План лекції Внутрішня політика лейбористських та консервативних урядів у 40-70-х рр. Зовнішня політика лейбористських та консервативних урядів у 40-70-х рр

Скачати 174.4 Kb.

Назва	План лекції Внутрішня політика лейбористських та консервативних урядів у 40-70-х рр. Зовнішня політика лейбористських та консервативних урядів у 40-70-х рр
Дата конвертації	24.06.2013
Розмір	174.4 Kb.
Тип	Документы

skaz.com.ua > Банк > Документы

Велика Британія та Франція у 2 половині ХХ – на початку ХХІ століття.

План лекції

1. Внутрішня політика лейбористських та консервативних урядів у 40-70-х рр.

2. Зовнішня політика лейбористських та консервативних урядів у 40-70-х рр.

3. Тетчеризм.

4. Сучасний стан розвитку Великої Британії.

5. Наслідки Другої світової війни для Франції.

6. Четверта республіка у Франції.

7. Становлення П'ятої республіки (1958 -1969 рр.).

8. Францій наприкінці XX — на початку XXI ст.
Література:

1. Кучер В. І., Майборода О. М. Всесвітня історія. Новітній період (від початку Другої світової війни): Підруч. для 11-го кл. – К.: Ґенеза,2004. – с.113– 122.
1. Велика Британія вийшла з війни в числі переможців, але зі значно послабленим економічним і політичним потенціалами.

2. Під час війни Велика Британія втратила:

• 25 % національного багатства;

• 30% торгового флоту;

• зовнішні ринки;

• 25% закордонних капіталовкладень;

• зовнішній борг становив 3,4 млрд. фунтів стерлінгів домініонам і 10 млрд. фунтів стерлінгів США;

• послабились зв'язки з колоніями. У 1947 р. експорт США в британські колонії перевищував британський на 70%.

3. Післявоєнна відбудова відбувалася дуже швидко:

• зростання виробництва становило 6% за рік;

• уже в 1947 р. Велика Британія досягла довоєнного рівня виробництва.

Утім застаріле устаткування обновлювалося дуже повільно

^ Внутрішня політика лейбористських та консервативних урядів у 40-70-х рр.

Велику роль у політичному житті Великої Британії відігравали дві партії — Лейбористська і Консервативна, які по черзі приходили до влади.

^ Уряд Еттлі – лейбористи (1945-1951 рр.):

1. Здійснив націоналізацію багатьох галузей економіки;

• англійського банку;

• газової, вугільної промисловості;

• телеграфу і радіозв'язку;

• низки електростанцій;

• залізничного транспорту;

• низки авіакомпаній.

2. Намагався посилити державне регулювання економіки.

3. У 1945 -1948 рр. було створено систему соціального забезпечення:

• підвищено зарплату понад 10 млн. працівникам;

• запроваджено безплатне медичне обслуговування;

• розширено допомогу у зв'язку з безробіттям;

• скасовано антипрофспілкові закони;

• розгорнув масштабну програму житлового будівництва.

^ Консервативна партія (1951 – 1964 рр.):

У зв'язку з низькими темпами економічного розвитку Велика Британія наприкінці 50-х рр. перемістилася з другого місця на третє в світі з виробництва внутрішнього національного продукту.

Г. Вільсон – лейбористи (1964 – 1970 рр.):

1. Проводив політику "соціального контракту" і поворот до Європи.

2. Сприяв інвестиціям приватних капіталів, у тому числі й іноземних.

3. Обмежив зростання зарплати на 3,5% на рік.

4. Були збільшені податки.

5. У 1967 р. провів девальвацію фунта стерлінга, тобто зниження вартості фунта до долара, що спричинило зростання цін на тарифи.

6. У 1968 р. загострилася Ольстерська проблема — зіткнення католиків та протестантів у Північній Ірландії (Ольстер).

Е. Хіт – консерватори (1970 – 1974 рр.)

1. Уряд намагався прискорити темпи економічного зростання.

2. Надавав субсидії приватному бізнесу.

3. Заморозив (залишив на незмінному рівні) заробітну плату.

Лейбористи (1974 – 1979 рр.)

1. Лейбористські уряди не зуміли подолати труднощів — інфляції, безробіття, банкрутства.

2. Велика Британія була охоплена глибокою кризою 1974-1975 рр. і в той час її називали "хворою людиною Європи".

^ Ольстерська проблема

1968 р. Загострилася ситуація в Північній Ірландії (Ольстері). Почалися міжобщинні зіткнення католиків та протестантів. Корінні ірландці сповідують католицизм і вони становлять 1/3 населення Ольстера. Більшість населення Ольстера — це протестанти, нащадки англійських та шотландських переселенців ще з часів Олівера Кромвеля.

^ Проблема Ольстера — це не тільки національна, релігійна, а й соціальна проблема, бо політична й економічна влада належить здебільшого англійцям-протестантам.

Жовтень 1968 р. Була організована мирна демонстрація католиків, яку розігнала поліція. Під час цієї акції постраждало 77 осіб. Активізували терористичну діяльність збройні протестантські угруповання. В провінції почався терор.

1969 р. З метою припинення тероризму, під час якого загинуло кілька тисяч чоловік, було введено 30-тисячну британську армію.

Ірландська республіканська армія (таємна екстремістська організація католиків) почала терор проти англійських солдатів.

1972 р. В Ольстері було запроваджено пряме правління з Лондону. Бажаних наслідків це не дало. Покінчити з екстремізмом і тероризмом в Ольстері не вдавалося протягом тривалого часу. Великій Британії доводилося щорічно витрачати 3 млрд. доларів на утримання 17 тис. солдатів в Ольстері. З приходом до влади лейбористської партії на чолі з Тоні Блером (1997 р.) почалися переговори за мирне врегулювання конфлікту.

Проте Ольстерську проблему так і не врегульовано до сьогоднішнього дня. Час від часу спалахують конфлікти.

11 лютого 2000 р. Лондон знову запровадив в Ольстері пряме правління.
^ 2. Після Другої світової війни Великій Британії довелося визнати головну роль США.

1947 р. Велика Британія прийняла "план Маршалла".

1948 р. Стала членом Західноєвропейського союзу.

^ 1949 р. Вона стала членом НАТО.

1953 р. Велика Британія стала володарем атомної зброї, взяла активну участь у створенні воєнно-політичних блоків західних держав (СЕНТО, СЕАТО).

1982 р. М. Тетчер здійснила військову акцію проти Аргентини, війська якої висадилися на Фолклендських островах, внаслідок чого там було відновлено британський суверенітет.

^ Ліквідація Британської колоніальної імперії

Після Другої світової війни почався розпад Британської колоніальної імперії під тиском національно-визвольних рухів.

^ 1947 р. Індостан було поділено на домініони — Індійський Союз та Пакистан.

1947 р. В офіційних документах назва "Британська імперія" замінюється назвою "Британська співдружність націй".

^ 1948 р. Права домініону отримав Цейлон (нині Шрі-Ланка). 1948 р. Бірма проголосила незалежність.

26 січня 1950 р. Незалежність проголосила Індія.

14 грудня 1960 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла декларацію "Про надання незалежності колоніальним країнам і народам", яка відіграла важливу роль у звільненні колоній.

^ Наприкінці 50-х — на початку 60-х рр. Відбулася деколонізація англійської Африки. До 1990 р. припинила існування Британська колоніальна імперія.

Більшість колишніх британських колоній входить до Британської співдружності націй, яка була створена на основі Вестмінстерського статуту 1931 р., але сучасних форм набула після Другої світової війни.

1998 р. Британська співдружність націй об'єднувала 54 держави (Велику Британію та її колонії, які отримали незалежність).

^ Економічну вигоду Співдружності приносить:

• сприятливий візовий клімат;

• уніфікація діловодства;

• надання економічної, технічної і технологічної допомоги.

^ Велика Британія має від Співдружності теж значні вигоди.

Значно зростає обсяг торгівлі між країнами Співдружності та Великою Британією, який перевищує обсяг торгівлі
^ 3. 1979 р. До влади у Великій Британії прийшли консерватори на чолі з М. Тетчер, першою жінкою в історії країни, яка очолила британський уряд. Тетчеризм — це соціально-економічна політика за правління М. Тетчер.

1. Державне регулювання економіки обмежувалося.

2. Уряд сприяв відродженню приватного підприємництва, якому було надано повну свободу дій.

3. Націоналізовані підприємства були продані приватному сектору (відбулася приватизація нафтової, авіакосмічної, суднобудівної та інших галузей промисловості, вантажного транспорту та частини комунальної власності).

4. Збільшувалися асигнування монополіям.

5. Були знижені максимальні ставки податків з корпорацій з метою стимулювання капіталовкладень в економіку країни.

6. Був створений режим сприяння для нових перспективних наукомістких галузей.

7. Збиткові підприємства закривалися.

8. Були запроваджені високі банківські ставки, що стримувало інфляцію і стимулювало іноземні інвестиції.

9. Обмежено зростання зарплати на 6% за рік.

10. Скорочувалися витрати на соціальні потреби.

11. Відбулося скорочення державного апарату та витрати на його утримання.

12. Були обмежені права на страйки та звужена сфера діяльності профспілок.

Наслідки

1. Великі кошти, вкладені в переснащення промисловості та зняття багатьох обмежень у сфері бізнесу, зумовили піднесення економіки.

2. Велика Британія зробила значний стрибок у розвитку виробництва.

3. Відбулася модернізація промисловості.

4. Значно зросла продуктивність праці.

5. Завдяки активізації приватного сектора, ринкових механізмів та інвестиційній політиці було створено 2,5 млн. робочих місць.

6. Після приватизації 21 державної компанії акціонерами фірм і підприємств стали 9 млн. осіб, а власниками будинків або квартир, які були розпродані за пільговими цінами, стали 2/3 сімей.

7. Реальний дохід на душу населення у 1981-1988 рр. зріс на 25%.
4. 1997 р. при владі у Великій Британії лейбористи. Уряд очолив Тоні Блер.

1. Велика Британія залишається лідером у Співдружності, володіє однією з найбільш розвинених економік у світі.

2. Вона продовжує займати особливу позицію в системі Європейського Союзу, не ввела євро, відстоює принцип обережного розширення наднаціональних функцій ЄЄ.

3. Одна з гострих проблем сучасної Великої Британії — расова. У Великій Британії багато вихідців з колишніх британських колоній (5% населення).

4. Велика Британія займає лише 1% земної кулі, але володіє значним національним багатством та потужним потенціалом науково-технічних досліджень.

5. За інвестиціями за рубежем — 15% усіх світових вкладень — випереджує Японію, ФРН та Францію.

6. 5,5 млрд. доларів прибутків щороку дає туризм.

7. У 1994 р. Велика Британія з'єдналася з Францією тунелем, який прорито під Ла-Маншем.

8. У сільському господарстві 3% працездатного населення задовольняє 75% потреб у продуктах харчування.

9. У країні 243 тис. фермерів, 130 тис. з них є членами збутових та постачальницьких кооперативів.

10. Здійснюються реформи в галузі освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення. За останні три роки 20 млрд. фунтів стерлінгів було виділено на модернізацію національної служби охорони здоров'я, в тому числі 8 млрд. фунтів стерлінгів на будівництво лікарень, поліклінік.

11. Досягнуто значних компромісів у вирішенні проблеми шляхом переговорів.

12. Проводиться конституційна реформа:

• надано більшої автономії Шотландії та Уельсу;

• обговорюється питання про зміну статусу палати лордів, щоб її обирали, а не призначали;

• передбачається змінити систему виборів.

13. Значні пільги надано малому і середньому бізнесу.

^ Українсько-британські відносини

31 грудня 1991 р. Велика Британія визнала незалежність України.

1992 р. Велика Британія й Україна встановили дипломатичні відносини.

1995 р. Президент України Л. Кучма з офіційним візитом відвідав Лондон.

1996 р. Прем'єр-міністр Великої Британії Дж. Мейджор відвідав Київ.

1993-2000 рр. Український експорт у Велику Британію зріс на 200%. Велика Британія входила в цей час до трійки головних європейських партнерів України. Обсяг британських інвестицій в Україну на 1 січня 2000 р. становив понад 150 млн. доларів.
5. 1. Франція зазнала найбільших втрат і збитків з усіх західних країн — учасників антигітлерівської коаліції.

2. Постраждало 80 департаментів, яким було завдано великих руйнувань.

3. Промислове виробництво скоротилося в 3 рази, сільськогосподарське — у 2.

4. У країні велика інфляція, дорожнеча, ціни зросли в 6 разів.

5. Франція стала боржником США та Великої Британії.

Провідну роль почали відігравати ті політичні сили, які брали активну участь у русі Опору (комуністи, соціалісти, прихильники Шарля де Голля).

Після Другої світової війни було сформовано коаліційний ^ Тимчасовий уряд, до якого увійшли і комуністи (5 осіб).

1944-1946 рр. уряд очолив ІІІарль де Голль. Заходи уряду:

• Відновлено демократичні свободи.

• Підвищено зарплату (на 80%) і пенсії (на 80-130%).

• Скасовано податки з малих зарплат.

• Було відновлено 40-годинний робочий тиждень і оплачувані відпустки.

• Проведено націоналізацію вугільних шахт, авіаційних компаній, автомобільного заводу "Рено", Французького банку, внаслідок чого було створено державний сектор в економіці, який виробляв 15 - 20% промислової продукції та контролював 35-40% капіталовкладень.

• Колабораціоністів (осіб, що співпрацювали з фашистами) звільняли з державного апарату і віддавали до суду.
^ 6. Четверта республіка (1946-1958 рр.)

Перша республіка у Франції існувала упродовж 1792-1804 рр.

Друга — упродовж 1848 — 1852 рр.

Третя — упродовж 1870 — 1940 рр.

13 жовтня 1946 р. Було проведено референдум, на якому схвалено нову Конституцію Четвертої республіки.

Вона проголосила:

1. Республіканський лад.

2. Загальне виборче право з 21 року.

3. Двопалатний парламент, що складався з Національних зборів та Ради республіки.

4. Право громадян на працю, відпочинок, організацію страйків.

5. Безоплатну світську освіту.

6. Рівні права чоловіків і жінок.

7. Урівнювалися в правах громадяни Франції та колоній. Франція проголошувалася "неподільною, світською, демократичною та соціальною Республікою". Конституція надала великі права парламенту, який обирав президента з обмеженими повноваженнями.

^ Економічне становище в роки Четвертої республіки

1. Економічне становище Франції нормалізувалося завдяки американській допомозі згідно з "планом Маршалла". Франція одержала допомогу в розмірі 3,2 млрд. доларів.

2. В обмін на фінансову допомогу США зажадали-виведення комуністів з уряду, що і було зроблено у травні 1947 р.

3. У 1948 р. промисловість досягла довоєнного рівня, а у 1958 р. — у 2,5 рази перевищила його.

4. Проводилося державне фінансування провідних галузей промисловості (паливно-енергетичного господарства, металургії, машинобудування, хімічної, атомної промисловості, радіоелектроніки) та сільського господарства.

5. Було націоналізовано електростанції, підприємства газової промисловості, п'ять найбільших банків.

6. У 1949 р. в країні було відмінено карткову систему.

7. Особлива увага приділялася новим галузям економіки — нафтодобувній, нафтопереробній, атомній, електронній промисловостям, впровадженню новітніх технологій.

Зовнішня політика Четвертої республіки

1. Франція взяла активну участь у створенні НАТО і "Спільного ринку".

2. Вона вела активні колоніальні війни, намагаючись зберегти свою колоніальну імперію:

• 1946 - 1954 рр. Франція вела колоніальну війну у В'єтнамі, але зазнала поразки.

• 1956 р. Разом з Великою Британією та Ізраїлем Франція воювала проти Єгипту.

• 1954 - 1962 рр. Невдала війна Франції в Алжирі.

3. Внаслідок активних національно-визвольних рухів Франція змушена була надати незалежність Лаосу та Камбоджі (1954 р.), Марокко і Тунісу (1956 р.).

Причини падіння Четвертої республіки

1. У країні політична нестабільність, постійні урядові кризи, часта зміна урядів. За 12 років існування Четвертої республіки змінилося 25 урядових кабінетів.

2. Було зруйновано коаліцію партій, що заснували Четверту республіку.

3. Спроби зберегти колоніальну імперію та колоніальні війни, які були затяжними і довгими, підірвали авторитет влади.

4. Склалася сильна Опозиція, очолювана де Голлем, яка виступала за конституційні реформи і проти режиму Четвертої республіки.

5. Невдоволення різних верств населення внутрішньою політикою Четвертої республіки:

• промисловці були незадоволені проведенням політики націоналізації;

• все населення невдоволене зниженням життєвого рівня, зростанням інфляції
^ 7. 1 липня 1958 р. Шарль де Голль отримав надзвичайні повноваження і відразу розпустив парламент.

Вересень 1958 р. Проведено референдум, на якому народ Франції (79%) схвалив Конституцію, розроблену де Голлем.

^ Нова Конституція Франції означала кінець Четвертої і початок П'ятої республіки. Згідно з новою Конституцією:

1. Повноваження парламенту були звужені, а президента — розширені. Він був одночасно главою держави й уряду, головнокомандувачем збройних сил.

2. Повноваження президента:

• міг одноосібно визначати внутрішню і зовнішню політику;

• призначав прем'єр-міністра і міністрів без затвердження їх у парламенті;

• мав право видавати закони;

• мав право розпустити Національні збори і призначити нові вибори;

• призначав осіб на всі вищі військові посади.

Економічна політика Шарля де Голля

1. Здійснює активне втручання держави в управління промисловістю.

2. Сприяє державній підтримці передових галузей промисловості.

3. Було здійснено докорінну перебудову металообробної, хімічної, авіаційної промисловості на основі найновітніших досягнень науки і техніки.

4. Значна увага приділялася технічному оснащенню сільського господарства.

5. Проведено девальвацію франка з метою стабілізації фінансової системи.

6. Змінює структуру економіки. Збільшилося виробництво товарів широкого вжитку. Державні замовлення та кредити надавалися атомній, ракетній галузям, виробництву обчислювальної техніки, і пластмас.

7. Широко використовувалася праця іноземних робітників.

^ Політика "дирижизму" — політика Шарля де Голля, спрямована на державну підтримку передових галузей економіки і забезпечення класового миру через участь робітників в управлінні і розподілі прибутків з метою зміцнення єдності нації.

^ Зовнішня політика Шарля де Голля

1. Франція стала ядерною державою, посилила свою військову могутність. У 1960 р. випробувала власну атомну зброю.

2. У 1966 р. Франція вийшла з військової організації НАТО, щоб протистояти впливові США, але продовжувала брати участь у політичних структурах.

3. Значно поліпшилися відносини Франції з СРСР.

4. Посилився розпад Французької колоніальної імперії. У 1960 р. 14 французьких колоній в Африці здобули незалежність.

5. Було вирішено Алжирську проблему. В 1962 р. Алжир став незалежним.

6. З метою збереження позицій Франції у колишніх колоніях було створено Французьку співдружність.

7. Франція здійснює курс на зближення з ФРН.

1968 р. У Франції виникла гостра соціально-політична криза. Причини:

1) посилився авторитарний характер влади;

2) обмежувалися можливості легальної опозиції;

3) зростало безробіття.

Привід до соціального вибуху — події в університеті Пантера (передмісті Парижа), де студенти були позбавлені права брати участь у вирішенні університетських справ. Студенти вимагали:

• поліпшити умови життя;

• перебудувати систему освіти. Поліція застосувала до студентів силу. Це викликало обурення народу.

Уряд пішов на поступки:

• підвищив зарплату на 12-18%;

• відпустку було збільшено до трьох тижнів;

• визначалися права профспілок на підприємствах;

• збільшено допомогу безробітним і багатодітним сім'ям;

• студентам гарантували реформу освіти.

1969 р. Більшість населення на референдумі не підтримала проект де Голля про адміністративно-територіальну реформу й реорганізацію Сенату. Шарль де Голль змушений був піти у відставку.
8. Після Шарля де Голля президентами Франції були:

Жорж Помпіду —1969 -1974 рр.;

Валері Жискар д'Естен — 1974 -1981 рр.;

Франсуа Міттеран —1981-1995 рр.;

Жак Ширак — з 1995 р., переобраний на президентських виборах 2002 р.

1. У 1969 р. президентом Франції став Жорж Помпіду, який прагнув продовжувати політику де Голля й одночасно зважати на опозицію, співпрацюючи з нею. У 1973 р. Франція зняла вето на вступ Великої Британії до "Спільного ринку", знову почалося зближення зі США. В соціально-економічній сфері відбулася переорієнтація на відновлення ефективних ринкових відносин. 1974 р. Жорж Помпіду раптово помер.

2. У 1974 р. президентом Франції було обрано В. Жискар д'Естена, який у 60-70-х рр. неодноразово обіймав посаду міністра економіки Франції. У роки кризи 1974 —1975 рр. уряд Франції посилив систему регулювання економіки, надавалися пільги для приватних капіталовкладень та стимулювався експорт. Разом з тим заморожувалися ціни і стримувалося зростання прибутків. Значні труднощі в економіці Франції були пов'язані з надмірним захопленням держави втручанням у приватне підприємництво та не завжди продуманою і доцільною приватизацією.

3. На президентських виборах 1981 р. перемогу здобув Ф. Міттеран завдяки підтримці лівих сил країни, які отримали більшість і в Національних зборах. Було значно розширено соціальні програми:

• оплачувані відпустки зросли до п'яти тижнів;

• на 19% була підвищена зарплата;

• збільшено грошові виплати інвалідам і людям похилого віку;

• зросли виплати одиноким матерям;

• витрати на охорону материнства зросли в 10 разів.

Ці витрати вимагали значних коштів, що й спричинило велику інфляцію. Уряд соціалістів був змушений припинити виконання соціальних програм, а комуністи у 1984 р. вийшли зі складу уряду.

4. З 1995 р. президентом Франції став Жак Ширак, переобраний на президентських виборах 2002 р.

Наприкінці 90-х рр. у Франції було значне невдоволення такими заходами уряду:

• замороженням програми боротьби з бідністю;

• спробами позбавити державних службовців частини пільг пенсійного забезпечення;

• зростанням безробіття.

1997 р. президент розпустив парламент, але на нових парламентських виборах перемогла коаліція лівих сил (соціалістів, комуністів, зелених та ін.). До 2002 р. президент від правих був змушений співпрацювати з парламентом від лівих сил. Новий уряд очолив Л. Жоспен:

• були зменшені витрати на оборону;

• зросли витрати на створення нових робочих місць;

• зменшено податки;

• значна увага приділялася поглибленню інтеграційних процесів у рамках ЄС.

Сьогоднішня Франція — одна з найбільш економічно розвинених країн світу. Її авторитет у Європі та світі досить значний. Франція залишається в числі провідних держав світу, входить до сімки найрозвиненіших країн.

На сьогодні Франція мас добре розвинене сільське господарство, 20% якого теж експортується. Франція — країна з великими демократичними традиціями. Проводить політику, виходячи з реалій світового і розвитку, виступає за розширення НАТО за рахунок східноєвропейських країн.

Нині Франція виступає за політичне врегулювання конфлікту на Близькому Сході, поліпшила відносини з Німеччиною та іншими країнами, відіграє значну роль у миротворчих операціях ООН, не підтримала вторгнення американських військ до Іраку.

^ Відносини України з Францією

27 грудня 1991 р. Франція визнала незалежну Україну.

24 січня 1992 р. Встановила дипломатичні відносини з Україною на рівні посольств. Франція й Україна зацікавилися у взаємній співпраці.

Січень 1997 р. Офіційний візит президента України Л. Кучми до Франції.

^ 1998 р. Товарообіг між Францією і Україною становив 450 млн доларів.

Вересень 1998 р. Президент Франції Жак Ширак побував в Україні.

Початок 2000 р. Діяло 60 українсько-французьких міжурядових і міжвідомчих угод.

2005 р. Візит урядової делегації України на чолі з Ю. Тимошенко до Франції. Сприяв налагодженню взаємовигідного партнерства між державами та зростанню авторитету України.
Запитання для закріплення

Охарактеризуйте наслідки Другої світової війни для Франції та Великої Британії.
Якими процесами характеризувався суспільно-політичний устрій Великої Британії 1940 – 1970-х рр.?
Розкрийте суть тетчеризму.
Дайте оцінку політиці Шарля де Голля.
Розкрийте сучасний стан розвитку Великої Британії та Франції.

Схожі:

	План Причини падіння Центральної Ради та прихід до влади П. Скоропадського.... Тема 6: Українська держава гетьмана Скоропадського. Відновлення унр та Директорія		План: Формування території та політичний устрій Київської держави.... Кормич Л.І. Історія України від найдавніших часів до ХХІ століття: навчальний посібник – Харків: Одісей, 2004
	Володимир Мономах його внутрішня І зовнішня політика Довести, що в період правління Володимира Мономаха Київська Русь переживала період свого розквіту		Урок 21 Тема: Внутрішня та зовнішня політика князя Данила Романовича Галицько-Волинську державу як спадкоємицю традицій Київської Русі, показати роль Данила Галицького в процесі державотворення, висвітлити...
	Розклад Понеділок Дввс (л): Римське право, доц. В. Гутник А1; Зовнішня політика держави доц. М. Гладиш 207; Інформаційна політика держави (пр), ас....		План лекційного заняття: Політика як суспільне явище Хоча політика виникла кілька тисяч років тому, вона формується значно пізніше, ніж економічні І соціальні відносини, а також мораль....
	Н. П. Карпчук комунікаційна політика єс у Ключові слова: комунікаційна політика, транскордонна співпраця, Європейська політика сусідства, Східне Партнерство		Яка із названих дефініцій найбільш точно відтворює поняття "політика":... Яка з наведених дефініцій є найбільш невідповідною щодо змісту поняття "політика"
	1. Яка із названих дефініцій найбільш точно відтворює поняття "політика":... Яка з наведених дефініцій є найбільш невідповідною щодо змісту поняття "політика"		1. Яка із названих дефініцій найбільш точно відтворює поняття "політика":... Яка з наведених дефініцій є найбільш невідповідною щодо змісту поняття "політика"

Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы