Розділ І. Закон україни ”про бухгалтерський облік

Цей Закон визначає правові засади регулювання, орга­нізації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.
Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

Для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні:

активи — ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очі­кується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому;

бухгалтерський обпік - процес виявлення, вимірю­вання, реєстрації, накопичення, узагальнення, збері­гання та передачі інформації про діяльність підприєм­ства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прий­няття рішень;

внутрішньогосподарський (управлінський) обпік - система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством;

господарська операція - дія або подія, яка викли­кає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства;

зобов'язання - заборгованість підприємства, що ви­никла внаслідок минулих подій і погашення якої в май­бутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди;

економічна вигода - потенційна можливість отри­мання підприємством грошових коштів від використан­ня активів;

консолідована фінансова звітність - фінансова звітність, яка відображає фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці;

національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам;

облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для скла­дання та подання фінансової звітності;

первинний документ - документ, який містить відо­мості про господарську операцію та підтверджує її здійснення;

фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, резуль­тати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період;

користувачі фінансової звітності (далі — користу­вачі) - фізичні або юридичні особи, які потребують інфор­мації про діяльність підприємства для прийняття рішень.

^

Стаття 2. Сфера дії Закону

1. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, неза­лежно від їх організаційно-правових форм і форм влас­ності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зо­бов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінан­сову звітність згідно із законодавством.

2. Частину другу статті 2 виключено

3. Суб'єкти підприємницької діяльності, яким відпо­відно до законодавства надано дозвіл на ведення спро­щеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встанов­леному законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

^

Стаття 3. Мета бухгалтерського обліку та фінансової звітності

1. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прий­няття рішень повної, правдивої та неупередженої інфор­мації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

2. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом об­ліку, який ведеться підприємством. Фінансова, подат­кова, статистична та інші види звітності, що використо­вують грошовий вимірник, грунтуються на даних бух­галтерського обліку.