Організаційно-правові основи функціонування Національного банку України




Скачати 243.85 Kb.
НазваОрганізаційно-правові основи функціонування Національного банку України
Дата конвертації27.06.2013
Розмір243.85 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Банк > Документы


ТЕМА 2.

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ: ЗАВДАННЯ, ФУНКЦІЇ, МЕРЕЖА ТА СТРУКТУРА



  1. Організаційно-правові основи функціонування Національного банку України.

  2. Функції та операції Національного банку України.

  3. Структура та форми управління Національного банку України

2.1. Правові основи діяльності Національного банку України

Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом України «Про Національний банк України» та іншими нормативними актами.

НБУ утворений на базі Українського республіканського банку Держбанку СРСР згідно з постановою Верховної Ради Української РСР "Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про банківську діяльність» від 23 березня 1991 р.

НБУ є державною власністю України і виступає виразником інтересів та завдань держави в сфері регулювання економіки; його правовий статус, функції, повноваження і принципи організації діяльності визначаються Конcтитуцiєю України, Законом України «Про Національний банк» (від 20 травня 1999 р.) та іншими законодавчими актами.

Національний банк України має статутний капітал. що формується за рахунок державних коштів. Розмір статутного капіталу становить 10 млн. грн. Розмір статутного капіталу може бути збільшений за рішенням Ради Національного банку.

Головний банк країни - НБУ - є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом державної власності й перебуває в його повному господарському веденні. У той же час НБУ виступає як самостійний економічний суб'єкт, що має здійснювати свої витрати за власних доходів у межах затвердженого кошторису, а в окремих випадках - за рахунок Державного бюджету України.

Водночас, незалежність центрального банку не може абсолютною, адже монетарна політика, яку визначає центральний банку, є ­складовою загальної економічної політики держави. У своєму впливі на реальну економіку вона взаємодіє з фіскальною, ціновою, інвестиційною та структурною політиками. Як провідник монетарної політики центральний банк повинен враховувати загальноекономічні цілі та узгоджувати свої дії з урядом й іншими державними установами, що формують загальноекономічну політику держави.

Головне призначення НБУ як центрального банку – це управління грошовим оборотом з метою забезпечення стабільного неінфляційного розвитку економіки. Централь­ний банк впливає на грошовий оборот через зміну пропозиції грошей і зміну ціни грошей.

НБУ бере безпосередню участь у формуванні пропозиції грошей, причому як у формуванні її готівкового компоненту, так і безготівкового (депозитного). Він здійснює емісію готівки для того, щоб забезпечити нею банки в обмін на їхні резерви, розміщені в центральному банку. Банки пocтaчають готівку своїм клієнтам (вкладникам) в обмін на їх депозити, залишаючи у своїх касах незначну суму готівки як резерв. Готівка, що емітована центральним банком, випущена в обіг комерційними банками і циркулює в позабанківській сфері, є важливим компонентом пропозиції грошей.

Другим, ще важливішим компонентом пропозиції грошей, враховуючи його розміри, є гроші суб'єктів економіки, розміщені в банках на депозитних рахунках, тобто безготівковий компонент. У формуванні цих грошей центральний банк також відіграє визначальну роль. Він забезпечує банківську систему додатковими резервами, надаючи банкам позички та купуючи у них цінні папери на відкритому ринку.

Таким чином, НБУ як особливий орган банківської системи створює так звані гроші підвищеної ефективності – готівку в обігу і резерви банків, що слугують грошовою базою для зростання пропозиції грошей.

НБУ має, як правило, монопольне право здійснювати емісію готівки. Проте маса готівки, необхідна для обігу, визначається головним чином поведінкою суб'єктів економіки (фізичних і юридичних осіб), котрі вирішують, в якій пропорції вони триматимуть гроші готівкою і на депозитних рахунках у банках.

НБУ має особливий правовий статус, зумовлений тим, що він ­поєднує у собі окремі риси банківської установи і державного органу управління. Він здійснює банківські операції, що приносять дохід (кредитування комерційних банків, операції з цінними паперами на відкритому ринку, операції з іноземною валютою тощо), але метою проведення цих операцій не є отримання прибутку. Центральний банк ­використовує ці операції як інструменти управління грошовим ринком (як інструменти монетарної політики), керуючись лише державними інтересами та чинним законодавством.

Правовий статус НБУ можна охарактеризувати таким чином: це державний орган управління з покладеними на нього особливими функціями у сфері грошово-кредитних відносин і банківської діяльності.

Для реалізації цих функцій НБУ наділяється відповідними державно-владними і цивільно-правовими повноваженнями:

  • він є самостійною юридичною особою;

  • його майно відокремлено від майна держави;

  • НБУ може ним розпоряджатись як власник;

  • він не є комерційною організацією.

Організаційний статус НБУ пов'язаний з вирішенням низки важливих питань, що стосуються його діяльності, а саме:

  • визначення на законодавчому рівні завдань і функцій центрального банку;

  • формування статутного капіталу банку 1 рівня;

  • визначення взаємовідносин банку з органами державної влади;

  • порядок призначення і звільнення вищого керівного складу центрального банку.

Одержання прибутку не є метою діяльності Національного банку.

Плановані доходи та витрати Національного банку відображаються в кошторисі його доходів і витрат. Кошторис доходів і витрат повинен забезпечувати можливість виконання Національним банком його функцій, встановлених Конституцією України та цим Законом.

Національний банк за підсумками кожного кварталу поточного року у разі перевищення кошторисних доходів над кошторисними витратами вносить до 20 числа місяця наступного за звітним кварталу позитивну різницю до Державного бюджету України поточного року. Позитивна різниця перевищення кошторисних доходів над кошторисними витратами за підсумками четвертого кварталу вноситься до Державного бюджету України поточного року на підставі затвердженого кошторису доходів та витрат Національного банку України до 10 грудня поточного року.

Позитивна різниця між сумою перевищення кошторисних доходів над кошторисними витратами, затвердженою у звіті про виконання кошторису Національного банку за підсумками року, та сумою перевищення кошторисних доходів над кошторисними витратами, внесеною до Державного бюджету України протягом звітного року, вноситься до Державного бюджету України до 20 січня наступного за звітним року.

Національний банк подає Кабінету Міністрів України та Верховній Раді України звіт про виконання кошторису доходів та витрат Національного банку за формою, погодженою з Кабінетом Міністрів України:

– за відповідний квартал - щокварталу до 20 числа місяця наступного за звітним кварталу;

– за відповідний рік - щороку до 7 липня наступного за звітним року.




^ 2.2. Функції та операції Національного банку України

Відповідно до Закону України “Про Національний банк України” Національний банк виконує такі функції (29):

1) відповідно до розроблених Радою Національного банку “Основних засад грошово-кредитної політики” визначає та проводить грошово-кредитну політику;

2) монопольно здійснює емісію національної валюти України та організовує її обіг;

3) виступає кредитором останньої інстанції для банків і організовує систему рефінансування;

4) встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;

5) організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної, банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;

6) визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками;

7) визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, систем автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;

8) здійснює банківське регулювання та нагляд;

9) веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках;

10) складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування;

11) представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків;

12) здійснює валютне регулювання відповідно до визначених спеціальним законом повноважень, визначає порядок здійснення платежів в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за комерційними банками та іншими кредитними установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями;

13) забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами;

14) аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин;

15) організовує інкасацію і перевезення банкнот, монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет, інших цінностей;

16) реалізовує державну політику щодо питань захисту державних секретів у системі Національного банку;

17) бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України;

18) здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, яка визначена законом.

Усі вищенаведені функції Національного банку України можна умовно поділити на дві групи. Перша група – це функції, притаманні Національному банку України як банківській установі (кредитування, операції з валютою та банківськими металами, інкасація тощо). Друга група – це функції, які характеризують Національний банк України як орган державного управління. Головною функцією його є здійснення банківського регулювання та нагляду.

Розглянемо функції Національного банку України за ступенем важливості.

^ Центральний банк

Як центральний банк держави Національний банк України відповідно до розроблених Радою Національного банку основних засад грошово-кредитної політики здійснює грошово-кредитну політику, використовуючи відповідні інструменти. Національний банк веде Державний реєстр банків, організовує діяльність Державної скарбниці України.

Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, у формі постанов Правління Національного банку України, а також інструкцій, положень, правил.

Для забезпечення стабільності національної грошової одиниці НБУ як центральний банк держави здійснює регулювання обсягу грошової маси, застосовуючи відповідні інструменти.

Однією з важливих функцій Національного банку є представлення інтересів України у взаємовідносинах із центральними банками інших держав та міжнародними фінансовими організаціями. НБУ тісно співпрацює з Міжнародним валютним фондом, Світовим банком та Європейським банком реконструкції і розвитку, Європейським центральним банком, національними центральними банками держав – членів Європейського Союзу.

^ Емісійний центр

Національному банку України належить монопольне право на емісію грошей в обіг, а також випуск національних грошових знаків (банкнот, монет). Для друкування банкнот створена банкнотна фабрика. Карбування монет в Україні здійснюється на замовлення Національного банку. У 1996 р. Національний банк успішно провів грошову реформу, в результаті якої в Україні з’явилася власна грошова одиниця – гривня.

^ Провідник грошово-кредитної політики держави

Оскільки основним економічним завданням Національного банку України є захист та забезпечення стабільності національної грошової одиниці, він як центральний банк країни розробляє і проводить державну політику в сфері грошового обігу, кредиту, використовуючи відповідні інструменти.

Щорічно Національний банк інформує Верховну Раду України про напрями грошово-кредитної і валютної політики, розроблені Національним банком на наступний рік і на більш тривалий період.

В основу грошово-кредитної політики покладено здійснення комплексу заходів, спрямованих на розширення або звуження ліквідних коштів і обсягів кредитування банків та інших кредитних установ. Biдтaк метою грошово-кредитної політики є регулювання пропозиції та попиту на позиковий капітал через ефективне управління грошовою масою.

Обов'язкові резерви встановлюється у вигляді певного процента від загальної суми залучених ресурсів, за винятком отриманих міжбанківських кредитів, які не підлягають резервуванню. Резервні кошти зберігаються на рахунках банків в НБУ і не можуть бути використані ними на фінансування власних операцій. Таким чином, якщо необхідно зменшити пропозицію грошей в економіці, норму обов'язкового резервування буде підвищено. І, навпаки, при недостатніх обсягах грошей в обігу НБУ може збільшити кредитні можливості банків шляхом зниження розміру обов'язкових резервів.

Облікова політика НБУ ґрунтується на переобліку і купівлі векселів та інших цінних паперів, дисконтованих раніше банками. При цьому центральний банк утримує з векселя обліковий процент (дисконт), від розміру якого залежить обсяг кредитування в економіці. Так, підвищення дисконту означає, що НБУ здійснює політику кредитної рестрикції – тобто політику дорогих грошей, зниження дисконту спричиняє «здешевлення» грошей, а отже, проведення політики кредитної експансії.

Політика рефінансування комерційних банків ґрунтується на наданні НБУ кредитним установам позик під визначені види забезпечення за встановленою ставкою рефінансування.

На сьогодні Національний банк України функціонує як повноцінний і самостійний орган державного управління в сфері монетарної та фінансово-кредитної діяльності.

^ Валютний орган

Національний банк України є головним органом, який визначає валютну політику.

У сфері валютного регулювання Національний банк:

· здійснює валютну політику на основі принципів загальної економічної політики України;

· складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України;

· контролює дотримання ліміту зовнішнього державного боргу України, затвердженого Верховною Радою України;

· визначає ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків-нерезидентів;

· нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;

· видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування;

· визначає способи встановлення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях.

У сфері валютного контролю Національний банк:

1) здійснює контроль за виконанням правил валютних операцій на території України;

2) забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю.

^ Орган банківського нагляду

Головна мета банківського регулювання і нагляду – безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.

Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду за діяльністю банків в межах та порядку, передбачених законодавством України. Він здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, на території України та за кордоном, банківськими об’єднаннями, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами дотримання банківського законодав-ства, нормативно-правових актів Національного банку та економічних нор-мативів.

Останнім часом Національний банк України активно удосконалює нормативну базу, впроваджує міжнародні підходи та стандарти з нагляду та регулювання комерційних банків, але основа щодо організації нагляду залишається незмінною. Сучасна організаційна структура банківського нагляду подана на рис. 2.2.

Слід зазначити, що наглядові та регулюючі функції Національний банк здійснює шляхом:

· вступного контролю, змістом якого є отримання банками і кредитними установами ліцензії на проведення банківських операцій;

· попереднього контролю, змістом якого є контроль за виконанням економічних нормативів, встановлення вимог до ведення справ банками чи іншими фінансово-кредитними установами з мінімальним ризиком, заборона або обмеження здійснення ними окремих видів діяльності, застосування санкцій згідно з діючим законодавством;

· поточного контролю, змістом якого є визначення методів перевірки банків і розробка заходів щодо поліпшення їх фінансового становища.


Рис. 2.2. Організаційна структура банківського нагляду
Банк банків

Національний банк України здійснює державну реєстрацію банків і кредитних установ у Республіканській книзі реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ, а також ліцензування банківських операцій.

Національний банк встановлює для банківської системи та кредитних установ єдині правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації та коштів.

З метою підтримки стабільності банківської системи та розширення її кредитних можливостей Національний банк надає комерційним банкам кредити, які використовуються для задоволення тимчасових потреб банків і для кредитування цільових програм, пов’язаних з реорганізацією і модернізацією виробництва, розвитком окремих галузей народного господарства та структурною перебудовою економіки України.

^ Банк держави

На Національний банк України покладено виконання операцій із державними цінними паперами, для обліку яких створено депозитарій.

Згідно із законом “Про банки і банківську діяльність” Національному банку забороняється фінансування дефіциту державного бюджету.

^ Розрахунковий центр

Національний банк України відповідно до покладених на нього функцій визначає систему, порядок і форми розрахунків, в тому числі між банками та кредитними установами.

Важливим складовим чинником успішного функціонування платіжної системи є нормативно-правова база, зорієнтована на створення сприятливих умов для її ефективної діяльності, забезпечення своєчасного завершення розрахунків між суб’єктами господарювання.

Базовим законом, що визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, є Закон України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”. За цим Законом система електронних платежів (СЕП) Національного банку України є державною системою міжбанківських розрахунків.

СЕП забезпечує здійснення розрахунків у межах України між банками як за дорученнями клієнтів банків, так і за зобов’язаннями банків. СЕП виконує міжбанківський переказ у файловому режимі та в режимі реального часу. Початкові платежі у файловому режимі банк повинен здійснювати в обов’язковому порядку, а в режимі реального часу – за рішенням Національного банку України. Водночас банк, який працює в СЕП у файловому режимі, забезпечує приймання платежів у режимі реального часу.

У файловому режимі обмін платіжними документами здійснюється відповідно до сформованих пакетів за технологічними циклами шляхом приймання і передавання відповідних документів. Тривалість циклу складає 15-20 хв.

У режимі реального часу кошти зараховуються на рахунок одержувача негайно, тобто у момент надходження платежу від відправника СЕП.

^ Дисконтна політика

Дисконтна політика полягає у зміні облікової ставки НБ для регулювання руху капіталу та балансування платіжних зобов'язань, а також коригування курсу грошової одиниці України до іноземних валют.

^ Девізна валютна

Девізна валютна політика здійснюється на підставі регулювання курсу грошової одиниці України до іноземних валют шляхом купівлі-продажу іноземної валюти на фінансових ринках. Відповідно до наданих повноважень у сфері валютного регулювання НБУ встановлює умови та порядок конвертацїі (обміну) гривні на іноземну валюту.

Національний банк для забезпечення виконання покладених на нього функцій здійснює такі операції:

1) надає кредити комерційним банкам для підтримки ліквідності за ставкою не нижче ставки рефінансування Національного банку та в
порядку, визначеному Національним банком;

2) надає кредити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб під
заставу цінних паперів за ціною не нижче індексу інфляції;

3) здійснює дисконтні операції з векселями і чеками в порядку, визначеному Національним банком;

4) купує (крім купівлі в емітента) та продає цінні папери в
установленому законодавством порядку;

5) відкриває власні кореспондентські та металеві рахунки у закордонних банках і веде рахунки банків-кореспондентів;

6) купує та продає валютні цінності з метою монетарного
регулювання;

7) зберігає банківські метали, а також купує та продає банківські метали, дорогоцінні метали та камені та інші коштовності, пам'ятні та інвестиційні монети з дорогоцінних металів на внутрішньому і зовнішньому ринках без квотування і ліцензування;

8) розміщує золотовалютні резерви самостійно або через банки,
уповноважені ним на ведення валютних операцій, виконує операції з
золотовалютними резервами України з банками, рейтинг яких за
класифікацією міжнародних рейтингових агентств відповідає вимогам
до першокласних банків не нижче категорії А;

9) приймає на зберігання та в управління державні цінні папери й інші цінності;

10) видає гарантії, відповідно до положення,затвердженого Радою Національного банку;

11) веде рахунок центрального органу виконавчої влади, що
реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування
бюджетних коштів, без оплати і нарахування відсотків;

12) виконує операції по обслуговуванню державного боргу,
пов'язані із розміщенням державних цінних паперів, їх погашенням і
виплатою доходу за ними;

13) веде особові рахунки працівників Національного банку;

14) веде рахунки міжнародних організацій;

15) здійснює безспірне стягнення коштів з рахунків своїх
клієнтів відповідно до законодавства України, в тому числі за
рішенням суду;

16) веде рахунки Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Національний банк має право здійснювати й інші операції,
необхідні для забезпечення виконання своїх функцій.

Національний банк має право встановлювати плату за надані
ним відповідно до закону послуги (здійснені операції).

^ 2.3. Структура Національного банку України

Схематично організаційна структура Національного банку України подана на рис. 2.1.

Рада Національного банку України

Вищим органом управління Національного банку є Рада Національного банку України, яка складається з 14 осіб. Її членом може бути громадянин України, який має вищу економічну освіту або науковий ступінь у галузі економіки та фінансів, досвід постійної роботи в органах законодавчої влади або на керівних посадах в органах центральної виконавчої влади України, або в банківських установах.

7 членів Ради Національного банку України призначає Президент України шляхом прийняття відповідного Указу. Серед них – Голова Національного банку України за посадою.

Строк повноважень членів Ради Національного банку України – 7 років, крім Голови Національного банку України, який призначається на строк здійснення його повноважень на посаді (5 років). Голова Ради Національного банку України та його заступник обираються Радою строком на 3 роки.

Слід зазначити, що, виконуючи свої повноваження, Рада Національного банку України:

1) до 15 вересня розробляє “Основні засади грошово-кредитної політики” і подає їх до Верховної Ради України для інформування, здійснює контроль за виконанням “Основних засад грошово-кредитної політики”;

2) здійснює аналіз впливу грошово-кредитної політики на стан соціально-економічного розвитку України та розробляє пропозиції про внесення відповідних змін до неї;

3) затверджує Регламент Ради Національного банку України;

4) затверджує кошторис доходів та витрат Національного банку, подає до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України до 1 вересня поточного року прогнозовані відомості про сальдо кошторису для включення в проект Державного бюджету України на наступний рік;

5) приймає рішення про збільшення розміру статутного капіталу Національного банку України;

6) визначає аудиторську компанію для проведення аудиторської перевірки Національного банку України, розглядає аудиторський висновок та затверджує бухгалтерський баланс НБУ, публікує в офіційних друкованих засобах масової інформації щорічний баланс НБУ;

7)затверджує щорічно до 1 липня звіт про виконання кошторису Національного банку та розподіл прибутку за звітний бюджетний рік;

8) затверджує рішення Правління Національного банку України про участь у міжнародних фінансових організаціях;

9) надає рекомендації Правлінню Національного банку України в межах розроблених “Основних засад грошово-кредитної політики”;

10) надає рекомендації Кабінету Міністрів України щодо впливу політики державних запозичень та податкової політики на стан грошово-кредитного ринку України;

11) з метою забезпечення виконання “Основних засад грошово-кредитної політики” має право застосувати відкладальне вето щодо рішень Правління Національного банку України з питань:

· диверсифікації активів НБУ та їх ліквідності;

· лімітів позабалансових зобов’язань;

· формування резервів, покриття фінансових ризиків;

· порядку відрахувань доходів до Державного бюджету України;

· мінімального розміру золотовалютних резервів;

· з інших питань, віднесених до її компетенції.

^ Правління Національного банку України

Очолює Правління Національного банку України Голова Національного банку. Кількісний та персональний склад Правління затверджується Радою Національного банку за поданням Голови Національного банку. Заступники Голови Національного банку входять до складу Правління Національного банку України за посадою.

Правління Національного банку України:

1) приймає рішення про:

· економічні засоби та монетарні методи, які необхідні для реалізації “Основних засад грошово-кредитної політики” відповідно до прийнятих Радою Національного банку рішень з цих питань та забезпечення стабільності і купівельної спроможності національної валюти;

· емісію валюти України та вилучення з обігу банкнот і монет;

· зміну процентних ставок Національного банку;

· диверсифікацію активів Національного банку та їх ліквідність;

· формування резервів та покриття фінансових ризиків Національного банку;

· розподіл прибутку та порядок відрахування доходів до Державного бюджету України;

· мінімальний розмір золотовалютних резервів Національного банку;

· встановлення лімітів операцій на відкритому ринку, які здійснює Національний банк;

· перелік цінних паперів та інших цінностей, які придатні для забезпечення кредитів Національного банку;

· умови допуску іноземного капіталу до банківської системи України;

· встановлення економічних нормативів для банків;

· розмір та порядок формування обов’язкових резервів для банків;

· застосування заходів впливу щодо банків та інших осіб, діяльність яких перевіряється Національним банком відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність”;

· створення та ліквідацію підприємств, установ Національного банку;

· участь у міжнародних фінансових організаціях;

· встановлення плати за надані відповідно до закону послуги (здійснені операції);

2) подає на затвердження Ради Національного банку річний звіт Національного банку, проект кошторису доходів та витрат на наступний рік;

3) на вимогу Ради НБУ надає для інформування бухгалтерські, статистичні та інші відомості про діяльність Національного банку та банківської системи України, які необхідні для виконання нею своїх завдань;

4) визначає організаційні основи та структуру Національного банку України, затверджує положення про структурні підрозділи та установи Національного банку, статути його підприємств, порядок призначення керівників підрозділів, підприємств та установ;

5) затверджує штатний розпис Національного банку України та форми оплати праці;

6) установлює порядок надання банківських ліцензій банкам, інших ліцензій юридичним особам на здійснення окремих банківських операцій, а також інших ліцензій та дозволів;

7) видає нормативно-правові акти Національного банку України;

8) затверджує Регламент Правління Національного банку України;

9) виконує інші функції

^ Голова Національного банку України

Голова Національного банку України призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України більшістю від конституційного складу Верховної Ради України строком на 5 років.

Голова Національного банку звільняється з посади Верховною Радою України за поданням Президента України у таких випадках:

1) закінчення строку повноважень;

2) набрання законної сили обвинувальним вироком суду у скоєнні кримінального злочину;

3) у зв’язку із заявою про відставку з політичних або особистих причин, поданою у письмовому вигляді та прийнятою Президентом України;

4) смерті або на підставі рішення суду про оголошення особи померлою або визнання безвісно відсутньою;

5) припинення громадянства або виїзду за межі України на постійне місце проживання;

6) за поданням Президента України в межах його конституційних повноважень.

Голова Національного банку України:

1) керує діяльністю Національного банку;

2) діє від імені Національного банку і представляє його інтереси без доручення у відносинах з органами державної влади, з банками, фінансовими та кредитними установами, міжнародними організаціями, іншими установами та організаціями;

3) головує на засіданнях Правління Національного банку;

4) підписує протоколи, постанови Правління Національного банку, накази та розпорядження, а також угоди, що укладаються Національним банком;

5) розподіляє обов’язки між заступниками Голови Національного банку;

6) видає розпорядчі акти, обов’язкові для виконання усіма службовцями Національного банку, його підприємствами, установами;

7) приймає рішення з інших питань, що стосуються діяльності Національного банку;

8) одноосібно несе відповідальність перед Верховною Радою України та Президентом України за діяльність Національного банку.

Голова НБУ має одного першого заступника та трьох заступників, які призначаються та звільняються ним за погодженням з Радою НБУ.


Рис. 2.1. Структура Національного банку України


Основні терміни:

банківські метали - золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів;

банківське регулювання - одна із функцій НБУ, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банків-ського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства;

банківський нагляд - система контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на
забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких
Національний банк України здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку;

валютні цінності - матеріальні об'єкти, визначені законодавством України про валютне регулювання як засоби валютно-фінансових відносин;

грошово-кредитна політика - комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, спрямованих на забезпечення стабільності грошової одиниці України через використання визначених цим Законом засобів та методів;

девізна валютна політика - політика регулювання валютного
курсу шляхом купівлі і продажу іноземної валюти;

дисконтна валютна політика - зниження або підвищення Національним банком України процентних ставок за кредит з метою
регулювання попиту і пропозиції на позичковий капітал;

золотовалютний резерв - резерви України, відображені у
балансі НБУ, що включають в себе активи, визнані світовим співтовариством як міжнародні і призначені для міжнародних розрахунків;

облікова ставка НБУ - один із монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк України встановлює для банків та інших суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів;

офіційний валютний курс - курс валюти, офіційно встановлений
Національним банком України як уповноваженим органом держави;

платіжний баланс - співвідношення між сумою грошових
надходжень, отриманих країною з-за кордону, і сумою здійснених нею
платежів за кордон протягом певного періоду. Платіжний баланс включає рух капіталів: інвестиції та кредити;

ставки рефінансування Національного банку України - виражена
у відсотках плата за кредити, що надаються комерційним банкам, яка
встановлюється Національним банком України з метою впливу на
грошовий оборот та кредитування.


Схожі:

Організаційно-правові основи функціонування Національного банку України iconУкраїнська академія банківської справи Національного банку України...
Запрошуємо прийняти участь у роботі ХVI всеукраїнської науково-практичної конференції студентів "Проблеми та перспективи розвитку...
Організаційно-правові основи функціонування Національного банку України iconПравління національного банку україни постанова
Визнати такими, що втратили чинність: постанову Правління Національного банку України від 18. 12. 98
Організаційно-правові основи функціонування Національного банку України iconТема основи концепції І стратегії економічної безпеки
Економічна безпека держави: історичні аспекти та організаційно-правові основи становлення І розвитку в Україні
Організаційно-правові основи функціонування Національного банку України icon1 підгрупа Задача 1
Витрати згідно кошторису Національного банку України становили 204 мільйонів гривень. Різни цю доходів з видатками Національний банк...
Організаційно-правові основи функціонування Національного банку України iconПерспективні заходи
Перевірити додержання вимог законів України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», «Про засади...
Організаційно-правові основи функціонування Національного банку України iconПерелік питань для підготовки до іспиту
Економічна безпека держави: історичні аспекти та організаційно-правові основи становлення І розвитку в Україні
Організаційно-правові основи функціонування Національного банку України iconПравові основи функціонування підприємства
Продуктивність праці персоналу. Сутність, методи визначення та чинники зростання
Організаційно-правові основи функціонування Національного банку України icon1. Організаційно-правові основи безпеки підприємництва, її співвідношення...
Економічна безпека підприємництва як структуроутворюючий елемент теорії детінізації економіки
Організаційно-правові основи функціонування Національного банку України iconКонспект лекцій тема основи концепції І стратегії економічної безпеки...
Категоріальний апарат економічної безпеки та її базові елементи: економічні інтереси, загрози економічній безпеці, критерії та індикатори...
Організаційно-правові основи функціонування Національного банку України icon5 правові основи фінансового контролю
Правові основи здійснення фінансового контролю органами державної податкової служби України
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка