1. Валютно-фінансові операції, що здійснюються на національних, міжнародних І світових фінансових ринках 5




Назва1. Валютно-фінансові операції, що здійснюються на національних, міжнародних І світових фінансових ринках 5
Сторінка1/16
Дата конвертації18.02.2014
Розмір2.55 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Фінанси > Документы
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16
ЗМІСТ

Вступ 3

1. Валютно-фінансові операції, що здійснюються на національних, міжнародних і світових фінансових ринках 5

2. Учасники та тенденції розвитку світового фінансового ринку 13

3. Проблеми та напрями формування ринку фінансово-банківських послуг в умовах глобалізації 24

4. Тенденції міжнародного ринку фінансових інструментів: сучасний стан і напрями розвитку 33

5. Світовий ринок похідних фінансових інструментів……………………46

6. Міжнародний ринок кредитних деривативів…………………...………64

7. Ризики при здійсненні валютно-фінансових операцій на світовому фінансовому ринку: проблеми і ефективність їх управління……………………..86

Висновки……………………………………………………………………....111


Вступ

Вивчення міжнародного фінансового ринку є квінтесенцією процесу спеціалізації економістів, що досліджують проблеми розвитку міжнародних економічних відносин і, зокрема, міжнародних валютно-кредитних. Це, як мовиться, підсумок, завершення, вища стадія процесу навчання, але в той же час і найскладніша частина вивчення проблем розвитку міжнародних валютно-кредитних відносин. Проте саме ця ділянка економічних досліджень виглядає якнайменше вивченою і найперспективнішою з погляду дії на світову економіку.

Необхідно перш за все визначити основні термінологічні особливості, поняття і уявлення, пов'язані з формуванням і розвитком міжнародного фінансового ринку. Проте слід обмовитися, що до теперішнього часу яких-небудь сталих уявлень про даний предмет в нашій науковій літературі не було.

Разом з цим деякі вчені пропонують власне бачення проблеми, різною мірою трансформоване або запозичене з існуючих уявлень в тому вигляді, в якому це в даний час прийнято в основних міжнародних секторах сучасного фінансового ринку. У зв'язку з цим представляється доцільним і можливим скористатися найчастіше і широко вживаними визначеннями, які в свою чергу претендують на високий рівень узагальнення і підходять для універсальної модифікації в процесі розвитку даного ринку в майбутньому.

Отже, що таке фінансовий ринок (financial market)? Це ринок для обміну капіталами і кредитами, включаючи грошові ринки і ринки капіталів.

Грошовий ринок (money market) — це ринок короткострокових боргових паперів, таких, наприклад, як банківські акцепти, комерційні папери, операцій репо, депозитних сертифікатів, що враховуються, казначейських векселів з терміном погашення до одного року, найчастіше з терміном погашення 30 і менше днів. Здебільшого це надійні, високоліквідні інвестиції.

Капітал (capital) можна охарактеризувати двояко. Це, по-перше, активи або товари, що використовуються для генерації доходу, по-друге, чиста вартість бізнесу, тобто сума, що представляє різницю перевищення активів над пасивами.

Визначень таких понять, як «обмін», «сфера обміну» (exchange), ще більше. Це перш за все організація, асоціація або група, що забезпечує і підтримує ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами, опціонами, ф'ючерсами або товарами. Крім того, це може бути безпосередньо сам ринок. Друге визначення передбачає надання товарів і послуг в обмін на інші товари і послуги ідентичної еквівалентної вартості (бартер). І нарешті, це; можуть бути валютні ринки.

Кредит (credit) — це і контрактна угода, відповідно до якої позичальник одержує грошові кошти або якісь інші фінансові ресурси сьогодні із зобов'язанням виплатити; кредитору одержану суму протягом певного терміну, і кредитоспроможність окремих фізичних або юридичних осіб, і податкові пільги.

Як видно, реалії української економічної думки розходяться з теорією, що склалася, і практикою відношення до фінансового ринку. Проте, враховуючи те, що цей ринок ще і міжнародний, очевидно, слід орієнтуватися на міжнародні підходи, що склалися. Що, втім, не суперечить загальним положенням українського законодавства.

Разом з цим очевидний елемент невизначеності сталих канонів вивчення міжнародного фінансового ринку немає. Положення ускладнюється і тим, що при бажанні обсяги матеріалу для вивчення можуть бути обширними. Так, доцільним є вивчення: валютно-фінансових операцій, які здійснюються на національних, міжнародних і світових фінансових ринках; сучасної структури і організації світового фінансового ринку; проблем розвитку світового фінансового ринку; нових тенденцій в розвитку і функціонуванні грошового ринку, ринку капіталів, ринку похідних фінансових інструментів. При цьому визначені проблеми і нові тенденції формування ринку фінансово-банківських послуг в умовах глобалізації.

Вказані вирішення проблем, що стосуються розвитку міжнародного ринку капіталів, сучасного стану і видів боргових інструментів світового фінансового ринку, світового ринку похідних фінансових інструментів, ризиків при здійсненні валютно-фінансових операцій на світовому фінансовому ринку, ефективності їх управління. За традицією окремо представлені проблеми і перспективи України на світовому фінансовому ринку.

З цього слідує, що пропонований матеріал, безумовно, може бути використаний студентами при вивченні курсу «Міжнародний фінансовий ринок».

Заглядаючи в майбутнє, можна припустити, що актуальність дослідження міжнародного фінансового ринку навряд коли-небудь стане менше.

^ 1. ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ, ЩО ЗДІЙСНЮЮТЬСЯ НА НАЦІОНАЛЬНИХ, МІЖНАРОДНИХ І СВІТОВИХ ФІНАНСОВИХ РИНКАХ

1. Передумови формування світового фінансового ринку.

2. Вплив світових фінансових криз на процеси глобалізації.

^ 3. Основні типи та взаємозв’язки ринків в світовому фінансовому просторі.
1. Передумови формування світового фінансового ринку.

Головним чинником формування світового фінансового ринку в світовій економіці став процес глобалізації, який досяг найбільшого прогресу саме у фінансовій сфері. Передумовою цьому з'явилися три основні чинники:

  1. нові інформаційні технології, що зв'язали основні фінансові центри і різко знизили транзакційні витрати фінансових операцій і час, необхідний для їх здійснення;

  2. зміна умов діяльності фінансових інститутів у зв'язку з дерегулюванням банківської діяльності;

  3. поява і розвиток нових інструментів фінансового ринку головним чином на основі механізмів хеджування і управління ризиками.

Дерегулювання банківської діяльності, яке мало місце в розвинених країнах в 80-90-х роках минулого сторіччя, стало відповіддю на посилення конкуренції на ринку банківських послуг і зниження рентабельності банківських операцій, пов'язаних з експансією іноземного капіталу на національних фінансових ринках після краху Бреттон-Вудської системи. Дерегулювання супроводжувалося розширеною приватизацією і секюритизацією активів, зниженням податків і комісійних зборів з фінансових трансакцій, формуванням мережі офшорних банків, що функціонують в пільговому режимі.

В процесі дерегулювання були зняті обмеження на проведення фінансовими організаціями різносторонніх фінансових операцій: інвестиційні банки дістали можливість займатися комерційним кредитуванням, комерційні банки - емісійно-засновницькою діяльністю, страхуванням, торгівлею ф'ючерсами, опціонами та ін.

В результаті виникли фінансові холдинги, що пропонують клієнту повний набір послуг у галузі фінансового консультування і посередництва. Саме вони в даний час домінують на світовому фінансовому ринку. Цьому сприяли такі системні чинники, як формування глобальних фінансових мереж, в центрі яких знаходяться холдинги, ефект синергетики у зв'язку з об'єднанням в одну систему всіх видів фінансової діяльності і ефект масштабу, пов'язаний з хвилею злиття найбільших фінансових інститутів.

Аналізуючи процес глобалізації у сфері фінансів, група англійських і американських експертів в книзі «Глобальна економіка в перехідний період» робить наступний висновок: «У міру того як фінансові інститути і фінансовий капітал все більше виходять за межі національного фінансового простору, формується нова «постнаціональна» географія. У центрі цієї географії група могутніх і впливових фінансових структур, що складається з густої мережі фінансових інститутів і ринків, які поширюють свою владу в глобальному масштабі». Але влада ця не абсолютна, оскільки глобальне переміщення капіталу на світовому ринку носить, в основному, стихійний характер, а масштаби його такі, що ніякі управлінські структури, приватні або державні, не здатні його ефективно контролювати.

Зростання невизначеності на фінансовому ринку, зокрема відносно валютних курсів і курсів цінних паперів, стимулює розвиток механізму управління ризиками. Традиційні фінансові інструменти доповнюються новими видами цінних паперів і зобов'язань - деривативами, які є похідними від інших цінних паперів. Деривативи відкривають можливість для гри на зміні курсів валют, акцій, інших видів фінансових активів.

Особливістю фінансового ринку є те, що, дозволяючи перерозподіляти ризики і знижувати їх рівень для окремих учасників фінансової операції, його функціонування веде до підвищення загального рівня системного ризику. Трансакції з дериватами виявилися, по суті, поза системою правового регулювання і відкрили можливість для широкомасштабних спекуляцій, прискорюючи процес відособлення валютно-фінансової сфери від реальної економіки. Фінансовий ринок став виконувати незалежну по відношенню до ринку товарів роль. За визначенням П. Дракера, гроші самі перетворилися на товар, а спекуляція на курсах валют в найвигіднішу ринкову операцію.

Відрив фінансової системи від реальної економіки не означає, що зв'язок між ними зникає. Навпаки, не тільки зв'язок, але і залежність розширяються, і набувають непередбачуваного характеру. Сфера фінансових операцій акумулює капітал в масштабах, що ростуть, який не перетворюється на прямі інвестиції, а перетвориться в спекуляції. Розвивається феномен «економіки мильної бульбашки».
^ 2. Вплив світових фінансових криз на процеси глобалізації.

Неконтрольоване трансграничне переміщення величезних мас капіталу відбувається в основному у вигляді короткострокових портфельних інвестицій. Концентрація його у сфері фінансових спекуляцій породжує зростаючу нестабільність всієї системи світового ринку, про що свідчать валютно-фінансові кризи 1987 і 1997-1998 рр. Остання криза поставила перед фінансовими експертами кардинальне питання: чи лежать в його основі специфічні регіональні або глобальні причини?

Більшість фахівців США і Західної Європи оцінює його перш за все як кризу азіатської економічної моделі, що не витримала випробування глобалізацією Такі відмінні риси цієї моделі, як клановий характер корпоративної діяльності, зрощення фінансово-промислових груп з бюрократичним апаратом, відсутність жорсткого правового поля, збільшувало уразливість економічних систем Південно-Східної Азії. Представники Тихоокеанського регіону, у свою чергу, відзначають системний характер кризи, пов'язаний з глобальними тенденціями.

Очевидно, доля істини міститься в кожній з цих позицій. Особливості економічної моделі країн Південно-Східної Азії сприяли тому, що саме ці країни опинилися в епіцентрі кризи, як, втім, і Україна, де присутні деякі негативні сторони цієї моделі.

В той же час криза вплинула на всю систему міжнародного фінансового ринку, актуалізувавши питання про перегляд ряду фундаментальних догм неолібералізму. Стихійні процеси в умовах глобального ринку не укладаються в концепцію монетаризму, оскільки залежність між грошовою масою, що знаходиться в обігу, і динамікою номінального ВВП стала нестабільною. Держава багато в чому втрачає контроль над рухом капіталу.

За оцінками американського економіста Р. Аллена, менше 30% ринку цінних паперів «сімки» найвпливовіших країн контролюється державою або підлеглі державним інтересам. Звідси випливає необхідність створення ефективної системи міжнародного контролю над глобальним ринком, інакше, як вважає Дж. Сакс, директор Гарвардського інституту міжнародного розвитку, «теорія і практика лібералізації ринку приведе нас в переддень пекла».

Можна виділити декілька вузлових проблем, тісно зв'язаних між собою, без вирішення яких неможливо уникнути подальшого зростання глобальних кризових ситуацій. Це проблеми національних валютних систем в умовах глобалізації, світової боргової кризи і відвертості ринку товарів і послуг.

Різко зростаюча ступінь інтеграції світової економіки об'єктивно вимагає створення світової валютної системи як необхідного інструменту міжнародних і внутрішньодержавних розрахунків. Але її створення означало б руйнування національних валютних систем і значне обмеження державного суверенітету не тільки у фінансово-кредитній, але і соціально-економічній і політичній сферах. Йдеться, по суті, про створення загальносвітової наддержави, до чого людство явно не готове.

Роль світових грошей в даний час виконують три світові валюти: долар, євро і ієна. Решта Національних валютних систем вимушені їх використовувати як резервну валюту і в міжнародних розрахунках. Така ситуація створює зростаючу нестабільність світового фінансового ринку і вимагає активізації дій урядів і центральних банків для координації валютно-кредитної і загальноекономічної політики.

Події останніх років підтверджують той факт що існуючих інструментів регулювання світового фінансового ринку недостатньо. Звідси гарячкові пошуки нових ідей і концепцій. Серед них пропозиції британського прем'єра Т. Блера про створення нової Бреттон-Вудської валютної системи і проект Федерального канцлера Німеччини Г. Шредера про «цільові зони», в межах яких визначалися б курси основних світові валют. Нарешті, висуваються ідеї створення єдиної світової валютної системи і світового центрального банку.

Ці пропозиції зустрічаються міжнародними експертами скептично. «Насправді ні у кого немає вірного рецепту виходу з кризи або попередження настання наступної», — відзначає журнал «Економіст». Причина у тому, що інтеграція валютної системи припускає високий ступінь інтеграції в економіці і політиці, тоді як в умовах гострого суперництва на світовому ринку основних економічних центрів (Північна Америка, Західна Європа і Південно-Східна Азія) реальні процеси інтеграції ведуть до створення регіональних валютних блоків.

Регіоналізація породжена глобалізацією, але і одночасно формування регіональних блоків перешкоджає процесам глобалізації. Інтеграційні процеси усередині блоків дозволяють об'єднати інтелектуальні і матеріальні ресурси країн регіону і створити сприятливіші умови для їх економічного розвитку і конкурентних переваг на світовому ринку. Крім того, формування блоків є свого роду захисною реакцією на дестабілізацію економічної ситуації і світові фінансові кризи.

У світовій економіці посилюється значення і таких країн-гігантів, як Китай і Індія, кожна з яких найближчим часом може перетворитися на економічну систему, сумірну з регіональним блоком.

Наслідки взаємодії процесів регіоналізації і глобалізації амбівалентні. Багато що залежить від того, які тенденції у відносинах між блоками переважатимуть: відносини суперництва або співпраці.

Регіоналізація привела до утворення нових форм боротьби за ринки - торгові війни між Євросоюзом і НАФТА, між НАФТА і АСЕАН. В цей же час укладаються дво- і багатосторонні угоди між блоками про правила торгівлі і тарифи; формуються зони вільної торгівлі між блоками і аутсайдерами. Згідно Барселонської декларації повинна бути створена Євро-Середземноморська зона, що включає країни Північної Африки і Близького Сходу.

Формування світового фінансового ринку стало відчуватися на початку 60-х роках XX в., що відбувалося на базі інтернаціоналізації міжнародних операцій національних ринків позикових капіталів. До цього моменту через історичні причини (світова економічна криза 1929-1933 рр., Друга світова війна, валютні обмеження, жорстке регулювання ринку і т.д.) фінансовий ринок був практично паралізований.

У первинний період ринок капіталів розвивався поволі і переважно як міжнародний грошовий ринок, де з кінця 50-х років переважно проводилися короткострокові операції (строком до одного року). Але вже тоді сформувався значний попит на довгострокові позики. Пролонгація позик (часто на строк до 15 років) сприяла активізації світового фінансового ринку. В кінці 60-х років темпи його розвитку стали збільшуватися, а до кінця минулого сторіччя досягли значних масштабів.

Інтеграційні процеси на глобальному фінансовому ринку фактично формують єдину систему відсоткових ставок і сприяють звуженню кількості валют, що обертаються на ньому. Провідні національні компанії і банки перетворюються на транснаціональні. Саме вони зважаючи на необхідність отримання додаткового прибутку сприяють тому, що вільні активи інвестуються у виробничі і фінансові структури за кордоном, а у разі потреби запозичується додатковий капітал на світовому ринку.

Таким чином, значний вплив здійснюється на розвиток операцій, пов'язаних з рухом капіталу, а іноді і на стан окремих національних економік. З одного боку, процеси розвитку світового фінансового ринку приводять до зближення і об'єднання окремих ринків, а з іншою - має місце прагнення до їх ізоляції з метою захисту національної економіки від згубного впливу процесів, пов'язаних з вільним переливом капіталу. У сучасних умовах прагнення до ізоляції національних економік вступає в суперечність з процесом інтернаціоналізації світового господарства і не приносить бажаних результатів.

Важливою умовою функціонування світової економіки є вільний руху капіталів на світовому ринку. Впродовж всього післявоєнного періоду проводилася політика поступового зняття зовнішньоторговельних і валютних обмежень. Вигляд і ступінь державного втручання в операції на міжнародному фондовому ринку мінялися залежно від валютного положення окремих країн і стану їх економіки. В результаті інтернаціоналізації світова економіка поступово приймає якісно новий зміст, формується глобальний інтегрований фінансовий ринок, усередині якого відбувається постійне взаємне переливання капіталів, короткострокові вкладення трансформуються в средньо- і довгострокові кредити, емісія цінних паперів замінює звичні банківські кредити. З середини 70-х рр. відбувається різке зростання обсягів емісії короткострокових боргових інструментів на євроринку.

Загальний обсяг цінних паперів в світі на сьогоднішній день характеризується астрономічними показниками. Таким чином, можна спостерігати тенденцію виняткових темпів розвитку не тільки світового фінансового ринку, але і окремих його елементів.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

Схожі:

1. Валютно-фінансові операції, що здійснюються на національних, міжнародних І світових фінансових ринках 5 iconРегламентація міжнародних розрахунків
Світова валютно-фінансова система як форма організації міжнародних валютно-фінансових відносин. Поняття валютних відносин та валютної...
1. Валютно-фінансові операції, що здійснюються на національних, міжнародних І світових фінансових ринках 5 iconInternational financial centres
Центри зосередження банків І спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, що здійснюють міжнародні валютні, кредитні І фінансові...
1. Валютно-фінансові операції, що здійснюються на національних, міжнародних І світових фінансових ринках 5 iconТа його структура
...
1. Валютно-фінансові операції, що здійснюються на національних, міжнародних І світових фінансових ринках 5 iconПлан: Поняття про обліково-фінансову документацію Відомість
...
1. Валютно-фінансові операції, що здійснюються на національних, міжнародних І світових фінансових ринках 5 icon16 Міжнародні валютно-фінансові та кредитні організації
Міжнародний валютний фонд (мвф) був створений на Бреттон-Вудській валютно-фінансовій конференції у 1944 році у якій брали участь...
1. Валютно-фінансові операції, що здійснюються на національних, міжнародних І світових фінансових ринках 5 iconЛекція 3 Модуль І: Валютні операції. Тема №4: Організація міжнародних розрахункових операцій
Мета: ознайомити студентів з організацією міжнародних розрахункових операцій; охарактеризувати організацію міжнародних розрахунків...
1. Валютно-фінансові операції, що здійснюються на національних, міжнародних І світових фінансових ринках 5 icon81. операції комерційних банків
Комерційні банки становлять основу кредитної системи, вони проводять різні фінансові операції. Комерційні банки приймають І розміщують...
1. Валютно-фінансові операції, що здійснюються на національних, міжнародних І світових фінансових ринках 5 iconТема. Недержавні фінансові фонди План
Діяльність нпф регулюється Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення" (2003 р.), "Про фінансові послуги та державне регулювання...
1. Валютно-фінансові операції, що здійснюються на національних, міжнародних І світових фінансових ринках 5 iconЛекція 5 Модуль І: Валютні операції. Тема №6: Міжнародні кредитні операції
Мета: ознайомити студентів з міжнародними кредитними операціями; визначити особливості міжнародного кредиту; охарактеризувати види...
1. Валютно-фінансові операції, що здійснюються на національних, міжнародних І світових фінансових ринках 5 iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни
Міжнародні валютно-фінансові та кредитні відносини” виконується самостійно кожним студентом у формі комплексного практичного індивідуального...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка