10. Аналіз ділової активності підприємства (2 год.)




Скачати 128.55 Kb.
Назва10. Аналіз ділової активності підприємства (2 год.)
Дата конвертації24.06.2013
Розмір128.55 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Фінанси > Документы
ТЕМА 10. АНАЛІЗ ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

(2 год.)

10.1. Сутність, критерії та напрямки оцінки ділової активності підприємства.

10.2. Фактори впливу на рівень ділової активності підприємства.

10.3. Методика здійснення аналізу ділової активності підприємства
10.1. Сутність, критерії та напрямки оцінки ділової активності підприємства.
Оцінка ділової активності передбачає визначення результативності діяльності суб'єкта господарювання шляхом застосування комплексної оцінки ефективності використання виробничих і фінансових ресурсів, що формують оптимальне співвідношення темпів зростання основних показників, а також зумовлюють проміжні та кінцеві результати діяльності.

Ключовим словом такого визначення є поняття «ефективність», дослідження економічної суті якого дає змогу виявити багатогранний характер ділової активності підприємства, визначити показники її оцінки, з'ясувати фактори впливу на її рівень.

Аналіз загальної ефективності господарської діяльності підприємства є прерогативою вищої ланки управлінських структур підприємства.

Основними задачами аналізу ефективності є:

  • оцінка господарської ситуації;

  • виявлення факторів й причин досягнутого стану;

  • підготовка й обґрунтування управлінських рішень;

  • виявлення й мобілізація резервів підвищення ефективності господарської діяльності.

У широкому розумінні ділова активність означає весь спектр зусиль, спрямованих на просування підприємства на ринках про­дукції, праці, капіталу.

У вужчому розумінні ділова активність підприємства означає його виробничу та комерційну діяльність.

В умовах нестабільної економіки виділяють такі рівні ділової активності:

^ 1) високий (достатній);

2) середній (задовільний);

3) низький (незадовільний).

Кожному рівню ділової активності відповідає характерна виробничо-господарська ситуація, у зв'язку з чим виділяють нормальну, проблемну і кризову ситуації.

^ Нормальна ситуація властива високому рівню ділової активності та означає такий збіг умов і обставин, коли створюються сприятливі умови для функціонування суб'єкта господарювання, при яких формується стійка тенденція підвищення темпів зростання оціночних показників.

^ Проблемна ситуація існує на підприємстві, рівень ділової активності якого відповідає середньому і визначається як збіг господарських умов та чинників, при яких формується тенденція до погіршення стану підприємства та спостерігається нестійка динаміка оціночних показників ділової активності.

^ Кризова ситуація характеризує низький рівень ділової активності і виникає в разі відсутності оперативного реагування на стратегічні питання, які потребують термінового вирішення. її можна визначити як збіг обставин, які формують стійку негативну тенденцію оціночних показників ділової активності та погрожують підприємству банкрутством.

Високий (достатній) рівень – нормальна ситуація;

Середній (задовільний) рівень – проблемна ситуація;

Низький (незадовільний) рівень – кризова ситуація, табл. 10.1.

Оцінка ділової активності - один з основних аспектів аналізу діяльності суб'єкта господарювання, якому належить провідне місце в системі завдань фінансового аналізу. Це зумовлено тим, що такий аналіз дає змогу оцінити внутрішній і зовнішній стан підприємства, визначити рівень прибутковості та перспективи його розвитку, дослідити ефективність використання виробничо-фінансових ресурсів.

^ Аналіз ділової активності підприємства здійснюється на якісному та кількісному рівнях.

Якісний рівень оцінки може бути отриманий у результаті порівняння діяльності даної компанії з однотипними за сферою застосування капіталу підприємствами. Такими якісними критеріями є:

  • широта ринків збуту продукції;

  • наявність продукції, що експортується;

  • наявність унікальної продукції, техніко-економічні параметри якої перевищують або відповідають світовим аналогам;

  • репутація підприємства;

  • стійкість зв'язків з клієнтами, партнерами тощо.


Кількісну оцінку та аналіз ділової активності здійснюють за двома напрямами:

1) ступенем виконання плану на основі показників, що забезпечують задані темпи їх зростання;

2) рівнем ефективності використання ресурсів.
Найбільш інформативні аналітичні висновки формуються в результаті зіставлення темпів їх змін. У цьому зв'язку найоптимальнішим є зіставлення таких показників:

100%<ТСКРП,
де Тск - темп зміни сукупного капіталу, авансованого в діяльність підприємства;

Тр- темп зміни обсягів реалізації продукції;

Тп - темп зміни прибутку.
^ Перша нерівність (100 % < Тск) означає, що економічний потенціал підприємства зростає, тобто розширюються масштаби його діяльності.

Друга нерівність (Тск < Тр) вказує на те, що в порівнянні із збільшенням економічного потенціалу обсяг реалізації підвищується більш високими темпами, тобто ресурси комерційної організації використовуються більш ефективно, підвищується віддача з кожної грошової одиниці, вкладеної в компанію.

Із третьої нерівності (Тр < Тп) видно, що прибуток зростає випереджальними темпами, що свідчить про відносне зниження витрат виробництва та обігу як результат дій, спрямованих на оптимізацію технологічного процесу і взаємовідносин з контрагентами.

Однак можливі також відхилення від цієї ідеальної залежності, які не завжди слід розглядати як негативні. Причинами порушення системи нерівності можуть бути освоєння нових перспективних напрямів застосування капіталу, реконструкція та модернізація діючих виробництв, упровадження продуктових нововведень тощо. Така діяльність завжди пов'язана із значним вкладенням фінансових, матеріальних, інтелектуальних ресурсів, які порушують наведене співвідношення показників, але це не свідчить про зниження ділової активності підприємства.
Реалізація другого напрямку аналізу ділової активності полягає в оцінці ефективності використання ресурсів підприємства.

Розрізняють три види основних ресурсів:

  • матеріальні;

  • трудові;

  • фінансові.

Під матеріальними ресурсами  розуміють  матеріально - технічну базу підприємства, і тому основними оцінними показниками ефективності їх використання є: матеріаловіддача, фондовіддача.

Ефективність використання трудових ресурсів характеризується показниками продуктивності праці, які визначають обсяг виробництва (у вартісному вимірі) на одного робітника.

Ефективність використання фінансових ресурсів розглядається в межах управління оборотними активами.

^ Узагальнюючим показником оцінки ефективності використання ресурсів підприємства є показник ресурсовіддачі, який характеризує обсяг реалізованої продукції, припадає на грошову одиницю коштів, вкладених у діяльність підприємства; його зростання в динаміці розглядається як позитивна тенденція.

Всі види ресурсів, які використовуються підприємством у процесі виробничо-господарської діяльності, являють собою комплексну взаємозалежність та взаємозв'язок складових його економічного потенціалу, що формується залежно від потреб виробництва з метою отримання економічних вигід у майбутньому.

В основі всіх економічних показників господарської діяльності підприємств лежить техніко-організаційний рівень виробництва, тобто якість продукції і використовуваної техніки, прогресивність технологічних процесів, технічна й енергетична озброєність праці, ступінь концентрації, спеціалізації, кооперування і комбінування, тривалість виробничого циклу і ритмічність виробництва, рівень організації виробництва і керування.

Технічна сторона виробництва безпосередньо не є предметом економічного аналізу. Але економічні показники вивчаються в тісній взаємодії з технікою і технологією виробництва, його організацією, і економічний аналіз у цьому випадку здобуває характер техніко-економічного аналізу.

На рівень економічних показників значний вплив роблять природні умови. Ця обставина відіграє важливу роль у ряді галузей народного господарства, особливо в сільському господарстві, у видобувній промисловості. Ступінь використання природних ресурсів багато в чому залежить від стану техніки й організації виробництва і вивчається поряд з показниками техніко-організаційного рівня виробництва.

Економічні показники характеризують не тільки технічні, організаційні і природні умови виробництва, але і соціальні умови життя виробничих колективів, зовнішньоекономічні зв'язки підприємства - стан ринків фінансування, купівлі і продажі. Від усіх цих умов виробництва (техніко-організаційного рівня, природних умов, умов соціального розвитку виробничого колективу і зовнішньоекономічних умов) залежить ступінь використання виробничих ресурсів: засобів праці, предметів праці і сама жива праця. Інтенсивність використання виробничих ресурсів виявляється в таких узагальнюючих показниках, як фондовіддача основних виробничих засобів, матеріалоємність виробництва продукції, продуктивність праці.

^ Ефективність використання виробничих ресурсів у свою чергу виявляється в трьох вимірах:

1) в обсязі і якості зробленої і реалізованої продукції (причому чим вище якість виробу, тим, як правило, більше обсяг продукції, вираженої у відпускних цінах);

^ 2)  у величині чи споживання витрат ресурсів на виробництв, тобто собівартості продукції;

3)  у величині застосованих ресурсів, тобто авансованих для господарської діяльності основних і оборотних коштів.

Зіставлення показників обсягу продукції і собівартості характеризує величину прибутку і рентабельність продукції, а також витрати на 1 грн. продукції. Зіставлення показників обсягу продукції і величини авансованих основних і оборотних коштів характеризує відтворення й оборотність капіталу, тобто фондовіддачу основних виробничих функцій і оборотність оборотних коштів. Отримані показники у свою чергу в сукупності визначають рівень рентабельності господарської діяльності. Рівень загальної рентабельності в чисельнику формули відбиває не тільки прибуток від реалізації продукції, але й інші фінансові результати.

Від виконання плану по прибутку й у цілому фінансового плану, з одного боку, і від оборотності оборотних коштів - з іншої, залежать фінансовий стан і платоспроможність госпрозрахункового підприємств.

Така загальна принципова схема формування економічних і фінансових показників господарської діяльності підприємства.
^ 10.2. Фактори впливу на рівень ділової активності підприємства.
Фактори - це елементи, причини, що впливають на даний показник чи на ряд показників. У такім розумінні економічні фактори, як і економічні категорії, носять об'єктивний характер. З погляду впливу факторів на дане явище чи показник треба розрізняти фактори першого, другого, ..., п-го порядків. Розходження понять «показник» і «фактор» умовне, тому що практично кожен показник може розглядатися як фактор іншого показника більш високого порядку і навпаки.

Фактори, що впливають на рівень ділової активності, поділяють на: зовнішні, які не залежать від діяльності суб'єктів господарювання, та внутрішні, які безпосередньо пов'язані з діяльністю підприємств.

Зовнішні та внутрішні фактори, що впливають на діяльність підприємства, формують його бізиес-середовище, яке фактично визначає становище підприємства на ринку, його економічний потенціал та фінансове благополуччя.

Виходячи з того, що всі аспекти діяльності суб'єктів господарювання традиційно поділяють на зовнішні та, внутрішні, розрізняють дві основні складові бізнес-середовища. Йдеться про зовнішнє і внутрішнє оточення, аналіз якого передбачає ідентифікацію його учасників, особливості їх відносин з підприємством, що досліджується, а також характеристику притаманних йому факторів впливу.

Ринкове середовище, в якому підприємство діє, називають зовнішнім, оскільки формують його зовнішні по відношенню до підприємства суб'єкти економічної діяльності.

Наступною складовою бізнес-середовища є внутрішнє середовище підприємства, яке являє собою сукупність агентів, що діють усередині підприємства, та їх відношень, які виникають у процесі фінансово-господарської діяльності. До них належать керівництво, співробітники та власники.

Оскільки вплив середовища на ділову активність підприємства характеризується багатьма факторами, розглянемо дві їх групи, що відповідають складовим бізнес-простору.

Так, до зовнішніх відносять фактори:

1) міжнародного рівня, які поєднують у собі загальноекономічні чинники, вплив міжнародної політики та конкуренції;

2) національні, що включають політичні, економічні, демографічні чинники;

3) ринкові, до яких належать конкурентні, науково-технічні та споживчі чинники.

Більш глибоку класифікацію зовнішніх факторів наведено в табл. 10.2.

^ До внутрішніх факторів відносять:

1) конкурентну позицію підприємства;

2) принципи діяльності;

3) ресурси та їх використання;

4) маркетингову ситуацію й політику;

5) фінансовий менеджмент (табл. 10.3).

Значення всебічного аналізу внутрішніх чинників для прийняття зважених управлінських рішень переоцінити важко. Такий аналіз дає змогу визначити межі виробничих і збутових можливостей підприємства та обрати ті напрями перетворень, розвиток яких дасть максимальний господарський ефект у довгостроковій перспектив.

^ 10.3. Методика здійснення аналізу ділової активності підприємства
Метою аналізу ділової активності підприємства є розрахунок відповідних аналітичних показників, виявлення тенденцій і причин їх змін для дослідження досягнутого рівня ефективності виробничо-господарської' діяльності та визначення потенційних можливостей підприємства щодо підвищення останнього.

Аналіз ділової активності проводиться в інтересах як внутрішніх, так і зовнішніх споживачів інформації. У зв'язку з цим його поділяють внутрішній і зовнішній.

^ Внутрішній аналіз ділової активності проводиться управлінським персоналом підприємства всіх рівнів за даними оперативного, фінансового та бухгалтерського обліку. Основною його метою є забезпечення підвищення ефективності використання виробничих та фінансових ресурсів і на цій основі - збільшення прибутку та зниження собівартості.

^ Зовнішній аналіз ділової активності підприємства здійснюється зовнішніми відносно підприємства споживачами інформації. До них належать: інвестори, постачальники, покупці, конкуренти, ділові партнери, фінансово-кредитні та податкові органи. Вони вивчають інформацію виходячи зі своїх інтересів.
Альтернативність цілей аналізу ділової активності підприємства визначають не тільки функціональні обов'язки управлінського персоналу підприємства різних рівнів. Вона залежить також від цілей, які ставлять перед собою зовнішні користувачі інформації.

^ Аналітична процедура дослідження рівня ділової активності та причин її змін протягом попередніх періодів має відповідний механізм здійснення, який складається з двох блоків.

^ Один із них зосереджений на оцінці темпів зростання результативних показників, а другий — на визначенні ступеня ефективності використання ресурсів. Узагальнення отриманих результатів аналізу та синтезоване їх вивчення дає змогу з'ясувати причинно-наслідкові зв'язки економіко-фінансових явищ, які впливають на рівень ділової активності підприємства, і отримати об'єктивне

^ Аналіз ділової активності підприємства передбачає:

  • аналіз виробничо-господарської ситуації, що склалася на підприємстві в попередні періоди його функціонування, оцінка її відповідності рівням ділової активності;

  • діагностика бізнес-середовища підприємства, виявлення основних факторів впливу на зміни рівнів ділової активності суб'єкта господарювання за період, що досліджується;

  • аналіз темпів зростання основних результативних показників; з'ясування причин їх відхилення від ідеальної моделі залежностей, що існують між ними;

  • оцінка ефективності використання виробничих і фінансових ресурсів;

  • визначення резервів підвищення ефективності виробництва та розробка оптимальних заходів їх використання з метою підвищення ділової активності підприємства.

^ Головним етапом аналітичної роботи, пов’язаної з оцінкою ділової активності є дослідження факторів, які впливають на прибуток: обсягів реалізації і собівартості продукції.

^ Основними завданнями аналізу виробництва та реалізації продукції є:

  • оцінка ступеня виконання плану реалізації продукції та виробничої програми;

  • оцінка динаміки випуску і реалізації продукції;

  • визначення впливу різних факторів на зміни величини цих показників;

  • кількісна оцінка резервів зростання випуску та реалізації продукції.

Об’єктами аналізу є:

  • обсяг виробництва і реалізації продукції в цілому і за асортиментом;

  • структура виробництва та реалізації продукції;

  • рівномірність та ритмічність виробництва та реалізації продукції;

  • сезонність та якість продукції.

Інформаційне забезпечення аналізу:

  • планові (прогнозні) дані: план (стратегія розвитку) підприємства, план відвантаження та реалізації продукції, оперативні плани-графіки;

  • дані статистичної звітності:

ф.1 (підприємництво) „Звіт про основні показники діяльності підприємства”;

ф.1 – П „Звіт підприємства про продукцію” (місячна, річна, квартальна);

„Звіт про експорт (імпорт” товарів”;

ф.2 „Звіт про фінансові результати” та ін.

  • дані аналітичного бухгалтерського обліку: акт (відомість) приймання продукції, накладна на здавання готової продукції на склад, рахунок-фактура, приймально-здавальна накладна, товарно-транспортна накладна, аналітичні відомості та ін.

^ Аналіз собівартості продукції, робіт і послуг дає змогу вивчити тенденції зміни її рівня, визначити відхилення фактичних витрат від нормативних (стандартних) і їхні причини, виявити резерви зниження собівартості продукції і виробити заходи з освоєння їх.

^ Мета аналізу витрат підприємства полягає в визначенні резервів можливого зменшення, витрат діяльності внаслідок більш ефективного використання виробничого потенціалу підприємства.

Основними задачами аналізу є:

  • загальна оцінка зміни основних показників витрат підприємства;

  • аналіз собівартості продукції за економічними елементами та калькуляційними статтями;

  • аналіз матеріальних витрат на виробництво;

  • аналіз витрат на оплату праці;

  • аналіз загально-виробничих витрат;

  • аналіз витрат, що включаються в собівартість продукції.

Інформаційне забезпечення аналізу: статистична звітність форма № 5-С "Звіт про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг)", форма № 1-ПВ "Звіт з праці", дані бізнес-плану, планові і звітні калькуляції собівартості продукції, дані синтетичного й аналітичного обліку витрат на основних і допоміжних виробництвах і т. ін.

Порядок визначення основних показників ділової активності підприємства подано в таблиці 10.4.





Схожі:

10. Аналіз ділової активності підприємства (2 год.) iconЗміст Вступ Розділ 1 Характеристика, аналіз пасивів підприємства
Аналіз ефективності фінансово-економічної діяльності підприємства
10. Аналіз ділової активності підприємства (2 год.) iconТаблиця 10 Характеристика рівнів ділової активності суб’єктів господарювання
Стійкий фінансовий стан, активна інвестиційна та інноваційна політика, стійка тенденція зростання темпових показників, підвищення...
10. Аналіз ділової активності підприємства (2 год.) icon1. Управління персоналом у системі менеджменту організацій
...
10. Аналіз ділової активності підприємства (2 год.) icon1. Управління персоналом у системі менеджменту організацій
...
10. Аналіз ділової активності підприємства (2 год.) icon1. Прочитайте текст, дотримуючись книжних норм відмінювання числівників...
Досягнення людини виглядають скромно на фоні «рекордів» представників тваринного світу; слон — до 40 км/год, кенгуру — до 50 км/год,...
10. Аналіз ділової активності підприємства (2 год.) iconЗакономірності, основні періоди, специфічні риси, історичну та культурну...
«культурологія». Викладається на І курсі в І та ІІ семестрах в обсязі 140 години (І семестр 72 год., ІІ семестр 68 год.), з них лекцій...
10. Аналіз ділової активності підприємства (2 год.) iconПрограма «Маркетинговий менеджмент» Аналіз рекламної діяльності підприємства...
Використання інтегрованих маркетингових комунікацій для створення іміджу підприємства
10. Аналіз ділової активності підприємства (2 год.) icon2. Аналіз середовища господарської діяльності підприємства
Аналіз попиту І пропозиції, ступеня монополізації І конкуренції на ринку та витрат виробництва
10. Аналіз ділової активності підприємства (2 год.) iconЛекція 27 аналіз зовнішньоекономічної діяльності підприємства
Аналіз відповідності трансформації оборотних активів у готівку та термінів погашення кредиторської заборгованості
10. Аналіз ділової активності підприємства (2 год.) iconКласифікація та аналіз економічної активності населення
Безробітні (за методологією моп) – особи, які не мають роботи, активно її шукають І готові приступити до неї впродовж наступних двох...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка