План лекції Внутрішня політика лейбористських та консервативних урядів у 40-70-х рр. Зовнішня політика лейбористських та консервативних урядів у 40-70-х рр




Скачати 174.4 Kb.
НазваПлан лекції Внутрішня політика лейбористських та консервативних урядів у 40-70-х рр. Зовнішня політика лейбористських та консервативних урядів у 40-70-х рр
Дата конвертації24.06.2013
Розмір174.4 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Банк > Документы


Велика Британія та Франція у 2 половині ХХ – на початку ХХІ століття.

План лекції

1. Внутрішня політика лейбористських та консервативних урядів у 40-70-х рр.

2. Зовнішня політика лейбористських та консервативних урядів у 40-70-х рр.

3. Тетчеризм.

4. Сучасний стан розвитку Великої Британії.

5. Наслідки Другої світової війни для Франції.

6. Четверта республіка у Франції.

7. Становлення П'ятої республіки (1958 -1969 рр.).

8. Францій наприкінці XX — на початку XXI ст.
Література:

1. Кучер В. І., Майборода О. М. Всесвітня історія. Новітній період (від початку Другої світової війни): Підруч. для 11-го кл. – К.: Ґенеза,2004. – с.113– 122.
1. Велика Британія вийшла з війни в числі переможців, але зі значно послабленим економічним і політичним потенціа­лами.

2. Під час війни Велика Британія втратила:

• 25 % національного багатства;

• 30% торгового флоту;

• зовнішні ринки;

• 25% закордонних капіталовкладень;

• зовнішній борг становив 3,4 млрд. фунтів стерлінгів домініонам і 10 млрд. фунтів стерлінгів США;

• послабились зв'язки з колоніями. У 1947 р. експорт США в британські колонії перевищував британський на 70%.

3. Післявоєнна відбудова відбувалася дуже швидко:

• зростання виробництва становило 6% за рік;

• уже в 1947 р. Велика Британія досягла довоєнного рівня виробництва.

Утім застаріле устаткування обновлювалося дуже повільно

^ Внутрішня політика лейбористських та консервативних урядів у 40-70-х рр.

Велику роль у політичному житті Великої Британії віді­гравали дві партії — Лейбористська і Консервативна, які по черзі приходили до влади.

^ Уряд Еттлі – лейбористи (1945-1951 рр.):

1. Здійснив націоналізацію бага­тьох галузей економіки;

• англійського банку;

• газової, вугільної промисловості;

• телеграфу і радіозв'язку;

• низки електростанцій;

• залізничного транспорту;

• низки авіакомпаній.

2. Намагався посилити державне регулювання економіки.

3. У 1945 -1948 рр. було створено систему соціального забезпе­чення:

• підвищено зарплату понад 10 млн. працівникам;

• запроваджено безплатне медич­не обслуговування;

• розширено допомогу у зв'язку з безробіттям;

• скасовано антипрофспілкові за­кони;

• розгорнув масштабну програ­му житлового будівництва.

^ Консервативна партія (1951 – 1964 рр.):

У зв'язку з низькими темпами економічного розвитку Велика Бри­танія наприкінці 50-х рр. перемістилася з другого місця на третє в світі з виробництва внутрішнього національного продукту.

Г. Вільсон – лейбористи (1964 – 1970 рр.):

1. Проводив політику "соціального контракту" і поворот до Європи.

2. Сприяв інвестиціям приватних капіталів, у тому числі й іно­земних.

3. Обмежив зростання зарплати на 3,5% на рік.

4. Були збільшені податки.

5. У 1967 р. провів девальвацію фунта стерлінга, тобто знижен­ня вартості фунта до долара, що спричинило зростання цін на тарифи.

6. У 1968 р. загострилася Ольстерська проблема — зіткнення католиків та протестантів у Північній Ірландії (Ольстер).

Е. Хіт – консерватори (1970 – 1974 рр.)

1. Уряд намагався прискорити темпи економічного зростання.

2. Надавав субсидії приватному бізнесу.

3. Заморозив (залишив на незмінному рівні) заробітну плату.

Лейбористи (1974 – 1979 рр.)

1. Лейбористські уряди не зуміли подолати труднощів — інфля­ції, безробіття, банкрутства.

2. Велика Британія була охоплена глибокою кризою 1974-1975 рр. і в той час її називали "хворою людиною Європи".

^ Ольстерська проблема

1968 р. Загострилася ситуація в Північній Ірландії (Ольстері). Почалися міжобщинні зіткнення католиків та протестан­тів. Корінні ірландці сповідують католицизм і вони ста­новлять 1/3 населення Ольстера. Більшість населення Ольстера — це протестанти, нащадки англійських та шот­ландських переселенців ще з часів Олівера Кромвеля.

^ Проблема Ольстера — це не тільки національна, релігійна, а й соціальна проблема, бо політична й економічна влада належить здебільшого англійцям-протестантам.

Жовтень 1968 р. Була організована мирна демонстрація ка­толиків, яку розігнала поліція. Під час цієї акції постраж­дало 77 осіб. Активізували терористичну діяльність збройні протестантські угруповання. В провінції почався терор.

1969 р. З метою припинення тероризму, під час якого загину­ло кілька тисяч чоловік, було введено 30-тисячну бри­танську армію.

Ірландська республіканська армія (таємна екстремістська організація католиків) почала терор проти англійських солдатів.

1972 р. В Ольстері було запроваджено пряме правління з Лондону. Бажаних наслідків це не дало. Покінчити з екст­ремізмом і тероризмом в Ольстері не вдавалося протягом тривалого часу. Великій Британії доводилося щорічно ви­трачати 3 млрд. доларів на утримання 17 тис. солдатів в Ольстері. З приходом до влади лейбористської партії на чолі з Тоні Блером (1997 р.) почалися переговори за мирне врегулювання конфлікту.

Проте Ольстерську проблему так і не врегульовано до сьогоднішнього дня. Час від часу спалахують конфлікти.

11 лютого 2000 р. Лондон знову запровадив в Ольстері пряме правління.
^ 2. Після Другої світової війни Великій Британії довелося ви­знати головну роль США.

1947 р. Велика Британія прийняла "план Маршалла".

1948 р. Стала членом Західноєвропейського союзу.

^ 1949 р. Вона стала членом НАТО.

1953 р. Велика Британія стала володарем атомної зброї, взя­ла активну участь у створенні воєнно-політичних блоків західних держав (СЕНТО, СЕАТО).

1982 р. М. Тетчер здійснила військову акцію проти Аргенти­ни, війська якої висадилися на Фолклендських островах, внаслідок чого там було відновлено британський сувере­нітет.

^ Ліквідація Британської колоніальної імперії

Після Другої світової війни почався розпад Британської ко­лоніальної імперії під тиском національно-визвольних ру­хів.

^ 1947 р. Індостан було поділено на домініони — Індійський Союз та Пакистан.

1947 р. В офіційних документах назва "Британська імперія" замінюється назвою "Британська співдружність націй".

^ 1948 р. Права домініону отримав Цейлон (нині Шрі-Ланка). 1948 р. Бірма проголосила незалежність.

26 січня 1950 р. Незалежність проголосила Індія.

14 грудня 1960 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла декларацію "Про надання незалежності колоніальним країнам і народам", яка відіграла важливу роль у звіль­ненні колоній.

^ Наприкінці 50-х — на початку 60-х рр. Відбулася деколонізація англійської Африки. До 1990 р. припинила існування Британська колоніальна ім­перія.

Більшість колишніх британських колоній входить до Бри­танської співдружності націй, яка була створена на основі Вестмінстерського статуту 1931 р., але сучасних форм на­була після Другої світової війни.

1998 р. Британська співдружність націй об'єднувала 54 дер­жави (Велику Британію та її колонії, які отримали неза­лежність).

^ Економічну вигоду Співдружності приносить:

• сприятливий візовий клімат;

• уніфікація діловодства;

• надання економічної, технічної і технологічної допомоги.

^ Велика Британія має від Співдружності теж значні вигоди.

Значно зростає обсяг торгівлі між країнами Співдружно­сті та Великою Британією, який перевищує обсяг торгівлі
^ 3. 1979 р. До влади у Великій Британії прийшли консерватори на чолі з М. Тетчер, першою жінкою в історії країни, яка очолила британський уряд. Тетчеризм — це соціально-економічна політика за правління М. Тетчер.

1. Державне регулювання економіки обмежувалося.

2. Уряд сприяв відродженню приватного підприємництва, якому було надано повну свободу дій.

3. Націоналізовані підприємства були продані приватному сектору (відбулася приватизація нафтової, авіакосмічної, суднобудівної та інших галузей промисловості, вантажно­го транспорту та частини комунальної власності).

4. Збільшувалися асигнування монополіям.

5. Були знижені максимальні ставки податків з корпорацій з метою стимулювання капіталовкладень в економіку країни.

6. Був створений режим сприяння для нових перспективних наукомістких галузей.

7. Збиткові підприємства закривалися.

8. Були запроваджені високі банківські ставки, що стриму­вало інфляцію і стимулювало іноземні інвестиції.

9. Обмежено зростання зарплати на 6% за рік.

10. Скорочувалися витрати на соціальні потреби.

11. Відбулося скорочення державного апарату та витрати на його утримання.

12. Були обмежені права на страйки та звужена сфера діяль­ності профспілок.

Наслідки

1. Великі кошти, вкладені в переснащення промисловості та зняття багатьох обмежень у сфері бізнесу, зумовили підне­сення економіки.

2. Велика Британія зробила значний стрибок у розвитку ви­робництва.

3. Відбулася модернізація промисловості.

4. Значно зросла продуктивність праці.

5. Завдяки активізації приватного сектора, ринкових меха­нізмів та інвестиційній політиці було створено 2,5 млн. ро­бочих місць.

6. Після приватизації 21 державної компанії акціонерами фірм і підприємств стали 9 млн. осіб, а власниками будин­ків або квартир, які були розпродані за пільговими ціна­ми, стали 2/3 сімей.

7. Реальний дохід на душу населення у 1981-1988 рр. зріс на 25%.
4. 1997 р. при владі у Великій Британії лейбористи. Уряд очо­лив Тоні Блер.

1. Велика Британія залишається лідером у Співдружності, володіє однією з найбільш розвинених економік у світі.

2. Вона продовжує займати особливу позицію в системі Єв­ропейського Союзу, не ввела євро, відстоює принцип обережного розширення наднаціональних функцій ЄЄ.

3. Одна з гострих проблем сучасної Великої Британії — расова. У Великій Британії багато вихідців з колишніх британських колоній (5% населення).

4. Велика Британія займає лише 1% земної кулі, але володіє значним національним багатством та потужним потен­ціалом науково-технічних досліджень.

5. За інвестиціями за рубежем — 15% усіх світових вкла­день — випереджує Японію, ФРН та Францію.

6. 5,5 млрд. доларів прибутків щороку дає туризм.

7. У 1994 р. Велика Британія з'єдналася з Францією туне­лем, який прорито під Ла-Маншем.

8. У сільському господарстві 3% працездатного населення задовольняє 75% потреб у продуктах харчування.

9. У країні 243 тис. фермерів, 130 тис. з них є членами збуто­вих та постачальницьких кооперативів.

10. Здійснюються реформи в галузі освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення. За останні три роки 20 млрд. фунтів стерлінгів було виділено на модернізацію націо­нальної служби охорони здоров'я, в тому числі 8 млрд. фунтів стерлінгів на будівництво лікарень, поліклінік.

11. Досягнуто значних компромісів у вирішенні проблеми шляхом переговорів.

12. Проводиться конституційна реформа:

• надано більшої автономії Шотландії та Уельсу;

• обговорюється питання про зміну статусу палати лор­дів, щоб її обирали, а не призначали;

• передбачається змінити систему виборів.

13. Значні пільги надано малому і середньому бізнесу.

^ Українсько-британські відносини

31 грудня 1991 р. Велика Британія визнала незалежність Ук­раїни.

1992 р. Велика Британія й Україна встановили дипломатичні відносини.

1995 р. Президент України Л. Кучма з офіційним візитом від­відав Лондон.

1996 р. Прем'єр-міністр Великої Британії Дж. Мейджор від­відав Київ.

1993-2000 рр. Український експорт у Велику Британію зріс на 200%. Велика Британія входила в цей час до трійки го­ловних європейських партнерів України. Обсяг британ­ських інвестицій в Україну на 1 січня 2000 р. становив понад 150 млн. доларів.
5. 1. Франція зазнала найбільших втрат і збитків з усіх західних країн — учасників антигітлерівської коаліції.

2. Постраждало 80 департаментів, яким було завдано вели­ких руйнувань.

3. Промислове виробництво скоротилося в 3 рази, сільсько­господарське — у 2.

4. У країні велика інфляція, дорожнеча, ціни зросли в 6 разів.

5. Франція стала боржником США та Великої Британії.

Провідну роль почали відігравати ті політичні сили, які брали активну участь у русі Опору (комуністи, соціалісти, прихильники Шарля де Голля).

Після Другої світової війни було сформовано коаліційний ^ Тимчасовий уряд, до якого увійшли і комуністи (5 осіб).

1944-1946 рр. уряд очолив ІІІарль де Голль. Заходи уряду:

• Відновлено демократичні свободи.

• Підвищено зарплату (на 80%) і пенсії (на 80-130%).

• Скасовано податки з малих зарплат.

• Було відновлено 40-годинний робочий тиждень і опла­чувані відпустки.

• Проведено націоналізацію вугільних шахт, авіаційних компаній, автомобільного заводу "Рено", Французького банку, внаслідок чого було створено державний сектор в економіці, який виробляв 15 - 20% промислової про­дукції та контролював 35-40% капіталовкладень.

• Колабораціоністів (осіб, що співпрацювали з фашиста­ми) звільняли з державного апарату і віддавали до суду.
^ 6. Четверта республіка (1946-1958 рр.)

Перша республіка у Франції існувала упродовж 1792-1804 рр.

Друга — упродовж 1848 — 1852 рр.

Третя — упродовж 1870 — 1940 рр.

13 жовтня 1946 р. Було проведено референдум, на якому схвалено нову Конституцію Четвертої республіки.

Вона проголосила:

1. Республіканський лад.

2. Загальне виборче право з 21 року.

3. Двопалатний парламент, що складався з Національних зборів та Ради республіки.

4. Право громадян на працю, відпочинок, організацію страйків.

5. Безоплатну світську освіту.

6. Рівні права чоловіків і жінок.

7. Урівнювалися в правах громадяни Франції та колоній. Франція проголошувалася "неподільною, світською, де­мократичною та соціальною Республікою". Конституція надала великі права парламенту, який оби­рав президента з обмеженими повноваженнями.

^ Економічне становище в роки Четвертої республіки

1. Економічне становище Франції нормалізувалося завдяки американській допомозі згідно з "планом Маршалла". Франція одержала допомогу в розмірі 3,2 млрд. доларів.

2. В обмін на фінансову допомогу США зажадали-виведення комуністів з уряду, що і було зроблено у травні 1947 р.

3. У 1948 р. промисловість досягла довоєнного рівня, а у 1958 р. — у 2,5 рази перевищила його.

4. Проводилося державне фінансування провідних галузей промисловості (паливно-енергетичного господарства, металургії, машинобудування, хімічної, атомної проми­словості, радіоелектроніки) та сільського господарства.

5. Було націоналізовано електростанції, підприємства газо­вої промисловості, п'ять найбільших банків.

6. У 1949 р. в країні було відмінено карткову систему.

7. Особлива увага приділялася новим галузям економіки — нафтодобувній, нафтопереробній, атомній, електронній промисловостям, впровадженню новітніх технологій.

Зовнішня політика Четвертої республіки

1. Франція взяла активну участь у створенні НАТО і "Спіль­ного ринку".

2. Вона вела активні колоніальні війни, намагаючись збе­регти свою колоніальну імперію:

1946 - 1954 рр. Франція вела колоніальну війну у В'єт­намі, але зазнала поразки.

1956 р. Разом з Великою Британією та Ізраїлем Франція воювала проти Єгипту.

1954 - 1962 рр. Невдала війна Франції в Алжирі.

3. Внаслідок активних національно-визвольних рухів Фран­ція змушена була надати незалежність Лаосу та Камбоджі (1954 р.), Марокко і Тунісу (1956 р.).

Причини падіння Четвертої республіки

1. У країні політична нестабільність, постійні урядові кризи, часта зміна урядів. За 12 років існування Четвертої рес­публіки змінилося 25 урядових кабінетів.

2. Було зруйновано коаліцію партій, що заснували Четверту республіку.

3. Спроби зберегти колоніальну імперію та колоніальні війни, які були затяжними і довгими, підірвали авторитет влади.

4. Склалася сильна Опозиція, очолювана де Голлем, яка ви­ступала за конституційні реформи і проти режиму Четвер­тої республіки.

5. Невдоволення різних верств населення внутрішньою по­літикою Четвертої республіки:

• промисловці були незадоволені проведенням політики націоналізації;

• все населення невдоволене зниженням життєвого рівня, зростанням інфляції
^ 7. 1 липня 1958 р. Шарль де Голль отримав надзвичайні повно­важення і відразу розпустив парламент.

Вересень 1958 р. Проведено референдум, на якому народ Франції (79%) схвалив Конституцію, розроблену де Голлем.

^ Нова Конституція Франції означала кінець Четвертої і поча­ток П'ятої республіки. Згідно з новою Конституцією:

1. Повноваження парламенту були звужені, а президента — розширені. Він був одночасно главою держави й уряду, головнокомандувачем збройних сил.

2. Повноваження президента:

• міг одноосібно визначати внутрішню і зовнішню політику;

• призначав прем'єр-міністра і міністрів без затверджен­ня їх у парламенті;

• мав право видавати закони;

• мав право розпустити Національні збори і призначити нові вибори;

• призначав осіб на всі вищі військові посади.

Економічна політика Шарля де Голля

1. Здійснює активне втручання держави в управління проми­словістю.

2. Сприяє державній підтримці передових галузей промисло­вості.

3. Було здійснено докорінну перебудову металообробної, хі­мічної, авіаційної промисловості на основі найновітніших досягнень науки і техніки.

4. Значна увага приділялася технічному оснащенню сільсь­кого господарства.

5. Проведено девальвацію франка з метою стабілізації фінан­сової системи.

6. Змінює структуру економіки. Збільшилося виробництво товарів широкого вжитку. Державні замовлення та кредити надавалися атомній, ра­кетній галузям, виробництву обчислювальної техніки, і пластмас.

7. Широко використовувалася праця іноземних робітників.

^ Політика "дирижизму" — політика Шарля де Голля, спрямована на державну підтримку передових галузей економіки і забезпечення класового миру через участь робітників в управлінні і розподілі прибутків з метою зміцнення єдності нації.

^ Зовнішня політика Шарля де Голля

1. Франція стала ядерною державою, посилила свою війсь­кову могутність. У 1960 р. випробувала власну атомну зброю.

2. У 1966 р. Франція вийшла з військової організації НАТО, щоб протистояти впливові США, але продовжувала бра­ти участь у політичних структурах.

3. Значно поліпшилися відносини Франції з СРСР.

4. Посилився розпад Французької колоніальної імперії. У 1960 р. 14 французьких колоній в Африці здобули не­залежність.

5. Було вирішено Алжирську проблему. В 1962 р. Алжир став незалежним.

6. З метою збереження позицій Франції у колишніх колоніях було створено Французьку співдружність.

7. Франція здійснює курс на зближення з ФРН.

1968 р. У Франції виникла гостра соціально-політична криза. Причини:

1) посилився авторитарний характер влади;

2) обмежувалися можливості легальної опозиції;

3) зростало безробіття.

Привід до соціального вибуху — події в університеті Пантера (передмісті Парижа), де студенти були позбавлені права брати участь у вирішенні університетських справ. Студенти вимагали:

• поліпшити умови життя;

• перебудувати систему освіти. Поліція застосувала до студентів силу. Це викликало обурення народу.

Уряд пішов на поступки:

• підвищив зарплату на 12-18%;

• відпустку було збільшено до трьох тижнів;

• визначалися права профспілок на підприємствах;

• збільшено допомогу безробітним і багатодітним сім'ям;

• студентам гарантували реформу освіти.

1969 р. Більшість населення на референдумі не підтримала проект де Голля про адміністративно-територіальну ре­форму й реорганізацію Сенату. Шарль де Голль змушений був піти у відставку.
8. Після Шарля де Голля президентами Франції були:

Жорж Помпіду —1969 -1974 рр.;

Валері Жискар д'Естен — 1974 -1981 рр.;

Франсуа Міттеран —1981-1995 рр.;

Жак Ширак — з 1995 р., переобраний на президентських виборах 2002 р.

1. У 1969 р. президентом Франції став Жорж Помпіду, який прагнув продовжувати політику де Голля й одночасно зважати на опозицію, співпрацюючи з нею. У 1973 р. Франція зняла вето на вступ Великої Британії до "Спіль­ного ринку", знову почалося зближення зі США. В соціально-економічній сфері відбулася переорієнтація на відновлення ефективних ринкових відносин. 1974 р. Жорж Помпіду раптово помер.

2. У 1974 р. президентом Франції було обрано В. Жискар д'Естена, який у 60-70-х рр. неодноразово обіймав посаду міністра економіки Франції. У роки кризи 1974 —1975 рр. уряд Франції посилив систему регулювання економіки, надавалися пільги для приватних капіталовкладень та сти­мулювався експорт. Разом з тим заморожувалися ціни і стримувалося зростання прибутків. Значні труднощі в економіці Франції були пов'язані з надмірним захоплен­ням держави втручанням у приватне підприємництво та не завжди продуманою і доцільною приватизацією.

3. На президентських виборах 1981 р. перемогу здобув Ф. Міттеран завдяки підтримці лівих сил країни, які отри­мали більшість і в Національних зборах. Було значно розширено соціальні програми:

• оплачувані відпустки зросли до п'яти тижнів;

• на 19% була підвищена зарплата;

• збільшено грошові виплати інвалідам і людям похило­го віку;

• зросли виплати одиноким матерям;

• витрати на охорону материнства зросли в 10 разів.

Ці витрати вимагали значних коштів, що й спричинило вели­ку інфляцію. Уряд соціалістів був змушений припинити виконання соціальних програм, а комуністи у 1984 р. ви­йшли зі складу уряду.

4. З 1995 р. президентом Франції став Жак Ширак, переобра­ний на президентських виборах 2002 р.

Наприкінці 90-х рр. у Франції було значне невдоволення та­кими заходами уряду:

• замороженням програми боротьби з бідністю;

• спробами позбавити державних службовців частини пільг пенсійного забезпечення;

• зростанням безробіття.

1997 р. президент розпустив парламент, але на нових парламентських виборах перемогла коаліція лівих сил (соціа­лістів, комуністів, зелених та ін.). До 2002 р. президент від правих був змушений співпрацювати з парламентом від лівих сил. Новий уряд очолив Л. Жоспен:

• були зменшені витрати на оборону;

• зросли витрати на створення нових робочих місць;

• зменшено податки;

• значна увага приділялася поглибленню інтеграційних процесів у рамках ЄС.

Сьогоднішня Франція — одна з найбільш економічно розвинених країн світу. Її авторитет у Європі та світі досить значний. Франція залишається в числі провідних держав світу, входить до сімки найрозвиненіших країн.

На сьогодні Франція мас добре розвинене сільське господарство, 20% якого теж експортується. Франція — країна з великими демократичними традиціями. Проводить політику, виходячи з реалій світового і розвитку, виступає за розширення НАТО за рахунок східноєвропейських країн.

Нині Франція виступає за політичне врегулювання конфлікту на Близькому Сході, поліпшила відносини з Німеччиною та іншими країнами, відіграє значну роль у миротворчих операціях ООН, не підтримала вторгнення американських військ до Іраку.

^ Відносини України з Францією

27 грудня 1991 р. Франція визнала незалежну Україну.

24 січня 1992 р. Встановила дипломатичні відносини з Украї­ною на рівні посольств. Франція й Україна зацікавилися у взаємній співпраці.

Січень 1997 р. Офіційний візит президента України Л. Кучми до Франції.

^ 1998 р. Товарообіг між Францією і Україною становив 450 млн доларів.

Вересень 1998 р. Президент Франції Жак Ширак побував в Україні.

Початок 2000 р. Діяло 60 українсько-французьких міжурядо­вих і міжвідомчих угод.

2005 р. Візит урядової делегації України на чолі з Ю. Тимошенко до Франції. Сприяв налагодженню взаємовигідно­го партнерства між державами та зростанню авторитету України.
Запитання для закріплення

  1. Охарактеризуйте наслідки Другої світової війни для Франції та Великої Британії.

  2. Якими процесами характеризувався суспільно-політичний устрій Великої Британії 1940 – 1970-х рр.?

  3. Розкрийте суть тетчеризму.

  4. Дайте оцінку політиці Шарля де Голля.

  5. Розкрийте сучасний стан розвитку Великої Британії та Франції.



Схожі:

План лекції Внутрішня політика лейбористських та консервативних урядів у 40-70-х рр. Зовнішня політика лейбористських та консервативних урядів у 40-70-х рр iconПлан Причини падіння Центральної Ради та прихід до влади П. Скоропадського....
Тема 6: Українська держава гетьмана Скоропадського. Відновлення унр та Директорія
План лекції Внутрішня політика лейбористських та консервативних урядів у 40-70-х рр. Зовнішня політика лейбористських та консервативних урядів у 40-70-х рр iconПлан: Формування території та політичний устрій Київської держави....
Кормич Л.І. Історія України від найдавніших часів до ХХІ століття: навчальний посібник – Харків: Одісей, 2004
План лекції Внутрішня політика лейбористських та консервативних урядів у 40-70-х рр. Зовнішня політика лейбористських та консервативних урядів у 40-70-х рр iconВолодимир Мономах його внутрішня І зовнішня політика
Довести, що в період правління Володимира Мономаха Київська Русь переживала період свого розквіту
План лекції Внутрішня політика лейбористських та консервативних урядів у 40-70-х рр. Зовнішня політика лейбористських та консервативних урядів у 40-70-х рр iconУрок 21 Тема: Внутрішня та зовнішня політика князя Данила Романовича
Галицько-Волинську державу як спадкоємицю традицій Київської Русі, показати роль Данила Галицького в процесі державотворення, висвітлити...
План лекції Внутрішня політика лейбористських та консервативних урядів у 40-70-х рр. Зовнішня політика лейбористських та консервативних урядів у 40-70-х рр iconРозклад Понеділок
Дввс (л): Римське право, доц. В. Гутник А1; Зовнішня політика держави доц. М. Гладиш 207; Інформаційна політика держави (пр), ас....
План лекції Внутрішня політика лейбористських та консервативних урядів у 40-70-х рр. Зовнішня політика лейбористських та консервативних урядів у 40-70-х рр iconПлан лекційного заняття: Політика як суспільне явище
Хоча політика виникла кілька тисяч років тому, вона формується значно пізніше, ніж економічні І соціальні відносини, а також мораль....
План лекції Внутрішня політика лейбористських та консервативних урядів у 40-70-х рр. Зовнішня політика лейбористських та консервативних урядів у 40-70-х рр iconН. П. Карпчук комунікаційна політика єс у
Ключові слова: комунікаційна політика, транскордонна співпраця, Європейська політика сусідства, Східне Партнерство
План лекції Внутрішня політика лейбористських та консервативних урядів у 40-70-х рр. Зовнішня політика лейбористських та консервативних урядів у 40-70-х рр iconЯка із названих дефініцій найбільш точно відтворює поняття "політика":...
Яка з наведених дефініцій є найбільш невідповідною щодо змісту поняття "політика"
План лекції Внутрішня політика лейбористських та консервативних урядів у 40-70-х рр. Зовнішня політика лейбористських та консервативних урядів у 40-70-х рр icon1. Яка із названих дефініцій найбільш точно відтворює поняття "політика":...
Яка з наведених дефініцій є найбільш невідповідною щодо змісту поняття "політика"
План лекції Внутрішня політика лейбористських та консервативних урядів у 40-70-х рр. Зовнішня політика лейбористських та консервативних урядів у 40-70-х рр icon1. Яка із названих дефініцій найбільш точно відтворює поняття "політика":...
Яка з наведених дефініцій є найбільш невідповідною щодо змісту поняття "політика"
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка