Головач Володимир Володимирович кандидат юридичних наук Постулати аудиту




Скачати 155.12 Kb.
НазваГоловач Володимир Володимирович кандидат юридичних наук Постулати аудиту
Дата конвертації30.08.2013
Розмір155.12 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Філософія > Документы
Головач Володимир Володимирович

кандидат юридичних наук
Постулати аудиту

Анотація. В статті проведено аналіз постулатів аудиту та визначено нові постулати аудиту.

Аннотация. В статье проведен анализ существующих постулатов аудита и определены новые постулаты аудита.

Annotation. The article analyzes the existing tenets of audit and identified new postulates of auditing.

Ключові слова: аудит, постулати аудиту.

Ключевые слова: аудит, постулаты аудита.

Key words: audit, postulates of auditing.
Вступ

Зарубіжними вченими Р.К.Маунцом і Х.А.Шарафом в книзі «Філософія аудиту» ще в шестидесятих роках минулого століття були сформульовані постулати аудиту. В подальшому в ці постулати вніс суттєві уточнення Дж.К.Робертсон. Деякі спроби щодо уточнення та доповнення постулатів аудиту здійснювали також інші вчені.

В наші часи російський вчений Соколов Я.В. запропонував власні десять постулатів аудиту.

Існуючі постулати аудиту в науковій літературі тлумачаться в різних, а інколи в діаметрально протилежних аспектах. При їх розгляді залишається поза увагою поглиблений аналіз протиріч та конфліктів в сфері аудиторської діяльності. Тільки окремі автори наголошують на тому, що в постулатах аудиту повинні знайти відображення певні протиріччя.

Саме з позиції протиріччя, як основного філософського принципу, цілком логічно розглядати наявні постулати аудиту та визначати нові.

^ Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять закони і категорії діалектики. Інформаційною основою є праці зарубіжних та вітчизняних вчених, а також ресурси Internet.

В процесі аналізу наукових публікацій використано структурно-логічний аналіз, порівняння, систематизація та узагальнення.
Результати

В більшості наукових праць постулати аудиту визначаються у вигляді певних положень або аксіом. На їх основі будуються правила, стандарти та нормативи аудиторської діяльності. [ 1,2]

Серед найбільш поширених вважаються постулати аудиту викладені Р.К.Маунцом і Х.А.Шарафом у книзі «Філософія аудиту». Вони мають наступний зміст:

1. Фінансова звітність і фінансові дані можуть бути перевірені.

2. Конфлікт аудитора й адміністрації не є неминучий.

3. Фінансова звітність та інша інформація, що підлягає перевірці, не містить обумовлених таємною змовою або інших незвичних перекручень.

4. Задовільна система внутрішнього контролю унеможливлює виникнення невідповідностей (порушень правил роботи).

5. Постійне дотримання стандартів дає змогу мати об’єктивні дані щодо фінансового стану та результатів господарської діяльності.

6. Те, що було справедливим для підприємства в минулому, буде справедливим і в майбутньому, якщо немає доказів протилежного.

7. Якщо перевірка фінансової інформації виконується з метою висловлення незалежної думки, то діяльність аудитора регламентується тільки його повноваженнями.

8. Професійний статус незалежного аудитора адекватний його професійним зобов’язанням. [ 3,4]

В подальшому Дж.К. Робертсон та інші доповнили та уточнили ряд постулатів аудиту. На їх думку постулати аудиту необхідно визначати наступним чином:

1. Фінансові звіти та інформацію можна верифікувати.

2. Завжди існує ймовірність зіткнення інтересів аудитора та керівників підприємства, що перевіряється.

3. Задовільна структура внутрішнього контролю зменшує ймовірність порушень і помилок.

4. Послідовне дотримання GAAP приводить до точного відображення фінансового стану та результатів операцій.

5. Якщо відсутні чіткі докази протилежного, то інформація для підприємства, що перевіряється правильна у минулому, буде правильною і в майбутньому.

6. Перевіряючи фінансову інформацію з метою скласти незалежний висновок про неї, аудитор діє тільки як аудитор.

7. Професійний статус незалежного аудитора накладає на нього відповідні зобов’язання. [5]

Вітчизняні та зарубіжні вчені по різному тлумачать наведені вище постулати аудиту. На увагу заслуговує дискусія стосовно другого і третього постулатів аудиту.

Що стосується другого постулату Шарафа і Маунца, то одні автори наголошують на тому, що в його основі «лежить ідея про одвічну доброту і незіпсованість людської природи». При цьому зазначають, що в ряді випадків цей постулат допускає винятки, але ймовірність такої ситуації невелика.

[ 6, с.20-33]

Інші автори звертають увагу на те, що наведений постулат свідчить про необхідність сумлінної поведінки адміністрації, оскільки без співпраці з нею аудит практично неможливий. На їх думку постулат, з одного боку, спонукає до довіри, а з іншого, вимагає скептицизму в стосунках з адміністрацією.

[ 7, с.18-21]

Деякі вчені вважають, що «Третій постулат Мауца та Шарафа не зовсім актуальний. Фінансова звітність містить різноманітні перекручення, у тому числі й ті, що зумовлені випадками шахрайства адміністрації та персоналу підприємства»[8, с.81]. Ряд авторів наполягає на тому, що цей постулат пов’язаний з відповідальністю аудитора. Якщо керуватися тим, що фінансова звітність не має перекручень, то аудитор може обмежити обсяг перевірки. За їх наявності аудитор зобов’язаний розширити обсяги перевірки. В свою чергу необґрунтоване збільшення обсягу перевірки і вартості аудиту спроможні призвести до конфлікту з адміністрацією. [7, с.18-21 ]

Досить критичні погляди з приводу наведених вище постулатів аудиту висловлюють російські вчені. Їх висновок зводиться до того, що особливості розвитку аудиту в постсоціалістичних країнах не дозволяють однозначно застосовувати постулати аудиту такого змісту. У зв’язку з цим, окремі з них пропонують власну систему постулатів [9] . На думку Соколова Я.В. доцільно керуватися наступними постулатами аудиту:

  1. Звітність повинна бути перевірена.

  2. Не перевірений звіт не заслуговує довіри.

  3. Кожна наступна перевірка може понизити цінність попередніх і завжди менше інформативна.

  4. Звіт складено невірно.

  5. Думка аудитора залежить від його інтересів.

  6. Ніхто не вільний від помилкових висновків.

  7. Інтереси адміністрації фірми-клієнта, його власників і кредиторів не повинні співпадати.

  8. Чим більше внутрішніх конфліктів у фірми-клієнта, тим надійніша її звітність.

  9. Чим більше внутрішніх конфліктів у фірми тим менш надійна її звітність.

  10. Кожний висновок аудитора повинен мати певну ступінь переконливості.

Головний висновок автора цих постулатів зводиться до того, що «Конфлікт інтересів усіх суб’єктів, які є учасниками господарського процесу, слугує гарантією об’єктивних даних наведених в обліку». Сутність такого конфлікту та його закономірності автор не розкриває. У зв’язку з цим, методологічні підходи щодо визначення запропонованих постулатів аудиту залишаються поза увагою.

Проведений аналіз різноманітних тлумачень постулатів аудиту свідчить, що з’ясування їх суті та закономірностей неможливе без дослідження природи протиріч та конфліктів в сфері аудиторської діяльності. Саме в такому аспекті намагалися визначити зміст наведених вище постулатів аудиту Р.К.Мауц, Х.А.Шараф, Дж.К. Робертсон та інші. Вони звертали увагу на існування конфліктів але їх діалектичну сутність не досліджували.

Деякі автори вважають, що наведені постулати аудиту, запропоновані Соколовим Я.В., на відміну від постулатів Маунца та Шарафа, які побудовані на позитивних твердженнях, містять окрім позитивних і негативні висновки .

У зв’язку з цим, зазначені автори «рекомендують враховувати, що аудиту також притаманний конфлікт інтересів, який може проявитися у неспівпаданні інтересів аудитора та клієнта, а також в існуванні обмежень , пов’язаних з необхідністю дотримання принципів незалежності і нейтральності». При цьому наголошують, що конфлікт інтересів обов’язково повинен знаходити своє відображення в постулатах аудиту. [10]

Як вбачається з постулатів аудиту Шарафа і Маунца, то вони також спочатку прийшли до висновку, що конфлікт аудитора й адміністрації не є неминучий. В подальшому, коли соціальне протиріччя в сфері аудиторської діяльності набуло більш очевидного та переконливого змісту, Дж.К.Робертсон уточнив, що завжди існує ймовірність зіткнення інтересів аудитора та керівників підприємства, що перевіряється.

Деякі вчені вважають, що висновок Дж.К.Робертсона є абсолютно протилежним до висновку Р.К.Маунца та Х.А.Шараф. При цьому визнають, що конфлікт інтересів аудитора та адміністрації завжди потрібно брати до уваги. Тим самим враховують наявність протиріччя у сфері аудиторської діяльності.[8, с.81]

В дійсності зазначені постулати аудиту не є абсолютно протилежними один до одного. Вони характеризують різні аспекти аудиту, як соціального протиріччя і в наслідок цього доповнюють один одного. Р.К.Маунц та Х.А.Шараф вважають, що для аудиту, як соціального протиріччя, виникнення конфліктного стану не є неминучим. В свою чергу, Дж.К.Робертсон, наполягає на тому, що завжди існує ймовірність виникнення конфліктного стану в аудиті, як соціальному протиріччі.

Основна проблема полягає в тому, що Р.К.Маунц, Х.А.Шараф та Дж.К.Робертсон розглядали зовнішні прояви аудиту, як соціального протиріччя, на рівні формальної логіки, що ґрунтується на законах тотожності та несуперечності. Такий методологічний підхід містить в собі відповідні обмеження і не дозволяє належним чином визначити сутність аудиту шляхом аналізу його різноманітних зовнішніх проявів.

Якщо розглянути наведені вище постулати Р.К.Маунца, Х.А.Шарафа та Дж.К. Робертсона з позиції діалектичної логіки, то в них в різних аспектах йде мова про таку сутність аудиту, як соціальне протиріччя. В залежності від тих чи інших обставин воно може набувати різноманітного змісту та соціального конфлікту. В свою чергу соціальний конфлікт є проявом такої сторони соціального протиріччя, як боротьба протилежностей. Умовою виникнення соціального конфлікту в даному випадку виступає сама єдність у вигляді різнопланових стосунків щодо такого предмета діяльності як фінансова звітність, що може містити перекручення у формі шахрайства.

В науковій літературі по різному визначають стадії, етапи або фази соціального конфлікту [11,12]. В основному пропонують становлення та розвиток соціального конфлікту розглядати в аспекті таких стадій:

1.Виникнення соціальної напруженості та усвідомлення протилежності інтересів.

2.Зростання соціальної напруженості та становлення конфлікту.

3.З’ясування або ігнорування можливостей для взаємо порозуміння та відповідного вирішення конфлікту.

4.Розгортання конфлікту та відкритої боротьби.

5.Розв’язання соціального конфлікту та завершення певного соціального протиріччя шляхом його перетворення в інше соціальне протиріччя.

Характерно, що в соціальному конфлікті відкрита боротьба може набувати характеру антагонізму. Протиріччя в такому стані неможливо розв’язати в межах того процесу, де воно виникало і продовжує існувати. Потрібна інша основа взаємодії та нова якість стосунків.

Будь-який соціальний конфлікт, в тому числі у сфері аудиту та аудиторської діяльності, може мати свідомий або стихійний характер. Все буде залежати від усвідомлення суб’єктами своїх інтересів і дій, що впливають на інтереси інших суб’єктів. Як правило, суб’єкти з протилежними інтересами в різний час і не в повній мірі усвідомлюють протилежність своїх інтересів. Вигідне положення отримують ті суб’єкти, які раніше і глибше усвідомили свої інтереси. Вони намагаються завчасно розробити плани, спрямовані на реалізацію своїх інтересів шляхом врахування або ігнорування інтересів інших суб’єктів.

Ті особи, що вчиняють шахрайські дії при складанні фінансової звітності завчасно обирають такі способи маніпуляції та фальсифікації, які мінімально відображаються в бухгалтерських документах. В наслідок цього винні особи у порівнянні з аудитором отримують більш вигідне становище щодо приховування перекручень фінансової звітності.

У зв’язку з цим, об’єктивну відповідь на питання стосовно того, наскільки конфлікт аудитора і адміністрації не є неминучий та чи завжди існує ймовірність зіткнення інтересів аудитора та керівників підприємства, можливо надати виключно з позиції основних законів філософії. Формальної логіки в цьому випадку недостатньо.

Визнання такого факту, що сутність аудиту, як суспільного відношення, становить соціальне протиріччя, говорить про те, що зазначене протиріччя в обов’язковому порядку набуде стану соціального конфлікту за умови виявлення аудитором суттєвих викривлень фінансової звітності, обумовлених шахрайством або помилкою. Такий конфлікт буде мати місце навіть тоді, коли аудитор на вимогу адміністрації підприємства, що перевіряється, скриє від офіційного оприлюднення встановлене ним суттєве перекручення фінансової звітності. Якщо аудитор в силу недостатньої кваліфікації та інших обставин не виявить наявних суттєвих перекручень фінансової звітності, то соціальний конфлікт не зникає, а продовжує існувати. В цих випадках конфлікт набуде латентного характеру і в подальшому не виключається можливість переростання його в більш гостру форму, коли скриті або невстановлені аудитором перекручення фінансової звітності будуть виявлені іншими зацікавленими особами.

За відсутності суттєвих перекручень фінансової звітності аудит та аудиторська діяльність, як суспільне відношення, збережуть свій стан соціального протиріччя, в якому взаємодія суб’єктів з протилежними інтересами не переросте в соціальний конфлікт. При цьому сама боротьба суб’єктів з протилежними інтересами залишиться, як джерело розвитку аудиту та аудиторської діяльності у вигляді соціального протиріччя.

З урахуванням викладеного, можливо в деякій мірі погодитись з висновком Р.К.Маунца та К.А.Шарафа, що конфлікт адміністрації підприємства і аудитора не є неминучий. Разом з тим, такий висновок не враховує наявність діалектичного протиріччя в самій суті аудиту та аудиторської діяльності.

Наведене зауваження стосується і висновку Дж.К.Робертсона, з приводу того, що завжди існує ймовірність зіткнення інтересів аудитора та керівників підприємства, що перевіряється. Наявність в аудиті та аудиторській діяльності соціального протиріччя переконливо свідчить, що інтереси аудитора та керівників підприємства, що перевіряється, завжди знаходяться в постійному зіткненні та боротьбі, а за певних обставин подібного роду зіткнення інтересів набувають стану соціального конфлікту.

Таким чином, наскільки конфлікт аудитора і адміністрації не є неминучий в результаті зіткнення інтересів аудитора та керівників підприємства, в кінцевому рахунку залежить від наявності суттєвих перекручень фінансової звітності. Згідно законодавства посадові особи винні у перекрученнях фінансової звітності повинні нести за допущені правопорушення юридичну відповідальність. З іншого боку аудитор за скриті або невиявлені факти перекручень фінансової звітності також повинен притягатися до юридичної відповідальності.

З урахуванням наведених обставин, аудит та аудиторська діяльність, як соціальне протиріччя, що має вагоме суспільне значення, в обов’язковому порядку підлягає нормативному регулюванню, в результаті чого вони набувають змісту правового суспільного відношення. [13,14]

Хоча суспільне відношення є первинним стосовно норм права, разом з тим правове відношення має певну особливість та самостійність. В такому відношенні суб’єктів пов’язує та ставить у залежність один від одного наявність конкретних юридичних прав та обов’язків за допомогою яких здійснюється регулюючий вплив на поведінку людей безпосередньо або опосередковано причетних до аудиту та аудиторської діяльності.

Характерно, що поведінка суб’єктів правових відносин у сфері аудиту та аудиторської діяльності не лише взаємопов’язана, а також чітко визначена юридичними нормами, що встановлюються та санкціонуються державою. Це означає, що держава або уповноважена нею особа, закріплює в нормі права оптимальну чи допустиму модель поведінки з можливістю прийняття самостійного рішення. Саме такий зміст мають нормативні акти, які регламентують аудит та аудиторську діяльність, що містить в собі суспільне відношення у вигляді соціального протиріччя та соціального конфлікту.

Сам аудит та аудиторська діяльність виникли не самі по собі, а в результаті формування певного соціального протиріччя. Суть цього протиріччя в тому, що повноваження управління майном на певному стані економічного розвитку товарного виробництва стали відокремлюватися від власника майна. Тим самим виникла необхідність запровадження додаткового специфічного контролю за використанням майна сторонніми особами.

Деякі науковці вважають, що така трансформація відносин власності призвела до значних соціальних конфліктів. З їх точки зору, «Відразу почалися конфлікти інтересів: власники прагнули не тільки зберегти, а й примножити власність, а менеджери намагалися самі перейти до категорії власників, часто використовуючи надані їм можливості на шкоду своїм роботодавцям». [15, с.186]

На підставі викладеного логічно зробити висновок, що філософська концепція або головний постулат аудиту полягає в тому, що його сутність, як суспільного відношення, становить соціальне протиріччя, яке за наявності перекручень фінансової звітності набуває стану соціального конфлікту. Керуючись таким методологічним підходом, доцільно критично оцінити постулати аудиту, які свого часу визначили Р.К.Маунц, Х.А.Шараф, Дж.К.Робертсон та інші вчені.

З наведених постулатів аудиту вбачається, що в них домінує формальна логіка. Натомість в сучасних Міжнародних стандартах аудиту в окремих концептуальних положеннях в тій чи іншій мірі простежуються елементи діалектичної логіки. Як наслідок існують певні розбіжності між наведеними постулатами, які в різних аспектах тлумачаться вченими.

За приклад можливо взяти перший постулат аудиту Дж.К.Робертсона стосовно можливості верифікувати фінансову звітність та іншу інформацію.

Сам термін «верифікація» походить від латинського «verificatio», що означає доказ або підтвердження. В свою чергу поняття «верифікація» переважним чином розглядається, як процес встановлення істинності висновків шляхом їх емпіричної перевірки за допомогою доказів, отриманих в результаті спостереження, виміру, експерименту або порівняння з еталонними чи дослідними зразками. Сам принцип верифікації найбільше поширення отримав серед неопозитивістів, які вважали за необхідне зводити теоретичні судження до фіксації емпіричних даних та їх протокольного оформлення. [16]

В дійсності, сама по собі можливість верифікації фінансової звітності не є запорукою відсутності в ній перекручень, обумовлених шахрайством або помилкою. Залишати поза увагою аудитора вірогідність таких перекручень неможливо. Хочемо ми того чи не хочемо, а зобов‘язані визнати той факт, що аудит проводиться з метою встановлення достовірності, повноти та відповідності законодавству фінансової звітності. Така мета досягається шляхом аналізу та оцінки фінансової звітності на предмет відсутності чи наявності перекручень, обумовлених шахрайством або помилкою. За умови повної відсутності перекручень фінансової звітності у кожного господарюючого суб’єкта втрачається сенс проведення перевірки і всього аудиту.

Формальний характер мають також інші постулати аудиту, запропоновані Дж.К.Робертсоном. В цих постулатах, що відображають аудит на рівні певних явищ, не простежується діалектика єдності і різноманіття відповідно до його сутності, як протиріччя. За будь-яких умов постулати аудиту повинні виступати зовнішнім виявленням сутності. В наслідок чого і виникає необхідність сформулювати наступні постулати аудиту:

1.Фінансова звітність, яка за зовнішніми ознаками відповідає встановленим вимогам, може містити викривлення, обумовлені шахрайством або помилкою.

2.Винні особи у викривленні фінансової звітності спроможні протидіяти аудитору щодо виявлення та оприлюднення таких викривлень.

3.В наслідок протидії аудитору у належному виконанні своїх службових обов’язків виникають конфлікти, розв’язання яких потребує адекватних заходів реагування з боку аудитора та інших повноважних осіб.

4.Встановлення наявності чи відсутності викривлень фінансової звітності вимагає від аудитора діяти незалежно з дотриманням професійного скептицизму, який дозволяє критично оцінити аудиторські докази та досягти достатньої впевненості.

5. В якості доказів дозволяється використовувати будь – яку належну та допустиму інформацію, на підставі якої аудитор може встановлювати наявність чи відсутність перекручень фінансової звітності.

6.Доказування та оцінка фінансової інформації, отриманої аудитором на основі аналізу ймовірних взаємозв’язків, не може грунтуватися на припущеннях.

7.Об’єктивна та всебічна перевірка аудитором фінансової звітності можлива з достатньо високим але не абсолютним рівнем впевненості, з помірною впевненістю щодо огляду фінансової звітності, на умовах узгоджених процедур та консультацій, які виконуються аудитором без висловлення впевненості стосовно наявності чи відсутності перекручень фінансової звітності.

8.Достатня впевненість аудитора не виключає ризику того, що виконані належним чином аналітичні та інші процедури не дадуть змоги виявити реально існуючі викривлення фінансової звітності.

9.Аудитор несе відповідальність за навмисно завдані збитки у випадку неправомірного висловлення впевненості у тому, що фінансова звітність не містить викривлень внаслідок шахрайства або помилки, а також за порушення норм професійної етики та договірних зобов’язань.

10.Особливий статус аудитора вимагає суспільного нагляду та контролю за аудиторською діяльністю.

Висновок:Викладені постулати аудиту певною мірою знайшли своє відображення в Міжнародних стандартах аудиту [17]. Деякі з них потребують подальшого запровадження у відповідних нормативних актах та методичних рекомендаціях. Не зайвим також буде обговорити запропоновані постулати аудиту серед вчених та практиків з метою визначення напрямків їх використання для подальшого вдосконалення аудиторської діяльності в Україні.

^ Список використаної літератури

  1. Петрик О.А. Стан та перспективи розвитку аудиту в Україні: методологічні та організаційні аспекти: Дис… д-ра економ. наук. Київський національний економічний університет. – К., 2004

  2. Давидов Г.М, Формування теоретичних основ аудиту: Дис… д-ра економ. наук. Кіровоградський національний технічний ун-т. –К., 2007

  3. Адамс Р. Основи аудиту - М.: Аудит; ЮНИТИ, 1995. – 398 с.

  4. Аренс А., Лоббек Дж. Аудит - М.: Финансы и статистика,1995. – 558 с.

  5. Робертсон Дж. Аудит - М.: КРМС: Контакт, 1993. – 496с.

  6. Дорош Н.І. Аудит: теорія і практика. – К. : Знання, 2006. – 495с.

  7. Гетокова Л.М., Скородумов В.А., Чепик Н.А. Аудит и сопутствующие услуги. – СПБ.: Узд-во СПБГНЄФ, 2010. – 208 с.

  8. Гончарук Д.А.,Рудницький В.С. Аудит. – Київ.: Знання, 2007. – 443 с.

  9. Соколов Я.В. Десять постулатов аудита // Бухгалтерский учёт. – 1993. - №11. – с.36-38

  10. Шалімова Н.С. Причини виникнення та фундаментальні принципи аудиту з позиції моделі людини та проблеми конфлікту інтересів// Збірник наукових праць Кіровоградського національного технічного університету. – Вип.21, 2012р.

  11. Козер Л. Функции социального конфликта. – М.: Идея – Пресс, 2000. – 128с.

  12. Бабесов Е.М. Конфликтология. – Минск.: Право и экономика, 1997. – 360с.

  13. Протасов В.Н. Правоотношения как система. – М.: Юридлит, 1991. – 342с.

  14. Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: норма и патология. – М.: Наука, 1980. – 231с.

  15. Лень В.С., Нехай В.А. Облік і аудит. Вступ до фаху. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 256с.

  16. Честнов И.Л. Методология и методика юридического иследования. – Спб, 2004. – 128с.

  17. Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду, іншого нодання

Схожі:

Головач Володимир Володимирович кандидат юридичних наук Постулати аудиту iconАксёнов И. Я. Единая транспортная система: Учеб для вузов
Підготували: завідувач кафедри, кандидат юридичних наук, доцент К. К. Афанасьєв, доцент кафедри, кандидат юридичних наук, доцент...
Головач Володимир Володимирович кандидат юридичних наук Постулати аудиту iconКурс лекцій
М. П. Климчук, кандидат юридичних наук (тема 10 – у співавторстві з кандидатом юридичних наук, доцентом Д. П. Письменним)
Головач Володимир Володимирович кандидат юридичних наук Постулати аудиту iconКурс лекцій
М. П. Климчук, кандидат юридичних наук (тема 10 – у співавторстві з кандидатом юридичних наук, доцентом Д. П. Письменним)
Головач Володимир Володимирович кандидат юридичних наук Постулати аудиту iconКурс лекцій
В. В. Рожнова, кандидат юридичних наук, доцент (тема 1 – у співавторстві з кандидатом юридичних наук, доцентом Д. О. Савицьким)
Головач Володимир Володимирович кандидат юридичних наук Постулати аудиту iconКурс лекцій
В. В. Рожнова, кандидат юридичних наук, доцент (тема 1 – у співавторстві з кандидатом юридичних наук, доцентом Д. О. Савицьким)
Головач Володимир Володимирович кандидат юридичних наук Постулати аудиту iconГречуха В. Н. Транспортное право: в 2 ч
Підготували: завідувач кафедри, кандидат юридичних наук, доцент К. К. Афанасьєв, доцент кафедри, кандидат юридичних наук, доцент...
Головач Володимир Володимирович кандидат юридичних наук Постулати аудиту iconПрограма курсу укладачі: доктор юридичних наук, професор В. Г. Гончаренко;...
Програма курсу «Криміналістика» підготовлена у відповідності з навчальними планами внз з підготовки фахівців за спеціальністю «Правознавство»...
Головач Володимир Володимирович кандидат юридичних наук Постулати аудиту iconПрограма державного екзамену з дисципліни
В. Н. Каразіна, кандидат юридичних наук Передерій О. С., начальник кафедри державно-правових дисциплін факультету підготовки фахівців...
Головач Володимир Володимирович кандидат юридичних наук Постулати аудиту iconО-66 Історія держави І права зарубіжних країн
Білик Б. І. доктор історичних наук, професор Бризгалов І. В. кандидат юридичних наук, доцент
Головач Володимир Володимирович кандидат юридичних наук Постулати аудиту iconПрограма для загальноосвітніх навчальних закладів Програму підготували
М. П. Бондар, кандидат філологічних наук (Київ); О. М. Івасюк, кандидат філологічних наук (Чернівці); С. А. Кочерга, доктор філологічних...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка