Тема 4 операції банків із залучення коштів




Скачати 255.16 Kb.
НазваТема 4 операції банків із залучення коштів
Дата конвертації02.07.2013
Розмір255.16 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Банк > Документы
ТЕМА 4

ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ ІЗ ЗАЛУЧЕННЯ КОШТІВ

4.1. Поняття залучених банківських ресурсів

4.2. Характеристика депозитних операцій комерційних банків

4.3. Договірне регулювання вкладних операцій

4.4. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
4.1. Поняття залучених банківських ресурсів

Залучені та запозичені банківські ресурси становлять переважну частину банківських ресурсів (85–90%). Через це для них характерний надзвичайно широкий спектр форм та видів залучення коштів, що характеризує відповідні напрямки пасивних операцій банків, основу яких утворюють операції з формування залучених ресурсів.

^ Залучені ресурси банку – це кошти, що акумулюються банком на певних умовах на різних видах рахунків клієнтів. Залучені ресурси є, власне кажучи, кредиторською заборгованістю банку, яка виникла внаслідок попередніх операцій і яка має бути погашена у визначений термін.

Залучені ресурси банку охоплюють:

- кошти на депозитних рахунках банківських клієнтів;

- залишки коштів на поточних рахунках клієнтів;

- кошти на рахунках банків-кореспондентів та ін.

Комерційні банки залучають вільні грошові кошти юридичних та фізичних осіб шляхом виконання депозитних операцій, у процесі яких використовують різні види банківських рахунків.

Депозит – це грошові кошти, які внесені у банк клієнтами, зберігаються на їхніх рахунках і використовуються згідно з укладеною угодою та банківським законодавством. Депозити класифікуються за такими ознаками: за категоріями вкладників і за строками використання коштів.

За категоріями вкладників депозити поділяються на:

• депозити суб’єктів господарської діяльності;

• депозити фізичних осіб;

• депозити банків.

За строками використання коштів депозити поділяються на:

• депозити до запитання;

• строкові депозити.

^ Депозити до запитання – це кошти, що залучені на депозит без визначеного строку погашення та поповнюються і використовуються власниками залежно від потреби в цих коштах. Депозити до запитання розміщуються у банку на поточних, кореспондентських та бюджетних рахунках клієнтів і використовуються ними для здійснення поточних розрахунків.

Депозити до запитання є нестабільними: у будь-який час кошти з цих рахунків за вимогою клієнтів можуть бути вилучені шляхом видачі готівки, виконання платіжних доручень, сплати чеків або векселів. Водночас, клієнти банку не повною мірою використовують кошти на депозитних рахунках, у результаті чого на них постійно є залишок коштів, який не знижується за певний мінімальний рівень і який комерційні банки застосовують для здійснення активних операцій. Оскільки відсоток за кредитами набагато перевищує розмір плати за депозитами до запитання, то банк при цьому одержує суттєвий дохід.

За користування залишками коштів на клієнтських рахунках у вигляді депозитів до запитання банки нараховують відсотки за низькими ставками. При цьому, для покриття операційних витрат, пов’язаних з веденням поточних рахунків, банк стягує з клієнта комісійну винагороду. Наприклад, за відкриття поточного або бюджетного рахунків, за перерахування коштів клієнтів засобами електронної пошти, за оформлення та видачу чекових книжок і бланків векселів, за прийом та перелік готівки для зарахування на рахунок клієнта, за видачу готівки клієнтам, за відправлення запитів на прохання клієнтів електронною поштою, за оформлення документів і переказ коштів в інші банки при закритті рахунка та ін.

^ Строкові депозити – це кошти, що зберігаються на окремих депозитних рахунках у банку протягом строку, який визначається у депозитній угоді. Такі строкові депозити відкриваються усім клієнтам банку: суб’єктам господарської діяльності, центральним і місцевим органам влади, бюджетним установам, комерційним банкам та приватним особам.

Строкові депозити мають такі особливості:

• чітко встановлений строк зберігання;

• оформляються депозитною угодою;

• не використовуються для здійснення поточних платежів;

• при достроковому вилученні депозиту банк застосовує штрафні санкції.

За строковими депозитами сплачується високий депозитний процент, рівень якого залежить від терміну вкладу, виду внеску, облікової ставки НБУ, загальної динаміки ставок грошового ринку та інших факторів.

Визначальним при встановленні величини відсоткової ставки за строковими депозитами є термін, на який розміщені кошти: чим більш тривалий термін, тим вища процентна ставка. На величину відсоткової ставки впливає і частота виплати доходу: чим рідше здійснюються виплати, тим вищий рівень процентної ставки.

Однією з форм строкових депозитів є сертифікати, які бувають депозитними та ощадними. ^ Депозитні сертифікати надаються юридичним особам, а ощадні – фізичним. Сертифікати можуть класифікуватись і за такими ознаками:

• спосіб випуску (в разовому порядку і серіями);

• спосіб оформлення (іменні і на пред’явника);

• термін обертання (строкові і до запитання);

• умови сплати процентів (авансом, з регулярною сплатою відсотків після закінчення розрахункового періоду та з виплатою відсотків у день погашення сертифіката).

Залучені ресурси банків існують у декількох основних юридично-правових формах (табл. 4.1).

Таблиця 4.1

Характеристика залучених банківських ресурсів


Види ресурсів

Характеристика

  1. Кошти до запитання суб'єктів господарської діяльності

Поточні рахунки суб'єктів, кошти за довірчими операціями, кошти в розрахунках, розподільчі рахунки суб'єктів господарської діяльності, цільові кошти до запитання, кошти для розрахунків платіжними картками

  1. Строкові кошти суб'єктів господарської діяльності

Короткострокові й довгострокові депозити суб'єктів господарської діяльності, кошти, отримаю за операціями ДЕПО

  1. Кошти до запитання фізичних осіб

Поточні рахунки, кошти за довірчими операціями фізичних осіб, кошти в розрахунках, кошти фізичних осіб для розрахунків платіжними картками

  1. Строкові кошти фізичних осіб

Короткострокові та довгострокові депозити фізичних осіб

  1. Кошти бюджету й поза­бюджетних фондів України

Кошти бюджетів України до розподілу, кошти державного бюджету України, бюджетні кошти клієнтів, які утримуються з державного бюджету України, кошти місцевих бюджетів та бюджетні кошти клієнтів, що утримуються з місцевих бюджетів, кошти позабюджетних фондів

  1. Кредиторська заборгованість

Кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку, сума транзитних рахунків за операціями з клієнтами банку

  1. Цінні папери власного боргу (крім субординованого боргу)

Прості векселі, емітовані банком, ощадні (депозитні) се ти ікати, емітовані банком



^ 4.2. Характеристика депозитних операцій комерційних банків
Депозитні операції – операції банку із залучення грошових коштів або банківських металів від вкладників на їхні рахунки у банку на договірних засадах. Депозитні операції передбачають формування вкладів клієнтів банку.

Вклад – це грошові кошти у готівковій або безготівковій формі, в національній або іноземній валюті, що передані банку їхніми власниками або третьою особою за дорученням та за рахунок власника для зберігання на певних умовах. Вкладні операції є основним джерелом формування залучених банківських ресурсів. Загальна класифікація вкладів передбачає їхній поділ залежно від видів вкладників, порядку і строку вилучення ресурсів та призначення депозиту (рис. 4.1).

Через те, що склад юридичних осіб дуже неоднорідний, вклади також можна класифікувати залежно від форми організації, суб’єкта економічних відносин форми власності, характеру інвестицій та інших ознак.

Вклади до запитання призначені для здійснення поточних розрахунків, розміщуються у комерційних банках на поточних та контокорентних рахунках і можуть бути у будь-який час частково або повністю поповнені або використані.

При відкритті поточних рахунків за вкладами до запитання юридичні особи укладають з банком спеціальну угоду, а фізичним особам відкривається та ведеться ощадна книжка.


Рис. 4.1. Класифікація вкладних операцій банку

Строкові вклади – це грошові кошти, розміщені у банку на строго обумовлений термін. За термінами їх можна поділити на коротко-, середньо- та довгострокові. При розміщенні строкових вкладів між банком і вкладником укладається депозитна угода, що передбачає основні умови зберігання та вилучення строкового вкладу.

Строкові вклади можна поділити на два види:

– прості (звичайні) строкові вклади;

– вклади з попереднім повідомленням про вилучення.

Ощадні вклади призначені для тривалого нагромадження грошових коштів фізичних осіб. Як і строкові вклади, вони можуть поділятись за термінами, але їхня основна відмінність полягає у можливості поновлення ощадного вкладу в будь-який момент. Вилучення ощадного вкладу, як правило, має здійснюватись за попереднім повідомленням.

Залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується:

– договором банківського рахунка;

– договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки;

– договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката;

– договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Банки сплачують за користування грошовими коштами власникам вкладів відповідну плату у вигляді процента. Проценти встановлюються диференційовано залежно від виду вкладу, терміну зберігання, суми.

Найнижчі проценти за вкладами до запитання. Строкові та ощадні вклади характеризуються підвищеними процентами. За порядком сплати і нарахування процентів вклади бувають:

– з постійною або змінною процентною ставкою;

– з простими або складними процентами;

– з періодичним нарахуванням та виплатою процентів або після закінчення терміну вкладу.

Залучення депозитів комерційними банками може здійснюватись також за допомогою випуску боргових короткострокових цінних паперів.

До них належать:

– депозитний сертифікат;

– ощадний сертифікат;

– банківський вексель.

Ці цінні папери емітуються банком на певний термін або до запитання, іменні або на пред’явника, з виплатою процента або врахування дисконту.

Сертифікат – це цінний папір, що може використовуватися його власником як платіжний засіб і мати обіг на фондовому ринку.

Сертифікати мають суттєву перевагу над строковими вкладами, оформленими депозитними договорами. Завдяки вторинному ринку цінних паперів сертифікат (крім іменного) може бути достроково проданий власником іншій особі з одержанням деякого прибутку за час зберігання і без зміни при цьому обсягу ресурсів банку, тоді як дострокове вилучення власником строкового вкладу означає для нього втрату прибутку, а для банку – втрату частини ресурсів.

Комерційні банки можуть залучати вільні кошти юридичних і фізичних осіб за допомогою банківського векселя. Банківський вексель має депозитну природу, і цим він схожий на сертифікат.

Проте, на відміну від сертифіката, банківський вексель може бути використаний його власником як платіжний засіб за товари і послуги, причому новий власник векселя може передавати його третій особі шляхом індосаменту. Щоб придбати банківський вексель, покупець має перерахувати гроші на рахунок банку-продавця, після чого останній виписує банківський вексель на ім’я покупця і позначає дату зарахування грошей. Погашення банківських векселів відбувається шляхом їхнього викупу після закінчення терміну обертання або ж дострокового викупу. В банківських векселях вказується величина прибутку у вигляді процента до номіналу, що одержує власник векселя. Це означає, що продаються векселі за номіналом, а викуповуються банком за ціною продажу.


^ 4.3. Договірне регулювання вкладних операцій
Відкриття рахунків
Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

^ Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

^ Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

Договір банківського рахунку та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі. Один примірник договору зберігається в банку, а другий банк зобов'язаний надати клієнту під підпис.

Письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту.

У договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються:

- вид банківського вкладу;

- сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозит-ний) рахунок;

- строк зберігання коштів (за строковим вкладом);

- розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін;

- умови дострокового розірвання договору;

- інші умови за погодженням сторін.

Клієнти можуть відкривати лише один поточний рахунок для формування статутного фонду суб'єкта господарювання - юридичної особи.

У разі відкриття поточного або вкладного (депозитного) рахунку юридичної особи до отримання банком повідомлення про взяття рахунку на облік органом державної податкової служби (далі - повідомлення) операції за цим рахунком здійснюються лише із зарахування коштів.

Датою початку видаткових операцій за рахунком юридичної особи в
банку є дата реєстрації отримання банком зазначеного повідомлення. Повідомлення зберігається в справі з юридичного оформлення рахунку.

Днем відкриття поточного рахунку клієнта вважається дата, що зазначена на заяві про відкриття цього рахунку в розділі "Відмітки банку".

Згідно з депозитною угодою можуть бути передбачені додаткові надходження грошей на депозитні рахунки. Строкові депозити не використовуються для здійснення поточних платежів. Якщо вкладник бажає змінити суму вкладу – збільшити або зменшити, то він може розірвати депозитну угоду і переоформити свій строковий вклад на нових умовах. Після закінчення депозитної угоди закриття депозиту здійснюється на основі оформлення меморіального ордера.

Повернення депозиту і сплату відсоткового доходу юридичним особам здійснюють тільки через перерахування коштів на поточний рахунок, а фізичним особам – шляхом виплати готівки або перерахування коштів на поточний рахунок. Дострокове закриття депозитного рахунка можливе на підставі заяви або клопотання вкладника.

За користування залученими коштами комерційні банки сплачують вкладникам відсотковий дохід, який може виплачуватись авансом, періодично (щомісяця, раз на квартал, за підсумками року) та після закінчення строку дії депозиту. Чинними правилами передбачено щомісячне нарахування відсотків незалежно від дати їхньої фактичної виплати згідно з укладеною угодою. Відсотки підлягають нарахуванню щомісяця, не пізніше, ніж в останній робочий день місяця. Нараховані, але не сплачені відсотки зараховують до нарахованих витрат.

Нараховані за депозитами відсотки відображаються у балансі на перше число наступного місяця як зобов’язання банку, а у звіті про прибутки і збитки – як зазнані витрати.

У банківській практиці використовуються три методи визначення кількості днів для розрахунку відсотків:

1. Метод «факт/факт» – при розрахунку суми відсотків береться фактична кількість днів у місяці та році.

2. Метод «факт/360» – при розрахунку суми відсотків береться фактична кількість днів у місяці, але умовно в році – 360 днів.

3. Метод «30/360» – при розрахунку суми відсотків береться умовна кількість днів у місяці – 30 та в році – 360.

Незалежно від методу розрахунку відсотків при визначенні кількості днів враховується перший день і не враховується останній день угоди.



Ідентифікація клієнтів


Банкам забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки. Банки зобов'язані ідентифікувати клієнтів, які відкривають рахунки, а також осіб, уповноважених діяти від їх імені, у порядку, установленому законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку. Рахунок клієнту відкривається лише після його ідентифікації банком.

Підставою для ідентифікації клієнта - фізичної особи, його довіреної особи, а також особи, яка уповноважена діяти від імені клієнта - юридичної особи, є такі документи:

а) для громадян України, які:

постійно проживають в Україні, - паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення, що підтверджує особу громадянина України, або тимчасове посвідчення громадянина України, для малолітніх і неповнолітніх осіб, яким не виповнилося 16 років, - свідоцтво про народження;

виїжджають на постійне місце проживання за кордон, - паспорт громадянина України для виїзду за кордон з відміткою про виїзд на
постійне місце проживання за кордон;

постійно проживають за кордоном, - паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

б) для іноземних громадян, які:

постійно проживають в Україні, - паспортний документ з відміткою про наявність дозволу на постійне проживання;

тимчасово перебувають в Україні, - паспортний документ;

в) для осіб без громадянства (особа без громадянства - особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином), які:

постійно проживають в Україні, - посвідка на постійне проживання;

тимчасово перебувають в Україні, - паспортний документ;

г) для біженців - посвідчення біженця.

Фізичні особи-резиденти, крім паспорта або документа, що його замінює, додатково мають пред'явити документ, виданий органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння їм ідентифікаційного номера платника податків.

Банк має право відкрити рахунок фізичній особі-резиденту без подання документа, що засвідчує присвоєння їй ідентифікаційного номера платника податків, якщо в паспорті цієї особи зроблено відмітку про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера. Уповноважений працівник банку в присутності фізичної особи, яка відкриває рахунок, робить копію сторінки її паспорта з такою відміткою. Ця копія засвідчується підписами уповноваженого працівника банку та фізичної особи, яка відкриває рахунок, як така, що відповідає оригіналу, і
зберігається в справі з юридичного оформлення рахунку.

Уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію фізичної особи, яка відкриває поточний або вкладний (депозитний) рахунок, і робить у присутності цієї особи копії сторінок паспорта або документа, що його замінює, які містять прізвище, ім'я, по батькові (у разі його наявності), дату народження, серію і номер паспорта або документа, що його замінює, дату видачі та найменування органу, що видав документ, місце проживання або тимчасового перебування, інформацію про громадянство (якщо особа,
яка відкриває рахунок, є нерезидентом), а також копію документа,
виданого органом державної податкової служби, що засвідчує
присвоєння фізичній особі-резиденту ідентифікаційного номера
платника податків. Копії документів, зазначених у цьому пункті, засвідчуються підписами уповноваженого працівника банку та
фізичної особи, що відкриває рахунок, як такі, що відповідають
оригіналу, і зберігаються в справі з юридичного оформлення рахунку.

У разі надання власником рахунку права розпорядження рахунком
іншим особам уповноважений працівник банку ідентифікує цих осіб і
підтверджує здійснення ідентифікації копіюванням відповідних документів.

У разі укладання договору банківського вкладу або договору банківського рахунку на користь третьої особи банк ідентифікує особу, що відкриває рахунок, а особу, на користь якої укладено договір і відкрито рахунок, - під час пред'явлення цією особою до банку першої вимоги або вираження нею іншим способом наміру скористатися цим рахунком.

Ідентифікація клієнта банку, що відкриває рахунок, не є обов'язковою, якщо клієнт вже має рахунки в цьому банку і був раніше ідентифікований відповідно до вимог законодавства України, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Якщо фізична особа не має в цьому банку рахунків, то відкриття поточного рахунку здійснюється в такому порядку:

- фізична особа пред'являє уповноваженому працівнику банку паспорт або документ, що його замінює. Фізичні особи-резиденти додатково мають пред'явити документ, виданий органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння їм ідентифікаційного номера платника податків;

- уповноважений працівник банку ідентифікує фізичну особу, яка відкриває рахунок, та підтверджує здійснення ідентифікації копіюванням вищезазначених документів;

- фізична особа заповнює заяву про відкриття поточного рахунку та картку із зразками підписів. Зразки підписів засвідчуються підписом уповноваженого працівника банку;

- між фізичною особою і банком укладається договір банківського
рахунку.

Відкриття поточного рахунку фізичною особою на користь третьої особи здійснюється в такому порядку:

- фізична особа, яка відкриває рахунок, пред'являє уповноваженому працівнику банку свій паспорт або документ, що його замінює. Якщо ця фізична особа є резидентом, то вона додатково має пред'явити документ, виданий органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння їй ідентифікаційного номера платника податків;

- уповноважений працівник банку ідентифікує фізичну особу, яка
відкриває рахунок, і підтверджує здійснення ідентифікації копіюванням вищезазначених документів.

Під час першого звернення до банку фізичної особи, на користь якої відкрито рахунок, з метою використання рахунку вона має пред'явити паспорт або документ, що його замінює. Фізична особа-резидент додатково має пред'явити документ, виданий органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння їй ідентифікаційного номера платника податків. Уповноважений працівник банку ідентифікує фізичну особу - власника рахунку і підтверджує здійснення ідентифікації копіюванням вищезазначених
документів. Фізична особа - власник рахунку заповнює картку із зразками підписів.

Відкриття поточного рахунку однією фізичною особою на ім'я іншої фізичної особи може здійснюватися на підставі довіреності, засвідченої в установленому законодавством порядку.

Відкриття поточного рахунку однією фізичною особою іншій фізичній особі на підставі довіреності здійснюється за умови пред'явлення довіреною особою паспорта або документа, що його замінює, та подання довіреності (копії довіреності), засвідченої нотаріально. Довіреність має містити інформацію, яка дає змогу банку ідентифікувати особу, на ім'я якої відкривається рахунок. Якщо довірена особа є резидентом, то вона додатково має пред'явити документ, виданий органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння їй ідентифікаційного номера платника податків. Якщо рахунок відкривається на ім'я фізичної особи-резидента і в довіреності не зазначений ідентифікаційний номер платника податків фізичної особи-резидента, на ім'я якої відкривається рахунок, то довірена особа додатково має подати копію документа, виданого органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння ідентифікаційного номера платника податків фізичній особі, на ім'я якої відкривається рахунок. Ця копія має бути засвідчена органом, що видав документ, або нотаріально чи
уповноваженим працівником банку. Уповноважений працівник банку
ідентифікує довірену особу та підтверджує здійснення ідентифікації
копіюванням паспорта або документа, що його замінює, та документа,
виданого органом державної податкової служби, що засвідчує
присвоєння їй ідентифікаційного номера платника податків.



^ Порядок відкриття поточних рахунків у національній
та іноземних валютах суб'єктам господарювання



Якщо суб'єкт господарювання не має в цьому банку рахунків, то відкриття йому поточного рахунку здійснюється в такому порядку.

Особи (особа), які (яка) від імені суб'єкта господарювання відкривають поточний рахунок, мають:

- пред'явити паспорт або документ, що його замінює. Представники юридичних осіб мають також пред'явити документи, що підтверджують їх повноваження. Фізичні особи-резиденти додатково пред'являють документ, виданий відповідним органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння їм ідентифікаційного номера платника податків;

- подати перелік документів.

Якщо юридична особа не має рахунку в цьому банку, то для відкриття їй поточного рахунку потрібно подати такі документи:

- заяву про відкриття поточного рахунку. Заяву підписує керівник юридичної особи або інша уповноважена на це особа;

- копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, засвідчену органом, що видав свідоцтво, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

- копію належним чином зареєстрованого установчого документа (статуту/ засновницького договору/ установчого акта/ положення), засвідчену органом, який здійснив реєстрацію, або нотаріально;

- копію довідки про внесення юридичної особи до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчену органом, що видав довідку, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

- копію документа, що підтверджує взяття юридичної особи на облік в органі державної податкової служби, засвідчену органом, що видав документ, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

- картку із зразками підписів і відбитка печатки, засвідчену нотаріально або організацією, якій клієнт адміністративно підпорядкований, в установленому порядку. До картки включаються зразки підписів осіб, яким відповідно до законодавства України або установчих документів юридичної особи надано право розпорядження рахунком та підписання розрахункових
документів.

Юридичні особи, які використовують найману працю і відповідно
до законодавства України є платниками страхових внесків, додатково
до вищезазначеного переліку документів мають подати такі
документи:

- копію документа, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у
відповідному органі Пенсійного фонду України, засвідчену органом, що його видав, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

- копію страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України як платника страхових внесків, засвідчену органом, що його видав, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку.

^ 4.4. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

З метою гарантування збереження вкладів фізичних осіб при банкрутстві банків у 1998 р. був ухвалений Закон України «Про фонд гарантування вкладів фізичних осіб». Цей Фонд створювався при Національному банку України. Проблема захисту вкладників особливо гостро постала на сьогодні внаслідок банкрутств, шахрайства з боку приватних фінансових структур і, як наслідок, виникнення недовіри громадян до банківської системи. З огляду на це 20 вересня 2001 р. Президент України підписав Указ «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб».

Учасниками Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є банки і філії іноземних банків, що внесені до Державного реєстру банків, який веде Національний банк України, та мають банківську ліцензію на право здійснення банківської діяльності. Участь у Фонді банків і філій іноземних банків вважається обов’язковою.

Учасником Фонду є банк, який виконує встановлені Національним банком України економічні нормативи щодо достатності капіталу і платоспроможності та може виконувати свої зобов’язання перед вкладниками.

Фонд гарантує кожному вкладнику учасника (тимчасового учасника) Фонду відшкодування коштів за його вкладами, включаючи відсотки, в розмірі вкладів на день настання недоступності вкладів, але не більше від визначеної суми за вкладами у кожному з таких учасників. Зазначений розмір відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, за рахунок коштів Фонду може бути збільшено за рішенням адміністративної ради Фонду залежно від тенденцій розвитку ринку ресурсів, залучених від вкладників учасниками (тимчасовими учасниками) Фонду.

Якщо вкладник має вклади у кількох учасниках (тимчасових учасниках) Фонду, які надалі реорганізувалися шляхом їхнього злиття, приєднання або перетворення на один банк – юридичну особу, то Фонд гарантує відшкодування коштів за цими вкладами до закінчення строку дії договорів за цими вкладами на тих самих умовах, що й до реорганізації.

Відшкодування вкладів в іноземній валюті відбувається у національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України на день настання недоступності вкладів.

Фонд не відшкодовує гарантовану суму за вкладами, розміщеними:

1) членами наглядової ради, ради директорів і ревізійної комісії банку, іноземного банку, вклади яких у банку, філії іноземного банку є недоступними;

2) працівниками незалежних аудиторських фірм (аудиторами), які здійснювали аудиторські перевірки банку протягом останніх трьох років;

3) акціонерами, частка яких перевищує 10 відсотків статутного капіталу банку;

4) третіми особами, які діють від імені вкладників, зазначених вище;

5) вкладниками, які на індивідуальній основі отримують від банку пільгові відсотки та мають фінансові привілеї, що призвели до погіршення фінансового стану банку;

6) вкладниками, які не ідентифіковані ліквідаційною комісією.

Фонд – державна спеціалізована установа, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб.

Фонд є юридичною особою, має відокремлене майно, яке слугує об’єктом права державної власності і перебуває у його повному господарському віданні.

Фонд є економічно самостійною установою, яка не ставить за мету одержання прибутку, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Національному банку України. Керівними органами Фонду є адміністративна рада і виконавча дирекція. Адміністративна рада формується шляхом делегування до її складу двох представників Кабінету Міністрів України, двох представників Національного банку України, одного представника Асоціації банків. Очолює адміністративну раду голова, який щорічно обирається адміністративною радою з числа її членів. Члени адміністративної ради не можуть бути членами органів управління або акціонерами будь-якого банку.

Джерелами формування коштів Фонду є:

1) початкові збори з учасників Фонду;

2) регулярні збори з учасників (тимчасових учасників) Фонду;

3) спеціальні збори з учасників (тимчасових учасників) Фонду;

4) кошти, внесені Національним банком України, в розмірі 20 млн. грн.;

5) доходи, одержані від інвестування коштів Фонду в державні цінні папери України;

6) кредити, залучені від Кабінету Міністрів України, Національного банку України, банків та іноземних кредиторів;

7) пеня, яку сплачують учасники (тимчасові учасники) Фонду за несвоєчасне або неповне перерахування зборів до Фонду;

8) доходи від депозитів, розміщених Фондом у Національному банку України.

Фонд є єдиним розпорядником коштів, акумульованих у процесі його діяльності. Фонд має право придбавати та орендувати майно, необхідне для виконання його функцій, у межах кошторису витрат, затвердженого адміністративною радою і погодженого з Міністерством фінансів України та Національним банком України. Кошти Фонду не враховуються у Державному бюджеті України.

Початковий збір до Фонду в розмірі одного відсотка зареєстрованого статутного капіталу банку (приписного капіталу філії іноземного банку) перераховується учасниками на рахунок Фонду протягом тридцяти календарних днів з дня одержання банківської ліцензії на здійснення банківської діяльності.

Банки, створені в результаті реорганізації шляхом їхнього злиття, приєднання або перетворення (в разі сплати початкового збору до Фонду банками, які реорганізувалися), звільняються від сплати початкового збору та набувають усіх прав і обов’язків реорганізованих банків щодо участі у Фонді.

Нарахування регулярного збору до Фонду здійснюється учасниками Фонду двічі на рік по 0,25 відсотка від загальної суми вкладів, включаючи нараховані за вкладами відсотки, за станом на 31 грудня року, що передує поточному, і 30 червня поточного року.

Перерахування нарахованого регулярного збору здійснюється учасниками Фонду щоквартально рівними частками до 15 числа місяця, наступного за звітним періодом. Встановлення спеціального збору до Фонду здійснюється, якщо поточні доходи Фонду є недостатніми для виконання ним у повному обсязі своїх зобов’язань щодо обслуговування та погашення залучених кредитів, спрямованих на відшкодування коштів вкладникам учасників Фонду. Рішення про встановлення спеціального збору приймає адміністративна рада за погодженням з Національним Внесення спеціального збору учасниками Фонду проводиться у строки та згідно з умовами, встановленими адміністративною радою.

Загальний розмір спеціальних зборів, сплачених учасниками Фонду протягом року (в разі вичерпання фінансових можливостей Фонду для виконання покладених на нього завдань), не має перевищувати розміру щорічного регулярного збору з учасника Фонду.

Для виконання Фондом покладених на нього завдань за умови, що його фінансові можливості вичерпані, Кабінет Міністрів України надає Фонду кредит у грошовій формі або у вигляді державних цінних паперів.

Ліміт кредитування на наступний рік визначається щорічно як десятикратний розмір надходжень від учасників Фонду за перше півріччя поточного року і передбачається Міністерством фінансів України у проекті закону про Державний бюджет України в грошовій формі або у правах на здійснення цільової емісії державних цінних паперів.

Фонд подає Міністерству фінансів України заявку про розмір ліміту кредитування й отримує в місячний строк підтвердження про внесення до проекту закону про Державний бюджет України відповідних положень.

При отриманні Фондом кредиту від Кабінету Міністрів України у вигляді цінних паперів Фонд має право реалізувати їх на відкритому ринку, отримати кредит під заставу в банків, іноземних кредиторів, Національного банку України. Національний банк України має право надавати Фонду кредит під заставу цінних паперів за ціною не нижчого від індексу інфляції строком на п’ять років.

В Україні регулярно підвищується розмір обов’язкового відшкодування з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (на сьогодні – 200 000 грн.). Як показує практика, це незначні суми гарантії, які не можуть повністю вирішити проблему довіри громадян до банківської системи. Очевидно, що незначні відшкодування заощаджень зорієнтовані на довіру дрібних вкладників. З цієї точки зору великі вкладники, на відміну від дрібних, мають можливості для моніторингу діяльності банку й, отже, диференційовано підходять до форм залучення та видів депозитів, тому вони менше потребують захисту своїх депозитів. І все ж захист заощаджень необхідно вдосконалювати, перш за все, в напрямку збільшення сум відшкодування та строків їхнього здійснення у разі банкрутства банку. Передусім потрібно наростити капітал Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Це дасть змогу збільшити суму гарантованого відшкодування, а отже, стимулюватиме людей зберігати свої заощадження у банках. Для цього потрібно збільшити кількість джерел формування коштів фонду. Зокрема, Національний банк України готовий перераховувати до фонду частину (до 20% щорічно) свого прибутку. Така практика застосовується в Японії, Німеччині, Нідерландах, Іспанії та багатьох інших країнах.

Схожі:

Тема 4 операції банків із залучення коштів icon5. cамостійна робота
Змістовий модул Операції банків з обслуговування безготівкового та готівкового обороту, ресурсні операції
Тема 4 операції банків із залучення коштів icon81. операції комерційних банків
Комерційні банки становлять основу кредитної системи, вони проводять різні фінансові операції. Комерційні банки приймають І розміщують...
Тема 4 операції банків із залучення коштів iconInternational financial centres
Центри зосередження банків І спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, що здійснюють міжнародні валютні, кредитні І фінансові...
Тема 4 операції банків із залучення коштів iconТема 4 облік грошових коштів, операцій з іноземною валютою та інших коштів
Каса бюджетної установи,документальне оформлення надходження та використання грошових коштів
Тема 4 операції банків із залучення коштів iconТема Пасивні операції. Операції к б. з формування ресурсної бази. План заняття
Обгрунтувати послідовність проведення розрахунків. Дати розгорнуті письмові пояснення
Тема 4 операції банків із залучення коштів iconПлан рахунків бухгалтерського обліку банків України класи, рахунки...
План рахунків бухгалтерського обліку банків України класи, рахунки бухгалтерського обліку
Тема 4 операції банків із залучення коштів iconДо комплексного державного екзамену
Порядок відкриття рахунків в установах банків. Види банківських рахунків. Документальне оформлення та облік банківських операцій....
Тема 4 операції банків із залучення коштів iconТема 7: «Торгово-посередницькі операції на зовнішньому ринку»
При експорті товарів на зарубіжні ринки в залежності від умов ринку, обсягу І регулярності експорту, торгових звичаїв в країні-імпортерові,...
Тема 4 операції банків із залучення коштів iconЛекція 5 Модуль І: Валютні операції. Тема №6: Міжнародні кредитні операції
Мета: ознайомити студентів з міжнародними кредитними операціями; визначити особливості міжнародного кредиту; охарактеризувати види...
Тема 4 операції банків із залучення коштів iconЛекція 1 Модуль І: Валютні операції. Тема №2: Міжнародний ринок обміну валют
Мета: ознайомити студентів з валютними операціями; розкрити сутність валютних операцій; охарактеризувати основні види валютних угод:...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка