Конспект лекцій тема сутність, призначення І роль бюджету держави




НазваКонспект лекцій тема сутність, призначення І роль бюджету держави
Сторінка1/10
Дата конвертації19.06.2013
Розмір1.65 Mb.
ТипКонспект
skaz.com.ua > Економіка > Конспект
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
Конспект лекцій
ТЕМА 1. Сутність, призначення і роль бюджету держави


  1. Історичні аспекти виникнення бюджету

  2. Соціально-економічний зміст і значення державного бюджету

  3. Бюджет як економічна категорія

  4. Функції бюджету та особливості їх прояву в ринкових умовах господарювання

  5. Бюджетна політика та її особливості

  6. Бюджетний механізм, його суть і структура


1. Термін “бюджет” походить від давньофранцузького - шкіряний мішок, сумка. У історичному аспекті родоначальником бюджету і процесу його затвердження є Англія. Тут ще у 1215 році було прийнято Велику Хартію вольностей, де закріплено важливий принцип – податки повинні встановлюватись лише за згодою представників суспільства. З норманським завоюванням термін бюджет проник до Англії, де став використовуватися парламентом у процесі формування державної скарбниці та витрачання коштів із неї. Канцлер Казначейства Англії відкривав свій бюджет, тобто сумку, у якій містилися папери або рахунки та проголошував законопроект, у якому він викладав перед Палатою громад минулорічні фінансові результати та кошторис доходів і видатків на наступний період. Застосування терміну “бюджет” у сучасному розумінні, тобто як фінансового інституту, розпочалось у середині ХVІІІ століття, а остаточного поширення набуло лише на початку ХІХ століття.

Бюджетна історія в Україні характеризується певними особливостями і зумовлена складними процесами державотворення та тривалими періодами відсутності незалежності. Її витоки лежать ще у період Київської Русі – коли бюджет існував у формі князівської казни. Державні доходи складалися головним чином з данин, яку сплачували натурою: хутром, шкірою, медом, худобою, збіжжям, і рідше - грошима. Оподаткуванню підлягали не лише промисли, але і хліборобське господарство.

Окрім данини, яка переважно стосувалась підкорених територій, були й внутрішні джерела державних доходів - мито на державних кордонах, торгове мито у містах, грошові покарання визначені судами за різні провини. Розповсюдженим явищем в Київській державі було встановлення натуральних повинностей для потреб держави: будівництва мостів, доріг, гребель та ін. За князівської епохи в Україні з'являються особливі княжі агенти, обов’язком яких стало справляння повинностей, податків і збирання данини: городники, мостники, митники, метальники, вирники. Характерно, що всі державні доходи зосереджувалися в розпорядженні князів, причому як особисті потреби князя та його сім'ї, так і загальнодержавні потреби задовольнялися з державної скарбниці.

У ХVI столітті, коли запорізьке козацтво набуло самостійної державності формувалась загальна військова скарбниця, до якої надходили доходи від рибних промислів, скотарства, полювання. Видатки передбачалися на військове спорудження, будівництво укріплень, монастирів, утримання закладів для старих воїнів, дипломатичних місій тощо.

Після возз’єднання України з Росією ще півстоліття Україна зберігала всі атрибути державності. На початку ХVII століття уряд Російської імперії перетягнув значні фінансові повноваження у своє розпорядження. З цього часу настав період коли Україна стала повністю залежна від Російської імперії. Україна змушена відраховувати свої кошти на імперські потреби, які формували понад чверть її національного доходу.

У Російській імперії перший розпис державних доходів і видатків був складений в 1722 році на 1723 рік. З 1802 року ці розписи стали складатися щорічно, але лише з 1811 року починається складання бюджету Російській імперії. Цей порядок в Російській імперії встановлений ще з XVI століття коли кожен наказ мав свої власні джерела доходів. З 1862 року в результаті формування бюджетного устрою під керівництвом одного з головних фахівців того часу міністерства фінансів Татарінова, фінансові ресурси міністерств стали концентруватися в руках держави за принципом єдності каси. Характерним є те, що державний бюджет Російській імперії не публікувався і дотримувався в строгій таємниці. Навіть члени Державної Ради не знали фактичного стану фінансів в Російській імперії.
2. Бюджет на усіх історичних етапах виступає одним із найголовніших інститутів економічного суверенітету держави. Він забезпечує акумулювання коштів, необхідних для фінансування держави, використовується для перерозподілу доходів між окремими верствами населення з метою підтримання сприятливого соціального становища у державі, а також активно впливає на економічні, соціальні, національні, політичні та регіональні процеси у суспільстві. Бюджет є тим інструментом, за допомогою якого держава у особі органів влади реалізовує національну стратегію розвитку держави.

Економічна природа бюджету виявляється в тому, що за його допомогою держава надає суспільству блага й послуги, які істотно впливають на рівень добробуту та якість життя. До таких благ належить оборона країни, національна безпека й правопорядок, благоустрій, захист довкілля, освіта, охорона здоров’я, наука, культура тощо.

Основним джерелом формування бюджету держави є ВВП. Держава, як учасник розподільчих процесів, організує розподіл і перерозподіл ВВП в інтересах усіх членів суспільства та суб’єктів суспільного відтворення. З одного боку, держава як власник частини засобів виробництва має право на певну частку ВВП на стадії його первинного розподілу. З іншого – держава виконує суспільні функції (управлінську, соціальну, економічну), які конституційно закріплені за нею. Без необхідного обсягу грошових коштів ці функції забезпечити неможливо. Тому держава організовує перерозподільчі процеси з метою централізації частини ВВП у відповідному фонді, що по суті є платою суспільства за виконання державою своїх функцій.

Призначення бюджету полягає в забезпеченні фінансовими ресурсами потреб економічного й соціального розвитку країни шляхом розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту в державі. Таке забезпечення має свої особливості. Фінансові ресурси, сконцентровані в бюджеті, не є основним джерелом розвитку економіки і соціальної сфери. На зазначені цілі спрямовуються насамперед власні ресурси й накопичення підприємницьких структур і населення. Кошти, сконцентровані в бюджеті, виступають як елемент регулювання, стимулювання і гарантування соціальної функції держави.

Світовий досвід свідчить, що без належної організації бюджетних відносин оптимальний обсяг бюджету сформувати неможливо. В Україні, економіка якої базувалась на командно–адміністративних методах управління, система бюджетних стосунків носила недосконалий характер. Це пов’язано з тим, що держава регламентувала зміст цих відносин без врахування інтересів виробника та населення. Такі відносини були пов’язані в першу чергу, із задоволенням кон’юнктурних інтересів адміністративно–управлінського апарату в умовах функціонування єдиної загальнодержавної власності.

Фундаментальні трансформації економіки України привели до виникнення різних форм власності та зумовили перегляд характеру і змісту бюджетних відносин. Становлення ринкових відносин спричинило об’єктивні обмеження у здатності формувати доходи держави, оскільки це вимагає зростання рівня оподаткування, що сприймається неоднозначно та не завжди знаходить суспільну підтримку. Зрушень зазнає також і діяльність держави по витрачання бюджетних коштів. Ці зміни проявляються у пошуку оптимального складу та структури бюджетних видатків, застосування новітніх підходів до підвищення економічності бюджетного фінансування.
3. У фінансовій теорії бюджет розглядають насамперед як економічну категорію, намагаючись розкрити сутність даного явища. Будучи об’єктивною економічною категорією, бюджет відображає ту частину розподільчих відносин, яка пов’язана з формуванням і використанням основного централізованого фонду грошових коштів держави.

Бюджетним відносинам властиві такі ознаки:

  • розподільчий характер. За допомогою цих відносин здійснюються розподіл і перерозподіл ВВП та національного багатства країни з метою забезпечення держави таким обсягом бюджетних ресурсів, який вона потребує для повноцінного виконання своїх функцій;

  • носієм бюджетних відносин виступають гроші, тобто ці відносини мають вартісне вираження;

  • кінцевою метою бюджетних відносин є формування і використання централізованого фонду грошових коштів держави.

Бюджетним відносинам властивий всеохоплюючий характер, вони є багатогранними, масштабними і включають такі види розподілу та перерозподілу:

  • між окремими суб’єктами господарювання (за допомогою бюджетних відносин держава в одних суб’єктів вилучає частину доходів у процесі оподаткування, а іншим у процесі фінансування чи бюджетного кредитування виділяє бюджетні кошти);

  • внутрішньогалузевий;

  • міжгалузевий;

  • між виробничою сферою та сферою послуг;

  • між окремими адміністративно-територіальними формуваннями;

  • між окремими ланками бюджетної системи;

  • між окремими категоріями населення;

  • між Україною та іншими державами;

  • між Україною та міждержавними фінансовими об’єднаннями тощо.

Серед розмаїття бюджетних відносин можна виділити такі основні групи грошових відносин:

  • між державою та підприємствами, організаціями та установами державної форми власності;

  • держави з підприємствами і організаціями змішаної форми власності (акціонерні товариства, спільні підприємства тощо);

  • між державою та підприємствами, організаціями і установами, що знаходяться у приватній власності;

  • держави з громадськими організаціями;

  • між державою і населенням;

  • між Україною та іншими державами і міждержавними організаціями.

Сукупність вищеперерахованих відносин характеризує бюджет як економічну категорію і знаходить своє матеріальне відображення в основному централізованому фонді грошових коштів. Враховуючи наявність в Україні різноманітних ланок фінансової системи, яким відведена специфічна роль у розподільчому процесі, бюджету належить центральне місце. Це обумовлено тим, що через бюджет здійснюється розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту у всій його повноті. Іншої ланки, яка б могла забезпечити у такому масштабі розподільчі та перерозподільчі процеси, у державі не існує.

У цілому суб’єктами бюджетних відносин виступають, з одного боку, держава, з іншого – юридичні і фізичні особи, об’єктом – ВВП і національне багатство. Отже, бюджетними відносинами охоплюються всі юридичні особи, кожен громадянин держави і кожна державна структура, при цьому стосунки можуть мати двосторонній або односторонній характер. Характер і масштаби участі держави у розподільчих процесах залежить від моделі фінансових відносин у суспільстві.

Таким чином, бюджет держави як об’єктивна економічна категорія – це сукупність грошових відносин, пов’язаних з розподілом і перерозподілом ВВП і національного багатства, з метою формування і використання основного централізованого фонду грошових коштів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій.

Будучи об’єктивною економічною категорією за умови її матеріалізації бюджет набуває конкретних речових форм. Як матеріальне вираження категорії бюджет розглядається:

  • за змістом;

  • за формою;

  • за організаційною будовою;

  • за правовим характером.


4. Економічна сутність бюджету держави як економічної категорії, не буде повною, якщо не розглянути функції, які він виконує. Економічна думка останніх років схильна до того, що бюджет держави виконує дві функції – розподільчу і контрольну. Вони об’єктивно притаманні бюджету як фінансовій категорії. Через розподільчу функцію проходить процес концентрації грошових коштів в руках держави і їх використання з метою задоволення загальнодержавних потреб; контрольна функція дозволяє регулювати і слідкувати, наскільки своєчасно і повно фінансові ресурси надходять в розпорядження держави, як фактично складаються пропорції в розподілі бюджетних коштів, чи ефективно вони використовуються.

Особливості бюджету, як економічної категорії, накладають відбиток і на функції які він виконує. Зміст функцій, сфера і об’єкт їх дії характеризуються відповідною специфікою. Так, зміст розподільчої функції бюджету визначається процесами розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів між різними підрозділами суспільного виробництва. Жодна з інших ланок фінансової системи не здійснює такого багатогранного (міжгалузевого, міжтериторіального і т.д.) і багаторівневого (обласний, міський, районний і т.д.) перерозподілу коштів, як бюджет. Специфіка розподільчої функції полягає ще й в масштабності операцій, багатоканальності грошових потоків і великою різновидністю цільових фондів, які утворюються. Розподіляючи майже половину всього валового внутрішнього продукту, бюджет формує багаточисельні фонди різноманітного цільового призначення. З бюджетом держави пов’язані всі підрозділи суспільного виробництва і сфери послуг. Таким чином, розподільча функція бюджету характеризується багатократністю розподілу, вона проявляється у всіх сферах суспільних відносин і використовується державою для регулювання економічного і соціального розвитку.

^ Контрольна функція полягає в тому, що бюджет об’єктивно через формування і використання централізованого фонду грошових коштів держави відображає економічні процеси, які протікають в структурних ланках економіки. Завдяки цій якості бюджет може дати відповідь на те, як поступають в розпорядження держави фінансові ресурси від різних суб’єктів господарювання, чи відповідає розмір централізованих ресурсів держави обсягу її потреб і т.д. Основу контрольної функції складає рух бюджетних коштів, які відображаються у відповідних показниках бюджетних надходжень і видаткових призначень. Особливістю контрольної функції бюджету є високий рівень централізації фінансових ресурсів у руках держави, а централізація завжди означає підзвітність і створює передумови для організації державного фінансового контролю зверху до низу.
5. Бюджетна політика є складовою економічної та фінансової політики держави. Основою бюджетної політики є розробка напрямків використання бюджету відповідно до засад соціально-економічного розвитку суспільства. У процесі такої розробки держава визначає конкретні форми, методи і види організації бюджетних відносин. Практична реалізація бюджетної політики полягає у сукупності заходів довготермінового (стратегічного) та короткотермінового (тактичного) характеру, які здійснює держава через бюджетну систему. Отже в узагальненому вигляді бюджетна політика – це діяльність держави по використанню бюджетних відносин для забезпечення соціально-економічного розвитку суспільства.

Бюджетна політика тісно пов’язана з економікою. Так, політика може впливати на економіку як позитивно, так і негативно. У зв’язку з цим формуючи бюджетну політику, держава зобов’язана додержуватись таких основних умов: врахування вимог всі об’єктивних економічних законів і закономірностей розвитку суспільства; узагальнення попереднього досвіду господарського, фінансового і бюджетного розвитку; вивчення досвіду інших країн; врахування конкретного етапу розвитку суспільства, особливостей внутрішньої та міжнародної обстановки; дотримання комплексного підходу до розробки і реалізації заходів бюджетної політики, політики у галузі фінансів, ціноутворення, кредиту, заробітної плати тощо.

На практиці бюджетна політика потребує правового оформлення. Держава визначає методи, обсяги та форми формування бюджетного фонду, відображає їх у законодавчих і нормативних актах. Фінансовий апарат держави, органи місцевого самоврядування на основі діючого законодавства розробляють і видають нормативні документи, які дають можливість встановити єдині у державі правила формування і використання коштів бюджетного фонду держави. Від якості та повноти правового регулювання залежить успішне проведення бюджетної політики.

Завдання бюджетної політики як сукупності заходів держави щодо організації та використання бюджетних відносин для забезпечення соціально-економічного розвитку полягають у реалізації основної мети – забезпечення належного життєвого рівня населення відповідно до соціальних стандартів. Ця мета досягається шляхом оптимізації розподілу валового внутрішнього продукту між галузями економіки, територіями, соціальними групами.

На бюджетну політику впливає ряд чинників, які називають внутрішніми і зовнішніми. До зовнішніх чинників відносять залежність держави від економічних взаємовідносин з іншими державами, експортних можливостей самих держав, її інтеграції зі світовими економічними системами. Внутрішніми чинниками вважаються стан розвитку економіки, соціальної сфери, організація грошового обігу, стабільність грошової одиниці, стан розвитку кредитування тощо.

Бюджетна політика має об’єктивне і суб’єктивне начала. Об’єктивне начало полягає у тому, що ця політика функціонує у реальних економічних процесах, обумовлених об’єктивними економічними відносинами. Суб’єкт політики не може без неї обійтися, її уникнути. Тому при формуванні політики суб’єкту належить детально ознайомитися з характером розподільчих процесів, освоїти їхні особливості, розробити віртуальну модель такої політики, яка б базувалася на об’єктивних процесах. Без такої роботи практичні заходи бюджетної політики будуть неефективними або шкідливими.

Суб’єктивне начало бюджетної політики полягає у розробці конкретних пріоритетів, напрямків, завдань і засобів реалізації бюджетних відносин на практиці. Об’єктивне та суб’єктивне начала є, з одного боку, важливими взаємозв’язаними складовими єдиної бюджетної політики, а з іншого – самостійними елементами, перший з яких функціонує у базисі, а другий – у надбудові. Ігнорування цими складовими може мати негативні наслідки як для суб’єкта так і для суспільства в цілому.

Залежно від періоду і характеру завдань, що вирішуються бюджетну політику ділять на бюджету стратегію та бюджетну тактику.

Під бюджетною стратегією розуміють довготривалий курс бюджетної політики, розрахований на перспективу, що передбачає вирішення глобальних завдань, визначених економічною стратегією. Такий курс передбачає прогнозування світових тенденцій розвитку бюджетного механізму, формування концепції створення і використання бюджетних ресурсів, окреслення принципів організації бюджетних відносин. Таким чином, бюджетна стратегія – це цілісна система дій держави спрямована на реалізацію мети, завдань та пріоритетів довготривалого курсу бюджетної політики, розрахованого на тривалу перспективу, що передбачає вирішення глобальних завдань, визначених економічною стратегією. Бюджетна стратегія повинна бути складовою економічної стратегії і корелювати з політичною, соціальною, гуманітарною, військовою та іншими стратегіями держави.

Метою стратегії має бути забезпечення відповідних цілей держави, незважаючи на втручання з боку зовнішніх сил чи обставин. В іншому випадку стратегія може бути зведена до конкретного плану дій або послідовності їхнього виконання, що не дасть можливості такий документ назвати стратегічним.

Під бюджетною тактикою розуміють форму реалізації бюджетної стратегії, комплекс адаптивних заходів впливу держави на стан функціонування конкретних бюджетних взаємовідносин з метою надання їм параметрів, визначених завданнями бюджетної стратегії. Головною функціональною характеристикою та критеріальною ознакою тактики є саме адаптивність. Межі та орієнтири такої адаптивності задаються стратегією.

Якщо стратегія формується як правило під впливом політичних та ідеологічних засад, то тактика безпосередньо залежить від дій держави і може мати самостійний характер. У такому випадку тактика перетворюється у гальмо бюджетної стратегії або її обмежує, спричиняється до неузгодженості у діях окремих інститутів державної влади, державного управління та місцевого самоврядування.

Тактичні дії держави відображаються у бюджетному законодавстві, нормативних актах Кабінету Міністрів України, інших органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, щорічних бюджетах, бюджетних програмах (короткотермінових). Такі нормативні акти й документи конкретизують зміст бюджетної політики та механізм її реалізації. Тактичні дії мають бути гнучкими відповідно до зміни поточних соціально-економічних умов і завдань.

У цілому бюджетна стратегія в діалектичній єдності з бюджетною тактикою складає бюджетну політику держави. Таким чином бюджетна політика держави – це діяльність органів державної влади, державного управління та місцевого самоврядування з визначення стратегічної мети, напрямів, завдань і пріоритетів розвитку бюджетних відносин, засобів бюджетної тактики для їхнього досягнення, а також застосування цих засобів.
6. Реалізація бюджетної політики, успішне її впровадження в життя забезпечується за допомогою бюджетного механізму. У цілому бюджетний механізм можна розглядати як систему встановлених державою форм і методів організації бюджетних відносин. Він є зовнішньою оболонкою бюджету, що проявляється у бюджетній практиці. У практичному плані бюджетний механізм – це налагоджена економічна структура, яка відображає послідовність і способи дій відповідних державних органів у процесі мобілізації і використання бюджетних коштів. Механізм мобілізації бюджетних ресурсів називають податковим механізмом. Призначення механізму використання бюджетних коштів полягає у виконанні двох найважливіших функцій – фінансового забезпечення та фінансового регулювання соціально-економічних процесів у державі.

Складність структури бюджетного механізму зумовлена розмаїттям бюджетних відносин. Саме множина бюджетних взаємозв’язків передбачає застосування великої кількості видів, форм, методів, важелів та інструментів їхньої організації як елементів бюджетного механізму. До структури бюджетного механізму входять різноманітні організаційні форми, форми бюджетного забезпечення, методи та інструменти бюджетного регулювання, бюджетні стимули та санкції, які можна об’єднати у відповідні підсистеми.

До таких підсистем можна віднести (рис.1)

  • забезпечуючі (використовуються при прогнозуванні та бюджетному плануванні);

  • оперативні (використовуються у процесі виконання бюджетів);

  • ретроспективні (використовуються на заключних стадіях бюджетного процесу).

У структурі бюджетного механізму можна виділити такі складові, як організаційні форми, форми бюджетного забезпечення, методи та інструменти бюджетного регулювання, бюджетні стимули і санкції.

Під організаційними формами бюджетного механізму розуміють бюджетне прогнозування, бюджетне програмування, бюджетне планування, оперативне управління і бюджетний контроль.

До форм бюджетного забезпечення відносяться кошторисне фінансування, бюджетне інвестування, бюджетне кредитування, бюджетне субсидіювання, бюджетне дотування, бюджетне резервування.

Методами (важелями) бюджетного регулювання вважають податки, обов’язкові збори, неподаткові платежі, міжбюджетні трансферти, бюджетні призначення, бюджетні зобов’язання, бюджетні асигнування. До інструментів відносять ставки податків, зборів, норми амортизаційних відрахувань, проценти за кредит, бюджетні нормативи, бюджетні норми, норми витрат, тарифи тощо.

Під бюджетними стимулами і санкціями розуміють бюджетне фінансування, пільги, штрафи, пеню, бюджетні відшкодування тощо.

Формуючи бюджетний механізм, держава повинна намагатися забезпечити його найповнішу відповідність до вимог бюджетної політики того чи іншого періоду, що є запорукою повноти реалізації її мети й завдань. При цьому має зберігатися постійне прагнення до найбільш повного об’єднання бюджетного механізму, його окремих елементів з особистими та суспільними інтересами, що є запорукою ефективності.



Рис. 1. Підсистеми бюджетного механізму.
Бюджетний механізм діє ефективно, якщо злагоджено функціонують усі його складові частини. Приводячи їх у дію, держава може спрямувати економічний і соціальний розвиток на своїй території відповідно до потреб її громадян. Цієї мети досягають за допомогою створення і використання централізованого фонду грошових коштів.

Бюджетний механізм відіграє визначальну роль у функціонуванні бюджетної системи України. Від належних якості та рівня організації законодавчого і нормативного забезпечення, бюджетного планування, бюджетного регулювання, бюджетного нормування, оподаткування, неподаткових методів мобілізації доходів, кошторисного фінансування, бюджетного інвестування, бюджетного резервування, міжбюджетних відносин, бюджетного контролю залежить рівень практичної реалізації бюджетних відносин у кожній ланці бюджетної системи і якість виконання державою своїх функцій.

Аналіз функціонування бюджетного механізму і бюджетної політики України за роки її незалежності свідчить, що вони не сприяли позитивним результатам соціально–економічного розвитку. Бюджетне законодавство приймалося без врахування реального стану економіки. Закони, пов’язані з формуванням дохідної бази бюджету, щорічно змінювалися, що не сприяло стабілізації економічного життя в державі. У багатьох випадках прийняті закони суперечили один одному. Не розроблена й ефективна методика фінансування видатків за рахунок бюджету тощо. Тому головні завдання бюджетної політики України в умовах поглиблення ринкових реформ полягають у:

  • скороченні непродуктивних витрат бюджету;

  • зміцненні дохідної бази бюджету за рахунок удосконалення системи оподаткування і зміцнення контролю за повнотою сплати податків;

  • створенні системи дійового фінансового контролю за ефективним і цілеспрямованим використанням державних видатків;

  • посиленні контролю за розміром державного боргу


  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

Конспект лекцій тема сутність, призначення І роль бюджету держави iconТема 1: «Поняття, сутність та призначення держави»
Назвіть теорію, яка пов’язує виникнення держави із суспільною еволюції: від сім’ї (родини) до громади І до держави
Конспект лекцій тема сутність, призначення І роль бюджету держави iconТема 1 соціально-економічна суть та призначення бюджету план
Державний бюджет як економічна категорія. Державний бюджет як централізований фонд грошових коштів держави. Державний бюджет як центральна...
Конспект лекцій тема сутність, призначення І роль бюджету держави iconКонспект лекцій з навчальної дисципліни «Філософія»
Тема філософія як світогляд, її призначення, зміст І функції в сучасному суспільстві
Конспект лекцій тема сутність, призначення І роль бюджету держави iconКонспект лекцій тема теоретичні й організаційно-правові основи
Окрім того, казначейська система передбачає здійснення функцій контролю за цільовим спрямуванням коштів державного бюджету та управління...
Конспект лекцій тема сутність, призначення І роль бюджету держави icon1. соціально-економічна суть та призначення бюджету тема бюджетний...
Навчально методичні матеріали включають повний комплекс лекцій по вивченню дисципліни «Бюджетна система», перелік рекомендованої...
Конспект лекцій тема сутність, призначення І роль бюджету держави icon5. бюджетне право І бюджетний устрій україни
...
Конспект лекцій тема сутність, призначення І роль бюджету держави iconКонспект лекцій „ Казначейська справа” Тема державне казначейство...
Держава може виконувати свої функції та завдання, передбачені Конституцією, якщо вона має у своєму розпорядженні достатньо бюджетних...
Конспект лекцій тема сутність, призначення І роль бюджету держави iconІ. М. Чістякова, Б. Г. Шевченко, Г. В. Воробйова, С. Й. Лебединський...
Правознавство. Конспект лекцій для студентів усіх спеціальностей. Одеса: Наука І техніка, 2011. 149 с
Конспект лекцій тема сутність, призначення І роль бюджету держави iconКонспект лекцій міністерство освіти І науки України
Методичні вказівки до вивчення основних тем з дисципліни “Інформаційні технології ” „Опорний конспект лекцій” для студентів спеціальності...
Конспект лекцій тема сутність, призначення І роль бюджету держави iconКонспект лекцій вступ опорний конспект лекцій з курсу "Гроші та кредит"
Опорний конспект лекцій з курсу "Гроші та кредит" призначений для більш ефективного засвоєння студентами матеріалу цього курсу, а...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка