1. Героїчний епос Франції, його основні цикли. “Пісня про Роланда”. В цей час інтенсивно розвивалася героїчна поезія




Назва1. Героїчний епос Франції, його основні цикли. “Пісня про Роланда”. В цей час інтенсивно розвивалася героїчна поезія
Сторінка1/10
Дата конвертації10.07.2013
Розмір1.51 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Культура > Документы
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
1.Героїчний епос Франції, його основні цикли. “Пісня про Роланда”.В цей час інтенсивно розвивалася героїчна поезія, головним епічним героєм якої став Карл Великий. Розквіт епосу романських народів (французів та іспанців) охоплює X—XIII ст. З X ст., коли відокремлюються романські мови, відбуваєгься поступовий перехід від народної латини до старофранцузької мови.

Французький епос зберігся у вигляді поем (їх близько 100), в записах ХП—ХІХ ст., обсягом від 1000 до 20 000 віршів. Поеми, які дійшли до нас, відомі під загальною назвою «шансон де жест» - «пісні про діяння».

^ За змістом французькі поеми поділяються на три цикли («жести»).

Королівський цикл.Центральною постаттю є король Франції. Це збірний образ ідеального короля, символ народної правди і справедливості.У цих поемах звичайно зображувався Карл Великий, котрий в народній пам'яті заступив усіх інших французьких правителів.

Цикл Гарена де Монглана. У жесті прославляється ідеальний васал, який вірно служить слабкому королю і врятовує державу від зовнішніх і внутрішніх ворогів.

Цикл Доона де Майанса (або феодальний цикл). У ньому розповідалося про непокірних феодалів, їхню війну між собою та з королем.

^ Вершиною французького національного епосу є поема «Пісня про Роланда»(королівський цикл).Поема збереглась у декількох записах; найкращий з них,так званий оксфордський рукопис, належить до 1170 р.Основною ідеєю є – служіння королю, батьківщині. Відомі обробки цього сюжету більшістю романських і германських мов.

Щурат (сучасник Франка) у своїй передмові до твору зрівнює «Пісню про Роланда» із «Словом о полку Ігоревім».Проводить паралелі між героями поем: київським Святославом і Карлом Великим, Ігорем Святославовичем та Роландом, Всеволодом та Олівером.Зближує голосіння Святослава по Ігорю із голосінням Карла по Роланді.Порівняв визначну роль Ярославни в «Слові…» з ледве помітною роллю Альди в «Пісні…». Схожість у вислова рицарського завзяття у Роланда й Ігоря, яким у битві однаково краща, від ганьби смерть; у ніжності відносин між Роландом і Олівьє, як між Ігорем та Всеволодом, навіть в самому розгарі битв (мотиви побратимства);у малюванні безжурного нічлігу вояків після перемоги…

Фольклорні мотиви поеми : символіка чисел ( 7 років воює Карл, 3 рази Олівьє звертається до Роланда з проханням покликати війська), називати речі іменами.

Сюжет поеми має історичну основу. У 778 р. Карл Великий на прохання одного мусульманського володаря удерся в Іспанію. Похід був невдалим. Карл захопив декілька міст, обложив Сарагосу, але змушений був повернутися на батьківщину. В Ронсевальському межигір'ї Піренеїв на вузькій гірській дорозі, серед густих лісів ар'єргард французів був розбитий місцевими басками, які зненацька напали на французький загін, роздратовані проходженням через їхні села і поля чужого війська.

Пісня може бути розділена на 4 частини:

1.Зрада Ганелона :Ганелон ,зять Карла Великого і тесть Роланда, заздрить тому, що король надає перевагу своєму небожу, якому він доручає арьєгард своєї армії, зраджує Роланда.Він входить у зговір із каліфо Марсіль, Сарацинським королем, щоб переконатись у смерті Роланда.

2. Битва : Роланд і його товариш лицар Олівьє помирають в бою, оскільки числом Сарацинських військ більше Франків.

3.Помста Карла Великого :Роланд сурмив, щоб покликати Карла Великого, але коли армія прибула на допомогу ар’єргарду, граф уже мертвий. Карл Великий мститься за смерть свого небожа за допомогою Бога.

4.Суд Галеона : Після бою, Карл Великий засуджує Галеона до смерті четвертування.

^ 2.Виникнення рицарської поезії ПровансуЛірика трубадурів і труверів. Рицарська лірика виникла на півдні Франції, у Провансі, на межі XI-XII ст. Завдяки вигідному географічному положенню (перехрестя морських шляхів між романською Європою і Сходом) у Провансі здавна існували сприятливі умови для розвитку економіки і культури. Тут рано виник феодалізм; швидкий ріст виробничих сил у Каролінгську епоху сприяв висуненню Прованса в XI ст. в центр європейського розвитку. Багата і розвинена феодальна аристократія жадібно вбирала нові віяння, цінила освіту, мистецтво, витонченість. Саме в життєрадісному Провансі вперше були оспівані нові рицарські морально-етичні цінності любові, культ «Прекрасної Дами». Прованс став і батьківщиною поезії нового напряму.

Провансальські поети називались трубадурами*. їхня творчість (як і поезія скальдів) - це усвідомлений творчий процес. Вони цілеспрямовано прагнули досягти професійної майстерності і оригінального стилю. Змагаючись між собою, поети наполегливо працювали над метрикою, строфікою, римою, мелодією. Не випадково в їхньому постійному вжитку немало слів типу «кувати», «опрацьовувати», «тесати» та ін.

Трубадури, на відміну від жонглерів, намагалися закріпити своє авторство. До нас дійшло близько 2540 пісень і 460 імен трубадурів (з них - 30 жінок) . Трубадури були люди різного суспільного становища: від королів, знатних феодалів до купців, ремісників, духовенства. Вони часто служили при дворах, виконуючи обов'язки секретарів та радників при особі сеньйора, впливали на політичне життя.

Як і вся середньовічна література, лірика трубадурів створювалася в рамках «твердих» традицій і формул. Кожен жанр був пов'язаний з певним змістом, темою і мав свій «арсенал» стереотипних засобів вираження - дослідники називають їх «кліше», «матрицями», «ключовими словами». Індивідуальність поета проявлялась у прагненні створити нові метричні або строфічні варіанти, у новизні мелодії, у мистецтві сполучення слів і наповнення їх новим змістом. Тобто поет, користуючись поетичними канонами, повинен був свіжо, вишукано та оригінально висловлюватись на визначену традиційну тему. При такій регламентації тільки найбільш талановитим вдавалось виділитися з загальної маси і проявити власну манеру і стиль.

^ Центральною в ліриці трубадурів є тема кохання. Любов сприймається поетами як найвище благо, а здатність кохати - як обов'язковий показник душевної досконалості та куртуазної доблесті. Справжнім коханням вважалась «тонка», «висока» любов, здатна розбудити в душі прекрасні, величні поривання. «Висока» любов була модною і престижною в рицарському колі. Вона протиставлялась любові «безглуздій», тобто грубочуттєвій - участі «дурних багачів», старих, чванливих та скупих.

^ Образи дами та закоханого в неї рицаря позначені рисами традиційності. Це звичайно знатна заміжня жінка, вишукано люб'язна, привітна, красива, розумна. Рицар, згідно з куртуазними засадами, повинен поклонінням переконати даму в щирості своїх почуттів, заслужити її прихильність.

Куртуазне кохання переважно виступає таємним. Можливо, що дама - персонаж нерідко вимислений. Але якщо оспівувалась і реальна особа, то рицарська честь вимагала збереження таємниці. Кохання, оспіване трубадурами, часто невіддільне від «страждань», «недугу» (ідею кохання-хвороби куртуазні автори запозичили в Овідія). Поет вдячний дамі за її неприступність: любовні переживання розкривають для нього цілий світ вражень, невідомих тим, кому вдалося швидко полонити серце коханої. У цьому своєрідному романтичному коханні чимало умовностей. Страждання часто були тільки даниною моді та придворному етикету. Але нерідко за цими умовностями крилися глибокі почуття - шлюб в епоху феодалізму був становою, політичною угодою, де не брались до уваги почуття майбутнього подружжя.

^ Оригінальним явищем лицарської культури стала музично-поетична творчість трубадурів, труверів, мінезингерів. Так називалися благородні лицарі, сеньйори Провансу, півночі Франції, Німеччини, що писали пісні та вірші. Центрами їх творчості були замки.

Лицарство стало феноменом середньовічного західного світу. Воно створило особливу світську культуру, пройняту нормами особливої моралі, культуру, що вступила у боротьбу з духовно- релігійним началом і перемогла у цій боротьбі.

Любовна лірика трубадурів

Основним видом лірики трубадурів була canso — кансона, тобто «пісня» на кілька строф, зі своєрідним посиланням-звертанням (tornada) замість приспіву. Строфи бували різної довжини, і чергування рим досягло у трубадурів надзвичайного різноманіття. Звичайною темою «пісні», як і інших видів їх лірики, була любов. Любовна лірика трубадурів мала найголовнішим своїм призначенням естетичне обслуговування знатних дам феодальних дворів. Поряд з «піснею» і дотримуючись її основних форм розвинулася повчальна і політична, зокрема військова лірика трубадурів — у формі так званої «службової пісні», сірвента). Сатиричні сірвентеси передбачили пізнішу літературу памфлетів. У діалогічної формі складалися тенсони («дебати») на любовні або повчальні теми, іноді що були змаганнями трубадурів, частіше ж складалися одним трубадурів та інсценувався їм з джогларамі. Діалогічну форму, але з обрамленням у вигляді авторського оповідання мала пастурель. Іншими формами лірики трубадурів були Серена (пісня вечірнього побачення), Альба (пісня ранкового розставання) тощо.

Бертран де Борн (Bertran de Born; *1140 — †1215)

Один із видатних прованських трубадурів, Борн був рицарем і разом зі своїм братом володів укріпленим замком Альтафорт (зараз містечко Отефор). За легендою, Борн відіграв вирішальну роль у політичних подіях свого часу і був чи не єдиним винуватцем кривавих чварів, що спалахнули у французьких володіннях англійської королівської родини Плантагенетів. Реальні події, однак, складалися інакше. Син Генріха II Плантагенета — Річард І Левове Серце отримав від батька великі володіння у Франції, а його старший брат Генріх (т. зв. «Молодий король») через заздрощі виступив проти нього зі зброєю. Борн був серед тих південнофранцузьких рицарів, які стали на бік «Молодого короля».

Улюблена форма творів Бертрана де Борна — сірвента.

Данте в «Божественній комедії» («Пекло», пісня 28) назвав Борна сіячем розбрату й чвар і помістив його душу у восьме коло пекла.

Поетична спадщина (48 пісень) Бертрана де Борна - в основному сірвенти на політичні теми, що оспівують війну як єдину гідну справжнього лицаря справу. Захват від бою у де Борна замінює любовне захоплення, що позначається в куртуазної ліриці словом joi («Радість»). Навіть у кансонах, адресованих Даму, де Борн незмінно звертається до питань військової доблесті і честі. Його твори відрізняються експресією, сарказмом, мають високий ступінь впливу на емоції читача за допомогою віддалених образних, тематичних, ритмічних асоціацій. Два плачу де Борна на смерть Генріха Плантагенета («Молодого короля») відмічені високою майстерністю і вважаються одними з кращих в цьому жанрі. Бертран де Борн був знайомий з поетичними дослідженнями свого сучасника Арнаута Даніеля і з успіхом застосовував методи цього складного трубадура у своїй ліриці. Наскрізна тема пісень де Борна - його взаємини з Річардом Левове Серце (фігурує у де Борна під прізвиськом «Oce-No» «Та-та-ні»), вони проходять складний шлях від відкритого протистояння (в «Легко сірвенти я складав ...» де Борн закликає баронів об'єднатися проти Річарда) до військового союзу васала і сюзерена (сірвенти «Якщо б трактир, повний вин і шинок ...»).

Останні 20 років життя де Борн провів у монастирі.

Його старший син, теж Бертран де Борн, був трубадуром

Бернард де Вентадорн (Bernart de Ventadorn; бл. 1150-1180)

Берна́рд де Вентадо́рн - провансальский ліричний поет XII століття. Один з найвідоміших трубадурів Провансу.

Виходець із низів. Літературна спадщина становить 44 пісні (за іншими даними 41 пісня). Вся його поезія пройнята любовної темою. У творчості Бернарда де Вентадорна куртуазна лірика знайшла найповніше вираження.

^ 3. Рицарський роман,. Творчість Кретьєна де Труа.

Лицарський роман – розповідний жанр європейської середньовічної літератури, переважно віршований (вперше застосованим в англо-нормандських хроніках). Називається також «куртуазний роман». Лицарський роман в цілому знаменує початок усвідомленого художнього вимислу та індивідуальної творчості. Він становить вершину середньовічної оповідної літератури.

Лицарство культурно озброюється. Лицарство прагне ствердити свою гегемонію в суспільстві. Свор. легенда про те, що лицар є втіленням всіх чеснот в суспільстві.

Лицарський романвелика оповідь фантастичного характеру про надзвичайні пригоди, героїчні подвиги і кохання.

Лицарський роман на перших порах відчуває на собі вплив героїчного епосу (віршована форма до 13 ст., потім з’являються монологи, в яких найчастіше аналізується душевний стан, і діалоги, які надають більшої динаміки сюжету.)

З’являється зображення зовнішності героїв (перші кроки до створення портрету героя), опис обстановки, в якій відбувається дія (опис будинків, костюмів, озброєння, тварин, одиноких предметів).

Художнє значення лицарського роману – це перший крок до реаліст. зображення дійсності в літературі (відображення зовнішнього емоційного стану внутрішнього світу).

Лицарський роман розвивається  в Пн. частині Франції десь у 12 столітті. Французький лицарський роман розвивається бурхливо і на довгий час стає зразком.

Менестрелі – жонглери, які жили при дворах повних вельмож, а не мандрували світом. Вони служили певному вельможі, проживали в його замку. Були поетами, співцями, музикантами, виконавцями особистих доручень сеньйора і його дружини, читцями лицарського роману

Вперше виникає книжка для розваги!
Особливості лицарського роману

1)Наявність любовної тематики
2) велика кількість авантюр (пригод) і прагнення лицаря прославитися (герой іде на подвиг заради власних інтересів)
3) наявність фантастики (фантастичні герої, фантастичні елемент сюжету, гіперболізація)


Акцент переміщається у внутрішній світ. Це крок до індивідуалізації героя.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

1. Героїчний епос Франції, його основні цикли. “Пісня про Роланда”. В цей час інтенсивно розвивалася героїчна поезія icon1. "Пісня про Роланда", джерела написання, сюжетна колізія, художні особливості
Карла, ідеальним лицарем, втіленням васальної вірності сюзеренові Карлу. Роландові протиставлено другого васала Карла зрадника Ганелона;...
1. Героїчний епос Франції, його основні цикли. “Пісня про Роланда”. В цей час інтенсивно розвивалася героїчна поезія iconУ поширеному вживанні терміни «поезія/лірика» сприймаються як синоніми. Чи правомірно це?
Поезія(гр творю, створюю) – у широкому розумінні: художні твори у віршах або прозі. В поетиці Аристотеля, в поетиці Г. Ф. Гегеля...
1. Героїчний епос Франції, його основні цикли. “Пісня про Роланда”. В цей час інтенсивно розвивалася героїчна поезія iconМихайло Слабошпицький Микола Руденко знаний І незнаний
За цей час виросло багато читачів, які ніколи навіть не чули про Миколу Руденка. І вони тільки відкривають його для себе, мабуть,...
1. Героїчний епос Франції, його основні цикли. “Пісня про Роланда”. В цей час інтенсивно розвивалася героїчна поезія iconДруга стать
Видання здійснюється за сприяння Посольства Франції в Україні та при підтримці Міністерства Закордонних Справ Франції
1. Героїчний епос Франції, його основні цикли. “Пісня про Роланда”. В цей час інтенсивно розвивалася героїчна поезія iconMy Winter Holidays
У цей час ми святкуємо Новий рік та Різдво. IV не ходимо до школи І можемо проводити багато часу на вулиці. Ми зазвичай катаємося...
1. Героїчний епос Франції, його основні цикли. “Пісня про Роланда”. В цей час інтенсивно розвивалася героїчна поезія icon1. Загальна будова І основні параметри двигуна 4 Тема Робочі цикли...
«Обслуговування та ремонт автомобілів І двигунів» І 07010102 «Організація перевезень І управління на автотранспорті»
1. Героїчний епос Франції, його основні цикли. “Пісня про Роланда”. В цей час інтенсивно розвивалася героїчна поезія iconНа початку XX століття французька поезія почала розширювати коло...
А французьку він опанував у монастирських школах на півдні Франції. Творчість Аполлінера спиралася на традиції французького фольклору,...
1. Героїчний епос Франції, його основні цикли. “Пісня про Роланда”. В цей час інтенсивно розвивалася героїчна поезія iconЛеся Українка. Драма-феєрія «Лісова пісня»
Новоромантик протиставляє натовпу не героя, не вибрану особу, а суспільство свідомих осіб, у якому він, цей натовп, розчинився б...
1. Героїчний епос Франції, його основні цикли. “Пісня про Роланда”. В цей час інтенсивно розвивалася героїчна поезія iconГрецька лірика ділилася на власне пісню та хоровий спів
Грецька лірика ділилася на власне пісню та хоровий спів (енкомії, епінікії, пеани, дифірамби та ін.) І розвивалася в один час з елегією...
1. Героїчний епос Франції, його основні цикли. “Пісня про Роланда”. В цей час інтенсивно розвивалася героїчна поезія iconТема: «Поетичний І прозовий світ П. Вольвача»
Коробко, Л. "Щемить Батьківщина між ребер ": Поезія Павла Вольвача / Л. Коробко // Слово І час. – 2003. – №10. – С. 76-80
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка