Лекція 7 Тема: основи бюджетного та кошторисного фінасування установ соціальної сфери




Скачати 233.57 Kb.
НазваЛекція 7 Тема: основи бюджетного та кошторисного фінасування установ соціальної сфери
Дата конвертації12.10.2013
Розмір233.57 Kb.
ТипЛекція
skaz.com.ua > Економіка > Лекція




ЛЕКЦІЯ 7
Тема: ОСНОВИ БЮДЖЕТНОГО ТА КОШТОРИСНОГО ФІНАСУВАННЯ УСТАНОВ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ
План

  1. Сутність, принципи та методи бюджетного фінансування.

  2. Сутність та принципи кошторисного фінансування.

  3. Види кошторисів.

  4. Показники для визначення обсягів фінансування.



1. Сутність, принципи та методи бюджетного фінансування
Здійснення значної частки видатків на соціальну сферу реалізується на основі бюджетного фінансування.

Бюджетне фінансування - це безповоротне, безвідплатне виділення коштів з бюджету. Основна суть бюджетного фінансування полягає у тому, що за допомогою цього механізму налагоджуються грошові відносини, які виникають між державою, з одного боку, і підприємствами, організаціями, установами всіх форм власності та фізичними особами, - з іншого, з точки зору спрямування та використання грошових коштів централізованого фонду на розширене відновлення, підвищення рівня життя, задоволення суспільних потреб і забезпечення інших безпосередніх державних заходів. Обсяг, своєчасність і повнота фінансування значною мірою залежать від рівня централізації фінансових ресурсів і мобілізації коштів до бюджету, а це в свою чергу залежить від дотримання фінансової дисципліни окремими платниками додатків, від рівня виконання доходної частини бюджету.

Роль бюджетного фінансування визначається передусім тим, що є основним методом забезпечення прогресивних зрушень в економічній структурі. Тільки за допомогою бюджетного фінансування створюються умови і забезпечується розвиток нових галузей.

Система бюджетного фінансування вміщує в собі принципи, форми та методи надання бюджетних асигнувань суб’єктам господарювання.

Незалежно від джерел покриття фінансування здійснюється на основі таких принципів: плановості; цільового спрямування коштів; безповоротності та безвідплатності; ефективного використання коштів; оптимального поєднання власних, кредитних і бюджетних джерел; додержання режиму економії та здійснення постійного контролю за їхнім виконанням.

Принцип плановості означає, що витрати з державного бюджету визначаються законом про державний бюджет України на кожний рік. Обсяг витрат та цільове спрямування коштів місцевих бюджетів ухвалюються рішенням сесій відповідних місцевих рад народних депутатів. Витрати з децентралізованих фондів грошових коштів відображуються у фінансових планах і кошторисах витрат установ, балансах доходів і витрат підприємств, об’єднань, міністерств і відомств.

Принцип цільового спрямування коштів полягає у тому, що кошти плануються, відпускаються та використовуються на сурово визначені цілі та заходи відповідно до затверджених фінансових планів.

Принцип безповоротності та безвідплатності фінансування державних витрат – це надання коштів без прямого їх відшкодування (непряме ж відшкодування полягає в матеріальному прирості основних фондів для виробничої та невиробничої сфери, перспективна підготовка кадрів для суспільства тощо).

Принцип ефективного використання коштів має на меті одержання суспільно необхідного результату за мінімальних витрат фінансових ресурсів. Практичне здіснення цього принципу супроводжується вдосконалення форм і методів оперативного управління виробничою та фінансовою діяльністю, розробкою додаткових важелів і стимулів, спрямованих на скорочення витрат та інтенсифікацію виробництва.

Принцип поєднання власних, кредитних та бюджетних джерел полягає у тому, що під час визначення обсяг фінансування як держава, так і вищестоящі органи враховують наявність власних коштів, можливості одержання банківського кредиту і лише тоді, коли неможливо покрити витрати з зазначених джерел, вирішується питання про бюджетне або відомче фінансування. Цей принцип здійснюється як за покриття початкових витрат, так і за фінансування капітальних вкладень.

Принцип здійснення постійного контролю наявний на усіх виробничих, господарських і фінансових операціях у фінансуванні державних витрат. Контроль виконання дає можливість викрити недоліки й помилки у фінансовій діяльності, вжити заходів до їх усунення, а також надає зустрічну інформацію для перспективного і поточного планування державних витрат як під час визначення цільового спрямування коштів, так і під час визначення їхнього обсягу.

Нині використовуються наступні форми бюджетного фінансування: кошторисне фінансування, державне фінансування інвестицій; позики з бюджету державним підприємствам; державні дотації.

^ Кошторисне фінансування – забезпечення державними грошовими коштами установ і організацій соціально-культурної сфери, оборони, органів державного управління.

Вони отримують кошти на своє утримання із бюджету на підставі фінансових документів – кошторисів. Так фінансується майже вся невиробнича так звана бюджетна сфера. Установи й організації, які діють на цій сфері, є бюджетними установами.

До бюджетної сфери належать соціально-культурні заходи й установи, фундаментальні дослідження, національна оборона, правоохоронна діяльність і органи безпеки, судова система і органи прокуратури України, утримання законодавчої і виконавчої влади держави.

^ Державне фінансування інвестицій. Фінансування капітальних вкладень із бюджету за умов ринку на відміну від планової системи має свої особливості: воно не є сталим, держава також втручається в процес фінансово-кредитного забезпечення капітальних вкладів державних підприємств.

Поряд з державними, в основному з бюджетними коштами, залучаються також іноземні джерела інвестиційного фінансування як з боку іноземних держав, так і з боку міжнародних і приватних вітчизняних комерційних банків і кредитних установ.

^ Позики з бюджету державним підприємствам – це фінансова підтримка державних та інших підприємств, у яких понад 50% майна є державною власністю. Здійснюється вона з бюджетних асигнувань, як правило, на поворотній основі під затверджені проекти використання коштів, що надаються як державна підтримка. Фінансову підтримку як бюджетну позику надає Міністерство фінансів на договірних засадах.

Умови договору мають пердбачати зобов’язання сторін щодо обсягів, строків надання позики, її цільового використання, заходи щодо забезпечення її своєчасного повернення, відповідальність сторін за порушення умов договору, а також обсяг і порядок сплати процентів за використання бюджетних позик.

^ Державні дотації. Це форма бюджетного фінансування, яка застосовується при фінансуванні планово-збиткових підприємств, організацій і установ, які надають послуги або виробляють необхідні товари, витрати на виробництво яких перевищує ціну продажу.

Нині застосовуються два методи бюджетного фінансування:

1. Метод єдиного казначейського рахунку. Цей метод використовується для фінансування заходів з державного бюджету України. Це система бюджетних рахунків органів Державного казначейства, відкритих в установах банків за відповідними балансовими рахунками, з яких органами Державного казначейства здійснюються платежі безпосередньо суб’єктам діяльності.

2. Метод перерахування бюджетних коштів з поточних рахунків місцевих бюджетів на рахунки головних розпорядників бюджетних коштів. Суть його полягає в тому, що відповідно до бюджетного розпису фінансові органи перераховують кошти бюджету головним розпорядникам у порядку фінансування на їхні рахунки згідно з кошторисом.

^ 2. Сутність та принципи кошторисного фінансування
Здійснення витрат з бюджету на утримання бюджетних установ соціальної сфери та реалізацію централізованих заходів відбувається за затвердженими для них кошторисами.

Кошторис — це плановий документ, в якому встановлюються обсяг бюджетних асигнувань, їх постатейний і поквартальний розподіли. Невід’ємним додатком до кошторису є план асигнувань, що засвідчує помісячний розподіл затверджених коштів.

Кошторис витрат будь-якої бюджетної установи, складається з 4 частин:

  1. загальні відомості;

  2. виробничі показники;

  3. розрахунки по видах витрат;

4) зведення витрат.

До загальних відомостей про бюджетну установу відносять: її найменування, адресу, бюджет, з якого вона фінансується, з вказівкою номерів розділу, глави та параграфа за бюджетною класифікацією.

В другій частині наводяться дані оперативно-технічного характеру (паспортизації), на підставі яких проводяться розрахунки необхідних асигнувань. До таких даних належать, наприклад: кількість учнів у школах та кількість створених класів. Також наводяться необхідні відомості про матеріально-технічну базу - приміщення за їх призначенням, система опалення, наявність транспортних засобів тощо.

Третя частина кошторису містить всі економічні обґрунтування - розрахунки по кожній з статей за елементами витрат.

В четвертій частині робиться зведення витрат за статтями з розподілом за місяцями року. Сума кожної з статей визначена на підставі даних другої частини й відповідає даним економічного розрахунку з третьої частини.

^ Кошторис має дві складові :

  1. загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою, організацією основних функцій;

  2. спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення видатків спеціального призначення, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов’язаних із виконанням установою основних функцій.

Процес складання кошторису має назву кошторисного процесу та включає декілька етапів: складання, затвердження, виконання. Ці етапи є юридичними діями. Кошторис складається всіма бюджетними установами на календарний рік і затверджується в установленому порядку, який затверджено Постановою КМУ №228 від 17 травня 2002 року «Про Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги щодо виконання кошторисів доходів і видатків бюджетних установ та організацій».

^ Складання і виконання кошторисів базується на наступних принципах:

  1. Органічний зв'язок кошторисів з планом соціально-економічного розвитку регіону. Витрати бюджетних установ визначаються економічним планом тієї адміністративно-територіальної одиниці, де знаходиться ця установа.

  2. Цільове призначення бюджетного асигнування. Усі витрати бюджетних установ згруповано відповідно до статей бюджетної класифікації. Перевищення ліміту ресурсів за кожною окремою статтею не допускається.

  3. Дотримання умов режиму економії у витрачанні коштів. Цей принцип передбачає таке використання коштів, при якому досягається максимальна ефективність діяльності установи при мінімумі грошових витрат.

  4. Контроль за використанням коштів. Цей принцип ґрунтується на проведенні вищими за рівнем організаціями та фінансовими органами, зокрема Контрольно-ревізійним управлінням, Державним казначейством, систематичного контролю за фінансовою діяльністю бюджетних установ.

Складання кошторису проводиться відповідно до економічної класифікації видатків, що передбачає поділ видатків на поточні, капітальні, нерозподілені та кредитування за вирахуванням погашення.

Єдиний кошторис доходів і видатків складається усіма установами на календарний рік і затверджується керівником відповідної вищестоящої організації, не пізніше ніж через місяць після затвердження відповідного бюджету, з якого здійснюється фінансування установи. Одночасно з кошторисом на затвердження вищестоящої організації подається штатний розпис установи, включаючи її структурні підрозділи, які формуються за рахунок спеціальних чи інших позабюджетних коштів.

Фінансування установ без затвердженого в установленому порядку кошторису забороняється.

Зміни до затвердженого кошторису можуть вноситися лише з дозволу організації, яка затвердила кошторис і штатний розпис.

Функціонування такої форми бюджетного фінансування як кошторисне фінансування протягом останніх років зазнало певних змін, що були зумовлені реформуванням бюджетної сфери і формуванням нової системи відносин у даному секторі економіки. Сучасний бюджетний заклад є суб’єктом господарювання, якому надано право мобілізовувати кошти шляхом надання платних послуг та здійснення іншої підприємницької діяльності, дозволеної законодавством. Власні надходження, які отримує бюджетний заклад, включають до спеціального фонду кошторису і використовують на його потреби за цільовим призначенням.

На рівні бюджетних установ відбувається процес поєднання бюджетного фінансування із системою некомерційного самофінансування для виконання ними намічених завдань і функцій. Такі заклади фінансуються лише частково за рахунок коштів бюджетів, утворених у результаті перерозподілу валового внутрішнього продукту, і за джерелом походження є справді бюджетними. Грошові кошти та доходи в матеріальній чи нематеріальній формі, що отримує бюджетний заклад завдяки самостійній фінансово-господарській діяльності, іншої природи. Некомерційна діяльність бюджетних установ і організацій не має на меті отримання прибутку, і її здійснюють у загальнодержавних інтересах для залучення додаткових фінансових ресурсів. Бюджетні заклади, які протягом тривалого часу майже повністю залежали від одного джерела доходів – бюджету, сьогодні отримали змогу заробляти кошти та фінансувати власні потреби. Звичайно, фінансова свобода бюджетних закладів є відносною, у законодавстві закріплено зв’язок джерел надходження коштів до спеціального фонду з напрямками їх використання, і заклад не може вільно, на власний розсуд розпоряджатися заробленими коштами. Однак вітчизняний досвід показує, що надане бюджетним установам право на залучення додаткових фінансових ресурсів у окремих сферах економіки може стати стимулом для їхнього розвитку і навіть виникнення суперництва за право реалізовувати власні товари чи послуги на ринку. Прикладом є галузь вищої освіти, де бюджетні заклади, які фінансують за кошторисним порядком, і які водночас мають змогу здійснювати некомерційну діяльність, отримали значну перевагу перед недержавним сектором освіти.

В охороні здоров’я такий процес є дуже інертним через законодавчі перепони і невизначеність державної політики у даній сфері. Кошти, які залучають бюджетні заклади охорони здоров’я до спеціального фонду кошторису, поки що не відіграють значної ролі в їх фінансовому забезпеченні, однак на практиці спостерігається тенденція до поступового пожвавлення некомерційної діяльності у цій сфері.

Впровадження механізмів некомерційного самофінансування діяльності бюджетних закладів стало вимушеним кроком держави через дефіцит фінансових ресурсів і неспроможність повноцінно утримувати цей сектор. До 2000р. спеціальні кошти, які отримувала бюджетна установа від фінансово-господарської діяльності, не включали до кошторису, а обліковували окремо. Держава не мала достовірної інформації про обсяги позабюджетних надходжень, за рахунок яких утримуються бюджетні установи, і не могла об’єктивно узгоджувати межі бюджетного фінансування з результатами фінансової діяльності бюджетних установ та організацій. Тому, від 2000р., в законодавчому порядку було встановлено, що всі позабюджетні кошти (власні надходження) бюджетних установ і організацій повинні включатися до спеціального фонду відповідного кошторису та бюджету.

Отже, кошторисне фінансування здійснюють у результаті об’єднання грошових коштів, отриманих із двох основних каналів:

- перший – це кошти, одержані через механізм бюджетного фінансування, зміст якого полягає в односторонньому спрямуванні бюджетних коштів від держави та органів місцевого самоврядування до розпорядників бюджетних коштів. Обсяг бюджетного фінансування відображають у загальному фонді кошторису бюджетної установи.

- другий - кошти, отримані у результаті некомерційної фінансово-господарської діяльності, яку бюджетна установа здійснює самостійно. В даному випадку фінансові відносини виникають між бюджетною установою і господарюючими суб’єктами та фізичними особами, а отримані фінансові результати відображають у спеціальному фонді кошторису.

Таким чином, за сучасних реалій грошові кошти, необхідні для кошторисного фінансування, мобілізують із багатьох джерел фінансування і залучають з допомогою таких форм фінансового забезпечення як бюджетне фінансування і некомерційне самофінансування. Витрачають згадані кошти на спільну мету – задоволення суспільних потреб (оборона, освіта, охорона здоров’я, культура тощо).
^ 3. Види кошторисів
Кошториси бюджетних установ існують наступних видів:

а) індивідуальний — для кожної бюджетної установи;

б) загальний — по групі однорідних закладів (загальноосвітні школи, дитячі дошкільні заклади та ін.);

в) на централізовані заходи, які проводяться відповідним органом управління (підготовка кадрів, придбання медичного, спеціального, цінного інвентарю і навчального обладнання);

г) зведений — обсяги фінансування для окремого органу управління (наприклад, зведений кошторис відділу освіти включає: загальні кошториси по загальноосвітніх школах, школах-інтернатах, дошкільних закладах і на централізовані заходи).

^ 4. Показники для визначення обсягів фінансування
Визначення обсягів фінансування ґрунтується на:

1) показниках, що характеризують кількісні параметри діяльності бюджетної установи (оперативно-сітьові показники);

2) нормативах видатків у розрахунку на певний кількісний показник.

Оперативно-сітьові показники поділяються на дві групи:

а) виробничі показники, які характеризують профільну діяльність даної установи (наприклад, кількість учнів у школі), що, в свою чергу, розмежовуються на:

  • вихідні — об’єктивно існуючі на даний період;

  • похідні — визначаються за певними нормами (наприклад, кількість класів у школі залежить від кількості учнів і норми граничної наповнюваності класів);

б) загальні показники, які характеризують будівлю бюджетної установи (наприклад, площа приміщень, кубатура будівлі, санітарно-технічний устрій).
Норми витрат характеризують обсяг витрат на одну розрахункову одиницю.

Нормативи поділяються:

а) залежно від бази розрахунку:

- узагальнені нормативи (характеризують обсяг витрат з усіх статей на певний виробничий показник, наприклад норми видатків на охорону здоров’я на одного жителя;

- постатейні нормативи відображають норми витрат у розрізі окремих статей.

б) за методом обчислення:

- розраховані на основі фізіологічних потреб (на харчування, освітлення, опалення тощо);

- розраховані на основі статистичних спостережень;

в) за характером використання:

- обов’язкові (встановлюються органами державної влади та управління)(ставка зарплати);

- факультативні (визначаються галузевими органами чи бюджетними установами).

Зразок кошторису

Затверджено наказом Міністерства фінансів України 09.01.01 № 6

Затверджений у сумі

__________________________

_______________________грн.

(сума літерами і цифрами)

__________________________

(посада)

__________________________

(підпис) (ініціали і прізвище)

__________________________

(число, місяць, рік)

М.П.

^ Кошторис доходів і видатків

на____рік

__________________________________________________________________

(код та назва бюджетної установи, організації)

__________________________________________________________________

(найменування міста, району, області)

вид бюджету____________________________________________________________

код та назва відомчої класифікації головного розпорядника коштів______________

_______________________________________________________________________

код та назва функціональної класифікації____________________________________

(грн.)

Показники

Код

Усього на рік

Ра

зом

Загаль

ний фонд

Спеці

альний фонд

Доходи – усього

Х










Надходження коштів із загального фонду бюджету

Х










Надходження коштів із спеціального фонду бюджету

Х










у т. ч. – спеціальні кошти

24120100

Х







- інші власні надходження

24120300

Х







- інші доходи (розписати за видами)




Х







Видатки - усього

Х










І. Поточні видатки

1000










Оплата праці працівників бюджетних установ

1110










Заробітна плата

1111










Грошове утримання військовослужбовців

1112










Нарахування на заробітну плату

1120










Придбання предметів постачання і матеріалів, оплата послуг та інші видатки

1130










Предмети, матеріали, обладнання та інвентар

1131










Медикаменти та перев'язувальні матеріали

1132










Продукти харчування

1133










М'який інвентар та обмундирування

1134










Оплата транспортних послуг та утримання трансп. засобів

1135










Оренда та експлуатаційні послуги

1136










Поточний ремонт обладнання, інвентарю, будівель і технічне обслуговування обладнання

1137










Послуги зв'язку

1138










Оплата інших послуг та інші видатки

1139










Видатки на відрядження

1140










Матеріали, інвентар, будівництво, кап. ремонт та заходи спец. призначення, що мають загальнодержавне значення

1150










Оплата комунальних послуг та енергоносіїв

1160










Оплата теплопостачання

1161










Оплата водопостачання і водовідведення

1162










Оплата електроенергії

1163










Оплата природного газу

1164










Оплата інших комунальних послуг

1165










Оплата інших енергоносіїв

1166










Дослідження і розробки, державні програми

1170










Виплата процентів (доходу) за зобов'язаннями

1200










Субсидії і поточні трансферти

1300










Субсидії та пот. трансферти підпр-вам (уст-вам, орг.-ціям)

1310










Поточні трансферти органам держ. управління ін. рівнів

1320










Поточні трансферти населенню

1340










Виплата пенсій і допомоги

1341










Стипендії

1342










Інші поточні трансферти населенню

1343










Поточні трансферти за кордон

1350










^ II. Капітальні видатки

2000










Придбання основного капіталу

2100










Придбання обладнання і преді. довгстрок. користування

2110










Капітальне будівництво(придбання)

2120










Будівництво (придбання) житла

2121










Будівництво (придбання) адміністративних об'єктів

2122










Інше будівництво (придбання)

2123










Капітальний ремонт, реконструкція та реставрація

2130










Капітальний ремонт та реконструкція житлового фонду

2131










Капітальний ремонт та реконструкція адмін. об'єктів

2132










Капітальний ремонт та реконструкція інших об'єктів

2133










Реставрація пам'яток культури, історії та архітектури

2134










Створення державних запасів і резервів

2200










Придбання землі і нематеріальних активів

2300










Капітальні трансферти

2400










Капітальні трансферти підпр-вам (уст-вам, організаціям)

2410










Кап. трансферти органам держ. управління ін. рівнів

2420










Капітальні трансферти населенню

2430










Капітальні трансферти за кордон

2440










^ III. Нерозподілені видатки

3000










IV. Кредитування з вирахуванням погашення*

4000










*У разі наявності цього коду видатки здійснюються згідно з додатком.

Керівник__________________ ________________________

(підпис) (ініціали і прізвище)

Головний бухгалтер

(начальник планово-фінансового

відділу)__________________ ________________________

(підпис) (ініціали і прізвище)

_________________________

(число, місяць, рік)

М. П.

Схожі:

Лекція 7 Тема: основи бюджетного та кошторисного фінасування установ соціальної сфери iconЛекція 13 Тема: зарубіжний досвід фінансування соціальної сфери
Загальна характеристика фінансового забезпечення потреб соціальної сфери за кордоном
Лекція 7 Тема: основи бюджетного та кошторисного фінасування установ соціальної сфери iconЛекція Тема: Філософські та етичні концепти категорій соціальної допомоги
...
Лекція 7 Тема: основи бюджетного та кошторисного фінасування установ соціальної сфери iconМережа реабілітаційних установ в Україні Міністерство праці та соціальної політики України
Кримська Республіканська установа „Центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів”
Лекція 7 Тема: основи бюджетного та кошторисного фінасування установ соціальної сфери iconЛекція 3 Тема: Філантропічний період історії соціальної допомоги....
Практика та філософія соціальної допомоги в давніх суспільствах та в епоху Середньовіччя
Лекція 7 Тема: основи бюджетного та кошторисного фінасування установ соціальної сфери iconЛекція: Правове регулювання бюджетного процесу в Україні
Бюджетний процес — це сукупність дій уповноважених на осно­ві норм бюджетного права органів державної влади та місцевого самоврядування...
Лекція 7 Тема: основи бюджетного та кошторисного фінасування установ соціальної сфери iconЛекція 8 Інформаційна політика у сфері ксв І соціальна звітність
Основи формування інформаційної політики у сфері корпоративної соціальної відповідальності
Лекція 7 Тема: основи бюджетного та кошторисного фінасування установ соціальної сфери iconПредмет І методологічні основи психології педагогічного менеджменту лекція 1
Основи психології управління формувалися під впливом економіки, наукового управління, кібернетики, соціології, психології праці,...
Лекція 7 Тема: основи бюджетного та кошторисного фінасування установ соціальної сфери iconЛекція 12 Тема: критерії соціальної спрямованості бюджетної політики
Критерії соціальної спрямованості бюджетної політики оцінюють за допомогою наступних показників
Лекція 7 Тема: основи бюджетного та кошторисного фінасування установ соціальної сфери iconЛекція 8 Тема: Основи державної безпеки
Мета: в результаті вивчення теми даної лекції студенти повинні знати: концептуальні основи державної безпеки, законодавчі основи...
Лекція 7 Тема: основи бюджетного та кошторисного фінасування установ соціальної сфери iconПлан сутність, форми І методи бюджетного фінансування розпорядники...
Роль бюджетного фінансування визначається передусім тим, що виступає основним методом забезпечення прогресивних зрушень в економічній...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка