1. мета, предмет, обєкт аудиту необхідність, місце І роль аудиту в ринкової економіки




Назва1. мета, предмет, обєкт аудиту необхідність, місце І роль аудиту в ринкової економіки
Сторінка1/10
Дата конвертації25.08.2013
Розмір1.61 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Фінанси > Документы
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


ТЕМА 1. МЕТА, ПРЕДМЕТ, ОБЄКТ АУДИТУ


  1. Необхідність, місце і роль аудиту в ринкової економіки

  1. Сутність і цілі аудиту

  1. Предмет і об’єкти аудиту

  1. Класифікація аудиту


1. Необхідність, місце і роль аудиту в ринкової економіки
Слово «аудит» походить від латинського «audio» (він слухає, відповідно аудитор – той, хто слухає). В середньовічній Європі, коли грамотних та письменних людей було мало, аудитором називали службовця, який повинен був вислуховувати звіти посадових осіб. На початковому етапі розвитку аудиту на аудитора покладалися функції контролю за діяльністю посадових осіб з метою викриття фактів обману та шахрайства.

Ще в стародавньому світі була вперше усвідомлена необхідність аудиту. Зокрема давньоримські джерела, що збереглись до нашого часу, свідчать, що облік, як правило, вели одночасно і незалежно один від одного двоє спеціально призначених осіб. Крім того, для перевірки правильності облікових записів використовували інвентаризацію. Але і на ці прийоми цілком не покладалися. Традиційною для тих часів була так звана практика прослуховування бухгалтерів.

Вважається, що аудит, як вид професійної діяльності, виник в Англії. Згадки про аудит є в архівних документах Казначейства Англії і Шотландії 1130р.

Перший в світі законодавчий акт, що регулював діяльність аудиторів, був виданий у 1285р. Королем Англії Едвардом І.

В XVII-XIX ст., коли фінансові кризи перетворилися в актуальну проблему, аудит набув найбільшого розвитку.

Наприкінці XIX ст. незалежний аудит сформувався як самостійна сфера професійної практичної діяльності.

Подальший розвиток ринкових відносин вимагав капітальних вкладень, що призводило до збільшення ризику. Для дисконтування акцій на фондовій біржі, одержання позик від приватних осіб або банківських кредитів тощо, стало правилом надавати зацікавленим особам фінансову звітність своєї компанії, перевірену на предмет точності і достовірності.

Початок інтернаціоналізації аудиту було покладено у 1977р. створенням МФБ, на яку було покладено функції розробки Етичного Кодексу професійного бухгалтера.

Значні просування в розвитку аудиту в Україні були зроблені після розпаду Радянського Союзу.

Основні етапи розвитку аудиту в Україні:

1987-1989 – створення перших аудиторських структур

1990-1992 – розширення кількості і форми аудиторських структур

1993-початок XXI ст. – створення нормативної бази аудиту

У 1989 р. з виникненням в Україні (на той час ще союзній республіці СРСР) спільних підприємств (СП) іноземною стороною було поставлене питання про аудиторське підтвердження результатів фінансово-господарської діяльності СП, що стало передумовою створення в Києві дочірнього відділення союзної аудиторської фірми “Інаудит” під назвою “Інаудит-Україна”. До складу першої аудиторської фірми увійшли колишні держслужбовці контрольно-ревізійного управління Мінфіну України.

В Україні аудит виникає у відповідь на соціальне замовлення, причому відразу як аудит підтверджуючий (при підтвердженні звітності СП) і консультаційно-орієнтований (на замовлення клієнтів). Попит стає досить високим. Частина таких консультантів залишили попередні місця роботи і зайнялися виключно аудиторськими послугами. Проте їх стан де-юре лише частково визнавався тільки дещо застарілою союзною постановою. Тому до кінця першого року незалежності нашої країни кращі інтелектуальні сили вітчизняного аудиту об’єдналися в Спілку аудиторів України (САУ).

У києві 14 лютого 1992 р. на з’їзді аудиторів було прийнято Статут громадського об’єднання громадян, які здійснюють аудиторську діяльність – Спілки аудиторів України (САУ). Метою діяльності САУ було визнано об’єднання зусиль аудиторів для захисту своїх законних прав та інтересів і сприяння розвитку аудиторської діяльності.

З метою сприяння розвитку вдосконаленню та уніфікації аудиторської справи в країні в 1993 р. було створено незалежний самостійний орган – Аудиторську палату України (АПУ). Головним завданням АПУ є сприяння розвитку аудиту в країні, вирішення на єдиній методологічній основі принципових питань аудиторської діяльності в Україні. Створені й регіональні відділення АПУ.

Формально говорити про виникнення цілісної системи аудиту в Україні можна лише з 1993 р. з прийняттям Закону України “Про аудиторську діяльність”.

У 1995-1996 рр. були прийняті тимчасові вітчизняні нормативи з аудиту, а починаючи з 01.01.99 р. в Україні були введені постійно діючі національні нормативи з аудиту.

^ Всього було прийнято – 32 ННА, які діяли до прийняття рішення АПУ про застосування в Україні стандартів аудиту та етики МФБ в якості національних стандартів аудиту.

МФБ постійно вносяться зміни у стандарти, тому АПУ у 2006 р. видала новітню редакцію МСА.

Незалежна Україна успадкувала систему фінансового економічного контролю колишнього СРСР, орієнтовану на обслуговування потреб держави й партії.

Що ж таке контроль? Контроль – це система спостереження й перевірки відповідності процесу функціонування об'єкта керування прийнятим управлінським рішенням, установлення результатів управлінського впливу на керований об'єкт шляхом виявлення відхилень допущених у ході виконання цих рішень.

Економічний контроль – це система органів державного й господарського керування, що здійснюють контроль над економічним і соціальним розвитком країни, формуванням і витратою держбюджету України відповідно до законодавчого регулювання, прийнятого Верховною Радою й Конституцією України.

Перехід України до ринкових відносин змінив відношення до власності. У лютому 1991р. набув чинності Закон України "Про власність", почався розвиток підприємств недержавної форми власності, роздержавлення й приватизація державного майна . Це вимагало принципово нових підходів до створення системи фінансового контролю.

Основою системи фінансового контролю стали служби КРУ, Мінфін, які функціонували із самого початку перебудови економіки незалежної України. 26.01.1993р. був прийнятий ЗУ "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні".

На ГКРСУ покладені функції контролю над фінансовою діяльністю державних установ, підприємств, організацій, використанням бюджетних засобів усіма суб'єктами господарської діяльності.

27 квітня 1995р. згідно Указу Президента №335 "Про державне казначейство України" затверджене Державне казначейство України на яке покладені функції контролю над фінансуванням і належним використанням витрат державного бюджету України.

Важливе місце в системі національного фінансового контролю належить податковому контролю, який здійснює державна податкова служба України діюча на підставі ЗУ "Про податкову службу в Україні" від 04.12.1990р. Під контролем податкової служби перебуває діяльність усієї позабюджетної й частини бюджетної сфер народного господарства, усі фізичні особи – платники податків.

Крім ДПС, податковий контроль в Україні здійснюють державні цільові фонди:
- Пенсійний фонд

- Фонд соціального страхування.

Із прийняттям 28 червня 1996р. Конституції України контроль над використанням засобів держбюджету України здійснює від імені Верховної Ради України Розрахункова палата, діяльність якої регламентується ЗУ "Про Розрахункову палату" від 11.07.1996р. №315/96 –ВР.

Повноваження Розрахункової палати поширюються на всі органи державної й виконавчої влади в Україні, державні органи й установи, організації, банки незалежно від форми власності в тій частині їхньої діяльності, яка стосується використання засобів держбюджету України.
Контрольні функції також здійснюють усі Міністерства й відомства в рамках своїх повноважень.( Фонд Держмайна, Держкомстат, Антимонопольний комітет України, НБУ, ДАІ, Санстанція, Пожежна інспекція, Держ. Митний комітет, Держспоживзахист, Держстандартизація).

Крім державних контрольних органів в Україні з 1993р. функціонує підсистема незалежного фінансового економічного контролю – аудит .
На території України державний контроль існував уже з початку 19 сторіччя, але незалежний аудит, як і в цілому в Росії, поширення не мав.
У Радянському Союзі, у цілому, і в Україні зокрема існував тільки народний, державний і партійний контроль, який здійснювали Комітет народного контролю УРСР, Головне контрольно-ревізійне управління, Міністерство фінансів України, відомчі контрольно-ревізійні управління.

Перехід до нових економічних відносин в Україні був обумовлений змінами у відносинах власності (ЗУ “Про власність”, лютий 1991р.).
Розвиток України на сучасному етапі характеризується становленням ринкової економіки і її інтеграції в систему міжнародних економічних відносин, виникненням акціонерних компаній, суспільств, різних фондів. До розвитку економіки залучаються зовнішні й внутрішні інвестиції, кредити, проводяться емісії цінних паперів, іде приватизація держмайна. Учасники цих процесів потребують достовірної інформації про фінансово майнову стабільність суб'єктів господарювання.

Надання достовірної інформації зацікавленим особам забезпечується через аудиторський висновок, про що свідчить досвід закордонних країн а також робота вітчизняних аудиторів.

Усе це об'єктивно обумовило необхідність становлення й розвитку незалежного аудита. Аудит в Україні почав активізуватися після виходу ЗУ "Про аудиторську діяльність " від 22.04.1993р. №3125-12. Основне завдання цього закону – створення незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника

^ 2. Сутність і цілі аудиту
В Україні аудиторська діяльність охоплює три сфери :

- законодавчу,

- нормативну,

-інструктивну.

Законодавча сфера представлена основним документом, який регулює правові аспекти аудита – це ЗУ "Про аудиторську діяльність" від 22.04.1993р. Цей закон визначив місце аудита в економічному контролі фінансово-господарчої діяльності, як його необхідного й рівноправного елемента.

Аудиторські послуги можуть надаватися у формі аудиторських перевірок (аудита) і пов'язаних з ним експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності оподатковування, аналізу фінансово-господарчої діяльності й інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності юридичних і фізичних осіб.

Аудиторська діяльність охоплює організаційне й методичне забезпечення й практичне виконання аудиторських перевірок і надання інших аудиторських послуг.

Аудит - перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

Аудитором може бути фізична особа, яка має сертифікат, що визначає її кваліфікаційну придатність на заняття аудиторською діяльністю на території України.

Аудиторська фірма - юридична особа, створена відповідно до законодавства, яка здійснює виключно аудиторську діяльність.

Аудиторський висновок - документ, що складений відповідно до стандартів аудиту та передбачає надання впевненості користувачам щодо відповідності фінансової звітності або іншої інформації концептуальним основам, які використовувалися при її складанні. Концептуальними основами можуть бути закони та інші нормативно-правові акти України, положення (стандарти) бухгалтерського обліку, внутрішні вимоги та положення суб'єктів господарювання, інші джерела.

У законі також розглядаються багато інших питань, наприклад: сертифікація аудиторів, управління аудиторською діяльністю, підстави для проведення аудиту, обов'язки і відповідальність аудиторів.

^ Нормативна сфера необхідна для нормативного регулювання аудиторської діяльності. Вона представлена МСА, Кодексом етики МФБ.

Інструктивна сфера передбачає розробку документів, необхідних для реалізації стандартів. Ця сфера в Україні практично не розвинена, але має великі перспективи.

^ Організаційне і методологічне керівництво аудиторської діяльності в Україні здійснює Аудиторська палата України.

Т.ч. нормативне регулювання аудиторської діяльності представлене Законом України, МСА, Кодексом етики МФБ.

^ Мета аудиту фінансової звітності – висвітлення аудитором у висновку чи відповідає фінансова звітність у всіх істотних аспектах інструкціям які регламентують порядок підготовки і надання фінансових звітів. Тобто, мета проведення аудиту – складання аудиторського висновку про фінансовий стан суб'єкта, який перевірявся.

Основні завдання аудиту – збір і обробка достовірної інформації про фінансово-господарську діяльність суб'єкта господарювання і формування на цій основі аудиторських висновків. Крім того, аудит зобов'язаний адекватно відображати всі аспекти діяльності суб'єкта, що перевіряється. Для того, щоб скласти достовірний висновок, аудитор повинен отримати безумовну гарантію того, що інформація, яка міститься в бухгалтерській документації і первинних документах достатня і достовірна.

До найважливіших завдань аудиторських фірм відносяться також :

проведення експертизи фінансово господарської діяльності і стану майна підприємств;

розробка рекомендацій по поліпшенню роботи економічних об'єктів, підвищенню її результативності, складання висновків про платоспроможність, законності господарських операцій і їх бухгалтерські записи;

прогнозування результатів фінансово господарській діяльності підприємств, оцінка перспективи їх розвитку і кінцевих результатів;

наукове, методичне, інформаційне забезпечення діяльності підприємств шляхом виконання науково дослідницьких робіт, розробки методик обліку і аналізу, організації збору і передачі нормативній документації;

надання консультаційно-інформаційних послуг висококваліфікованими фахівцями з організації обліку, контролю і аналізу господарської діяльності;

організація підготовки і підвищення кваліфікації працівників обліку, управління, планування і інших категорій шляхом проведення короткострокових курсів, конференцій, семінарів.

^ Аудиторська діяльність – підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг.

Право на здійснення аудиторської діяльності мають фірми, включені до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів.

Аудиторські фірми, в залежності від участі в них аудиторів різних країн, можна поділити на національні та міжнародні.

В національних аудиторських фірмах працюють лише аудитори України. Міжнародні аудиторські фірми – це спільні підприємства, в яких беруть участь аудитори різних країн.
^ Метою діяльності аудиторських фірм та професії аудитора є забезпечення високого рівня послуг для досягнення максимальної ефективності праці, спрямованої на задоволення потреб українського суспільства.

Для досягнення цієї мети необхідно дотримуватися чотирьох основних вимог суспільства до них:

достовірність;

фаховість;

якість послуг;

довіра.
^ 3. Предмет і об’єкти аудиту
Предмет аудиту – складання економічних, організаційних, інформаційних і інших характеристик системи, яка знаходиться у сфері аудиторської оцінки.
Під об’єктами аудиторської діяльності слід розуміти окремі або взаємопов’язані економічні, організаційні та інші сторони функціонування системи, що вивчається, стан яких може бути оцінений кількістю або якістю.

Такими об’єктами є:

ресурси чи засоби і предмети праці;

господарські процеси;

економічні процеси;

впровадження нової технології, матеріально-технічне постачання, основне і допоміжне виробництво;

збут продукції (послуг);

економічні результати діяльності (обсяг виробництва, продуктивність праці, собівартість продукції, рентабельність тощо).
Об’єктами аудиту можуть бути конкретні засоби (майно) або джерела їх утворення (матеріали, паливо, готівка у касі підприємства, безготівкові кошти на рахунках у банку, позики банку, інвестиції та ін.

^ 4. Види та класифікація аудиторських послуг

Аудит, згідно з національним чинним законодавством, за об’єктом дослідження зводиться до аудиту фінансової звітності, за суб’єктом він може бути тільки зовнішнім, тобто здійснюватися незалежним аудитором або аудиторською фірмою на договірній основі.

Договір – це документ, який засвідчує факт досягнення домовленості між замовником і виконавцем про проведення аудиторської перевірки.

Основним видом послуг аудиторської фірми є аудит фінансової звітності підприємств, що здійснюється з метою визначення правильності її складання згідно із встановленими правилами ведення бухгалтерського обліку, її достовірності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим вимогам.

Аудитори можуть надавати інші аудиторські послуги, пов’язані з їх професійною діяльністю, зокрема по веденню та відновленню бухгалтерського обліку, у формі консультацій з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності, експертизи і оцінки стану фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення господарської діяльності суб’єкта господарювання.

Перелік послуг, які можуть надавати аудитори (аудиторські фірми) визначаються Аудиторською палатою України відповідно до стандартів аудиту (рішення №182/5 від 27.09.2007р.).

Аудиторські послуги класифікуються:

1) За стандартами аудиту:

- завдання з надання впевненості;

- супутні послуги, визначені МСА супутніх послуг;

- інші послуги, пов’язані з професійною діяльністю аудиторів (аудиторських фірм), визначені ЗУ «Про аудиторську діяльність»;

- організаційне та методичне забезпечення аудиту.

2) За стадіями історичного розвитку:

- аудит, що базується на фактах;

- системно-орієнтирований аудит (експертиза на основі системи внутрішнього контролю).

3) За суб’єктами:

- зовнішній;

- внутрішній.

4) За часом тривалості співпраці між клієнтом та аудитором:

- початковий;

- повторювальний.

5) За типом здійснення:

- обов’язковий;

- ініціативний.

6) За суб’єктами господарювання:

- загальний;

- біржовий;

- страховий;

- банківський;

- позабюджетний.

^ ТЕМА 2. ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ГОСПОДАРСЬКОГО ФАКТУ ТА ОЦІНКА ЙОГО НА ВІДПОВІДНІСТЬ



  1. Перевірка організації обліку на підприємстві

  2. Аудит системи внутрішнього контролю




  1. Перевірка організації обліку на підприємстві


Обов'язковим для організації обліку є наявність документа (наказу керівника) про облікову політику на підприємстві. Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність", облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються для складання і надання фінансової звітності підприємства.

Названим Законом визначені принципи: обачності; автономності; безперервності; періодичності; повного висвітлення; нарахування і відповідності доходів і витрат; превалювання суті над формою; історичної (фактичної) собівартості; єдиного грошового вимірника.

Методи, що застосовуються при складанні фінансової звітності, визначені положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку:

  • метод нарахування амортизації основних засобів положення (стандарт ) 7;

  • метод списання запасів при їхньому вибутті положення (стандарт) 9;

  • метод нарахування резерву сумнівних боргів положення (стандарт ) 10;

  • метод визначення доходу від надання послуг положення (стандарт) 15;

  • метод нарахування амортизації нематеріальних активів положення (стандарт) 8.

  • Підприємство самостійне вибирає, хто здійснює бухгалтерський облік. Законодавство передбачає кілька варіантів:

  • штатний бухгалтер;

  • бухгалтерська служба під керівництвом головного бухгалтера;

  • власник підприємства чи його керівник;

  • централізована бухгалтерія;

  • аудиторська фірма;

  • приватний підприємець - фахівець з бухгалтерського обліку.

Наказ про облікову політику повинен визначати:
На підприємстві повинна бути створена постійно діюча комісія (інвентаризаційна) для оперативного вирішення питань, пов'язаних з використанням та обліком матеріальних активів та запасів.

Ще одним необхідним елементом є робочий план рахунків. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1099р. №291, зареєстрований у Міністерстві юстиції 21.12.1999р. Підприємствам дозволено для обліку специфічних господарських операцій використовувати додаткові субрахунки зі збереженням номерів рахунків діючого плану. Усі застосовувані субрахунки повинні бути затверджені наказом. Затверджений робочий план рахунків не може змінюватися протягом звітного року. Відступ від нього є порушенням законодавства про ведення бухгалтерського обліку.
Програма аудиту системи бухгалтерського обліку передбачає:

  • вивчення структури облікових підрозділів та розподілу обов'язків;

  • вивчення системи внутрішнього контролю з облікових питань;

  • перевірку відповідності обраної облікової політики діючим нормативним документам;

  • перевірку незмінності або обґрунтованості змін облікової політики протягом звітного року;

  • перевірку відповідності обліку вимогам Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.


З метою виконання програми аудиту співробітниками аудиторської фірми систематизується інформація, результати вивчення якої необхідно документувати в робочих документах довільної форми. Одним з них може бути пропонований тест. Відповідь формується на підставі джерел інформації, зазначених в програмі. Правильна відповідь відзначається в тесті умовним знаком. У примітках фіксується посилання на документ. Якщо використовується документ, складений аудитором при аудиті інших розділів, то досить вказати його шифр. Якщо документ формується вперше, то він додається до самого тесту. У випадках, коли використовуються документи підприємства чи третіх осіб, до тесту додаються їхні копії.
^ 2. Аудит системи внутрішнього контролю
Основна мета аудиту полягає у визначенні обсягу і розробці пропозицій з удосконалення системи внутрішнього контролю. Аудитор за наслідками тестування може надати пропозиції, але не відповідає за розробку ефективної системи внутрішнього контролю. Обов'язком аудитора є оцінка існуючої системи. Керівництво підприємства самостійно вносить зміни в систему контролю, враховуючи рекомендації аудитора. Рішення керівництва не впливає на думку аудитора відносно перевіреної звітності.
Стан контролю залежить від роботи керівництва. Середовище контролю складають:

  • політика та методи управління,

  • організаційна структура підприємства,

  • діяльність ради директорів (або іншого органу),

  • методи розподілу функції управління та відповідальності,

  • управлінські методи контролю, включаючи внутрішній аудит,

  • кадрова політика,

  • зовнішні перевірки.


Середовище контролю також характеризують:
Компетентність персоналу. Кадрові проблеми впливають на ефективність контролю. Часта зміна облікового персоналу приводить до того, що облік та контроль здійснюють працівники, які не мають достатнього досвіду, або не дуже знайомі з особливостями бізнесу підприємства, тощо. Іноді плинність кадрів бухгалтерії обумовлена тим, що працівники не бажають здійснювати некоректні дії, яких вимагає керівництво.
Розподіл несумісних обов'язків. Контроль може бути ефективним за умов, що працівники не виконують таких функцій як:

  • санкціонування господарських операцій,

  • реєстрація господарських операцій,

  • забезпечення збереження активів при здійсненні господарських операцій,

  • періодичне зіставлення наявних активів із сумами, що відображені на бухгалтерських рахунках.

^ Контроль доступу до активів. Доступ до активів, документів, важливих записів, бланків тощо повинен бути обмежений уповноваженими особами. Відсутність такого обмеження підвищує ризик втрат, помилок та навмисних викривлень записів. Особливі обмеження встановлюються для доступу до готівки, чеків, цінних паперів та бланків суворої звітності.
^ Періодичне зіставлення. Одним з елементів контролю є періодичне зіставлення записаних сум з первинними документами, що підтверджують наявність активів та їх оцінку. Обов'язково повинні проводитись раптові перевірки наявності готівки в касі, цінних паперів та інших грошових документів, бланків тощо.
Аудит системи внутрішнього контролю можна умовно розподілити на наступні етапи:

  1. підготовка попередньої програми аудиту та оцінки аудиторського ризику;

  2. визначення помилок та викривлень інформації, які можуть виникнути на підприємстві;

  3. визначення (тестування): середовища контролю, системи обліку, процедур контролю, що застосовуються підприємством. Для цього доцільно використовувати заздалегідь розроблені анкети. Анкети розроблені за кожним розділом згідно загального плану перевірки. Питання поставлені таким чином, що негативна відповідь свідчить про слабку сторону контролю або його відсутність. Таке формування питань полегшує аналіз результатів тестування;

  1. оцінка структури системи контролю підприємства та ефективності її функціонування. У разі висновку про низький рівень внутрішнього контролю, аудитор повинен переглянути програму перевірки. Як правило у таких випадках здійснюють спеціальні аудиторські процедури та збільшують кількість тестів;

  2. оцінка аудиторського ризику, при необхідності - внесення змін у програму аудиту.


Документування інформації про структуру внутрішнього контролю та оцінку ефективності її функціонування є обов'язковим. Робочі документи складаються у вигляді анкет, блок-схем, описів, характеристик процедур контролю, письмових пояснень керівництва та працівників підприємства, висновків аудитора з питань, що досліджуються.
Аудит системи внутрішнього контролю малих підприємств має свої особливості. На таких підприємствах система контролю досить проста. Контроль як правило, здійснюється власником, який одноособове санкціонує операції, а іноді і реєструє їх. Тому найважливішим аспектом є компетентність персоналу. Анкети, що розробляються для підприємств малого бізнесу, містять більше питань з участі в операціях власника (або керівника).

^ ТЕМА 3.

Міжнародні стандарти аудиту. Кодекс етики професійних бухгалтерів. Принципи аудиту.


1.Міжнародний досвід регулювання аудиторської діяльності

2.Організаційне і методичне управління аудиторською діяльністю в Україні

3. Нормативно правове регулювання аудиторської діяльності в Україні

4. Організаційні основи здійснення аудиторської діяльності

5.Принципи здійснення аудиту. Основні принципи аудиту

6.Інформаційне забезпечення аудиторської діяльності


^ 1. Міжнародний досвід регулювання аудиторської діяльності
Підходи до регулювання аудиторської діяльності.

Міжнародна федераціяя бухгалтерів (МФБ) об’єднує 169 професіональних організацій з 144 країн.

Комітет з міжнародної аудиторської практики (КМАП) розробляє стандарти і положення в області аудиту і супутніх послуг,

Рада по міжнародним аудиторським і гарантуючим стандартам (IAASB) – регулює створення стандартів.

Комітет державного сектору(КДС) займається питаннями регулювання аудита в МФБ.

Форум фірм (23 транснаціональні аудиторські фірми) –займається надзором за розробкою нового міжнародного режиму регулювання аудиту за допомогою нових глобальних стандартів якості.

Виконавчий комітет Форума фірм «транснаціональний» аудиторській комітет (ТАК)- моніторинг за дотриманням членами федерації обов’язків.
МФБ- це головний представник міжнародної професії, яка висловлює свою думку по широкому колу питань , які викликають інтерес у суспільства, особливо там, де ії професійні знання найбільш вагомі, а також законодавчих питань, які стосуються аудиту і фінансової звітності.

^ Основні завдання МФБ по регулюванню аудиторської діяльності:

розробка розвиток і підтримка на високому якісному рівні міжнародних професійних стандартів і Кодекса етики;

активна підтримка приближення національних професійних стандартів (в країнах, де вони діють), особливо стандартів з аудиту, наданню впевненості , етики, освіті і фінансової звітності;

постійне поліпшення якості аудиту і управління фінансами;

підтримка відповідності вимогам організації.

^ Функції МФБ :

- Рада МФБ – виконує функції розвитку бухгалтерської професії , пропагандіруе перехід бухгалтерів і аудиторів на застосування єдиних стандартів, підвищення якості послуг, соблюденіе інтересів суспільства.

- Рада по міжнародним аудиторським гарантіям –розробляє і публікує МСА здійснює підготовку і видавництво положень з міжнародної аудиторської практики.

-форум МФБ здійснює нагляд за дотриманням міжнародними аудиторськими корпораціями глобального сертифікату якості.

- комітет по міжнародним стандартам фінансової звітності, комітет державного сектора ,розробляють та затверджують МСБО.

^ 2. Організаційне і методологічне управління аудиторською діяльністю в Україні
Аудиторська палата України функціонує як незалежний орган.

Аудиторська палата України є юридичною особою, веде відповідний облік та звітність.

Аудиторська палата України є неприбутковою організацією.

Аудиторська палата України набуває повноважень юридичної особи з дня її реєстрації у Міністерстві юстиції України на підставі заяви та Статуту, затвердженого в порядку, передбаченому цим Законом.

Повноваження Аудиторської палати України визначаються цим Законом та Статутом Аудиторської палати України.

Статут Аудиторської палати України приймається двома третинами голосів від загальної кількості членів Аудиторської палати України.

Аудиторська палата України:

1) здійснює сертифікацію осіб, які мають намір займатися аудиторською діяльністю;

2) затверджує стандарти аудиту;

3) затверджує програми підготовки аудиторів та за погодженням з Національним банком України програми підготовки аудиторів, які здійснюватимуть аудит банків;

4) веде Реєстр;

5) здійснює контроль за дотриманням аудиторськими фірмами та аудиторами вимог цього Закону, стандартів аудиту, норм професійної етики аудиторів;

6) здійснює заходи із забезпечення незалежності аудиторів при проведенні ними аудиторських перевірок та організації контролю за якістю аудиторських послуг;

7) регулює взаємовідносини між аудиторами (аудиторськими фірмами) в процесі здійснення аудиторської діяльності та у разі необхідності застосовує до них стягнення;

8) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та Статутом Аудиторської палати України.

Щорічно Аудиторська палата України отримує від аудиторських фірм та аудиторів звіти про виконані ними роботи, здійснює їх аналіз та подає до Кабінету Міністрів України узагальнену інформацію про стан аудиторської діяльності в Україні.

Аудиторська палата України формується на паритетних засадах шляхом делегування до її складу аудиторів та представників державних органів.

Загальна кількість членів Аудиторської палати України становить двадцять осіб.

Від державних органів делегують по одному представнику Міністерство фінансів України, Міністерство юстиції України, Міністерство економіки України, Державна податкова адміністрація України, Національний банк України, Державний комітет статистики України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Рахункова палата та Головне контрольно-ревізійне управління України. (частина сьома статті 13 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 07.07.2011 р. N 3610-VI)

До складу Аудиторської палати України від аудиторів делегуються в кількості десяти осіб висококваліфіковані аудитори з безперервним стажем аудиторської діяльності не менше п'яти років, представники фахових навчальних закладів та наукових організацій.

Право аудиторів обирати представників до складу Аудиторської палати України і бути обраними реалізується через рішення, які приймаються на з'їзді аудиторів України.

Порядок делегування представників до Аудиторської палати України визначається відповідно з'їздом аудиторів України, колегією державних органів або іншим вищим керівним органом.

Рішення Аудиторської палати України приймаються на її засіданнях простою більшістю голосів за наявності більш як половини її членів за винятком випадків, передбачених цим Законом та Статутом.

Аудиторська палата України здійснює регуляторну діяльність з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".(статтю 14 доповнено новою частиною другою
 згідно із Законом України від 01.07.2010р. N2388-VI,у зв'язку з цим частини другу - восьму вважати відповідно частинами третьою - дев'ятою)

Аудиторська палата України може створювати на території України регіональні відділення, повноваження яких визначаються Аудиторською палатою України.

Термін повноважень члена Аудиторської палати України становить п'ять років. Одна і та ж особа не може бути делегована до Аудиторської палати України більше двох термінів підряд.

Призначення нових членів Аудиторської палати України замість вибулих здійснюється у встановленому цим Законом порядку.

Члени Аудиторської палати України, за винятком Голови Аудиторської палати України, виконують свої обов'язки на громадських засадах.

Джерелами фінансування діяльності Аудиторської палати України можуть бути:

плата за проведення сертифікації фізичних осіб на право зайняття аудиторською діяльністю;

плата за включення до Реєстру;

добровільні внески, що надходять від професійних організацій аудиторів України;

інші джерела, не заборонені законодавством.

Для виконання своїх функцій Аудиторська палата України може створювати комісії із числа її членів. До роботи в комісіях можуть залучатись експерти, які не є членами Аудиторської палати України.

Ведення поточних справ в Аудиторській палаті України здійснює Секретаріат, який очолює завідуючий. Завідуючий Секретаріатом несе персональну відповідальність за ефективне використання майна та коштів Аудиторської палати України і створення належних умов для виконання функціональних обов'язків її членами.

Голова Аудиторської палати України виконує свої повноваження на професійній основі.

Голова Аудиторської палати України обирається з числа її членів на термін здійснення своїх повноважень члена Аудиторської палати України більшістю голосів від загальної кількості членів Аудиторської палати України.

Голова Аудиторської палати України може бути достроково звільнений з посади за рішенням Аудиторської палати України та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Повноваження Голови Аудиторської палати України визначаються Статутом Аудиторської палати України.

Голова Аудиторської палати України забезпечує формування нового складу Аудиторської палати України.

Нормативно правове регулювання аудиторської діяльності в Україні.
Становлення системи нормативно – правового регулювання аудиторської діяльності в Україні.

14.02.1992р.-створення САУ.

22.04.1993р.-прийняття ЗУ «Про аудиторську діяльність»

28.10.1993р.- створення АПУ,

01.01.1998р.- ввід в дію Національних стандартів аудиту (32 стандарти).

01.01.2004р.-перехід на ведення аудиту згідно з МСА.

14.09.2006р.-прийняття нової редакції ЗУ «Про аудиторську діяльність»

27.09.2007р.-прийняття концептуальної основи контролю аудиторської діяльності в Україні.
Рівні нормативного регулювання в Україні:

-Конституція України

-Кодекси України (Господарський ,Цивільний, Карний…).

ЗУ «Про аудиторську діяльність», «Про цінні папери», «Про судову експертизу», «Про рахункову палату».

МСА

Підзаконні нормативні акти (положення, інструкції, стандарти)


^ 5. Принципи здійснення аудиту. Основні принципи аудиту
Аудит та надання супутніх аудиту робіт і послуг повинен проводитися незалежним професіоналом на відповідному рівні якості, який підтримує високій імідж професії в суспільстві.

ПОРЯДНІСТЬ- цей принцип вимагає, щоб професійний бухгалтер був відвертим та чесним при наданні професійних послуг.

Принцип ОБ’ЄКТИВНОСТІ вимагає від бухгалтера щоб останній уникав пересуду або упередженості, конфлікту інтересів або тиску третіх осіб, що зашкодить його професійній об’єктивності.

На аудитора в його виробничій сфері чатує безліч конфліктів:

тиск з боку податківців або інших фіскальних органів;

прохання відійти від вимог професійних стандартів роботи;

прямий шантаж та погрози “не помітити” суттєві відхилення

підкуп або хабар;

суперечки з власним вище стоячим керівником ;

провокації морально-етичного характеру з боку персоналу;

расові або релігійні відносини

тощо.
^ ПРОФЕСІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ТА НАЛЕЖНА РЕТЕЛЬНІСТЬ вимагає, щоб аудитор належним чином, компетентно надавав професійні послуги, постійно підтримував високий рівень професійних знань та навичок.

КОНФІДЕНЦІЙНІСТЬ вказує на необхідність аудитору дотримуватися конфіденційності інформації та не використовувати або розголошувати ї без належних на те повноважень (якщо інше не визначено законодавством).

Принцип ^ ПРОФЕСІЙНОЇ ПОВЕДІНКИ вимагає щоб аудитор діяв таким чином та утримувався від будь яких дій, що можуть завдати шкоди добрій репутації професії.

ТЕХНІЧНІ СТАНДАРТИ – їх повинен обов’язково використовувати аудитор у своїй професійній діяльності. Аудитори повинні також ретельно та кваліфіковано виконувати інструкції замовника або роботодавця тою мірою, якою вони сумісні з принципами порядності та об’єктивності

^ ВИРІШЕННЯ ЕТИЧНИХ КОНФЛІКТІВ.
6. Інформаційне забезпечення аудиторської діяльності
Інформаційне забезпечення аудита – цілеспрямована робота по збору інформації, ії реєстрації , передачі , обробки, узагальненню, зберіганню і пошуку суб’єктами контролю з метою використання для потреб управління.

Джерела інформації, яка використовується в аудиті:

--бухгалтерський облік;

- оперативний облік;

- статистичний облік;

- статутні документи;

- планові дані;

- документація попередніх перевірок і рішень по ним;

- матеріали інвентаризації;

- інші дані.

Інформація аудитора по результатам проведення аудита – це документ ,адресований керівнику чи власнику в якому містяться відомості про хід аудиторської перевірки , виявлені відхилення від діючого порядку ведення бухгалтерського обліку, суттєвих порушеннях бухгалтерської звітності і інших даних, отриманих в аудиті , які на думку аудитора мають значення для управління , вищого управлінського персоналу.

^ Склад інформації яку аудитор доводить до клієнта:

загальний підхід аудитора до проведення аудита і його обєма;

вибір чи зміна керівництвом клієнта принципів і методів облікової політики;

можливий вплів на фінансову звітність клієнта значних ризиків і зовнішніх факторів;

суттєві коригування фінансової звітності, які пропонує аудитор;

суттєва невизначеність за подіями або умовами , які можуть в значній мірі поставити під сумнів продовження діяльності клієнта;

розбіжності думки аудитора і керівництва клієнта по питанням, що суттєво впливають на його фінансову звітність або на аудиторський висновок;

ймовірність модифікації аудиторського висновку;

інші питання, які потребують уваги керівництва та власника клієнта.

^ ТЕМА 4. ВНУТРІШНІЙ АУДИТ. ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ВНУТРІШНЬОГО АУДИТУ. ОРГАНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ ВНУТРІШНЬОГО АУДИТУ.
1.Необхідність і сутність внутрішнього аудиту.

2. Об’єкти внутрішнього аудиту.

3.Суб’єкти внутрішнього аудиту.

^ 4.Методичні прийоми організації внутрішнього аудиту.

5.Спеціальні методичні прийоми внутрішнього аудиту.

6.Підсумкові документи внутрішнього аудиту.

7.Відстеження виконання структурними підрозділами рекомендацій внутрішнього аудиту.


  1. Необхідність і сутність внутрішнього аудиту


Складовою частиною внутрішнього контролю є внутрішній аудит. В його функції входять спостереження за системою обліку та іншими ланками внутрішнього контролю, вивчення фінансової інформації для цілей управління, перевірка ефективності і результатів угод, ознайомлення з методами аналізу господарської діяльності. Внутрішній аудит може використовувати результати внутрішнього контролю. Для цього він оцінює його ефективність. При цьому з’ясовуються : масштаб і цілі внутрішнього аудиту, ступінь незалежності аудитора від впливу управління фірми; організація роботи; компетентність внутрішніх аудиторів (професійна підготовка, досвід, навички роботи, участь у професійних організаціях); якість внутрішніх аудиторських звітів; виконання програм перевірок до встановленого строку; нестачі, виявлені в процесі аудита; адекватність результатів внутрішнього контролю і зовнішніх аудиторських перевірок.

Оцінка ефективності внутрішнього аудита надається у письмовій формі у вигляді висновку з вказанням тих ланок управління, де аудиторська робота знаходиться на низькому рівні, а також в якому ступені можливо на нього покластися.

Внутрішній аудит слід розглядати як невід'ємну частину загальної системи управління. Служба внутрішнього аудиту створюється на підприємстві для виконання контрольних функцій в залежності від мети і завдань, покладених на внутрішніх аудиторів керівництвом підприємства. Внутрішні аудитори залежні, підпорядковані вищестоящому керівництву, вони проводять перевірки як планові, так і позапланові за вказівкою керівництва; за результатами складають звіт про проведену роботу, звітують перед керівництвом, дають оцінку, рекомендації, поради та інформацію. Вони не зобов'язані мати сертифікат. Це може бути фахівець з бухгалтерського обліку, економіст, фінансист.

Аудитор повинен вивчити діючу організацію внутрішнього контролю та визначитись зі ступенем довіри до неї.
^ 2. Об’єкти внутрішнього аудиту
Об’єктами внутрішнього аудиту є:

  • система внутрішнього контролю;

  • окремі статті бухгалтерської та оперативної інформації;

  • управлінські рішення, їх ефективність;

  • проекти управлінських рішень;

  • фінансові прогнози;

  • ретроспективний та перспективний аналіз;

  • інформація про господарську діяльність;

  • майно підприємства;

  • система оподаткування;

  • система планування, нормування, матеріального стимулювання;

  • внутрішньогосподарський контроль;

  • виконавча дисципліна.



^ 3. Суб’єкти внутрішнього аудиту
Суб'єктами внутрішнього аудиту є:

► управлінський персонал та спеціалісти, до функцій яких входить попередній, поточний та наступний контроль;

► обліковий персонал на чолі з головним бухгалтером, якому належать функції контролю на всіх етапах відображення господарських процесів;

► спеціальні внутрішні контролюючі служби, створені на підприємстві з метою проведення того чи іншого контролю:

- спостережні ради;

- ревізійні комісії;

- інвентаризаційні комісії;

- комісії для розслідування якихось незвичайних подій;

- внутрішні аудиторські служби.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

1. мета, предмет, обєкт аудиту необхідність, місце І роль аудиту в ринкової економіки iconГоловач Володимир Володимирович кандидат юридичних наук Постулати аудиту
Анотація. В статті проведено аналіз постулатів аудиту та визначено нові постулати аудиту
1. мета, предмет, обєкт аудиту необхідність, місце І роль аудиту в ринкової економіки icon1 Сутність та організація проведення внутрішнього аудиту Тема Предмет,...
Тема Методика проведення внутрішньої аудиторської перевірки ефективності системи внутрішнього контролю бізнес – процесів
1. мета, предмет, обєкт аудиту необхідність, місце І роль аудиту в ринкової економіки icon1. Сутність І предмет аудиту
Зростання пропиту на такого роду послуги призвело до ство-рення спеціалізованих фірм, основним напрямом діяльності яких стала перевірка...
1. мета, предмет, обєкт аудиту необхідність, місце І роль аудиту в ринкової економіки icon5. організація внутрішнього аудиту
...
1. мета, предмет, обєкт аудиту необхідність, місце І роль аудиту в ринкової економіки icon3. Теоретичні основи розбудови соціально-ринкової економіки
Суспільний добробут є невід’ємною складовою соціально-ринкової економіки. Саме поняття «соціальна ринкова економіка» з’явилося в...
1. мета, предмет, обєкт аудиту необхідність, місце І роль аудиту в ринкової економіки icon1 Методологічні підходи до техніки проведення аудиту
Одна з найважливіших функцій аудиту полягає в тому, щоб своєчасновиявити негативні явища в господарсько-фінансової діяльностіперевіряється...
1. мета, предмет, обєкт аудиту необхідність, місце І роль аудиту в ринкової економіки iconМіністерство освіти І науки україни київська державна академія водного...
Студенти заочної форми навчання спеціальності “ Облік І аудит ” виконують роботу з дисципліни “ Стандартизація обліку І аудиту ”
1. мета, предмет, обєкт аудиту необхідність, місце І роль аудиту в ринкової економіки iconДжерелами даних для аудиту операцій по рахунках в банку є: виписки...
Перед початком аудиту банківських операцій необхідно оцінити стан внутрішнього контролю І системи обліку банківських операцій, визначити...
1. мета, предмет, обєкт аудиту необхідність, місце І роль аудиту в ринкової економіки iconПравові засади аудиторської діяльності в Україні
В умовах формування ринкових відносин та різноманітності форм власності виникла необхідність удосконалення функцій управління процесом...
1. мета, предмет, обєкт аудиту необхідність, місце І роль аудиту в ринкової економіки iconЗатверджую
Принципові зміни, що відбуваються в системі управління організаціями І установами в умовах ринкової економіки, зумовлюють необхідність...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка