План Історичні відомості про інфекційні хвороби. Визначення понять “інфекція”, “інфекційний процес”, “інфекційна хвороба”
Скачати 1.37 Mb.
|
Посібник з медсестринства при інфекційних хворобах. Рибачук О.О., КММК Ι розділ Загальна частина ВЧЕННЯ ПРО ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ. ЗАГАЛЬНА ПАТОЛОГІЯ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ План
Вчення про інфекційні хвороби сягає в глибину віків. Такі хвороби як чума, холера, віспа та багато інших існували задовго до нашої ери. Гіпократ вважав, що інфекційні процеси викликаються міазмами – заразними випарами. Важливе відкриття було зроблене в кінці 17 ст. – Антоній Левенгук винайшов мікроскоп і вперше побачив мікроби. У 18 ст. Дженнер розробив високоефективний метод щеплень проти натуральної віспи. Вітчизняний лікар-епідеміолог Д.С.Самойлович довів заразність чуми та важливість дезинфекції. Луі Пастер відкрив метод видобування вакцин для запобіжних щеплень проти інфекційних хвороб. На початку нашого сторіччя німецький вчений Р.Кох не тільки описав збудника чуми, але і першим виділив чисту культуру бактерій в лабораторії. Вітчизняні вчені С.П.Боткін, О.Ф.Остроумов, О.О.Васильєв описували та вивчали інфекційні хвороби. Академік Данило Кирилович Заболотний досліджував імунітет при чумі. І.І.Мечніков, В.І.Ісаєв, В.Н.Високович вивчали імунітет та застосовували його реакції для діагностики. Лев Васильович Громашевський заснував науково-дослідний інститут епідеміології та інфекційних захворювань, у якому було зроблено багато наукових відкриттів. Інфекційний процес – це проникнення і розмноження мікроорганізмів в макроорганізмі (організмі людини або тварини). Інфекційний процес у подальшому переходить в інфекційну хворобу або бактеріоносійництво. Інфекційний процес складається з трьох факторів, що взаємодіють між собою :
Збудниками інфекційних хвороб можуть бути бактерії, віруси, патогенні гриби, спірохети, простіші, мікоплазми, пріони. Щоб викликати інфекційний процес збудник повинен мати такі властивості: 1) патогенність – це здатність мікробів викликати патологічний процес 2) вірулентність – це ступінь патогенності, яка може змінюватись в залежності від умов зовнішнього середовища 3) інвазивність - властивість проникати в організм та розповсюджуватись в ньому
Макрооргаізм відповідає на проникнення інфекції в організм рядом процесів. Існує ряд факторів, що захищають організм від агресії збудників. Ці фактори можуть бути специфічними та неспецифічними. І. Неспецифічні : 1) шкіра та слизові оболонки (лізоцим, кислотна реакція, війчастий епітелій) 2) висока кислотність шлункового соку 3) фагоцитоз 4) інтерферон 5) лейкіни тощо. ІІ. Специфічні : 1) антитіла 2) імуноглобуліни 3) антитоксини. Стан несприятливості організму до інфекції називається імунітетом. Зовнішнье середовище – впливає на мікроорганізми та на макроорганізми. Це такі фактори впливу : температура, вологість, радіація, хімічний склад повітря, соціальний рівень суспільства тощо. Інфекційна хвороба – крайня міра інфекційного процесу, при якій виникають пошкодження організму та порушення його нормальної життедіяльності. Інфекційні хвороби мають такі особливості
Етіологія – інфекційну хворобу викликають мікроби або їх токсини. Мікроби потрапляють в організм людини через вхідні ворота, це може бути шлунково–кишковий тракт (кишкові інфекції), слизові оболонки верхніх дихальних шляхів (респіраторні інфекції), шкіра та слизові оболонки (раньові інфекції), кров (кров`яні інфекції). Екзотоксин – виділяється мікробом під час його життедіяльності ( ботулізм, правець, дифтерія ). Ендотоксин – виділяється лише під час руйнування бактеріальних клітин, тому на початку етіотропної терапії, коли гине багато збудників, наростає інтоксикація ( головний біль, ломота в тілі, головокружіння ). Циркуляція токсинів в крові називається токсинемією, циркуляція мікробів в крові – бактеріемією. Циклічність перебігу – це певна послідовність розвитку , наростання і спаду симптомів хвороби. У перебігу інфекційної хвороби розрізняють такі періоди - інкубаційний період – скритий, від моменту проникнення мікроба в організм до перших клінічних проявів хвороби; в цей час відбувається розмноження мікробів, накопичення їх та поширення в організмі; тривалість його від кількох хвилин (стафілококова інтоксикація)до кількох років ( СНІД);
Інколи людина клінічно видужала, але в її організмі продовжують циркулювати мікроби, цей стан називається бактеріоносійництво. Формування імунітету – існує два типи імунітету : СПАДКОВИЙ та НАБУТИЙ. СПАДКОВИЙ або видовий імунітет – це вроджена, спадкова несприйнятливість людей до деяких інфекційних хвороб (ящур, курячий грип, собача чума). НАБУТИЙ – поділяється на природний та штучний. НАБУТИЙ ПРИРОДНИЙ імунітет може бути активним та пасивним. ПРИРОДНИЙ АКТИВНИЙ імунітет людина набуває після перенесення інфекційних хвороб (віспа, коклюш, кір), коли може виникнути стійкий, нерідко довічний імунітет. ПРИРОДНИЙ ПАСИВНИЙ імунітет набуває дитина від матері внутрішньоутробно, коли материнські антитіла передаються через плаценту, або новонародженому через молоко матері. Цей імунітет утримується 3 – 4 місяці після народження. Саме тому новонароджені не хворіють на дифтерію, ГРВІ. ШТУЧНИЙ імунітет також буває активним та пасивним. ШТУЧНИЙ АКТИВНИЙ імунітет – набувається шляхом профілактичної імунізації. Людина набуває несприятливості до певної хвороби, якщо підшкірно ввести забиту культуру збудника (вакцину). У відповідь на введення організм активно виробляє специфічні антитіла. У випадку повторного попадання патогенних бактерій в організм людини, вони будуть зв`язані і нейтралізовані антитілами. Людина не захворіє, або хвороба перебігатиме в легкій формі. ШТУЧНИЙ ПАСИВНИЙ імунітет – набувається при введенні в організм сироватки крові та - глобуліну, вони містять антитіла (антитоксини). Тривалість штучного імунітету завжди менша, ніж природного. Він зберігається від декількох місяців до кількох років. ^ ( за Громашевським Л.В.). В основу покладено два чинники: вхідні ворота збудника та механізм зараження. В залежності від цього всі інфекційні хвороби діляться на 4 групи.
А) локалізація збудника – шлунково-кишковий тракт Б) механізм зараження – фекально-оральний (сальмонельоз, черевний тиф, дизентерія, ботулізм, холера, вірусний гепатит А тощо).
А) слизова оболонка дихальних шляхів Б) повітряно-крапельний (грип, вітряна віспа, кір, коклюш, дифтерія, менінгококова інфекція тощо).
А) кров`яне русло Б) трансмісивний, наявність перенощика – воші, блохи, комарі, кліщі, москіти (малярія, висипний тиф, чума, кліщовий енцефаліт).
А) пошкоджена шкіра Б) контактний ( сказ, сибірка, правець, бешиха тощо). За іншою класифікацією інфекційні хвороби діляться на
Питання для самоконтролю :
^ План:
^ – це поширення інфекції у суспільстві. Процес виражається епідемічними вогнищами з одним або кількома хворими і носіями. Епідемічне вогнище – це територія на якій може відбуватись передача інфекції від хворої до здорової людини. Безперервність перебігу епідпроцесу зумовлена взаємодією трьох обов`язкових ланок інфекції:
Якщо одна з ланок випадає – епідпроцес припиняється.
Інфекції властиві тільки людям – аноропонози, а коли хворіють люди і тварини – зоонози (антропозоонози).
Складається з трьох послідовних ланок:
Виділятись збудник може з сечею, калом, харкотинням, слиною, потом, молоком матері, спермою, кров`ю та іншими тканевими субстратами. У зовнішньому середовищі збудник потрапляє на різні об`єкти оточуючого середовища ( предмети побуту, харчові про-дукти, воду, лікарський інструментарій тощо) , або в організм проміжного хазяїна. Об`єкти зовнішнього середовища через які передається інфекція називаються факторами передачі. Збудники хвороб передаються такими шляхами :
Механізми зараження за Громашевським Л.В.:
^ Діляться на: профілактичні та протиепідемічні. Профілактичні : загально-санітарні, карантинні та направлені на підвищення опірності населення інфекціям. Загально-санітарні – контроль дотримання правил комунальної гігієни, гігієни харчування, підвищення санітарної освіти населення. Карантинні заходи – спрямовані на запобігання виносу інфекції з вогнища. Підвищення опірності організму – поліпшення матеріально-побутових умов життя, харчування, культури, активна планова імунізація. Заходи спрямовані на знешкодження джерела інфекції.
Заходи спрямовані на переривання шляхів передачі інфекції.
Використання фізичних, хімічних та біологічних методів дезинфнкції. Фізичні – витрушування, вибивання, провітрювання, митя, фільтрація, УФО. Хімічні – використання дезрозчинів (хлорного вапна, хлораміну, лізолу, крезолу тощо). Біологічні – використання в очисних спорудах бакте-рій,які знищують патогенну флору.
Заходи спрямовані на підвищення несприйнятливості інфекціям.
Для активної імунізації використовують вакцини:
Живі вакцини створюють стійкий імунітет, вводяться однократно. Інактивовані – менш стійкий, вводять 2-3 рази. Для пасивної імунізації використовують сироватки та імуноглобуліни. Сироватки бувають гомологічні та гетеро-логічні, які готують з крові імунізованих тварин. Гетерологічні сироватки вводяться етапно за методом Безредко. Їх використовують для лікування хворих. Організація щеплень. Щеплення проводять за такими показниками:
Вакцини зберігають в холодильнику, перед введенням перевіряють цілісність флакону, прозорість, відсутність осаду, термін пригодності, наявність номеру та серії. Вводиться вакцина лише в спеціальному кабінеті поліклініки, при відсутності протипоказників та повному здоров`ї . Заповнюють спеціальну форму №63 на кожну дитину. Всі щеплення реєструються в журналі щеплень №64. Питання для самоконтролю :
|
Схожі:
 | Методичні рекомендації складені відповідно до типової програми з... До проведення лабораторних робіт та самостійної роботи з дисципліни «епізоотологія та інфекційні хвороби» | | Крок М. Лікувальна справа Дисципліни терапевтичного профілю нервові... Дисципліни терапевтичного профілю (нервові та психічні хвороби, інфекційні хвороби, шкірні І венеричні хвороби, основи реабілітації,... |
| Cибірка Це гостра інфекційна хвороба з групи бактеріальних зоонів, спричиняєть-ся спороносною бацилою сибірки | | Змістовий модуль Введення в інфектологію. Інфекційні хвороби з фекально-оральним... Змістовий модуль Введення в інфектологію. Інфекційні хвороби з фекально-оральним |
| 1. Форми інфекції: + мікробоносійство, імунізуюча субінфекція та інфекційна хвороба Якщо не вдається встановити шлях проникнення мікробу до організму, інфекцію називають | | Синдром набутого імунодефіциту ( син. Снід, віл -інфекція ) -це інф... Віл передається переважно статевим, а також парентеральним шляхом, характеризується порушенням клітинного імунітету, наслідком чого... |
| Екзаменаційні питання з патанатомії та патфізіології тварин Поняття про здоров'я та хворобу, пат реакцію, пат процес, пат стан. Періоди розвитку хвороби та види закінчення хвороби | | 1 Інфекційні хвороби шкіри: піодермії, герпеси, мікози (класифікація).... Тема 3 Інфекційні хвороби шкіри: піодермії, герпеси, мікози (класифікація). Кандидози слизових оболонок та шкіри |
| Чорновіл А. В., Грицько Р. Ю. Клінічне медсестринство в інфектології з елементами епідеміології Посібник складається із загальної та спеціальної частин. Загальна частина містить матеріали з розвитку вчення про інфекційні хвороби,... | | Це гостра інфекційна хвороба, що спричиняється вірусом, передається... Збудником є вірус Varicella – Zoster, містить ДНК. Не стійкий щодо факторів зовнішнього середовища, швидко гине на відкритому повітрі,... |