничого споживання.

Транспортний запас (Nтр ) — це час, необхідний для транспорту­вання матеріальних ресурсів до території підприємства з урахуван­ням часу на вантажно-розвантажувальні роботи.

Страховий запас гарантує безперервність виробництва у випад­ках відхилень від прийнятих інтервалів поставок. Він дорівнює половині поточного запасу.

Сезонний запас створюється, як правило, на зимовий період або у випадках, якщо поставки залежать від сезону року. Для ви­рішення завдань щодо підтримки оптимальних запасів матеріалів на складах підприємства використовуються методи теорії управ­ління запасами.

Норматив оборотних засобів у виробничих запасах розраховуєть­ся за формулою

Нв.з = ВдN

де Вд — денна потреба у певному виді матеріальних ресурсів;

N — норма запасу певного виду ресурсів, днів.

^ При цьому :

Денну потребу в матеріальних ресурсах визначають шляхом ді­лення загальнорічної потреби в них (Мзаг ) на кількість днів у році:
Д = Мзаг :360
Норму запасу матеріального ресурсу визначають за формулою
^ N=Nпот+ Nпідг+ Nтр+ Nстр
де N — запас відповідно поточний, підготовчий, транспортний і страховий.

Управління запасами це встановлення моментів подачі замовлень на закупку чи виробництво товарів для поповнення запасів і прийняття рішень про кількість замовлень чи їх обсяг. Воно включає розробку норм запасів, їх планування, облік, аналіз, контроль за фактичним ста­ном та оперативне регулювання. Центральне місце в системі управління запасами відводиться нормуванню. Нормування направлене на приско­рення обігові коштів, вкладених у запаси. Але не менш важливим є те, що запаси повинні забезпечити ритмічність виробництва та своєчасні поставки продукції до споживача.

Основними об'єктивними факторами, що впливають на нормативи виробничих запасів, є величина транзитних норм відправлення та пито­ма вага складської форми забезпечення, які в свою чергу залежать від рівня розвитку складського господарства. Оптимальний рівень запасів для підприємств по поставках, що гарантують надійність споживачів, оцінюється в розмірі близько 90 днів обороту.

Вибір найбільш оптимальної стратегії для управління матеріально-технічними запасами залежить від попиту на ту чи іншу статтю запасів. Попит на матеріали може бути залежним чи незалежним. Коли попит безпосередньо пов'язаний з випуском продукції, він називається залеж­ним. Оскільки плани виробництва розробляють завчасно, то залежний попит можна прогнозувати з великою ймовірністю. Якщо попит не пов'язаний з планами випуску продукції, то він називається незалежним.

Якщо на матеріально-технічні ресурси є залежний попит, то їх обсяг та інтервал поставок можна визначити, виходячи з інтенсивності спожи­вання того чи іншого ресурсу в одиницю часу, а також із мінімуму за­гальних витрат.

Рух складських запасів матеріалів планують по системі "максимум-мінімум". Витрати матеріалів із запасу визначаються попитом або швидкістю їх використання, тобто не піддаються регулюванню запасів зі сторони управлінців. Тому вони повинні зосереджувати всю увагу на забезпечення раціонального режиму поповнення та використання матеріальних ресурсів.

Величина виробничого запасу обґрунтовується його нормою, що яв­ляє собою середній на час планового періоду запас матеріалу в днях йо­го середньодобового споживання, що планується на кінець планового пе­ріоду як перехідний.

Регулювання запасів може здійснюватися за системами "максимум-мінімум", "стандартних партій", "стандартних інтервалів" тощо.

Найбільш відома система — "максимум-мінімум", згідно з якою за­паси поповнюються до рівня, не нижчого за їхню мінімальну величину, а після надходження чергової партії не бувають більшими за встановле­ну максимальну кількість. Для забезпечення цих умов замовлення на чергову поставку матеріалів видається за такої величини поточного за­пасу, якої вистачить для роботи, аж поки замовлений матеріал надійде. Ця величина запасу називається "точкою замовлення" (Т33) та обчис­люється за формулою:
Тз.з = Пдтрд tз
де tзчас у днях від моменту оформлення замовлення до надходжен­ня чергової партії матеріалів.

Контроль за величиною нормативного рівня запасу матеріальних ре­сурсів здійснюється по системі "максимум-мінімум" за допомогою карто­теки оперативного контролю забезпеченості виробництва, ЕОМ. На під­ставі результатів контролю вживаються необхідні заходи з регулювання
^ 7. Визначення оптимального постачальника



Коло основних постачальників підприємства є досить стабільним, особливо за умови масового та серійного виробництва, коли існує постій­на потреба у великій кількості тих самих матеріалів. Але періодично ви­никають нові завдання, які потребують нових матеріально-технічних ре­сурсів і, відповідно, нових постачальників (освоєння нової продукції, заміна та вдосконалення технологічних систем, нове будівництво тощо). Проте і без цього може з'явитися потреба замінити окремих постачаль­ників, розширити їх коло. Тому важливою є проблема вибору постачаль­ників. Вибирати постачальників матеріально-технічних ресурсів потріб­но за такими критеріями: відповідність виробничої потужності постачальників потребам підприємства в матеріалах, якість і ціна остан­ніх, репутація постачальника, його територіальна віддаленість та опера­тивність поставок, швидкість реакції на потреби покупця, умови розра­хунків, можливість надання кредиту тощо. Ці характеристики постачальників ретельно аналізуються та вибирається той партнер, який забезпечує найкращі умови постачання за мінімальних витрат.

Джерелом інформації для складання списку постачальників є ви­вчення ринку сировини і матеріалів. Коли постачальників небагато (2 або 3), критеріями вибору є порівняльні виробничі потужності, ціни на закуповувані матеріали, надійність постачання. Вибирається постачаль­ник, який найбільше відповідає названим критеріям.

Коли рівень конкуренції серед постачальників сировини низький, то визначальними факторами вибору постачальника є вартість сировини й обсяг закупівель. При збільшенні конкуренції серед постачальників си­ровини варто брати до уваги кон'юнктуру сировинних ринків (попит, пропозиція, ціни), а також тарифи на перевезення сировини, митне і по­даткове законодавство, що визначає вартість закупівлі сировини у ви­робників за межами України й всередині неї, якість сировини.

Коли постачальників багато, вибір найкращого доцільно проводити в два етапи. На першому етапі проводиться попередній відбір постачаль­ників.

^ Критеріями відбору можуть бути:

1) виробнича потужність;

2) віддаленість постачальника;

3) форми розрахунків;

4) якість продукції (по специфікації);

5) ціна одиниці продукції;

6) можливість переналагодження устаткування;

7) комплектність постачання; 8) 8) упаковка;

9) розмір партії.

Перелічений перелік критеріїв не є вичерпним, оскільки такі крите­рії залежать від конкретних умов.

З попереднього списку потенційних постачальників відбираються 2-3 постачальники. Остаточний вибір постачальника здійснюється за до­помогою системи бальної оцінки за такими критеріями:

> фінансові умови;

> час постачання;

> періодичність постачання;

> наявність сервісного обслуговування;

> комунікаційні умови;

> складські умови;

> інші критерії.

Під час вибору оптимального постачальника доцільно побудувати

таблицю, де вказати перелік потенційних постачальників і критерії оцінювання.

Таблицю слід заповнювати проставляючи кожному постачальнику бали за кожним критерієм. При цьому бал „5” означає „відмінно”, „4” – „дуже добре”, „3” – „добре”, „2” – „задовільно”, „1” – „мало прийнятно”, „0” – „неприйнятно”
^ 8. Формування оптимальних партій поставки товарів. Складання специфікацій до договорів



Основна мета управління виробничими запасами полягає в такій ор­ганізації поставок продукції виробничо-технічного призначення, за якої, з одного боку, економляться кошти на організацію поставок, утримання запасів, зменшуються втрати від мобілізації обігових коштів, від можли­вого псування ресурсів при їх тривалому зберіганні, а з іншого — змен­шуються втрати, які можуть виникнути внаслідок дефіциту необхідної продукції.

Величина запасів матеріалів істотно впливає на ефективність роботи підприємства і вплив цей неоднозначний. З одного боку, збільшення за­пасів унаслідок постачання великими партіями потребує більше обіго­вих коштів, додаткових витрат на зберігання матеріалів, компенсацію можливого псування та витрат. Ці втрати й витрати можна вважати про­порційними величині запасу, тобто партії поставки. З іншого боку, по­стачання великими партіями зменшує кількість поставок і, відповідно, транспортно-заготівельні витрати, бо останні відносно мало залежать від величини партії поставки, а більшою мірою обумовлені кількістю цих партій (витрати на оформлення, пересилання документів, роз'їзди агентів, транспортування тощо). Зменшення величини партії поставок спричиняє зворотний ефект: втрати й витрати, пов'язані зі зберіганням запасів, змен­шуються, а транспортно-заготівельні витрати зростають.

Оптимальною є така партія поставки (Пм), яка забезпечує мінімальні сумарні витрати (Вм.с.) на придбання (Вм.п.) і зберігання (Вм.з.) матеріалів, тобто коли:

Вм.с. = В м.п. + Вм.з min

Оптимальна партія (Пм) поставки обчислюється за формулою:

При цьому оптимальний розмір партії завезення (g0), який забезпечує мінімум сукупних затрат на управління запасами (на замовлення, завезення, вберігання), визначається за формулою:



де Пм - оптимальний розмір партії завезення;

Пмр – загальна обсяг попиту в натуральних показниках за весь час постачання Д;

Д – загальний період, в якому буде постачатися товар, днів;

Втз - затрати на замовлення і завезення однієї партії товарів, грн.;

Взб – затрати на зберігання одиниці товару за одиницю часу, грн.;

Договір на поставку вкладається на загальну кількість товару на увесь строк дії договору. Далі визначається оптимальна партія завезення товарів, яка і є основою для складання специфікацій.

Форма специфікації може виглядати так:

Додаток № до договору________

Специфікація на поставку продукції



п/п


Найменування продукції із зазна­ченням стандартів, технічних умов


Одиниці виміру


Обсяг поставки в одиницях виміру

Всього



у тому числі за місяцями

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12


















































































































































Постачальник_______
Покупець _______
Наприклад, визначити оптимальну партію поставки та скласти графік завезення матеріалів, якщо з постачальником складено договір на рік на поставку пшениці в кількості 180000 тонн, витрати, витрати на замовлення та завезення однієї партії товару складають 6200 грн., щоденні витрати на зберігання однієї тонни зерна складають 0,12 грн.

Визначити частоту та періодичність завезення зерна.
1. Визначаємо оптимальну партію завезення товару

=3858 т
2. Частота завезення

180000/3858=47 раз на рік

3. Періодичність завезення

360/47= 8 днів

Отже, зерно необхідно поставляти партіями 5083 тонни 1 раз на декаду.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Схожі:

Розділ особливості комерційної діяльності промислового підприємства тема планування виробничої програми підприємства icon1. Ви комерсант з реалізації продукції та послуг підприємства
За матеріалами базового підприємства охарактеризуйте організацію комерційної діяльності даного підприємства та вкажіть нормативні...
Розділ особливості комерційної діяльності промислового підприємства тема планування виробничої програми підприємства iconКонспект лекцій з дисципліни «Планування та організація діяльності підприємства»
Метою вивчення дисципліни є оволодіння знаннями й уміннями у сфері планування діяльності підприємства
Розділ особливості комерційної діяльності промислового підприємства тема планування виробничої програми підприємства iconТема 11. Техніко-технологічна база І виробнича потужність підприємства
...
Розділ особливості комерційної діяльності промислового підприємства тема планування виробничої програми підприємства icon1 Фельдшер здоровпункту промислового підприємства з метою профілактики...
Фельдшер здоровпункту промислового підприємства для приготування 1 л 0,5% розчину
Розділ особливості комерційної діяльності промислового підприємства тема планування виробничої програми підприємства iconТема теорії та моделі підприємств
Контроль виконання виробничої програми тема 10. Персонал підприємства, продуктивність І оплата праці
Розділ особливості комерційної діяльності промислового підприємства тема планування виробничої програми підприємства iconЗінь Е. А. Турченук М. О. Планування діяльності підприємства: Підручник
Зінь Е. А. Турченук М. О. Планування діяльності підприємства: Підручник. К.: Професіонал, 2004. 320 с
Розділ особливості комерційної діяльності промислового підприємства тема планування виробничої програми підприємства iconЗміст Вступ Розділ 1 Характеристика, аналіз пасивів підприємства
Аналіз ефективності фінансово-економічної діяльності підприємства
Розділ особливості комерційної діяльності промислового підприємства тема планування виробничої програми підприємства iconТема Виробнича потужність підприємства Яке визначення розкриває сутність...
...
Розділ особливості комерційної діяльності промислового підприємства тема планування виробничої програми підприємства iconЧастина ІІ основи зовнішньоекономічної діяльності з розділ 8 міст...
Поняття «зовнішньоекономічна діяльність» (зед) охоплює велику кількість різноманітних сфер діяльності людини: міжнародний маркетинг,...
Розділ особливості комерційної діяльності промислового підприємства тема планування виробничої програми підприємства icon«Автоматизація процесів планування, обліку, технологічної підготовки...
Висвітлення заводських проблем щодо технічного переозброєння та пропозиції шляхів вирішення
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка