Ббк 65. 290я73+65. 242я73




НазваБбк 65. 290я73+65. 242я73
Сторінка7/16
Дата конвертації30.09.2013
Розмір2.38 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Банк > Документы
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   16

^ 6.4 Стратегія управління ризиком

Управління та ризик – взаємопов’язані компоненти економічної системи. Управління може саме виступати джерелом ризику. Найбільш наочно це простежується на сучасному етапі трансформації української економіки.

Втрата керованості економікою на першому етапі переходу до змішаної економіки призвела до ситуації тотального ризику для підприємницької діяльності.

Усі функції управління – планування, прогнозування, організація, мотивація, контроль – своїм внутрішнім компонентом мають господарський ризик, бо рішення, які приймаються, та їх реалізація відбувається в умовах невизначеності. Це тим більше характерне для сучасної української дійсності.

Стратегія і тактика управління господарським ризиком дозволяють передбачати, прогнозувати можливий негативний кінець, результат та використовувати можливі шанси на успіх, які можуть виникати у подібній ситуації.

Кращі шанси на успіх будуть тоді, коли ймовірність часу настання та ціна ризику «вгадуються», прораховуються, коли підприємець має вміння, здатність, інтуїцію приймати та реалізовувати нестандартні рішення, гнучко змінювати стратегію і тактику поведінки у виробництві, комерції, маркетингу, знаходити нові ніші на ринку, реконструювати інформацію.

Можна виділити низку методів управління ризиками.

^ Усунення, уникнення ризику. Усунути ризик, який має об’єктивні причини, досить складно. Наприклад, неможливо усунути землетруси, засухи. Важко передбачити усі зміни в поведінці конкурентів на ринку. Неможливо передбачити всі обставини в інноваційній діяльності. Можна, звичайно, не приймати ризикованих рішень, проте у цьому випадку підприємець позбавляє себе шансу отримати підприємницький доход, прирікає на застій та рутинні методи господарювання. У цьому випадку збільшується ймовірність втрати конкурентоспроможності та банкрутства.

Необхідно уникати катастрофічних ризиків, коли за ризиком можуть настати втрати, близькі до розміру власних обігових коштів. Небажаним є й критичний ризик, коли втрати чистого прибутку досягають 75%. Усіма доступними методами слід усувати ризик нежиттєздатності інноваційного проекту.

^ Метод мінімізації втрат. Підприємство може спробувати попередити значну частину своїх збитків. Дотримуючись всіх правил, встановлених урядом, воно може уникнути додаткових штрафних санкцій у разі будь-якого інциденту в його діяльності. Підтримуючи гарні стосунки зі споживачами та постачальниками продукції, підприємство може зменшити розміри фінансових претензій, які воно буде змушене задовольнити.

^ Метод попередження збитків. Підприємство може спробувати зменшити, проте не зовсім усунути конкретні збитки. Попередження втрат означає можливість уберегтися від випадковостей за допомогою конкретного набору превентивних дій (заходи, спрямовані на попередження непередбачених подій з метою зниження ймовірності та розміру збитків). Кожне підприємство зацікавлене у попереджувальній діяльності, проте її здійснення не завжди можливе в наслідок технічних та економічних причин.

^ Метод розподілу ризику – ризик імовірної шкоди чи втрат розподіляється між учасниками так, що можливі втрати кожного стають незначними. Цей метод покладено в основу ризикового фінансування.

Пошук інформації – цей метод спрямований на зниження ризику шляхом знаходження та використання необхідної інформації для прийняття підприємством ризикового рішення. Отримання необхідної інформації може значною мірою поліпшити прогноз і знизити ризик. Щоб визначити кількість необхідної інформації та доцільність її придбання, слід порівняти очікувані від неї граничні вигоди з очікуваними граничними витратами, що пов’язані з її отриманням. Якщо очікувана вигода від купівлі інформації перевищує очікувані граничні витрати, то таку інформацію слід придбати, і навпаки.

Передача ризику – цей метод реалізується шляхом формування ефективної системи страхування всіх видів ризику, які підлягають страхуванню, шляхом створення акціонерних товариств.

Купуючи страховку, підприємства передають ризик страховій компанії, котра готова платити за певні види збитків. За ці послуги вона отримує гонорар.

Розрізняють нестраховані та страховані ризики.

^ Нестрахований ризик – це ризик, страхування якого не погодиться взяти на себе практично жодна страхова компанія через те, що ймовірність пов’язаних з ним збитків майже непередбачувана. Ризики, пов’язані з можливими діями уряду чи зі змінами загальної економічної ситуації, рідко страхуються страховими компаніями.

^ Страхований ризик – це ризик, який страхова компанія готова взяти на себе, рівень допустимих збитків для якого легко визначається.

Утримання або володіння ризиком – це необхідно, коли потенційні втрати у ризиковому підприємництві незначні, коли робиться все необхідне для попередження та зниження шкоди від впливу непередбачуваних обставин, коли є можливі шанси на отримання підприємницького доходу.

Ризик недопустимий у тому разі, коли він містить у собі загрозу значних економічних та соціальних витрат, і навпаки, коли є засобом для досягнення суспільно корисної мети, отримання підприємницького прибутку методами, які не завдають шкоди суспільству.

^ 6.5 Шляхи та методи зниження ризику у підприємницькій діяльності

Зниження розміру та рівня ризику – це не тільки вибір та використання методів з управління ризиком. Це ще й здійснення прогнозування, організації, регулювання, координації, стимулювання і контролю.

Основними шляхами зниження ризику є:

  • залучення до розробки проекту компетентних партнерів, компаньйонів та консультантів;

  • глибоке передпроектне опрацювання супутніх проблем;

  • прогнозування тенденцій розвитку ринкової кон’юнктури, попиту на цю продукцію чи послуги;

  • розподіл ризику між учасниками проекту, його співвиконавцями;

  • страхування ризику;

  • резервування коштів на покриття непередбачених витрат.

При прийнятті рішень, поєднаних з ризиком, підприємець має враховувати об’єктивні та суб’єктивні фактори. У особи, яка приймає рішення, пов’язане з ризиком, повинні бути такі риси, як оригінальність мислення, агресивність, самостійність тощо.

Щоб організувати в сучасних умовах прибуткову справу, підприємець повинен мати належну фахову підготовку, а також необхідні знання в галузі економіки, політики, психології, юриспруденції, організації виробництва та вміти співпрацювати з вченими, фахівцями з маркетингу, власниками капіталу.

Граничні випадки рішень, що пов’язані з ризиком – перестрахування та авантюризм. При перестрахуванні ризик зводиться до нуля, авантюризм призводить до максимально можливого ризику. Перестрахування може привести до заниженого ефекту, авантюризм – до неотримання запланованого результату, викликаного надмірним ризиком. Необхідне оптимальне рішення, яке повинне містити обґрунтований розрахунком ризик. Слід використовувати переваги наукового прогнозування. Обґрунтований ризик майже завжди корисний. Він підвищує ефективність підприємницької діяльності.

У ринкових відносинах процеси виробництва, споживання, обігу продукції орієнтують підприємців на відповідну поведінку в умовах невизначеності та ризику. Вдалі рішення винагороджують підприємця хорошим прибутком, а невдалі – банкрутством.

Висновки

Успішна господарська діяльність підприємств України має вирішальний вплив на формування позитивного іміджу нашої держави на міжнародному ринку. Мова йде про надійність функціонування організацій, дієвість платіжно-розрахункового механізму, активізацію ринкової кон’юнктури, вирівнювання платіжного балансу, що у підсумку визначає ефективність функціонування всієї економіки країни. Зазначені обставини обумовлюють актуальність і необхідність вивчення питань, пов’язаних з визначенням основних ризиків господарської діяльності та володінням ефективними методами управління ними.

Ризик – це ймовірність загрози втрати підприємцем частини своїх ресурсів, недоодержання доходів чи появи додаткових витрат у результаті здійснення певної виробничої, торговельної чи фінансової діяльності.

Таким чином, ризики у господарській діяльності визначаються через їхній вплив на результати цієї діяльності.

Загально відомо, що господарська діяльність в ринкових умовах пов’язана з можливістю виникнення негативних наслідків і результатів, що обумовлює необхідність розробки форм та методів, які зменшують ймовірність їх появи, або мінімізують чи попереджують негативні наслідки. Ці дії називаються регулюванням ризику. Регулювання ризиків передбачає здійснення практичних цілеспрямованих дій експертами і спеціалістами, що приймають рішення, спрямовані на пом’якшення впливу негативних наслідків ризику на результати підприємницької діяльності.

Отже, вибір правильного управлінського рішення, детальне опрацювання підприємницького проекту, вивчення причин ризику, визначення можливих втрат та їх величини поряд із очікуваною вигодою від ризику є основою його передбачення і регулювання підприємцем.
Контрольні запитання



  1. Що таке ризик господарської діяльності?

  2. Які існують причини виникнення ризиків у господарській діяльності?

  3. Які види ризиків зустрічаються у господарській діяльності?

  4. Які види втрат можливі внаслідок негативної дії підприємницьких ризиків?

  5. Що означає прийняття ризиків?

  6. Що таке зменшення ризиків?

  7. Які існують принципи регулювання ризиків у підприємницькій діяльності?

  8. Які існують форми регулювання ризиків?

  9. Що таке зменшення ризиків?

  10. Що таке розподіл ризиків?

  11. Яким чином найефективніше боротися з ризиками?

  12. Ризики – це негативне чи позитивне явище в підприємництві?

  13. Чи можливо повністю усунути ризик господарської діяльності?

  14. Що є більш ефективним: управляти ризиками чи уникати їх?


Розділ 7
^ МАРКЕТИНГ І МЕНЕДЖМЕНТ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

7.1 Сутність та зміст маркетингу

7.2 Основні принципи маркетингу

7.3 Торгівля і комерція

7.4 Вивчення можливостей підприємства

7.5 Сутність менеджменту та проблеми його розвитку

^ 7.1 Сутність та зміст маркетингу

Забезпечення комерційного успіху безпосередньо залежить від глибокого та різнобічного вивчення ринку. Аналіз ринкових умов господарювання, розробка шляхів і методів запровадження товару на ринок та розширення обсягів його реалізації складають особливий напрямок у діяльності підприємницьких структур, який називається маркетингом (від англ. ринок).

Маркетинг - це ретельне та всебічне вивчення ринку, активний вплив на ринок, формування потреб та купівельних переваг. Поєднати виробника та споживача, допомогти їм знайти один одного – ось в чому і полягає головна мета маркетингової діяльності. Таким чином, маркетинг являє собою вид людської діяльності, спрямованої на задоволення нужд і потреб за допомогою обміну.

Розрізнюють макромаркетинг – реалізація продукції на рівні народного господарства, стимулювання економічного розвитку країни, та мікромаркетинг – який вирішує питання оптимізації виробництва на рівні підприємства, що і є предметом нашого розгляду.

Саме тому маркетинг тлумачать як підприємницьку діяльність у сфері збуту, спрямовану на задоволення потреб покупців за допомогою обміну.

Заняття бізнесом без знання маркетингу даремне. Маркетинг на підприємстві – це система організації його роботи, за умов якої виробничі рішення приймаються на основі спеціального вивчення вимог ринку, їхнього прогнозу та управління.

Підпорядкування підприємства ринковим вимогам – суть маркетингу як процесу встановлення безпосереднього зв’язку виробництва та обігу. З виробництва товару акцент переноситься на комерційні зусилля, на споживача, на його потреби та проблеми. А отримання прибутку реалізується через принципи: відшукати потреби та задовольнити їх; виробляти те, що можна продати, а не намагатися продати те, що виробляється.

Робота підприємства на принципах маркетингу змінює філософію виробника товару чи постачальника послуги. Замість звичного принципу: головне – виробити продукцію в якомога більшому обсязі, а продати її споживачеві – це справа вже інша, необхідно виробити економічно такий обсяг продукції, який обов’язково буде реалізовано.

Успіх на ринку, у продажу товару залежить не стільки від виробничих та фінансових можливостей фірми, скільки від використання маркетингу, орієнтованого на встановлений платоспроможний попит, тобто на споживача.

Збутова діяльність у маркетингу полягає в тому, щоб доводити товари до споживача в тому місці, в такій кількості і такої якості, яких потребують.

Будь-який продавець стикається з проблемою реалізації, тобто доведення продукції до споживача. Головне завдання кожного виробника, продавця та споживача – отримання задовільного комерційного результату.

Вивчення ринку здійснюється з двох позицій:

  • з позицій його характерних особливостей, потреб та можливостей;

  • з позиції його ємності, ступеня насиченості, стану конкуренції, ймовірності появи товарів-аналогів.

Переважання тієї чи іншої позиції приводить або до маркетингу, орієнтованого на продукт, або до маркетингу, орієнтованого на споживача.

^ Маркетинг, орієнтований на продукт, застосовується, коли діяльність підприємства спрямовано на створення нового товару чи удосконалення вже існуючого. Головне завдання у цьому випадку полягає у спонуканні споживачів купувати нові чи удосконалені товари.

^ Маркетинг, орієнтований на споживача, використовується, коли діяльність підприємства спрямовано на задоволення потреб, які безпосередньо виходять від ринку. Тут головне завдання маркетингу – вивчення потенційних потреб, пошук ринкової ніші.

Для діяльності підприємства доцільно застосовувати обидва типи маркетингу одночасно. Тільки всебічний аналіз можливостей підприємства з боку виробництва і з боку ринку здатний забезпечити справжній комерційний успіх. Така комбінована маркетингова діяльність отримала назву інтегрованого маркетингу.

Маркетинг здійснюється як самими підприємницькими структурами, які мають сьогодні спеціальну управлінську ланку, яку називають відділ (центр, бюро, агентство) маркетингу, і яка об’єднує дії в галузі збуту, реклами, ціни, якості продукції, так і окремими підприємницькими структурами.

У першому випадку маркетинг виступає як складова частина комерційної діяльності підприємства, а в другому – як основний вид підприємницької діяльності.

У країнах з розвинутою ринковою економікою функціонує багато різних фірм, які займаються маркетинговою роботою і тим самим сприяють збільшенню та зміцненню зв’язків між виробництвом та споживанням.

Маркетинг – не розкіш, а необхідний засіб просування до успіху, тому не варто боятися витрат на цю роботу – вона завжди окупається з лишком. Треба тільки знати, що хороший маркетинг – це хороша комерційна діяльність. І це – справа фахівців, спеціальних служб, фірм.

В Україні сьогодні функціонують і створюються нові фірми, які спеціалізуються на наданні маркетингових послуг, проте матеріально-технічна база, відсутність досвіду роботи, кваліфікованих кадрів знижують рівень їхньої роботи. На жаль, і відношення до маркетингу – як важливого інструмента комерційної діяльності – поки що недооцінюється багатьма нашими підприємцями, за що вони найчастіше платять недоотриманим прибутком або втраченою вигодою.

^ 7.2 Основні принципи маркетингу

У межах маркетингу вирішуються такі завдання:

  1. комплексне вивчення ринку;

  2. виявлення потенційного попиту та незадоволених потреб;

  3. планування товарного асортименту і цін;

  4. розробка заходів для найбільш повного задоволення існуючого попиту;

  5. розробка заходів щодо удосконалення управління та організації виробництва;

  6. планування та здійснення збуту.

Масштаби виробництва диктуються маркетингом. Це ефективне використання виробничих потужностей, нового високопродуктивного устаткування та прогресивної технології. Звідси походить основний принцип маркетингу:

  • орієнтація кінцевих результатів виробництва на реальні вимоги та побажання споживачів;

  • всебічне вивчення стану та динаміки споживчого попиту на цей товар;

  • впливати на ринок, на споживчий попит за допомогою всіх доступних засобів з метою формування його у необхідних для підприємства напрямках;

  • пристосувати виробництво до вимог ринку, випускати такий товар, якого чекає споживач;

  • організувати доставку товарів у такій кількості, у такий час і в таке місце, яке краще за все задовольняло б кінцевого споживача;

  • розвивати на підприємстві творчий підхід до вирішення господарських проблем щодо підвищення якості продукції та послуг;

  • організувати своєчасний вихід на ринок нової, особливо високоякісної продукції;

  • забезпечити цільове управління процесом: наукові розробки – виробництво – реалізація – сервіс;

  • орієнтуватися на ті сегменти ринку, на яких підприємство має найкращі потенційні можливості, випускати продукцію з урахуванням особливостей окремих сегментів ринку, які характеризуються певним типом покупців та їхніми потребами;

  • перемагати в конкурентній боротьбі завдяки підвищенню технічного рівня та якості продукції;

  • орієнтувати стратегію маркетингу на перспективу, встановлюючи конкретні завдання щодо завоювання ринку, розширення обсягу продаж.

Головне у маркетингу – це цільова орієнтація та комплексність, тобто поєднання підприємницької, господарської, виробничої та збутової діяльності.

Комплексність означає, що застосування маркетингу забезпечує ефект тільки в тому випадку, якщо він використовується як система. Застосування окремих маркетингових дій, як правило, не приносить позитивних результатів.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   16

Схожі:

Ббк 65. 290я73+65. 242я73 iconБбк ш 141. 14 9
...
Ббк 65. 290я73+65. 242я73 iconБбк ш 141. 14 9
...
Ббк 65. 290я73+65. 242я73 iconМіністерства аграрної політики України Київ „Аграрна освіта 2011 ббк. 40 71 П79
Окр «бакалавр» напряму підготовки 100102 «Процеси, машини та обладнання агропромислового виробництва»
Ббк 65. 290я73+65. 242я73 iconПрактикум ббк 67. 9(4Укр)304я7 п 32
Підприємницьке право : Практикум /Л. В. Ніколаєва О. В. Старцев, П. М. Пальчук, О. О. Бакалінська. — К істина, 2002. — 200с. — Бібліоір...
Ббк 65. 290я73+65. 242я73 iconДля студентів Напрям підготовки : 030401 «правознавство» Львів 2012 ббк 67. 9
Франчук І. Б. кандидат економічних наук, доцент (Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С....
Ббк 65. 290я73+65. 242я73 iconМіністерства аграрної політики та продовольства України Київ „Аграрна освіта 2011 ббк 34. 44 М38
Окр «бакалавр» напряму підготовки 100102 «Процеси, машини та обладнання агропромислового виробництва»
Ббк 65. 290я73+65. 242я73 iconВ. О. Васійчук, В.Є. Гончарук, С.І. Качан, С. М. Мохняк Основи цивільного захисту ббк 68
Яремко З. М., доктор хімічних наук, професор, завідувач кафедри безпеки життєдіяльності Львівського національного університету ім....
Ббк 65. 290я73+65. 242я73 iconОблік І аудит» та «Фінанси та кредит» на другий семестр 2011-2012 н р. Львів 2012 ббк 67. 9
Рекомендовано до друку Науково-методичною радою Львівського державного університету внутрішніх справ
Ббк 65. 290я73+65. 242я73 iconТехнологія зберігання, консервування та переробки м’яса» освітньо-кваліфікаційного...
...
Ббк 65. 290я73+65. 242я73 iconБіологічна хімія: тести та ситуаційні задачі посібник для студентів...
Автори: Т.І. Бондарчук, Н. М. Гринчишин, Л.І. Кобилінська, Т. М. Макаренко, О.Є. Мазур, О. Я скляров, Н. В. Фартушок, Ю. М. Федевич,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка