16. Вплив глобалізації на ресурси праці та соціально-трудові відносини




Скачати 119.82 Kb.
Назва16. Вплив глобалізації на ресурси праці та соціально-трудові відносини
Дата конвертації27.06.2013
Розмір119.82 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Економіка > Документы




ЗМ10. Тема 16. Вплив глобалізації на ресурси праці та соціально-трудові відносини

У сучасних ринкових умовах дедалі більша увага приділяєть-
ся глобалізації, подальшому розвитку технологій, насамперед ін-
формаційних і телекомунікаційних, а також новим можливостям
інтеграції національних господарств у світову економіку.

Розвиток глобалізації і технологічний прогрес створюють нові загальні для всіх країн проблеми.

Глобалізація економічної інтеграції і технологічного прогресу, з одного боку, посилюють конкуренцію, яка може призвести до нестабільності виробництва, а відповідно й зайнятості у великих сегментах національної робочої сили, з іншого боку, забезпечуються нові можливості для економічного зростання і розширення зайнятості.

За більш відкритої економіки рівень і якість кваліфікації робочої сили в державі можуть стати важливими факторами для отримання вигоди зі створених можливостей і мінімізації соціальних втрат. Таким чином, потрібна виважена соціально-економічна політика держави, спрямована на використання глобальних тенденцій у прискореному розвитку передових галузей економіки і захист тих галузей, які задовольняють потреби внутрішнього ринку.

Глобалізація вивільнює економічні сили, які негативно впливають на національний ринок праці, формування та розвиток трудового потенціалу, поглиблюють нерівність у сфері зайнятості, а також у галузі продуктивності праці, доходів, матеріального добробуту, стають перешкодою в соціально-трудових відносинах. За останні 10 років глобальна економіка зростає приблизно на 2—3 % на рік, і протягом цього ж часу розрив між багатими та бідними країнами зріс у 10 разів. За даними, які наводить В. П. Щербаков, входження у світ глобалізованої економіки можливе лише тоді, коли середньодушовий дохід населення перевищує 800 доларів на місяць, що вимагає постійно працювати в напряму зростання заробітної плати.

Підвищуючи рівень продуктивності праці за рахунок новітніх технологій, глобалізація може призвести до скорочення кількості працюючих, і передусім робітників. У запобіганні цьому на перший план має виходити піднесення рівня освіти, тобто збільшення інвестування в людський капітал на всіх рівнях.

Дослідники вважають, що вельми важливим проявом глобалізації економіки є регіоналізація. Деякі розвинуті регіони мають потребу в закордонній робочій силі. При цьому залучаються як висококваліфіковані працівники (зокрема науковці та професіонали з України — до Сполучених Штатів Америки, Канади, Німеччини, Ізраїлю та ін.), так і громадяни зі вторинного ринку праці — низькокваліфіковані. При цьому ставиться за мету сприяння поліпшенню фінансово-економічного становища за рахунок дешевшої робочої сили і заповнення непрестижних робочих місць, важких та шкідливих виробництв. Особливий прибуток розвинутих країн — науковці, на підготовку яких не треба витрачати великих коштів, а чимала віддача — здійснюється відразу.

В Україні вплив глобалізації на трудовий потенціал та соціально-трудові відносини досліджує професор Київського національного економічного університету А. М. Колот. Він вважає надзвичайно гострою проблему інтелектуальної міграції. За різними оцінками, в 90-х роках ХХ століття Україна втратила від 15 до 20 % інтелектуаль­ного потенціалу в результаті еміграції найпідготовленішої робочої сили. І це сталося не випадково. Вплив процесів глобалізації на стан ринку праці України унаочнює приклад нашої країни, де реальністю є «вимивання» з національного ринку праці не лише перспективних науковців, а й робочих місць із високою та середньою «освітньою місткістю», створення таких робочих місць, що погіршують професійну структуру й перспективи зайнятості в галузях, які можуть і повинні стати пріоритетними; веде до зростання незатребуваності накопиченого людського капіталу тощо.

Складовою процесів глобалізації є зростання мобільності робочої сили, інтенсифікація міграційних процесів, наслідки якої є суперечливими. Для національних ринків праці країн, що не проводять зваженої міграційної політики, серйозним випробуванням стає зростання конкуренції з боку країн із низьким рівнем заробітної плати, скорочення кількості робочих місць, на яких працює корінне населення, та зниження середнього рівня заробітної плати, надто некваліфікованої та низькокваліфікованої робочої сили .

Інтенсифікація процесів глобалізації супроводжується масовим намаганням роботодавців знижувати заробітну плату і витрати на поліпшення умов праці. Це не може негативно не позначитися на формуванні й використанні ресурсів праці країни. Роз­в’язання нинішніх нагальних проблем соціально-трудової сфери без­посередньо пов’язано з реформуванням політики зайнятості. За су­часного стану ринку праці, як справедливо визначає А. М. Колот, неприпустимо політику зайнятості формувати і реалізовувати здебільшого у вузькому розумінні як комплекс заходів, що запроваджується на регіональному рівні за участі Державної служби зайнятості. За новим, сучасним баченням влади розвинутих країн, вузловим центром усієї соціальної політики має стати «соціальна політика, орієнтована на вирішення проблем зайнятості», тобто максимального використання робочої сили

З аналізу дотеперішньої політики зайнятості розвинутих країн А. М. Колот робить такі висновки:

заходи державної політики на ринку праці, спрямовані переважно на перенавчання безробітних і розвиток громадських робіт, є недостатніми для подолання проблем зайнятості;

плекання надії на те, що проблеми зайнятості можна розв’я­зати лише гнучкістю ринку праці, є безпідставними;

є необхідність збереження сильних позицій держави у виробленні та реалізації політики зайнятості, забезпечення інтеграції до загальної економічної політики;

найефективнішими слід визнати заходи, що становлять зміст активної політики на ринку праці та спрямовані на запобігання значним масштабам безробіття, стимулювання сукупного попиту на робочу силу, якнайшвидше повернення незайнятих до складу робочої сили, що функціонує .

Особливо актуальними та вкрай необхідними для України є висновки щодо необхідність збереження і, слід додати, посилення позицій держави у виробленні та реалізації політики зайнятості, а також стосовно найефективніших заходів активної політики на ринку праці та запобігання значним масштабам безробіття, яке може виникнути головним чином за рахунок створення нових економічно доцільних робочих місць і раціонального використання наявних.

Особливо гостро економічна глобалізація позначається в Україні на галузевій структурі зайнятості. Наприклад, маючи великі запаси вугілля в Україні, одна за одною закриваються вітчизняні копальні. Видобуток вугілля за останні 10 років скоротився майже утричі. Через це у шахтарських регіонах періодично виникає соціальна напруженість. Водночас через нестачу вугілля для металургійної промисловості воно завозиться з-за кордону. У кілька разів знизилося виробництво в легкій промисловості та машинобудуванні, а отже, і зайнятість у цих галузях. Проте зростає питома вага продукції в екологічно шкідливих галузях — таких як металургія. Усе це посилює масштаби безробіття, вимагає значних коштів на перекваліфікацію вивільнених працівників, великої за обсягом виплати соціальної допомоги, дає поштовх до еміграції переважно висококваліфікованих молодих і середнього віку робітників і спеціалістів зі значним практичним досвідом.

Як вважають деякі українські науковці, зокрема професор В. В. Дем’яненко, важливою складовою перетворення людського потенціалу на капітал є прорив на світовий ринок високих технологій. Справедливо, на нашу думку, наголошується, що сподівання на СОТ з цього приводу — безпідставні, бо вона полегшує доступ на ринок сировини та масових готових виробів і мінімально впливає на торгівлю високотехнологічною продукцію, що постачається в межах замкнутих ТНК

^

Вплив глобалізації на соціально-трудову сферу


Немало зарубіжних економістів справедливо наголошують на загостренні під впливом процесів глобалізації проблем передусім у соціально-трудовій сфері, проявом яких є зростання безробіття, поглиблення розшарування між багатими і бідними, послаблення традиційних моральних уз, зростання десолідаризації суспільства тощо. Фахівці Науково-дослідного інституту соціального розвитку при ООН, визнаючи неоднозначність і суперечливість впливу глобалізації на соціально-трудову сферу зазначають: «Відкриваючи небувалі можливості одним людям і цілим країнам, ті ж глобалізаційні сили відіграють не останню роль у зростанні зубожіння інших людей і країн, їхньої невпевненості у завтрашньому дні, у послабленні соціальних інститутів і систем соціального захисту, у розмиванні традиційних особистісних і суспільних цінностей».

Під впливом лібералізації зовнішньої торгівлі, розширення меж відкритості національних товарних і фінансових ринків, зро-с¬тання конкуренції між товаровиробниками відбуваються суттєві зміни в структурі і масштабах зайнятості. Все більше розширю-ються можливості перенесення виробництва, а разом із ним і ро-бочих місць, в інші країни, і перш за все в країни з більш деше-вою робочою силою. Безумовні переваги тут мають компанії розвинених країн, які виробляють більш конкурентоспроможну продукцію, мають змогу впливати на політичні рішення урядів держав світу, диктувати їм свої умови. Характерною тенденцією змін на ринку праці, що прослідко-вується починаючи з 70-х років, є поширення масштабів неповної зайнятості. Наприкінці 80-х років XX століття частка працюючих неповний робочий час в Швеції і Великобританії перевищувала 20 %, в Німеччині і Японії вона складала 11—12 %, а в США і Канаді — 15—17 %. Слід наголосити, що умови і оплата праці, додаткові соціальні виплати для зайнятих неповний робочий час є гіршими, ніж у постійних робітників. За умови зростання конкуренції і намагання роботодавців у будь-який спосіб знижувати витрати на робочу силу, «периферійна» зайнятість користується все більш широким попитом
Вплив процесів глобалізації на стан ринку праці наочно видно на прикладі нашої країни, де реальністю є вимивання з націо-наль¬ного ринку праці робочих місць із високою і середньою «освітньою місткістю», створення таких робочих місць, які погіршують професійну структуру зайнятості, погіршення перспектив зайнятості у галузях, які можуть і повинні стати пріоритетними, зростання незатребуваності накопиченого людського капіталу тощо. Потенційна чи реальна загроза втрати робочих місць під впливом глобалізаційних процесів створює у суспільстві атмос-феру невпевненості, негативно впливає на підтримку балансу сил між найманими працівниками і роботодавцями.

^ ГЛОБАЛІЗАЦІЯ І МОП

Міжнародна організація праці не залишається осторонь процесів економічної глобалізації. Для того щоб визначити, яким чином МОП впливає на глобалізацію, слід нагадати про сутність та основні напрями діяльності цієї організації. Україна як рівноправний член міжнародного співтовариства, бере активну участь у роботі МОП, зокрема в роботі Міжнародної конференції праці (МКП) з 1956 р.
МОП була створена в 1919 р. До того світ усвідомлював той факт, що соціальні конфлікти набули надзвичайної гостроти, зокрема стали головною причиною революції в Росії. А тому першим і основним напрямом діяльності МОП стало узгодження та узагальнення трудових відносин, які склалися на національних ринках праці. Ці узагальнення, які приймалися консенсусом, тобто всіма голосами «за» представників країн, котрі входили до складу МОП, одержали назву Конвенцій і Рекомендацій і стали міжнародними трудовими нормами.
Дані документи є результатом детального обговорення відповідних питань на щорічних сесіях Міжнародних Конференцій Праці, де присутні по чотири делегати від кожної країни: два — від уряду, один — від підприємців та один — від трудящих (профспілок). Ці делегати мають рівні права, виступають і голосують окремо. Таким чином, прийняття міжнародних трудових норм є першим головним напрямом у діяльності МОП. Починаючи з 1956 р. Україна бере участь у щорічних конференціях МКП.

Другий основний напрям роботи МОП — це надання консультацій експертами і технічної допомоги в питаннях, пов’язаних з трудовою і соціальною політикою. Україна під час розробки законів відповідного спрямування та в інших випадках широко використовує його у роботі даної організації (на експертизу до МОП подаються проекти багатьох законів, для вирішення ряду питань органи влади звертаються до МОП, запрошують спеціалістів цієї організації тощо).
Третім основним напрямом діяльності МОП є періодичне планове обговорення питань на спеціальних конференціях і в Комітетах, які мають специфічне значення для окремих регіонів або галузей економіки. Україна як член МОП бере в ньому безпосередню участь.

Всі головні напрями роботи МОП мають забезпечити виконання основних цілей у її діяльності, а саме: сприяння соціально-економічному прогресу, підвищення добробуту населення та поліпшення умов праці, захист прав людини.
У зв’язку з нинішнім посиленням негативного впливу глобалізації на соціально-трудові відносини МОП зосереджує свою увагу, перш за все, на:
контролі міжнародних трудових норм;

  • захисті прав людини;

  • рівності можливостей громадян;

  • сприянні зайнятості населення;

  • структурній перебудові;

  • поліпшенні умов життя;

  • захисті навколишнього середовища.

У світі, що постійно змінюється, вкрай важливо підтвердити основні цінності МОП. Соціальні проблеми не можна розглядати у відриві від економічного контексту, як і аналіз трудового законодавства неможливо відокремити від глибокого аналізу економічної політики. Права трудящих і право на працю слід розглядати в комплексі.

Однак постає головне питання: чи здатна МОП, використовуючи добровільні, непримусові методи, зберегти рух до соціального прогресу, тоді як все більш наднаціональний характер економіки і загострення конкуренції підштовхують світ в інший бік.

Що стосується трипартизму, то він не тільки не застарів, але й надає МОП додаткову силу, залучаючи до сумісного обговорення громадської політики уряду, представників трудящих і підприємців. Таким чином, ця організація знаходиться у прямому контакті з ринком праці. Однак нові реалії в світі повинні знайти відображення і в тристоронніх структурах, котрі необхідно відкрити для нових сил у суспільстві. Важливо зібрати всі громадські сили, які при всій своїй різноманітності прагнуть до соціальної справедливості.

У центрі діяльності МОП у сучасних умовах з новою гостротою постає проблема боротьби з безробіттям, сприяння розвитку продуктивної і вільнообраної зайнятості, прийняття новаторських рішень, які сприяли б поліпшенню соціального захисту умов праці, винайдення нових джерел зайнятості.

Важливим етапом у діяльності МОП в галузі зайнятості й безробіття була проголошена в 1969 р. Всесвітня програма зайнятості. В доповіді про цю Програму йшлося про те, що права людини не мають ніякого значення для людей, позбавлених права на працю і не маючих нормальних умов існування. МОП може внести свій внесок у справу поширення прав людини на все більшу чисельність людей, якщо вона, передусім, зможе створити можливості для повнішої, краще оплачуваної і більш продуктивної зайнятості. Це положення Всесвітньої програми зайнятості набуває особливої актуальності у зв’язку зі зростанням негативних наслідків економічної глобалізації у соціально-економічних відносинах.
Всесвітня програма зайнятості передбачала підвищення рівня знань стосовно взаємозв’язку між політикою в галузі праці, з одного боку, і демографічними факторами — з іншого. Однак виконання її було незадовільне. Вона не вирішила гострих проблем зайнятості й безробіття. Двічі, у 1976 і 1979 р. МКП розглядала питання зайнятості, розподілу доходів, соціального прогресу і міжнародного поділу праці, а у 1979 р. навіть прийняла спеціальну резолюцію щодо заходів по виконанню рішень Всесвітньої конференції з питань зайнятості. Невдачі з реалізацією Всесвітньої програми зайнятості зайвий раз підкреслюють силу негативних тенденцій глобалізації економіки і, передусім, таких як нерівномірний розподіл надбання глобалізації між країнами і перерозподіл доходів всередині країни. Останнє особливо актуально для України, де розподіл доходів сягнув далеко поза всі допустимі межі. Для пом’якшення негативних наслідків глобалізації світової економіки в соціально-трудовій сфері 86-та сесія МКП 18 червня 1998 р. ухвалила Декларацію МОП про основоположні принципи і права у сфері праці й механізм її реалізації. В документі названо чотири базові принципи, яких повинні дотримуватися всі держави—члени МОП, а саме:
свобода об’єднання і визнання права на ведення колективних переговорів;
скасування всіх форм примусової або обов’язкової праці;

заборона дитячої праці;

неприпустимість дискримінації в сфері праці й зайнятості.

На думку фахівців МОП, ратифікація країнами світу міжнародних трудових норм, якими є конвенції, ухвалені цією організацією, включення даних норм до національного законодавства мають сприяти оптимізації відносин між працею і капіталом, зміні ситуації, коли перевага у формуванні умов трудових договорів все більше слугує інтересам роботодавців.

За сучасних умов принципового значення набуває проблема відкритості економіки України. Спеціалісти МОП, аналізуючи її, дійшли висновку, що в країнах з перехідною економікою, в тому числі і в Україні, економіка стала однією з найбільш відкритих. Водночас досвід більшості розвинутих країн світу незаперечно свідчить, що процеси лібералізації зовнішньоекономічних зв’язків регулюються в масштабах держави найбільш серйозно і рішуче. У цьому плані не випадково, як уже підкреслювалося, Україна має обмежене коло двосторонніх договорів стосовно міграції населення.

Таким чином, саме за активної участі держави в Україні мають бути вирішені найскладніші питання: опрацювання і реалізація найраціональніших протекціоністських методів щодо захисту національного ринку праці, підвищення рівня «закритості» окремих територіально-економічних зон, сегментів соціально-трудової сфери.



сайт: www.refine.org.ua

Схожі:

16. Вплив глобалізації на ресурси праці та соціально-трудові відносини iconЕкономіка праці І соціально-трудові відносини
Методичні вказівки для студентів економічних спеціальностей з дисципліни «Економіка праці І соціально-трудові відносини» підготувала...
16. Вплив глобалізації на ресурси праці та соціально-трудові відносини iconЗадорожня Г. П. Київ: Укр інтеі, 2002. Колот А. М. Соціально-трудові...
Тема 13. Міжнародна організація праці та її вплив на розвиток соціально трудових віцдносин
16. Вплив глобалізації на ресурси праці та соціально-трудові відносини iconНавчально-методичний комплекс з дисципліни «Економіка праці та соціально-трудові...
Навчально-методичний комплекс з дисципліни «Економіка праці та соціально-трудові відносини» (для студ напр підгот. 0501 «Економіка...
16. Вплив глобалізації на ресурси праці та соціально-трудові відносини iconСписок всех вопросов по предмету " Економіка праці та соціально трудові відносини"
Чисельність зайнятих, тривалість робочого дня, трудомісткість, інтенсивність праці
16. Вплив глобалізації на ресурси праці та соціально-трудові відносини iconМетодичні рекомендації до практичних занять із дисципліни “економіка...
Методичні рекомендації присвячені оволодінню студентами теоретичним матеріалом І набуттю ними практичних навичок з вирішення основних...
16. Вплив глобалізації на ресурси праці та соціально-трудові відносини iconТеми курсових робіт з дисципліни «Економіка праці та соціально-трудові відносини»
Атестація І раціоналізація робочих місць та їх роль у підвищенні ефективності виробництва
16. Вплив глобалізації на ресурси праці та соціально-трудові відносини iconПрограма навчальної дисципліни ‘‘ Тренінги’’ Змістовий модуль Економічні...
Змістовий модуль Економічні І соціально-трудові відносини на макро- та мікрорівнях
16. Вплив глобалізації на ресурси праці та соціально-трудові відносини iconЗатверджую
Фінанси І кредит”, 030509 „Облік І аудит”, 030504 „Економіка підприємства”, 030503 «Міжнародна економіка», 030502 «Економічна кібернетика»...
16. Вплив глобалізації на ресурси праці та соціально-трудові відносини iconКиївський національний торговельно – економічний університет чернівецький...
Завдання для практичних занять з курсу «Економіка праці та соціально-трудові відносини» для студентів усіх спеціальностей та форм...
16. Вплив глобалізації на ресурси праці та соціально-трудові відносини icon“Економіка праці та соціально-трудові відносини”
Середньорічна чисельність населення регіону 345 тис чол., загальний приріст за рік – 60 тис чол. Народилося за рік 8500 чол., померло...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка