1. Сутність І предмет аудиту




Скачати 454.08 Kb.
Назва1. Сутність І предмет аудиту
Сторінка1/3
Дата конвертації01.07.2013
Розмір454.08 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Фінанси > Документы
  1   2   3
Тема 1. Сутність і предмет аудиту

1. Необхідність, місце та роль аудиту в системі управління.

2. Сутність, об’єкт, предмет і методи аудиту.

3. Класифікація аудиту.

4. Стадії, етапи і процедури аудиту.

5. Стандарти аудиту.

6. Планування аудиторської перевірки та зміст планових документів
1. Необхідність, місце та роль аудиту в системі управління.

Історія сучасного аудиту як специфічного виду послуг розпочалася із середини ХІХ ст. В ті роки в економічно розвинутих країнах відбува-лися кардинальні зміни організації бізнесу. Виникнення акціонерного ка-піталу й залучення до управління найманого персоналу призвело до відмежування власників від функції безпосереднього управління вкладе-ними коштами. Одночасно спостерігалось збільшення кількості банк-рутств, а також випадків шахрайства з боку професійних менеджерів, які завдавали втрат власникам та кредиторам. У зв’язку з цим виникла по-треба забезпечення надійного механізму контролю за правдивістю ін-формації, що надавалася адміністрацією у фінансових звітах. До її роз-в’язання долучилися спершу спеціалісти в галузі права, а згодом і з бухгалтерського обліку, які були незалежними від адміністрації підпри-ємств, добре знали бізнес та фінанси й користувалися довірою в сус-пільстві. Зростання пропиту на такого роду послуги призвело до ство-рення спеціалізованих фірм, основним напрямом діяльності яких стала перевірка фінансових звітів. Основні причини запровадження аудиту наведено на рис. 1.1.




Рис.1.1. Причини, що обумовили запровадження аудиту

Перші професійні аудитори були офіційно зареєстровані у Великій Британії. По-перше, цьому сприяло прийняття у 1844 р. низки законів про компанії, одною із вимог яких стала обов’язковість незалежного підтвердження річних фінансових звітів, що надавалися акціонерам. По-друге, в цій країні вже був накопичений певний досвід та традиції стосовно здійснення незалежного аудиту. Ефективність аудиту сприяла його поширенню в країнах Європи та США. Так, зокрема, аналогічні закони були прийняті у 1867 р. у Франції, у 1887р. у США., у 1895 р. у Швеції, у 1931 р. у Німеччині тощо.

Слід зазначити, що новий вид послуг не випадково отримав назву «аудит». Сам термін «аудит» походить від латинського «audio», що озна-чає «він чує», «слухач». Звідси «аудитор» – це «той, хто вислуховує». Як показують дослідження науковців, саме усне звітування перед призна-ченим аудитором було однією із ранніх форм аудиту, згадки якого ся-гають глибини віків. Загалом же в історії розвитку аудиту, як правило виділяють такі етапи:

передісторія – з часів античності до 1600 р. (мета аудиту – викриття приховування істини); з 1600 р. по 1850 р. (мета аудиту – викриття приховування істини, виявлення помилок в облікових записах);

поява аудиту як такого – 1850 – 1905 рр. (мета аудиту – викриття приховування істини, визначення достовірності фінансової звітності);

формування і становлення професії – 1905 – 1940 рр. (мета аудиту – визначення достовірності фінансової звітності, виправлення відхилень і помилок в обліку);

становлення професії – 1940 – 1960 рр. ( мета аудиту – визначення достовірності фінансової звітності, оцінка ефективності системи внутрішнього контролю);

сучасний період – з 1960 р. до теперішнього часу (мета аудиту – визначення достовірності фінансової звітності, оцінка ефективності, еко-номічності, соціального значення діяльності, гармонізація та інтерна-ціоналізація аудиту) [42; 82].

В сучасних умовах користувачами аудиту є не тільки власники і ак-ціонери, але й широке коло інших осіб, які зацікавлені у достовірній ін-формації для прийняття різних управлінських рішень, що стосуються певного підприємства (табл. 1.1).

В Україні становлення аудиторської діяльності в її сучасному розу-мінні припадає на період започаткування розбудови економіки ринкового типу й трансформації форм власності. Особливістю цього процесу є те, що він протікав не лише під впливом загальних для всіх країн з ринковою

Таблиця 1.1
^ Користувачі аудиту та їх цілі


Користувачі інформації

Необхідна інформація та мета її використання

1

2

1. Внутрішні користувачі

1.1. Власники

Загальний фінансовий стан та фінансові результати ді-яльності – для визначення прибутковості вкладених кош-тів й оцінки ризику можливих втрат

1.2. Вищий управлінсь-кий персонал

Весь обсяг інформації – для прийняття управлінських рішень стратегічного й тактичного характеру

1.3. Інший управлінсь-кий персонал

Інформація про функціонування підрозділів, їх доходи та витрати – для прийняття оперативних рішень з управ-ління підрозділами

1.4. Робітники та службовці

Загальні фінансові результати – для оцінки перспектив збереження робочих місць, можливості підвищення оплати праці, здійснення пенсійного страхування

2. Зовнішні користувачі

2.1. Інвестори

Фінансовий стан підприємства, рентабельність – для оцінки доцільності та ефективності вкладень, прийняття управлінських рішень щодо операцій з акціями

2.2. Банківські та інші кредитні установи

Фінансовий та майновий стан підприємства, платоспро-можність – для оцінки своєчасності повернення кредитів, отримання відсотків

  1. Постачальники та інші кредитори

Платоспроможність підприємства – для оцінки своєчас-ності оплати рахунків, погашення заборгованості

  1. Замовники, покупці, клієнти

Інформація про фінансовий стан підприємства – гарантія отримання оплачених товарів, робіт та послуг

  1. Органи державного регулювання і контролю

Фінансові результати та їх складові – відповідно до повноважень (оцінка можливості своєчасної сплати по-датків; прийняття рішень про корпоратизацію, акціону-вання, приватизацію підприємства; прогнозування загальних економічних показників розвитку тощо)

2.6. Профспілки


Фінансовий стан підприємств, галузей – підготовка до ведення переговорів з питань праці та її оплати

2.7. Широка громадськість

Загальний вплив діяльності підприємства на добробут суспільства та на навколишнє середовище


економікою чинників, але й під тиском іноземного підприємницького се- редовища. Для іноземних підприємців застосування аудиту фінансових звітів було звичним явищем, а відтак вони вимагали аудиторського підтвердження достовірності фінансових звітів спільних підприємств,

комерційних банків та інших суб’єктів господарювання недержавної фор-ми власності, які з другої половини 80-років минулого сторіччя стали виходити на зовнішній ринок. В розвитку вітчизняного аудиту виділяють такі етапи:

1987 – 1992 рр. – характеризується створенням перших ауди-торських структур, які здійснювали діяльність за відсутності належного її нормативного регламентування.

1993 – 1998 рр. – характеризується створенням Спілки аудиторів України та Аудиторської палати України, формуванням нормативно-правової бази аудиту (прийняття Закону України «Про аудиторську діяль-ність» та тимчасових вітчизняних нормативів аудиту), визначенням кола підприємств, для яких проведення аудиту є обов’язковим.

1999 – 2006 рр. – характеризується діяльністю аудиту на новій нор-мативно-правовій базі (впровадження й наступна відміна Національних нормативів аудиту, запровадження Міжнародних стандартів аудиту), за-початкуванням атестації аудиторів за програмою Асоціації дипломо-ваних бухгалтерів Великобританії (ACCA), посиленням рівня монополіза-ції ринку аудиторських послуг провідними зарубіжними аудиторськими фірмами.

2006 р. і дотепер – характеризується прийняттям нової редакції Закону України «Про аудиторську діяльність», затвердженням Ауди-торською палатою України переліку послуг, які можуть надаватися ауди-торами, а також Положення з національної програми контролю якості аудиторських послуг, спрямованих на підвищення якості вітчизняного аудиту й відповідно його конкурентоспроможності.

Місце й роль аудиту в системі управління визначається потребою акціонерів, кредиторів, інших зацікавлених осіб у об’єктивній, достовірній інформації про діяльність певного підприємства, яку вони отримують із його фінансових звітів. Результатом підвищення довіри до показників фі-нансових звітів є прийняття більш обґрунтованих рішень, що сприяє ефективнішому функціонуванню ринку капіталу, дає змогу прогнозувати наслідки різних економічних рішень. Незалежне підтвердження інфор-мації про результати діяльності підприємств потрібне також і державі для прийняття управлінських рішень у галузі економіки та оподаткування.

Аудит є невідємним елементом системи фінансово-господарського контролю. Його роль як однієї з форм контролю полягає у наданні обєктивної оцінки фінансової звітності економічних субєктів, якої потребують різні категорії користувачів.

^ 2. Сутність, об’єкт, предмет і методи аудиту.

Сутність аудиту розкривається у його визначеннях. На сьогоднішній день різні визначення поняття «аудит» знаходимо у спеціальній літера-турі (табл. 1.2) та в офіційних документах.

Таблиця 1.2

^ Визначення сутності аудиту в спеціальній економічній літературі

Джерело

Визначення

Аренс А., Лоббек Дж. Аудит: Пер. с англ.; Гл. редактор серии проф. Я.В.Соколов. – М.: Финансы и статистика, 1995. – 560 с.

«Аудит – це процес через який компетентний неза-лежний працівник накопичує та оцінює свідчення про інформацію, яка підлягає якісній оцінці й належить до специфічної господарської системи, щоб визначити та висловити у своєму висновку ступінь відповідності цієї інформації встановленим критеріям» [29, с. 7]

Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підруч-ник для студентів спеціаль-ності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. – 3-тє вид., доп. І перероб. – Житомир: ПП «Рута», 2006. – 512 с.

«Аудит – це підприємницька діяльність, що полягає у виконанні комплексу заходів, необхідних для формування та висловлення думки аудитора про достовірність фінансової звітності суб’єкта господарювання» [42, с. 16]

Гончарук Я.А., Рудницький В.С. Аудит: Навч. Посіб.-3-тє вид., перер. та доп. – К.: Знання, 2007. – 443 с.


«Аудит – це процес, за допомогою якого компетентний працівник збирає і накопичує дані про господарські явища і факти з метою їх об’єктивної кількісної та якісної оцінки, визначення відповідності встановленим критеріям і надання зацікавленим ко-ристувачам достовірної інформації про об’єкти дослідження» [51, с. 23]

Ільіна С.Б. Основи аудиту: Навчально-практичний посібник. – К.: Кондор, 2009. – 378 с.

«Аудит – необхідна, своєрідна експертиза бізнесу, фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання, за допомогою якої визначаються критерії достовірності показників фінансової звітності і ведення обліку та аналізу» [62, с. 14]


Згідно статті 3 Закону України «Про аудиторську діяльність»: «аудит – перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відпо-відність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.» [21]. При цьому суттєвою вважається інформація, якщо її пропуск або неправильне відображення може вплинути на економічні рішення користувачів, прийняті на основі фінансових звітів».

Міжнародні стандарти аудиту (МСА) сутність аудиту розкривають через визначення мети аудиту фінансових звітів. Так, «метою аудиту фінансових звітів є надання аудиторові можливості висловити думку про те, чи складені фінансові звіти (у всіх суттєвих аспектах) відповідно до застосовної концептуальної основи фінансової звітності» [80].

В Україні концептуальною основою фінансової звітності є Поло-ження (Стандарти) бухгалтерського обліку. Фінансові звіти можуть бути складені також за іншою концептуальною основою, наприклад, Міжнародними стандартами фінансової звітності.

Аудит фінансових звітів є завданням з надання впевненості. Завдання з надання впевненості – це завдання в якому аудитор ви-словлює висновок, призначений підвищити ступінь довіри майбутніх користувачів, які не є відповідальною стороною, щодо результату оцінки або визначення предмету завдання за відповідними критеріями. Предметом оцінки або визначення предмету завдання є інформація, отримана внаслідок застосування критеріїв до предмету завдання.

Аудитору дозволяється виконувати завдання з надання обґрунто-ваної впевненості та завдання з надання обмеженої впевненості. Метою завдання з надання обґрунтованої впевненості є зменшення ризику зав-дання з надання впевненості до прийнятно низького рівня за обставин завдання як основи для позитивної форми висловлення висновку ауди-тора. При цьому під обґрунтованою впевненістю розуміється високий, але не абсолютний рівень впевненості, позитивно висловлений у вис-новку аудитора, що інформація, яка пройшла аудиторську перевірку, не містить суттєвих викривлень. Метою завдання з надання обмеженої впевненості є зменшення ризику завдання з надання впевненості до рівня, який є прийнятним за обставин завдання (але цей ризик є біль-шим, ніж як у завданні з надання обґрунтованої впевненості) як основа для негативної форми висловлення висновку аудитора [80].

Не всі завдання, які виконує аудитор, є завданнями з надання впевненості

Таким чином, основними сутнісними ознаками аудиту є:

здійснення щодо фінансових звітів економічного суб’єкта;

інформація, що міститься у фінансових звітах, вивчається й оцінюється з метою формування судження щодо її достовірності;

судження висловлює компетентна, незалежна від адміністрації та власників підприємства, звітність якого перевіряється, особа – аудитор;

судження аудитора ґрунтується на концепції суттєвості інформації, тобто аудитор надає не абсолютну, а обґрунтовану впевненість;

висловлення судження аудитором здійснюється для підвищення довіри майбутніх користувачів, які не є відповідальною особою, до фінансових звітів економічного суб’єкта;

об’єктивність оцінки забезпечується шляхом порівняння наданої звітності із застосовною концептуальною основою.

Слід розрізняти поняття «аудит» та «аудиторська діяльність». Так, аудиторська діяльність – це підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконан-ня аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг» [21].. Тобто, поняття «аудиторська діяльність» більш широке ніж поняття «аудит», оскільки крім безпосередньо аудиту включає також на-дання інших (супутніх) послуг та організаційно-методичне забезпечення аудиту.

Згідно Закону України [21] аудитори (аудиторські фірми) можуть надавати послуги, пов’язані з їх професійною діяльністю, зокрема, по веденню та відновленню бухгалтерського обліку, у формі консультацій з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності, експертизи і оцінки стану фінансово-господарської діяльності та інших видів економ-міко-правового забезпечення господарської діяльності суб’єктів господа-рювання. Перелік послуг, які можуть надавати аудитори (аудиторські фірми) в Україні у 2007 р. затвердила Аудиторська палата України [127]. (Склад видів послуг, які можуть надаватися аудиторами в Україні вивчити самостійно за [127]).

Аудит як форма фінансово-господарського контролю має багато спільного з ревізією та судово-бухгалтерською експертизою, оскільки вони досліджують діяльність підприємств, застосовують спільні методичні прийоми та процедури контролю, використовують однакові джерела інформації, ґрунтують свої висновки на документально достовірних доказах. Проте між ними існують суттєві відмінності, обумовлені їх юридичною природою, метою й завданнями, які вони вирішують.

Так, головною метою аудиту є надання аудитору можливості висловити думку щодо достовірності й правдивості фінансової звітності господарюючого суб'єкта. В ході аудиторської перевірки фінансових звітів встановлюється точність відображення в них фінансового стану і результатів діяльності підприємства; відповідність ведення бухгалтер-ського обліку встановленим вимогам, критеріям; дотримання підпри-ємством, що перевіряється, чинного законодавства. Замовником аудиту виступає суб’єкт господарювання, який вільно обирає аудиторську фірму на свій розсуд. При цьому відносини замовника з аудитором регулю-ються договором, згідно якого здійснюється й оплата праці аудитора.. Клієнт має право відмовитися від послуг аудитора (аудиторської фірми) у разі незадоволення рівнем компетентності останнього.

Мета ревізії полягає в системному вивченні діяльності підпри-ємства, виявленні порушень і зловживань, розробці практичних пропозицій щодо їх усунення і запобігання в майбутньому. Ініціаторами ревізії виступають державні (відомчі) контрольно-ревізійні органи, вищі організації, правоохоронні органи. У разі виявлення зловживань ревізор зобов’язаний передавати інформацію стосовно порушень керівництву та правоохоронним органам.

Мета судово-економічної експертизи – це документальне обґрун-тування позовних вимог, поданих у правоохоронні органи до конкретних матеріально відповідальних та інших службових осіб. Ініціатором експертизи є правоохоронні органи. Експертом звичайно виступає штат-ний або позаштатний працівник державної експертної установи, який має відповідну ліцензію. Прямим обов’язком експерта є інформування право-охоронного органу, який призначив експертизу, про виявлені зловживання. Оплата праці експерта-бухгалтера здійснюється право-охоронними органами як частина судових витрат.

(Порівняльний аналіз аудиту, ревізії та судово-економічної експертизи виконати самостійно та оформити у вигляді таблиці).

Важливе значення для ідентифікації аудиту як самостійної форми фінансово-господарського контролю має визначення його предмету та об’єкта. Це стосується також і практичного здійснення аудиту, оскільки впливає на точність формулювання завдань аудиту, обґрунтування обся-гів аудиту тощо.

Предметом аудиту є показники фінансової звітності з точки зору їх відповідності певним критеріям.

Під об’єктами аудиту розуміють окремі і взаємопов’язані економічні, організаційні, правові, інформаційні та інші форми функ-ціонування системи, що вивчається, стан якої може бути оцінено кількісно та якісно [39; 98; 155].

До об’єктів аудиту залежно від їх виду відносять: установчі до-кументи підприємства; ресурси (засоби і предмети праці; трудові ресурси; фінансові ресурси; матеріальні та нематеріальні активи; при-родні ресурси); господарські процеси (матеріально-технічне забезпе-чення; кадрове забезпечення; забезпечення фінансовими ресурсами; основне та допоміжне виробництво; технічне, енергетичне й господ-дарське обслуговування; упровадження нової техніки; збут продукції, товарів, послуг); технології (технології виробництва; інформаційні техно-логії); економічні результати діяльності (обсяги випуску продукції; продуктивність праці; фондовіддача; собівартість продукції; прибутки (збитки); рентабельність); організаційні форми управління (організаційна структура підприємства; форми управління; апарат управління тощо); методи управління (системи стимулювання; внутрішній госпрозрахунок); функції управління (планування; прогнозування; нормування; облік; контроль; економічний аналіз; регулювання тощо).

За рівнем складності об’єкти аудиту поділяють на прості та складні. До простих відносять об’єкти, які містять незначну кількість елементів контролю, наприклад, товари. До складних відносять, зокрема, показник собівартості. За сферою діяльності виділяють об’єкти галузі постачання, виробництва, збуту, фінансово-інвестиційної. За часом об’єкти аудиту поділяють на ті, стан яких оцінюється в минулому часі; ті, стан яких оцінюється в теперішньому часі; ті, стан яких оцінюється в майбутньому часі. За характером оцінки об’єкти контролю поділяють ті, що оцінюються в натуральному, вартісному та кількісно-вартісному вираженні.

Метод аудитуце сукупність прийомів та способів, за допомогою яких оцінюється стан обєктів, що підлягають аудиторському дослідженню.

В аудиті застосовуються такі методи й методичні прийоми:

загальнонаукові (аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, моделювання, абстрагування, конкретизація, порівняння, гіпотеза, спостереження, вимірювання, експеримент);

спеціальні, запозичені з інших наук (соціологічний, структурно-функціональний, статистичний);

спеціальні методи та методичні прийоми господарського контролю (методи документального та фактичного контролю).

^ До прийомів документального контролю належать:

формальна перевірка (передбачає встановлення повноти та правильності оформлення документів, заповнення реквізитів, відповідності підписів осіб, які склали документ);

арифметична перевірка (здійснюється шляхом перерахунку результатів таксування, загальних підсумків, узгодження нарахувань і утримань);

нормативно-правова перевірка (полягає у вивченні господарських

операцій щодо їх відповідності нормативним актам, інструкіям, стандартам, положенням державних органів влади та керівництва господарюючих субєктів);

експертне дослідження (виконується за дорученням замовника);

економічна перевірка (здійснюється для встановлення доцільності господарських операцій);

зустрічна перевірка (передбачає співставлення двох примірників одного й того ж документа, що знаходиться в різних підприємствах або підрозділах одного підприємства);

логічна перевірка (полягає у вивченні обєктивної можливості документально оформлених господарських операцій за допомогою різних співставлень взаємоповязаних виробничих і фінансових показників);

взаємний контроль (полягає в порівнянні різних за своїм найменуванням і характером документів, в яких відображаються різні аспекти однієї і тієї ж або декількох взаємоповязаних операцій).

^ До прийомів фактичного контролю належать:

лабораторний аналіз (проводиться на вимогу аудитора тоді, коли визначити якісні ознаки сировини, матеріалів, готової продукції, виконаних будівельно-монтажних і ремонтних робіт іншими прийомами контролю неможливо);

перевірка операцій в натурі (спрямована на підтвердження здійснення операцій з придбання активів, правдивість складання актів на введення обєктів в експлуатацію після закінчення їх будівництва або капітального ремонту, наявність активів, пийнятих на відповідальне зберігання) включає контрольне придбання, контрольний обмір виконаних будівельних, монтажних і ремонтних робіт, контрольний запуск сировини та матеріалів у виробництво, контрольне приймання продукції за якістю та кількістю;

дослідження операцій на місці (здійснюється при перевірці обєктів основних засобів після завершення ремонту обєктів основних засобів, встановлення готовності обєктів капітального ремонту, порядку зберігання, приймання та відпуску матеріальних цінностей);

отримання письмових пояснень.

Різні методи аудитор застосовує у певній послдовності й порядку.

Порядок і послідовність застосування методів аудиту, які дають можливість провести перевірку фінансової звітності підприємства системно та у найбільш доцільній послідовності, називається методикою аудиту.
  1   2   3

Схожі:

1. Сутність І предмет аудиту icon1 Сутність та організація проведення внутрішнього аудиту Тема Предмет,...
Тема Методика проведення внутрішньої аудиторської перевірки ефективності системи внутрішнього контролю бізнес – процесів
1. Сутність І предмет аудиту icon1. мета, предмет, обєкт аудиту необхідність, місце І роль аудиту в ринкової економіки
На початковому етапі розвитку аудиту на аудитора покладалися функції контролю за діяльністю посадових осіб з метою викриття фактів...
1. Сутність І предмет аудиту iconГоловач Володимир Володимирович кандидат юридичних наук Постулати аудиту
Анотація. В статті проведено аналіз постулатів аудиту та визначено нові постулати аудиту
1. Сутність І предмет аудиту icon5. організація внутрішнього аудиту
...
1. Сутність І предмет аудиту icon1 Методологічні підходи до техніки проведення аудиту
Одна з найважливіших функцій аудиту полягає в тому, щоб своєчасновиявити негативні явища в господарсько-фінансової діяльностіперевіряється...
1. Сутність І предмет аудиту iconПлан: релігія як форма світогляду, її предмет І функції 1 Сутність...
Релігія як форма світогляду, її предмет І функції 1 Сутність І складові частини релігії
1. Сутність І предмет аудиту iconМіністерство освіти І науки україни київська державна академія водного...
Студенти заочної форми навчання спеціальності “ Облік І аудит ” виконують роботу з дисципліни “ Стандартизація обліку І аудиту ”
1. Сутність І предмет аудиту iconЩо таке філософія, її предмет І функції?
Розкрийте сутність раціоналізму як одного з основних напрямів філософії Нового часу
1. Сутність І предмет аудиту icon1. Сутність, завдання, предмет економічного аналізу
Математичні моделі. Прийоми побудови детермінованих факторних моделей (подовження, розширення, скорочення)
1. Сутність І предмет аудиту iconДжерелами даних для аудиту операцій по рахунках в банку є: виписки...
Перед початком аудиту банківських операцій необхідно оцінити стан внутрішнього контролю І системи обліку банківських операцій, визначити...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка