Тема 1 соціально-економічна суть та призначення бюджету план




Скачати 262.29 Kb.
НазваТема 1 соціально-економічна суть та призначення бюджету план
Дата конвертації25.07.2013
Розмір262.29 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Економіка > Документы
ТЕМА 1

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА СУТЬ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ БЮДЖЕТУ

План

1. Історичні постулати виникнення бюджету.

2. Соціально-економічний зміст і значення державного бюджету.
3. Державний бюджет як економічна категорія. Державний бюджет як централізований фонд грошових коштів держави. Державний бюджет як центральна ланка фінансової системи України. Державний бюджет як основний фінансовий план держави. Правовий характер бюджету, його чинники. Державний бюджет - Закон України.

4. Функції бюджету і особливості їхнього вияву в ринкових умовах господарювання.

5. Бюджетна політика Української держави, її особливості і розвиток.

6. Бюджетний механізм, його суть, структура та розвиток в ринкових
умовах господарювання.

7. Бюджетний період.

8. Складові частини бюджету.

9. Стан бюджету та фактори, які впливають на нього. Бюджетний
дефіцит, причини його виникнення, соціально-економічні наслідки,
джерела покриття, шляхи та методи подолання.

1. Історичні постулати виникнення бюджету.

В умовах утвердження в Україні економіки ринкового типу, одним із найголовніших інститутів економічного суверенітету держави виступає бюджет. Він забезпечує не тільки акумулювання коштів, необхідних для фінансування держави, використовується не лише для часткового перерозподілу доходів із метою підтримання сприятливого соціального становища у державі, а й активно впливає на економічні, соціальні, національні, політичні та регіональні процеси у суспільстві і впровадження вищими органами влади відповідної національної стратегії розвитку, спрямованої на зміцнення державної безпеки.

Термін „бюджет" з'явився у середині XVIII століття, однак, поширився у юридичних документах лише на початку XIX століття.

Родоначальником бюджету і процесу його затвердження є Англія. Після революції 1686-1689 рр. король вимушений відмовитися від права встановлювати податки без згоди парламенту. Видатки держави були розділені на дві частини - цивільні і військові. Військові видатки затверджувалися щорічно, а цивільні (видатки по цивільному листу) - тільки у тому випадку, коли король вносив в них зміни. В процесі обмеження королівської влади в цивільному листі залишилися лише видатки на утримання короля і королівського двору.

Основний фінансовий документ України має досить тривалу історію становлення і розвитку. Вона бере свій початок у ХУІ столітті, коли запорізьке козацтво набуло самостійної державності, налагодило дипломатичні відносини з низкою країн Європи. Була загальна військова скарбниця, до якої надходили доходи від рибних промислів, скотарства, полювання. Видатки передбачалися на військове спорядження, будівництво укріплень, монастирів, утримання закладів для старих воїнів, дипломатичних місій тощо.

Після возз'єднання України з Росією ще майже півстоліття Україна зберігала всі атрибути державності. На початку XVII століття уряд Російської імперії перетягнув значні фінансові повноваження у своє розпорядження. З цього часу настав період коли Україна стала повністю залежна від Російської імперії. Україна змушена відраховувати свої кошти на імперські потреби, які формували понад чверть національного доходу.

У Російській імперії перший розпис державних доходів і видатків був складений в 1722 році на 1723 рік. 3 1802 року ці розписи стали складатися щорічно, але лише з 1811 року починається складання бюджету Російській імперії. Проте цей бюджет носив формальний характер, оскільки кожне міністерство розпоряджалося цими фінансовими ресурсами безконтрольно. Цей порядок в Російській імперії встановлений ще з XVI століття коли кожен наказ мав свої власні джерела доходів.

Через важкий стан державних фінансів у Російській імперії, імператор Олександр І був вимушений безпосередньо зайнятися проблемами бюджету.

Він доручив М.М. Сперанському скласти розпис на 1810 рік і сформулювати основні критерії бюджетного законодавства. Дане доручення було обумовлене перш за все тим, що в 1809 році державні доходи склали 125 млн. крб., а видатки - 230 млн. крб. Дефіцит бюджету дорівнював 105 млн. крб., або близько 85% дохідної частини. Випуск незабезпечених асигнацій досяг 600 млн. крб., що фактично зробило Російську імперію банкротом.

Величезний внесок у розвиток вітчизняної системи державних фінансів вніс видатний державний діяч ХІХ століття М.М. Сперанський у своїй роботі „План фінансів", де описав основні принципи побудови бюджетної системи. М.М.Сперанський реформував фінансове управління, спираючись на ідеї європейських економістів. Він запросив на роботу відомого європейського освіченого фахівця М.А. Балуґянського. Через два місяці був представлений „План фінансів", що складався з двох частин:

- устрій фінансів на 1810 рік;

- устрій їх з 1810 року на майбутнє.

Частина І включала два відділення: у першому описувалися причини, що визначають вживання заходів, пропонованих в „Плані"; у другому були висловлені самі заходи і способи їх реалізації. Частина II містила чотири відділення: видатки; доходи; монетну і кредитну систему управління.

Пропозиції М.М.Сперанського в цілому характеризувалися систематизацією накопиченого знання і наявного досвіду в управлінні фінансами. Організаційно-управлінське впорядкування дій органів влади стало безперечним пріоритетом у фінансових починах М.М.Сперанського. Він надавав першорядне значення формуванню законодавчої бази. Однієї з головних задач він зазначав систематизацію нормативних актів про бюджетну систему. На відміну від європейських держав того часу в Російській імперії державний бюджет не мав сили закону, був таємницею і не публікувався.

У своїй роботі М.М. Сперанський виділив найактуальніші фінансово-бюджетні проблеми і запропонував шляхи їх рішення. Він вважав, що для санації фінансів Російської імперії доцільно виконати дві найголовніші вимоги: платити борги і вирівнювати доходи видатками. Зокрема, потрібно було провести наступні заходи:

- встановити принцип раціонального витрачання державних коштів;

- фінансувати державні видатки „по доходам";

- збільшити доходи шляхом вдосконалення податкової системи;

- надати державному бюджету статус закону;

- забезпечити гласність в затвердженні і виконанні бюджету.

Практично всі вищевикпадені принципи побудови бюджетної системи М.М.Сперанського знайшли також своє віддзеркалення і в сучасній бюджетній системі України.

З 1862 року в результаті формування бюджетного устрою під керівництвом одного з головних фахівців того часу міністерства фінансів Татарінова, фінансові ресурси міністерств стали концентруватися в руках держави за принципом єдності каси. Державний бюджет Російській імперії не публікувався і дотримувався в строгій таємниці. Навіть члени Державної Ради не знали фактичного стану фінансів в російській імперії. З 1894 року державні доходи і видатки Російської імперії стали розділяти на звичайні і надзвичайні. До надзвичайних належали військові видатки, доходи і видатки по залізниці і позики.

Економічна наука не досліджує термінологію, хоча це також важливо, і науковці звертають свою увагу на історичні корені сучасного тлумачення бюджету. Термін „бюджет" запозичений із англійської мови “budget”, що дослівно перекладається як „шкіряний мішок, торба, гаманець".

^ 2. Соціально-економічний зміст і значення бюджету

Бюджет за своїм економічним змістом складна, багатогранна, різновекторна
категорія, віддзеркалююча явища, процеси, дії відповідної системи. У фінансовій теорії відсутня єдина думка й трактування щодо визначення суті бюджету.

Бюджет є невід'ємним атрибутом держави, одночасно він є фундаментальним її носієм. Адже саме через державний бюджет відбувається централізація коштів, що дає змогу маневрувати коштами, зосередити їх на вирішальних ділянках економічного і соціального розвитку, здійснювати єдину економічну і фінансову політику на території країни. Варто зауважити, що централізація коштів здійснюється згідно чинного законодавства, яке може вдосконалюватись щорічно, проте недопустимо, щоб воно змінювалось на протязі року, особливо після прийняття закону про Державний бюджет України на поточний рік.

Економічний зміст бюджету не може бути визначений однозначно, його суть проявляється, в першу чергу, в процесах, що формують, використовують кошти централізованого загальнодержавного фонду фінансових ресурсів. Виділення, у визначенні державного бюджету, тільки одного із положень, що віддзеркалює його суть, зменшує значимість такої економічної категорії розширеного відтворення. Адже процес розширеного відтворення вимагає безперервного вирішення важливого об'єктивного протиріччя, що полягає в необхідності обов'язкового збереження і неухильного порушення еквівалентності в економічних відносинах, що організовують та здійснюють процес виробництва.

За допомогою відповідних важелів забирається частина коштів виробничих структур та населення і акумулюється в загальнодержавному фонді грошових коштів. Відбувається процес перерозподілу вартостей. Суть його полягає в тому, що в одних забираються, а іншим кошти надаються безеквівалентно.

Розширене відтворення містить в собі, крім розвитку виробничої сфери, де діє закон вартості, також і соціально-культурну, де й порушується цей закон. Саме Державний бюджет створює механізм впливу суб'єктивних факторів на об'єктивні підвалини життєдіяльності суспільства.

Державний бюджет висвітлює систему фінансових показників, що відображає створення й використання фінансових ресурсів у всіх секторах економіки держави. У ньому в найбільш загальній формі фінансово обґрунтовується прогноз економічного та соціального розвитку держави. Державний бюджет, відтворюючи обсяг ресурсів, що мобілізуються в даному періоді, і їх використання, своїми результатами засвідчує загальне збалансування фінансових ресурсів і їх витрат. Фактично, державний бюджет конкретизує фінансові ресурси адресно, територіально і галузево.

Державний бюджет перетворюється на універсальний і надзвичайно активний елемент економічного життя, удосконалюються методи і форми мобілізації коштів та їх розподіл з метою задоволення потреб населення, удосконалення виробничих і соціальних процесів.

Центральною ланкою державних фінансів і одним із найважливіших інститутів економічного суверенітету держави виступає саме бюджет. Він забезпечує не тільки акумулювання коштів, необхідних для фінансування держави, використовується не лише для часткового перерозподілу доходів із метою формування сприятливого соціального середовища у державі, але й активно впливає на економічні, соціальні, національні, регіональні процеси у суспільстві та впровадження вищими органами влади відповідної національної стратегії розвитку, спрямованої на зміцнення державної безпеки.

Ринкова економіка при розмаїтті її моделей, відомих світовій практиці, характеризується соціально-орієнтованим господарством, яке доповнюється державним регулюванням. Значну роль як у самій структурі ринкових відносин, так і в механізмі їх регулювання з боку держави відіграє Державний бюджет. Він невід'ємна частина ринкових стосунків і, одночасно, важливий інструмент реалізації державної політики. Виходячи з цього, важливо знати суть, природу Державного бюджету, особливості його формування і функціонування, способи використання в інтересах ефективного розвитку суспільного виробництва.

Змістовну організацію бюджетних відносин, які б відповідали сучасним вимогам, потрібно знати ще й тому, що Україна повільно виходить із затяжної фінансової кризи. Прерогативами за цих умов є правильні відповіді на запитання: як стабілізувати економіку, забезпечити ефективність господарювання, якими методами нормалізувати фінансовий стан країни та бюджетний дефіцит.

При утвердженні економіки ринкового типу в Україні Державний бюджет зберігає свою важливу роль. Але при цьому змінюються методи його впливу на суспільне виробництво і сферу соціальних стосунків. Тому він широко використовується для міжгалузевого і територіального перерозподілу фінансових ресурсів з урахуванням рівня економічного та соціального розвитку по всій території України. Сьогодні через бюджет перерозподіляється близько 60% валового внутрішнього продукту.

^ 3. Державний бюджет як економічна категорія,

як централізований фонд грошових коштів держави, як центральна ланка фінансової системи, як основний фінансовий план держави.

Бюджет слід розглядати з таких основних позицій:

- як економічну категорію;

- як центральну ланку фінансової системи;

- як централізований фонд грошових коштів;

- як основний фінансовий план держави.

Враховуючи теоретичні засади бюджету, а також його практичне призначення бюджет України, як і бюджети розвинутих країн світу, слід вважати в якості економічної категорії, централізованого фонду грошових коштів України, центральної ланки фінансової системи, основного фінансового плану держави.

Розглядаючи бюджет як економічну категорію слід відзначити, що він виступає складовою частиною грошових стосунків, пов'язаних з розподілом і перерозподілом валового внутрішнього продукту і національного доходу України.

Світовий досвід свідчить, що без належної організації цих відносин відповідний обсяг бюджету сформувати неможливо. В Україні, економіка якої базувалась на командно-адміністративних методах управління, система бюджетних стосунків носила недосконалий характер. Це пов'язано з тим, що держава регламентувала зміст цих відносин, без врахування інтересів виробника та населення. Такі відносини були пов'язані в першу чергу, із задоволенням кон'юнктурних інтересів адміністративно-управлінського апарату, в умовах функціонування єдиної загальнодержавної власності.

В умовах реформування економіки України, пов'язаної із функціонуванням різних форм власності, виникає потреба перегляду характеру і змісту бюджетних відносин. Станом на сьогоднішній день виникають труднощі як з формуванням централізованого фонду грошових коштів держави, так і з його використанням. Ці труднощі обумовлені як недосконалістю законодавства України, так і традиційними, застарілими підходами організації бюджетних стосунків. В такій ситуації командно-адміністративні методи управління повністю не вдалось усунути, а нові знаходяться на стадії становлення. Обумовлено це повільним процесом реформування системи власності, що корінним чином впливає на зміст розподільчого і перерозподільчого процесів в Україні.

В ситуації, що склалась станом на сьогоднішній день, зміст бюджетних стосунків характеризується такими напрямками грошових відносин:

- між державою та підприємствами, організаціями та установами державної

форми власності;

- держави з підприємствами і організаціями змішаної форми власності

(акціонерні товариства, спільні підприємства і т.і);

- між державою та підприємствами, організаціями і установами, що знаходяться у приватній власності:

- держави з громадськими організаціями

- між державою і населенням;

- між Україною та іншими державами і міждержавними організаціями.

Сукупність вище перерахованих стосунків характеризує бюджет, як економічну категорію в умовах ринку України і знаходить своє матеріальне відображення у централізованому фонді грошових коштів.

Враховуючи наявність в Україні різноманітних ланок фінансової системи, яким відведена специфічна роль у розподільчому процесі, бюджету повинно належати центральне місце. Це обумовлено тим, що через бюджет здійснюється розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту і національного доходу у всій його повноті, тобто між галузями матеріального виробництва, між виробничою та невиробничою сферами, між окремими ланками бюджетної системи, та між окремими категоріями населення. Іншої ланки, яка б могла забезпечити у такому масштабі розподільчі та перерозподільчі процеси, у державі не існує.

Розглядаючи бюджет у системі планів, слід відзначити, що він займає центральне місце. Це зумовлюється тим, що будучи центральною ланкою фінансової системи, при допомозі бюджету повинно здійснюватися забезпечення всіх розподільчих і перерозподільчих процесів в Україні. Бюджет як основний фінансовий план повинен забезпечувати мобілізацію грошових коштів держави, здійснювати їх розподіл по основних напрямах на відповідні цілі згідно соціально-економічної політики держави.

Бюджет як основний фінансовий план забезпечує мобілізацію грошових коштів та здійснює їх розподіл згідно з соціально-економічною політикою держави. Бюджет - єдиний фінансовий план, що має силу закону.

^ 4. Функції бюджету

Більшість вчених схиляються до думки, що бюджет виконує дві функції: розподільчу і контрольну.

Через розподільчу функцію проходить процес концентрації грошових коштів в руках держави і їх використання з метою задоволення загальнодержавних потреб; контрольна функція сприяє формуванню уявлень про те, наскільки своєчасно і повно фінансові ресурси надходять в розпорядження держави, як фактично складаються пропорції в розподілі бюджетних коштів та чи ефективно вони використовуються.

Особливості Державного бюджету як економічної категорії відображаються в функціях, які він виконує. Зміст функції, сфера і об’єкт їх дії характеризуються відповідною специфікою.

Так, зміст розподільчої функції бюджету визначається процесами перерозподілу фінансових ресурсів між різними підрозділами суспільного виробництва. Ні одна із інших ланок фінансової системи не здійснює такого багатогранного (міжгалузевий, між територіальний) і багаторівневого (обласний, міський, районний) перерозподілу коштів як бюджет.

Специфіка розподільчої функції полягає ще й в масштабності операцій, багатоканальності грошових коштів і великій різновидності цільових фондів, які утворюються. Розподіляючи майже половину всього ВВП бюджет формує багато чисельні фонди цільового призначення. З Державним бюджетом пов’язують всі підрозділи суспільного виробництва і соціальної сфери.

Таким чином, розподільча функція Державного бюджету характеризується багатократністю розподілу, вона проявляється у всіх сферах суспільних відносин і використовується державою для регулювання економічного і соціального розвитку.

Контрольна функція заключається в тому, що бюджет об’єктивно через формування і використання фонду грошових коштів держави відображає економічні процеси, які протікають в структурних ланках економіки. Завдяки цій властивості бюджет формує уявлення про те, як поступають в розпорядження держави фінансові ресурси від різних суб’єктів господарювання, чи відповідає розмір централізованих ресурсів держави обсягу її потреб тощо.

Основу контрольної функції складає рух бюджетних коштів, які відображаються у відповідних показниках бюджетних поступлень і видаткових призначень.

Особливістю контрольної функції бюджету є високий рівень централізації фінансових ресурсів у руках держави, а централізація завжди означає підзвітність і створює передумови для організації державного фінансового контролю з верху до низу.

^ 5. Бюджетна політика Української держави, її особливості і розвиток

Бюджетна політика — сукупність заходів держави щодо організації та використання фінансів для забезпечення економічного і соціального розвитку. Вона, знаходить своє вираження у формах і методах мобілізації бюджетних ресурсів й використання їх на різні потреби держави, у розвитку економіки і соціального захисту населення, у бюджетному законодавстві, практичних діях у галузі бюджету різних державних структур.

Зміст бюджетної політики багатогранний.

Вона включає такі найважливіші ланки:

- розроблення науково обґрунтованої концепції розвитку бюджету як важливого! інструменту регулювання соціально-економічних процесів. Вона формується на основі вивчення потреб сучасного стану суспільного розвитку, всебічного аналізу стану розвитку економіки і соціальної сфери, глобальних тенденції соціально-економічного розвитку та стратегічних пріоритетів держави;

- визначення основних напрямів мобілізації й використання бюджетних ресурсів на перспективу і поточний період; при цьому виходять із шляхів досягненні поставлених цілей, передбачених економічною політикою, враховуються зовнішні і внутрішні чинники, можливості зростання бюджетних ресурсів;

- здійснення практичних дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей.

Єдність і взаємозв'язок трьох основних ланок визначають зміст бюджетної політики.

Залежно від тривалості періоду і характеру завдань, що вирішуються, бюджетна політика поділяється на бюджетну стратегію і бюджетну тактику.

^ Бюджетна стратегія — довготривалий курс бюджетної політики, розрахований на перспективу, що передбачає вирішення глобальних завдань, визначених економічною стратегією.

У процесі її розроблення прогнозуються основні тенденції розвитку бюджетного механізму, формуються концепції створення і використання бюджетних ресурсів, окреслюються принципи організації бюджетних взаємовідносин. Вибір довготривалих цілей і складання загальнодержавних цільових програм у бюджетній політиці необхідні для концентрації бюджетних ресурсів на стратегічних напрямах економічного й соціального розвитку.

^ Бюджетна тактика спрямована на вирішення завдань конкретного етапу розвитку суспільства шляхом своєчасної зміни способів організації бюджетних взаємовідносин, переорієнтації бюджетного механізму, перерозподілу фінансових ресурсів.

Бюджетна стратегія повинна бути відносно стабільною, тоді як бюджетна тактика має бути гнучкою, що визначається зміною повсякденних економічних і соціальних умов.

Правову основу і конкретні напрями реалізації бюджетної політики становить бюджетне законодавство. У ньому повинна бути точно визначена компетенція всіх суб'єктів економічної системи щодо повноважень і відповідальності у бюджетній сфері. На основі чинного законодавства органи виконавчої влади видають нормативні акти для успішного втілення бюджетної політики. Ці акти покликані конкретизувати механізм її виконання. Виконавча влада постійно здійснює заходи щодо вдосконалення механізму реалізації бюджетної політики.

Основною метою бюджетної політики є оптимальний розподіл валового внутрішнього продукту між галузями економіки, соціальними групами населення, територіями. На цій основі має забезпечуватися стійке зростання економіки, удосконалення її структури, створення умов для розвитку господарських одиниць різних форм власності, спільних з іноземним капіталом, акціонерних товариств, орендних і комерціалізованих підприємств. За таких умов важливе значення має також створення надійних соціальних гарантій населенню.

Бюджетна політика держави залежить від багатьох як зовнішніх, так і внутрішніх ' чинників. До зовнішніх слід віднести залежність держави від економічних взаємовідносин з іншими державами в частині поставок сировини, матеріалів, інших видів ресурсів, обміну технологіями, експортних можливостей самої держави, її інтеграції зі світовими економічними системами тощо.

Внутрішні чинники, які суттєво впливають на бюджетну політику, — це форма власності на основні засоби виробництва, структура економіки, соціальний склад населення, рівень добробуту народу, інтелектуальний рівень населення, стан розвитку економіки та організація грошового обігу, стабільність грошової одиниці, стан розвитку форм кредитування тощо. На бюджетну політику держави впливають також інші чинники, що диктуються тими економічними умовами, які склалися на даному етапі суспільного розвитку. У зв'язку з цим бюджетна політика — це динамічний процес, що змінюється, коригується з урахуванням практичної необхідності.

Науковий підхід до розроблення бюджетної політики, знання і вивчення всіх чинників, що визначають бюджетну політику, передбачають її відповідність закономірностям суспільного розвитку, постійне врахування теоретичних положень і висновків бюджетної теорії. Порушення цієї важливої вимоги призводить до великих втрат в економіці. Політичні рішення повинні прийматися за законами економічного розвитку, на основі чітких розрахунків і передбачення наслідків здійснення намічених бюджетних заходів, що дасть змогу уникнути частих, нерідко не передбачуваних змін у бюджетній політиці і створить сприятливі умови для розвитку економіки.

^ 6. Бюджетний механізм, його суть, структура та розвиток

в ринкових умовах господарювання.

Бюджетний механізм — це практичне використання бюджету для здійснення фінансової політики в державі. Він включає форми і методи мобілізації фінансових ресурсів у розпорядження органів законодавчої й виконавчої влади і їх використання на цілі економічного та соціального розвитку.

За своєю економічною суттю бюджетний механізм — це правові, організаційні і методичні положення та заходи, які визначають функціонування бюджетної системи в економіці держави, їхнє практичне використання для досягнення визначених відповідними програмами цілей і завдань. У практичному плані бюджетний механізм — це складна економічна структура, яка визначає послідовність і методи дій органів влади при мобілізації і використанні бюджетних коштів.

Складовими частинами бюджетного механізму є бюджетне планування і прогнозування, бюджетні показники, нормативи, норми, ліміти, резерви, стимули, санкції, а також бюджетне законодавство і система управління бюджетним процесом.

За допомогою бюджетного механізму здійснюється широкомасштабний розподіл і перерозподіл створюваного в державі валового внутрішнього продукту відповідно до основних положень фінансової політики. На стадії бюджетного планування й прогнозування визначаються фінансові можливості держави щодо фінансового забезпечення розвитку її економіки й соціальної сфери. Показники прогнозних розрахунків є основою для приведення в дію відповідних стимулів та інструментів у формі різноманітних пільг, санкцій або обмежень, які забезпечують розвиток держави в заданому напрямку. Це можуть бути пільги з оподаткування, пільгове кредитування або надання дотацій на покриття збитків тощо. Можуть застосовуватися також фінансові інструменти, що обмежують ту чи іншу форму діяльності. Це штрафи, відміна пільг, додаткове оподаткування тощо. Бюджетний механізм характеризують узагальнюючі та індивідуальні показники. Узагальнюючими є весь обсяг фінансових ресурсів, що створюється в державі, обсяг доходів та видатків бюджету тощо, індивідуальні — це величина витрат бюджету держави на одного жителя, розмір податків, що оплачуються одним працюючим, тощо. Фінансові показники дають змогу визначити дієвість фінансового механізму.

Важливими елементами бюджетного механізму є фінансові нормативи, ліміти й резерви. Нормативи характеризують певний рівень забезпечення видатків, різних видів витрат фінансових ресурсів. Ліміти є певними обмеженнями на витрати в інтересах держави, підприємця або громадянина. Резерви мають нейтралізувати вплив непередбачуваних факторів, що можуть виникнути в майбутньому.

Бюджетний механізм спрацьовує ефективно, якщо функціонують усі його складові. Застосовуючи їх, держава може спрямовувати економічний і соціальний розвиток на своїй території відповідно до потреб громадян. Цього досягають завдяки створенню і використанню фондів фінансових ресурсів.

^ 7. Бюджетний період

Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

Відповідно до Конституції України бюджетний період для Державного бюджету України за особливих обставин може бути іншим, ніж передбачено частиною першою статті 3 Бюджетного кодексу.

Особливими обставинами, за яких Державний бюджет України може бути прийнято на інший, ніж передбачено частиною першою цієї статті, бюджетний період, є:

- введення воєнного стану;

- оголошення надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях;

- оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації,
необхідність усунення природних чи техногенних катастроф.

У разі прийняття Державного бюджету України на інший, ніж передбачено
частиною першою цієї статті, бюджетний період місцеві бюджети можуть бути прийняті на такий же період.

^ 8. Складові частини бюджету

Бюджет може складатися із загального та спеціального фондів. Загальний фонд бюджету включає:

- всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду;

- всі видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду бюджету;

- фінансування загального фонду бюджету.
Спеціальний фонд бюджету включає:

- бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень;

- гранти або дарунки (у вартісному обрахунку), одержані розпорядниками
бюджетних коштів на конкретну мету;

- різницю між доходами і видатками спеціального фонду бюджету.

Розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди визначається законом про Державний бюджет України. Джерела формування спеціального фонду визначаються виключно законами України.

Підставою для рішення відповідної ради про створення спеціального фонду у складі місцевого бюджету може бути виключно закон про Державний бюджет України.

Передача коштів між загальним та спеціальним фондами бюджету дозволяється тільки в межах бюджетних призначень шляхом внесення змін до закону про Державний бюджет України чи рішення відповідної ради.

Платежі за рахунок спеціального фонду здійснюються в межах коштів, що надійшли до цього фонду на відповідну мету.

Створення позабюджетних фондів органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами не допускається.

9. Стан бюджету та фактори, які впливають на нього. Бюджетний дефіцит, причини його виникнення, соціально-економічні наслідки, джерела покриття, шляхи та методи подолання.

Необхідність існування бюджету обумовлена наступними факторами:

- за допомогою бюджету держава виконує свої функції;

- здійснює утримання соціальної сфери;

- перерозподіляє кошти між окремими територіями і галузями;

- здійснює соціальний захист населення;

- вирішує національні проблеми;

- має вплив на розвиток науково-технічного прогресу через
фінансування наукових установ.

Фактори, що впливають на розмір бюджету:

- рівень розвитку економіки;

- методи господарювання (в умовах адміністративно-командної системи
частка бюджету в перерозподілі валового внутрішнього продукту є дуже
великою - близько 80%, в ринковій економіці частка бюджету значно
зменшується - зараз біля 50% і є тенденція до зниження);

- характер і масштаби тих програм, які держава планує здійснювати через
бюджет.

Бюджетний дефіцит.

Бюджетний дефіцит - це фінансове явище яке необов'язково відноситься до розряду надзвичайних. В сучасному світі немає держави , яка б в ті чи інші періоди не стикалася б з бюджетним дефіцитом.

Бюджетний дефіцит - це перевищення видаткової частини бюджету над дохідною. В умовах ідеального стану економіки таке явище відсутнє, так як держава може оптимально підставляти обсяг своїх видатків у відповідності з фінансовими можливостями без будь-якого ущербу для суспільства.

Таким чином, наявність бюджетного дефіциту у межах допустимих розмірів не є негативним явищем в умовах динамічного розвитку економіки, тому рівень дефіциту повинен бути під постійним контролем Верховної Ради та Кабінету Міністрів України.

Державний бюджет, бюджет Автономної Республіки Крим та міські бюджети можуть прийматися з дефіцитом виключно у частині дефіциту бюджету розвитку. Дефіцит бюджету АР КРИМ та міських бюджетів покривається за рахунок запозичень.

Затвердження обласних, районних, районних у містах, сільських та селищних бюджетів з дефіцитом не допускається.

Для покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання загального фонду місцевого бюджету, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної ради можуть отримувати короткотермінові позички у фінансово-кредитних установах на термін до трьох місяців, але у межах поточного бюджетного періоду. Порядок отримання таких позичок визначається Міністерством фінансів України.

Надання позичок з одного бюджету іншому забороняється.

Запозичення до місцевих бюджетів здійснюються на визначену мету і підлягають обов'язковому поверненню. Запозичення до відповідних бюджетів можуть бути здійснені лише до бюджету розвитку, крім випадку, передбаченого статтею 73 Бюджетного кодексу.

Держава не несе відповідальності по зобов'язаннях за запозиченнями до місцевих бюджетів.

Видатки на обслуговування боргу здійснюються за рахунок коштів загального фонду бюджету.

Видатки на обслуговування боргу місцевих бюджетів не можуть щорічно перевищувати 10 відсотків видатків від загального фонду відповідного місцевого бюджету протягом будь-якого бюджетного періоду, коли планується обслуговування боргу.

Якщо у процесі погашення основної суми боргу та платежів по його обслуговуванню, обумовленої договором між кредитором та позичальником, має місце порушення графіка погашення з вини позичальника, відповідна рада не має права здійснювати нові запозичення протягом 5 наступних років.

Порядок здійснення запозичень до місцевих бюджетів встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до умов, визначених Бюджетним кодексом.

Однак на практиці це спостерігається рідко, особливо коли держави переживають кризу в економіці.

Причини виникнення бюджетного дефіциту обумовлюються:
- надзвичайними подіями (війни, епідемії, стихійні лиха і т.д.), що потребує
використання великого обсягу грошових коштів, а звичайних резервів не вистачає;
- необхідністю здійснення великих державних вкладень у розвиток економіки з метою її структурної перебудови, що у майбутньому дасть можливість
забезпечити приріст валового внутрішнього продукту і національного доходу, зміцнити економічну могутність держави та підвищити матеріальний і культурний рівень життя народу. Це явище відображає не кризу в економічному житті суспільства, а державне регулювання економіки, спрямоване на забезпечення прогресивних зрушень у суспільстві;

- кризовими явищами в економіці, її розвалом;

- неефективністю фінансово-кредитних зв'язків;

- нездатністю держави тримати під контролем фінансову ситуацію у державі; - недосконалістю фінансового законодавства.

Звідси ясно, що в умовах коли економіка країни розвивається динамічно і стабільно бюджетний дефіцит звичайно, в кількісно-допустимих межах не є загрозливий. Його не спід зайво драматизувати, через те що в борг живуть і продовжують жити багато економічно розвинутих країн. Правда, при цьому кількість не повинна переходити в негативну якість, тобто сума отриманих державою в борг фінансових ресурсів не повинна перекладатись на економіку держави, на платники податків, супроводжуватись скороченням соціальних програм.

Таким чином, наявність бюджетного дефіциту у межах допустимих розмірів не є негативним явищем в умовах динамічного розвитку економіки, тому рівень дефіциту повинен бути під постійним контролем Верховної Ради та Кабінету Міністрів України.

В Україні у 80-90 роки спостерігалось різке збільшення бюджетного дефіциту, що було обумовлено негативними явищами. До основних причин такого явища можна віднести:

- різке зниження ефективності виробництва, що супроводжувалось скороченням обсягів виробництва валового внутрішнього продукту і національного доходу;

- розривання і мало ефективність економічних зв'язків, особливо
зовнішньоекономічних;

- значне зростання та нераціональна структура бюджетних видатків;

- неефективне функціонування бюджетного механізму, що не дозволило державі використовувати його в якості стимулу у розвитку економіки і соціальної сфери;
- недосконалість і часта зміна фінансового законодавства, що сприяли
невпевненості виробників у доцільності розширення виробництва і відтоку
капіталу з України.

Ці, та інші причини сприяли дестабілізації економіки, зниженню доходів бюджету, значному збільшенню бюджетного дефіциту, що в свою чергу, призвело до нарощування інфляційних процесів, зростанню цін на товари та послуги, зниження матеріального добробуту населення та інших негативних явищ.

Негативні наслідки великого бюджетного дефіциту нагально потребують здійснення системи міроприємств по його подоланню, проведенню активної фінансової політики, використання загальноприйнятих методів боротьби з дефіцитом. Прагнення до рівноваги бюджетних доходів і видатків шляхом, збалансованості державного бюджету - сьогодні одна із головних задач.

В умовах наявності бюджетного дефіциту держава зобов'язана обрати
найбільш оптимальні джерела його покриття. У світовій практиці використовуються два методи покриття: беземісійний та емісійний. Найбільш ефективним є беземісійний метод, при допомозі якого можна позбутися дефіциту без додаткового випуску грошей в обіг.

Беземісійний метод покриття дефіциту бюджету заключається в залученні до цього процесу зовнішніх та внутрішніх джерел.

Зовнішні джерела можуть виступати у якості кредитів міжнародних фінансових об'єднань та іноземних держав, а також безплатної і безповоротної фінансової допомоги під цільові програми, що мають міжнародне значення.

Внутрішні джерела виступають у якості кредитів Національного Банку України, доходів від операцій з цінними паперами та інші.

Наявність зовнішніх та внутрішніх кредитних джерел зумовлюють виникнення внутрішнього та зовнішнього боргу держави. З боку держави повинні здійснюватись контроль та управління державним боргом.

Емісійний метод покриття бюджетного дефіциту заключається у використанні на дані цілі грошово-кредитної емісії. Такий метод є недоцільним, постільки негативно відбивається на стані економічного і соціального розвитку держави.

В цілому, держава зобов'язана формувати свою бюджетну політику таким |чином, щоб домогтися скорочення бюджетного дефіциту. Заходи у цьому плані сприяли б, з однієї сторони - збільшенню доходів бюджету, а з другої - скороченню державних видатків. До таких заходів можна віднести:

- перегляд напрямків інвестування бюджетних коштів і спрямування їх на розвиток галузей, що визначають рівень економічної могутності держави, забезпечують впровадження передових наукових досліджень у виробництві;

- створення сприятливих умов господарювання та стимулювання решти виробництва, шляхом використання пільг, субсидій та інших впливових факторів бюджетного механізму;

- широке залучення в Україні іноземного капіталу;

- скорочення сфери державної економіки і відповідно, бюджетного фінансування тощо.






Схожі:

Тема 1 соціально-економічна суть та призначення бюджету план icon1. соціально-економічна суть та призначення бюджету тема бюджетний...
Навчально методичні матеріали включають повний комплекс лекцій по вивченню дисципліни «Бюджетна система», перелік рекомендованої...
Тема 1 соціально-економічна суть та призначення бюджету план iconПлан Суть загальнодержавних фондів цільового призначення. Фонд соціального захисту інвалідів
Темa. Загальнодержавні фонди цільового призначення, їх класифікація та характеристика
Тема 1 соціально-економічна суть та призначення бюджету план icon5. бюджетне право І бюджетний устрій україни
...
Тема 1 соціально-економічна суть та призначення бюджету план iconПлан Предмет курсу “міжнародна економіка”. Міжнародна економічна...
Сукупність національних економік. Класифікація країн за рівнем соціально-економічного розвитку
Тема 1 соціально-економічна суть та призначення бюджету план iconПлан Вступ Економічна інформація, її класифікація І призначення у...
Економічна інформація, її класифікація І призначення у науково дослідному процесі
Тема 1 соціально-економічна суть та призначення бюджету план iconТема 1 Предмет І метод Економічної теорії
...
Тема 1 соціально-економічна суть та призначення бюджету план iconПоняття економічної безпеки, суть та зміст еб підприємства
Економічна безпека – це універсальна категорія, що відображає захищеність суб'єктів соціально-економічних відносин на всіх рівнях,...
Тема 1 соціально-економічна суть та призначення бюджету план iconПлан бюджетний процес в Україні, його суть, особливості та етапи...
Бюджетні призначення в разі несвоєчасного прийняття закону про Державний бюджет України
Тема 1 соціально-економічна суть та призначення бюджету план iconКонкурсна комісія
Це Положення визначає процедуру організації вибору на конкурсних засадах забудовника соціального житла та об’єктів соціально-побутового,...
Тема 1 соціально-економічна суть та призначення бюджету план iconПлан: Соціально-економічна категорія «ринок праці». Умови виникнення...
Ринки, що функціонують в ринковій економіці: засобів виробництва, предметів праці, капіталів, праці
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка