Гриненко А. М, Колот А. М., Чернов В.І. Нормування праці. К.: Віпол, 1995, -с. 19-65. Завіновська Г. Т. Економіка праці




Скачати 120.11 Kb.
НазваГриненко А. М, Колот А. М., Чернов В.І. Нормування праці. К.: Віпол, 1995, -с. 19-65. Завіновська Г. Т. Економіка праці
Дата конвертації07.08.2014
Розмір120.11 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Економіка > Документы
ТЕМА 7. ОРГАНІЗАЦІЯ І НОРМУВАННЯ ПРАЦІ

  1. Суть, зміст і завдання організації праці.

  2. Сутність нормування праці та його значення.

  3. Поняття про нормативи праці, вимоги до них.

Література

1.Абрамов В. М., Данюк В. М., Гриненко А.М, Колот А. М., Чернов В.І. Нормування праці.-К.: ВІПОЛ, 1995, -С.19-65.

  1. Завіновська Г. Т. Економіка праці. - К.: КНЕУ, 2000. - С. 134-147.

  2. Тимош І. М. Економіка праці: Навчальний посібник. - Тернопіль: Астон, 2001. - С. 97-145.

  3. Багрова І. В. Нормування праці: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003. - С.84-135.

  4. Нормирование труда / Под ред. Генкина Б. М. - М.: Экономика,1985.



7.1. Сутність, зміст і завдання організації праці

Питання організації праці і раніше, і в сучасних умовах господарювання, є предметом наукової діяльності та об’єктом практичної діяльності підприємств, організацій, фірм, оскільки раціонально та ефективно організований процес праці є вагомим чинником зростання продуктивності праці, зниження затрат виробництва. А це, в свою чергу, сприяє конкурентоспроможності суб’єктів ринкової економіки.

В умовах формування соціально зорієнтованої ринкової економіки зростає престижність висококваліфікованої та якісної праці та зростає трудова активність працівників. Забезпечувати це покликана раціональна організація праці, оскільки її основною функцією має бути оптимальне поєднання працівників та засобів виробництва в процесі праці для створення максимальної ефективності функціонування робочих місць, виробничих структур.

Форми та методи суспільної організації праці залежать від форми власності на засоби виробництва, рівня розвитку науково-технічного прогресу, економічних законів, які існують в суспільстві та в сфері соціально-трудових відносин. В Україні основними законами, які регламентують статус організації праці в країні є: Кодекс законів про працю України (КЗпП України), Закон України “Про зайнятість населення“ (із змінами і доповненнями від 1 грудня 1998 р.); Закон “Про оплату праці (1992 р), Закон України “Про охорону праці”(1999 р.).

При організації виробництва вирішуються всі питання щодо використання обладнання, спеціалізації та комбінування виробничих процесів, організації роботи основних та допоміжних служб (цехів) підприємства, забезпечення виробництва сировиною, енергією, транспортом. Взаємозв’язок організації праці та організації виробництва полягає в тому, що питання організації праці вирішуються з врахуванням типу виробництва (одиночне, масове та ін.). Разом з тим, ефективність використання засобів, предметів праці, ритмічність випуску продукції та питання раціонального використання робочої сили залежать від стану організації праці.

На всіх рівнях управління виробництвом в умовах ринкової економіки можна виділити економічні та соціально-психологічні завдання щодо покращення організації праці.

Економічні завдання передбачають досягнення максимальної економії живої та уречевленої праці, підвищення продуктивності, зниження затрат у процесі виробництва продукції і надання послуг належної якості.

Соціально-психологічні завдання передбачають створення таких умов праці, які б забезпечували високий рівень працездатності зайнятих у виробництві, а саме: оптимізація фізичного і психологічного навантаження та працівника, створення сприятливих умов праці, повноцінна оплата праці, підвищення якості праці та трудової дисципліни [2].

Організація праці – це спосіб поєднання безпосередніх виробників із засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кінцевих соціально-економічних результатів. Організація праці на підприємстві включає в себе наступні складові:

  • поділ і кооперацію праці, що передбачають науково-обґрунтований розподіл працівників за певними трудовими функціями, робочими місцями, а також об’єднання працівників у виробничі колективи;

  • організацію та обслуговування робочих місць, які сприяють раціональному використанню робочого часу;

  • нормування праці, що передбачає визначення обґрунтованих норм затрат праці на виробництво продукції і надання послуг як основу для організації праці і визначення ефективності виробництва;

  • організацію підбору персоналу та його розвиток (перекваліфікація, підвищення кваліфікації, планування кар’єри);

  • оптимізацію режимів праці та відпочинку протягом зміни, тижня, місяця;

  • організацію оплати та матеріального стимулювання праці;

  • раціоналізацію трудових процесів, прийомів і методів праці на основі узагальнення прогресивного досвіду;

  • створення безпечних та сприятливих умов праці, що передбачає зведення до мінімуму шкідливості виробництва, важких фізичних і психологічних навантажень, формування системи охорони і безпеки праці.

Важливим завданням у поліпшенні організації праці є встановлення оптимального режиму праці та відпочинку протягом робочого часу, оскільки робочий час є загальною мірою кількості праці.

Згідно з Кодексом законів про працю України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 год. на тиждень. Підприємства й організації, укладаючи колективний договір, можуть установлювати меншу норму тривалості робочого часу. При шкідливих умовах праці передбачається зменшення загальної норми робочого часу, вона не може перевищувати 36 год. на тиждень. Законодавством також установлюється скорочена тривалість робочого часу для працівників віком від 16 до 18-ти років — 36 год. на тиждень.

Загальна тривалість робочого часу визначається, з одного боку, рівнем розвитку виробництва, з другого — фізичними і психофізіологічними можливостями людини. Поліпшення використання робочого часу є одним з основних способів підвищення продуктивності праці.

У практиці виробничої діяльності встановлюється змінний, добовий, тижневий та місячний режими праці та відпочинку. Вони формуються з урахуванням працездатності людини, яка змінюється протягом доби. Режим праці та відпочинку регулюється ст. 50-65 та 66-84 Кодексу законів про працю України.

Змінний режим визначає загальну тривалість робочої зміни, час її початку та закінчення, тривалість обідньої перерви, тривалість праці та частоту регламентованих перерв на відпочинок.

Добовий режим праці та відпочинку включає кількість змін за добу, час відновлення працездатності між змінами.

Тижневий режим праці та відпочинку передбачає різні графіки роботи, кількість вихідних днів на тиждень, роботу у вихідні та святкові дні. Графіки роботи передбачають порядок чергування змін.

Місячний режим праці та відпочинку визначає кількість робочих та неробочих днів у даному місяці, кількість працівників, які йдуть у відпустку, тривалість основних та додаткових відпусток.

^ 7.2. Сутність нормування праці та його значення

Нормування праці є складовою частиною управління виробництвом і полягає у визначенні необхідних витрат праці на виконання робіт (виготовлення продукції) як окремими працівниками, так і колективами працівників та встановлення на цій основі норм праці.

Норми праці складають основу системи планування роботи підприємства та його підрозділів, організації оплати праці персоналу, обліку затрат на продукцію, встановлення завдань з підвищення продуктивності праці, визначенні потреби в кадрах, управління трудовими відносинами на підприємстві.

Нормування праці є також і засобом забезпечення оптимального співвідношення між мірою праці та її оплатою.

В умовах розвитку ринкових відносин та поглиблення економічної самостійності підприємств нормування праці набуває великого значення як засіб скорочення затрат живої праці, зниження собівартості продукції, підвищення продуктивності праці. Отже, нормування праці є засобом визначення як міри праці для виконання тієї чи іншої конкретної роботи, так і міри винагороди за працю залежно від її кількості та якості [2] .

Світовий досвід засвідчує, що ефективна робота підприємств в економіці ринкового типу можлива лише за умови високого рівня організації нормування праці. Провідні країни, такі як США, Великобританія, Швеція, Японія, Італія та ін., не лише не знижують вимоги до нормування праці, але і розширюють сферу його застосування. Широко застосовуються методи мікроелементного аналізу і нормування трудових процесів.

В Україні Постановою Кабінету Міністрів України №197 від 20 березня 1995 р. затверджені заходи щодо поліпшення нормування праці. Постановою Міністерства праці України від 19 травня 1995 р. №2 затверджені Рекомендації щодо нормування праці в галузях народного господарства.

Згідно із КЗпП (глава VI) і зазначеними Рекомендаціями норми праці -норми виробітку, обслуговування, часу, чисельність - встановлюються для працівників відповідно до досягнутого рівня техніки, технології, організації виробництва і праці. Норми праці підлягають обов'язковій заміні новими в процесі проведення атестації і раціоналізації робочих місць, впровадження нової техніки, технологій.

Метою нормування праці в сучасних умовах господарювання є удосконалення організації виробництва і праці, поліпшення її умов та скорочення затрат на випуск продукції, що, у свою чергу, підвищить продуктивність праці та сприятиме розширенню виробництва і зростанню реальних доходів працівників.

Завданнями нормування праці є:

  • встановлення нормативу часу на одиницю продукції;

  • впровадження найбільш раціонального режиму використання устаткування, машин і механізмів;

  • розробка найбільш раціональної структури виробничого процесу;

  • проведення аналізу виконання норм праці для розкриття резервів виробництва та продуктивності праці;

  • перегляд норм праці у зв’язку зі зміною умов праці та проведення організаційно технічних заходів;

  • впровадження ефективної організації праці робітника на робочому місці [4].

Нормування праці на підприємствах виконує важливі функції, оскільки є основою організації заробітної плати, тому що норми затрат робочого часу одночасно стають і мірою винагороди за працю, маючи тісний зв’язок з тарифною системою. Установлення норм праці має на меті гарантувати суспільству визначену продуктивність праці, а працівнику визначений рівень заробітної плати. За виконання норм праці оцінюється трудова діяльність кожного працівника й оплачується його праця.

Науково обґрунтовані норми праці дозволяють оцінити результати трудової діяльності кожного працівника, колективу. Встановлення норм праці на окремі види робочих процесів і операцій дозволяє розрахувати та витримувати необхідні кількісні та якісні пропорції між робочими місцями, цехами, виробництвами, що сприяє зростанню продуктивності праці.

Нормування праці на підприємствах є основою планово-економічних рахунків поточного та перспективного характеру, вихідною базою для обліку затрат і результатів виробництва, елементом організації виробництва та оперативного управління підприємством, дієвим засобом забезпечення оптимального співвідношення між мірою праці та її оплатою.

Справжні ринкові умови господарювання забезпечують на практиці високий рівень нормування праці, що стає одним з головних чинників мінімізації витрат та зростання обсягів виготовленої продукції.

До першочергових заходів, які спрямовані на поліпшення нормування праці, слід віднести наступні:

  • удосконалення нормативно-правової бази, яка регулює соціально-трудові відносини;

  • створення системи розроблення й відновлення міжгалузевих, галузевих нормативів трудових затрат, складовими якої є підсистеми фінансового, організаційного, кадрового забезпечення;

  • удосконалення організації нормування праці на рівні підприємств;

  • розроблення автоматизованих систем нормування праці;

  • відновлення методичної бази розроблення нормативів з праці;

  • реалізація заходів з підготовки й підвищення кваліфікації фахівців з нормування праці;

  • формування нового уявлення про роль нормування праці за сучасних умов, зміна психології керівників, для яких нормування праці традиційно було і залишається лише засобом підрахунку ”можливого” рівня заробітної плати.

Удосконалення нормування праці безпосередньо пов’язане із застосуванням автоматизованих систем, оскільки розрахунки норм трудових затрат є дуже трудомісткими. Невипадково, що до застосування ЕОМ на підприємствах широко застосовувались різні технічні пристрої, розроблялись організаційні заходи з метою раціоналізації праці нормувальників, підвищення ефективності їх роботи. Після початку застосування ЕОМ роботи з автоматизації праці нормувальників активізувались. Понад два десятиліття розроблялись системи автоматизованого нормування праці як локального характеру, так і у вигляді складових (підсистем) автоматизованого проектування і нормування технологічних процесів. Широке застосування персональних комп’ютерів відкрило нові можливості автоматизації робіт з нормування праці. Однією з форм використання ПК стало створення автоматизованого робочого місця нормувальника, тобто людино-машинної системи, що включає ПК і комплекс проблемно-орієнтованих методів, алгоритмів, програм виконання розрахунків норм праці. Нормативні матеріали, що відповідають умовам автоматизації розрахунків, мають бути подані у вигляді аналітичних залежностей і прикладних програм, на базі яких можна комплектувати АРМ нормувальника. А, отже, нормативно-дослідним установам різних рівнів потрібно змінити методичну базу розробки та технологію формування нормативних матеріалів.

^ 7.3. Поняття про нормативи праці, вимоги до них

Під час нормування праці важливим завданням є забезпечення більш-менш рівної інтенсивності праці на різних за змістом та складністю роботах. Це досягається використанням єдиної методологічної та нормативної бази для розрахунку норм затрат праці. Нормативну базу становлять нормативні матеріали для нормування праці, які охоплюють технологічні режими роботи устаткування та трудові нормативи. Нормативні матеріали призначені для встановлення норм праці і відбивають залежності між необхідними затратами праці та чинниками, що на них впливають. Основна різниця між нормативами та нормами полягає в ступені диференціації елементів виробничого процесу.

До основних видів нормативних матеріалів відносяться нормативи: режимів роботи устаткування, часу, обслуговування, чисельності та підпорядкованості. Нормативи режимів роботи устаткування це регламентовані величини параметрів роботи, які забезпечують найдоцільніше його використання з урахуванням типу виробництва, виду устаткування, оброблюваних матеріалів, характеру оброблення, застосовуваних інструментів і особливостей виготовлення продукції. Нормативи режимів роботи устаткування використовуються для правильного розрахунку норми часу основної роботи при виконанні операції на різних верстатах.

Нормативи часу найпоширеніший вид регламентованих затрат робочого часу залежно від конкретних умов виконання трудового процесу. Вони призначені для нормування машинних і ручних робіт, окремих прийомів ручної роботи, пов'язаних з управлінням та обслуговуванням обладнання, а також елементів операцій, що виконуються на різному устаткуванні. У практиці технічного нормування праці використовуються нормативи підготовчо-завершального часу, основного, допоміжного часу, часу обслуговування робочого місця і часу перерв на відпочинок та особисті потреби.

Нормативами обслуговування є регламентовані величини затрат праці на обслуговування одиниць устаткування, робочого місця, робочої бригади. Вони визначають необхідну кількість верстатів, робочих місць, одиниць виробничої площі та інших об'єктів, які закріпленні для обслуговування за одним працівником або їх групою і застосовуються при нормуванні чисельності багатоверстатників, наладчиків устаткування, ремонтного персоналу, прибиральників тощо.

Нормативи чисельності це регламентована кількість робітників, допоміжного персоналу, яка потрібна для якісного виконання певного обсягу робіт або функцій. За нормативами чисельності розраховують потрібну кількість персоналу з обслуговування великих технологічних, енергетичних, транспортних комплексів, а також спеціалістів.

Нормативи керованості визначають кількість працівників, які повинні бути безпосередньо підпорядковані одному керівнику.

За призначенням і сферою застосування нормативи поділяються на міжгалузеві, галузеві та місцеві.

Міжгалузеві нормативи призначені для нормування однакових трудових процесів, які виконуються робітниками одних і тих самих професій на підприємствах різних галузей виробництва (наприклад, верстатні, слюсарні, ремонтні роботи).

Галузеві нормативи поширюються на специфічні види робіт, які властиві тільки підприємствам певної галузі (наприклад, хімічної, металургійної та ін.).

За складністю структури розрізняють дві групи нормативів: диференційовані та укрупнені.

Диференційовані нормативи характерні для масового і велико серійного виробництв, де потрібна висока точність нормування праці, коли працівники виконують одну чи дві короткі операції і тому необхідне детальне розчленування трудового процесу та встановлення тривалості кожного його елемента.

Укрупнені нормативи це регламентовані затрати часу на виконання сталого комплексу трудових прийомів. Вони також ефективно використовуються в масовому та велико серійному виробництвах.

Запитання для самоконтролю

  1. У чому полягає сутність та завдання організації праці?

  2. Назвіть напрямки організації праці на виробництві?

  3. Які визнаєте види поділу праці?

  4. У чому полягає сутність нормування праці?

  5. Які основні завдання щодо покращення роботи з нормування праці на сучасному етапі?


7Назвіть основні види фотографії робочого часу.

8Дайте визначення хронометражу та з якою метою він проводиться?

9Охарактеризуйте основні етапи проведення хронометражного спостереження.

  1. Який взаємозв’язок між нормами та нормативами праці? Назвіть види норм праці.

Схожі:

Гриненко А. М, Колот А. М., Чернов В.І. Нормування праці. К.: Віпол, 1995, -с. 19-65. Завіновська Г. Т. Економіка праці iconЗавіновська Г. Т. Економіка праці: Навч посібник
Завіновська Г. Т. Економіка праці: Навч посібник. К.: Кнеу, 2000. С. 243 270
Гриненко А. М, Колот А. М., Чернов В.І. Нормування праці. К.: Віпол, 1995, -с. 19-65. Завіновська Г. Т. Економіка праці iconЛекція 9 Тема Нормування праці та його роль у визначенні заробітної плати
Спочатку нормування обслуговувало потреби організації й планування трудової діяльності, а згодом перетворилось на інструмент розподілу...
Гриненко А. М, Колот А. М., Чернов В.І. Нормування праці. К.: Віпол, 1995, -с. 19-65. Завіновська Г. Т. Економіка праці iconЛекція «Основні напрямки розвитку закладів ресторанного господарства»
Нормування праці: Підручник / За ред. В. М. Данюка І в. М. Абрамова. К.: 1995. 208 с
Гриненко А. М, Колот А. М., Чернов В.І. Нормування праці. К.: Віпол, 1995, -с. 19-65. Завіновська Г. Т. Економіка праці iconЗаконодавці, вищі державні службовці, керівники
Тарифне нормування оплати праці як складова організації заробітної плати здійснюється за допомогою тарифної системи. Вона являє собою...
Гриненко А. М, Колот А. М., Чернов В.І. Нормування праці. К.: Віпол, 1995, -с. 19-65. Завіновська Г. Т. Економіка праці iconТематичний план для самостійного вивчення студентами заочної форми...
Поняття «ринок робочої сили». Сучасні умови виникнення та ефективного функціонування ринку праці. Елементи ринку праці: попит, пропозиція,...
Гриненко А. М, Колот А. М., Чернов В.І. Нормування праці. К.: Віпол, 1995, -с. 19-65. Завіновська Г. Т. Економіка праці iconЗавдання та методичні вка3івки щодо виконання контрольної роботи з предмету “Економіка праці”
Програма дисципліни Економіка праці” охоплює 15 тем, які згруповані у 4 залікові мо­дулі
Гриненко А. М, Колот А. М., Чернов В.І. Нормування праці. К.: Віпол, 1995, -с. 19-65. Завіновська Г. Т. Економіка праці iconЕкзаменаційні питання з курсу «Економіка підприємства» для груп Ф, оа, ек
Продуктивність праці: поняття, показники продуктивності праці. Фактори й резерви зростання продуктивності праці
Гриненко А. М, Колот А. М., Чернов В.І. Нормування праці. К.: Віпол, 1995, -с. 19-65. Завіновська Г. Т. Економіка праці iconТема охорона праці користувачів еом лекція 2 години
Законодавство України про охорону праці // Збірник нормативних актів. – том – рво “Поліграфкнига”. – К, 1995
Гриненко А. М, Колот А. М., Чернов В.І. Нормування праці. К.: Віпол, 1995, -с. 19-65. Завіновська Г. Т. Економіка праці iconПрограма навчальної практики з економіки праці для студентів ІІ курсу...
Програма практики студентів 2-го курсу за напрямом підготовки 030505 „Управління персоналом І економіка праці денної форми з економіки...
Гриненко А. М, Колот А. М., Чернов В.І. Нормування праці. К.: Віпол, 1995, -с. 19-65. Завіновська Г. Т. Економіка праці iconДо іспиту з предмету “Економіка праці”
А чисельність зайнятих, тривалість робочо­го дня, трудомісткість, інтенсивність праці
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка