Актуальність теми даного реферату визначається тим, що для розвитку малого та середнього бізнесу необхідні вільні грошові кошти, які за сучасних умов важко




Скачати 186.79 Kb.
НазваАктуальність теми даного реферату визначається тим, що для розвитку малого та середнього бізнесу необхідні вільні грошові кошти, які за сучасних умов важко
Дата конвертації24.06.2013
Розмір186.79 Kb.
ТипРеферат
skaz.com.ua > Банк > Реферат


ВСТУП
Актуальність теми даного реферату визначається тим, що для розвитку малого та середнього бізнесу необхідні вільні грошові кошти, які за сучасних умов важко роздобути навіть для фінансування найбільш перспективних галузей. Тому виникає потреба в застосуванні кредиту. Кредит є необхідним елементом процесу функціонування ринкової економіки . Кредит – чи не єдиний спосіб вирішити проблему забезпечення стабільної, ритмічної роботи будь-якого підприємства, в тому числі малого бізнесу.

Без кредиту неможливе розширене відтворювання, він є важливою складовою діяльності як великих так і малих підприємству різної форми власності і являється надійним інструментом стимулювання виробництва. Він опосередковує процес виробництва і реалізації продукції, сприяє впровадженню інновацій, стає джерелом капітальних вкладень.

Метою написання цього реферату є дослідження процесу виникнення таких кредитних відносин, тобто надання кредитів комерційними банками підприємствам, які відносяться до ланки малого бізнесу. Ми розглянемо суть цих відносин, порядок здійснення даного виду кредитування, а також визначимо проблеми та перспективи розвитку банківського кредитування малого бізнесу в Україні.

Завдання, якому присвячена даний реферат, – це, перш за все, висвітлювання проблем банківського кредитування підприємств малого бізнесу на сучасному етапі розвитку української економіки.

Відповідно, об’єктом дослідження виступають кредитні відносини, які виникають між суб’єктами цих відносин – банківськими установами з одного боку та малими підприємствами з іншого.

Дослідження проблем розвитку цих відносин в наш час знаходиться в центрі уваги економічної науки. Це пояснюється тим, що мале підприємництво охоплює всі основні аспекти господарської діяльності, визначаючи процес економічного росту.

^ ПОРЯДОК ЗДІЙСНЕННЯ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ МАЛОГО БІЗНЕСУ
Банківський кредит надається всім суб'єктам господарювання незалежно від форми власності за умови, що позичальник є юридичною особою або фізичною особою, зареєстрованою як суб'єкт підприємництва. Кредит надається у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором.

Кредити юридичним особам поділяють на дві групи:

1) кредити в поточну діяльність;

2) кредити в інвестиційну діяльність.

Кредити в поточну діяльність — це кредити, надані позичальникам на задоволення тимчасової потреби в коштах для придбання поточних активів у разі розриву між часом надходження коштів та здійснення витрат.

Вони включають усі кредити, надані на купівлю сировини та інших виробничих запасів, на сезонні витрати та інші цілі. До кредитів у поточну діяльність відносять: операції РЕПО, ураховані векселі, факторингові операції, кредити за внутрішніми торговельними операціями, кредити за експортно-імпортними операціями.

Кредити в інвестиційну діяльність — це кредити, надані позичальникам на задоволення їх тимчасової потреби в коштах при здійсненні інвестицій.

До них відносять: кредити на будівництво та освоєння землі, кредити на купівлю будівель, споруд, обладнання та землі, фінансовий лізинг.

Кредитування здійснюється в межах параметрів, визначених кредитною політикою банку, які включають: пріоритетні напрями в кредитуванні; обсяги кредитів та структуру кредитного портфеля; граничні розміри кредиту на одного позичальника; методику оцінки фінансового стану та кредитоспроможності позичальника; рівень процентної ставки тощо.
Кредити надаються тільки на комерційних засадах із додержанням таких умов:

  • оцінки банком кредитоспроможності позичальника, його фінансової стабільності, ліквідності та рентабельності діяльності;

  • кредитуються тільки ті види діяльності позичальника, які передбачені його статутом;

  • позичальник повинен мати власне майно та брати участь у фінансуванні об’єкта, що кредитується, певною сумою власного капіталу.

Також сам Національний банк України встановлює певні вимоги щодо здійснення комерційними банками кредитних операцій.

Так, кожне рішення щодо надання кредитів, незалежно від розміру та терміну запрошуваного кредиту, повинне прийматися колегіально — Правлінням банку, Кредитним комітетом, кредитною комісією тощо. Кредитування позичальників здійснюється банками за умови дотримання відповідних економічних нормативів банківської діяльності.

До нормативів, що регулюють кредитну діяльність банків, належать:

  • норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7);

  • норматив великих кредитних ризиків (Н8);

  • норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9);

  • норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10).

Розглянемо ці нормативи детальніше:

  1. Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7):

Встановлюється з метою обмеження кредитного ризику, що виникає внаслідок невиконання окремими контрагентами своїх зобов'язань.

Розраховується він за формулою:

(1.1.)

де Зс – сукупна сума всіх вимог банку до контрагента та всіх позабалансових зобов’язань, виданих банком щодо цього контрагента (або групи позабалансових контрагентів), РК – регулятивний капітал банку.

Значення нормативу Н7 повинно не перевищувати 25 %.

  1. Норматив великих кредитних ризиків (Н8):

Установлюється з метою обмеження концентрації кредитного ризику за окремим контрагентом або групою пов'язаних контрагентів.

Розраховується за такою формулою:

(1.2.)

де Зв – сума всіх великих кредитних ризиків, наданих банком щодо всіх контрагентів (або груп пов’язаних контрагентів), з рахуванням усіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього контрагента (або групи пов'язаних контрагентів), РК – регулятивний капітал банку.

Значення нормативу Н8 має не перевищувати 8-кратного розміру регулятивного капіталу банку.

Якщо один контрагент банку входить одночасно до складу кількох груп пов'язаних контрагентів, то при розрахунку нормативу великих кредитних ризиків (Н8) сума наданого кредиту контрагента, що входить до складу кількох груп, враховується один раз.

  1. Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9):

Установлюється для обмеження ризику, який виникає під час здійснення операцій з інсайдерами, що може призвести до прямого та непрямого впливу на діяльність банку. Цей вплив зумовлює те, що банк проводить операції з інсайдерами на умовах, не вигідних для банку, що призводить до значних проблем, оскільки в таких випадках визначення платоспроможності контрагента не завжди здійснюється достатньо об'єктивно.

Розраховувається він за формулою:

(1.3.)

де Зін – сума всіх зобов'язань цього інсайдера (або групи пов'язаних інсайдерів) перед банком і всіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього інсайдера, РК – регулятивний капітал банку.

Значення нормативу Н9 повинно не перевищувати 5 %.

  1. Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10):

Встановлюється для обмеження сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів. Надмірний обсяг сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів призводить до концентрації ризиків і загрожує збереженню регулятивного капіталу банку.

Для розрахунку даного нормативу використовують таку формулу:

(1.4.)

де СЗін – сукупна заборгованість за строковими депозитами, кредитами, факторингом та фінансовим лізингом, векселями, борговими цінними паперами, акціями, дебіторською заборгованістю, простроченими/ сумнівними нарахованими доходами, 100% суми позабалансових зобов'язань щодо всіх інсайдерів, РК – регулятивний капітал банку.

Значення нормативу Н10 повинно не перевищувати 40 %.

Крім цього, Національний банк України забороняє комерційним банкам надавати кредити для покриття збитків господарської діяльності позичальників, формування та збільшення статутного фонду банків та інших господарських товариств, придбання цінних паперів будь-яких підприємств.

Кредитування позичальників має здійснюватися з додержанням банком економічних нормативів регулювання банківської діяльності та вимог НБУ щодо формування обов’язкових, страхових і резервних фондів.

Кредити надаються тільки в межах наявних ресурсів, що знаходяться в розпорядженні банку. Про кожний випадок надання позичальнику кредиту в розмірі, що перевищує 10% власного капіталу (великі кредити), банк зобов’язаний повідомити Національний банк України. Сукупна заборгованість за кредитами, врахованими векселями та 100% суми позабалансових зобов’язань, виданих одному позичальнику, не може перевищувати 25% власних коштів банку.

Загальний розмір кредитів, наданих банком, стосовно всіх позичальників, з урахуванням 100% позабалансових зобов’язань банку, не може перевищувати восьмикратного розміру власних коштів банку.

Кредити надають на підставі укладеної між банком і позичальником кредитної угоди (договору). До укладання кредитного договору банк повинен:

  • ретельно проаналізувати кредитоспроможність позичальника;

  • здійснити експертизу проекту чи господарської операції, що пропонується для кредитування;

  • визначити ступінь ризику для банку;

  • визначити структуру майбутнього кредиту (сума, строк, процентна ставка тощо).

Для одержання кредиту позичальник звертається в банк з клопотанням (заявою) на ім'я керівника установи банку, в якому зазначаються істотні умови кредитування:

  • цільове призначення кредиту з короткою характеристикою концепції проекту (заходу), що кредитується;

  • сума фінансування;

  • строк користування кредитом, включаючи конкретні строки погашення кредиту;

  • запропоноване забезпечення за кредитом, а також коротка характеристика проекту (заходу), що кредитується та його економічна ефективність.

Для попередньої оцінки можливості кредитування разом з клопотанням позичальник подає банку анкету-заяву на одержання кредиту.

Для вирішення питання про надання кредиту Позичальником надається:

  • анкета – заява на отримання кредиту юридичною-особою згідно зразка;

  • бізнес-план (ТЕО);

  • прогноз грошового потоку, який будується Позичальником на весь період кредитування;

  • документи, які необхідні для розгляду питання про здійснення фінансування.

Загалом, процес банківського кредитування можна умовно поділити на кілька етапів, кожний з яких робить свій внесок у якісну характеристику кредиту і визначає рівень його ризиковості та дохідності.

Кожен з етапів передбачає процедури, характерні тільки для нього. У свою чергу, процедури передбачають виконання певних фаз контрольно-аналітичної роботи (рис. 1.1.).





  1. Отримання та аналіз пакета документів від клієнта.

  2. Проведення інтерв’ю з потенційним позичальником

  1. Аналіз кількісних показників фінансового стану позичальника

  2. Аналіз якісних показників кредитоспроможності позичальника

  1. Структурування кредиту.

  2. Підготовка та укладення кредитного договору.

  3. Укладання договору застави

  4. Формування кредитної справи позичальника.

  1. Контроль за цільовим використанням кредиту.

  2. Контроль за станом погашення відсотків за кредитом.

  3. Контроль за станом погашення заборгованості за кредитом.

  4. Контроль за станом та вартістю застави.

  5. Відстеження змін у фінансовому стані позичальника.

  6. Виявлення проблемних кредитів та застосування заходів, спрямованих на мінімізацію втрат банку.







Рис. 1.1. Етапи процесу банківського кредитування та їх фази
Для оцінки кредитоспроможності позичальника банк, крім відомостей, отриманих безпосередньо від позичальника (відомості, що містяться у кредитній заявці та пакеті необхідних документів, що додається до неї), використовує інші відомості з різних джерел (рис. 1.2.).



Інформація, отримана від клієнта

Внутрішньо-банківська інформація

Інша

інформація

Відомості з картотеки кредитної інформації банку

Довідки:

- від інших банків

- від департаменту банківського нагляду

- від партнерів позичальника

- стат. агентств та ін.



Кредитна заявка, анкета позичальника, бізнес-план, фінансова звітність, комерційні документи, статут, копії договорів та ін.


Рис. 1.2. Джерела для оцінки кредитоспроможності позичальника.
Інформація, отримана від клієнта, містить відомості про його форму власності, вид діяльності, фінансовий стан, ділові контакти, керівний склад, організаційну структуру, а також відомості про проект, на реалізацію якого планується отримати кредит, про забезпечення за кредитом тощо.

Внутрішньобанківська інформація містить відомості про попередні контакти банку з клієнтом у сфері кредитних та інших відносин (наприклад, чи надавав банк клієнту кредити в минулому, як клієнт виконував свої зобов’язання за кредитом, який залишок коштів на поточному та вкладному рахунках клієнта та ін..).

До зовнішньої інформації належать відомості про загальний стан виробництва у галузі та перспективи її розвитку, про конкурентоспроможність клієнта та його частку на ринку, відгуки ділових партнерів позичальника, рейтинги, дані про участь у виставках, оголошення, досвід щодо отримання кредитів в інших банках та ін.. Інформація, отримана із зовнішніх джерел, є найбільш важливою, оскільки дає змогу з’ясувати відомості про клієнта, які можуть ним приховуватися з тих або інших причин, та врахувати фактори, які можуть позначитися на стані обслуговування позичальником заборгованості за кредитом у майбутньому (наприклад, зниження темпів розвитку галузі, вихід на ринок нових конкурентоспроможних підприємств та ін.). У процесі вивчення документів працівник кредитного відділу банку активно співпрацює з юридичною службою та службою безпеки з метою перевірки отриманої інформації про клієнта.

Після аналізу достовірності та повноти отриманої інформації проводиться всебічний та ґрунтовний аналіз кредитоспроможності позичальника з метою визначення рівня ризику, який візьме банк у випадку видачі кредиту цьому клієнту.

При аналізі документів позичальника особливу увагу банк приділяє таким питанням:

  • співставлення конкретних умов проведення Кредитної операції із здатністю Позичальника забезпечити відповідний рівень чистих грошових надходжень від звичайної діяльності впродовж всього періоду Кредитної операції;

  • показникам, що характеризують здатність Позичальника своєчасно розрахуватися за раніше одержаними кредитами;

  • репутація Позичальника (кваліфікація, здібності керівника, дотримання ділової етики, договірної, платіжної дисципліни);

  • оцінка продукції, що випускається, наявність замовлення на її реалізацію, характер послуг, які надаються (конкурентоспроможність на внутрішньому та зовнішньому ринках), попит на продукцію, послуги, обсяги експорту;

  • економічна кон’юнктура (перспективи розвитку Позичальника, наявність джерел коштів для капіталовкладень) тощо;

  • дієздатність, відповідальність та компетентність керівників Позичальника, їх правомочність виступати від імені Позичальника;

  • якість звітів та інших документів;

  • кредитна історія Позичальника і його керівників;

  • здатність Позичальника вести прибуткову діяльність, тобто його спроможність запроваджувати заходи, спрямовані на збільшення доходів;

  • вивчення контрактів і угод, які супроводжують кредитну операцію. Особлива увага звертається на умови платежу за контрактом чи договором;

  • наявність у Позичальника джерел коштів, які в достатньому обсязі можуть бути використані для погашення заборгованості по основному боргу, відсоткам за користування кредитом та іншим витратам, пов'язаним з користуванням кредитом.

За результатами оцінки кредитоспроможності позичальник може бути віднесений до одного з п’яти класів, позначених літерами “А”, “В”, “В”, “Г” і “Д”. Фінансовий стан позичальників, віднесених до класів «А» та «Б» – добрий, класу “В” – задовільний, класів “Г” і “Д” – збитковий. Чим гірший фінансовий стан позичальника, тим вищий рівень ризику бере на себе банк, надаючи кредит.

Після отримання результатів оцінки кредитоспроможності позичальника у випадку відповідності рівня ризику кредитної операції принципам кредитної політики працівник кредитного відділу банку приймає рішення про видачу кредиту та підписання кредитної угоди. У випадку невідповідності рівня ризику кредитної операції принципам кредитної політики клієнтові відмовляють у видачі кредиту і повертають кредитну заявку та пакет документів, що до неї додається.

Особливості створення та діяльності малих підприємств в Україні регламентуються чинним законодавством. Так, відповідно до Господарського кодексу України малими (незалежно від форми власності) є підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної 500 тис. євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Малі підприємства переважно зорієнтовані на дрібносерійне виробництво з невисокими експлуатаційними та накладними витратами, ефективність якого може підвищуватися завдяки вузькій спеціалізації та технологічній гнучкості виробничих процесів.

У рамках виконання Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні банки розробляють спеціальні програми мікрокредитування, які враховують особливості функціонування малих і середніх підприємств. Такі програми визначають особливі умови кредитування, які полягають у швидкому оформленні кредиту, зручному графіку погашення, гнучкому підході до предмета застави та вартості забезпечення за кредитом. Програми мікрокредитування поширюються на підприємства з кількістю працюючих до 250 осіб.

Мікрокредити надаються суб’єктам малого підприємництва на комерційній, договірній основі за умови дотримання принципів забезпеченості, зворотності, терміновості, платності та цільового характеру використання.

Основна мета мікрокредитування – надати малим підприємствам і дрібним підприємцям надійне та стабільне джерело фінансування для розвитку їх бізнесу. Водночас можливе здійснення мікрокредитування і на споживчі цілі.

Головними відмінними рисами мікрокредитування від інших форм кредитів є:

  • однорівнева система організації кредитного процесу і спрощена методика оцінки фінансового стану потенційних позичальників, в основу якої покладено технологію експрес-аналізу;

  • територіальна інтеграція мікрокредитування – кредити видаються тільки в межах міста, селищ міського типу, що обслуговуються регіональним підрозділом банку.

Світовий досвід мікрокредитування показує, що в загальних обсягах фінансування малих і середніх підприємств протягом останніх років переважають кредити, що надаються небанківськими установами – кредитними спілками, кредитними кооперативами, товариствами взаємного кредитування та взаємного страхування тощо. В Україні підтримка малого підприємництва з боку небанківського сектору на сьогодні є недостатньою. Це пояснюється обмеженими ресурсами небанківських установ і підвищеними ризиками, пов’язаними з кредитуванням малого та середнього бізнесу.

Процедура кредитування малого підприємництва не має суттєвих відмінностей від існуючої, за винятком певних спрощень: скорочення часу з моменту подання заявки до моменту отримання кредиту та в окремих випадках відсутність вимоги щодо наявності бізнес-плану.

Стандартні етапи здійснення мікрокредитування банками наведені нижче на рис. 1.3.

  1. Активний пошук і залучення клієнтів.

  1. Первісна бесіда з потенційним позичальником та оформлення кредитної заявки.

  1. Збирання документів та аналіз кредитоспроможності позичальника.

  1. Формування і надання пакета документів у юридичну службу і службу безпеки.

  1. Підготовка і розгляд у кредитному комітеті проекту кредитної угоди.

  1. Оформлення кредитного договору і видача кредиту.

  1. Кредитний моніторинг.


Рис. 1.3. Етапи процесу мікрокредитування.

Узагальнюючи вищесказане, ми можемо зробити висновок, що процес кредитування, як одного з основних видів діяльності банку, має чітко визначені етапи, процедура надання кредиту детально прописана і відпрацьована. На законодавчому рівні визначено конкретні умови кредитування, державою начебто навіть стимулюється їх покращення для малого бізнесу. Але практика показує, що нині банки не дуже активно кредитують малий бізнес. Зазвичай, якщо такі кредити і видаються, то тільки вже розвинутим підприємствам з налагодженою діяльністю.

Головними відмінними рисами мікрокредитування від інших форм кредитів є:

  • однорівнева система організації кредитного процесу і спрощена методика оцінки фінансового стану потенційних позичальників, в основу якої покладено технологію експрес-аналізу;

  • територіальна інтеграція мікрокредитування – кредити видаються тільки в межах міста, селищ міського типу, що обслуговуються регіональним підрозділом банку.



ВИСНОВОК
В ході написання даного реферату ми визначили, що малий бізнес – життєво важлива складова ринкової економіки і саме малі підприємства можуть у перспективі стати ключем до вирішення багатьох економічних проблем України. Але, тим не менше, в нашій державі відсутня належна підтримка малого підприємництва, а саме, в першу чергу, сфери його фінансування. Кредитування малого бізнесу в Україні за нинішніх жорстких умов ведення підприємницької діяльності не можна назвати вигідним чи популярним. Низький рівень розвитку кредитування малого бізнесу в Україні пов’язаний із:

  • проблемами законодавчого та нормативного забезпечення кредитної підтримки малих підприємств

  • відсутністю гнучкої системи державних гарантій, режиму пільгового оподаткування прибутків банків, що кредитують малий бізнес

  • відсутностю спеціальної кредитної установи, яка за рахунок державних коштів здійснювала б кредитування з метою сприяння розвитку підприємств, а не отримання комерційного прибутку.

  • проблемами неврегульованості технологій кредитування суб’єктів господарської діяльності, недостатності ресурсного забезпечення, підвищеного ризику кредитування малого бізнесу, труднощів оцінки реального фінансово-економічного стану позичальника та кредитної історії клієнта, складності оцінки інвестиційних проектів, відсутності ліквідної застави

  • проблемами, пов’язаними з наданням кредитів клієнтам з метою переорієнтації їх бізнесу, зміни напрямку або розширення сфери діяльності.

Активізації і підтримці розвитку малого підприємництва в Україні мають посприяти такі напрямки фінансово-кредитної допомоги:

  • стимулювання комерційних банків та інших фінансових небанківських

установ до надання позик і розширення послуг малим підприємствам шляхом звільнення від оподаткування їх коштів

  • переорієнтація бюджетних коштів

  • ефективнішого використання іноземної допомоги й активне виявлення

своєї позиції у взаємовідносинах з міжнародними фінансовими організаціями

  • сприяння процесу самоорганізації суб’єктів малого підприємництва у

розв’язанні своїх фінансово-кредитних проблем шляхом створення установ взаємного фінансування і гарантування.

На мою думку, підтримка державою фінансування малих підприємств в Україні не досягне достатнього рівня до тих пір, поки вся увага буде приділена розвитку великого бізнесу, значна більшість представників якого нині при владі. А тому починати потрібно з вдосконалення владного апарату, відношення керуючої верхівки до малого бізнесу, що напряму залежить від відношення влади до свого народу.

^ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:


  1. ПАТ “Енергобанк” – Положення про здійснення кредитних операцій з юридичними особами, 2010 р.

  2. Вовчак О.Д., Рущишин Н.М., Андрейків Т.Я. – Кредит і банківська справа, К.: Знання, 2008 р.

  3. Коцовська P.P., О.П. Павлишин, Л.М. Хміль – Банківські операції, К.: Знання, 2010 р.

  4. Васюренко O.B. – Банківські операції, К.: Знання, 2008 р.

  5. Петрик І.В., Зарило М.В. – Ризики в механізмі кредитування малого бізнесу, К.: Національний університет “Львівська політехніка”, 2011 р.

  6. Вовк В.Я., Хмеленко.О.В. – Кредитування і контроль, К. : Знання, 2008 р.

  7. Галь В. – Розвиток малого та середнього бізнесу, Вісник Національного банку України, 2003 р.

  8. Столичний діловий портал – www.terminalinform.kiev.ua

  9. Офіційний сайт НБУ – www.bank.gov.ua



Схожі:

Актуальність теми даного реферату визначається тим, що для розвитку малого та середнього бізнесу необхідні вільні грошові кошти, які за сучасних умов важко iconБухгалтерський та юридичний супровід для малого та середнього бізнесу
Юридично – консалтингова компанія «Олімпія Консалтинг» для суб’єктів господарювання різних галузей, різного рівня розвитку, пропонує...
Актуальність теми даного реферату визначається тим, що для розвитку малого та середнього бізнесу необхідні вільні грошові кошти, які за сучасних умов важко iconУмкового заняття з модуля Тема: Загальні закономірності метаболізму....
Актуальність теми: Знання основних закономірностей обміну вуглеводів, ліпідів, білків І амінокислот необхідні для розуміння регуляції...
Актуальність теми даного реферату визначається тим, що для розвитку малого та середнього бізнесу необхідні вільні грошові кошти, які за сучасних умов важко iconПлан лекційних занять: І. Облік касових операцій. Поняття про грошові...
Порядок відображення інформації про грошові кошти у фінансовій звітності підприємства
Актуальність теми даного реферату визначається тим, що для розвитку малого та середнього бізнесу необхідні вільні грошові кошти, які за сучасних умов важко iconПроблеми малого бізнесу в Україні
Порівняльна характеристика малого бізнесу країн Європи (Франція, Іспанія), США І україна
Актуальність теми даного реферату визначається тим, що для розвитку малого та середнього бізнесу необхідні вільні грошові кошти, які за сучасних умов важко iconСтворення органами місцевого самоврядування сприятливих умов для...
Любеч, що має стимулювати широкі верстви населення забезпечувати свій добробут І економічну самостійність власними силами, скерування...
Актуальність теми даного реферату визначається тим, що для розвитку малого та середнього бізнесу необхідні вільні грошові кошти, які за сучасних умов важко icon№21. Систематика и таксономія нижчих рослин
Актуальність теми: Знання основ таксономії І систематики, а також загальних І характерних ознак нижчих рослин необхідні для виявлення...
Актуальність теми даного реферату визначається тим, що для розвитку малого та середнього бізнесу необхідні вільні грошові кошти, які за сучасних умов важко iconТеми практичних занять Модуль І. Теоретичні основи проблеми розвитку...
Проблема розвитку творчих здібностей особистості та її актуальність для сучасної початкової школи
Актуальність теми даного реферату визначається тим, що для розвитку малого та середнього бізнесу необхідні вільні грошові кошти, які за сучасних умов важко iconРеферат: Проблеми безпеки бізнесу в Україні Додаткові питання
Визначення мети та задач безпеки діяльності комерційного підприємства за сучасних економічних та соціальних умов
Актуальність теми даного реферату визначається тим, що для розвитку малого та середнього бізнесу необхідні вільні грошові кошти, які за сучасних умов важко iconP ersonal computer
В результаті, комп'ютери стали доступними для багатьох родин, шкіл, дрібного I середнього бізнесу
Актуальність теми даного реферату визначається тим, що для розвитку малого та середнього бізнесу необхідні вільні грошові кошти, які за сучасних умов важко iconДокладний опис проекту
Про затвердження проекту «Впровадження інноваційних інструментів щодо формування сприятливих умов для розвитку бізнесу починаючим...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка