Курс лекцій Київ 2006 міністерство освіти І науки україни




НазваКурс лекцій Київ 2006 міністерство освіти І науки україни
Сторінка6/6
Дата конвертації07.08.2014
Розмір0.89 Mb.
ТипКурс лекцій
skaz.com.ua > Економіка > Курс лекцій
1   2   3   4   5   6
Тема 6. ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІ РЕЗУЛЬТАТ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА.
6.1. Економічна сутність доходу.

6.2. Прибуток підприємства, його формування та використання в ринкових умовах.

6.3. Рентабельність підприємства, поняття і види.

6.4. Ціна продукції та її склад.
6.1. Економічна сутність доходу

Дохід є основним джерелом покриття здійснених підприємством витрат та формування прибутку. Це один з найголовніших показників, що впливає на фінансовий стан підприємства.

Підприємство отримує доходи як від звичайної діяльності, так і в результаті надзвичайних подій.

Під звичайною діяльністю розуміють будь-яку діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або які виникають унаслідок здійснення такої діяльності. Прикладами звичайної діяльності є виробництво та реалізація продукції, розрахунки з постачальниками, покупцями та замовниками, працівниками, податковими органами, банківськими установами тощо. До звичайної діяльності також відносять такі операції, як переоцінка вартості майна підприємства, списання знецінених запасів матеріальних цінностей, економічні санкції за порушення договірних зобов'язань або податкового законодавства та ін.

До надзвичайної діяльності підприємства належать операції, які часто або регулярно не відбуваються і відрізняються від звичайних операцій, наприклад пожежі, стихійні лиха тощо.

Звичайну діяльність підприємства поділяють на операційну й іншу (зокрема фінансову та інвестиційну).

Формування доходу від кожного з видів діяльності має свої особливості (рис. 6.1).




Р
Інші доходи
ис. 6.1. Склад доходів підприємства від звичайної діяльності
Дохід підприємства від операційної діяльності складається з доходу від його основної діяльності та інших операційних доходів.

^ Основна діяльність підприємства пов'язана з виробництвом та збутом продукції (наданням послуг, виконанням робіт) і має забезпечувати отримання доходів, достатніх для відшкодування витрат виробництва й обігу та отримання певного прибутку.

У світовій практиці для визначення доходу, підприємці від реалізації продукції застосовують касовий метод та метод нарахувань.

За касового методу доходи або виручка підприємства за певний період вважається сума грошових коштів, що надійшла від покупців протягом цього періоду в його касу або на розрахунковий рахунок за продукцію, що була фактично відвантажена покупцям (або за фактично здійснені та надані для них роботи та послуги).

За методом нарахувань доходом або виручкою підприємства за певний період називається вартість продукції (наданих послуг), відвантаженої покупцям протягом цього періоду, незалежно від того, оплачена вона ними у цьому періоді чи ні.

Під час операційної діяльності підприємство, крім доходу від реалізації продукції, отримує інші операційні доходи. До таких доходів належать: отримана орендна плата за майно, надане у тимчасове користування іншим особам; дооцінка вартості запасів матеріальних цінностей, що знаходяться на складі підприємства; дохід від зростання курсу валютних коштів, які має підприємство на банківських рахунках.

Доходи підприємства від іншої діяльності включають: дохід від участі в капіталі, інші фінансові та інші доходи.

До доходів від участі в капіталі відносять дохід, отриманий підприємством від здійснених ним інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться за методом участі в капіталі.

Цей дохід можливий, коли прибуток, отриманий підприємством-об’єктом інвестування, не спрямовується на виплату дивідендів інвесторам, а залишається на його ж подальший розвиток. У такому разі відбувається зростання вартості інвестицій, здійснених підприємствами-інвесторами, пропорційно до їхніх часток у капіталі. Відповідна величина зростання вартості інвестицій, здійснених підприємством-інвестором, і є його доходом від участі у капіталі.

Дохід від участі у капіталі визначається як

Ду.к. = П ,

де Ду.к. – дохід підприємства від участі в капіталі, грн.; . – частка інвестицій підприємства-інвестора у статутному капіталі асоційованого (дочірнього, спільного) підприємства; П – прибуток отриманий асоційованим підприємством, грн.

Якщо асоційоване (дочірнє, спільне) підприємство зазнало збитків, то вартість інвестицій, здійснених підприємствами-інвесторами, зменшиться пропорційно їхнім внескам до статутного капіталу. При цьому підприємство-інвестор матиме втрати від участі в капіталі.

Якщо ж частка інвестицій підприємства до статутного капіталу іншого підприємства становить менше ніж 20% його обсягу, то доходи, отримані від таких інвестицій, відносять до інших фінансових доходів.

До інших доходів належать доходи, отримані підприємством від реалізації необоротних активів і майнових комплексів; зростання курсу валютних, коштів які має підприємство на банківських рахунках (якщо валютні операції не пов’язані з основною діяльністю підприємства); безоплатно отриманих цінностей; дооцінки вартості основних фондів тощо.
^ 6.2. Прибуток підприємства, його формування

та використання у ринкових умовах

Кінцевим позитивним результатом господарської діяльності будь-якого підприємства є прибуток. Прибуток визначається як перевищення доходів підприємства над його витратами. Основними функціями прибутку є такі: мірило, що дає змогу оцінити результати господарської діяльності підприємства; джерело винагороди засновникам (власникам) підприємства. За показником прибутку визначають частку доходів засновників (власників) підприємства та розміри очікуваних дивідендів (для акціонерних товариств); в умовах ринкових відносин прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприємства та вдосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування; прибуток виступає критерієм доцільності під час схвалення господарських рішень на підприємстві.

Оскільки більшість рішень підприємства стосуються витрачання ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових), їх потрібно розглядати з урахуванням величини прибутку, який підприємство отримає у результаті їх реалізації.

Прибуток є основним фінансовим важелем у разі формування надходжень до бюджету країни. Регулюючи розміри прибутку, що залишаються у розпорядженні підприємств, держава стимулює ділову активність суб'єктів господарювання.

Схему формування прибутку підприємства показано на рис. 6.2.




Рис. 6.2. Формування прибутку на підприємстві

З метою аналізу та забезпечення ефективного управління формуванням прибутку розрізняють такі види прибутку .

^ 1. Маржинальний прибуток м) – це різниця між чистим доходом підприємства та змінними витратами, пов'язаними з виробництвом реалізованої продукції (виконаних po6iт, наданих послуг). Biн є джерелом покриття вcix постійних витрат підприємства. Обчислюють його так:

Пм =ЧД – Сзм ,

де ЧД чистий дохід підприємства, грн; Сзм – сума змінних витрат підприємства, пов’язаних з виробництвом реалізованої продукції, грн.

^ 2. Валовий прибуток (Пв), що обчислюється як різниця між чистим доходом підприємства та виробничою собівартістю реалізованої ним продукції, яка, крім змінних витрат, включає ще й накладні виробничі витрати (амортизацію виробничого обладнання, опалення приміщення виробничого цеху тощо):

Пв = ЧД – Сп.в,

де Сп.в –виробнича собівартість реалізованої продукції, грн.

^ 3. Операційний прибуток, або прибуток від операційної діяльності підприємства (По.п) являє собою різницю між валовим прибутком та постійними витратами підприємства, пов'язаними з його операційною діяльністю у звітному періоді. Визначають його за формулою

По.п = Пв + Дін.о – Вадм – Взб – Він.о ,

де Дін.о – інший операційний дохід, грн; Вадм – адміністративні витрати, грн; Взб – витрати на збут, грн; Він.о – інші операційні витрати, грн.

^ 4. Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування зв.оп):

Пзв.оп = По.д + Ду.к + Дін.ф + Дін – Ву.к - Він.ф – Він ,

де Ду.к – доходи підприємства від участі в капіталі, грн; Дін.ф – інші фінансові доходи, грн; Дін – інші доходи підприємства, грн; Ву.к – втрати від участі в капіталі, грн; Він.ф – інші фінансові втрати, грн; Він – інші втрати підприємства, грн.

^ Прибуток від звичайної діяльності підприємства 3в.д) визначають як різницю між прибутком від звичайної діяльності до

оподаткування та сумою податку з прибутку:

Пзв.д = Пзв.оп – Пзв.опвідсоток податку =Пзв.оп(1 – відсоток податку),

де відсоток податкуставка податку на прибуток.

^ Чистий прибуток підприємства ч) визначають як суму прибутку від звичайної діяльності, доходу, витрат та податку з прибутку від надзвичайної діяльності:

Пч = Пзв.д + Дн.д – Вн.д – (Дн.д – Вн.д) відсоток податку,

де Дн.д доходи від надзвичайної діяльності підприємства, грн; Вн.д - витрати, пов'язані з надзвичайною діяльністю підприємства, грн.

В умовах ринкових відносин велике значення має обґрунтування співвідношень у спрямуванні прибутку на цілі виробничо-технічного розвитку, соціального розвитку, формування фінансового резерву, на виплати засновникам (власникам), дивіденди акціонерам тощо. Разом з тим прибуток є джерелом сплати підприємством штрафних санкцій, здійснення відрахувань на благодійні заходи, а також використовується для погашення кредитів, отриманих на інвестиційні цілі.

На прибуток підприємства впливають різноманітні фактори, які можна розділити на дві великі групи: зовнішні та внутрішні.

До зовнішніх факторів належать природні умови, державне регулювання цін, тарифів, відсотків, податкових ставок та пільг, штрафних санкцій тощо.

Ці фактори не залежать від діяльності підприємства, але суттєво впливають на його прибуток. Внутрішні фактори поділяють на виробничі та невиробничі. Виробничі фактори характеризують наявність та використання засобів і предметів праці, трудових та фінансових ресурсів. Ці фактори, у свою чергу, поділяють на екстенсивні та інтенсивні. Екстенсивні фактори впливають на процес отримання прибутку через кількісні зміни (фінансових ресурсів, тривалості роботи тощо). Інтенсивні фактори впливають на процес отримання прибутку через «якісні» зміни (підвищення продуктивності обладнання, використання прогресивних технологій та матеріалів тощо). До невиробничих факторів належать постачальницько-збутова та природоохоронна діяльність, соціальні умови праці, побуту тощо.

Таким чином, основними чинниками збільшення величини прибутку підприємства в умовах ринкової конкуренції є зростання доходу за рахунок збільшення обороту продукції, зниження собівартості продукції, зменшення інших витрат.


^ 6.3. Рентабельність підприємства, поняття та види

Рентабельність – це відносний показник ефективності діяльності підприємства.

До показників рентабельності належать такі.

1. Рентабельність ресурсів (активів) підприємства за прибутком від звичайної діяльності (Rзв.д) показує, скільки прибутку від звичайної діяльності припадає на одиницю коштів, інвестованих в активи підприємства, й обчислюється за формулою

,

де Пзв.д прибуток від звичайної діяльності підприємства, грн; А – середня вартість активів підприємства, грн;

2.^ Рентабельність ресурсів (активів) за чистим прибуком де (Rч) показує, скільки чистого прибутку припадає на одиницю коштів, інвестованих в активи підприємства, й обчислюється за формулою

,

де Пч чистий прибуток підприємства за звітній період, грн.;

3. ^ Рентабельність зношеного капіталу (Rзн) показує, скільки чистого прибутку припадає на одиницю власного капіталу підприємства, й обчислюється за формулою

,

де ВК – середня сума власного та прирівняного до нього капіталу підприємства, грн;

4. ^ Рентабельність виробничих фондів (Rвф) характеризує, скільки чистого прибутку припадає на одиницю вартості виробничих фондів підприємства:

,

де Вв.фсередня вартість виробничих фондів підприємства, грн;

5. ^ Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від операційної діяльності (Rв.ф) характеризує, скільки прибутку припадає на грошову одиницю повної собівартості реалізованої продукції підприємства, й обчислюється за формулою

,

де По.п – прибуток від операційної діяльності підприємства, грн; Сп – повна собівартість реалізованої продукції, товарів, робіт, послуг, реалізованих підприємством у звітному періоді, грн.
^ 6.4. Ціна продукції та її склад

Ціна – це грошовий вираз уречевленої в товарі кількості суспільно необхідної праці, або, певна сума грошей чи іншого виду винагороди, яка обмінюється на певну власність у вигляді товару або послуг.

Залежно від сфери обігу чи галузевої форми продукції розрізняють:

  • оптові ціни на продукцію промисловості;

  • закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію;

  • ціни на продукцію будівництва;

  • тарифи на транспорті та у сфері послуг;

  • роздрібні ціни.

За стадіями товаропросування продукції ціни можна поділити на два види: ціну підприємства та ціну реалізації. На підставі ціни підприємства виробники визначають вартісні результати своєї безпосередньої роботи. Основна функція такої ціни — це відшкодування витрат та отримання певного прибутку.

Різновидом оптової ціни підприємства є трансфертна ціна. Вона застосовується всередині підприємства при здійсненні операцій між його підрозділами.

Ціна реалізації — це ціна, за якою продукція надходить до покупців. Така ціна, крім витрат та прибутку, містить у собі товарні податки та надбавки. Ціна реалізації, за якою продукція надходить до виробничого споживача (крім населення), називається відпускною.

Кожен вид ціни складається з окремих частин, які називаються елементами. До елементів ціни належать: собівартість (С), прибуток (П), мито (М), акцизний сбір (А), податок на додану вартість (ПДВ), посередницько–збутова націнка (Нп) і торговельна надбавка (Нт).

Цр = С + П + А + ПДВ + Нп + Нт .

Собівартість та прибуток є обов’язковими елементами ціни, тому що відшкодування витрат і отримання прибутку є невід’ємною умовою виробництва продукції. Наявність інших елементів у ціні необов’язкова і залежить від галузевої належності продукції, її соціальної значущості, кількості господарських ланок, що беруть участь у виробництві і реалізації продукції, та інших чинників. Так, мито входить до складу ціни тільки імпортних товарів, а акцизний збір є елементом лише незначної частки продукції. Податком на додану вартість хоча й обкладається абсолютна більшість товарів, але є певні винятки. Націнки посередницько-збутових і торговельних організацій містять ціни тих товарів, реалізація яких здійснюється через посередницьки ланки. Тому не лише ціни на різні товари, а й той самий вид ціни може мати неоднаковий склад елементів.
Тема 7. ОПОДАТКУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА
7.1. Види оподатковувань підприємств.

7.2. Принципи побудови та призначення системи оподаткування.

7.3. Види податків і зборів (обов'язкових платежів), що справляються на території України.
^ 7.1. Види оподаткування підприємства

Податки можна поділити на загальнодержавні та місцеві (федеральні й муніципальні).

За формою стягування податки бувають прямі та непрямі. Прямі встановлюються безпосередньо до платника і їх розмір залежить від об'єкта оподатковування (податок із прибутку і прибутковий податок). Непрямі податки включають у ціну товару чи послуг (ПДВ, акциз).

^ За джерелами оплати податки розрізняють: оплачувані за рахунок коштів споживачів продукції (акциз, ПДВ); оплачувані з прибутку (податок на прибуток, за використанням ПО); віднесені на витрати виробництва (соціальні, страхові, пенсійні).

^ За формою відрахування податки поділяються на прогресивні (ставка податку збільшується зі збільшенням доходу); пропорційні (визначає відсоток, податок на власність, соціальні виплати); регресивні (ставка податку зменшується зі збільшенням доходу).
^ 7.2. Принципи побудови та призначення

системи оподаткування

Податок на додану вартість входить у ціну товару і сплачується на всіх етапах його просування до кінцевого споживача. Оподатковувана сума містить не весь виторг від продажу товарів, а тільки вартість, додану на цьому етапі.

^ Акцизний збір – це непрямий податок, стягнутий з кінцевого споживача у вигляді надбавки до ціни товару чи послуг (податок на розкіш). Покладене мито – це збір стягнутий у разі ввезення-вивезення товару за межі митної території, що можуть уключати вільні економічні зони. Увізні мита обмежують витрата валюти на товари не першої необхідності, знижують конкурентоспроможність іноземних товарів, вивізні – стимулюють постачання товару на внутрішній ринок. Транзитні мита поповнюють доходи бюджету у разі перевезення товарів через територію країни.

Мита можна брати з одиниці товару (специфічні) чи у відсотках від його вартості.

^ Податок на прибуток уводять усі підприємства незалежно від форми власності. Податком обкладається вся сума балансового прибутку.

Під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.
^ 7.3. Види податків і зборів (обов’язкових платежів),

що справляються на території України

Принципами побудови системи оподаткування є: стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва; стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності; обов'язковість; рівнозначність; рівність, недопущення будь-яких проявів податкової; соціальна; стабільність; економічна; рівномірність; компетенція; єдиний підхід; доступність.

Платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно із законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування.

В Україні справляються: загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі), наприклад податок на додану вартість, акцизний збір, податок на прибуток підприємств; місцеві податки і збори (обов'язкові платежі) наприклад податок з реклами, комунальний податок, збір за припаркування автотранспорту.

Тема 8. ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ТА ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙ
8.1. Економічна сутність інвестицій і капітальних вкладень.

8.2. Загальна (абсолютна) економічна ефективність.

8.3. Поняття порівняльної економічної ефективності.

8.4. Вихідні економічні концепції оцінки ефективності інвестицій.

8.5. Основні економічні показники цінності інвестиційного проекту.

^ 8.1. Економічна сутність інвестицій і капітальних вкладень

Для заміни зношених основних фондів, поповнення оборотних фондів потрібні кошти. За централізованої системи управління економікою їх визначали як капітальні вкладення. В умовах ринкової економіки поняття капітальних вкладень дещо розширилося і одержало назву інвестицій.

Таким чином, інвестиції – це кошти, спрямовані на розширення чи відновлення виробництва, які приводять до приросту використовуваного капіталу.

Склад інвестицій: інноваційні вкладення; вкладення коштів у цінні папери; вкладення коштів у землю; капітальні вкладення.

Капітальні вкладення – це вид інвестицій, що спрямований на відтворення основних фондів. У капітальні вкладення входять кошти на просте чи розширене відтворення. Просте відтворення – це вкладення коштів з метою заміни зношених основних фондів при збереженням досягнутого обсягу виробництва, розширене – вкладення коштів з метою розширення обсягу виробництва.

Залежно від того, хто, де і який капітал вкладає, розрізняють такі види інвестицій.

Прямі інвестиції – це вкладення капіталу за кордоном у розмірі не менше 10% від вартості інвестиційного проекту.

Портфельні інвестиції – це вкладення капіталу за кордоном у розмірі менше 10%.

Фінансові інвестиції – використання наявного капіталу для придбання акцій, облігацій, цінних паперів.

Реальні інвестиції – вкладення капіталу в розмірі сфери господарства з метою відновлення існуючих і створення нових благ і в наслідок цього одержання значно більшого прибутку.

Валові капітальні вкладення – це капітальні вкладення на просте і розширене відтворення.

Чисті капітальні вкладення – спрямовуються тільки на розширене відтворення основних фондів. Тобто, це валові капітальні вкладення за винятком амортизації.
^ 8.2. Загальна (абсолютна) економічна ефективність

Інвестор, як правило має вибір, куди вкладати гроші, щоб одержати максимальний прибуток. Поряд з тим, є багато підприємницьких ідей для вирішення певного завдання, а ще більше шляхів його реалізації. Тому кожен інвестиційний проект потребує технічного, економічного, політичного, екологічного й інших видів обґрунтування для визначення його ефективності. Звернімо увагу на економічну ефективність капітальних вкладень.

Потрібно розрізняти поняття «економічний ефект» та «економічна ефективність». Економічний ефект – результат проведеного заходу. Економічна ефективність – це економічний ефект, що приподає на одну гривню капітальних вкладень.

Показник економічної ефективності визначає: чи ефективна загальна сума капітальних вкладень. При цьому зважується завдання розподілу цих капітальних вкладень між галузями, підприємствами, усередині підприємства.

Абсолютну економічну ефективність можна розраховувати на рівні народного господарства за формулою:



∆НД – приріст національного доходу, отриманий за рахунок капітальних вкладень; К1 – капітальні вкладення, грн.

На рівні галузі:



∆П – приріст чистого прибутку; КII – капітальні вкладення.

На рівні підприємства:



∆П – приріст прибутку.

Усередині підприємства абсолютна економічна ефективність розраховується по формулі:



де С1, С2 – зниження собівартості відповідно до і після впровадження заходу.

Для оцінки та порівняння отриманих результатів установлюють нормативний коефіцієнт капітальних вкладень для окремих галузей економіки і в цілому для народного господарства: Наприклад:



де Ен показує який мінімальний розмір прибутку треба держати з кожної гривні капітальних вкладень. Якщо Е ≥ Ен, тоді капітальні вкладення вважаються ефективними.

Існує показник, зворотний абсолютній економічній ефективності – термін окупності капітальних вкладень:

^ Т = 1/Е – термін окупності показує, протягом якого часу окупляться вкладені кошти. Наприклад: Тн = 1/0,12 = 6,7року.

Недоліки показника абсолютної економічної ефективності:

1. Нормативні значення встановлювали планові органи в директивному порядку без прив'язки до облікових кредитних ставок по депозитних внесках. Така методика розрахунку мала абстрактний характер.

2. Економічну ефективність розраховували на один рік, а кошти вкладали протягом декількох років, а отже не була врахована зміна вартості грошей у часі.
^ 8.3. Поняття порівняльної економічної ефективності

Після того як визначалась доцільність вкладення грошей для вирішення певного завдання, виникала проблема відбору найефективнішого шляху вирішення цього завдання. Розрахунки економічної ефективності різних пропозицій і проектів виконують методом порівняльної ефективності. Методи порівняльної ефективності дають змогу визначити найкращий варіант можливих капітальних вкладень.

Розрахунки провадять за допомогою показника – зведені витрати:



Сi – поточні витрати за i-м варіантом; Ен – нормативний коефіцієнт порівняльної ефективності; К – капіталовкладення.

Недоліки показників порівняльної ефективності: не враховуються фактор часу, інфляція; капітальні вкладення і прибуток розмежені в часі, тому виникає потреба зводити всі показники до порівнянного виду.

^ 8.4. Вихідні економічні концепції оцінювання ефективності інвестицій

Нині набули поширення методи оцінювання і аналізу ефективності інвестиційних проектів, які пройшли тривалу апробацію у ринкових умовах. Основу цих методів становлять дві вихідні концепції:

  1. Ефективність необхідно оцінювати виходячи з усього життєвого циклу інвестиційного проекту. Життєвий цикл типового інвестиційного проекту починається з визначення проектної ідеї і проходить три фази: 1) фазу підготовки проекту і забезпечення фінансування; 2) фазу проектування і будівництва; 3) фазу експлуатації, закінчується – згортанням, ліквідацією продажу чи перепрофілюванням виробництва.

  2. Необхідно враховувати цінність грошей у часі Основними факторами, що впливають на зміну цінності грошей у часі є: інфляція; ставка відсотка на капітал; ризик.

Зведення вигод і витрат більш пізніх років до дійсного часу називають дисконтуванням. Дисконтування проводять шляхом множення вигод і витрат відповідного року на коефіцієнт дисконтування αt. Коефіцієнт дисконтування визначається за формулою:



де r – ставка відсотка (норма дисконту); t – кількість років, що відокремлюють вигоди і витрати від сьогодення (розрахункового року).

Процес, зворотний дисконтуванню, називають компаундування, тобто зведення вигод до витрат більш ранніх років до завершального року інвестиційного циклу. Компаундування провадять через порівняння проектів, що починали у різні моменти часу.

Коефіцієнт компаудування βt визначається за формулою:



Ефективність інвестиційних проектів, що ґрунтується на викладених концепціях, характеризується системою показників, які відображають співвідношення вигод та витрат з погляду інтересів їх учасників.
^ 8.5. Основні показники цінності інвестиційного проекту

До основних показників оцінювання цінності інвестиційного проекту належать такі.

  1. Чистий дисконтний прибуток (Net Pesent Value) являє собою різницю між поточними дисконтованими вигодами і поточними дисконтованими витратами за весь термін служби інвестиційного проекту. Під вигодами розуміють грошовий потік – суму доходів й амортизаційних відрахувань.



де – вигоди (результати)проекту, що будуть досягнуті на t-му кроці розрахунку; Сt – витрати, що здійснюються на t-му кроці.

Значення чистого дисконтного прибутку (ЧДП) показує, чи одержить інвестор прибуток від проекту з урахуванням дисконтованих потоків готівки і його ризикованості. Як правило, ЧДП виступає критерієм вибору оптимального варіанта інвестиційного проекту. Наприкінці t-го року у випадку ліквідації активів необхідно включати в проект чисту ліквідаційну вартість і визначати різницю між вартістю ліквідації проекту і витратами на ліквідацію.

Недоліки показника:

  • не стимулює обсяг інвестування: вигоди і витрати за одним варіантом можуть бути більшими, за іншим меншими, а різниця може виявитися постійною;

  • ставку дисконту r у розрахунку ЧДП вважають постійною, хоча реально вона може змінюватися.

2. Індекс прибутковості (Prfitability Index) (IП) Усуває недоліки ЧДП, являє собою відношення суми зведених ефектів до суми капітальних вкладень:



де К – сума капітальних вкладень.

Цей показник дає можливість порівнювати варіанти інвестиційних проектів за максимумом показника. Якщо ЧДП > 0, то ІП >1, – проект ефективний. І навпаки, якщо ЧДП < 0, то ІП<1, –проект не ефективний.

^ 3. Внутрішня ставка рентабельності (Inernal Rate of Retern) (ВСР).

Це така норма дисконту, за якої величина зведених дисконтних ефектів дорівнює зведеним капітальним вкладенням. Тобто виконують розрахунок гранично-припустимої ставки, яки інвестор не повинен перевищити, щоб інвестиційний проект ще не став збитковим:



ВСР можна розрахувати графічно за допомогою ЧДП (дві точки на графіку).

Особливості показника: він не завжди існує; може мати більше одного розв’язку. У цьому випадку рекомендується використовувати найбільше значення. Якщо ЧДП і ВСР приводять до протилежного результату, то перевага віддається ЧДП.

^ 4. Строк окупності – це мінімальний тимчасовий інтервал від початку життєвого циклу, за межами якого ЧДП стає і продовжує залишатися додатним, тобто це період часу, починаючи з якого усі витрати компенсуються отриманими вигодами.



де Тц – період життєвого циклу проекту.

За допомогою показників можна розрахувати ефективність трьох видів: комерційну, бюджетна й економічну.

^ Комерційну ефективність розраховують на підприємствах, організаціях, об'єднаннях, для окремих юридичних осіб незалежно від форм власності.

Особливість розрахунку: ефект, що створюється впродовж одного кроку, вимірюють у реальних коштах; він може бути позитивним і негативним. Поняття «реальні кошти» від інших економічних категорій відрізняється періодом часу між оплатою і фактичним надходженням грошей. За допомогою комерційної ефективності оцінюється фінансовий стан підприємства.

^ Бюджетну ефективність використовують для обґрунтування передбачених у проекті пропозицій держави, обласної міської чи фінансової підтримки.

Особливості: у розрахунку витрат і витрат (включаються у витрати: кошти, виділені для прямого бюджетного фінансування; кредити банків; прямі грошові асигнування на надбавки до ринкових цін; виплати допомоги по безробіттю, пов'язані зі здійснення проекту; оплати по державних цінних паперах). У доходи включаються: ПДВ та інші податкові надходження; рентові платежі (за воду, землю); мита, акції, емісійний дохід від випуску цінних паперів .

^ Економічну ефективність використовують для великомасштабних інвестиційних проектів.

Особливість: потреба оцінювати з погляду всього народного господарства. Результати економічної ефективності: кінцеві виробничі і фінансові результати; соціальні й економічні результати; прямі фінансові результати, кредити і позики іноземних державам.

Список літератури

Основний

  1. Економіка підприємства /За ред. С.Ф. Покропивного. – К.: КНЕУ. – 2001. – 456 с.

  2. Бойчик І.М., Хорів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємств: Посіб. – Л: Сполош, 2000. – 211 c.

  3. Примак Т.О. Економіка підприємств: Навч. посіб. – К.: НАУП, 1999. – 108 с.

  4. Економіка транспорту: Навч. посіб /За ред. В. Г.Коби.. – К.: Курс, 1999. – 254 с.

  5. Кейлер В.А. Экономика предприятия: Курс лекций. – М.: ИНФРА. – 2000. – 132 с.

  6. Бляхман Л.С. Экономика фирмы: Учеб. пособ.-СПб: Из-во Михайлова, 2000. – 279 с.

  7. Збірник законів України. – К.: Ін-т Законодавства України, – 2005. – 1-11 Т.

  8. Кулішов В.В. Економіка підприємства: Теорія і практика: Навч.посіб. – К.: НТКО-Центр, 2002. – 216 с.

  9. Хорів П.С. Економіка підприємства: Зб. задач і тестів: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес. – 2001. – 301 с.


Додатковий


  1. Ворст Й. Ревентлоу П. Экономика фирмы. – М.: Высш. шк., 1994. – 272 с.

  2. Грузинов В. Экономика предприятий. – М.: Ин-т экономики, 1996.-128 с.

  3. Грузинов В. Экономика предприятий. – М.: Финансы и статистика, 1998. – 208 с.

  4. Економіка виробничого підприємства. – Л.: Оксарт, 1996. – 416 с.

  5. Економіка підприємств: Підручник. У 2 т. /За ред. С.Ф. Покропивного. – К.: Хвиля-Прес, 1995. – Т.1 – 400 с. Т.2 – 280 с.

  6. Зайцев Н. Экономика промышленного предприятия. – М.: ИНФРА-М., 1998. – 336 с.

  7. Менар К. Экономика организаций. – М.: ИНФРА-М, 1996. – 160 с.

  8. Покропівний С.Ф. Колот В.М. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 1998. – 352 с.

  9. Сергеев И. Экономика предприятия. – М.: Фис, 1997. – 304 с.

  10. Теория и практика антикризисного управления: Учебник для вузов / Под ред. С.Г.Беляева и В.И. Кошкина. – М.: Закон и право ЮНИТИ, 1996. – 469 с.

  11. Томпсон А. Экономика фирмы. – М.: Бином, 1998. – 544с.

  12. Экономика предприятия / Под ред. В.М. Семенова. – М.: Центр економики и маркетинга, 1998. – 312 с.

  13. Экономика предприятия /Под ред. В.Я.Горфинкеля. – М.: Банки и биржи ЮНИТИ, 1998. – 742 с.

  14. Экономика предприятия / Под ред. В.Я. Хрипача. – Минск: НИЖ; Финансы, учет, аудит, 1997. – 448 с.

ЗМІСТ


Вступ . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

3

^ МОДУЛЬ 1. Ресурсне забезпечення діяльності підприємства у системі ринкових відносин

5

Тема 1. Предмет, метод і задачі курсу “Економіка підприємства. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

5

Тема 2. Основні фонди підприємства . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . .

9

Тема 3. Оборотні засоби . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

25

Тема 4. Продуктивність праці та заробітна плата.

32

Тема 5. Собівартість продукції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

41

МОДУЛЬ 2. Основні результативні показники господарської діяльності підприємства . . . . . . .. . . . . . . . . . . .


54

Тема 6. Фінансово-економічний результати діяльності підприємства. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..


54

Тема 7. Оподаткування підприємства . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . .

62

Тема 8. Економічна ефективність діяльності підприємства та оцінювання ефективності інвестицій . . . .. . . . . . . . . . . . .. . . . . . .


64

^ Список літератури . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

72







Навчальне видання

^



Економіка підприємства


Конспект лекцій

Автори: КУЧЕРУК Галина Юріївна

МІЗЮК Світлана Георгіївна

ВИСОЦЬКА Марина Петрівна

КРАВЧУК Наталія Миколаївна

КРИВИЦЬКА Наталія Юріївна

Технічний редактор А.І. Лавринович
Підп. до друку 06. Формат 60х84/16. Папір офс.

Офс. друк. Ум. фарбовідб. . Ум. друк.арк. . Обл.– вид.арк.

Тираж прим. Замовлення № . Вид. № 12/І.
Видавництво НАУ

03680. Київ-680, проспект Космонавта Комарова, 1
Свідоцтво про внесення до Державного реєстру ДК №977 від 05.07.2002

76


1   2   3   4   5   6

Схожі:

Курс лекцій Київ 2006 міністерство освіти І науки україни iconКурс лекцій донецьк 2006 удк 346. 7: 656 (042. 4)
С 50 Смирнов А. М., Клещенков О. В. Транспортне право: Курс лекцій. – Донецьк: дюі, 2006. – 254 с
Курс лекцій Київ 2006 міністерство освіти І науки україни iconАкадемічний курс Підручник Міністерство освіти І науки України транспортне
Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів
Курс лекцій Київ 2006 міністерство освіти І науки україни iconМіністерство освіти І науки україни пр. Перемоги
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, управління (департаменти) освіти І науки, Київської, Севастопольської...
Курс лекцій Київ 2006 міністерство освіти І науки україни iconКонспект лекцій міністерство освіти І науки України
Методичні вказівки до вивчення основних тем з дисципліни “Інформаційні технології ” „Опорний конспект лекцій” для студентів спеціальності...
Курс лекцій Київ 2006 міністерство освіти І науки україни iconМіністерство освіти І науки україни пр. Перемоги
Міністерству освіти І науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, департаментам (управлінням) освіти І науки обласних, Київської...
Курс лекцій Київ 2006 міністерство освіти І науки україни iconМіністерство освіти І науки україни
Київ, проспект Перемоги, 10, тел. (044) 486-24-42, факс (044) 236-10-49
Курс лекцій Київ 2006 міністерство освіти І науки україни iconМіністерство освіти І науки, м олоді та спорту україни
Київ, проспект Перемоги, 10, тел. (044) 486-24-42, факс (044) 236-10-49
Курс лекцій Київ 2006 міністерство освіти І науки україни iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни
Київ, проспект Перемоги, 10, тел. (044)486 24 42, факс (044) 2361049
Курс лекцій Київ 2006 міністерство освіти І науки україни iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни
Київ, проспект Перемоги, 10, тел. (044) 486-24-42, факс (044) 236-10-49
Курс лекцій Київ 2006 міністерство освіти І науки україни iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни
Київ, проспект Перемоги, 10, тел. (044) 486-24-42, факс (044) 236-10-49
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка