8. Методичні основи аналізу найважливіших показників операційної діяльності підприємства




Скачати 203.24 Kb.
Назва8. Методичні основи аналізу найважливіших показників операційної діяльності підприємства
Дата конвертації01.07.2013
Розмір203.24 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Фінанси > Документы




Тема 8. Методичні основи аналізу найважливіших показників операційної діяльності підприємства
Найважливішими завданнями аналізу операційної діяльності підприємства є:

1. Аналіз виробництва та реалізації продукції, робіт і послуг

2. Аналіз факторів виробництва.

3. Аналіз витрат на виробництво та собівартості продукції

4. Аналіз фінансових результатів і показників рентабельності

5. Аналіз фінансового стану підприємства
В умовах ринкової економіки підприємства самостійно планують обсяги виробництва на основі договорів, укладених зі споживачами продукції, і визначають перспективи розвитку, виходячи з попиту на вироблену продукцію, роботи і послуги.

Випуск продукції є одним з узагальнюючих показників, що характеризують господарську діяльність підприємства. Основними напрямками його аналізу є:

1. Оцінка виконання плану обсягу виробництва товарної продукції та його динаміки. До показників такої оцінки відносяться абсолютні і відносні відхилення від планових завдань; ланцюгові і базисні темпи росту, приросту (зниження), абсолютний приріст (зниження), абсолютне значення одного відсотка приросту (зниження); середні значення показників динаміки.

2. Аналіз складу та структури випущеної продукції. Аналіз структури випущеної продукції проводиться на основі вивчення змін питомої ваги кожного виду виробів в загальному обсязі товарної продукції. Крім того, для аналізу може бути використано групування товарної продукції за різними ознаками:

  • за часом освоєння її у виробництві (порівнянна і непорівнянна продукція);

  • за видами і призначенням (основна продукція, товари народного споживання, інші види продукції);

  • за відповідністю спеціалізації виробництва (відповідна і невідповідна виробничому профілю підприємства продукція);

  • за використовуваними матеріалами (продукція, зроблена з повноцінної сировини, з відходів);

  • за віковим складом (виділяються групи готових виробів за терміном освоєння виробництва).

3. Аналіз асортименту продукції. Такий аналіз проводиться в кілька етапів. На першому етапі обчислюються показники, що характеризують ступінь виконання плану виробництва продукції за асортиментом. На другому етапі аналізу з'ясовуються причини невиконання плану за асортиментом. На третьому етапі визначається, як на підприємстві здійснюються заходи щодо розробки й освоєнню випуску нових виробів, зняття з виробництва чи удосконалення застарілих видів і тих видів продукції, що мають обмежений попит.

Зміна структури й асортименту продукції впливає на динаміку узагальнюючих показників господарської діяльності підприємства: випуску і реалізації продукції, її собівартості, прибутку й ін. Оцінки, отримані в результаті аналізу, залежать від причин (факторів), що викликали асортиментно-структурні порушення у складі випущеної продукції. Позитивні фактори — це ті, які обґрунтовані технічним прогресом, економічними розрахунками чи обумовлені потребами покупців і замовників. Негативної оцінки заслуговують зміни у складі продукції, які зв'язані неорганізованістю в роботі, недоліками процесу забезпечення підприємства виробничими ресурсами, оперативного планування й управління.

4. Аналіз якості продукції. Поліпшення якості продукції є важливим напрямком підвищення ефективності виробництва. Показники аналізу якості продукції класифікуються на такі групи:

  • узагальнюючі (питома вага атестованої і не атестованої продукції; питома вага продукції вищої категорії якості та ін.)

  • індивідуальні, що відбивають одну з властивостей продукції (корисність, надійність, естетичність й ін.)

  • непрямі — витрати від браку, штрафи за неякісну продукцію, питома вага зарекламованої продукції та ін.

Основними завданнями аналізу якості продукції є:

  • оцінка динаміки й виконання плану показників якості продукції;

  • визначення причин зміни якості продукції;

  • аналіз впливу зміни якості продукції на обсяг виробництва.

Факторний аналіз здійснюється прямим розрахунком на основі різниці в ціні виробів підвищеної якості в порівнянні з ціною виробів більш низької якості. За видами продукції, якість якої характеризується сортом, вплив зміни якості на обсяг виробництва визначається за допомогою показників коефіцієнта сортності чи середньої зваженої ціни.

4. Аналіз ритмічності виробництва. Ритмічність виробництва є основою виконання плану з випуску якісної продукції і своєчасного виконання підприємством договірних зобов'язань. Ритмічною вважається така робота, коли продукція виробляється рівними частинами за визначені однакові проміжки робочого часу.

Для аналізу ритмічності виробництва використовуються наступні групи показників:

  • прямі (коефіцієнт ритмічності, коефіцієнт аритмічності, коефіцієнт варіації);

  • непрямі — витрати від браку, штрафи за недопоставку і несвоєчасне відвантаження продукції та ін.

У процесі аналізу оцінюється динаміка даних показників; виявляються причини неритмічної роботи підприємства (низький рівень організації виробництва і його матеріально-технічного забезпечення, несвоєчасне постачання сировини і матеріалів постачальникам, важкий фінансовий стан підприємства і т.п.); розраховуються резерви збільшення випуску продукції.

5. Розробка найважливіших заходів щодо використання внутрішньогосподарських резервів збільшення обсягу виробництва продукції, поліпшення її асортименту й якості, а також усунення виявлених недоліків, зв'язаних з неритмічною роботою підприємства.

У сучасних умовах господарювання виробнича політика підприємства будується на основі потреб потенційних покупців його продукції. Для обґрунтування плану виробництва і реалізації необхідна оцінка попиту на продукцію і послуги підприємства, ситуації збуту окремих товарів.

Аналіз обсягу реалізації продукції має важливе значення, тому що темпи зростання цього показника безпосередньо впливають на прибуток та рентабельність діяльності підприємства.

Основними завданнями аналізу показників реалізації є:

  • оцінка рівня виконання плану (прогнозу) та динаміки обсягу реалізації продукції (робіт, послуг);

  • аналіз впливу факторів на зміну обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг);

  • розробка заходів щодо збільшення обсягів реалізації продукції (робіт, послуг).

Аналіз показників реалізації пов'язаний з оцінкою виконання договірних зобов'язань щодо поставок продукції. Невиконання підприємством договірних зобов'язань спричиняє штрафні санкції, можливу втрату ринків збуту продукції (і, як наслідок — спад виробництва), зменшення прибутку, показників рентабельності.

Аналіз виконання підприємством договірних зобов'язань щодо поставок продукції здійснюється за такими етапами:

1. Оцінка напруженості планів поставок продукції і рівномірності завантаження підприємства договорами за звітними періодами. Така оцінка базується на розрахунку коефіцієнта напруженості планe поставок, що характеризує використання виробничих потужностей підприємства.

2. Загальна оцінка виконання договірних зобов'язань щодо поставок продукції наростаючим підсумком з початку року. Ціль такого аналізу — виявити ступінь невиконання договірних зобов'язань щодо поставок в цілому за рік, а також за окремі внутрішньо-річні періоди.

3. Аналіз виконання договірних зобов'язань за термінами, асортиментом і якістю продукції.

4. Оцінка причин невиконання договірних зобов'язань щодо поставок продукції. При цьому виявляються найбільш характерні види недопоставок (порушення термінів відвантаження, асортименту продукції, поставка продукції меншого обсягу та ін.) і продукції, що займає найбільшу питому вагу в загальному обсязі недопоставки.

В умовах ринкової економіки невід'ємною частиною економічного аналізу стають маркетингові дослідження. Об'єктами маркетингового аналізу є: ринки збуту продукції, цінова політика підприємства, система розповсюдження товарів, конкурентоспроможність продукції, ефективність маркетингової діяльності та ін.

Маркетинговий аналіз спрямований на виявлення причин зниження та відхилень від прогнозів обсягів реалізації продукції (робіт, послуг), «слабких місць» підприємства в цій галузі, обґрунтування рішень щодо розповсюдження товарів та впровадження нових виробів, розробку й оцінку маркетингових прогнозів і т.д. На основі взаємозв'язку аналізу виробництва та реалізації виконання договірних зобов'язань щодо поставок продукції та маркетингових досліджень може бути складена структурно-логічна схема аналізу виробництва та реалізації продукції (рис. 8.1).

2. У процесі виробництва варто розрізняти матеріальні фактори (засоби виробництва) та особистісний фактор (робочу силу). Науково обґрунтована організація виробничого процесу вимагає пропорційної наявності та використання матеріальних (засобів праці та предметів праці) та трудових ресурсів. Від забезпеченості підприємства виробничими ресурсами й ефективності їхнього використання залежить величина узагальнюючих показників діяльності підприємства: обсягу випуску і реалізації продукції, її собівартості, фінансового результату від основної операційної діяльності, показників рентабельності (рис. 8.2).

Ефективність використання виробничих ресурсів виражається в таких узагальнюючих показниках, як фондовіддача основних виробничих фондів, матеріаломісткість виробництва продукції, продуктивність праці і виявляється у величині обсягу та якості виробленої і реалізованої продукції, а також сумі витрат ресурсів на виробництво. У свою чергу, показники обсягу продукції та її собівартості впливають на величину фінансового результату від реалізації і рівня рентабельності продаж.











Рис. 8.1. Структурно-логічна схема аналізу виробництва і реалізації продукції








Рис.8.2. Структурно-логічна схема аналізу факторів виробництва і реалізації продукції

3. В умовах ринкової економії витрати на виробництво є одним з найважливіших об'єктів економічного аналізу, за допомогою якого встановлюються причини підвищення собівартості продукції і розробляються рекомендації з її зниження.

Основними напрямками аналізу витрат на виробництво і собівартості продукції є:

  • загальна оцінка зміни собівартості і витрат на 1 грн. товарної продукції;

  • аналіз витрат за економічними елементами і калькуляційними статтями;

  • аналіз прямих витрат у собівартості товарної продукції;

  • аналіз загальновиробничих витрат і інших комплексних витрат;

  • аналіз собівартості окремих видів виробів;

  • зведений підрахунок резервів зниження собівартості продукції га розробка заходів, спрямованих на використання виявлених резервів.

Реалізація першого напрямку припускає загальну оцінку виконання плану собівартості і визначення величини впливу факторів на відхилення фактичного її рівня від планового. Такими факторами є зміни обсягу виробництва, структури виробленої продукції і рівень витрат (собівартість одиниці продукції). Крім того, об'єктом аналізу є показник витрат на 1 грн. товарної продукції, динаміка якого обумовлена зміною структури асортименту випущеної продукції, собівартості окремих виробів і цін на продукцію. Величина впливу даних факторів на відхилення собівартості і витрат на 1 грн. товарної продукції визначається з використанням способу перерахування показників.

Витрати на виробництво товарної продукції планують та обліковують за двома напрямками: за економічними елементами і статтями калькуляції. У процесі аналізу елементів операційних витрат вивчається їх структура і встановлюються причини структурних змін. Такий аналіз необхідний для того, щоб вивчити матеріало-, енерго-, трудо-, та фондомісткість продукції.

Групування витрат за статтями калькуляції показує, де саме, на які цілі, в якому обсязі використано ресурси. Залежно від способу включення витрат у собівартість продукції, усі витрати за калькуляційними статтями класифікують як прямі та непрямі (накладні). Така класифікація має особливе значення в аналітичному процесі, тому що спосіб віднесення витрат на собівартість окремих виробів визначає вибір відповідної методики факторного аналізу.

На відхилення фактичних прямих витрат від планових випливають такі фактори:

  • зміна обсягу випуску продукції;

  • структурні зміни у складі випущеної продукції;

  • зміна рівня прямих витрат (величини прямих витрат у собівартості одиниці продукції)

Методика аналізу комплексних статей витрат базується на їх розподілі на умовно-змінні і умовні-постійні. У процесі аналізу умовно-змінних витрат фактичні їх суми за кожною статтею порівнюються з плановими, перерахованими на фактичний обсяг виробництва продукції. Аналіз умовно-постійних комплексних витрат здійснюється порівнянням фактичних сум з плановими. При цьому виявляють відхилення, визначають непродуктивні витрати та перевіряють обґрунтованість кошторису витрат.

Аналіз собівартості товарної продукції за калькуляційними статтями закінчують підрахунком резервів зниження собівартості продукції і розробкою відповідних заходів.

Сума резерву зниження собівартості продукції складається з економії умовно-постійних витрат за умови збільшення обсягу виробництва, а також скорочення, невиправданих перевитрат і непродуктивних витрат матеріалів, заробітної плати, утримання й використання обладнання, цехових витрат. Вирішальною умовою використання виявлених резервів зниження собівартості продукції є підвищення продуктивності праці, удосконалення технології виробництва, запровадження нової техніки, ліквідація непродуктивних витрат.

4. Значення аналізу фінансових результатів обумовлено новим змістом прибутку в умовах сучасного економічного розвитку країни. Будучи головною рушійною силою ринкової економіки, він забезпечує інтереси держави, власників і персоналу підприємства.

Підходи до проведення аналізу фінансових результатів значною мірою визначаються особливостями методології обліку доходів, витрат і результатів діяльності підприємства, а також формування елементів Звіту про фінансові результати. Ці особливості в найбільш загальному вигляді можна охарактеризувати таким чином:

  • нове розуміння облікової політики — розширення самостійності підприємств щодо вибору методів обліку окремих операцій, що впливає на величину фінансового результату;

  • класифікація господарської діяльності підприємства за видами: звичайна (операційна, інвестиційна, фінансова) і надзвичайні події;

  • система показників фінансових результатів, які формуються в обліку і відбиваються у фінансовій звітності підприємства: валовий прибуток (збиток); фінансовий результат від операційної діяльності; фінансовий результат від звичайної діяльності до і після оподатковування; надзвичайний прибуток (збиток); чистий прибуток (збиток); нерозподілений прибуток (непокритий збиток);

  • визначення величини фінансових результатів за видами діяльності підприємства шляхом зіставлення відповідних сум доходів і витрат;

  • алгоритм формування чистого прибутку (збитку).

Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства проводиться за такими напрямками:

1. Оцінка динаміки і структури фінансових результатів за даними звітності. Така оцінка проводиться шляхом відповідного групування показників І розділу Звіту про фінансові результати. її результати дозволяють виявити тенденції, закономірності і міру участі окремих видів діяльності в процесі формування чистого прибутку підприємства.

2. Аналіз впливу факторів на зміну чистого прибутку (збитку). На основі алгоритму розрахунку показника чистого прибутку, визначеного П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати», можна виділити наступні фактори, що впливають на величину даного показника.


Рис. 8.3. Структурно-логічна схема взаємозв’язку показників фінансових результатів підприємства

Фактори першого порядку — фінансовий результат від звичайної діяльності ; фінансовий результат від надзвичайних подій; податок на прибуток від надзвичайних подій;

Фактори другого порядку — доходи і витрати від надзвичайних подій (фактори, що впливають на величину фінансового результату від надзвичайних подій); фінансовий результат від операційної діяльності, доходи (втрати) від участі в капіталі, інші фінансові доходи і витрати, інші доходи і витрати;

Фактори третього порядку — фактори, що впливають на величину фінансового результату від операційної діяльності (валовий прибуток (збиток), інші операційні доходи і витрати, адміністративні витрати, витрати на збут);

Фактори четвертого порядку — фактори, що впливають на величину валового прибутку (зміни обсягу реалізованої продукції, її структури, собівартості окремих видів виробів та їх цін).

Схему взаємозв'язку факторів, що формують величину чистого прибутку (збитку) наведено на рис. 8.3.

Аналіз беззбитковості діяльності В умовах ринку метою підприємства є одержання максимального прибутку, величину якого керівництво повинно аналітично обґрунтувати, а в період загострення конкуренції визначити свій граничний обсяг продажу, який хоч і не дозволить одержати прибуток, але гарантуватиме відшкодування пов’язаних з випуском і збутом витрат. Дослідження взаємозв’язку обсягу продажу, витрат, ціни та прибутку називають аналізом беззбитковості (маржинальним аналізом). Методика маржинального аналізу дозволяє:

  • спрогнозувати величину прибутку при заданих обсягах продажу, ціні, постійних та питомих змінних витратах;

  • визначити беззбитковий обсяг продажу при заданих ціні, постійних витратах та питомих змінних витратах;

  • встановити зону безпеки підприємства, або розмір допустимого скорочення обсягів продажу без ризику попадання у зону збитку;

  • здійснити факторний аналіз зміни критичного обсягу та зони безпеки;

  • обчислити необхідний обсяг продажу для одержання заданого прибутку;

  • визначити критичний рівень постійних витрат при заданому рівні маржинального доходу і обсягу продажу;

  • розрахувати беззбиткову ціну реалізації при заданому обсягу продажу і рівні постійних і змінних витрат.

Аналітичне представлення основної факторної моделі ґрунтується на формулі:

S=VC+FC+GI; де:

S- обсяг продажу у вартісному виразі (q x p);

VC- змінні витрати;

FC- умовно-постійні витрати;

GI- прибуток.

При аналізі беззбитковості додержуються таких обмежень і умов:

  • обсяг виробництва дорівнює обсягу продажу (попит еластичний);

  • витрати виробництва є функцією обсягу виробництва (реалізації);

  • постійні витрати є стабільними для будь-якого обсягу виробництва;

  • ціна реалізації є фіксованою(обсяг продажу є функцією кількості товару і його ціни;

  • асортимент незміннний і співставний.

В критичній точці ^ GI = 0, тому для розрахунку беззбиткового обсягу основна формула набуває виду:

qкр=FC : (p-v), де:

qкр - критичний обсяг продажу продукції в натуральному вираженні (поріг рентабельності, мертва точка)

p- ціна одиниці продукції;

v – питомі змінні витрати.

(p-v)-питомий маржинальний дохід.

Таким чином:

  1. В критичній точці сумарний маржинальний дохід дорівнює сумі умовно постійних витрат.

  2. Висока точка беззбитковості небажана, свіжчить про вразливість виробництва до зміни його обсягів.

  3. Чим більшою є ((p-v)-питомий маржинальний дохід), тим нижча точка беззбитковості.

  4. Чим вищою є питома вага постійних витрат у собівартості (коефіцієнт операційного важеля), тим більш чутливим є прибуток до зміни обсягу випуску.

Розраховують рівень операційного важеля :

L =

Значення цього показника не є постійним для підприємства і залежить від базового рівня обсягу виробництва, від якого здійснюється розрахунок. Найбільшим є його значення у випадках зміни обсягу виробництва, що незначно перевищують критичний обсяг.

Для розрахунку обсягу продажу, що забезпечує певний очікуваний прибуток GI,

QGI = (FC + GI) : (p-v);

Розраховують також зону безпеки або запас міцності підприємства:

В абсолютному вираженні:Qi – Qкр;

У % : ((Qi – Qкр) : Qi ) х 100.

Зона безпеки (запас міцності показує, який процент зниження виручки може витримати підприємство без серйозної загрози для свого фінансового стану (залишитись в зоні беззбитковості). Зниження зони безпеки означає зниження платіжної здатності підприємства та підвищення імовірності банкрутства.

3. Аналіз фінансових результатів за видами діяльності підприємства. Об'єктами такого аналізу є складові відповідних доходів і витрат. При цьому вивчається динаміка, структура доходів і витрат від операційної, інвестиційної, фінансової діяльності, надзвичайних подій, а також вплив факторів на їхню зміну.

4. Аналітична характеристика показників рентабельності.

Коефіцієнти рентабельності — це відносні показники прибутковості діяльності підприємства, для оцінки якої застосовуються два підходи. Перший підхід припускає використання показників рентабельності, що характеризують прибутковість вкладень капіталу. Ці показники можна класифікувати на такі групи:

Показники прибутковості діяльності підприємства — норма самофінансування, норма підприємницького доходу, рентабельність реалізованої продукції (відношення прибутку від реалізації до чистого доходу від реалізації);

Показники рентабельності власного капіталу — загальна рентабельність власного капіталу, чиста рентабельність власного капіталу;

Показники рентабельності активів — рентабельність активів, рентабельність виробничого капіталу, рентабельність поточних активів, рентабельність інвестицій.

Другий підхід припускає використання показників рентабельності, що характеризують ефективність учинених витрат. Наприклад, рентабельність реалізованої продукції, яка розраховується відношенням прибутку від реалізації до витрат на виробництво і реалізацію; прибутковість реалізованої продукції, що характеризує співвідношення доходу від реалізації і витрат на виробництво та реалізацію продукції. Останній показник найбільш широко використовується в закордонній аналітичній практиці.

В умовах ринкової економіки одним з об'єктів аналізу є група показників, що характеризують прибутковість акцій (прибутковість однієї акції, коефіцієнт дивідендної прибутковості, коефіцієнт дивідендних виплат та ін.).

Показники рентабельності оцінюються на основі вивчення їхньої динаміки, порівняння окремих коефіцієнтів між собою, визначення величини впливу факторів на їхню зміну. При проведенні факторного аналізу коефіцієнтів рентабельності широко використовуються методи детермінованого моделювання, зокрема, метод розширення факторної системи.

5. Фінансовий стан підприємства характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для здійснення виробничої, комерційної та інших видів діяльності підприємства, доцільністю й ефективністю їхнього розміщення і використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими суб'єктами господарювання, платоспроможністю і фінансовою стійкістю. Таким чином, характеристикою фінансового стану є сукупність показників, що відбивають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану є фінансова звітність підприємства. Використовуючи дані звітності, зовнішні користувачі (власники, інвестори, покупці, постачальники, кредитори та ін.) можуть визначити найбільш інформативні параметри, що характеризують фінансовий стан підприємства, зміни в структурі активів і капіталу, рівень коефіцієнтів ліквідності і фінансової стійкості та ін.

При проведенні внутрішнього аналізу фінансового стану крім звітності, використовуються дані аналітичного і синтетичного обліку, нормативна, планова інформація та ін. Основний зміст аналізу може бути доповнений й іншими аспектами, що мають принципове значення для керівництва підприємства. Наприклад, вивчення стану запасів, дебіторської і кредиторської заборгованості, оцінка фінансової стійкості і платоспроможності підприємства на основі використання індивідуальних нормативів і т.д. Результати такого аналізу використовуються для підготовки проектів управлінських рішень щодо підвищення фінансової стабільності та платоспроможності підприємства, розробки заходів для оптимізації структури фінансових ресурсів і їхнього ефективного використання.

Аналіз фінансового стану підприємства проводиться за такими основними напрямками:

  • оцінка майна і джерел його утворення;

  • аналіз показників фінансового стійкості;

  • аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства;

  • аналіз ефективності використання оборотних коштів;

  • аналіз руху грошових коштів;

  • аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості;

  • аналіз використання капіталу.

При цьому використовуються такі методи:

1. Горизонтальний (динамічний) аналіз — порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом. Горизонтальний аналіз дозволяє виявити тенденції зміни окремих статей чи їхніх груп, що входять до складу фінансової звітності. Цей аналіз базується на розрахунку темпів зростання (приросту) показників.

2. Вертикальний (структурний) аналіз — розрахунок і оцінка відносних величин, що характеризують структуру узагальнюючих підсумкових фінансових показників. У процесі вертикального (структурного) аналізу активів розглядаються співвідношення оборотних і необоротних активів підприємства, їхній склад і інші структурні показники. При проведенні аналізу капіталу визначаються питома вага власного і позикового капіталу, склад позикового капіталу за його видами і термінами погашення. Результати цього аналізу використовуються в процесі оцінки ефекту фінансового важеля і визначення середньозваженої вартості капіталу.

3. Аналіз фінансових коефіцієнтів — розрахунок і оцінка відносин між окремими позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників.

4. Факторний аналіз — аналіз впливу окремих факторів на зміну абсолютних і відносних фінансових показників.

Для точної і повної характеристики фінансового стану підприємства і тенденції його зміни використовується система фінансових показників (фінансових коефіцієнтів), яка за економічним змістом може бути класифікована на такі групи:

1. Показники оцінки ліквідності як основи платоспроможності. Оцінюючи ліквідність підприємства, мають на увазі наявність у нього оборотних коштів у розмірі, що теоретично достатній для погашення короткострокових зобов'язань. Тому розрахунок показників ліквідності базується на зіставленні поточних активів з поточними пасивами. Оскільки різні види оборотних коштів мають різний ступінь ліквідності, в аналізі застосовують кілька коефіцієнтів ліквідності (абсолютний, проміжний, загальний).

2. Показники ділової активності. Ефективність поточної фінансово-господарської діяльності може бути оцінена тривалістю операційного циклу, що залежить від оборотності коштів у різних видах активів. Тому основними показниками цієї групи є показники ефективності використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів: виробіток, фондовіддача, коефіцієнт оборотності коштів у запасах і розрахунках.

Значення показників оборотності для оцінки фінансового стану підприємства виражається подвійно: з одного боку, тривалість обороту коштів безпосередньо впливає на платоспроможність; з іншого боку, прискорення оборотності коштів при інших рівних умовах відбиває підвищення виробничо-технічного потенціалу підприємства.

3. Показники фінансової стійкості, за допомогою яких оцінюється склад джерел фінансування і динаміка співвідношення між ними. Аналіз ґрунтується на тому, що джерела засобів розрізняються ступенем доступності, ризику, рівнем надійності та ін.

Застосування в аналізі розглянутих груп фінансових показників дозволяє оцінити здатність підприємства в необхідний строк і в повному обсязі сплатити свої поточні зобов'язання, ефективність використання його активів, оптимальність співвідношення власного і позикового капіталу і т.д.

Схему проведення робіт з аналізу фінансового стану підприємства наведено на рис 8.4.



Рис.8.4. Структурно-логічна схема аналізу фінансового стану підприємства.

Схожі:

8. Методичні основи аналізу найважливіших показників операційної діяльності підприємства iconТеоретичні питання з дисципліни «Аналіз господарської діяльності підприємства»
Системний підхід до комплексного аналізу. Основні системи показників господарської діяльності
8. Методичні основи аналізу найважливіших показників операційної діяльності підприємства iconВ домашній роботі навести розрахунки всіх показників, після кожної...
Проаналізувати формування прибутку підприємства. Визначити чистий доход, валовий прибуток, фінансовий результат від операційної діяльності,...
8. Методичні основи аналізу найважливіших показників операційної діяльності підприємства icon1. Наукові основи управління якістю туристичних послуг План
Якість обслуговування — це комплексна категорія, один з найважливіших показників ефективності функціонування туристичних підприємств,...
8. Методичні основи аналізу найважливіших показників операційної діяльності підприємства iconМетодика оцінки інвестиційної привабливості підприємства, заснована...
Методика оцінки інвестиційної привабливості підприємства, заснована на аналізі фінансових показників
8. Методичні основи аналізу найважливіших показників операційної діяльності підприємства iconВдосконалення організації фінансування операційної діяльності малого підприємства. 15

8. Методичні основи аналізу найважливіших показників операційної діяльності підприємства iconЗа даними фінансової звітності визначте рівень фінансової безпеки...
За результатами аналізу зробити висновки та навести пропозиції щодо підвищення рівня фінансової безпеки підприємства. Розв’язання...
8. Методичні основи аналізу найважливіших показників операційної діяльності підприємства iconЕтап Аналіз основних економічних показників господарської діяльності підприємства

8. Методичні основи аналізу найважливіших показників операційної діяльності підприємства iconВ економічній частині дипломної роботи розглядається проект створення...
Основну увагу в роботі приділяється розрахунку основних економічних показників, що характеризують ефективність діяльності підприємства....
8. Методичні основи аналізу найважливіших показників операційної діяльності підприємства iconВ економічній частині дипломної роботи розглядається проект створення...
Основну увагу в роботі приділяється розрахунку основних економічних показників, що характеризують ефективність діяльності підприємства....
8. Методичні основи аналізу найважливіших показників операційної діяльності підприємства iconПлан Оптимізація операційної діяльності за критерієм витрат Напрями...
Тема Адаптація операційної системи до зміни її завантаження за критерієм витрат
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка