План лекційних занять: Мета І завдання фінансового обліку. Державне регулювання та організація бухгалтерського (фінансового) обліку на підприємстві




Скачати 152.1 Kb.
НазваПлан лекційних занять: Мета І завдання фінансового обліку. Державне регулювання та організація бухгалтерського (фінансового) обліку на підприємстві
Дата конвертації01.07.2013
Розмір152.1 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Фінанси > Документы


ТЕМА 1. ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОГО ОБЛІКУ
План лекційних занять:

  1. Мета і завдання фінансового обліку.

  2. Державне регулювання та організація бухгалтерського (фінансового) обліку на підприємстві.

  3. Організація фінансового обліку на підприємстві.

  4. Облікова політика підприємства та порядок формування наказу про облікову політику підприємства.

  5. Вплив міжнародних стандартів бухгалтерського обліку на організацію фінансового обліку.


Ключові слова:

Активи - ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Бухгалтерський облік – це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерська звітність - звітність, що складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб певних користувачів.

Витрати — зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Власний капітал — частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.

Доходи — збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Зобов’язання — заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Користувачі звітності — фізичні та юридичні особи, що потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень.

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку – нормативно-правовий акт, затверджений міністерством фінансів України, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечить міжнародним стандартам.

Облікова політика — сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Принцип бухгалтерського обліку — правило, яким слід керуватися при вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.

^ Фінансова звітність — бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
Законодавча та нормативно-правова база:

  1. Податковий Кодекс України, затверджений ВРУ від 2.12.10р. №2755-VI.

  2. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999р. №966-ХІV.

  3. Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» від 31.03.1999р. N 87, - П(С)БО 1.

  4. Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» від 31.03.1999р. N 87, - П(С)БО 2.

  5. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій від 30.11.1999 р. №291 із змінами і доповненнями.

  6. Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2000 р. №356.




  1. Мета і завдання фінансового обліку


У більшості країн з розвинутою ринковою економікою бухгалтерський облік прийнято поділяти на фінансовий та управлінський (внутрішньогосподарський).

У Законі України “Про бухгалтерський облік та фінансову звіт­ність в Україні” від 16 липня 1999 р. № 996-ХІV (далі — Закон про бухгалтерський облік) визначено, що:

Бухгалтерський облік — це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передання інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Ведення бухгалтерського обліку є обов’язковим для підприємства.

Внутрішньогосподарський облік — це система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства в процесі управління підприємством.

Господарська діяльність — діяльність, пов’язана з виробництвом, обміном і споживанням матеріальних і нематеріальних благ. Якщо вона спрямована на одержання прибутку, то це підприємницька діяльність.

Суб’єктами останньої можуть бути юридичні особи, створені відповідно до законодавства України, незалежно від їхніх організаційно-правових форм і форм власності, та представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності (далі — підприємства). Усі вони зобов’язані вести бухгалтерський облік і подавати фінансову звітність згідно з чинним законодавством. Так, суб’єктам малого підприємництва дозволено вести спрощену систему та подавати спрощену фінансову звітність.

Інформація про господарську діяльність підприємства цікавить не тільки власників, керівників, а й інших користувачів, які мають відносини з цим підприємством. До таких користувачів належать потенційні інвестори, працівники, банківські установи, кредитори, покупці (замовники), контролюючі органи тощо.

^ Дані обліку є базою для складання фінансової, статистичної, податкової та інших видів звітності, що використовують грошовий вимірник.

Метою ведення бухгалтерського (фінансового) обліку є надання повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності й рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до Закону про бухгалтерський облік фінансова звітність — це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно з П(с)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” фінансова звітність забезпечує інформацією потреби користувачів щодо: придбання, продажу та володіння цінними паперами; участі в капіталі підприємства; оцінки якості управління; оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання; забезпеченості зобов’язань підприємства; визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу; регулювання діяльності підприємства; інших рішень.

Фінансова звітність включає:

  1. баланс;

  2. звіт про фінансові результати;

  3. звіт про рух грошових коштів;

  4. звіт про власний капітал;

  5. примітки до звітів.

Дані, які містить фінансова звітність, повинні задовольнити загальні потреби користувачів в інформації щодо фінансового становища підприємства. У разі потреби для окремих груп користувачів (наприклад, для контролюючих і статистичних органів) можуть бути встановлені інші або додаткові вимоги до інформації.



  1. ^ Державне регулювання та організація бухгалтерського (фінансового) обліку на підприємстві


Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою створення єдиних правил фінансової звітності, які є, як зазначалося раніше, обов’яз­ковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів, а також з метою вдосконалення обліку та фінансової звітності.

Регулювання питань методології обліку та складання фінансової звітності здійснюється ^ Міністерством фінансів України, яке затверджує відповідні національні положення, нормативно-правові акти, стандарти бухгалтерського обліку.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади в межах своєї компетенції відповідно до специфіки галузеві розроб­ляють на базі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку методичні рекомендації щодо їх застосування. При Міністерстві фінансів діє методологічна рада з бухгалтерського обліку, завданням якої є: розроблення та вдосконалення положень (стандартів) обліку, поліпшення організації, форм і методів обліку, методологічного забезпечення сучасних технологій оброб­ки облікової інформації, а також вирішення питань підготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів-бухгалтерів.

Протягом цих років були розроблені 34 Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, які регулюють методологічні засади ведення обліку окремих об’єктів — активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій.

^ Ці положення (стандарти) є основними нормативними актами, які регулюють методологічні основи обліку. Кожний зі стандартів включає загальні положення, в яких зазначається сфера застосування та наводяться основні терміни, що використовуються в стандарті, подаються визначення та оцінка об’єкта обліку, перелік інформації, яка має бути розкрита в примітках до фінансової звітності відносно такого об’єкта, коротко викладена методологія обліку.

Важливим інструментом регулювання бухгалтерського обліку є ^ План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р.№ 291. Цим же наказом затверджена Інструкція про застосування зазначеного Плану рахунків (далі — Інструкція № 291).

Слід відмітити, що План рахунків відповідає методиці складання фінансової звітності. Кожний з його дев’яти класів рахунків узгоджений з відповідними розділами Балансу підприємства, або ж звіту про фінансові результати, а рахунки класу 0 — із примітками до фінансової звітності.

Так, сальдо рахунків класів 1—3 використовується для заповнення розділів Активу Балансу, а сальдо рахунків класів 4—6 (крім дебетових сальдо) — для заповнення розділів Пасиву Балансу. Дані рахунків класів 7—9 використовуються для складання звіту про фінансові результати. Підприємство може самостійно вводити до Плану рахунків субрахунки, не передбачені в Плані рахунків, а також субрахунки другого й інших порядків, виходячи з власних потреб.



  1. Організація фінансового обліку на підприємстві


Відповідно до ст. 8 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-ХІV питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції власників або вповноваженої посадової особи (керівника).

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом установленого терміну, але не менше трьох років, несе власник або посадова особа, яка керує підприємством.

Керівник підприємства зобов’язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Відповідальним особам за організацію обліку необхідно пам’ятати, що бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безпосередньо з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форму його організації:

    1. створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

    2. введення до штату підприємства посади бухгалтера;

    3. ведення бухгалтерського обліку на договірних засадах централізованою бухгалтерією;

    4. ведення бухгалтерського обліку на договірних засадах аудиторською фірмою;

    5. користування послугами спеціалістів з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

    6. самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися.


^ Вимоги щодо організації бухгалтерського обліку на підприємстві.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємством самостійно:

• визначає облікову політику підприємства;

• обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку й способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, установлених Законом про бухгалтерський облік, і з урахуванням особливостей діяльності підприємства й технології обробки облікових даних;

• розробляє систему та форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності й контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

• затверджує правила документообороту та технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

• може переводити на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов’язані вести бухгалтерський облік, з подальшим включенням їхніх показників до фінансової звітності підприємства.
^ Обов’язки та права головного бухгалтера

Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський обліку та фінансову звітність в Україні»:

- забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності;

- організує контроль за відображення на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

- бере участь в оформленні матеріалів, пов’язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства;

- забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Посадові обов’язки та права головного бухгалтера наводяться у посадовій інструкції відповідно до якої:

    • головний бухгалтер належить до категорії керівників, приймається на посаду і звільняється наказом директора підприємства;

    • у підпорядкуванні головного бухгалтера перебувають працівники бухгалтерії підприємства та бухгалтера інших відділів.


Права головного бухгалтера:

    • у межах своєї компетенції підписувати і візувати документи;

    • діяти від імені бухгалтерії підприємства, представляти його інтереси у взаємовідносинах зі структурними підрозділами та іншими організаціями;

    • вносити на розгляд директору пропозиції щодо вдосконалення бухгалтерії;

    • вносити пропозиції щодо вдосконалення фінансово-господарської діяльності підприємства, зміни структури управління підприємством при зміні матеріально відповідальних осіб;

    • вимагати від керівництва підприємства сприяння у виконанні посадових обов’язків та прав.


Посадові обов’язки головного бухгалтера крім зазначених вище законодавством є:

    • визначати, формулювати, планувати, здійснювати і координувати організацію бухгалтерського обліку господарсько-фінансової діяльності підприємства;

    • здійснювати контроль за дотриманням порядку оформлення первинних і бухгалтерських документів; за проведенням інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів, розрахунків, перевірок організації обліку та звітності;

    • здійснювати контроль за ефективним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів підприємства;

    • уживати заходів щодо запобігання нестачам, незаконному витрачанню коштів і товарно-матеріальних цінностей, порушенням фінансового та господарського законодавства;

    • вести роботу, спрямована на забезпечення суворого дотримання штатної, фінансової та касової дисципліни, кошторисів адміністративно-господарських та інших витрат, дотримання законності списання з обліку дебіторської заборгованості, нестач та інших втрат, стежити за збереженням бухгалтерських документів, оформленням та здаванням їх згідно з установленим порядком до архіву;

    • здійснювати економічний аналіз господарсько-фінансової діяльності за даними бухгалтерського обліку та звітності з метою виявлення внутрішньогосподарських резервів, усунення непродуктивних витрат.


  1. ^ Облікова політика підприємства та порядок формування

наказу про облікову політику підприємства

Одним з основних принципів здійснення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності є послідовність, тобто постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики.

Згідно з Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р. № 996-ХІV та Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” облікова політика підприємства — це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Облікова політика може змінюватися тільки якщо змінюються статутні вимоги, вимоги органу, який затверджує положення (стандарти) бухгалтерського обліку, або якщо зміни забезпечать достовірне відображення подій чи операцій у фінансовій звітності підприємства.

Не вважається зміною облікової політики встановлення її для: подій або операцій, які відрізняються за змістом від попередніх подій чи операцій; подій або операцій, що не відбувалися раніше.

Вплив зміни облікової політики на події та операції минулих періодів відображається у звітності способом: коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року; повторного надання порівняльної інформації щодо попередніх звітних періодів.

Якщо суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року неможливо визначити достовірно, то облікова політика поширюється лише на події та операції, які відбуваються після дати зміни облікової політики.

Якщо неможливо розрізнити зміну облікової політики та зміну облікових оцінок, то такі зміни в бухгалтерському обліку і при складанні фінансової звітності розглядаються та відображаються як зміна облікових оцінок.

Формування облікової політики — важливий етап у діяльності підприємства, адже від прийнятих облікових оцінок залежить фінансовий результат підприємства.

В обліковій політиці підприємства мають бути відображені всі принципові питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві, тому до її формування необхідно підходити дуже відповідально й продумано, адже від вибору облікових оцінок підприємства залежить фінансовий результат та об’єктивність і точність розкриття інформації у фінансовій звітності.
^ Вимоги до розпорядчого документу про облікову політику

Розпорядчий документ (наказ) про облікову політику складається виконавчим органом управління підприємством і подається на затвердження (погодження) власнику (власникам), органу, уповноваженому управляти держаним майном, органу, уповноваженому управляти корпоративними правами держави.

Розпорядчий документ про обліку політику підприємства має визначати застосування:

    • методів оцінки вибуття запасів;

    • періодичності визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів;

    • порядку обліку і розподілу транспортно-заготівельних витрат;

    • окремого субрахунку обліку транспортно-заготівельних витрат;

    • методів амортизації необоротних активів;

    • вартісних ознак предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів;

    • класу 8 та / або 9 Плану рахунків бухгалтерського обліку;

    • періодичності (періоду) зарахування сум дооцінки необоротних активів до нерозподіленого прибутку;

    • методу обчислення резерву сумнівних боргів;

    • переліку створення забезпечень майбутніх витрат і платежів;

    • порядку оцінки ступеня завершеності операцій з надання послуг;

    • сегментів, пріоритетного виду сегмента, засад ціноутворення у внутрішньогосподарських розрахунках;

    • переліку і складу змінних і постійних загально виробничих витрат, бази їх розподілу;

    • переліку і складу статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг);

    • порядку визначення ступеня завершеності робіт за будівельним контактом;

    • дати визначення придбаних в результаті систематичних операцій фінансових активів;

    • бази розподілу витрат за операціями з інструментами власного капіталу;

    • порогу суттєвості щодо окремих об’єктів обліку;

    • переоцінки необоротних активів;

    • окремого балансу філіями, представництвами, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами підприємства

    • тощо.

У разі внесення до облікової політики змін, що за обсягом охоплюють більш частину тексту або істотно впливають на її зміст, розпорядчий документ про облікову політику доцільно повністю викласти у новій редакції.

Облікова політика підприємства формується на основі введених у дію Положень бухгалтерського обліку.


  1. ^ Вплив міжнародних стандартів бухгалтерського обліку

на організацію фінансового обліку
Відносно нормативної документації з бухгалтерського обліку стандарт означає комплекс документально оформлених правил ведення обліку. Кожне з цих правил визначає термінологію, методи, способи, суть обліку при відображенні того чи іншого явища.

Під бухгалтерським стандартами розуміють стандартні вимоги до методів та процедур ведення бухгалтерського обліку: нарахування амортизації, оцінка запасів, нарахування податків, порядок включення підсумків асоційованих та дочірніх підприємств до зведеної звітності, облік курсових різниць тощо.

^ Стандарти обліку поділяються на два види: національні та міжнародні.

Міжнародні – це стандарти,: які розроблюються Комітетом з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО) і рекомендовані до застосування.

Національні – це нормативи з бухгалтерського обліку, які розроблюються кожною країною самостійно для внутрішнього користування

За 27 років своєї діяльності КМСБО видав 41 міжнародний стандарт бухгалтерського обліку (МСБО), з яких сьогодні діють 32.

З 1983 до 2000 року членами КМСБО були усі фахові організації бухгалтерів, що входять до складу Міжнародної федерації бухгалтерів (МФБ). У травні 2000 року було прийнято новий стандарт, згідно з яким індивідуальне членство було відмінено, а Комітет було перейменовано на Раду з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Особливістю МСБО є те, що в них часто передбачається два підходи до відображення одних і тих операцій. При цьому один підхід є базовим, а інший – альтернативним вирішенням. Підприємство має право вибрати основний або альтернативний підхід, який визначається його обліковою політикою.

Міжнародні стандарти фінансової звітностіце стандарти та інтерпретації, прийняті РМСБО. Вони включають:

  • Міжнародні стандарти фінансової звітності;

  • Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку;

  • Інтерпретації, розроблені Комітетом з Міжнародних стандартів фінансової звітності







Схожі:

План лекційних занять: Мета І завдання фінансового обліку. Державне регулювання та організація бухгалтерського (фінансового) обліку на підприємстві icon1 «Ознайомлення з базовим підприємством. Зміст, значення та завдання...
Я. П., кандидат економічних наук, доцент кафедри організації обліку та звітності Китайчук Т. Г., кандидат юридичних наук, доцент...
План лекційних занять: Мета І завдання фінансового обліку. Державне регулювання та організація бухгалтерського (фінансового) обліку на підприємстві icon«Ознайомлення з базовим підприємством. Зміст, значення та завдання...
Тема: «Ознайомлення з базовим підприємством. Зміст, значення та завдання фінансового обліку на підприємстві. Облік грошових коштів,...
План лекційних занять: Мета І завдання фінансового обліку. Державне регулювання та організація бухгалтерського (фінансового) обліку на підприємстві icon Курсова робота з фінансового обліку 
Курсова робота – це завершальний етап вивчення курсу “Фінансовий облік”, підсумок самостійного комплексного дослідження студентом...
План лекційних занять: Мета І завдання фінансового обліку. Державне регулювання та організація бухгалтерського (фінансового) обліку на підприємстві iconПлан рахунків бухгалтерського обліку банків України класи, рахунки...
План рахунків бухгалтерського обліку банків України класи, рахунки бухгалтерського обліку
План лекційних занять: Мета І завдання фінансового обліку. Державне регулювання та організація бухгалтерського (фінансового) обліку на підприємстві iconБ – баланс підприємства Коефіцієнт ефективності тим кращий, чим вищий,...
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №1 «Баланс» та Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №3 «Звіт про фінансові результати»)....
План лекційних занять: Мета І завдання фінансового обліку. Державне регулювання та організація бухгалтерського (фінансового) обліку на підприємстві iconДокументація як елемент методу бухгалтерського обліку
Особливістю бухгалтерського обліку є суцільне І безперервне спостереження за всіма господарськими операціями, що здійснюються на...
План лекційних занять: Мета І завдання фінансового обліку. Державне регулювання та організація бухгалтерського (фінансового) обліку на підприємстві iconПлан рахунків бухгалтерського обліку банків України Класи, рахунки бухгалтерського обліку
Затверджено постановою Правління Національного банку Українивід 17 червня 2004 р. N 280
План лекційних занять: Мета І завдання фінансового обліку. Державне регулювання та організація бухгалтерського (фінансового) обліку на підприємстві iconОрганізація бухгалтерського обліку на підприємстві з використанням...

План лекційних занять: Мета І завдання фінансового обліку. Державне регулювання та організація бухгалтерського (фінансового) обліку на підприємстві iconПриклад оформлення звітів по с/Г
У вступі визначити мету, завдання та об’єкт виробничої практики, охарактеризувати завдання бухгалтерського обліку на основі Закону...
План лекційних занять: Мета І завдання фінансового обліку. Державне регулювання та організація бухгалтерського (фінансового) обліку на підприємстві icon1. Загальні основи І принципи бухгалтерського обліку в банках Організація...
Облік в банках” обирається для вивчення студентами спеціальності 050100 “Облік І аудит” за власним бажанням. Вивчення цієї дисципліни...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка