3. фінансові посередники




Скачати 173.44 Kb.
Назва3. фінансові посередники
Дата конвертації19.07.2013
Розмір173.44 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Фінанси > Документы
Тема 3. фінансові посередники

1. Сутність фінансових посередників та їх функції

2. Суб'єкти банківської системи.

3. Небанківські фінансово-кредитні інститути.

4. Контрактні фінансові інститути.

5. Посередники депозитарно-клірингової системи.

Ключові поняття: фінансові посередники, банківська система, небанківські фінансові інститути, контрактні інститути, лізинг, факторинг, кредитні спілки, ломбард, депозитарій, зберігачі, реєстратори, кліринг

1. Сутність фінансових посередників та їх функції

У суспільстві з розвинутими ринковими відносинами важливу роль на фінансовому ринку відіграють фінансові посередники, які є ключовою фігурою на всіх сегментах ринку.

В економічній літературі роль посередництва досліджується на економічному рівні і у фінансових відносинах. Тема "фінансові посередники" є ключовою багатьох дисциплін економічного спрямування. Не існує такого сегмента фінансового ринку, де б не діяли посередники.

Діяльність фінансових посередників на практиці пов'язана зі створенням нових фінансових інструментів. Фінансові інститути, які виконують посередницькі функції, мають можливість одержати прибуток за рахунок економії, що обумовлена зростанням масштабу операцій, здійснюючи аналіз кредитоспроможності потенційних кредиторів, розробку порядку надання позик і розрахунків за них, рівномірно розподіляючи ризики. їх діяльність таким чином направлена на допомогу приватним особам, що мають заощадження, перетворити їх на капітал і вкласти у різні підприємства, диверсифікуючи при цьому ризик. Система спеціалізованих фінансових посередників має можливість надати власникам заощаджень більші вигоди, ніж просто можливість одержувати відсотки на капітал.

У табл. 3.1 представлені посередники як професійні учасники фінансового ринку.

Таблиця 3.1

^ КЛАСИФІКАЦІЯ ФІНАНСОВИХ ПОСЕРЕДНИКІВкласифікація фінансових посередників

На фінансовому ринку посередництво в основному досліджується за видами фінансових установ - суб'єкти банківської системи, небанківські фінансові та кредитні інститути, контрактні фінансові інститути і суб'єкти депозитарно-клірингової системи (див. рис. 3.1).

Ступінь розвитку фінансового ринку характеризується кількістю фінансових посередників і їх різноманітністю, а також асортиментом фінансових послуг, які вони надають. При обслуговуванні учасників ринку одні фінансові посередники надають лише окремий вид послуг, який і визначає в цілому їх роль на ринку, а інші - широкий спектр фінансових послуг.

=> Залежно від обслуговування учасників ринку фінансових посередників поділяють на спеціалізованих і універсальних.

Спеціалізовані - фінансові посередники, що займаються на ринку одним видом діяльності (страхові компанії, ІСІ, брокерські фірми, пенсійні фонди тощо). До універсальних відносять фінансових посередників, що надають своїм клієнтам широкий спектр фінансових послуг і діють на розвинених фінансових ринках. До цієї групи належать банки.

=> Залежно від укладання і виконання угод з фінансовими інструментами фінансових посередників поділяють на дві групи. Перша група - це безпосередні фінансові посередники: комерційні банки, торгівці цінними паперами, компанії з управління активами, інвестиційні фонди, довірчі товариства;друга - фінансові посередники, які забезпечують формування інфраструктури фінансового ринку, тобто його функціонування. Це депозитарії, фондові біржі, торгово-інформаційні системи, зберігачі, реєстратори та інші саморегулівні організації. Обидві групи фінансових посередників стосуються професійних учасників фінансового ринку, які здійснюють підприємницьку діяльність з перерозподілу фінансових активів та їх обслуговування щодо випуску та обігу, а також надання консультацій організаційного, технічного та іншого плану.

посередники за видам фінансових установ

=> За сегментами фінансового ринку розрізняють найбільшу кількість посередників, оскільки кожний сегмент ринку має свою посередницьку діяльність. Найбагатшим на посередників є ринок цінних паперів, на якому фінансових посередників поділяють на три групи:

1. "Клієнти" ("користувачі") фондового ринку - це емітенти та інвестори. їх професійні інтереси часто перебувають поза межами ринку цінних паперів, який для них є одним з елементів сфери фінансових послуг. Емітенти звертаються до фондового ринку тоді, коли їм необхідно залучати довгострокові капітали для фінансування яких-небудь своїх програм, інвестори - для тимчасового вкладення наявних капіталів з метою їх збереження та збільшення.

2. ^ Професійні торгівці, фондові посередники (брокери, дилери) - це організації, а в деяких країнах і громадяни, для яких торгівля цінними паперами є основною професійною діяльністю; головне їхнє завдання полягає в задоволенні потреб емітентів та інвесторів у виході на фондовий ринок. Професійні торгівці пропонують клієнтам ринку широкий спектр фінансових послуг та фінансових інструментів.

3. ^ Організації, які спеціалізуються на наданні послуг усім учасникам фондового ринку. Всю сукупність цих організацій називають інфраструктурою фондового ринку. Це фондові біржі та інші організатори торгівлі, клірингові та розрахункові організації, депозитарії та реєстратори тощо.

Посередники кожного сегмента фінансового ринку мають свої конкретні функції, виконання яких визначає значення посередництва на ринку.

^ По-перше, посередники консолідують ризики і багато з них приймають на себе, насамперед ризик неповернення виданих позичок та виплати процентів у строк (дефолт).

^ По-друге, забезпечують деномінацію заощаджень. Дрібні позички у посередника нагромаджуються поступово. Згодом на їх основі укладаються угоди з цінними паперами на більші суми. Чим на більшу суму укладено угоду, тим нижчими виявляються адміністративні, консультаційні, юридичні та інші подібні витрати. Посередник має кращий доступ і можливості придбати інформацію з широкого кола питань, які стосуються обігу цінних паперів.

Крім основних функцій, фінансові посередники також займаються:

=> наданням послуг, пов 'язаних з емісією фінансових активів та з їх обігом на вторинному ринку і одночасно забезпечують його стабільне функціонування;

=> інвестуванням коштів у різні галузі економіки при емісії корпоративних цінних паперів та на кредитному ринку;

=> залученням коштів для забезпечення потреб державного бюджету при емісії державних боргових зобов'язань та на ринку державного кредиту;

=> отриманням прибутку за рахунок економії, що обумовлена зростанням масштабу операцій при аналізі кредитоспроможності потенційних кредиторів, розробці порядку надання позик і розрахунків за них;

=> допомогою приватним особам, що мають заощадження, диверсифікувати їх (вкласти капітал у різні підприємства); система спеціалізованих фінансових посередників надає тим, хто має заощадження, більші вигоди, ніж просто одержувати відсотки;

=> інвестуванням коштів юридичних і фізичних осіб у фінансові активи та вилучення їх з процесу інвестування на сегментованих ринках;

=> наданням допомоги інвесторам на високорозвинених ефективних ринках у прийнятті зважених та оперативних рішень щодо інвестування коштів у фінансові активи та забезпечення реалізації цих рішень;

=> забезпеченням ліквідності ринку під час здійснення не тільки оперативного інвестування, але й оперативного вилучення коштів інвесторами, тобто саме фінансові посередники дають інвесторам змогу в будь-який час вилучити кошти і в разі потреби знову інвестувати їх на більш вигідних умовах та інші.

Посередництвом між емітентами та інвесторами займається значна кількість фінансових інститутів, багато з яких мають власні функціональні обов'язки. Так, комерційні банки обслуговують клієнтуру, залучають грошові кошти на рахунки, надають позички на різні строки. Але крім цього, вони на замовлення клієнтів купують і продають цінні папери, виплачують по них дивіденди і проценти. Або, наприклад, пенсійні фонди, які за своїм призначенням мають нагромаджувати кошти членів фонду для наступних виплат пенсій (за укладеним договором між адміністрацією фонду та його членами). Нагромаджені грошові вклади учасників вкладаються в цінні папери, і фонд отримує певні доходи.

У зв'язку з посиленням державного регулювання національних ринків та зростаючими потребами учасників ринку в якісних і різноманітних послугах фінансове посередництво набуває універсальних форм.
^

ТЕМА 9. ФІНАНСОВІ ПОСЕРЕДНИКИ ГРОШОВОГО РИНКУ


План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

9.1. Сутність та функції фінансового посередництва.

9.1.1. Загальні ознаки фінансового посередництва, його еволюція.

9.1.2. Функції фінансового посередництва.

9.2. Фінансово-кредитна система та характеристика її елементів.

9.2.1. Поняття і структура фінансово-кредитної системи.

9.2.2. Банківські інститути.

9.2.3. Основні види небанківських фінансових інститутів та їх розвиток в Україні.

Ключові слова та терміни

oпосередники фінансові

o факторингові компанії

o фінансово-кредитна система

o брокерські і дилерські компанії

o банківська система

o страхові компанії

o парабанківська система

o пенсійні фонди

o небанківські фінансово-кредитні

o фінансові компанії

інститути

o ломбарди

o комерційні банки універсальні

o кредитні спілки

o комерційні банки спеціалізовані

o поштово-ощадні установи

o лізингові компанії



^

9.1. Сутність та функції фінансового посередництва

9.1.1. Загальні ознаки фінансового посередництва, його еволюція


Протягом XX століття поширювались наукові положення, які обґрунтовували роль фінансового посередництва як одного із чинників економічного розвитку.'

Значний внесок у теоретичне обґрунтування фінансового посередництва зробило багато економістів: А. Пігу, Й. Шумпетер, Р. Голдсмід, Дж. Стігліц та інші . Тому, на нашу думку, цікавим є дослідження еволюції ідей щодо ролі фінансового посередництва в економічному розвитку, запропоноване В.В. Замовець та С .П. Зубик [7, ст. 16].

У сучасних умовах фінансові посередники посідають одне з центральних місць на фінансовому ринку.

Таблиця 9.1.

Обґрунтування ролі фінансового посередництва в економічному розвитку суспільства.



Вид теорії та концепції про роль фінансового посередництва

Суть концепції

1

Теорія добробуту А.Пігу

Ефективне розміщення капіталу - розподіл ризиків

інвестування між індивідуальними інвесторами та фінансовими посередниками сприяє ефективнішому розміщенню капіталу

2

Концепція інноваційного фінансування И. Шумпетера

Перерозподіл капіталу на користь нових галузей -

перерозподіл капіталів з традиційних галузей з метою їх ефективного використання в нових видах економічної діяльності

3

Теорія фшансового поглиблення Р. Голдеміда

Об'єктивні чинники розвитку фінансового посередництва -розвиток ідеї про переваги інвестицій у "вторинні зобов'язання", теза про "фінансове поглиблення" як чинник економічного зростання

4

Концепція фінансових інновацій Дж.Герлі та ін.

Об'єктивні чинники розвитку фінансового

посередництва - ідея про зростання схильності індивідуальних інвесторів до непрямих інвестицій та пояснення "фінансових інновацій"

5

"Фінанси та розвиток" Р. Левіна та ін..

Фактор прогресивних структурних зрушень - фінансове

посередництво як фактор структурних зрушень в економіці - фінансування нових видів економічної діяльності

6

"Нова теорія фінансів" Дж. Стігліца та ін..

Необхідність державного регулювання фінансового

посередництва - ідея про необхідність захисту інтересів інвесторів на державному рівні, зумовлена існуванням "морального ризику" та "асиметричної інформації"

^ Фінансові посередники - сукупність фінансових установ (банки, страхові компанії, кредитні спілки, пенсійні фонди тощо), чиї функції полягають в акумулюванні коштів громадян та юридичних осіб і подальшому їх наданні на комерційних засадах у розпорядження позичальників [6, стр.350].

Таким чином, фінансове посередництво полягає в залученні фінансових ресурсів з метою їх подальшого розміщення у фінансові активи. В економічній літературі визначення терміна "фінансові посередники", як правило, збігається з визначенням терміна "фінансові інститути" - фінансові установи, що опосередковують рух коштів від індивідуальних інвесторів (як правило, власників заощаджень) до їх кінцевих користувачів, тобто залучаючи та розміщуючи кошти від власного імені. Проаналізуємо різні підходи щодо класифікації фінансового посередництва.

В американській економічній літературі прийнято класифікувати фінансових посередників на три основні групи: депозитні інститути; договірні ощадні інститути та інвестиційні посередники [7, с 5].

У вітчизняній літературі найпоширенішим є поділ фінансових посередників на дві групи:

> банки;

> небанківські фінансово-кредитні установи, які інколи називають пара банками.

Такі відмінності у класифікації фінансового посередництва зумовлюється двома обставинами:

> відсутністю однозначного трактування самого поняття "банк ";

Таблиця 9.2.

Класифікація фінансових посередників за американським

підходом



Категорія фінансових посередників

Види установ за категоріями

1

Депозитні інститути

Комерційні та ощадні банки, інші ощадні та кредитні

установи - залучають кошти на депозити та надають кредити клієнтам і учасникам

2

Договірні ощадні інститути

Пенсійні фонди, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії зі страхування життя - здійснюють довготермінове накопичення

3

Інвестиційні посередники

Різноманітні інвестиційні фонди (інвестиційні компанії) - об'єднують кошти індивідуальних інвесторів (клієнтів) та розміщають ці кошти у різноманітних фінансових активах з метою отримання прибутку

> відсутністю загальновизнаних критеріїв класифікації всіх посередників.

В європейському законодавстві банк трактується значно ширше, ніж в американському. Тому деякі з інституцій, які за європейським законодавством належать до спеціалізованих банків, наприклад інвестиційні банки, за американським законодавством не є такими і в літературі їх відносять до спеціалізованих небанківських інституцій (інвестиційних посередників).

Критерій достовірності відносин з клієнтами теж є недостатньо чітким для класифікації, оскільки на договірних засадах працюють сьогодні, по суті, всі фінансові посередники. Більше того, виділення трьох груп посередників в американській літературі зроблено за трьома критеріями, що видається не досить коректним.

На нашу думку, більш правомірним є розгляд фінансового посередництва як фінансово-кредитної системи, яка залучає фінансові ресурси з метою їх подальшого розміщення у фінансові активи.

За цим критерієм фінансових посередників доцільно класифікувати так:

Таблиця 9.3.

Класифікація фінансових посередників - вітчизняний підхід.




Категорія фінансових посередників

Види установ за категоріями

1.

Банки

Універсальні комерційні банки; спеціалізовані комерційні банки (інвестиційні, інноваційні, облікові, ощадні, іпотечні)

2.

Небанківські фінансово-кредитні установи

Лізингові компанії, факторингові компанії, брокерські і дилерські компанії, страхові компанії, пенсійні фонди, фінансові компанії, ломбарди, кредитні спілки
^

9.1.2. Функції фінансового посередництва


Найбільш повно й точно розглянуто функції фінансових посередників у працях українських економістів В.В. Замовця та СП. Зубика [7].

Функції фінансового посередництва, як зовнішній прояв його властивостей у системі економічних відносин випливають з унікальної ролі, яку покликано виконувати фінансове посередництво в економічному розвитку [7, с 18].

Суть та роль фінансового посередництва в економіці держави найбільш повно розкривається в його функціях.

Аналіз ряду економічних досліджень [1, 3, 4, б, 7] надав змогу розглянути функції фінансового посередництва за такою схемою (рис. 9.1).

Дамо характеристику основних трьох груп функцій фінансових посередників.

1. Функції, що характеризують роль і значення фінансового посередництва в економіці, полягають у зростанні обсягів інвестицій, поліпшенні їх структури та зниженні вартості:

> активізація механізмів трансформації заощаджень в інвестиції шляхом підвищення інвестиційноїактивності індивідуальних інвесторів. Ця фудкція виконує завдання забезпечення додаткового обсягу інвестицій у виробництво національного продукту;

> активізація процесів перерозподілу та мобільності капіталів шляхом фінансового забезпечення нових та ефективних видів економічної діяльності за рахунок вилучення капіталів із традиційних сфер застосування;

зниження процентних ставок шляхом збільшення надходження ресурсів на фінансові ринки через фінансових посередників, що спричиняє зниження вартості залучення капіталів для реального сектора економіки.

2. Функції як специфічні завдання, що виконуються фінансовими посередниками в рамках конкретного виду економічної діяльності:

подолання бар'єрів невизначеності, у зв'язку з тим, що з погляду індивідуального інвестора фінансові посередники - це відносно відкриті установи, вірогідність шахрайства яких є набагато нижчою, ніж підприємств реального сектора. У рамках цієї функції фінансові посередники забезпечують подолання психологічних бар'єрів, залучаючи не схильних до ризику інвесторів до інвестиційних процесів;

професійний вибір об'єктів інвестування шляхом проведення аналізу інформації про об'єкти інвестування на предмет потенційної прибутковості й ризику вкладання коштів та професійний вибір найпривабливіших об'єктів інвестування;

економія на масштабах операцій - кожен окремо взятий індивідуальний інвестор у разі ведення ним операцій на фінансових ринках самостійно (наприклад, надання позик), змушений зазнавати значних трансакційних витрат у процентному відношенні до отриманих доходів (оплачуючи послуги брокерів, нотаріусів, оцінювачів та ін.). Фінансові

схема основних функцій фінансового посередництва

Рис. 9.1. Схема основних функцій фінансового посередництва.

посередники роблять ці витрати для індивідуальних інвесторів несуттєвими по щодо отриманих доходів;

диверсифікація активів та уникнення ризиків інвестування - інвестування у велику кількість фінансових активів (надання кредитів великій кількості позичальників або придбання цінних паперів багатьох клієнтів) забезпечує суттєве зниження ризиків інвестування для індивідуальних інвесторів;

моніторинг та управління ризиками інвестування - функція, яка полягає в постійному моніторингу фінансового стану об'єктів інвестування й оперативному регулюванні зростання інвестиційних ризиків. Ця функція є логічним продовженням функції відбору об'єктів інвестування;

контроль за діяльністю позичальників - ця функція тісно переплітається з функцією моніторингу та управління ризиками.

3. Функції інформаційного посередництва:

інформаційне посередництво в прямій формі - консультації індивідуальних інвесторів з питань інвестування, різні види економічного аналізу можливих напрямків інвестування, видання різноманітних бюлетенів економічної інформації;

> інформаційне посередництво в непрямій (опосередкованій) формі, під якою розуміють управління капіталом. Непряме інформаційне посередництво пов'язане із специфічною формою оплати інформації власником капіталу, яка полягає в передачі власником капіталу своїх ресурсів фінансовому посереднику.

Розподіл інвестиційного доходу між власниками факторів інвестування фінансових та інформаційних ресурсів на наш погляд можна розглядати за схемою, запропонованою В.В. Замовець та С.П. Зубик [7, с.26].

Виконання наведених вище функцій фінансового посередництва є обов'язковим для фінансових посередників різного типу. Реалізація цих функцій фінансовими посередниками різного типу визначається певними законодавчими обмеженнями щодо окремих сторін їх діяльності (щодо формування інвестиційного портфеля, залучення коштів, участі в операціях на фондовому ринку). Крім того, окремі групи фінансових посередників виконують і додаткові операції, притаманні лише їм функції.

схема розподілу інвестиційного доходу

Рис. 9.2. Схема розподілу інвестиційного доходу між: власниками факторів інвестування: фінансових та інформаційних ресурсів.

Схожі:

3. фінансові посередники iconТема Фінансові посередники грошового ринку Лекція 25 (2 год.) Мета заняття
Мета заняття: формування у студентів сучасного економічного мислення щодо функції кредитної та банківської системи, ознайомити з...
3. фінансові посередники icon8. фінансові інвестиції суб’єктів підприємництва
За об’єктами вкладення інвестиції поділяються на реальні та фінансові інвестиції
3. фінансові посередники iconТема. Недержавні фінансові фонди План
Діяльність нпф регулюється Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення" (2003 р.), "Про фінансові послуги та державне регулювання...
3. фінансові посередники iconInternational financial centres
Центри зосередження банків І спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, що здійснюють міжнародні валютні, кредитні І фінансові...
3. фінансові посередники iconДодаток 3 звіт про фінансові результати за 200 Х р

3. фінансові посередники iconПлан: Сутність міжнародного кредиту 2
Модуль І. Міжнародні фінансові ринки та їх інфраструктура. Моделювання взаємодії фінансових ринків
3. фінансові посередники iconПлан: Сутність та види валютного ринку. 2
Модуль І. Міжнародні фінансові ринки та їх інфраструктура. Моделювання взаємодії фінансових ринків
3. фінансові посередники icon1. Валютно-фінансові операції, що здійснюються на національних, міжнародних...
Проблеми та напрями формування ринку фінансово-банківських послуг в умовах глобалізації 24
3. фінансові посередники iconЗаконукра ї н и
Страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою...
3. фінансові посередники iconЗакони економічного розвитку в сфері економіки країни
...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка