Ббк 65. 290я73+65. 242я73
Скачати 2.38 Mb.
|
7.3 Торгівля і комерція Завдання реалізації товарів охоплюють визначення можливих ринків збуту, вибір конкретних форм їхньої реалізації, які здійснюються через торгівлю. Торгівля являє собою галузь господарства, що виконує функції обігу товарів, забезпечує їхній рух зі сфери виробництва до сфери споживання, тобто торгівля – це комерційна діяльність з обігу, купівлі та продажу товарів. Інакше кажучи, торгівля – це комерція. Торгівля – атрибут будь-якого суспільства. Разом з торгівлею розвиваються і відносини з приводу купівлі-продажу, які й отримують своє закріплення у визначенні комерції. Ці відносини не можуть існувати без торгівлі, бо вони виникають у процесі функціонування останньої і відображають рівень її зрілості. Комерції властиві торгові операції, спекуляції, гонитва за наживою, зиском, прибутком. Комерція непередбачувана. Торгівля виступає формою існування комерції й виражає відносини з приводу купівлі-продажу, які виникають в її процесі. Як форма обміну торгівля є опосередкованою ланкою між виробництвом і розподілом з одного боку, й споживачем – з іншого, і являє собою фазу процесу відтворення. Торгівлю можна класифікувати:
Підприємницькі структури, що займаються торгівлею та торговельно-посередницькою діяльністю, називають ще комерційними структурами. Проте цей вид діяльності в певною мірою властивий всім підприємницьким структурам, незалежно від форм власності. Найтиповішими видами торгівлі для бізнесу є оптова та роздрібна торгівля. ^ здійснюється великими партіями, вона не пов’язана з продажем товару кінцевим споживачам. Тому в оптовій торгівлі товар може бути проданий двічі та більше разів (спочатку на регіональному, а потім на місцевому рівні), а в роздрібній – тільки один раз. Оптова торгівля виробників розвинена в автомобілебудуванні, машинобудуванні. Агенти та брокери такі ж посередники, як і оптовики. Вони не одержують права власності на товари. Їхній прибуток складається з обговореного відсотка вартості товару чи комісійних винагород. ^ замикає ланцюг руху товару від виробника до споживача. До роздрібної торгівлі поряд з магазинами та іншими торговельними установами належать також підприємства громадського харчування та сервісу. Торгівля – обличчя економічних відносин суспільства. Дивлячись на її розвиток, можна говорити наскільки розвинені ці відносини. ^ Вивчення можливостей підприємства спрямоване на розкриття його потенціалу, слабких та сильних сторін діяльності. Аналіз становища конкурентів, постачальників, посередників і навколишніх умов дозволяє визначити, що підприємство може зробити для досягнення своїх маркетингових цілей. Аналіз виробництва, фінансів, устаткування, кадрів та інших ресурсів дозволяє визначити, які можливості підприємство для цього має, які ресурси є в наявності, а які слід придбати. Галузі, в яких підприємство досягло успіху, мають бути об’єктом пильного дослідження та резервом зростання підприємства. Вивчення можливостей підприємства – це порівняльний аналіз його потенціалу та відповідних ринкових потреб. В оцінці потенціалу підприємства особливе місце посідає економічний аналіз. Він проводиться за матеріалами звітності самого підприємства, але можуть бути залучені й додаткові джерела інформації. Економічний аналіз потенціалу підприємства проводиться за такими розділами:
Інформація всередині підприємства є найбільш вірогідною, легко отримується та піддається систематизації. Однак для оцінки потенціалу підприємства її може бути недостатньо. У цьому випадку проводиться підбір зовнішньої інформації. Укрупнений аналіз можливостей підприємства може доповнюватись за конкретними напрямками, які найбільше цікавлять підприємство. За продукцією – які вироби дають найбільший та найменший оборот і доход. За ринками – які ринки є найбільш і найменш пріоритетними з точки зору обороту і доходу. За галузями – в яких галузях реалізується продукція фірми чи підприємства. За споживачами – хто є постійним споживачем продукції підприємства та що слід зробити, щоб привернути увагу нових споживачів. Вивчення можливостей підприємства необхідне для того, щоб розкрити сильні та слабкі сторони підприємства. Для оцінки цих сторін існують певні показники, основними серед яких є: ступінь популярності та імідж підприємства, новизна та оновлюваність продукції, виробничий потенціал та гнучкість виробництва, технологічне обладнання, методи та організація збуту, кваліфікація партнерів зі збуту, рівень та обсяг прибутковості, програма виробництва та збуту, купівельний потенціал, фінансовий потенціал, персонал, система керівництва, рівень витрат, продуктивність. ^ Економічне становище окремого підприємства та стан економіки в цілому визначають три основні фактори:
Останній фактор є системоутворюючою умовою виробництва і впливає на два інші. Має він і самостійне значення, яке визначається як менеджмент, тобто процес організації та управління виробництвом з метою підвищення його ефективності та збільшення прибутку. Сьогодні менеджмент перетворився в ефективну теорію і практику організації виробництва не тільки на мікрорівні, де функціонують підприємницькі структури, але і на макрорівні, де свої управлінські функції виконує держава шляхом регулювання економіки, бізнесу. Справжнім початківцем науки управління по праву вважають американського дослідника Ф. Тейлора. Запропонована ним раціоналізація праці і відносин на виробництві дозволила докорінно змінити організацію і управління, значно підвищити ефективність виробництва. Її значення для управлінської науки відзначають і сучасні вчені. Ф. Тейлор розглядав управління як «мистецтво знати достеменно, що належить зробити і як зробити це найкраще та найдешевше». Він виділив чотири групи управлінських функцій:
Принципи управління, що є актуальними і сьогодні, розробляв сучасник Ф. Тейлора – француз Файоль. Він визначив, що «управляти – це вести підприємство до мети, намагаючись якнайкраще використовувати його ресурси, забезпечуючи правильний хід виконання основних функцій підприємства». Управління полягає в тому, щоб:
Класифікація Файоля до цього часу лежить в основі науки управління. Проблемами менеджменту займаються як теоретики, так і практики, та це й зрозуміло, бо немає галузі виробництва, сфери життєдіяльності людей, де було б відсутнє управління. Менеджмент – це функція, вид діяльності з управління людьми в різноманітних організаціях. Проте менеджмент підприємств відрізняється від інших видів управління тим, що їхньою метою, а отже, й завданням управління є виробництво товарів, задоволення потреб людей та суспільства в умовах ринку. Таким чином, на відміну від інших організацій, менеджмент підприємницьких структур в усіх своїх рішеннях керується економічними міркуваннями. У спрощеному вигляді менеджмент – це вміння досягати поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект. Менеджмент – це також галузь людських знань, яка допомагає здійснити функцію управління. Одночасно менеджмент є економічним органом, що функціонує в сучасному суспільстві. Як орган управління він має свої ланки, які класифікуються як:
Менеджмент – це не тільки управління виробництвом, але й організація роботи людей, співробітників. Саме люди є найважливішим елементом виробничого процесу підприємства. Успіхи та невдачі підприємства – це насамперед успіхи і невдачі менеджменту. І якщо підприємство працює погано, нерентабельно, то слід замінювати не працівників, а керівників. Фахівці справедливо вважають, що немає єдиної, ідеальної моделі управління, оскільки кожна фірма є унікальною. Вона повинна шукати свою власну модель. Фактори, які визначають вибір управлінської моделі:
Сучасна система управління повинна бути простою та гнучкою. Її головними критеріями є забезпечення ефективності та конкурентоспроможності. Вона повинна мати такі основні характеристики:
Менеджер є головною фігурою в управлінні фірмою. Він організовує конкретну діяльність підлеглих йому працівників і одночасно сам виконує певний обсяг управлінських функцій. У ролі менеджера можуть бути: генеральний директор та управляючий, заступники директорів, завідувачі відділами та керівники структурних підрозділів. Це – ті службовці, від яких значною мірою залежить ефективність функціонування виробництва. В Україні інститут менеджерів почав запроваджуватися в останні 5 років, при чому, в основному, на підприємствах бізнесу. Поняття «менеджер» часто стоїть поряд з поняттям «бізнесмен». Однак бізнесмен і менеджер – це не одне й те ж. Бізнесмен – це той, хто «робить гроші», власник капіталу, який перебуває в обігу й приносить прибуток, або великий власник, який не обіймає ніякої постійної посади в організації, але є власником акцій і може бути членом її правління. Менеджер же обов’язково обіймає постійну посаду, має підлеглих людей. Менеджери стають основним фактором управління бізнесу. Підприємства без них працюють малоефективно, тому що через відсутність досвідчених менеджерів капітал сам по собі не може знайти вигідного застосування. Ефективність виробничого менеджменту не може визначатись тільки рівнем задоволення потреб. Не менш важливим є економічний підхід – якою ціною будуть задоволені ці потреби. Іншими словами, про діяльність менеджера можна реально говорити тільки за економічними показниками успіхів чи невдач. Саме тут і відбувається злиття менеджменту-науки з менеджментом-практикою. Без менеджерів сьогодні виробництву не обійтись, вони такий же його атрибут, як засоби виробництва, сировина, матеріали, робоча сила, тобто основні фактори виробництва. Але особливістю цього фактора є його динамічність, інтуїція. Тип мислення, сума знань, організаторський талант, здатність працювати з людьми. Чим вищий рівень підготовки менеджера, тим ефективніше працює виробництво. Отже, наявність досвідчених менеджерів стає вирішальним фактором бізнесу, від якого у подальшому залежить не тільки функціонування підприємницьких структур, але й їхнє існування у майбутньому. Висновки Бізнес являє собою процес перетворення ресурсів, конкретних знань в економічну вартість, що надходить на ринок. Однією з головних цілей бізнесу є створення покупця. Вона полягає в тому, щоб створити щось таке, на що людина готова обміняти свою купівельну спроможність. І тільки знання надають продукції будь-якої форми ту позицію, на якій з рештою і базується успіх і виживання. Такий стиль економічної поведінки асоціюється з маркетингом. Організація маркетингу в економічному секторі має велике значення як для підвищення добробуту, так і для управління ресурсами. Разом з тим традиційний маркетинг виступає як спеціальна галузь, яка розглядає проблеми на рівні підприємства. Сучасний маркетинг – це особлива галузь економічної науки, яка займається вирішенням проблем реалізації в широкому розумінні шляхом розробки відповідного інструментарію. Маркетинг – це концепція управління виробництвом і збутом товарів і послуг з орієнтацією на споживача, яка заснована на системному підході і забезпечує задоволення потреб ринку, прискорення товарообороту та підвищення прибутковості виробництва і торгівлі. Підпорядкування підприємства ринковим вимогам – суть маркетингу як процесу встановлення безпосереднього зв’язку виробництва і обігу. З виробництва товару акцент переноситься на комерційні зусилля, на споживача, на його потреби та проблеми. А мета отримання прибутку реалізується через принципи: відшукати потреби і задовольнити їх; виробляти те, що можна продати, а не намагатися продати те, що виробляється. Головне у маркетингу – це цільова орієнтація та комплексність, тобто поєднання підприємницької, господарської, виробничої та збутової діяльності. Комплексність означає, що застосування маркетингу забезпечує ефект тільки в тому випадку, якщо він використовується як система. Застосування окремих маркетингових дій, як правило, не приносить позитивних результатів. Менеджмент – це функція, вид діяльності з управління людьми в різноманітних організаціях. Проте менеджмент підприємств відрізняється від інших видів управління тим, що їхньою метою, а отже, й завданням управління є виробництво товарів, задоволення потреб людей та суспільства в умовах ринку. Таким чином, на відміну від інших організацій, менеджмент підприємницьких структур в усіх своїх рішеннях керується економічними міркуваннями.   Контрольні запитання
Розділ 8 ^ 8.1 Поняття та зміст бізнес-культури 8.2 Умови та фактори формування бізнес-культури 8.3 Ділова етика як затребуваний фактор інноваційної економіки 8.4 Принципи ділової етики |
Схожі:
 | Ббк ш 141. 14 9 ... | | Ббк ш 141. 14 9 ... |
| Міністерства аграрної політики України Київ „Аграрна освіта 2011 ббк. 40 71 П79 Окр «бакалавр» напряму підготовки 100102 «Процеси, машини та обладнання агропромислового виробництва» | | Практикум ббк 67. 9(4Укр)304я7 п 32 Підприємницьке право : Практикум /Л. В. Ніколаєва О. В. Старцев, П. М. Пальчук, О. О. Бакалінська. — К істина, 2002. — 200с. — Бібліоір... |
| Для студентів Напрям підготовки : 030401 «правознавство» Львів 2012 ббк 67. 9 Франчук І. Б. кандидат економічних наук, доцент (Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.... | | Міністерства аграрної політики та продовольства України Київ „Аграрна освіта 2011 ббк 34. 44 М38 Окр «бакалавр» напряму підготовки 100102 «Процеси, машини та обладнання агропромислового виробництва» |
| В. О. Васійчук, В.Є. Гончарук, С.І. Качан, С. М. Мохняк Основи цивільного захисту ббк 68 Яремко З. М., доктор хімічних наук, професор, завідувач кафедри безпеки життєдіяльності Львівського національного університету ім.... | | Облік І аудит» та «Фінанси та кредит» на другий семестр 2011-2012 н р. Львів 2012 ббк 67. 9 Рекомендовано до друку Науково-методичною радою Львівського державного університету внутрішніх справ |
| Технологія зберігання, консервування та переробки м’яса» освітньо-кваліфікаційного... ... | | Біологічна хімія: тести та ситуаційні задачі посібник для студентів... Автори: Т.І. Бондарчук, Н. М. Гринчишин, Л.І. Кобилінська, Т. М. Макаренко, О.Є. Мазур, О. Я скляров, Н. В. Фартушок, Ю. М. Федевич,... |