Лекція: Правовий режим цільових державних І місцевих фондів коштів




Скачати 243.83 Kb.
НазваЛекція: Правовий режим цільових державних І місцевих фондів коштів
Дата конвертації01.07.2013
Розмір243.83 Kb.
ТипЛекція
skaz.com.ua > Фінанси > Лекція


Лекція: Правовий режим цільових державних і місцевих фондів коштів


  1. Поняття і класифікація державних і місцевих фондів коштів

  2. Правові засади організації і діяльності Пенсійного фонду України.

  3. Порядок правового забезпечення загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

  4. Правові засади функціонування Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

  5. Правові гарантії у сфері соціального захисту та реабілітації інвалідів.




  1. ^ Поняття і класифікація державних і місцевих фондів коштів

Централізовані спеціальні фонди утворюють особливу ланку, фінансової системи держави. Вони, як правило, мають конкретне цільове призначення та визначену законодавством самостійність. Характерною рисою централізованих фондів є чітко визначені дже­рела формування і напрями використання коштів. Створення таких фондів визначається конкретними потребами, що стоять перед дер­жавою, тому їх склад та включення до бюджетів є різним. Кошти, що надходять до цільових фондів, переважно спрямовані на прове­дення соціальної політики держави — фінансування забезпечення зайнятості населення, державного страхування на випадок безро­біття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, виплату державних пенсій тощо.

Отже, основним призначенням державних цільових фондів є забезпечення соціального захисту населення шляхом виплат пенсій, субсидій, фінансування інфраструктури, а також фінансування при­родоохоронних заходів та сприяння розвиткові національного ви­робника шляхом розміщення мобілізованих до фондів ресурсів у національну економіку (у тому числі шляхом фінансування, креди­тування, надання субсидій). Створення та діяльність цільових фондів регулюється відповідними законами та нормативно-правими акта­ми, прийнятими на виконання таких законів. Кошти, що мобілізу­ються до цільових фондів, необхідні державі як гарантія постійного та реального фінансового забезпечення фінансування певних її по­треб та завдань, що мають особливе значення і гарантуються зако­нодавством, в першу чергу Конституцією України.

З 2001 р., з моменту набрання чинності Бюджетного кодексу Ук­раїни, створення позабюджетних фондів органами державної вла­ди, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місце­вого самоврядування та іншими бюджетними установами не допус­кається (ч. 4 ст. ІЗ).

^ За цільовим призначенням фонди можна поділити на економічні та соціальні. До соціальних фондів, зокрема, належать Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд соціального страхування від нещасних ви­падків на виробництві та професійних захворювань, Фонд загаль­нообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення.

^ За способами утворення цільові фонди поділяються на такі, що включені до бюджету (цільові фонди, утворені Верховною Радою АРК, органами місцевого самоврядування та місцевої влади) та мають влас­ний апарат управління (наприклад, Пенсійний фонд України).

Джерелами формування доходів державних цільових фондів є бюджетне фінансування, обов'язкові відрахування юридичних та фізичних осіб, доходи від інвестування власних коштів, добровільні внески та спонсорська допомога тощо.

Кошти державних цільових фондів, крім Пенсійного фонду Ук­раїни, обслуговуються органами Державного казначейства України. Водночас Кабінету Міністрів України протягом 2003 р. доручено здійснити організаційні заходи щодо консолідації коштів Пенсійно­го фонду України на єдиному казначейському рахунку Державного казначейства України.


  1. ^ Правові засади організації і діяльності Пенсійного фонду України

Правовий статус Пенсійного фонду України визначається Указом Президента України від 1 березня 2001 р. № 121/2001. Відповідно до Указу Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління фінансами пенсійного забезпечен­ня, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Раніше Пенсійний фонд діяв на підставі «Положення про Пенсій­ний фонд України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 1994 р. № 345.

Основними завданнями Пенсійного фонду є:

  • участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері
    пенсійного забезпечення та соціального страхування;

  • забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених
    для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування
    витрат на виплату пенсій та інших соціальних виплат, що здійснюються з коштів Пенсійного фонду України;

  • ефективне використання коштів Пенсійного фонду України,
    здійснення у межах своєї компетенції контрольних функцій, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів Пенсійного фонду України.

Законодавством закріплено, що рішення Пенсійного фонду Ук­раїни, прийняті у межах його компетенції, є обов'язковими для ви­конання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності та громадянами.

Для здійснення своїх завдань і функцій Пенсійний фонд повинен мати відповідні фінансові ресурси. Бюджет Пенсійного фонду Ук­раїни формується за рахунок: збору на обов'язкове державне пен­сійне страхування, що сплачується підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами в порядку, визначеному зако­нодавством; коштів Державного бюджету України та місцевих бю­джетів; коштів, що надходять за регресними вимогами; добровільних внесків підприємств, установ, організацій та громадян; сум пені, фінансових санкцій, штрафів, передбачених за порушення порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; бан­ківських кредитів; інших не заборонених законодавством надходжень.

Бюджет Пенсійного фонду України щороку затверджує Кабінет Міністрів України.

Акумульовані кошти Пенсійний фонд спрямовує на: фінансуван­ня виплати державних пенсій та інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фон­ду України, у тому числі громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон; погашення банківських кредитів та процентів за їх використання; створення та функціонування системи персоні­фікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування; утримання центрального апарату та органів Пенсійного фонду України, розвиток їх матеріально-технічної бази; організацію роз'яснювальної роботи серед населення та здійснення інших заходів відповідно до завдань Пенсійного фонду України.

Кошти Пенсійного фонду України зберігаються на окремих по­точних рахунках і субрахунках в установах банків, використовують­ся виключно за призначенням і вилученню не підлягають. Хоч , як уже зазначалося, Кабінет Міністрів України повинен вирішити про­тягом 2003 р. питання щодо переведення Пенсійного фонду України на обслуговування до Державного казначейства України.

Керівництво діяльністю Пенсійного фонду України здійснюєть­ся Правлінням Пенсійного фонду України, чисельність і персональ­ний склад якого затверджує Кабінет Міністрів України. Голову Прав­ління Пенсійного фонду України та його заступників призначає на посаду та звільняє з посади Президент України у встановленому по­рядку.

Правові засади справляння збору на обов' язкове державне пенсій­не страхування визначаються законами України «Про збір на обо­в'язкове державне пенсійне страхування», «Про порядок погашен­ня зобов'язань платників податків перед бюджетами та державни­ми цільовими фондами», Положенням про Пенсійний фонд Украї­ни, затвердженим Указом Президента України, та прийнятою Правлінням Пенсійного фонду Інструкцією на виконання визначе­них завдань та функцій Фонду1.

Платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхуван­ня є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм влас­ності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи й організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників. Законодавство визначає також інші категорії платників залежно від видів здійснюваної діяльності.

Об'єктом оподаткування виступає фонд оплати праці роботодавця, розмір сукупного оподатковуваного доходу, вартість договорів на відчу­ження майна, інші об'єкти залежно від виду діяльності, організаційно-правової форми платника збору та наявності найманих працівників.

Ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів. Основна ставка становить 32 % фактичних витрат на оплату праці працівників.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про максималь­ну величину фактичних витрат на оплату праці найманих праців­ників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподаткову­ваного доходу (граничну суму заробітної плати (доходу), з яких справ­ляються страхові внески (збори) до соціальних фондів» від 7 берез­ня 2001 р. № 225 із суми сукупного оподатковуваного доходу, яка перевищує 1600 грн. на місяць у розрахунку на кожного працюючо­го, з 1 березня 2001 р. збір на обов'язкове державне пенсійне стра­хування не нараховується.

Для підприємств, установ та організацій, де працюють інваліди, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування визначається окремо за ставкою 4% від об'єкта оподаткування для працюючих інвалідів та за ставкою 32% від об'єкта оподаткування для інших пра­цівників такого підприємства.

Для підприємств всеукраїнських громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів становить не менш як 50% від загаль­ної чисельності працюючих, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування визначається за ставкою 4% від об'єкта оподаткування для всіх працівників цих підприємств. Для фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності — у розмірі 32% від суми оподатковува­ного доходу (прибутку), яка обчислена в порядку, визначеному Ка­бінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.

Для фізичних осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту), та фізичних осіб, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами, у тому числі члени творчих спілок тощо, встановлюються такі ставки:

- 1% від сукупного оподатковуваного доходу, обчисленого відповідно до законодавства України, якщо сукупний оподатковува­ний дохід не перевищує 150 грн.;

— 2% від сукупного оподатковуваного доходу, обчисленого відпо­відно до законодавства України, якщо сукупний оподатковуваний дохід перевищує 150 грн.

При здійсненні суб'єктами підприємницької діяльності торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини й дорогоцін­ного каміння ставка встановлюється у розмірі 5 % вартості реалізо­ваних ювелірних виробів.

Юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом, сплачують збір у розмірі 3% вартості легкового автомобіля, визначе­ної відповідно до договорів купівлі-продажу, довідок-рахунків тор­говельних організацій, договорів міни, довідок органів митної служ­би, актів експертної оцінки вартості автомобіля, інших документів, що підтверджують цю вартість.

При придбанні нерухомого майна (за винятком державних підприємств, установ та організацій, що придбавають нерухоме май­но за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетом і привілеями) збір стягується за ставкою 1% вартості нерухомого майна.

Особи, які користуються послугами стільникового рухомого зв'яз­ку, а також оператори цього зв'язку, які надають свої послуги безоп­латно, сплачують збір за ставкою 6% вартості послуг. Законодавство містить інші ставки, що застосовуються до платників збору залежно від видів здійснюваної діяльності.

Реєстрація. Платники збору зобов'язані зареєструватися в орга­нах Пенсійного фонду або за своїм місцезнаходженням, або за місцем проживання (якщо платниками виступають фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності). Термін реєстрації — 10 днів з дня одержання свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприєм­ницької діяльності чи прийняття рішення про створення установи, організації. Після реєстрації платникові збору видаються повідом­лення за встановленою формою та довідка для пред'явлення в банк для відкриття рахунків, що є обов'язковою для банків при відкритті ними рахунків. Якщо платник у встановлений термін не зареєстру­вався, орган Пенсійного фонду має право припинити його операції на рахунках у банках та притягнути платника до адміністративної відповідальності згідно з чинним законодавством.

Порядок обчислення і строки сплати збору та інших платежів. Зобов'язання щодо сплати збору визначається самостійно платником або органом Пенсійного фонду (якщо останній виявив внаслі­док перевірок ухилення від сплати збору, недоплату або арифметичні помилки тощо). У разі одержання від підприємств доходів у нату­ральній формі, тобто продукцією їх власного виробництва, розмір доходу працівника обчислюється за середньою відпускною ціною продукції стороннім споживачам у поточному місяці, коли проведе­но нарахування доходів. Збір з оплати праці (доходу, винагороди), одержаної в іноземній валюті, сплачується у гривнях. Доходи, одер­жані в іноземній валюті, перераховуються у гривні за офіційним курсом валют, що діяв на дату одержання доходу.

Сплата збору на обов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється відповідно до законів України «Про збір на обов'язко­ве державне пенсійне страхування» та «Про порядок погашення зо­бов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільо­вими фондами». Особи, які користуються найманою працею і не мають рахунків в установах банків, сплачують збір поштовим пере­казом або через установи банків.

Розрахунок зобов'язання зі сплати збору на обов'язкове держав­не пенсійне страхування подається органам Пенсійного фонду про­тягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу, за встановленою формою. Пенсійний фонд Ук­раїни та його органи на місцях здійснюють персоніфікований облік в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севасто­полі, відділи — у районах та містах.

Запровадження системи персоніфікованого обліку здійснюється згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо поетапного впровадження у Пенсійному фонді автоматизованого пер­соніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування» від 8 червня 1998 р. № 832.

Відомості про фізичних осіб, що пов'язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов'язко­вим державним пенсійним страхуванням, збираються і зберігають­ся у документальній та електронній формі органами Пенсійного фонду у встановленому порядку протягом життя фізичної особи та протягом 75 років після її смерті.

На кожну фізичну особу відкривається персональна облікова кар­тка з постійним індивідуальним ідентифікаційним номером Держав­ного реєстру фізичних осіб — платників податків та інших обов'яз­кових платежів. У персональній обліковій картці застрахованої осо­би містяться її анкетні дані, нагромаджуються щорічні звіти про сплату страхового збору (внесків) та відомості про стаж роботи з усіх місць роботи, а також відомості про нарахування, сплату пенсій фізичній особі та надання їй соціальних послуг.

Законодавство передбачає порядок застосування заходів відповідальності щодо нарахування і сплати збору. Відповідальність за повноту і своєчасність сплати штрафних санкцій несуть керівники підприємств, установ, організацій та громадяни — платники збору. Стягнення фінансових санкцій визначається аналогічно Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків пе­ред бюджетами та державними цільовими фондами».


  1. ^ Порядок правового забезпечення загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття являє собою систему прав, обов'язків і гарантій, що пе­редбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалеж­них від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Видами забезпечення за чинним законодавством є:

  • допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для
    організації безробітним підприємницької діяльності;

  • допомога по частковому безробіттю;

  • матеріальна допомога у період професійної підготовки, пере­
    підготовки або підвищення кваліфікації безробітного;

  • матеріальна допомога по безробіттю, одноразова матеріальне І
    допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають
    на його утриманні;

  • допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, як«І
    перебувала на його утриманні.

Правові засади здійснення соціального страхування визначають ся Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальні-страхування на випадок безробіття», який набрав чинності з 1 січні 2001 р.

Платники. Страхуванню на випадок безробіття підлягають осо­би, які працюють на умовах трудового договору (контракту), вклю­чаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а та­кож тих, які працюють неповний робочий день або неповний робо­чий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю. Особам, які підлягають страхуванню на випадок безро­біття, видається свідоцтво про загальнообов'язкове державне соці­альне страхування, яке є єдиним для всіх видів соціального страху­вання і зразок та порядок видачі якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Функції з управління страхуванням на випадок безробіття, справ­ляння збору та акумуляції страхових внесків, здійснення контролю за використанням мобілізованих коштів, надання соціальних послуг тощо покладено на Фонд загальнообов'язкового державного соці­ального страхування на випадок безробіття, який став правонас­тупником Фонду сприяння зайнятості населення.

Цей Фонд є позабюджетним цільовим централізованим страхо­вим фондом, некомерційною самоврядною організацією, що діє на основі зазначеного закону та статуту. Управління Фондом здійсню­ють Правління Фонду та виконавча дирекція Фонду. До складу Прав­ління Фонду входять по 15 представників від держави, застрахова­них осіб та роботодавців, які виконують свої обов'язки на громадсь­ких засадах.

Формування коштів Фонду здійснюється за рахунок: страхових внесків страхувальників (роботодавців, застрахованих осіб); асигну­вань з державного бюджету; сум фінансових санкцій за порушення соціального законодавства; благодійних внесків підприємств, уста­нов, організацій та фізичних осіб тощо.

Акумульовані Фондом кошти спрямовуються на: виплату встанов­леного законодавством забезпечення та надання соціальних послуг; відшкодування Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних із до­строковим виходом на пенсію; фінансування витрат на утримання та забезпечення діяльності виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, управління Фондом, розвиток його матеріальної та інфор­маційної бази; створення резерву коштів Фонду. З метою гаранту­вання соціальних виплат законодавство передбачає, що видатки бюджету Фонду щодо забезпечення виплати допомоги по безробіт­тю є захищеними. Фінансування цих видатків проводиться у першо­черговому порядку. Розмір страхових внесків щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців та застрахованих осіб одночасно із затвердженням Державного бюджету України на поточний рік.

Сплата збору здійснюється раз на місяць, у день одержання ро­ботодавцями в установах банків коштів на оплату праці. Страхові внески, сплачені в іноземній валюті, підлягають перерахуванню на рахунок Фонду у валюті України за офіційним курсом Національно­го банку України на день сплати страхових внесків.

Від сплати страхових внесків звільняються: застраховані особи на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею триріч­ного віку та відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку за медичним висновком та застраховані особи в частині отриманої допомоги по частковому безробіттю.

^ Розміри страхових внесків встановлюються на календарний рік:

- для роботодавця — у відсотках до сум фактичних витрат на
оплату праці найманих працівників (що включають витрати на ви­плату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі), які
підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян;

— для найманих працівників—у відсотках до сум оплати праці (що включають основну і додаткову заробітну плату, а також інші заохо­чувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі), які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян;

- для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, у тому
числі фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, та інших
осіб, передбачених законодавством — у відсотках до сум оподатковуваного доходу (прибутку).

Роботодавці, діяльність яких фінансується за рахунок державно­го та/або місцевих бюджетів, сплачують страхові внески з коштів, передбачених на ці цілі.

^ Розмір допомоги по безробіттю застрахованим особам визна­чається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визна­ченої відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів Ук­раїни, залежно від страхового стажу. Встановлено такі розміри допомоги по безробіттю залежно від страхового стажу: до 2 років — 50% відсотків; від 2 до 6 років — 55%; від 6 до 10 років — 60%; понад 10 років — 70%. Допомога по безробіттю виплачується залежно від три­валості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 ка­лендарних днів — 100%; протягом наступних 90 календарних днів -80%; у подальшому — 70%. У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками, у тому числі через ухилення від реєст­рації як платника страхових внесків, або неповної їх сплати страху­вальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню. Право накладати фінансові санкції та адміністративні штрафи від імені Фонду мають керівник виконавчої дирекції Фонду, його заступники, керівники робочих органів виконавчої дирекції Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та їх заступники.


  1. ^ Правові засади функціонування Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань

Правові засади проведення соціального страхування від нещас­них випадків на виробництві та професійних захворювань визнача­ються Конституцією України, Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Законом Ук­раїни «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», підзаконними актами, прий­нятими на їх виконання.

Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загаль­нообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності. Держава гарантує усім за­страхованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещас­ного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані гро­мадяни, а в деяких випадках — члени їхніх сімей та інші особи, стра­хувальники та страховик. Відповідно, страхувальниками, тобто плат­никами збору, є роботодавці, а в деяких випадках — застраховані осо­би. Страховиком виступає Фонд соціального страхування від нещас­них випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахо­ваного, його здоров'я та працездатність.

Страховими виплатами є грошові суми, які Фонд соціального стра­хування від нещасних випадків згідно з законодавством виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Зазначені грошові суми складаються із:

  1. страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його
    частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності;

  2. страхової виплати у встановлених випадках одноразової допо­моги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

  3. страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому;

  4. страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника;

  5. страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок
    травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

  6. страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

За наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду.

Законодавство встановлює категорії громадян, які підлягають обов'язковому страхуванню від нещасного випадку (у тому числі особи, які працюють за умовами трудового договору (контракту), учні та студенти навчальних закладів та ін.).

^ Порядок страхування. Для страхування від нещасного випадку на виробництві не потрібно згоди або заяви працівника. Страхуван­ня здійснюється в безособовій формі. Всі особи, які підпадають під обов'язкове страхування, вважаються застрахованими з моменту набрання чинності зазначеним Законом незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов'язань щодо сплати стра­хових внесків. Певні категорії громадян, у тому числі суб'єкти підприємницької діяльності, можуть застрахуватися добровільно за письмовою заявою. Особам, які підлягають страхуванню від нещасного випадку, видається єдине для всіх видів страхування свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що є до­кументом суворої звітності.

Страхування від нещасного випадку здійснює ^ Фонд соціального страхування від нещасних випадків — некомерційна самоврядна організація, що діє на основі статуту, який затверджується її Прав­лінням. Управління Фондом здійснюється на паритетній основі дер­жавою, представниками застрахованих осіб і роботодавців. Безпо­середнє управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюють його Правління та виконавча дирекція.

Керівництво Фонду затверджує річні бюджети Фонду та звіти про їх виконання, порядок використання коштів бюджету та коштів ре­зерву Фонду; Положення про порядок використання коштів ліку­вально-профілактичними, навчальними та іншими закладами, які надають Фонду соціальні послуги, та контроль за їх цільовим вико­ристанням; Положення про подання Фондом на безповоротній ос­нові фінансової допомоги підприємствам для розв'язання особливо гострих проблем з охорони праці тощо. У Фонді створюється резерв коштів для забезпечення виконання завдань страхування від нещас­ного випадку.

^ Джерелами формування майна, яке перебуває у власності Фон­ду соціального страхування від нещасних випадків, є майно, при­дбане ним за рахунок коштів, що надходять до цього Фонду, а також майно, передане йому у власність іншими. Фонд соціального стра­хування від нещасних випадків провадить збір та акумулювання стра­хових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систе­му фінансування. Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок: внесків роботодавців: для підприємств — з віднесенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій — з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення; капіталізованих платежів, що надійшли у разі ліквідації страхувальників; прибутку, одержаного від тимча­сово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках; коштів, одер­жаних від стягнення відповідно до законодавства штрафів і пені з підприємств, а також штрафів з працівників, винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці; добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству. Кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України, використо­вуються виключно за їх прямим призначенням і зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків в установах банків, визначених Кабінетом Міністрів України для обслуговування коштів Державного бюджету України, або спеціалізованого банку, який обслуговує фонди соціаль­ного страхування. Умови, порядок обслуговування, гарантії збере­ження коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків визначаються договором між банком, виконавчою дирекцією цього Фонду та Кабінетом Міністрів України.

Страхові тарифи, диференційовані за групами галузей економі­ки (видами робіт) залежно від класу професійного ризику виробниц­тва, встановлюються законом.

Розмір страхового внеску для кожного підприємства обчислює Фонд соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове соціальне страхування від нещас­ного випадку на виробництві та професійного захворювання, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Фонд також визначає порядок і строки внесення страхових внесків страхувальниками.

Для контролю за додержанням фінансової дисципліни щодо на­рахування, сплати та цільового використання збору органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків мають право прово­дити в порядку, визначеному законодавством України, планові та позапланові виїзні перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності.


  1. ^ Правові гарантії у сфері соціального захисту та реабілітації інвалідів

Забезпечення в Україні соціальних, економічних, правових і кон­ституційних гарантій у сфері соціального захисту та реабілітації інвалідів є одним з актуальних питань сучасної соціальної політики уряду та парламенту країни.

В Україні в 2002 р. вперше було підготовлено Державну доповідь «Про становище інвалідів в Україні та основи державної політики щодо вирішення проблем громадян з особливими потребами», яка дала змогу здійснити кількісну та якісну оцінку сучасного стану справ у цій сфері, визначила перспективи та шляхи розв'язання цілої низ­ки питань, що стосуються інвалідів.

Парламент у березні 2003 р. ратифікував Конвенцію про профес­ійну реабілітацію та зайнятість інвалідів № 159, ухвалену Генераль­ною конференцією Міжнародної організації праці в Женеві 12 чер­вня 1983 р. (Закон України від 6 березня 2003 р. № 624-ІУ).

У своїй постанові від 20 лютого 2003 р. Верховна Рада України на­голосила, що 2003 р. оголошений в Європі Роком людей з інвалідні­стю, і Україна повинна й надалі вирішувати ті питання, що стоять перед нею у сфері проголошеного соціального захисту та забезпе­чення інвалідів.

Останніми роками спостерігається істотне зростання рівня бю­джетного забезпечення програм соціальної підтримки інвалідів, хоч і досі він не досяг необхідного мінімуму, а наявні показники рівня соціальної захищеності цієї категорії населення не відповідають ви­могам сьогодення та життєвим потребам інвалідів.

Зокрема, у 2002 р. Кабінет Міністрів України був змушений пого­дитися з пропозицією Мінпраці щодо спрямування відповідно до ст. 57 Закону України «Про Державний бюджет України на 2002 рік» частини коштів Фонду соціального захисту інвалідів, включених до спеціального фонду державного бюджету, що перевищують витра­ти, передбачені законом, в сумі 14 млн. грн. на фінансування програм соціального захисту інвалідів, у тому числі 12 млн. грн. — на забезпе­чення інвалідів протезно-ортопедичними виробами, по 1 млн. грн. — на санаторне лікування інвалідів та ветеранів війни і на санаторно-курортне оздоровлення інвалідів.

Реальний розмір соціальних виплат, пенсій інвалідам значно мен­ший, ніж встановлений прожитковий мінімум. Не додержуються вимоги чинного законодавства щодо надання інвалідам за рахунок держави належної медичної допомоги та пільгового забезпечення їх необхідними ліками. Потребує істотного вдосконалення та поліпшен­ня робота медико-соціальних експертних комісій щодо встановлен­ня інвалідності.

Серед завдань, що поставлені перед урядом на сучасному етапі: розроблення концептуальних засад системи реабілітації інвалідів в Україні, що передбачають, зокрема, наукове обґрунтування, фінан­сування та організаційне супроводження реабілітаційного процесу, створення відповідної нормативно-правової бази, розвиток та належ­не фінансове забезпечення мережі центрів медичної, соціальної, трудової, професійної та фізкультурно-спортивної реабілітації, у тому числі реабілітаційних центрів для дітей-інвалідів.

Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачає, що роботу з соціальної захищеності інвалідів фінансує Фонд України соціального захисту Інвалідів (ст. 10). По­ложення про Фонд затверджене Кабінетом Міністрів України.

Бюджет Фонду України соціального захисту інвалідів формуєть­ся за рахунок коштів республіканського бюджету, благодійних внесків організацій, трудових колективів і громадян, інших надхо­джень, у тому числі від підприємницької діяльності Фонду, що не су­перечить чинному законодавству. За місцевими радами законодав­ство залишає право утворювати власні фонди соціальної допомоги інвалідам. Порядок і умови витрачання коштів цих фондів визнача­ються відповідними місцевими радами з урахуванням пропозицій громадських організацій інвалідів.

Для стимулювання діяльності щодо соціальних гарантій інвалідам держава встановлює ряд пільг. Зокрема, підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право на пільги зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів Ук­раїни з питань оподаткування, які застосовуються на підставі дозво­лу, який надається міжвідомчою Комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів.

Платники. Для підприємств (об'єднань), установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік — у кількості одного робочого місця. При порушенні зазначених нормативів керівники таких суб'єктів господарювання несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Підприємства, на яких працює 15 і більше чоловік, реєструються у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місце­знаходженням і щороку не пізніше 1 лютого подають до зазначених відділень звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за фор­мою, що затверджується Держкомстатом за поданням Фонду.

Якщо кількість працюючих менша вищезазначеної, такі суб'єкти господарювання щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповід­ному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (ст. 20 Закону)1. При цьому пору­шення термінів сплати штрафних санкцій тягне за собою нарахуван­ня пені із суми недоїмки за кожний день прострочення, включаючи день сплати, в розмірі, передбаченому законом. Сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи та організації прова­дять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Порядок застосування заходів відповідальності визначається по­становою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів» від 28 грудня 2001 р. № 1767.

Суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казна­чейства. Штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним. Суми штрафних санкцій використовуються виконавчою дирекцією та відділення­ми Фонду в межах затверджених Мінпраці кошторисів доходів та видатків виконавчої дирекції, відділень Фонду. Проекти цих кош­торисів за поданням виконавчої дирекції Фонду затверджує Мінпраці на відповідний рік.

Фінансування видатків відділень Фонду здійснюється відповідни­ми територіальними органами Державного казначейства на підставі кошторисів доходів і видатків цих відділень, що розробляються і за­тверджуються виконавчою дирекцією Фонду в межах загального кошторису доходів та видатків відділень Фонду, затвердженого Мінпраці. У кошторисах обов'язково передбачаються видатки відділень Фонду на судові витрати, а також кошти, необхідні для організаційно-технічного забезпечення здійснення Фондом функцій реєстрації та обліку підприємств, контролю за надходженням сум штрафних санкцій.


Схожі:

Лекція: Правовий режим цільових державних І місцевих фондів коштів iconПлан Суть загальнодержавних позабюджетних фондів держави. Характеристика...
Наявність численного обсягу труднощів, пов'язаних з діяльністю державних цільових фондів та підвищенням їх суспільної ефективності,...
Лекція: Правовий режим цільових державних І місцевих фондів коштів iconМіжнародне морське право – це сукупність міжнародно-правових норм,...
Правовий режим внутрішніх, територіальних та архіпелажних вод, а також прилеглої зони
Лекція: Правовий режим цільових державних І місцевих фондів коштів iconПлан Вступ Види правового режиму майна подружжя Правовий режим майна подружжя в Україні
Основним змістом правовідносин власності подружжя є права та обов’язки обох з приводу належного їм майна, що складають особливості...
Лекція: Правовий режим цільових державних І місцевих фондів коштів iconЛекція. Цивільно-правовий захист права інтелектуальної власності
Перша передбачає звернення за захистом до державних інституцій, наприклад, до суду. Друга форма захисту застосовується без залучення...
Лекція: Правовий режим цільових державних І місцевих фондів коштів iconП о с т а н о в а від 16 червня 2003 р. N 916 Київ
Затвердити Порядок надання цільових пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти, що додається
Лекція: Правовий режим цільових державних І місцевих фондів коштів iconЗакон України «Про вибори Президента України»
Стаття 58, означає передвиборну агітацію, як таку що може здійснюватись у будь якій формі та будь якими засобами, що не суперечать...
Лекція: Правовий режим цільових державних І місцевих фондів коштів icon3 Правовий режим використання та охорони лісів та інших об`єктів рослинного світу
Тема: Правовий режим використання та охорони лісів та інших об`єктів рослинного світу
Лекція: Правовий режим цільових державних І місцевих фондів коштів icon4. правовий режим земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення
Тема правовий режим земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення
Лекція: Правовий режим цільових державних І місцевих фондів коштів iconПро доопрацьований План заходів щодо наповнення місцевих бюджетів,...
«Про заходи з наповнення місцевих бюджетів та економного І раціонального використання бюджетних коштів», з метою забезпечення стабільного...
Лекція: Правовий режим цільових державних І місцевих фондів коштів iconЗатверджено
Укладач: Г. А. Матвієнко, кандидат економічних наук, доцент кафедри державних та місцевих фінансів
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка